ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ГУМАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ І-ІІ СТУПЕНІВ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

ОНИЩУК ЛЮДМИЛА АНАТОЛІЇВНА

УДК 371.113: 331.101.4

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ГУМАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ І-ІІ СТУПЕНІВ

13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
доктор педагогічних наук,
професор, академік АПН України
Гончаренко Семен Устимович

Київ - 2006

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК ТЕРМІНІВ....................................................................................... 4
ВСТУП................................................................................................................ 14
РОЗДІЛ І. ГУМАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ І-ІІ СТУПЕНІВ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА................................................................................ 31
1.1. Гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами у психолого-педагогічній літературі......................................................................... 31
1.2. Гуманізм система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність у контексті гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.................................................................................................................... 70
1.3. Роль органів державного управління у виробленні стратегії реформування освіти на засадах гуманізму..................................................... 88
Висновки до І розділу................................................................................... 99
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ І МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ І-ІІ СТУПЕНІВ НА ЗАСАДАХ ГУМАНІЗМУ..................................................................................... 102
2.1. Управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів як об’єкт теоретичного і практичного аналізу........................................................ 102
2.2. Нормативно-правове забезпечення гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.................................. 125
2.3. Демократизація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів .............................................................................................................. 142
2.4. Гуманізація організаційної культури загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів............................................................................................. 153
2.5. Гуманізація відносин у педагогічному колективі.................................. 167
2.6. Гуманізація навчально-виховного процесу............................................ 188
2.7. Нова система оцінювання досягнень учнів як ефективний засіб гуманної взаємодії вчителя та учня................................................................................. 215
Висновки до ІІ розділу................................................................................. 228
РОЗДІЛ ІІІ. МОДЕЛЬ ГОТОВНОСТІ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ ДО ГУМАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ І-ІІ СТУПЕНІВ................................................................................ 231
3.1. Особистість директора школи як суб’єкт управлінської діяльності.... 231
3.2. Функціональна компетентність директора школи................................. 260
3.3. Ставлення як об’єкт гуманізації управлінської діяльності директора школи ..................................................................................................................... 275
Висновки до ІІІ розділу.................................................................................... 294
РОЗДІЛ ІV. ПРОЦЕС ГУМАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ І-ІІ СТУПЕНІВ В УМОВАХ ЕКСПЕРИМЕНТУ............................................................................... 297
4.1. Тенденції і закономірності оновлення змісту управлінських функцій директора школи..................................................................................................... 297
4.2. Характеристика функціональної діяльності директора школи в умовах гуманізації управління ЗНЗ І-ІІ ступенів............................................................. 316
4.3. Динаміка рівня сформованості готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів.................................................................................................................... 336
4.4. Методика визначення ефективності впровадження теоретичних і методичних основ гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.................................................................................................................... 349
Висновки до ІV розділу.................................................................................... 365

ВИСНОВКИ. 369

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................ 375

ВСТУП
Актуальність і ступінь розробленості проблеми. Формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій і гуманістичного мислення історично зумовлена необхідність перебудови системи освіти в Україні. Вона орієнтується на гуманістичну мету соціального розвитку формування розвиненої особистості та вдосконалення якості її життя.
У цьому контексті реформування системи освіти стає основою відтворення інтелектуального потенціалу народу, відродження його національної самосвідомості, моралі та фізичного вдосконалення. Зазначені процеси органічно поєднують у собі вимоги суспільства, інтереси і потреби особистості в індивідуальній творчості, самовизначенні, самореалізації і залежить від ефективного забезпечення такої форми соціально-педагогічної діяльності, як управління.
Аналіз суспільної та освітньої практики свідчить, що становлення і розвиток сучасної школи неможливі без розвитку теорії і практики галузевого управління, з яким пов’язані подолання духовної кризи та інтеграція у світове співтовариство. Галузеве управління, яке за радянських часів не претендувало на концептуальну єдність, власну ідентичність і розглядалось як прикладна дисципліна із запозиченими парадигмами та теоретичним підґрунтям, в умовах гуманізації системи освіти зазнає серйозних змін, природу яких необхідно вивчити і теоретично обґрунтувати.
Актуальність проблеми гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів обумовлена її соціальним значенням, недостатнім ступенем розробленості та практичною потребою. Соціальний аспект означеної проблеми актуалізує нова парадигма розвитку людства, відповідно до якої людина визнана найвищою цінністю, а положення про її благо виступає основним критерієм оцінки суспільних відносин; логіка гуманного розвитку галузевого управління, яка вимагає пошуку його інтегральної моделі та орієнтує управлінців різних рівнів на зміцнення й утвердження головних феноменів гуманізму загальнолюдських норм моралі і гуманних взаємин між учасниками навчально-виховного процесу.
Необхідність проведення радикальних змін у галузевому управлінні обумовлюється і тим, що воно не відповідає вимогам сьогодення: організаційна культура управління загальноосвітніми навчальними закладами не співвідноситься з новою характеристикою сучасної школи, яка розбудовується на принципах розвитку, відкритості, диференціації, демократії та гуманізму; не забезпечує ефективність і динамічність педагогічної системи, яка, перебуваючи в рамках старих організаційних форм, не може стати гарантом особистісно орієнтованого навчання й виховання, не може подолати розрив між її декларативними цілями і реальним станом справ.
Подолання цих суперечностей можливе за умови впровадження у загальноосвітні навчальні заклади державно-громадського управління, яке складає основу стратегічних завдань демократизації їх функціонального устрою. Як свідчить практика, учасники навчально-виховного процесу, долучаючись до управління школою на рівні: директор школи - заступники директора школи - вчителі - учні - батьки, усвідомлюють, що:
- суспільно-політичний, соціально-економічний і духовний розвиток нашої країни відкриває широкі можливості для становлення, розвитку та інтеграції системи освіти у європейські структури;
- серед перспективних напрямів розвитку загальноосвітніх навчальних закладів пріоритетного значення набувають: демократизація їх функціонального устрою; гуманізація організаційної культури діяльності цих закладів; гуманізація відносин у педагогічному колективі; гуманізація навчально-виховного процесу;
- шляхи і темпи розвитку системи освіти залежать від готовності управлінців різних рівнів до гуманізації управління галуззю освіти;
- сучасна українська школа потребує такого управління, яке б забезпечувало формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості громадянина України.
У контексті пропонованого наукового пошуку важливим є аналіз діяльності початкової та основної шкіл - загальноосвітнього навчального закладу І-ІІ ступенів, який в умовах упровадження профільного навчання стане основним осередком освіти та культури і не лише в сільській місцевості, а й у міській, показав: існуючий досвід внутрішньошкільного управління не дозволяє директору школи успішно виконувати освітні завдання. Це пояснюється тим, що ... на внутрішньошкільному рівні управління відбуваються процеси тривалого і безпосереднього впливу як на учнівський, так і на педагогічний та батьківський колективи. Цей рівень управління є наймасовішим, він найбільшою мірою має визначити фактори впливу на школу, створювати умови для сучасних перетворень в освіті; забезпечувати її відкритість, тісний взаємозв’язок із соціумом, врахування освітніх запитів різних верств населення, потреби мешканців шкільного мікрорайону, села тощо. А це в свою чергу підносить значущість професійної компетентності директора школи, його готовності до здійснення традиційних і нових управлінських функцій з урахуванням зміни умов роботи школи, необхідності впровадження нових педагогічних технологій” [267, 1].
