СТИЛІЗАЦІЯ УСНО-РОЗМОВНОЇ МОВИ В ТЕКСТАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДРАМАТУРГІЇ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

ОЖИГОВА ОКСАНА ВІТАЛІЇВНА

УДК 811.161.2’373.4 : 82-2

СТИЛІЗАЦІЯ УСНО-РОЗМОВНОЇ МОВИ
В ТЕКСТАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДРАМАТУРГІЇ

Спеціальність 10.02.01 — українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Єрмоленко Світлана Яківна
доктор філологічних наук,
професор

Київ — 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..........................................................5
ВСТУП...............................................................................................................10

РОЗДІЛ 1
МОВА ДРАМАТУРГІЇ — ОБ’ЄКТ
ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ......................................16
1.1. Теоретичні засади вивчення питання................................................16
1.2. Еволюція розвитку мови драматургії та її дослідження
у європейській літературі ............................................................................20
1.3. Джерела і розвиток української драматургії....................................24
1.4. Жанрова своєрідність сучасної української драми.........................27
1.5. Драматургія і театр................................................................................34
1.6. Мова драматургії: історія дослідження.............................................35

РОЗДІЛ 2
СТИЛІЗАЦІЯ СОЦІОТИПІВ У МОВІ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДРАМИ.......................................................47
2.1. Антропонімія сучасної української драми........................................47
2.1.1. Літературно-художня антропонімія п’єс нереалістичного напрямку..........47
2.1.2. Функції літературно-художньої антропонімії в сучасній
реалістичній драмі.............................................................................................51
2.2. Мовні засоби стилізації соціальних типів.........................................56
2.2.1. Розрізнення соціолектів за професійною належністю................................60
2.2.2. Стилізація мови персонажів за віковими категоріями..............................76
2.2.3. Моделювання мови декласованих елементів.............................................81
РОЗДІЛ 3
МОДЕЛЮВАННЯ МОВИ ДОБИ В РЕПЛІКАХ
ДРАМАТУРГІЙНИХ ПЕРСОНАЖІВ....................................................85
3.1. Маркери епохи кінця 80-х — початку 90-х років ХХ ст.
у мовних партіях дійових осіб .................................................................85
3.2. Лексико-фразеологічні ознаки мови сучасної доби......................91
3.2.1.Відтворення мови доби через соціальні реалії..........................................91
3.2.2. Власні назви — маркери часу.................................................................98
3.2.3. Моделювання характеристик людини у мовних партіях персонажів....100
3.2.4. Зміна семантико-стилістичних конотацій в лексиці
досліджуваного періоду..................................................................................102

РОЗДІЛ 4
ЗНИЖЕНІ ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ
В ТЕКСТАХ СУЧАСНИХ ДРАМАТУРГІЙНИХ ТВОРІВ..............106
4.1. Специфіка стилізації зниженої лексики........................................106
4.1.1. Полісемія стилістичних відтінків дієслів...............................................107
4.1.2. Кодифіковані та некодифіковані дієслова — стилістеми розмовного
стилю.............................................................................................................113
4.1.3. Своєрідність уживання іменників у зниженому контексті.....................119
4.1.4. Прикметники і прислівники із зниженою семантикою..........................127
4.1.5. Функції словотвору в загальному процесі колоквіалізації мови............128
4.2. Поліфункціональність синонімічних засобів
у драматургійному творі........................................................................129
4.3. Функціонально-структурна своєрідність фразеологічних
одиниць у сучасній драмі........................................................................141
4.3.1. Функції фразеологізмів у творах сучасних драматургів........................143
4.3.2. Структурні типи фразем.......................................................................147
4.3.3. Варіантність фразеологічних одиниць..................................................149
4.3.4. Трансформовані фраземні структури та крилаті вислови.....................150
4.4. Мовні девіації авторів сучасних п’єс як показник
субстандартизації мови...........................................................................155

РОЗДІЛ 5
ДИНАМІЗМ СЕМАНТИЧНОЇ СТРУКТУРИ
ТЕКСТУ СУЧАСНОЇ ДРАМИ...............................................................159
5.1. Інтертекстуальні явища в творах сучасних драматургів..........159
5.1.1. Цитатність як принцип текстотворення..............................................159
5.1.2. Інтертекстуальні коди у стилізованих усно-розмовних
конструкціях .................................................................................................164
5.2. Зіткнення розмовних і книжних одиниць — механізм
гри слів........................................................................................................167
5.2.1. Джерела виникнення прийому гри слів у сучасній драмі.......................167
5.2.2. Способи творення каламбуру в п’єсах сучасних драматургів................173
5.2.3. Мовна гра — характерна ознака драматургійного діалогу....................181

ВИСНОВКИ................................................................................................186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................191

