Стичинський Іван Валентинович Повсякденне життя вояків австро-угорської та російської армій на українських теренах в роки Першої світової війни

Краткое описание

Стичинський Іван Валентинович, тимчасово не працює. Назва дисертації: «Повсякденне життя вояків австро-угорської та російської армій на українських теренах в роки Першої світової війни». Шифр та назва спеціальності - 07.00.05 - етнологія. Спецрада Д 26.001.01 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова робота
на правах рукопису
СТИЧИНСЬКИЙ ІВАН ВАЛЕНТИНОВИЧ
УДК 394:355.1(477) “1914/1918”(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ВОЯКІВ АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ТА
РОСІЙСЬКОЇ АРМІЙ НА УКРАЇНСЬКИХ ТЕРЕНАХ
В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
07.00.05 – Етнологія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і
текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________________ І.В. Стичинський
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник:
Гончаров Олександр Петрович
кандидат історичних наук, доцент
Київ – 2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………………..15
ВСТУП...………………………………………………………………………………16
РОЗДІЛ І. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ……22
1.1. Стан наукової розробки теми…………………………………………………….22
1.2. Джерельна база дослідження…..………………………………………………...41
РОЗДІЛ ІІ. ВОЯЦЬКЕ ПОВСЯКДЕННЯ АВСТРО-УГОРСЬКОЇ АРМІЇ НА
СХІДНОМУ ФРОНТІ 1914-1918 РР……………………………………………….50
2.1. Західноукраїнські землі в системі військової організації Австро-Угорщини на
початку ХХ ст………………………………………………………………….............50
2.2. Однострій, спорядження, прояви військової моди в австро-угорських збройних
силах…...……………………………………………………………...………………..58
2.3. Матеріальні аспекти повсякденного життя вояків австро-угорської
армії…………………………………………………………………………………….66
2.4. Реалії фронтового повсякдення військовиків….……………………………….77
РОЗДІЛ ІІІ. ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ НА
ПІВДЕННО-ЗАХІДНОМУ ФРОНТІ У 1914-1917 РР………………109
3.1. Російська імператорська армія й українські землі на початку ХХ ст…..........109
3.2. Уніформа та спорядження військовиків російської армії в реаліях
війни…………………………………………………………………………………..118
3.3. Житлові умови, санітарно-гігієнічний стан та харчове забезпечення
вояків……………….………………………………………………………….……...124
3.4. Особливості повсякденного життя солдатів та офіцерів російської
армії……………………………………………………………………………….......140
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………..177
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….......209

Список литературы

ВИСНОВКИ
Підбиваючи підсумки дисертаційного дослідження доходимо таких висновків:
 З’ясовано стан наукової розробки теми. На сучасному етапі студії з
історії повсякденності активно розвиваються, набувають все більшої
популярності серед дослідників. Певну складність в опрацюванні
історіографії стосовно проблематики, пов’язаної з Австро-Угорщиною,
становить її значна мовна розрізненість. Як відомо, монархія розпалась на
низку країн, які з часом теж зазнавали політичних трансформацій. Через це
дослідникам під час студій, пов’язаних з монархією Габсбургів, доводиться
опрацьовувати чимало національних історіографій. Як позитивний момент
відзначаємо розвиток досліджень з мілітарної антропології в Україні. Про це,
зокрема, свідчать роботи М. Гримич та О. Кузьменко. Аналіз стану наукової
розробки теми засвідчив, що у зв’язку із посиленням інтересу до подій
Першої світової війни, зростає й кількість робіт військово-антропологічного
напрямку.
 Виявлено та введено до наукового обігу архівні джерела, в яких
порушуються питання історії повсякдення військовиків під час Першої
світової війни на українських теренах. Йдеться про фронтові нотатки
військово-психологічного спрямування М. Михайлова, щоденник з театру
бойових дій А. Потоцького, картки-запрошення від полковників Богунського
та Богданівського полків адресовані І. Стешенку, віднайдені нами в Інституті
рукопису НБУВ. Серед текстових джерел в дисертацію були залучені тексти
(спогади, щоденники, епістолярна спадщина) військовиків австро-угорської
(Р. Дашкевича, О. Степанів, Я. Віта, польських легіонерів та ін.), російської
армій (П. Скоропадського, О. Брусилова, Ф. Степуна, Ю. Макарова, К
Ананьєва та ін.), а також турецької (Мехмета Шевкі Язмана) армій. До цього
часу більшість із зазначених джерел публікувались лише у вигляді мемуарів.