Наявність і виникнення нових суперечностей у галузевому управлінні значною мірою спричинені недосконалістю системи підготовки і системи відтворення управлінських кадрів; механізму відбору майбутніх управлінців до школи резерву. У зв’язку з цим на фоні широкомасштабних і локальних змін, що відбуваються в системі освіти, пожвавлений інтерес викликає управлінська діяльність директора школи, яка спрямовується на розробку гуманних стратегій щодо вдосконалення управління галуззю освіти.
Однак, як свідчать реалії сьогодення, Сучасна система управління освітою ще повільно реагує на суттєві зміни функціональних обов’язків та основних завдань директора загальноосвітнього навчального закладу. ... Аналіз якості освіти показав, що у більшості випадків її недостатній рівень зумовлений некомпетентністю управлінської діяльності директора школи, недостатнім рівнем професійної готовності до управління загальноосвітнім навчальним закладом, відсутністю системи відбору освітян, потенційно здатних до управлінської діяльності” [91, 1].
Важливість розв’язання цього завдання зумовлена ...об’єктивною необхідністю нового філософського осмислення суті процесу освіти й виховання людини як особистості, посиленням інтеграційних процесів взаємозалежного і багатомірного світу; утвердженням ідей людської спільності; громадянського миру і національної згоди як складових гуманізму...” [91, 1].
Гуманізм як головний напрям суспільного розвитку, що спрямовується на вдосконалення системи освіти і галузевого управління зокрема, знайшов своє відображення в Конституції України, Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Державній національній програмі Освіта” (Україна ХХІ століття), Державній цільовій комплексній програмі Діти України”, Законах України Про освіту”, Про загальну середню освіту”, Про загальноосвітній навчальний заклад” тощо.
Зазначені документи відіграють позитивну роль у формуванні довіри громадськості до сучасної школи і впливають на тенденції її соціокультурного становлення і розвитку. Серед визнаних широкою педагогічною громадськістю як позитивних, так і негативних закономірностей розвитку української школи, які прямо або опосередковано впливають на гуманізацію управління загальноосвітніми навчальними закладами, виокремлено найістотніші з них: скерованість освіти на розвиток особистості; втрата загальноосвітніми навчальними закладами монополії на поширення знань у зв’язку з появою гімназій і ліцеїв; переосмислення ролі сучасного вчителя в умовах упровадження нових технологій інформації, комунікації та комп’ютеризації освітнього простору; недостатня спрямованість навчально-виховного процесу на духовний розвиток особистості.
У процесі вивчення та аналізу психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження було з’ясовано, що гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами залежить від факторів соціального розвитку суспільства. Найбільш впливовими визнано такі: широкий професійний вибір, який обумовлює плинність управлінських кадрів; продукування педагогічних ідей як результат пристосування до нових соціально-педагогічних ситуацій; нераціональне використання людських ресурсів; ерозія традиційних цінностей, яка призвела до широкого розладу особистісних переконань і свідомості людей.
Окрім того, ознайомлення з результатами діяльності Центру освітньої політики, який став ключовою інституцією на шляху переходу від державної до державно-громадської системи управління загальноосвітніми навчальними закладами, показало, що вироблення стратегії реформування української школи на засадах гуманізму залежить від таких факторів освітньої політики, як упровадження демократичних засад в освітню галузь; гуманізація освітньо-виховної діяльності учасників навчально-виховного процесу; гуманітаризація освіти і навчання; соціокультурний розвиток загальноосвітніх навчальних закладів в умовах гуманізації освіти.
Вагомий внесок у розвиток теорії і методології управління в галузі шкільної освіти зроблено вченими і практиками, зокрема: управління як процес переводу системи з одного якісного складу в інший вивчали В.Афанасьєв, Ю.Конаржевський та ін.; основи управління соціальними процесами розробляли В.Афанасьєв, А.Берг, Д. Гвішиані та ін.; загальні основи управління освітою досліджували Є.Березняк, М.Кондаков, О.Орлов, М.Сунцов, П.Худоминський та ін.; управлінню навчально-виховним процесом та організації діяльності органів управління присвячено праці А.Бубнова, М.Корфа, Н.Крупської, А.Луначарського, К.Ушинського, С.Шацького та ін.; проблеми внутрішньошкільного управління вивчали Г.Єльникова, Ю.Конаржевський, М. Поташник, М. Сметанський, М. Черпінський, Р.Шакуров, Г. Шамова та ін.; питання, пов’язані з управлінням навчально-виховними закладами, висвітлені в дослідженнях В.Бондаря, Л.Даниленко, Г.Єльникова, І.Жерносєка, В.Зоц, Л.Карамушки, Б.Кобзаря, М.Легкого, В.Маслова, В.Олійника, Н.Островерхової, С.Сисоєвої та ін.; гуманістичні тенденції становлення й розвитку управління загальноосвітніми навчальними закладами закладено в особистісно зорієнтованій концепції розвитку освіти (Г.Балл, І.Бех, С.Гончаренко, І.Зязюн, В.Кремень, В.Кузь, Ю.Мальований, Е.Помиткіна, О.Савченко та ін.); в концепції гуманізації освіти (С.Гончаренко, Ю.Мальований); у працях, присвячених висвітленню ролі гуманізації в структурі навчально-виховного процесу (С.Пальчевський, С.Тищенко); в технології формування гуманістичних рис особистості у вищій школі (М.Алексюк, В.Бондар, В.Кузь, В.Мадзігон, О.Мороз, Н.Ничкало, М.Ярмаченко та ін.); в працях зарубіжних учених (І.Казимірська, М.Вудкок, Д.Френсис, К.Лейтвуд, Д.Монтгомери, Т.Петерс, Р.Ватерман та ін.).