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Словники

СУМ — Словник української мови / І.К. Білодід (гол. ред.) та ін.:
Т. 1 — 11. — К.: Наукова думка, 1970 — 1980.
ССУМ — Словник синонімів української мови: Т. 12 / А.А. Бурячок,
Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та ін. — К.: Наукова думка, 1999 2000.
ВТС — Великий тлумачний словник української мови / Уклад. і голов.
ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2001. — 1440 с.
ФСУМ — Фразеологічний словник української мови / Уклад.:
В.М. Білоноженко та ін.: У 2х кн. — К.: Наукова думка, 1999.
СЖЗ — Словник жаргону злочинців / Упоряд., передмова
О.І. Поповченка. — К., 1996. — 144 с.
СМС — Перший словник українського молодіжного сленгу / Укл.
С. Пиркало. — К., 1998. — 84 с.
РУС — Вирган І.О., Пилинська М.М. Російсько-український словник
сталих виразів. — Х.: Прапор, 2000. — 864 с.
СІС — Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М. Морозов,
Л.М. Шкарапута. — К.: Наук. думка, 2000. — 680 с.

Тексти

[Ан/Прр,..] — Андрусяк Іван. Правитель рептилій. Драматичний етюд //
http://www.virtep.org — С. 1 11.
[БТ/Лю,..] — Бондар-Терещенко Ігор. Люна Росса. Радіоп’єса на шість
дій // Кур’єр Кривбасу. — 1998. — № 105. — С. 71 89.

[Ве/Бк,..] — Верещак Ярослав. Безглузда комедія. Платні послуги на дві
дії // http://www.virtep.org/. — С. 1 28.
[Во/Жит,..] — Ворожбит Наталя. Житіє простих. П’єса на одну дію //
У чеканні театру. Антологія молодої драматургії / Упоряд. та післям. Н. Мірошниченко. — К.: Смолоскип, 1998. — С. 17 40.
[Го/Сид,..] — Гончаров Олег. Синдром молодої дружини //
http://www.virtep.org — С. 1 66.
[Де/Пні,..] — Демська Леся. Повернення у нікуди. Драма на три дії // У
чеканні театру. Антологія молодої драматургії / Упоряд. та
післям. Н. Мірошниченко. — К.: Смолоскип, 1998. — С. 75 92.
[Де/Так,..] — Демська Леся. Так не буде. П’єса на одну дію // У чеканні
театру. Антологія молодої драматургії / Упоряд. та післямова
Н. Мірошниченко. — К.: Смолоскип, 1998. — С. 63 74.
[Ді/Поз,..] — Діброва Володимир. Поетика застілля. П’єса на дві дії //
Кур’єр Кривбасу. — 1998. — № 105. — С. 10 70.
[Дм/Нв,..] — Демчук Катерина. На виступцях. Фарс для двох блазнів,
годинника та маріонеток // http://www.virtep.org — С. 1 35.
[Дн/Уч,..] — Дністровий Анатолій. Учитель. П’єса на одну дію //
У чеканні театру. Антологія молодої драматургії / Упоряд. та
післям. Н. Мірошниченко. — К.: Смолоскип, 1998. — С. 93 108.
[До/Бож,..] — Довбуш Олександр. Божевіллячко. Не-комедія у двох діях //
http://www.virtep.org — С. 1 — 31.
[Іб/Ева,..] — Ібраїмов Т. Евакуація. Комедія // http://www.virtep.org
С. 1 42.
[Ір/Пе,..] — Ірванець Олександр. Прямий ефір. П’єса на одну дію з
роллю для режисера // Кур’єр Кривбасу. — 1999. — № 117. —
С. 75 87.
[Ки/Засв,..] — Кирилова Ольга. Засватанийневінчаний. П’єса на дві дії //
http://www.virtep.org — С. 1 62.

[Ки/Кд,..] — Кирилова Ольга (у співавторстві, Сестри Розбишаки).
Король дебілів. П’єса на три дії // http://www.virtep.org —
С. 1 16.
[Кл/Д-іст...] — Клименко Олена. Дивна і повчальна історія Каспера
Гаузера... Різдвяна гофманіана на дві дії // У чеканні
театру. Антологія молодої драматургії / Упоряд. та післямова
Н. Мірошниченко. — К.: Смолоскип, 1998. — С. 109 142.
[М/Дз,...] — Мамушев Ігор. З життя одного дзеркала. Драматична
казка // http://www.virtep.org — С. 1 11.
[Ма/Тінь,..] — Мазур Ніна. Тінь карнавалу. П’єса у трьох частинах для
юнацтва // http://www.virtep.org — С. 1 13.
[Ми/Зо,..] — Миколайчук-Низовець Олег. Останній зойк матріархату.
Трагікомедія на дві дії // У чеканні театру. Антологія молодої
драматургії / Упоряд. та післямова Н. Мірошниченко. — К.:
Смолоскип, 1998. — С. 173 226.
[Ми/Пр,..] — Миколайчук-Низовець Олег. Приймаки. Комедія на одну
дію // http://www.virtep.org — С. 1 34.
[Не/І-зр,..] — Неждана Неда. І все-таки я тебе зраджу. Драматична
імпровізація на одну дію // У чеканні театру. Антологія
молодої драматургії / Упоряд. та післямова
Н. Мірошниченко. — К.: Смолоскип, 1998. — С. 275 302.
[Не/Ніч,..] — Неждана Неда. Одинадцята заповідь, або Ніч блазнів.
Мелодрамофарс // У чеканні театру. Антологія молодої
драматургії / Упоряд. та післямова Н. Мірошниченко. — К.:
Смолоскип, 1998. — С. 227 274.
[Не/Той,..] — Неждана Неда. Той, що відчиняє двері. Чорна комедія для
театру національної трагедії // http://www.virtep.org —
С. 1 27.

