Сулим-Карлір Ірина Федорівна. Організація самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США

Краткое описание

Сулим-Карлір Ірина Федорівна. Організація самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США : Дис... канд. наук: 13.00.04 2009

Сулим-Карлір І.Ф.Організація самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 теорія і методика професійної освіти. Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінниця, 2009.
У дисертації проаналізовано проблему організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США; з’ясовано сутність самостійної позааудиторної роботи та її місце у структурі професійної підготовки майбутніх фахівців в американських педагогічних коледжах; визначено методологічні засади та особливості організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США; розкрито зміст, форми, методи та моделі її організації; визначено умови ефективного використання американського досвіду у вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладах. Результати проведеного дослідження дають підстави стверджувати, що запроваджена в педагогічних коледжах США система індивідуалізованого самостійного навчання має низку суттєвих переваг і загалом забезпечує умови для ефективної професійної підготовки майбутніх учителів.
Ключові слова:професійна підготовка вчителя, самостійна позааудиторна робота, навчальна діяльність, педагогічний коледж США, індивідуалізація навчання, моделі організації самостійної навчальної діяльності.

Відповідно до завдань дисертаційного дослідження та поставленої мети можна зробити такі загальнівисновкищодо організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США:
1. Результати аналізу педагогічної літератури свідчать про існування в американській педагогіці різних підходів до розуміння поняття самостійної роботи: його розглядають якзасіб навчання, форму навчального пізнання, метод або прийом навчання. Незважаючи на розбіжності, більшість американських педагогів основними характеристиками самостійної пізнавальної діяльності студентів уважають: самостійність виконання навчальних завдань без прямої сторонньої допомоги; опосередкованість керівництва пізнавальною діяльністю студентів; індивідуалізований характер навчально-пізнавальних завдань; існування дієвого і своєчасного оперативного зворотного зв'язку у навчанні.
2. Ознайомлення із навчальними планами і практикою організації навчання у педагогічних коледжах США дає підстави стверджувати, що самостійній позааудиторній роботі відводиться пріоритетна роль у професійній підготовці майбутніх учителів. Як у державних, так і в приватних вищих навчальних закладах на самостійну роботу студентів денної стаціонарної форми навчання відводиться від 65% до 80% загального навчального часу. У середньому на кожні 45 годин аудиторних занять припадає близько 75 годин самостійної роботи студентів.
Основні функції самостійної позааудиторної роботи студентів американські педагоги вбачають в: оволодінні знаннями, спеціальними і загальнопізнавальними вміннями (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, систематизація, конспектування тощо); розвитку навичок самостійної науково-пошукової роботи, підвищенні пізнавальної активності студентів, їх залученні до вивчення передових досягнень науки; розвитку пізнавальних здібностей, спостережливості, допитливості, активності у здобутті і застосуванні знань; формуванні здатності до самоорганізації і самодисципліни в оволодінні методами і прийомами професійної діяльності; розвитку професійно важливих особистісних якостей (ініціативності, працелюбності, відповідальності, готовності до творчої діяльності); вихованні культури розумової праці, установки на самостійне систематичне поповнення знань і вмінь.
3. Організація самостійної позааудиторної роботи студентів у педагогічних коледжах США характеризується низкою особливостей: залучення студентів до розробки індивідуалізованих програм самостійного навчання; широке застосування методів і форм організації навчання, що базуються на індивідуальному підході; відсутність жорстких термінів часу на виконання навчальних завдань; використання аудиторних занять лише як форми керівництва, спрямування і координації самостійної навчальної діяльності студентів; надання важливого значення самостійним письмовим роботам студентів; використання методистів-консультантів, тьюторів і викладачів з метою оперативного контролю, корекції і спрямування самостійної роботи студентів. Система організації самостійного навчання в американських педагогічних коледжах забезпечує кожного студента індивідуальною програмою взаємодії з викладачем (система консультування) й акцентує увагу на розвитку особистості майбутнього фахівця.