Систематизація сучасного теоретичного і практичного доробку та аналіз стану дослідженості проблеми гуманізації галузевого управління дозволяє стверджувати:
- висновки і результати досліджень вітчизняних учених (В.Бегей, В.Бондар, Б.Жебровський, В.Маслов, Л.Даниленко, Г.Єльнікова, Л. Калініна, І.Лікарчук, Н.Островерхова, В.Олійник, В.Пікельна, Т.Сорочан та ін.) є яскравим доказом того, що управління загальноосвітніми навчальними закладами стає професійною діяльністю, яка передбачає оволодіння директором школи знаннями й уміннями суміжних з педагогікою дисциплін і педагогічним менеджментом зокрема;
- об’єктом дисертаційних досліджень останніх років були такі аспекти управління загальноосвітніми навчальними закладами, як: формування професійної готовності директора школи до управління якістю освіти (Б.Жебровський); методологічний аспект управління загальноосвітнім навчальним закладом (М.Кириченко); управління малокомплектними початковими школами різної структури (В.Мелешко); організаційно-педагогічні засади управління загальноосвітніми навчальними закладами приватної форми власності (Т.Цуканова); система управління виховною роботою зі школярами в регіоні (С.Шевченко); вплив комунікативних особливостей жінки-керівника закладу освіти на ефективність її управлінської діяльності (Я.Шакурко); соціально-педагогічні умови вдосконалення підготовки керівних кадрів органів державного управління в галузі мистецтва і культури (Л.Троєльнікова); проблема внутрішньошкільного управління у вітчизняній педагогіці 20-30 років ХХ століття (О.Шевченко);
- гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами породжується рухом” гуманної діяльності учасників навчально-виховного процесу. Суть управлінської проблеми полягає в тому, якою буде ця діяльність, як піде її розвиток, і, водночас, як відбуватимуться перетворення її суб’єктів і об’єктів; чи стане діяльність, яку організовують директори шкіл платформою для розгортання гуманної взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу (директор - заступники директора - вчителі - учні - батьки) та до яких вчинків їх спонукатиме; яким чином гуманні відносини забезпечують формування соціально значущих якостей і рис особистості;
- у педагогічній науці поки що недостатньо розробленою залишається проблема гуманізації системи освіти. Не стала об’єктом окремого дослідження і проблема гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами, яка стосується взаємодії верхніх рівнів внутрішньошкільного управління і забезпечується за умови гуманізації управлінської діяльності директора школи, яка на сучасному етапі розвитку системи освіти носить професійний характер;
- в управлінській практиці для оцінки професійної придатності використовують кілька видів критеріїв, зокрема: кваліфікаційні (встановлюють відповідність професіоналів деяким зразкам за наявністю знань, умінь і навичок); суб’єктивні (констатують відповідність реальних досягнень оцінюваних суб’єктів деяким кількісними і якісними показникам); зовнішні (характеризують наявність якостей, що дозволяють добиватися високих результатів у професійній діяльності, таких, як сумлінність і відповідальність. На думку фахівців, ... для об’єктивної оцінки професійної придатності навряд чи достатньо зважати лише на обсяг знань. Адже обсяг знань не може бути вичерпним показником її рівня, бо воно є тільки формальним свідченням про наявність знань, не відбиваючи повною мірою здатність людини користуватися ними практично” [300, 110].
Незважаючи на наявність значної кількості психолого-педагогічних досліджень, проблема гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами, від розв’язання якої залежить подолання суперечностей між вимогами органів державної і виконавчої влади до управління освітньою галуззю та недостатньою ефективністю управлінської практики, ще не стала об’єктом окремого дослідження. Враховуючи актуальність і недостатню розробленість цієї проблеми, темою дисертаційного дослідження було обрано: Теоретичні і методичні основи гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною проблеми, що досліджується відділом теорії і практики педагогічної майстерності Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України Діагностика і розвиток педагогічної майстерності у професійних навчальних закладах” (реєстраційний № РК 0104U000693); лабораторією сільської школи Організаційно-педагогічні засади функціонування 12-річної школи в сільській місцевості” (реєстраційний № 0103U000366) Інституту педагогіки АПН України. Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, (протокол № 2 від 28.02.2002 р.) та погоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 3 від 27.03.2002 р.).
Об’єкт дослідження процес управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.
Предмет дослідження гуманізація внутрішньошкільного управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.
Мета дослідження полягає у розробці методологічно обґрунтованої та експериментально апробованої системи управлінської взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу, спрямованої на гуманізацію управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.
Гіпотеза дослідження. Внутрішньошкільне управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів можна гуманізувати за умови впровадження системи управлінської взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу, як ефективного способу спільної діяльності, за якого максимально осмислюються і враховуються на практиці точка зору і позиції сторін, які беруть участь у прийнятті управлінських рішень, що забезпечує гуманізацію організаційної культури закладу освіти, відносин у педагогічному колективі, навчально-виховного процесу.
Концептуальні ідеї дослідження гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів ґрунтуються на таких положеннях:
Упровадження у старшу школу профільного навчання викличе досить помітний перерозподіл кількісного показника наявності загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів на користь початкової та основної шкіл.
Гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів залежить від соціальних і психолого-педагогічних чинників, що детермінують переосмислення цілей освіти загалом і управлінської діяльності зокрема.
Гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів уповільнюється внаслідок того, що ... адміністративно-командна система управління за радянських часів зуміла виховати і таких керівників шкіл, які не вірять у побудову нової загальноосвітньої школи, в організацію навчально-виховного процесу на засадах гуманізму і демократії” (В. Бегей); ...наше сприйняття ідеї гуманізму, а особливо її розвитку в сучасному світі є недостатнім . Світ сприймає гуманізм більш різнопланово, аніж ми звикли про це думати (Т.Тхоржевська); ... сильні традиції декларативного, лозунгового, а нерідко і спекулятивного гуманізму є непростим навіть у теорії, а що вже говорити про практику, де постійно відображаються результати соціально орієнтованого авторитарного виховання і жорстко регламентованого (навіть у модифікаціях, що розвиваються) навчання” (І.Зязюн).
Гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів як суперечливий і досить нерівномірний процес підвищує попит на гуманні якості особистості, є ефективним засобом формування нового соціального досвіду громадян України через подолання негативного впливу кризових ситуацій на суспільні відносини і взаємини людей. У загальноосвітніх навчальних закладах цей процес базується на принципах рівності і партнерства, на суб’єкт-суб’єктній взаємодії учасників навчально-виховного процесу.
У контексті дослідження заявленої проблеми гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів розглядається як гармонійне поєднання суспільних і особистісних цілей діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу, яка є відображенням загальнолюдських ціннісних орієнтацій, мотивів діяльності та індивідуальних відмінностей.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан розробки проблеми гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами у філософській, психолого-педагогічній і методичній літературі.
2. Визначити особливості гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.
3. Розробити та методологічно обгрунтувати систему управлінської взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу.
4. Експериментально перевірити функціональну придатність розробленої системи у процесі гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.
5. Створити та теоретично обгрунтувати модель готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів в умовах гуманізації освіти.
6. Розробити методику визначення ефективності впровадження теоретичних і методичних основ гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.
7. Розробити науково-методичне забезпечення процесу гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.
Методологічною основою дослідження є положення філософії, педагогіки, психології про загальні закони розвитку суспільства; сутність особистості, детермінованість поведінки суб’єктів навчально-виховного процесу зовнішніми і внутрішніми факторами.
Загальну методологію дослідження гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів становлять: аксіологічний підхід, відповідно до якого людина розглядається як найвища цінність суспільства і мета суспільного розвитку; ідеї філософії освіти - інтегративної галузі наукових знань, що дає цілісне уявлення про сутність загальних освітньо-виховних проблем.