[Но/Ши,..] — Новицька Світлана. Шинкарка. Містична драма //
http://www.virtep.org — С. 1 22.
[По/Ос,..] — Погребінська Олександра. Осінні квіти. Комічна драма на
три дії // Сучасні українські драматурги / Упоряд.
Я.М. Верещак. — Біла Церква, 2000. — С. 66 86.
[С/Роз,..] — Сердюк Володимир. Розібрати М*** на запчастини. Далеко
не п’єса // Сучасні українські драматурги / Упоряд.
Я.М. Верещак. — Біла Церква, 2000. — С. 118 128.
[С/Хт,..] — Семерякова Аліна. Хтось біленький і хтось чорненький.
Мало-драма на три дії // Сучасні українські драматурги /
Упоряд. Я.М. Верещак. — Біла Церква, 2000. — С. 105 117.
[Са/Поб,..] — Савчук Олена. Побачення зі смертю. П’єсамініатюра //
У чеканні театру. Антологія молодої драматургії / Упоряд. та
післям. Н. Мірошниченко. — К.: Смолоскип, 1998. —
С. 317 324.
[Сл/Ла,..] — Слон Соломон. Лампа. П’єса на одну дію // У чеканні
театру. Антологія молодої драматургії / Упоряд. та післямова
Н. Мірошниченко. — К.: Смолоскип, 1998. — С. 325 332.
[Сл/Хрон,..] — Сліпець Олександр. Хроніки першого курсу //
http://www.virtep.org — С. 1 19.
[Фол/П-м;..] — Фольварочний Василь. Пересолений мед. Трагікомедія на
дві дії // Фольварочний В.І. Пересолений мед: Комедії. —
Чернівці: Зелена Буковина, 2000. — С. 165 230.
[Фол/А-І;...] — Фольварочний Василь. Альтернативний Іван.
Трагікомедія на дві дії // Фольварочний В.І. Пересолений
мед: Комедії. — Чернівці: Зелена Буковина, 2000. —
С. 231 282.
[Щу/Два,..] — Щученко Сергій. Два етюди під одним дахом.
Позажанрові замальовки // http://www.virtep.org — С. 1 47.
[Щу/Дп,..] — Щученко Сергій. Давай пограємо. Майже комедія //
http://www.virtep.org — С. 1 27.
[Щу/Пз,..] — Щученко Сергій. Приходьте завтра. Кишенькова трагедія
у дев’яти валізах // http://www.virtep.org — С. 1 29.

[Щу/Пов,..] — Щученко Сергій. Повернення. Маленька зручна п’єса //
http://www.virtep.org — С. 1 15.
[Щу/Фото,..] — Щученко Сергій. Фото на пам’ять. Фотокінезис у трьох
діях // http://www.virtep.org — С. 1 38.