Дослідження, аналіз та фрагментарний переклад текстів дав змогу виявити
172
значний обсяг інформації мілітарно-антропологічного спрямування. В якості
зображальних джерел у дисертації використані світлини із вітчизняних
(Інститут рукопису НБУВ, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного) та
зарубіжних (Австрійська національна бібліотека) архівних та бібліотечних
зібрань, збірників фотографій. При цьому виявлено, що фотоматеріали,
пов’язані з історією австро-угорської армії під час Великої війни,
зберігаються більш централізовано і в значніших обсягах, ніж матеріали, що
стосуються історії російської армії в цей період. Враховуючи наявність
значної кількості джерел, вважаємо, що для повноти дослідження з історії
вояцького повсякдення необхідно інтегрувати джерела з різних груп, як це
зроблено в дисертації.
 Визначено та досліджено ключові компоненти побуту та повсякдення
вояків австро-угорської армії під час Першої світової війни на українських
теренах. Велику роль в побуті на війні відігравав зовнішній вигляд
військовика. На початку війни австро-угорський військовий однострій був
дещо архаїчним, тому впродовж її зазнав чималих змін. В основному вони
стосувались уніфікації уніформи між родами військ, простими вояками та
офіцерами, нововведень в зв’язку із запровадженням нового озброєння
(торбини для гранат, сталеві шоломи тощо). Нами також зафіксовано широке
застосування нерегламентованих елементів в уніформі та різні видозміни
однострою в національних добровольчих частинах австро-угорської армії –
Легіоні УСС та Польських Легіонах. Умови проживання та харчове
забезпечення австро-угорських вояків часто варіювалося в залежності від
умов на фронті. Проте, як свідчать джерела, до облаштування позицій в армії
Австро-Угорщини підходили досить якісно, а спеціалізований інвентар,
пов’язаний із приготуванням та вживанням їжі в польових умовах,
нараховував значну кількість різних засобів та предметів. Дискусійним є
питання міжетнічної комунікації серед вояків цісарської та королівської
армії. Вважаємо, цей аспект повсякдення австро-угорських військовиків
173
потрібно досліджувати виважено й різносторонньо. Це ж саме стосується й
проблеми дезертирства. Цілком органічними в австро-угорському
військовому повсякденні були святкові практики. До них широко залучалось
цивільне населення, а також військовики із союзних армій. В цьому плані,
особливий інтерес становить військова святкова культура новоутворених
національних частин в австро-угорській армії, зокрема Польських Легіонів.
Легіонери запозичили елементи військової корпоративної святкової
культури, які вже існували в збройних силах Австро-Угорщини, наприклад –
полкові свята. Таким чином, святкові практики в Польських Легіонах набули
синкретичності. Не були виключенням в повсякденному житті австроугорських вояків різні прояви творчості. В цьому контексті, для українського
етнолога, важливою є творча спадщина вояків Легіону УСС. Значний пласт
зразків матеріальної (преса, малюнки, листівки, фалеристичні артефакти) та
нематеріальної (пісні, анекдоти) культурної спадщини усусів дав можливість
простежити в умовах війни розвиток таких явищ як: розробка національних
символів, творення національного міфу, фольклоризація різних образів тощо.
 Досліджено головні особливості повсякденного життя військовиків
російської армії на українських землях під час Першої світової війни.
Зовнішній репрезентаційний бік російського війська – уніформа, зазнав
основних змін перед війною. Однак, в переважній більшості вони
стосувались лиш питання зміни кольору (йдеться про польовий однострій).
Зручність та пристосованість однострою та спорядження до умов війни
лишились поза увагою командування. Значно впливало на житлові умови та
харчування вояків загальне становище на театрі військових дій. Протягом
війни у російській армії дався взнаки брак досвіду в будівництві польового
житла (траншей) та ведення бойових дій в гірській місцевості. Перш за все,
це негативним чином відобразилось на побутових умовах військовиків
(житло та харчове забезпечення). Серед вояків російської армії на фронті
опинилось чимало носіїв розмаїтої святково-обрядової культури тодішнього
174
населення Російської імперії. Сталі в мирний час практики не переривались і
в умовах війни, лише зазнавали трансформації, зважаючи на оточуючі реалії.