Теоретичною основою дослідження є наукові основи управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу (Є.Березняк, В.Бондар, Ю.Васильєв, Л.Даниленко, Г.Єльникова, Б.Жебровський, В.Звєрєва, Л.Калініна, Л.Карамушка, Н.Клокар, Ю.Конаржевський, М.Кондаков, І.Лікарчук, В.Маслов, В.Олійник, О.Онуфрієва, Н.Островерхова, В.Пікельна, Н.Протасова, М.Портнов, М.Поташник, І.Раченко, В.Симонов, Н.Сунцов, М.Черпінський, Р.Шакуров та ін.); ідеї, теорії, концепції філософії гуманізму (Ю.Завгородній, І.Зязюн, В.Кремень, В.Котусенко, Д.Пащенко, В.Сухомлинський та ін.); принципи системного підходу до наукового пізнання (В.Беспалько, С.Гончаренко, Ю.Конаржевський, Н.Кузьміна, Т.Шамова та ін.); положення філософії й соціології освіти (В.Андрущенко, І.Зязюн, В.Кремень, В.Лутай, Н.Ничкало, Г.Філіпчук та ін.); положення філософії, педагогіки, психології про сутність особистості, провідну роль діяльності у її формуванні (А.Алексюк, Л.Божович, Л.Виготський, С.Гончаренко, І.Зязюн, Б.Кобзар, В.Кузь, О.Леонтьєв, О.Сухомлинський, А.Маслоу, С.Патеррсон, К.Роджерс, С.Френе та ін.); положення сучасної філософії освіти про взаємозв’язок культури та освіти (В.Біблер, Н.Крилова, С.Черепанова, В.Шепель та ін.).
Відповідно до мети і завдань були використані такі методи дослідження: теоретичні - теоретичний аналіз і синтез філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, аналіз і систематизація нормативно-правових документів у галузі освіти, навчально-методичної документації загальноосвітніх навчальних закладів, вивчення досвіду роботи суб’єктів управління, синтезування результатів, осмислення їхньої наукової новизни, які дозволили з’ясувати стан гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, систематизувати та узагальнити отриману інформацію про досліджуваний об’єкт; педагогічний (констатувальний і формувальний) експеримент - для ілюстрування теоретичних положень фактичним матеріалом; емпіричні - анкетування, тестування, інтерв’ювання, діалог, дискусія, метод полярних характеристик, метод рейтингу, метод узагальнених незалежних характеристик, самооцінка; прогностичні - моделювання, проектування; обсерваційні - пряме і опосередковане спостереження, самоспостереження - для виявлення ціннісних орієнтацій, мотивів діяльності, соціально значущих якостей і громадянської зрілості суб’єктів управлінської взаємодії у процесі гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів.
Дослідження включало три етапи. На першому етапі дослідження (1998 - 2000 рр.) проаналізовано праці вітчизняних і зарубіжних учених з досліджуваної проблеми, нормативно-правові документи у галузі освіти, вітчизняний і світовий управлінський досвід, розроблено концептуальні ідеї дослідження гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, висунуто загальну гіпотезу, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження.
На другому етапі дослідження (2000 - 2003 рр.) створено модель готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів; розроблено, методологічно обґрунтовано систему управлінської взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу, спрямовану на гуманізацію організаційної культури закладу освіти, відносин у педагогічному колективі, навчально-виховного процесу; розроблено критерії і методику визначення рівня готовності директора школи до гуманізації управлінської діяльності, проведено констатувальний експеримент.
На третьому етапі дослідження (2003 - 2005 рр.) проведено експериментальну перевірку системи управлінської взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу у внутрішньошкільному управлінні загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, науково-методичних матеріалів для підготовки директорів шкіл до гуманізації управлінської діяльності, здійснено обробку матеріалів дослідження, літературно оформлено рукопис дисертації.
Експериментальна база дослідження. У дослідженні на різних його етапах брали участь суб’єкти навчально-виховного процесу таких загальноосвітніх навчальних закладів м. Києва: ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 240, ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 314, ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 294, ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 275, ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 277, ЗНЗ І-ІІІ ступенів Слов’янська гімназія”, ЗНЗ І ступеня № 312; ЗНЗ І-ІІ ступенів № 3 с.м.т. Вороніж, ЗНЗ І-ІІ ступенів с. Лушники; ЗНЗ І-ІІ ступенів с. Тиманівка, ЗНЗ І-ІІ ступенів с. Макове Шосткінського району Сумської області; Тетерівської гімназії Бородянського району Київської області, гімназії імені С. Олійника м. Бровари, гімназії № 117 імені Л.Українки м. Києва. Всього дослідженням було охоплено 2475 суб’єктів навчально-виховного процесу, серед яких у формувальному експерименті брало участь 350 осіб.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
- вперше визначено і обґрунтовано теоретичні і методичні основи гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів як складової теорії управління освітньою галуззю, в основу яких покладено розроблену систему управлінської взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу; системотвірні складові процесу гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів; особливості гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів, в основу якого покладено діалектичний, гуманістичний, системний, синергетичний, концептуальний і функціонально-діяльнісн

Список литературы

ВИСНОВКИ
З посиленням інтеграційних процесів взаємозалежного та багатомірного світу; з переходом діяльності загальноосвітніх навчальних закладів на нову соціальну практику - на шлях демократії і гуманізму; з утвердженням пріоритету людини як найвищої цінності, з перенесенням її інтересів у центр уваги педагогічної громадськості виникла потреба в обґрунтуванні теоретичних і методичних основ гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів. Результати проведеного дослідження, їх кількісний та якісний аналіз дозволили зробити такі висновки:
У дисертаційному дослідженні розроблена та експериментально апробована система управлінської взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу, як ефективний спосіб спільної діяльності, за якого максимально осмислюються і враховуються на практиці точка зору і позиції сторін, які беруть участь у прийнятті управлінських рішень, що забезпечує гуманізацію організаційної культури закладу освіти, відносин у педагогічному колективі та навчально-виховного процесу.
Вивчення та аналіз демократичних процесів, які досить повільно здійснюються в системі освіти, показали: управлінню освітньою галуззю, яке базуватиметься на вищому синтезі наукового гуманізму, розвитку розуму, соціальної відповідальності, балансі етичних, емоційних, інтелектуальних і фізіологічних компонентів індивіда, належить подолати освітні стереотипи, що закріпилися в масовій педагогічній практиці, і адекватно реагувати на випадковість, нестабільність, нестійкість, невизначеність педагогічних процесів і явищ, які з появою синергетики важливого напряму міждисциплінарних досліджень стали розглядатися як важливі фактори розвитку системи освіти, що впливають на вдосконалення і розвиток управлінської галузі. Демократизація управління загальноосвітніми навчальними закладами є необхідною передумовою його гуманізації. Створення оптимальної моделі управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів на базі існуючих можливостей суспільства детермінується основним положенням синергетики: закладам освіти не варто нав’язувати шляхи їх розвитку, а розглядати сучасну школу як відкриту соціальну систему, здатну до саморозвитку і самоорганізації. Окремі управлінці далекі від розуміння того, що загальноосвітні навчальні заклади І-ІІ ступенів в умовах нестабільності і нестійкого розвитку системи освіти слід орієнтувати не на загальну демократизацію (як одноразову кампанію), а на проектування відкритих освітніх демократичних систем.