ВСТУП

Драма — це такий вид мистецтва, який повною мірою активізується на перетині літератури і театру. Специфіка драматургійного твору полягає в тому, що він виступає об’єктом для дослідження кількох наук — мовознавства, літературознавства та театрознавства. Драматургія — це конфлікт в сюжеті та протиріччя з погляду форми: з одного боку, у драмі закладено орієнтацію на постановку, з іншого — це єдиний спосіб, обраний автором для вираження власного задуму.
Визначальною рисою драматургійного жанру є зведення до мінімуму авторської мови. Основне навантаження припадає на мовні партії персонажів. Тому діалог у драмі представляє інтерес не тільки з погляду синтаксичної будови, але й з погляду проектованої автором двонаправленої дії: персонаж, апелюючи до іншої дійової особи, одночасно звертається до читача (глядача), який сприймає ту чи іншу репліку крізь призму власного бачення.
Варто зауважити, що драма є найбільш контактним” твором. Поступ драми (у широкому смислі — і драматургії, і театру) протягом тривалого часу вважається одним із індикаторів рівня культури нації.
Ще Арістотель визначив драму як дію. Лессінг та Геббель розрізняли у драмі дію зовнішню (події, колізії) та дію внутрішню (думки, почуття). Будь-яка драма, експліковано (через конкретну дію) чи імпліковано (через дієвість слова), передбачає дію, основною якої виступає мова. Мовні партії персонажів передають власні думки та почуття, оцінюють позамовну ситуацію та відтворюють екстралінгвальний контекст. Зміна реплік — головна пружина драматургійної колізії.
Сучасна українська драма має специфічні, характерні лише їй ознаки. З мовного погляду, подібно до класичних творів, вона виступає проекцією живої розмовної мови у площину літературного твору. Відтворення розмовності відбувається, насамперед, на лексичному та фразеологічному рівні. Вагомим чинником створення ефекту розмовності виступає прийом підхоплення, реагування на мовну партію персонажа, що часто зумовлює виникнення каламбуру, дотепу.
Драматургія ХХ ст. запропонувала новий погляд на традиційну драму. Вербальні засоби часто поступаються невербальним — співвідношення репліки та ремарки змінюється на користь останньої. Сучасний театр акцентує не на змісті мовних партій, що їх виконують актори, а на звукових чи візуальних ефектах. Однак предметом дослідження слугуватимуть твори, в яких основна функція належить слову, його семантико-стилістичному потенціалу, реалізованому у драматургійній репліці.
Актуальність дисертаційної роботи визначається потребою вивчення мови новітньої драматургії, дослідження функціонально-стилістичних особливостей українського драматургійного дискурсу кінця ХХ — початку ХХІ ст., який не був об’єктом лінгвостилістичного аналізу. Тим часом процеси стилізації усно-розмовного різновиду літературної мови та тенденції естетично доцільного моделювання сучасних діалогів є важливими аспектами української стилістики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження Стилізація усно-розмовної мови в текстах сучасної української драматургії” безпосередньо пов’язана з плановою проблематикою відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України. Тему роботи затверджено на засіданні вченої ради Інституту української мови НАН України (протокол № 5 від 22 травня 2000 року).
Об’єктом аналізу є тексти сучасних українських п’єс.
Предмет дослідження — засоби стилізації усно-розмовного узусу в сучасній українській драматургії.
Основною метою роботи є вивчення явища стилізації усно-розмовної мови в драматургії кінця ХХ — початку ХХІ ст., здійснюваної за допомогою лексичних та фразеологічних одиниць із соціальними та часовими конотаціями.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Межа ХХХХІ ст. позначена пошуками нових засобів мовно-художнього зображення, різноманітністю ідіостилів. Екстралінгвальні чинники зумовлюють появу нових понять, вживання нових номінацій. Розширюються стильові межі функціональних стилів, виникають нові жанрові різновиди мови, посилюється їх взаємопроникнення, взаємодія. Однією з визначальних ознак мови сучасної драми є залучення до активного вжитку ненормативної лексики, практично нерегульоване входження у загальновживану практику жаргонізмів, вульгаризмів, арготизмів. Субстандарт стає нормою не тільки усно-розмовної мови, але поширюється на мову художньої літератури.
2. Для драматургійного жанру показове відтворення дійсності через мовні партії персонажів. Форма, яку обирає автор для втілення свого задуму, — художній діалог, стилізований під усно-розмовну мову. Отже, мова сучасної драми (на відміну від прози та поезії) стає найсприятливішим художнім тлом для відтворення розмовної мови.
3. Моделювання мовно-соціальних типів та мовної картини доби у творах сучасних українських драматургів є рефлексом загальної моди на вживання просторічної, жаргонної лексики, що пов’язується із прагненням до дестандартизації узусу, зокрема, через естетизацію стилістично знижених мовних одиниць, джерелом яких є молодіжний сленг та жаргонні лексичні одиниці.
У текстах сучасної української драми відповідні соціально-мовні коди стають маркерами не тільки належності індивіда до певної соціогрупи: вони виступають основою реалізації світосприйняття індивіда через його мову, своєрідності його мовомислення, детермінують загальнолітературну і стильову норму та формують мовну моду.