Досліджені джерела дають підстави констатувати, що, не дивлячись на
порівняно важкі навколишні умови, деякі представники тодішнього
російського військового середовища мали змогу займатись діяльністю,
наближеною до наукової, фотографічною справою тощо, суттєво
урізноманітнюючи, таким чином, фронтове повсякденя.
 Виявлено спільні та відмінні риси у фронтових побутових умовах та
повсякденному житті військовиків досліджуваних армій. Стосовно
зовнішнього вигляду військовиків австро-угорської та російської армій
можна стверджувати, що австро-угорський військовий однострій, не
дивлячись на те, що на початку війни здавався дещо архаїчним, в цілому був
зручнішим і більш пристосованим до умов та викликів Першої світової війни.
Російська уніформа хоч і була уніфікованою та мала маскувальне
забарвлення, проте не відповідала викликам часу, оскільки модернізація, яку
вона зазнала перед війною, була незначною. Це ж саме стосується й
спорядження. Загалом, австро-угорський однострій, порівняно з російським,
протягом війни давав військовикові більшу можливість до самовираження,
підкреслював різні корпоративні особливості. Разом із спорядженням це
давало змогу австро-угорському воякові зручніше облаштувати свій
приватний простір на фронті. За свідченням джерел, умови проживання
австро-угорських вояків в зоні бойових дій також були значно кращі ніж в
російських, особливо, коли йдеться про польову фортифікацію. Спільною
рисою в досліджуваних арміях під час Великої війни стала поява жінки на
фронті. Феноменом в австро-угорській армії стало жіноцтво у лавах Легіону
УСС. Як в Австро-Угорщині, так і в Російській імперії велику кількість жінок
було залучено до сфер військової медицини та адміністрування. Перша
світова війна сприяла тому, що з’явився жіночий військовий однострій,
зокрема в австро-угорській армії. Ставлення до жінки-військовички
175
залишалось суперечливим в обох арміях. Спільною рисою повсякдення
австро-угорської та російської армій також були небойові контакти. Крім
вирішення різних побутових питань, подібні практики відігравали значну
роль в аспектах міжкультурної взаємодії. Загалом, для переважної більшості
військовиків досліджуваних армій, спільною рисою став набутий досвід
тривалого перебування поза місцем постійного проживання в екстремальних
умовах.
 Охарактеризовано вплив антропологічних факторів на становище
збройних сил Австро-Угорщини та Російської імперії під час Першої світової
війни. Сукупність антропологічних чинників: умови перебування на фронті,
новий комунікаційний досвід негативно впливали на загальне становище
армій та їх бойові якості. Незадоволення побутовими умовами та шок від
реалій тотальної війни часто призводили до поведінкових девіацій
(алкоголізму, насиллю над цивільним населенням) та різних форм вояцької
непокори (дезертирства, самокаліцтва) серед військовиків як австроугорської, так і російської армій. Крім цього, в зв’язку із збільшенням
інтенсивності міжкультурної взаємодії, зростало й таке явище, як
національна свідомість вояків. Зокрема відзначимо, що Перша світова війна
значно посприяла зростанню останньої серед вояків українського
походження обох армій. Це значно вплинуло на подій Української революції
1917–1921 рр.
 Результати проведеного дослідження дозволили визначити роль
мілітарно-антропологічних студій в сучасній етнологічній науці.
Український театр військових дій Першої світової війни є дуже
репрезентативним з дослідницької точки зору. Передусім через те, що на
ньому вели бойові дії, крім австро-угорської та російської, ще й німецька,
турецька, болгарська та інші армії. Таким чином, в досліджуваних
територіальних межах зосередились представники багатьох етносів і
176
культур. Не менш важливим, враховуючи вплив природних умов на побут
вояків, є і ландшафтне розмаїття території.
Отже, можемо стверджувати, що роль мілітарно-антропологічних
досліджень Першої світової війни нині зростає, вони є актуальними, оскільки
дозволяють більш широко осмислити глобальні події сторічної давнини,
наслідки яких людство зазнає й сьогодні. Виходячи з результатів нашого
дослідження, передбачаємо, що в майбутньому предметне поле мілітарної
антропології, яке сьогодні більше зосереджене на макровимірі (повсякденне
життя армій, окремих підрозділів і т. ін.), перейде на мікрорівень (окремі
аспекти різних проблем повсякдення – дозвілля, фронтовий досвід окремих
етнічних груп, культура ведення вояцьких щоденників тощо).