Демократизація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів передбачає реалізацію демократичних механізмів фінансування, керівництва і контролю. Використання демократичних механізмів контролю у практиці внутрішньошкільного управління є пріоритетною суспільною цінністю, гарантом зростання довіри громадськості до закладу освіти, що забезпечує йому матеріальну і моральну підтримку. Державно-громадське управління, яке сприяє посиленню ролі учнівського самоврядування, ради школи, батьківського комітету, ще не стало еталоном організаційної культури загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів, оскільки переважна більшість директорів шкіл не бажають поступитися частиною своєї влади.
Гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів сприяє гуманізації їх організаційної культури. У контексті гуманізму організаційна культура закладу освіти розглядається як соціальна система спеціально організованих форм діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу, які закріпилися в свідомості та освітній практиці за допомогою норм і цінностей, що регулюють їх поведінкові дії. Організаційна культура закладу освіти представлена матеріальними і духовними цінностями, соціальними установками (традиціями), має локальний характер, свій особливий культурний клімат і відносну автономію.
Аналіз праць філософів, соціологів, психологів, педагогів допоміг визначити роль гуманізації головного об’єкта педагогічного впливу і предмета суспільного виховання відносин у колективах загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів. Гуманні відносини у педагогічних колективах цих закладів ґрунтуються на повазі до людської гідності, визнанні інтересів, потреб іншої людини і проявляються через ставлення учасників навчально-виховного процесу до предмета діяльності, процесу її виконання, інших учасників діяльності, самого себе, держави. Регулятором гуманних відносин у педагогічних колективах загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів є громадський компонент в управлінні.
Формалізація взаємодії елементів системи освіти радянського періоду, її авторитарний, директивно-установчий характер ще й сьогодні негативно позначаються на формуванні гуманних відносин і взаємин у педагогічних колективах. Свідченням є той факт, що в педагогічній діяльності у 62,3 % учителів, задіяних в експериментальній роботі, простежувався авторитарний (доктринальний) вплив на учня. Він базується на маніпулятивній та імперативній стратегіях педагогічної взаємодії на рівні вчитель - учень”. Це означає, що стосунки між учителями та учнями будуються на суб’єктно-об’єктному принципі і є її руйнівною формою (учень перебуває в атмосфері постійних зауважень, нотацій, повчань, читання моралі”). Підтримування директором школи гуманних відносин у педагогічному колективі обумовлюється адекватним сприйняттям, позитивним очікуванням, заохоченням гуманних дій учасників навчально-виховного процесу, дотриманням правил етикету.
Гуманізація навчально-виховного процесу детермінована тенденціями розвитку системи освіти, обумовленими загальною гуманізацією людського співтовариства. У загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІ ступенів гуманізація навчання й виховання стримується духовною кризою суспільства, складними соціально-економічними та політичними процесами, що відбуваються в ньому, і передбачає реалізацію основних положень концепції гуманітаризації освіти і навчання. Гуманітаризація змісту навчання й виховання забезпечується шляхом інтеграції знань з навчальних дисциплін про людину, суспільство і природу, які визначаються навчальними планами і програмами. Вони включають опис моделі суб’єкт-суб’єктної взаємодії вчителя й учня і структуруються за такими напрямами: поглиблення індивідуалізації освіти; екологізація освіти; соціалізація учня.
Освітня практика гуманістично налаштованих учителів спрямовується на визначення змісту педагогічних дій у їх співвідношенні з новими цінностями і розумінням якості освіти. В рамках гуманістичного підходу діяльність учителя є продуктивною, якщо вона корелює з індивідуальним образом світу кожного учня. У багатьох випадках навчально-виховний процес у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІ ступенів залишається стресогенним фактором, який спричиняє прояв різного типу негативних емоцій. Так, культ успіху і досягнень досить часто призводить учнів до депресивної пасивності, а культ авторитарності і психологічного насилля до розвитку особистісної тривожності.
В основу дослідження теоретичних і методичних основ гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів покладено модель готовності директора школи до реалізації означеного процесу. Теоретично обґрунтовані компоненти створеної моделі були класифіковані як особистісний, технологічний, діяльнісний. Ознаками готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів є знання (організаторсько-упралінські, економіко-правові, методико-педагогічні, предметні, психологічні); вміння та навички (діагностично-прогностичні, організаційно-регулятивні, контрольно-коригуючі, психолого-управлінські); ставлення (до предмета діяльності, процесу її виконання, інших учасників діяльності, самого себе, держави) як показник якісної визначеності в діях; гуманістична спрямованість управлінських дій. У дослідженні застосована трирівнева оцінка готовності директора школи до реалізації означеного процесу (виявленню підлягає низький, середній і високий рівні сформованості готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів). Для математично-статистичної обробки результатів дослідження розроблено методику оцінювання рівня готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів.
Характеристика діяльності директорів шкіл, які надають переваги колегіальному стилю управління, визначається такими особистісними якостями, як об’єктивність і справедливість у ставленні до суб’єктів навчально-виховного процесу, їхніх критичних зауважень і пропозицій; схильність помічати швидше успіхи в роботі своїх підлеглих, ніж недоліки. Такі керівники шкіл досить успішно встановлюють і підтримують гуманні взаємини з колегами, прогнозують їхні поведінкові дії в нестандартних ситуаціях.
Сукупність одержаних наукових висновків має важливе значення для теорії і практики галузевого управління. По-перше, вивчення, аналіз, систематизація та узагальнення джерелознавчої бази, характеристика поняттєвого апарату з досліджуваної проблеми дали змогу розкрити значущість ідей, поглядів учених, громадських діячів і практиків у процесі розробки теоретичних і методичних основ гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів; по-друге, апробація моделі готовності директора школи до гуманізації управління загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІ ступенів доповнила теорію внутрішньошкільного управління інформацією про керівника закладу освіти як суб’єкта управлінської діяльності; по-третє, гуманізація управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів є необхідною передумовою гуманізації системи освіти; обмеження свободи дій органів місцевої влади, управлінь освіти і науки (районних, міських, обласних) шляхом розширення повноважень ради школи та органів громадського самоврядування; застосування індивідуального підходу до контролю за діяльністю закладу освіти.
Результати дисертаційного дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовані, мета досягнута, сукупність одержаних наукових висновків має важливе значення для теорії і практики галузевого управління.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Предметом подальших досліджень можуть бути: інформаційно-технологічна система забезпечення гуманізації управління загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІ ступенів; організаційна культура діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу; науково-методичний супровід педагогічної підтримки учня вчителем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверинцев С. С., Абрам - Оглы Э. А., Ильичев Л. Ф. и др. 2-е изд. М.: Сов. энциклопедия, 1989. 815 с.
2. Амонашвили В.А. Единство цели. - М., 1987. - 208 с.
3. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике. - М., 1995. - С.47 - 48.
4. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. - Л.: ЛГУ, 1968. - 339 с.
5. Анисимов С. Ф. Мораль и поведение. - М.: Мысль. - 1985. - С. 10. - 158с.
6. Антология гуманной педагогики: Блонский. - М.: Изд. Дом Шалвы Амонашвили, 1999. - 224 с.