4. Найбільш широко у сучасній драматургії представлений соціотип інтелігенції, стилізація мови якого відбувається через взаємодію книжних і розмовних елементів, зіткнення високої та низької стилістично маркованої лексики. Поряд із тенденцією до зниження мови відзначено процес поповнення загальномовного словника суспільно важливими соціолектемами.
5. Моделювання мови доби у драматургійних текстах спирається на мовні маркери епохи кінця 80-х — початку 90-х рр. та доби 90-х рр. ХХ ст. Соціально-історична парадигма ключових понять радянської доби, представлених назвами осіб, заходів та акцій, організацій, ідеологічних понять тощо, репрезентується крізь призму поглядів та морально-етичних принципів сучасника. Тому стилізація мови доби має чітко виражений суб’єктивний характер — маркер часу, як правило, виступає не тільки стилемою, але й експресемою.
Стилістика п’єс, що модифікують сучасну дійсність, характеризується такими ознаками, як масштабна неологізація, активне входження табуйованих раніше понять, переосмислення семантико-стилістичних контекстів, жаргонізація та вульгаризація.
6. Важливим аспектом авторської характеристики драматургійного персонажа є вибір відповідної антропонімійної моделі. У сучасному драматургійному дискурсі за функціональними ознаками розрізняємо літературно-художню антропонімію п’єс реалістичного та нереалістичного напрямку. Реалістична драма послуговується класичним традиціям ідентифікування кожної дійової особи. Стилістична значущість номінативно-характеристичних антропонімів реалізується у соціальній та інформаційно-оцінній функціях.
Антропонімійні моделі у модерній драмі створюються за іншим принципом — уніфікування персонажів з метою представити не особу, індивідуальність, а тип, масу. Тому імена персонажів п’єс нереалістичного напрямку часто виступають загальними назвами, вжитими у функції власного. Розраховані на порушення узвичаєного сприйняття слів, вказані антропоніми викликають тяжіють до узагальненої, символічної семантики назв осіб.
7. Стилізація усно-розмовної мови в текстах сучасних драм пов’язана з активним використанням синонімічних мовних засобів. З огляду на мінімальні ресурси авторської мови, самохарактеристика персонажів та їх взаємостосунків відбувається через мову дійових осіб, в якій синонімічні та ампліфікаційні ряди містять оцінний зміст, виступають засобами реалізації суб’єктивної модальності, відтворюють внутрішній стан персонажа. Характерне для діалогів підхоплення, реагування на репліку зумовлює виникнення синонімічних відношень між лексемами, що входять до різних синтаксичних структур.
8. Одним із показників колоквіалізації сучасного узусу є мовні девіації авторів драматургійних творів. У художньому творі цілеспрямоване порушення мовних норм виступає передусім відповідною мовною характеристикою персонажів. Однак стихійні помилки в текстах сучасних п’єс виконують не тільки стилістичну функцію. Трапляються вони і в мові самих драматургів: це спонтанні, невиправдані русизми, інші порушення стилістичних та граматичних норм.
9. Стилістичне зниження лексики, активне освоєння сленгових та жаргонних слів, з одного боку, та тяжіння до книжності (публіцистичні штампи, стереотипи наукової, офіційно-ділової мови) — з другого, виступають стилетвірними ознаками драми кінця ХХ — початку ХХІ ст. Засновуючись на діалозі, постмодерна драма засвідчує діалогічність іншого плану: через літературний принцип цитатного мислення” відтворюється одна з основних тенденцій сучасного розмовного стилю — тенденція до інтелектуалізації мови. Сучасний драматургійний дискурс активно взаємодіє із широким культурним контекстом, передусім із творами сучасної та класичної літератури. Перетин образно-тематичних полів цих текстів репрезентує один контекст через інший, сприяє виникненню нового смислового коду. Побудована на взаємодії усно-розмовних та книжних елементів, сучасна драма відтворює внутрішній потенціал діалогічного слова, динаміку його семантичної структури.
10. Швидка зміна реплік, подій, думок створює ілюзію зміни кадрів”, де такі стилістичні фігури, як гра слів (а іноді й реплік), каламбур виконують функцію змістового скріплювача, ідентифікатора соціотипу, маркера доби. Такі поліфункціональні засоби, що моделюють ситуацію живого усно-розмовного діалогу, відкривають широкі можливості для інтерпретування мовної партії (ситуації), деавтоматизують узвичаєне сприйняття та тлумачення слова.

