ТЕКСТОВА ВАРІАТИВНІСТЬ АНГЛОМОВНОЇ ЛІРИКО-ЕПІЧНОЇ ПОЕМИ (НА МАТЕРІАЛІ БРИТАНСЬКИХ ТА АМЕРИКАНСЬКИХ ПОЕМ КІНЦЯ ХVIII – СЕРЕДИНИ ХХ СТ.)

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

САНОЦЬКА Лариса Георгіївна

УДК 811.111`38`36:[801.6+801.82]

ТЕКСТОВА ВАРІАТИВНІСТЬ АНГЛОМОВНОЇ ЛІРИКО-ЕПІЧНОЇ ПОЕМИ
(НА МАТЕРІАЛІ БРИТАНСЬКИХ ТА АМЕРИКАНСЬКИХ ПОЕМ КІНЦЯ ХVIII СЕРЕДИНИ ХХ СТ.)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник -
кандидат філологічних наук,
доцент КУЗНЄЦОВА Л.А.

Львів 2005

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ............ 4
ВСТУП.................................................................................................. 5
РОЗДІЛ 1. ТИПОЛОГІЧНА ВАРІАНТНІСТЬ ТА
КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПРОСТІР ТЕКСТІВ ЛЕП .. 14
1.1. Лінгвістична картина світу ліричної та епічної поеми, естетично значимі домінанти............................................................................. 14
1.2. Типологія, жанрово-тематичні та мовні параметри ЛЕП............. 19
1.3. Екстралінгвістичні параметри ЛЕП та порівняння
концептуальних систем авторів....... ............................................. 24
1.4. Актуалізація концепту love у тексті ЛЕП ...................................... 45
Висновки до розділу 1.......................................................................... 54

РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИЧНІ ТА ЛЕКСИКО-МОРФОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ЗМІСТУ В ТЕКСТІ ЛЕП.... 56
2.1. Варіативність функціонування лексичних одиниць в поемах.............................................................................................. 56
2.2. Функція граматичних класів слів у актуалізації картини світу
авторів ......................................................................................... 68
2.3. Семантико-стилістична функція абстрактних/конкретних
іменників, описових лексем та займенників .. 84
Висновки до розділу 2..... 103

РОЗДІЛ 3. ФОНОСТИЛІСТИЧНА ВАРІАТИВНІСТЬ ТЕКСТІВ ЛЕП........................................................ 106
3.1. Фоностилістичні засоби створення образності .. 107
3.2. Просодійні кореляції та відмінність строфіки 114
3.3. Алітерація та асонанс як фоностилістичні структурні
домінанти ...................................................... 128
Висновки до розділу 3 133

РОЗДІЛ 4. ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ЗМІСТУ
В ТЕКСТІ ЛЕП.......................................................................................... 135
4.1. Частотність повторюваних лексичних та синтаксичних
структур як синтаксична структурна домінанта............................. 135
4.2. Використання образних засобів і стилістичних прийомів .... 151
4.3. Функція комунікативних типів речень у актуалізації змісту..... 161
4.4. Графічне зображення параметрів лінгвостилістичного
опису ЛЕП ...................................................................................... 168
Висновки до розділу 4............................................................................. 173
ВИСНОВКИ............................................................................. 175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................... 180

ДОДАТОК А................................................................................................ 204
ДОДАТОК Б................................................................................................ 214
ДОДАТОК В............................................................................................... 218

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ

АІ абстрактні іменники;
АК абсолютна кількість
ВК відносна кількість
ВЧФ - видо-часові форми
Г поема Д.Байрона Гяур”;
ЕЗ емоційно-забарвлений;
ЕЗЛ емоційно-забарвлена лексика;
ЗК поема У.Уїтмена З колиски, що невпинно гойдається”;
ІАС індивідуально-авторський стиль;
КІ конкретні іменники;
ККС концептуальна картина світу
КМФ композиційно-мовленнєва форма;
КС коефіцієнт співвідношення;
ЛЕП лірико-епічна поема;
ЛК лексичні компоненти;
ЛМК лексико морфологічні компоненти;
ЛС лінгвостилістичний;
М поема Г.Крейна Міст”;
ОПЗ особові, присвійні, зворотні займенники;
ОЩ поема Л.Макніса Осінній щоденник”;
ПК прикметники кольору
ПС поема У.Уїтмена Пісня про себе”;
ПСМ поема С.Колріджа Пісня про старого мореплавця”;
СК синтаксичні компоненти
ФСК фоностилістичні компоненти;
ЧМ частина мови.

ВСТУП

Дисертацію присвячено дослідженню лінгвістики тексту англомовної лірико-епічної поеми (далі ЛЕП) кінця XVIII середини XX. З метою виявлення типологічного інваріанта та варіативності текстів ЛЕП проаналізовано концептуальний простір, лексичні, лексико-морфологічні та стилістичні особливості, що зумовлює визначення структурно-системної організації цього типу тексту.