7. Антология гуманной педагогики: Будда. - М.: Изд. Дом Шалвы Амонашвили, 1999. - 224 с.
8. Антология педагогической мысли Украинской ССР. - М.: Педагогика, 1988. - 640 с.
9. Антонець М. О. Гуманізація педагогічних нововведень В.О. Сухомлинського // Початкова школа. - 1997. - № 9. - С. 36 - 38.
10. Аристотель. Этика: Пер. с греческого / Приложение Э. Радлова - СПб: Издание философского общества, 1908. - LXIV, 207 с.
11. Аршинов В., Буданов В., Суханов А. Естественнонаучное образование гуманитариев: на пути к единой культуре // Общественные науки и современность. - 1994. - № 5. - С. 29 - 31.
12. Афанасьев С. Ф. Научное управление обществом. - М.: Политиздат, 1973. - 221 с.
13. Бабанов С. П., Болотин Л. Д., Сластенин В. А. Педагогика. - М., 1967. - С. 29. - 340 с.
14. Бабанский Ю.К. Об управлении процессом воспитательного воздействия // Сов. педагогика. - 1977. - № 8. - С. 33 - 36.
15. Бабанский Ю.К., Поташник М.М. Оптимизация педагогического процесса. 2-е изд., перер. и доп.- К.: Радянська школа, 1983. - 287 с.
16. Балл Г.О. Гуманізація загальної та професійної освіти: суспільна актуальність і психолого-педагогічні орієнтири // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи / За ред. І. А. Зязюна. - К., 2000. - С. 134 157.
17. Балл Г.О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія. - 1994. - № 2. - С. 3 - 11.
18. Балл Г.О. Діалогічні універсалії сучасного гуманізму // Гуманітарні науки. - 2001. - № 1. - С. 4 - 11.
19. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого - педагогічні аспекти. - Рівне: Ліста - М., 2003. -128 с.
20. Балл Г.О. Важливі складові гуманізації навчально-виховного процесу // Психолого-педагогічні проблеми гуманізації шкільної освіти / Збірник матеріалів міжрегіонального науково-практичного семінару. - Київ-Рівне, 1997. - С. 10. - 112 с.
21. Балл Г.О. Діалогічні універсалії сучасного гуманізму // Гуманітарні науки. - 2001. - № 1. - С. 4 - 5.
22. Банщиков В.Н. Проблема личности и современная наука // Проблемы личности. - М., 1970. С. 15 - 21.
23. Баранов С.П., Болтина Л.Р., Сластенин В.А. Педагогика.- М., 1987. - 368 с.
24. Бегей В.М. Демократизація управління загальноосвітньою школою. - Тернопіль, 1994. - 195 с.
25. Березняк Е.С. Директор школі и реформа. - К.: Знание, 1988. - 45 с.
26. Бех І.Д. Образ Я” як мета формування і розвитку особистості // Педагогіка і психологія. - 1998. - № 5. - С. 21 - 25.
27. Библер В.С. От наукоучения к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. - М.: Политиздат, 1991. - 413 с.
28. Білоусова В.О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи. - К., 1997. - 190 с.
29. Блауберг И.В., Садовский В.Н., Юдин Э.Г. Системный подход в современной науке // Проблемы методологии системного исследования. - М.: Мысль, 1970. - С. 41.
30. Бодалев А.А. Восприятие человека человеком. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. - 122 с.
31. Бойко А.М., Дем’яненко Н.М. Культуротворча функція освіти і навчально-виховні заклади нового типу // Елітарна освіта і історія, теорія, методика. - Кіровоград, 1996. - С. 102 - 103.
32. Болотова А. Гуманистическая ориентация высшего педагогического образования в Германии // http: //www/informika. ru/text/magatz/higher/3_96/119-129.html/.
33. Бондаревская Е.В. Гуманизация воспитания старшеклассников // Советская педагогика. - 1991. - № 9. - С. 50 - 56.
34. Бондаревская Е.В., Кульневич С.В. Личность в гуманистических теориях и системах воспитания. - Ростов - на - Дону, 1999. - 56 с. - С. 97.
35. Бондар В.І. Теорія і технологія управління процесом навчання в школі: Навчальний посібник. - К., 2000. - 191 с.
36. Бондар В.І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. - К.: Вересень, 1996. - 129 с.
37. Бондарь В. И. Повышение эффективности подготовки директора школы к управлению процессом обучения / Автореф. дисс. д-ра пед. н.: - К.: КГПИ, 1986. - 33 с.
38. Бондарь В. И. Управленческая деятельность директора школы: дидактический аспект. - К.: Радянська школа, 1987. - С. 24. - 156 с.
39. Боришевський М. Й. Гуманізм педагогічної системи В.О. Сухомлинського // Початкова школа. - 1995. - № 10 - 11. - С. 4 - 6.
40. Бочаров М. К. Наука управления: новый подход. - М.: Знание, 1990. - 64 с.
41. Буева И.И. Гуманизм основа отношений в школе В.А. Сухомлинського: лекции по истории образования. - Оренбург: ОГПИ, 1996. - 32с.
42. Бужина І. В. Результативність взаємодії вчителя й учня в аспекті вивчення проблеми // Наука і освіта. - 1999. - № 3, 4. - С. 96 - 98.
43. Ващенко Г. Виховання волі і характеру: Підручник для педагогів. - К.: Школяр, 1999. - 385 с.
44. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. - К.: Українська Видавнича спілка, 1997. - 441 с.
45. Виховання громадянина: психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: Навчально-методичний посібник / П.Р. Ігнатенко, В.Л. Поплужний, Н.І. Косарєва, Л.В. Крицький. - К., 1997. - 252 с.
46. Вишневський О. Громадянське виховання: благо чи небезпека // Освіта. - 1998. - №45 - С. 4. - 8.
47. Вишневський О. Сучасне українське виховання на шляху до демократії. - Львів., 1999. - 20 с.
48. Віленська Т.Г. Гуманізація навчання як загальнолюдський історичний процес // Психолого-педагогічні проблеми гуманізації шкільної освіти / Збірник матеріалів міжрегіонального науково-практичного семінару 28-30 березня 1996. - Київ - Рівне. - С. 23 - 27.
49. Войтыла Л. Основания этики // Вопросы философии. - 1991. - № 1. - С. 52 - 53.
50. Вопросы внутришкольного управления. Информация и контроль в управлении школой. Вып. VІ. - М., 1982. - 176 с.
51. Вопросы школоведения / Под ред. М.И. Кондакова, П.В. Зимина. - М.: Прогресс, 1982. - 288 с.
52. Вудкок М., Фрэнсис Д. Раскрепощенный менеджер. - М.: Дело, 1991. - 320с.
53. Гаджиев К.С. О конце европеоцентрического мира и новой конфигурации его политических сил // Социологические исследования. - 1993. - № 4. - С. 29 - 37.
54. Газман О.С. Педагогическая поддержка детей в образовании как инновационная проблема. Вып. 3. - М., 1995. - 126 с.
55. Гамезо М.В., Домашенко И. А. Атлас по психологии. - М.: Просвещение, 1986. - 270 с.