4. Проведений аналіз свідчить, що методологічну основу організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів США, зокрема педагогічних коледжів, складають ідеї провідних напрямів філософії освіти:прагматизму(навчання та засвоєння знань на активній основі; мотивація як визначальний чинник самоосвіти; навчання як реконструкція досвіду шляхом розв'язування проблемних ситуацій);прогресивізму(зосередження уваги на особистості, а не предметі; надання пріоритетного значення різним видам самостійного досвіду, а не вербальним навичкам, кооперативному, а не змагальному індивідуалізованому навчанню);постмодернізму(запровадження плюралізму в освіті; заперечення авторитарно-монологічного підходу в навчанні; спрямованість на розвиток критичного мислення особистості);когнітивізму(концепція студента-дослідника, що конструює індивідуальну картину світу за допомогою інструментів наукового пошуку);екзистенціалізму(ідея свободи вибору у навчанні; визнання студента відповідальним суб’єктом самоосвіти і професійного становлення; акцентування уваги на емоційних аспектах розвитку особистості);неогуманізму(положення про навчання як засіб самоактуалізації особистості; ідея індивідуалізації змісту і шляхів навчання відповідно до задатків особистості). Вказані напрями визначають загальні підходи до організації навчання, впливають на вибір викладачами відповідних навчальних стратегій, що зумовлює орієнтацію на певні освітні цілі і структуру професійної підготовки студентів педагогічних коледжів США.
5. Узагальнення дидактичних підходів і педагогічної практики дає змогу виділити чотири основні моделі, відповідно до яких організовується самостійна навчальна робота студентів в американських педагогічних коледжах:модель соціальної взаємодії(модель кооперованого навчання, метод соціальної допитливості, метод групового дослідження, лабораторний метод);інформаційно-процесуальна модель(модель розвитку наукового інтересу, модель розвиваючого навчання і когнітивного розвитку);персонологічна модель(недирективне навчання, модель концептуальної системи);біхевіористична модель(модель модифікації поведінки).
Під час організації самостійної позааудиторної роботи студентів у педагогічних коледжах США пріоритетне значення надається формам і методам, які дають змогу враховувати індивідуальні особливості студентів, стимулюють їх пізнавальну активність, забезпечують розвиток творчих здібностей і метакогнітивних умінь, моделюють предметний і соціальний контекст майбутньої професійної діяльності, сприяючи тим самим формуванню професійно-педагогічних умінь (модульне навчання, навчальні контракти, метод проектів, процедурний метод, технології кооперованого навчання, рефлексивне навчання, моделювання, мікровикладання, педагогічна практика і стажування).
У процесі дослідження з’ясовано, що найвищий рівень самостійності і відповідальності студентів за результати власної пізнавальної діяльності забезпечується у процесі дистанційного навчання як форми організації самостійної позааудиторної роботи, в якій долаються обмеження, пов'язані з місцем і часом навчання, за рахунок використання сучасних засобів комунікації і комп'ютерних технологій.
6. Ефективне застосування напрацьованого в американській педагогіці вищої школи досвіду організації самостійної позааудиторної роботи студентів у багаторівневій системі підготовки майбутніх вчителів в Україні можливе за відповідних організаційно-педагогічних умов: спеціальної підготовки викладачів і студентів до запровадження програм індивідуалізованого навчання; розробки спеціальної документації і методик педагогічної діагностики; використання гнучких педагогічних технологій, що поєднують науково обгрунтовані індивідуальні й колективні форми роботи, спрямовані на розширення сфери самостійної діяльності студентів.
Узагальнення позитивних здобутків американських дидактів у галузі організації самостійної позааудиторної роботи студентів дозволяє надати певні рекомендації щодо використання цього досвіду у вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладах:
- протягом усього періоду навчання студентів відстежувати взаємозв'язок їх особистісних характеристик та індивідуальних стилів пізнавальної діяльності з метою надання переваги тій чи іншій моделі самостійного позааудиторного навчання;
- конструювати індивідуальні освітні програми самостійного навчання на рівні окремих навчальних дисциплін;
- запровадити систему консультування студентів з виконання самостійної роботи, що дозволить коригувати стратегії самостійного здобуття інформації і виявляти їх відповідність цілям навчання;
- організувати стажування викладачів вищих навчальних закладів з метою оволодіння технологіями побудови індивідуальних освітніх програм самостійного навчання та набуття вмінь демократичної взаємодії з суб'єктами навчального процесу;
- залучати до співпраці широке коло фахівців з різних дисциплін, як науковців, так і практиків, з метою вирішення проблем інтеграції елементів комп'ютерного навчання та дистанційної освіти у систему організації самостійної позааудиторної роботи студентів;
- передбачити можливість індивідуалізації професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів як на рівні вивчення теоретичних курсів, так і під час проходження педагогічної практики.
Проведене дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальшого вивчення потребують такі питання: обґрунтування шляхів адаптації зарубіжного досвіду організації самостійної навчальної діяльності студентів у вітчизняних вищих навчальних закладах; вивчення й узагальнення досвіду розробки курсів дистанційного навчання у вищих педагогічних навчальних закладах США; дослідження дидактичних засобів і шляхів забезпечення оперативного зворотного зв’язку у процесі самостійної пізнавальної діяльності студентів американських вищих навчальних закладів.