Проблеми жанрової типології вивчали Н.Фрай, А.Родуей, Д.Затонський, А.Ткаченко, та ін., які вважали жанр категорією, що поєднує зміст і форму. В.Жирмунський, В. Виноградов, М.Бахтін, О.Чичерін, Л.Кузнєцова відзначали першорядну роль мовних чинників у формуванні жанру. Між жанром і стилем не існує прямої залежності, однак змістова форма твору визначається його жанровою приналежністю і навпаки. Термін лірико-епічна поема в англомовному світі не вживається. Твори, які вітчизняні вчені відносять до жанру лірико-епічних, трактуються як ліричні, або епічні в англомовній науці. Різні підходи до вивчення поетичного тексту і напрями його аналізу слугують всебічному розкриттю його природи в мовному аспекті, адже характерна ознака сучасної лінгвістики, на думку Є.Кубрякової, це поліпарадигмальність, що забезпечує аналіз об’єкта в різних парадигмах знань [95]. Виходячи з гіпотези про статус ЛЕП як жанрового різновиду англомовного поетичного тексту, доводимо це аналізом поем на лінгвальних і позамовних рівнях.
Сучасний літературний процес характеризується тенденціями порушення усталеної ієрархії родів і видів, а також взаємопроникнення (зчеплення, дифузії) жанрових структур (Д. Затонський, Т.Денисова, Ю.Уваров, В.Оленєва), що є засадничим для нашого дослідження. Модифікація жанру пов’язана з його структурою, з впливом одного жанру на інший, тому в тексті ЛЕП епічні жанрові моделі взаємодіють з ліричними. Це розширює концептуально-естетичні можливості й підтверджує, що саме формальні елементи виступають маркерами жанру поем. Жанр ми розглядаємо як текстову, а не літературознавчу категорію. Робота з поетичним текстом стикається з літературознавчими поняттями як вихідними категоріями, і аналізовані твори визначено як певний літературний жанр, категорії якого слугуватимуть точкою відліку для аналізу.
Поетичний текст через багатоплановість та багаторівневість його організації є об’єктом, складним для дослідження. Дисертація базується на даних досліджень лінгвістики, лінгво-стилістики, а також літературознавства, передусім Л.Щерби, І.Арнольд, І Гальперіна, З.Тураевої, Г. Неупокоєвої, Н. Пєтрової.
Варіативність будь-якого тексту зумовлює існування інваріанта, пошук якого, як вважає Г.Г.Москальчук, передбачає максимальне абстрагування від конкретного змісту, індивідуальних особливостей стилю твору і зосередження на його формальних характеристиках, тобто основних параметрах його будови. Інваріант структури тексту об’єктивно відображає закономірності розподілу одиниць мовних рівнів у творі. Він репрезентує форму і найважливіші смисли тексту, які визначаються темою. Отже, в центрі уваги перебувають аналіз і систематизація варіацій елементів форми з метою виявлення подібності й розбіжностей структурної організації текстів ЛЕП, виходячи з її інваріанта як стрижневої одиниці тексту.
Текст інтегрується в єдине ціле за допомогою комплексу таких структурно-семантичних категорій, як зв’язність, лінійність, змістово-фактуальна та концептуальна інформативність, цілісність, завершеність, а також мотивується такими позалінгвальними чинниками, як час, простір, людина. Поетичний текст характеризується образністю, яка викликає певні естетичні почуття. У поетичному тексті кожний словесний зображальний елемент є чуттєво-конкретним фактом, спеціальною формою пізнання реального світу (Ч.Філлмор).
Взаємодія в поетичному тексті стабільної частини і новоствореного стильового різновиду зумовлює його варіативність, завдяки чому утворюється багатомірна, проте доволі стабільна в своїй основі система, яка характеризується неоднорідністю.
Вивчаючи варіативні процеси, які формують текст ЛЕП, слід враховувати авторську індивідуальність і закони організації жанру. Порівняння текстів ЛЕП різних авторів і різних за часом написання сприяє виявленню характерних ознак текстового варіювання і водночас підтверджує тезу про те, що внутрішнє текстове варіювання не руйнує жанру ЛЕП як типу тексту.
Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що лінгвістичного підґрунтя для визначення ЛЕП немає, а термін лірико-епічна поема” вживається лише у вітчизняному літературознавстві. Застосування комплексного підходу до аналізу лінгвістичних параметрів ЛЕП, виявлення взаємодії фонетичних, морфологічних, лексико-стилістичних, синтаксичних і семантичних одиниць для визначення її жанрової структури відповідає сучасній когнітивній прагматиці та концептуально-антропоцентричним напрямам дослідження поетичних текстів. Робота сприяє конкретизації змісту поняття лірико-епічного типу тексту та його основних мовних параметрів.
Об’єкт дослідження шість лірико-епічних британських та американських поем кінця ХVIII середини XX ст.
Предмет дослідження варіативність внутрішньої організації тексту ЛЕП: рівні мовної структури та варіативні параметри їхнього функціонування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі англійської філології Львівського національного університету імені Івана Франка і пов’язана з науковою темою дослідження кафедри Лінгвістичні дослідження текстів різних функціональних стилів англійської мови та проблеми лінгвістики тексту” (№ держреєстрації 0103Н001080; шифр 41 К).
Головною метою є дослідження концептуальних систем різних авторів і розробка типологічних параметрів тексту ЛЕП шляхом виявлення та аналізу лінгвостилістичних ознак, побудова лексико-синтаксичної та лінгвостилістичної схеми, а також моделі лінгвостилістичного опису, визначення варіантної та інваріантної структури ЛЕП.