56. Гансе К.А., Роксейн К. К., Сейфер С. Освіта та культура демократії. - Л.: Галицька видавнича спілка, 2001. - 192 с.
57. Гармонія творення людини: гуманізм педагогіки В. О. Сухомлинського і нове тисячоліття: Монографія / За ред. Л. С. Мазохи. - К.: Навч. посібник, 2000. - 112 с.
58. Гаценко Г. Гуманістична спрямованість управлінського циклу // Директор школи. - 2004. - № 36. - С. 9 - 12.
59. Гегель Г.В. Феноменология духа. Сочинения в 14 т. - М., 1956. - т. 4. - С. 263.
60. Генецинский В.И. Знание как категория педагогики. Опыт педагогической когнитологии. - Л, 1989. - 102 с
61. Генов Ф. Психология управления: Основные проблемы / Пер. с болг. - М.: Прогресс, 1982. - С. 360 - 369. - 442 с.
62. Гершунский Б.С. Философия образования для ХХІ века. - М.: Совершенство, 1998. - С. 102 - 103. - 215 с.
63. Гичан И.С. Психология управления трудовыми коллективами. - К.: КИИГА, 1987. - С. 24 - 36. - 208 с.
64. Гнилуша Н.В. До питання гуманізації в теорії і практиці екологічної та творчої підготовки майбутніх вчителів // Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі. - Слов’янськ, 1999. - С. 30 - 32.
65. Головні засади науково-дослідної роботи людина, її особистісний розвиток // Педагогіка толерантності. - 1999. - № 21. - С. 10 - 11.
66. Гончаренко С.У. Зміст загальної освіти і її гуманітаризація // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: - К., 2000. - С. 81 - 107.
67. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К. : Либідь, 1997. - 373 с.
68. Гончаренко С.У. Хай стане школа теплою домівкою для учня // Педагогіка толерантності. - 1998. - № 1. - С. 27 - 31.
69. Гончаренко С.У., Мальований Ю.І. Гуманітаризація загальної середньої освіти // Початкова школа. - 1995. - № 4. - С. 9 - 11.
70. Гуманізація національної освіти України: здобутки, проблеми, пошуки (матеріали наукової конференції). - Луцьк, 1993. - 242 с.
71. Гуманізація процесу навчання в школі: Навчальний посібник / За ред. С.П. Бондар. - К.: Стилос, 2001. - 256 с.
72. Гуманітаризація загальної середньої освіти: (проект концепції) / Авт.: С.У. Гончаренко, Ю.І. Мальований. - К., 1994. - 34 с.
73. Гуманистические воспитательные системы вчера и сегодня / Под общей ред. Н.Л. Селивановой. - М.: Педагогическое общество России. - 1998. - 333 с.
74. Даниленко Л.І., Островерхова Н.М. Ефективність управління загальноосвітньою школою: соціально-педагогічний аспект. - К.: Школяр, 1995. - 301 с.
75. Даниленко Л.І., Островерхова Н.М. Модернізація управління загальноосвітньою школою. - К., 1994. - 140 с.
76. Державна національна програма Освіта”: Україна ХХІ століття. - К.: Райдуга, 1994. - 62 с.
77. Державна програма Вчитель”. - К.: Редакція загальнопедагогічних газет. - 2002. - 40 с.
78. Дзюба І. Україна на шляху державотворення // Віче. - 1992. - №7. - С. 60.
79. Діденко В.Ф., Діденко Л.В., Кондрашова В.І. Людина і світ.-К.: Вища школа, 2001. - 227 с.
80. Дмитренко А.К. Мотивація саморозвитку особистості. - Чернівці, 1994. - С. 429.
81. Довга Т. Моральні знання як основа формування етичної культури школярів // Початкова школа. - 1998. - № 7. - С. 47 - 50.
82. Дрикер П.Ф. Управление, нацеленное на результат. - М.: Школа бизнеса, 1994. - 169 с.
83. Дробноход М. Яка українська еліта потрібна Україні: Економічний часопис, 1997. - № 11,12. - С. 35 - 39.
84. Другий Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. - К.: ЗАТ НІЧЛАВА”. - 2001. - 232 с.
85. Духнович А. Народная педагогия. В пользу училищ и учителей сельских. - Львов, 1857. - Ч. 1.: Педагогия общая. - С. 7. - 92 с.
86. Дьюи Д. Психология и педагогика мышления / Пер. с англ. Н.М. Никольской; Под ред. Н.Д. Виноградова. 2-е изд. - Берлин: Гос. изд-во РСФСР. - 196 с.
87. Євтух М.Б. Основні напрями реформування вищої освіти в Україні // Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі. - Слов’янськ, 1999. - С. 7. - 10.
88. Єльнікова Г.В. Школа як соціально-педагогічна система. - Харків.: ХВП, 1991. - С.46.
89. Єльнікова Г.В. Наукові основи управління школою / Під ред. Г.В. Єльнікової. - Харків: ХДІТ. - 1996. - С. 6. - 216 с.
90. Єльнікова Г.В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні: Монографія. - К.: ДАККО, 1999. - С. 78. - 303 с.
91. Жебровський Б.М. Формування професійної готовності директора школи до управління якістю освіти: Автореф. дис... канд.. пед. наук: 13.00.04 / Ін - т педагогіки і психології професійної освіти АПН України. - К., 2002. - 20 с.
92. Загвязинский В.И., Гильманов С.А. Творчество в управлении школой. - М.: Знание, 1991. - 64 с.
93. Закон України Про загальну середню освіту // Законодавство України про освіту. - К.: Парламентське видання, 2002. - С. 51 - 71.
94. Закон України Про освіту // Законодавство України про освіту. - К., Парламентське видання, 2002. - С. 3 - 27.
95. Законодавчі акти та нормативні документи. - К., 1999. - 401 с.
96. Закревский В.Э Третье тысячелетие от физически и психически здорового человека к совершенному социальному устройству // Наука і освіта. - 1999. - № 3,4. - С. 59 - 63.
97. Збірник нормативних документів загальної середньої та дошкільної освіти. - Міністерство освіти і науки України. - К., 2002. - 262 с.
98. Зязюн І.А. Інтелектуально творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти // Неперервна освіта: проблеми, пошуки, перспективи / За ред. І.А. Зязюна. - К., 2000. - С. 11 - 57.
99. Зязюн І.А. Молодь на передодні ХХ століття // Цінності освіти і виховання. - К., 1997. - С. 43 - 47.
100. Зязюн І.А. Освіта і вчитель у контексті українського державотворення // Матеріали доповіді на Загальних зборах Академії педагогічних наук України. - К., 1998. - С. 25. 28.
101. Зязюн І.А. Принципи дидактики сучасної професійної освіти // Теорія і практика управління соціальними системами. - 2000. - №1. - С.11 - 19.
102. Зязюн І.А., Семиченко В.А. Інструментування проблеми відносин між колективом і особистістю в педагогічній системі А. Макаренка // Педагогіка і психологія. - 1998. - № 1. - С. 117 - 128.