Отже, здійснене дослідження дало змогу з’ясувати, що своєрідність стилізації мови у сучасній драмі — це:
- суголосність драматургійних текстів загальним тенденціям
літературної мови до колоквіалізації та субстандартизації;
- проекція усно-розмовної мови соціальних типів (переважно
урбаністичного населення);
- моделювання мови доби у мовних партіях персонажів через
ідеологеми та неологізми;
- зіткнення книжних і усно-розмовних одиниць як показник інтелектуалізації мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авксентьєв Л.Г. Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної української мови та особливості її формування // Мовознавство. — 1987. — № 1. — С. 4346.
2. Ажнюк Б.М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна / НАН України. Інститут української мови. — К.: Рідна мова, 1999. — 450 с.
3. Андрієнко О.Ю., Карпенко Ю.О. Нотатки про ономастику М.Куліша // Мова та стиль творів І.О. Буніна, М.Г. Куліша, Ю.І. Яновського: Зб. наук. праць / Ред. кол.: Ю.О. Карпенко (відп. ред.) та ін. — К.: ІСДОУ, 1994. — С. 8194.
4. Аникст А.А. Теория драмы в России от Пушкина до Чехова. — М.: Наука, 1972. — 643 с.
5. Аникст А.А. Теория драмы на Западе в первой половине ХІХ века. — М.: Наука, 1980. — 343 с.
6. Аникст А.А. Теория драмы от Аристотеля до Лессинга. История учений о драме. — М.: Наука, 1967. — 455 с.
7. Аникст А.А. Теория драмы от Гегеля до Маркса. — М.: Наука, 1983. — 288 с.
8. Античные теории языка и стиля / Под. общ. ред. О.М. Фрейденберг. — М.-Л.: ОГИЗ, 1936. — 342 с.
9. Антологія модерної української драми / Ред., упоряд., автор вступ. ст. Л. Залеська-Онишкевич. — Київ — Торонто: Вид-во Канадського Інституту Українських студій: Вид-во Таксон, 1998. — 533 с.
10. Антологія світової літературнокритичної думки ХХ ст. / Підготув. текстів, приміток, упоряд. М. Зубрицької. — Львів: Літопис, 1996. —
628 с.
11. Аристотель. Поетика. — К.: Мистецтво, 1967. — 134 с.
12. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови. — Ч. 12. — Чернігів, 19701971.
13. Байков В.Г. Герменевтическая ситуация как образное средство / Мова і культура. — Т. I — Вип. 2. — К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2000. — С.511.
14. Бакланова А.Г. Лингвостилистическая характеристика драмы как типа текста: Автореферат дис. ... канд. філол. наук. — М., 1983. — 16 с.
15. Балли Ш. Французская стилистика / Пер. с франц. К.А. Долинина, под ред. Е.Г. Эткинда. — М: Из-во Иностр. лит., 1961. — 394 с.
16. Барабан О.В. Постмодерністський драматичний діалог: лінгвостилістичний та перекладознавчий аспекти (на матеріалі драматургії С. Беккета, Г. Пінтера, Т. Стоппарда): Автореферат дис. ... канд. філол. наук. — Одеса, 1994. — 16 с.
17. Баран Є. Післямова // Кур’єр Кривбасу. — 1999. — № 119120. — С. 494495.
18. Баранник Д.Х. Вопросы языка драматического произведения (на материале пьес И.К. Тобилевича, М.Л. Кропивницкого и М.П. Старицкого): Автореферат дис. ... канд. филол. наук. — Днепропетровск, 1956. — 16 с.
19. Баранник Д.Х. Деякі мовнокомпозиційні особливості п’єс О. Корнійчука // Наук. запис. Дніпропетр. ун-ту. — Т. 60. Питання методу й стилю української літератури. — 1960. — С. 101106.
20. Баранник Д.Х. Стилістична роль префіксальних утворень в діалозі української класичної п’єси // Наукові записки Дніпропетр. ун-ту. — Т. 68. — Вип. 16. — 1958. — С. 1117.
21. Баранник Д.Х. Українська мова на межі століть // Мовознавство. — 2001. — № 3. — С. 4047.
22. Баранник Д.Х., Гай Г.М. Драматичний діалог: Питання мовної композиції. — К.: Вид-во Київського університету, 1961. — 161 с.
23. Баранникова Л.И. К проблеме социальной и структурной изменчивости диалекта // Вопросы социальной лингвистики. — Л.: Наука. 1969. — С. 314 — 342.
24. Барт Р. Избранные работы: Семіотика: Поэтика: Пер. с фр. / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г.К. Косикова. — М.: Прогресс, 1989. — 615 с.
25. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. — М.: Искусство, 1979. — 444 с.
26. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров // Бахтин М.М. Літературнокритические статьи. — М.: Наука, 1986. — С. 473500.
27. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної девіатології. — Л.: Львів. нац. унт ім. І.Франка, 2000. — 236 с.
28. Белей Л. Нова українська літературно-художня антропонімія: проблеми теорії та історії. — Ужгород, 2002. — 176 с.
29. Белей Л. Функціонально-стилістичні можливості української літературнохудожньої антропонімії ХІХ — ХХ ст. — Ужгород, 1995. — 120 с.