Мета роботи передбачає реалізацію таких завдань:
- обґрунтування закономірності об’єднання ліричних та епічних поетичних творів під спільним терміном лірико-епічна поема”;
- встановлення варіантних та інваріантних параметрів ЛЕП на підставі аналізу текстових, тематичних, мовно-стилістичних, структурно-семантичних особливостей;
- виявлення концептуального простору текстів ЛЕП на основі індивідуальних характеристик кожної з них;
- проведення кількісного та якісного порівняльного аналізу лінгвостилістичних засобів образності в поемах та визначення кількісних та якісних параметрів вжитих у творах частин мови;
- встановлення фоно-, лексико- та синтактико-стилістичних компонентів варіативності структури, зумовлених константними, факультативними та індивідуальними ознаками тексту ЛЕП;
- дослідження впливу епічної та ліричної родової домінанти на мовні характеристики тексту;
- створення лексико-синтаксичної й лінгвостилістичної схеми та моделі лінгвостилістичного опису інваріантної структури ЛЕП.
Матеріалом для дослідження слугували тексти англомовних лірико-епічних поем The Giaour” ("Гяур") Дж.Байрона, 1813 р.; The Rime of the Ancient Mariner” ("Пісня про старого мореплавця") С.Колріджа, 1798 р.; Autumn Journal”("Осінній щоденник") Л.Макніса, 1939 р.; The Bridge” ("Міст”) Г.Крейна, 1930 ; Song of Myself " (‘Пісня про себе"), 1855 р.; Out of the Cradle Endlessly Rocking” ("З колиски, що невпинно гойдається") У.Уїтмена, 1860 р. Обсяг матеріалу становить 52696 лексичних одиниць.
Методологія дослідження ґрунтується на вченні про принципи лінгвістичного аналізу та інтерпретації тексту, його когнітивного потенціалу. Метод зіставного аналізу з елементами абстрагування, узагальнення, формалізації допоміг визначити константні, факультативні та індивідуальні ознаки на базі взаємодії фонетичних, лексичних, синтаксичних і лінгвостилістичних засобів актуалізації змісту. Для інвентаризації, систематизації та інтерпретації функціонування мовних явищ на рівні тексту комплексно використовувались дескриптивний та квантита­тивний методи. Індуктивний метод дав змогу виявити базові концепти, проаналізувати та описати функції та роль домінантних лексем в актуалізації змісту. Метод дедукції використано для підтвердження висунутих в роботі теоретичних узагальнень. Контекстно-ситуативний аналіз дав змогу встановити та інтерпретувати когнітивні смисли відображеної реальності. Аналіз словникових дефініцій застосовувався для однозначного трактування використаного в роботі категоріально-понятійного апарату .
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше в українській лінгвістиці тексту проаналізовано англомовну ЛЕП як окремий жанр і тип поетичного тексту, делімітовано його основні мовні параметри, визначено конститутивні, факультативні, індивідуальні ознаки, виокремлено базові елементи схеми лексико-синтаксичної й мовно-стилістичної будови та моделі лінгвостилістичного опису інваріантної структури.
Теоретичне значення роботи полягає у виявленні мовних закономірностей жанру ЛЕП, розробці його типологічних ознак. Досліджені спільні категоріальні ознаки текстів поем обґрунтовують закономірність їх об’єднання під загальним терміном лірико-епічна поема”, а також слугують основою для вироблення принципів і методів дослідження інших поетичних творів.
Практична цінність роботи полягає в тому, що її результати можна використати для вивчення окремих аспектів теоретичних курсів лінгвостилістики (розділи: Лінгвостилістичний аналіз поетичного тексту”, Особливості функціональних художніх стилів”, Мовні засоби актуалізації змісту тексту”); лексикології (розділи: Функціонування описової лексики у поетичному тексті”); теоретичної граматики (розділ Морфологія - частини мови: співвідношення статичної, динамічної, якісної ознак в тексті”; Синтаксис - типи речень: роль комунікативних типів речень у типології текcту”).
На захист винесені такі положення:
- концептуальні простори та структурні одиниці поем перетинаються, що підтверджується існуванням спільних базових концептів, які не залежать від родової домінанти ЛЕП; корелятивне чергування часів Present/Past Indefinite у текстах поем свідчить не про граматичну аномалію, а передовсім стосується абстрактності актуалізації часового концепту в тексті ЛЕП, а актуалізація концептів пейзаж”, опис”, інтер’єр”, портрет” зумовлює статичні та якісні ознаки тексту;
- зв’язок з епічними та ліричними родовими коренями у просодії ЛЕП проявляється у традиційних ознаках давньокельтської та давньоанглійської епічної версифікації і давньокельтського прозаїчного епосу: відхилення від римової та ритмічної схем, додаткові функції асонансу, дисонансу та алітерації, що слугує спеціальними засобами для створення виразності поетичного тексту;
- алітерація та асонанс є експресивно-емоційними засобами, значення яких зростає, якщо літери, що повторюються, є виразними семантичними маркерами і ставлять семантику тексту в залежність від фонемного складу; їх аналіз підтверджує взаємозв’язок змісту і груп фонем з характерними ознаками;
- тексту ЛЕП характерні інваріантні константні ознаки: відноснa стійкість функціонування абстрактних іменників, прикметників колористично-символічного констрасту та особових/присвійних/зворотних займенників, а тематична варіативність текстів поем не впливає на константний вміст емоційно забарвленої, графічно маркованої, іншомовної та антонімічної лексики, а також складних слів;
- ЛЕП має факультативні ознаки варіанта тексту: архаїчні форми дієслів, домінування дієслів у Present Indefinite, домінування описової лексики над іменниками, розмовна лексика, елізія, ланцюгова алітерація, семантично-маркована алітерація та асонанс, половинна та дзеркальна внутрішньо рядкова рима, відсутність рими, відхилення від чіткого ритму, алюзії;
- стійкість функціонування окремих фоно-, лексико- і синтактико-
стилістичних засобів образності та комунікативних типів речення свідчить про їх приналежність до типових ознак тексту ЛЕП, які виступають компонентами схеми лексико-синтаксичної й мовно-стилістичної будови та моделі лінгвостилістичного опису його інваріантної структури.
Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи висвітлено на звітних наукових конференціях викладачів Львівського національного університету імені І.Франка (Львів, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 рр.), засіданнях факультетського методологічного семінару з проблем стилістики та лінгвістики тексту.
Результати дисертаційної роботи знайшли відображення у чотирьох наукових публікаціях, надрукованих у відомих збірниках, три з яких включено у перелік ВАК України.
Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, теоретичне і практичне значення дисертації, визначені її об’єкт, мета, завдання та методологія, сформульовані основні твердження, що виносяться на захист.
У першому розділі узагальнено теоретичні передумови визначення жанру, розглянуто лінгвістичну картину світу ліричної та епічної поеми, виокремлено естетично значущі домінанти; обґрунтовано типологію тексту; проведено порівняння жанрово-тематичних і мовних параметрів лірико-епічних поем, їхніх екстралінгвістичних ознак та концептуальних авторських систем.
У другому розділі проаналізовано варіативність функціонування лексичних одиниць у поемах, виявлено лексичні та лексико-морфологічні засоби актуалізації змісту в тексті ЛЕП, зосереджено увагу на семантико-стилістичній функції абстрактних/конкретних іменників, описових лексем і займенників; досліджено граматичні класи слів із застосуванням квантитативно-системного підходу до аналізу лексики, визначено параметри статики/динаміки/описовості тексту.
Третій розділ присвячено фоностилістичним аспектам актуалізації змісту, а саме засобам образності, просодійним кореляціям і варіативності строфіки, алітерації та асонансу як структурним домінантам, а також вивченню особливостей функціонування ритму та рими.
У четвертому розділі увагу зосереджено на варіативності повторюваних лексичних і синтаксичних структур, тобто текстових домінант, та використанні образних засобів і стилістичних прийомів. Проаналізовано функціонування синтактико-стилістичних засобів і комунікативних типів речень.
У загальних висновках підсумовано основні результати дослідження, визначено компоненти лексико-синтаксичної та мовно-стилістичної схеми ЛЕП, запропоновано модель лінгвостилістичного опису інваріантної структури тексту ЛЕП, окреслено перспективи подальшої розробки проблеми.
У роботі двадцять дві таблиці, сім схем, три рисунки, один фрейм та одна модель.
Додатки містять вісім таблиць, два списки лексичних одиниць і три мікротексти ілюстративного характеру.
Список використаних джерел налічує 281 найменувань праць вітчизняних і зарубіжних авторівв тому числі 23 словники.
Загальний обсяг дисертаційної роботи 220 сторінок, з них 179 основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Досліджено варіативні мовно-структурні елементи, які формують текст ЛЕП. Аналіз процесів, які диктуються жанровими законами, тематикою тексту та авторською індивідуальністю, базується на теорії типологічної класифікації текстів з урахуванням текстових і змістових особливостей ліричної та епічної поем. Позиція автора зумовлює варіативність онтологічних характеристик мовних одиниць об’єктивної та суб’єктивної природи. Аналіз засвідчує, що емоційно-експресивні варіанти є показовими структурно-семантичними типами варіативності, формою реалізації особистісної позиції автора. Емоційно-експресивний компонент тексту, який проявляється на всіх рівнях мовної системи, спирається на семантичний потенціал фонетичних лексичних і граматичних засобів. Доведено, що варіативність мовних засобів ЛЕП має системний характер, а внутрішнє текстове варіювання не руйнує ЛЕП як тип тексту.
Описано лінгвістично-концептуальний простір ліричної та епічної поеми, визначено естетично значимі домінанти, типологічні, жанрово-тематичні та мовні параметри ЛЕП. В результаті порівняльного аналізу концептуальних систем авторів досліджено ключові слова та спільні концепти, які беруть участь у створенні концептосфери ЛЕП. Аналіз актуалізації деяких концептів (love) у тексті ЛЕП засвідчив залежність його не від родової домінанти, а від індивідуальної авторської інтерпретації світу. Визначено жанрово-структурні параметри текстів поем, а саме: поділ на частини (або відсутність такого) і кількість лексичних одиниць у кожній, що дало можливість структурувати дані, необхідні для подальшого лінгвостилістичного порівняльного аналізу поем. Узагальнено тематичні параметри будови ліричного й епічного текстів та встановлено жанрово-структурні типологічні параметри лірико-епічного тексту, що визначило напрямок лексичного, морфологічного, та стилістичного аналізу ЛЕП.
У процесі зіставного аналізу параметрів будови текстів поем "Гяур" Дж.Байрона та "Осінній щоденник" Л.Макніса виявлено ряд спільних характеристик та відмінних рис: поема У.Уїтмена "Пісня про себе" відзначається новаторськими тенденціями творчості автора, які зумовлені витоками його філософської концепції, що єднає його з С.Колріджем, автором "Пісні про старого мореплавця"; у поемі з ліричною домінантою "З колиски... " У.Уїтмена домінування ліричного ключа над епічним на всіх рівнях відображається у мовних засобах тексту; "байронічна" ідея ув’язненої свідомості єднає концептуальні системи Г.Крейна у поемі "Міст", С.Колріджа у "Пісні про старого мореплавця" і Дж.Байрона Гяур”.