103. Зязюн І.А. Концептуальні засади теорії освіти в Україні // Неперервна професійна освіта: теорія, пошуки, перспективи. - К., 2000. - С. 12 - 636 с.
104. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навчальний посібник для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів. - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу. - 1997. - 302 с.
105. Иванов В.Н. Социальные технологии в современном мире. М.: Словянский диалог, 1996. 335 с.
106. Исаково Каору. Японские методы управления качеством. - М.: Экономика, 1988. - 176 с.
107. Іванова Т.В., Саянова С.Б. Психолого-педагогічні умови саморозвитку особистості. - К., 1994. - С. 447. - 162 с.
108. Ігнатенко П.Р., Поплужний В.Л., Косарєв Н.І., Крицька Л.В. Виховання громадянина. - К., 1997. - 182 с.
109. Інтернет: погляд у майбутнє (матеріали із засідання Круглого столу. Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації) // Комп’ютер у школі та сім’ї. - 2001. - №1 (13). - С. 38. - 56 с.
110. Історія гуманізації освіти та виховання: Програма спецкурсу і методичні рекомендації на допомогу студентам та магістрантам вищих навчальних закладів. - К.: Наук. світ, 2002. - 100 с.
111. Калин В.К. Анализ самоорганизации и самодетерминации активности личности с позиций системного подхода // Наука і освіта. - 1999. - № 1 - 2. - С. 45 - 48.
112. Калин В.К. Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности. - 1983. - С. 143 - 151 с..
113. Калмиков Г.В. Суспільство. Особистість. Взаємини. Громадськість: Гуманістичний погляд В.О. Сухомлинського у майбутнє: Навчальний посібник. - К., 2002. - 178 с.
114. Карамушка Л.М. Психологічні основи управління в системі середньої освіти. - К., 1997 - 179 с.
115. Кирилова Г.И. Информационные технологии и компютерные средства в образовании http // fest lee / russian / xerositoru / html / 5.html.
116. Кирилович К.В. Проблеми патріотичного виховання підлітків у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського: Автореф. дис... канд. пед. наук.: 13.00.01. - К., 1998. - 18 с.
117. Киричук О.В. Індикатори і показники громадського самовизначення особистості // Єтнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії, конфліктології, проблеми та прогнози на порозі ХХІ ст. - К. - Чернівці, 1997. - С. 1 - 3. - 463 с.
118. Кінденко В.П. Формування гуманістичного світогляду учнів у процесі фізичного виховання // Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі. - Слов’янськ, 1999. - С. 37 - 40.
119. Кобляков В.П. Этическое сознание: Историко-теоретический очерк взаимодействия морального сознания и этических воззрений. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. - С. 5. - 223 с.
120. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малих группах. - Минск, 1984. - С. 32. - 182 с.
121. Коменский Я.А. Избранные педагогические произведения / Под. ред. А.А. Красновского. - М.: Учпедгиз, 1939. - Т. 2.: Отдельные педагогические произведения. - С. 197. - 576 с.
122. Конаржевский Ю.А. Что нужно знать директору школы о системах и системном подходе: Учебное пособие. - Челябинск: ЧГПИ, 1986. - 133с.
123. Кондаков М.И. Теоретические основы школоведения. - М.: Педагогика, 1982. - С. 28 - 29. - 191 с.
124. Кондаков М.И. Образование процесса воспитательного воздействия // Сов. педагогика. - 1977. - № 8. - С. 33.
125. Колібабчук В.З. Компетентність головний аспект в управлінській діяльності керівників навчально-виховних закладів // Удосконалення управління навчально-виховними закладами. - К.: Хрещатик, К., 1996. - С. 12 - 14.
126. Кононенко П. Реалізація інтеграції. Функціонування школи-родини на інтегративній основі // Рідна школа. - 1995. - № 1,8. - С. 16 - 17.
127. Конституція України, - К., 1996. - 76 с.
128. Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи. - К., 2000. - 20 с.
129. Коробков В.П. Этическое сознание. - Л.: Изд-во Л Г У, 1979. - С. 38. - 186 с.
130. Короткий енциклопедичний словник зарубіжних педагогічних термінів / За ред. І.Г. Тараненко, Б.Ф. Мельниченко, Г.В. Степенко. - К.: ІСДО, 1996. - С. 15. - 68 с.
131. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості. - К.: Рад. шк., 1989. - 608 с.
132. Котляревський Г.М. Тип личности и предпочитаемый стиль руководства: Автореф. дис. ... канд. пед. наук.: М., 1992. - 23 с.
133. Кошманова Т.С. Розвиток педагогічної освіти у США (1960-1998 рр.). - Львів, 1999. - С. 21.
134. Кравець В. Зарубіжна школа і педагогіка ХХ століття. - Тернопіль, 1996. - С. 135. - 290 с.
135. Красовицький М. Образование 2000. Целостная перспектива // Директор школы. - 1999. - № 4, 5. - С. 141 - 144.
136. Кремень В.Г., Табачник Д.В., Ткаченко В.М. Україна: альтернатива поступу. - К.: АRC - UKRAINE, 1996. - 778 с.
137. Кремень В.Г. Освіта в Україні: стан і перспективи розвитку // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. - К., 2001. - С. 8 - 17.
138. Кремень В.Г. Освітня політика: реалії і перспективи // Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі. - Слов’янськ, 1999. - С. 3 - 4.
139. Кричевський В.Ю. Управление школьным коллективом. - Л.: Знание, 1985. - 32 с.
140. Крушельницька Я.В. Соціально-психологічні основи управління. - К.: Політвидав Україна, 1979. - 119 с.
141. Крылова Н.В. Культурология образования. - М.: Народное образование, 2000. - 269 с.
142. Кузьмин Е.С., Волков И.Г., Емельянов Ю.И. Руководитель и коллектив: социально-психологический очерк. - Л.: Лениздат. - 1974. - 164 с.
143. Кусайкина Н. Права людини для дітей // Початкова школа - 1998. №10 - С. 4 - 6.
144. Лапин Н.И. Кратний словарь по социологии. - М.: Политиздат, 1989. - С. 144 - 145. - 203 с.
145. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 Т. / Под. ред. В. В. Давыдова. - М., 1983. - Т. 1. - 391 с.
146. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., 1977. - 304 с.
147. Лесгафт П. Избранные педагогические сочинения. - М., 1988. - С. 311. - 341 с.
148. Лещенко М.П. Щастя дитини - єдине дійсне щастя на землі: до проблеми педагогічної майстерності: навчально-методичний посібник. - К.: АСМІ, 2003. - Ч. І. - 304 с.
149. Лещенко М.П. Щастя дитини - єдине дійсне щастя на землі: до проблеми педагогічної майстерності: навчально-методичний посібник. - К.: АСМІ, 2003. - Ч. ІІ. - 240 с.
150. Литвиненко С.А. Гуманістичне виховання у контексті нової моделі освітнього процесу // Наука і освіта. - 1997. - Спец. вип. - С. 27 - 31.
151. Литвиненко С. А. Гуманістичні засади сучасної шкільної освіти // Педагогіка і психологія. - 1999. - № 4. - С. 30 - 33.