30. Белей Л.О. Як "промовляють" імена літературних персонажів: про мовні засоби української літературно-художньої антропонімії // Мовознавство. — 2002. — N 1. — С. 2331.
31. Бентли Э. Жизнь драмы: Пер. с англ. В. Воронина. — М.: Искусство, 1978. — 367 с.
32. Береговская Э.М. Молодежный сленг: формирование и функционирование // Вопросы языкознания. — 1996. — № 3. — С. 3241.
33. Березовенко А. Кримінальне арго в Україні // Мовознавство: Доповіді та повідомлення IV Міжнародного конгресу україністів/ Відпов. ред. В. Німчук — К.: Пульсари, 2002. 420 с.
34. Бибик С. Роль народнорозмовної мови в процесі кодифікації загальнонаціональної мови (історико-мовний аспект) // Етнос. Культура. Нація: Збірник наукових праць за матеріалами Другої міжнародної науковопрактичної конференції 2728 жовтня 2000 р. — Вип. 2. — Дрогобич, 2000. — С. 213217.
35. Бибик С.П., Єрмоленко С.Я., Пустовіт Л.О. Словник епітетів української мови. — К.: Довіра, 1998. — 431 с.
36. Білецький О.І. Поетика драми // Теорія драми в історичному розвитку: Хрестоматія. — К.: Мистецтво, 1950 — С. 964.
37. Білодід К.І. Граматична концепція О.О. Потебні. — К.: Вища школа, 1977. — 303 с.
38. Близнята ще зустрінуться. Антологія драматургії української діяспори / Упор. та автор передм. Л. ЗалеськаОнишкевич: Київ — Львів: Час, 1997. — 640 с.
39. Бондалетов В.Д. Социальная лингвистика. — М.: Просвещение, 1987. — 160 с.
40. Будагов Р.А. Литературные языки и языковые стили. — М. Высш. школа, 1967. — 376 с.
41. Булаховський Л.А. Вибрані праці в 5ти томах. — Т. I. Загальне мовознавство. — К.: Наук. думка, 1975. — 475 с.
42. Ваврищук І.А. Пунктуаційна підсистема драматургічного тексту (на матеріалі англомовної драми кінця ХІХ — ХХ ст.). — Автореферат дис. ... канд. філол. наук. — Одеса, 1997 — 16 с.
43. Василевський С. Ваграмова ніч” з мовного погляду // Мовознавство. — 1935. — № 6. — С. 93121.
44. Васильева А.Н. Художественная речь. Курс лекций по стилистике для филологов. — М.: Рус. яз., 1983. — 256 с.
45. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. — Харків: Видво ХДУ, 1958. — 252 с.
46. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / М.А. Кронгауз; Е.В. Падучева. — М.: Рус. словари, 1996. — 411 с.
47. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. — М.: Рус. яз., 1990. — С. 38110.
48. Взаємодія усних і писемних стилів мови / Відп. ред. М.М. Пилинський. — К.: Наук. думка, 1982. — 180 с.
49. Винник В.О. Опрацювання лексики обмеженого вживання у Словнику української мови // Слово і фразеологізм у словнику. — К.: Наук. думка, 1980. — С. 485202.
50. Виноградов В.В. Поэтика, стилистика и лингвистика // Тезисы докладов межвузовской конференции по стилистике худ. лит. Моск. госуд. ун-т им. М.В. Ломоносова. — М., 1961. — С. 2024.
51. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. — М.: Гослитиздат, 1959. — 654 с.
52. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. — М.: Изво Академии наук СССР, 1963. — 255 с.
53. Винокур Г.О. О языке художественной литературы / Сост. Т.Г. Винокур. — М.: Высшая школа, 1991. — 448 с.
54. Винокур Т.Г. О некоторых синтаксических особенностях диалогической речи. Исследования по грамматике русского литературного язика . — М.: Наука, 1955. — 235 с.
55. Винокур Т.Г. О языке современной драматургии // Языковые процессы современной русской художественной литературы: Проза. — М.: Наука, 1977. — С. 130197.
56. Винокур Т.Г. Характеристика структуры диалога в оценке драматургического произведения // Язык и стиль писателя в литературнокритическом анализе художественного произведения. — Кишинев, 1977. — С. 6472.
57. Вієвський В. З творчої лабораторії комедіографа (До 150річчя від дня народження І. КарпенкаКарого) // Вітчизна. — 1995. — № 1112. — С. 144 — 147.
58. Возненко Н.В. Стилістика драматичного мовлення Б. Брехта // Нова філологія. — 2002. — № 1(12). — Запоріжжя: ЗДУ, 2002. — С. 251256.
59. Возненко Н.В. Стилістика сонгів у Бертольда Брехта. — Автореферат дис. ... канд. філол. наук. — Харків, 2002. — 19 с.
60. Волькенштейн В. Драматургия. — М.: Л.: Искусство, 1937. — 271 с.
61. Вуколова В.А. Имя собственное как средство актуализации подтекстовой информации // Мова і культура. — Т. ІІ. — Вип. 4. Культурологічний компонент мови. — Ч. 1. — К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. — С. 6267.
62. Геббель Ф. Избранное: В 2-х т. / Сост. и пер. с нем., под ред. А. Карельского и В. Валикова. — М.: Искусство, 1978.