Узагальнення жанрово-тематичних параметрів епічної та ліричної поеми дало можливість систематизувати мовні особливості текстів обох жанрів, що відображено відповідно у трьох таблицях, двох рисунках, двох схемах і порівняльному фреймі, а також визначити напрямки аналізу лексико-синтаксичної та стилістичної структури тексту ЛЕП.
В результаті порівняльного аналізу по морфологічних парадигмах доведено відносну стійкість парадигматичних класів у всіх поемах: предметна парадигма домінує в усіх текстах над якісною та динамічною, що підтверджується не лише переважаючим кількісним вмістом іменників над дієсловами, а і чисельністю дієслова стану "be"; якісні показники переважають над динамічними в п’яти текстах з шести аналізованих. Результати лексико-морфологічного аналізу проілюстровано у чотирнадцятьох таблицях.
Фоностилістичні засоби сприяють створенню виразності поетичного образу, важливого елементу тексту ЛЕП, що підтверджено схемою 3.3.1. Алітерація та асонанс виділяють ключові сюжетні поняття в тексті, і , згідно з сучасними дослідженнями у психолінгвістиці, зумовлюють вияв емоційних реакцій на повторювані звуки, ставлячи семантику тексту в залежність від фонемного складу. Аналіз повторюваних літер за протиставленням семантичних маркерів дав змогу виявити взаємозв’язок змісту і груп фонем з характерними ознаками (повільний - швидкий”, малий - великий”, слабкий - сильний” і т.д.), що, додаючи експресії, підсилює семантику тексту.
У просодії ЛЕП помітний зв’язок з давніми родовими коренями. В результаті аналізу виявлено традиційні риси давньокельтської та давньоанглійської епічної версифікації, а також давньокельтського прозаїчного епосу у поемах з епічною домінантою, що відображено в схемі 3.2.1. Це — ознаки, характерні для давньокельтського віршотворення: нерівна (з відривом, наприклад, дев’ять проти трьох) кількість складів у рядках; більша кількість асонансу, дисонансу та алітерації, ніж в загальному в англійському вірші до ХХ ст. Експресивність та емоційність на фонетичному рівні створюється не лише традиційно лінгвостилістичними засобами асонансу, дисонансу, алітерації, ритму та рими, а й за допомогою порушення норм традиційного римування, відсутністю рими та чіткого ритму, що руйнує принцип передбачуваності і є спеціальними засобами для створення виразності поетичного тексту. У неримованому тексті асонанс та алітерація виконують функцію організації та зв’язування рядків. Крім того, аналізом доведено, що повтор у неримованій поезії, зокрема У.Уїтмена, також формально компенсує відсутність рими. Результати фоностилістичного аналізу викладено у чотирьох таблицях і двох схемах.
Лексичні повтори (епіфора, анадиплозис, симплока) конвергують з іншими стилістичними засобами (епітетом, метафорою, порівнянням) і відіграють суттєву роль у створенні експресивності. У всіх текстах виявлено значну кількість паралельних конструкцій (полісиндетонів і асиндетонів) та інверсії. Поема Пісні про себе” У.Уїтмена відзначається великою кількістю каталогів, які у поєднанні з іншими синтактико- та лексико-стилістичними засобами (повторами, епітетами, метафорами) підсилюють експресивність тексту.
Аналізом образних зв’язків доведено, що особливістю вживання метафори є накладання її на інші тропи, що ускладнює їхню структуру і підсилює ефект. Серед епітетів у текстах поем зустрічаються тавтологічні, метафоричні та авторські стилістичні. Експресивність епітета підвищується завдяки створенню ланцюга епітетів.
Кількісне варіювання комунікативних типів речень спричинене особливостями індивідуального авторського стилю та теми, проте в усіх текстах зустрічаються прямі звертання та риторичні запитання. Експресивність окличних речень і риторичних запитань підсилена залученням інших синтактико-, лексико- та фоно- стилістичних засобів. Отримані результати для наочності проілюстровано в чотирьох таблицях, одній схемі та одній моделі.
Таким чином, проведений порівневий лінгвостилістичний аналіз дав змогу виявити типологічні параметри ЛЕП:
1. Використанням традиційних фоностилістичних засобів
характеризуються тексти поем Дж.Байрона та С.Колріджа, і новаторських - тексти поем Л.Макніса, Г.Крейна та У.Уїтмена, які базуються на давніх епічних просодійних традиціях; семантично марковані літери, пов’язані зі змістом, додають поетичному образу експресивності важливої ознаки тексту ЛЕП.
2. На лексико-морфологічному рівні виявлено перевагу статичної
парадигми над динамічною, якісної над предметною та динамічною у текстах усіх поем. Значна частотність архаїчних форм дієслів і займенників; домінування часової форми Present Indefinite і змістово недиференційоване чергування її з Past Indefinite, а також вагома кількість абстрактних іменників (21%) та особових/прис­війних/зворотних займенників (11,8%) є типовими рисами текстів ЛЕП .
3. Спільні типологічні лексико-стилістичні параметри ЛЕП зумовлені вживанням значної кількості емоційно забарвленої лексики. У текстах поем XIX ст. це емоційно забарвлена предметна та описова лексика, у поемах XX ст. предметна. Поеми відзначаються значною кількістю архаїзмів, які, однак, не вживаються у поемах Л.Макніса "Осінній щоденник" і У. Уїтмана "Пісня про себе" та "З колиски... ". В усіх текстах виявлено лексику колористично-символічного контрасту. Вживання іншомовної лексики в усіх поемах, за винятком "Пісні про старого мореплавця" С.Колріджа, мотивовано контекстом. Графічно марковану лексику вжито для актуалізації основної ідеї; переважно це абстрактні іменники. Всі поеми характеризуються залученням антонімічної та описової лексики, лексичних і лексико-синтаксичних зображально-виражальних засобів: епітетів, метафор, порівнянь, лексичних повторів тощо. Спільною ознакою, поза засадничими лексико-стилістичними параметрами, є значна кількість складних слів.
4. На синтактико-стилістичному рівні існування типологічних параметрів лірико-епічної поеми підтверджується функціонуванням паралельних конструкцій, інверсій, підсилювальних конструкцій, синтаксичної конвергенції, а також типологічно характерних для всіх поем комунікативних синтаксичних одиниць, зокрема окличних речень і риторичних запитань.
5. Граматична форма Present Indefinite у текстах ЛЕП не лише реалізує свій композиційно-стилістичний потенціал, а й створює описову форму викладу (якісна характеристика суб`єкта і відтворення статичного часу), оповідну форму викладу (динаміка часового процесу) та подвійну часову перспективу. Функціонування Present Indefinite у текстах поем зазвичай не залежить від родової домінанти, хоч і має деякі відмінності реалізації у текстах з ліричною та епічною домінантами.
Ознаки, властиві кільком, але не всім поемам, а саме ланцюгову алітерацію, семантичне маркування фонем, дзеркальну та половинну внутрішньорядкову риму, відсутність рими, нечіткі ритмічні моделі, розмовний характер лексики, продуктивні архаїчні дієслова та дієслова у формі Present Indefinite, вживання алюзій та елізії, ми вважаємо факультативними структурними компонентами тексту ЛЕП.
Характеристики, притаманні одній або двом поемам, відносимо до особливостей індивідуального авторського стилю та формально-поетичних” вимог часу: а) стиль Л.Макніса у поемі Осінній щоденник” характеризується значною кількістю абревіатур, римуванням за допомогою алітерації, асонансу та дисонансу, різною довжиною строфи і рядка; б) текстам У.Уїтмена властиве вживання каталогів і синтаксична редуплікація; в) застосування продуктивних архаїзмів (різних частин мови) має місце у поемі С.Колріджа "Пісня про старого мореплавця"; г) тексти Дж.Байрона Гяур” та У.Уїтмена Пісня про себе” відзначаються модальністю дієслова shall д) поеми Дж.Байрона Гяур” та Л.Макніса Осінній щоденник” характеризуються продуктивними біноміалами та триноміалами інфінітивів.
Аналізом підтверджено приналежність поем Дж.Байрона Гяур” та У.Уїтмена З колиски... ” до текстів ЛЕП з ліричною домінантою, а поем С.Колріджа Пісня про старого мореплавця”, Л.Макніса Осінній щоденник”, Г.Крейна Міст”, У.Уїтмена Пісня про себе” з епічною.
Отже, виявлено сюжетно-тематичні, фонетичні, лексичні, синтаксичні, лінгвостилістичні ознаки, які є типологічними стильовими ознаками тексту ЛЕП, тобто інваріантними для поем цього жанру, і які слід відрізняти від тих особливостей художньої форми, що визначаються художнім методом, нормами літературної мови епохи та індивідуальним стилем автора. Таким чином, характеристика типу тексту не лише включає дані одержані в результаті аналізу поетичного тексту, а й враховує культурологічний чинник, запобігаючи аксіоматизації суб`єктивних висновків. Запропоновані схема та модель слугують цьому підтвердженням. Відмінні параметри, які характеризують індивідуальність стилю авторів, не свідчать про неможливість жанрово-текстової типологізації ЛЕП і не впливають на перспективи подальшої розробки проблеми, а конститутивні параметри гіпотетичної моделі підтверджують твердження щодо визначення даного типу тексту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С.С. Символ художественный // Краткая литературная
энциклопедия / Глав. ред. А.А.Сурков. — М.: Сов. энциклопедия, 1971.—
Т. 6 — С. 826-231.
2. Адмони В.Г. Синтагматическое напряжение в стихах и прозе // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. — М.: Наука, 1969. — С. 16 26.
3. Азнаурова Э.С. Очерки по стилистике слова. — Ташкент: ФАН,
1973. — 405 с.
4. Алексеев П.М. О системном характере лингвостатистики //
Теория языка и инженерная лингвистика. — Л.:ЛГПИ, 1973. — С. 44-49.
5. Аникин Г.В., Михальская Н.П. История английской литературы.
—2-е изд. перераб. и исправ. — М.: Высш. школа, 1985. — 431 с.
6. Антична література: Підруч. для пед. ін-тів / Ред. А.А.Тахо-Годі. — К.: Вищ. школа, 1976. — 439 с.
7. Антологія світової лігературно-критичної думки XX ст. / Ред. М. Зубрицька. —Львів: Літопис, 1996. — 636 с.
8. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства
языка. — М.: Наука, 1974. — 367 с.
9. Апресян Ю.А., Апресян Ю.Д. Метафора в семантическом представлении эмоций // Вопросы языкознания. — 1993. — № 3. — С. 27-35.
10. Аристотель. Поетика / З старогрец. Пер. Б.Тен; Комент.