63. Гегель Г. Лекции по эстетике / Пер. П.С. Попова. — Т. 14. — Кн. 3. — М.: Соцэкгиз, 1958. — 440 с.
64. Гершкович А.А. Театр и национальная культура // Театр в национальной культуре стран Центральной и ЮгоВосточной Европы XVIII — XIX ст. — М.: Искусство, 1976. — С. 725.
65. Гиршман М. Анализ литературного произведения: что мы анализируем // Герменевтичні студії: Герменевтика тексту: між істиною і методом: Зб. наук. пр. Міжнар. наук.теорет. семінару / Дрогобиц. держ. пед. унт ім. І. Франка / Упоряд.: В. Скотний. — Л.: Азарт, 2001. — С. 1631.
66. Гладкий М. Мова сучасного українського письменства // Українські граматики. — Вип. 9. — Мюнхен, 1992. — С. 1159.
67. Головин В.Н. Вопросы социальной дифференциации языка // Вопросы социальной лингвистики. — Л.: Наука. 1969. — С. 343355.
68. Гольберг М. Лінгвістичний аналіз тексту і інтерпретація художнього твору. Герменевтичні аспекти // Вісник Львівського університету: Серія Філологія. — Львів, 2000. — Вип. 28. — С. 171176.
69. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст: Монографія. — Івано-Франківськ: Плай, 1997. — 178 с.
70. Голянич М.І. Текстотвірний характер внутрішньої форми слова // Вісник Прикарпатського ун-ту. — Вип. 2. — Івано-Франківськ: Плай, 1997. — С. 5866.
71. Горбач О. Арго українських школярів та студентів // Наукові Записки Українського Вільного Університету. — Ч. 8. — Мюнхен, 1966. — С. 355.
72. Горюнова М.М. Лінгвостилістичні особливості німецькомовної драматургії ХХ ст. — Автореферат дис. ... канд. філол. наук. — К., 1996. — 16 с.
73. Горький А.М. Воспоминания. Заметки. — М.: Гослитиздат, 1953. — 349 с.
74. Горький О.М. Про п’єси // Літературно-критичні статті. — К.: Держлітвидав України, 1951. — С. 235250.
75. Гофман В.А. Язык литературы. — Л., 1936. — 345 с.
76. Гудзенко О.П. Романтична візія автора: театральність” буття у п’єсах Миколи Куліша // Мова і культура. — Вип. 4. — Т. І. Філософія мови і культури. — Ч. 1. — К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. — С. 8691.
77. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. — М: Прогресс, 1984. — 397 с.
78. Гуменюк В.І. Високість трагедійності. Особливості поетики п’єси Володимира Винниченка "Між двох сил": Дослідж. Тавр. нац. унт ім. В.І. Вернадського, Кримський республіканський інт післядипломної педагогічної освіти. — Сімферополь: Таврія, 2001. — 31 с.
79. Гуменюк В.І. Остання п’єса Винниченка: Дослідж. Тавр. нац. унт ім. В.І. Вернадського, Крим. республік. інт післядиплом. пед. освіти. — Сімферополь: Таврія, 2001. — 15 с.
80. Гуменюк В.І. По той бік правди і брехні. Особливості поетики п’єси Володимира Винниченка "Брехня": Дослідж. Тавр. нац. унт ім. В.І. Вернадського, Крим. республік. інт післядиплом. пед. освіти. — Сімферополь: Таврія, 2001. — 19 с.
81. Гюго В. Собр. сочинений: В 15 т. / Пер. с франц. Под ред и вступ ст. В.Н. Николаева. — Т. 14. Критические статьи, очерки, письма. — М.: Гослитиздат, 1956. — 766 с.
82. Данилко П.Ю. Мова дійових осіб драматичного твору // Література в школі. — 1956. — № 4. — С. 4452.
83. Дементьев В.В., Седов К.Ф. Теория речевых жанров // Stylistyka, VIII. — Opole: Uniwersytet Opolski. Instytut Filologii Polskiej, 1999. — C. 5587.
84. ДемськаБудзуляк Л. Справжнє обличчя літературного покоління дев’яностих — спроба ідентифікації // Кур’єр Кривбасу. — 2002. — № 149. — С. 156162.
85. Диев В., Устюжанин Д. Удачи и просчеты исследований о драме. — Вопросы литературы. — 1958. — № 7. — С. 205212.
86. Доридор Г.К. Український водевіль ХІХ століття: Автореф. дис... канд. філол. наук. — К., 2000. — 18 с.
87. Дорошенко С.І. Граматична стилістика української мови. — К.: Рад. школа, 1985. — 200 с.
88. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення (Просте речення: еквіваленти речення) / АН УРСР Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. — К.: Наук. думка, 1973. — 286 с.
89. Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови. — К.: Наук. думка, 1983. — 156 с.
90. Елистратов В.С. Русское арго в языке, обществе и культуре // Русский язык за рубежом. — 1995. — №1. — С. 8289.
91. Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. — М.: Из-во Моск. ун-та, 1957. — 448 с.
92. Єрмоленко С. Динаміка літературних норм // Najnowsze dzieje języków słowiańskich. Українська мова / Red. nauk. S. Jermolenko. — Оpole: Uniwersitet Opolski. Instytut Filologii Polskiej, 1999. — S. 221227.
93. Єрмоленко С. Літературна норма в часовому і просторовому вимірі // Культура слова. — Вип. 5758. — К., 2001. — С. 39.
94.