Й.У.Кобова. — К.: Мистецтво, 1967. — 84 с.
11. Арнольд И.В., Банникова И.А. Лингвистический и стилистический контекст // Стиль и контекст: Сб. науч. тр. — Л.: Изд-во Ленингр. пед. ин-та, 1972. — С. 1-13.
12. Арнольд И.В. Стилистика декодирования: Курс лекций. — Л.: Изд-во Ленингр. пед. ин-та, 1974. — 76 с.
13. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. — M.: Наука, 2002. — 384 с.
14. Арнольд И.В. Лексико-семантическое поле в языке и тематическая сетка текста // Текст как объект комплексного анализа в вузе: Сб. ст / Ред.кол. И.В.Арнольд, В.К.Тарасова. — Л.: ЛГПИ, 1984. — С. 3-11.
15. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике: Для ин-тов и фак. иностр. яз. — М.: Высш. школа, 1991. — 139 с.
16. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры: Сборник / Пер. под ред. Н.Д.Арутюновой, М.А.Журинской. — М., 1990. — С. 5-33.
17. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. — М., 1998. — 207 с.
18. Ахманова О.С. и др. О принципах и методах лингвостилистического исследования. — М.: МГУ, 1966. — 183 с.
19. Бабенко Л., Казарин Ю. Лингвистический анализ художествен­ного текста. М.: Флинта-Наука, 2003. — 496 с.
20. Балли Ш. Французская стилистика / Пер. с франц. К.А.Долинина; Под ред. Е.Г.Эткинда. — М.: Изд-во иностр. л-ры, 1961. — 394 с.
21. Банкевич В.В. К вопросу о соотношении лексико-семантических и тематических групп // Семантика слова и предложения: Межвуз. сб. науч. тр. / Отв. ред. В.М.Аринштейн. — Л.: ЛГПИ, 1985. — С. 30-35.
22. Банникова И.А. Об измерении смыслового объема поэтического слова и роли стилистического контекста // Лексикологические основы стилистики: Сб. науч. работ / Ред. И.В.Арнольд. — Л.: ЛГПИ, 1973. — С. 23-31.
23. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. — Львів: Світ, 1997. — 392 с.
24. Бацій І.С. Краса і сила слова: Бесіди про мову худ. твору. — К.: Рад. школа, 1983. — 96 с.
25. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики: Исслед. разных лет. — М.: Худ. лит., 1975. — 502 c.
26. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / Сост. С.Г.Бочаров. — М.: Искусство, 1979. — 424 с.
27. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика. — М.: Прогресс, 1989. — 616 с.
28. Беляевская Е.Г. Семантика слова. — М.: Высш. школа, 1987. — 128 с.
29. Бенвенист Э. Общая лингвистика. Перев. с франц. / Под ред. Ю.С.Степанова. — М.: Прогресс, 1974. — 447 с.
30. Бертельс А.Е. Разделы словаря, семантические поля и тематические группы слов // Вопросы языкознания. — 1984. — № 4. — С. 52-64.
31. Бессмертная Н.В. К вопросу о типологии текста //Лингвистика текста и обучение иностранным языкам: Сб. науч. статей. — К.: Вищ. школа, 1978.— С. 49-50.
32. Бодуен де Куртене И.А. Избранные труды по общему Языкознанию: В 2 т. / Вступ. ст. В.В.Виноградова, В.Дорошевского. — М.: АН СССР, 1963. — 856 с.
33. Бондаренко А.В. Функциональная грамматика. — Л.: Наука, 1984. — 136 с.
34. Бортничук Е.Н., Верба Л.Г. Сложное слово синтаксического типа и фразеологизм // Вестник Киев. Ун-та. Романо-герман.филология. К.: КГУ, 1990. Вып. 24. С.3-6.
35. Брандес М.П. Стилистический анализ. - М.: ВШ,1971.— 190 с.
36. Булатецька Л.І. Теорія і теоретизація у лінгвістиці. Вінниця: Нова книга, 2004. 176 с.
37. Бурвикова Н.Д. Текст как объект лингвистического исследования в аспекте описания и преподавания русского языка как иностранного // Лингвистические и методические проблемы преподавания русского языка как неродного: Сб. Статей / Отв. ред. А.М.Шахнарович. — М.: Наука, 1991. — С. 26-31.
38. Бурого C.Б. Размышления о верлибре // Язык и культура.— Киев.: Вища школа, 1993. — С.134-144.
39. Быстрова Л.В., Капатрук Н.Д., Левицкий В.В. К вопросу о принципах и методах выделения лексико-семантических групп слов // Филологические науки. — М.: ВШ, 1980. — № 6. — С. 21-27.
40. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. — М.: ВШ, 1990. — 176 с.
41. Васильева В.В. Ритм и текст // Деривация в речевой деятельности. — Пермь: Изд-во Перм. ун-та, 1990, С. 64-70.
42. Васина-Гроссман В.А. Музика и поэтическое слово. — М.: ВШ, 1978. — 368 с.
43. Венедиктова Т.Д. Поэтическое искусство США: Современность и традиция. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. — 86 с.
44. Вейдле В. Эмбриология поэзии. — М.: Studia Philologia, 2002. —
456 c.
45. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. — М.: ВШ, 1989. —
406 с.
46. Вилюман В.Г. Английская синонимика: Введение в теорию синонимии и методику изучения синонимов. — М.: ВШ, 1980. — 128 с.
47. Винарская Е.Н. Выразительные средства текста (на материале русской поэзии). — М.: ВШ, 1989. — 136 с.
48. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. — М.: АН СССР, 1963. — 255 с.
49. Виноградов В.В. Современный русский язык. Вып 1. — М.: Учпедгиз, 1938. — С. 176-177.
50. Винокур Г.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. — М.: Знание, 1980. — 273 с.
51. Выходцева И.В. О некоторых особенностях жанрового состава поэзии Оксфордцев” в 1930-е годы // Жанровое своеобразие литературы Англии и США ХХ век. / Отв. ред. В.В.Котлярова. — Челябинск, 1985. — С. 3-15.
52. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. — М.: Наука, 1977. — 407 с.
53. Гак В.Г. К типологии лингвистических номинаций // Языковая номинация: Общие вопросы. М.: ВШ, 1977.
54. Гаспаров М.Л. Язык, понятие, образ: Лингвистика языкового существования. — М.: Издат. Едиториал УРСС”, 1996. — 354 с.
55. Гальперин. И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. — М.: Наука, 1981. — 139 с.
56. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка: Пособ. по курсу общ. язык. — М.: ВШ, 1974. — 175 с.
57. Гачев Г.Д. Содержательность художественных форм. Эпос. Лирика. Театр. — М.: Просвещение, 1968. — 303 с.
58. Гиршман М.М. Целостность литературного произведения // Проблемы художественной формы социалистического реализма: В 2 т. — М.: Наука, 1971. — Т.2. — С 49-98.
59. Гиршман М.М. Литературное произведение. Теория и практика анализа. М.: Высшая школа, 1991. 159 с.
60. Головин Б.Н. Язык и статистика. — М.: Просвещение, 1971. — 191 c.
61. Гольдберг В.Б. Контрастивный анализ лексико-семантических групп (на материале англ., рус. и нем. языков): Уч. пособие. — Тамбов: ТГПИ, 1988. — 56 с.
62. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст. — Коломия, 1997. — 247 с.
63. Гринцер П.А. Эпос древнего мира // Типология и взаимосвязь литератур древнего мира / Отв. ред. П.А.Гринцер и др. — М.: Наука, 1971. — С. 150-158.
64. Григорьев В.П. Поэтика слова. — М.: Наука, 1979. — 180 с.
65. Горбачевич К.С. Вариантность слова и языковая норма. Л.: Наука, 1978. — 154 с.
66. Гумбольдт В. Язык и философия культуры. Пер. с нем. / Сост. Гулыга. — М.: Прогресс, 1985. — 456 с.
67. Гучинская Н.О. Системный анализ художественного текста // Стилистические функции лингвистических единиц в тексте: Межвуз. сб. науч. тр. / Отв. ред. Е.М.Кубарев. — Куйбышев: Изд-во Куйбыш. пед. ин-та, 1984. — С. 3-13.
68. Давыдов М.В., Смоленская С.С. Значение слова в языке и речи. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. — 109 с.
69. Делакруа Ежен. Мысли об искусстве. О знаменитых художниках / Вступ. ст. и коммент. В.Прокофева. — М.: Акад. художеств СССР, 1960. — 231 с.
70. Дискурс іноземної комунікації. Колективна монографія. — Львів: Вид-во ЛНУ імені Івана Франка, 2002. — 295 с.
71. Дудик П.С. Стилістика української мови. — К.: Академія, 2005. — 367 с.
72. Дьяконова Н.Я., Яковлева Г.В. Философско-эстетические воззрения Сэмюэля Тейлора Кольриджа // Сэмюель Тейлор Кольридж. Избранные труды. Перевод / Отв. ред. М.Ф.Овсянников и др. — М.: Просвещение, 1987. — С. 8-37.
73. Жанровое разнообразие современной прозы запада. ред. Д.Затонкий — Київ.: Наукова думка, 1989. — 300 с.
74. Жирмунский В.М., Д.С. Лихачев, В.Е. Холшевников. Теория стиха. - Ленинград: Наука, 1968. — 316 с.
75. Жирмунский В.М. О ритмической прозе // Русская литература.— Л.: Наука, 1966. — № 4. — С. 103 114.
76. Журавлев А.П. Фонетическое значение.— Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1974.— 160 с.
77. Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ-ХХ вв.: Трактаты, статьи, эссе /Сост., общ. ред. Г.К.Косикова. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. — 510 с.
78. Зорівчак Р.П. Семантична структура словесного образу: до методології перекладознавського аналізу // Іноземна філологія: Укр. наук. зб. — Львів: Вид. Львів. ун-ту, 1999. — № 111.— С. 218-225.
79. Исенгельдина А.А. Относительная частотность фонем английского языка // Иностранная филология. — Алма-Ата: изд. Алма-Атин. Ун-та, 1974. — Вып.4. — С.36-42.
80. Илларионов С.В. Гносеологическая функция принципа инвариантности // Вопросы философии. — М.: Наука, 1968. — № 12. — С. 36 - 42.
81. Казакова Т. Классы слов в стихотворном тексте и поэтический перевод // Лексикологические основы стилистики: Сб. науч. раб. / Ред. И.В.Арнольд. — Л.: ЛГПИ, 1973. — 184 с.
82. Калачева С., Рощин П. Жанр // Словарь литературоведческих терминов. — М., 1974. — С. 82-83.
83. Карпова О.М. Словари языка писателей. — М.: Изд-во Моск. пед. ин-та, 1989. — 108 с.
84. Каушанская В.Л. Грамматика английского языка. — М.: