ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІНЖЕНЕРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ОЛЕКСЕНКО Вячеслав Михайлович

УДК 378.147: 37.011

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІНЖЕНЕРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
педагогічних наук

Науковий консультант:
АНДРУЩЕНКО Віктор Петрович,
доктор філософських наук, професор,
академік АПН України

Київ – 2008

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………..…….. 5
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗРОБКИ І ЗАСТОСУВАННЯ
ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИХ ФАХІВЦІВ ........................................... 21
1.1. Сутність педагогічних технологій у науковій літературі
та їх класифікація ………………………..………………………… 21
1.2. Педагогічна парадигма в контексті підготовки
майбутніх фахівців інженерних спеціальностей ………………… 60
Висновки до першого розділу ………………………………………….. 76
РОЗДІЛ 2.
НАУКОВА КОНЦЕПЦІЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ
ІНЖЕНЕРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ …………………………………… 79
2.1. Концептуальні положення інноваційних технологій у
підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей ……. 79
2.2. Адаптація першокурсників у вищих
технічних навчальних закладах ………………………………..…. 91
2.3. Технологія підготовки і проведення
проблемно-гуманістичних лекцій у вищих
технічних навчальних закладах …………………………………... 106
2.4. Технологія проведення практичних занять у процесі
підготовки фахівців інженерних спеціальностей
у вищих технічних навчальних закладах …………..............…….. 115
2.5. Новий вид навчальних занять для майбутніх
фахівців інженерних спеціальностей і технологія
його проведення …………………………………………................ 140
Висновки до другого розділу …………………………………............... 189
РОЗДІЛ 3.
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ
ЧЕРЕЗ ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ………………………….………. 198
3.1. Моделювання діяльності викладача і студента
під час дистанційного навчання ………………………................. 200
3.2. Дистанційний курс і технологія його вивчення ...........….............. 211
3.3. Технологія підвищення ефективності самостійної роботи
майбутніх фахівців через дистанційне і заочне
навчання ……………………………………...............…………… 229
3.4. Комунікація у підготовці фахівців за
дистанційною формою навчання ………………………............... 242
3.5. Підготовка фахівців через дистанційне
навчання на студактивних заняттях …………………..............… 258
3.6. Організаційно-педагогічні умови реалізації
інноваційної технології як високої педагогічної технології …… 267
Висновки до третього розділу ………………………………................ 284
РОЗДІЛ 4.
РЕАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ПІД ЧАС ВИХОВНОЇ РОБОТИ З МАЙБУТНІМИ
ФАХІВЦЯМИ ІНЖЕНЕРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ……………….. 290
4.1. Оcновні напрями здійснення виховної роботи під час
підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей
за дистанційною формою навчання …….………………………. 290
4.2. Особливості використання історичних відомостей
під час фундаментальної підготовки майбутніх
фахівців у вищих технічних навчальних закладах .….............… 310
Висновки до четвертого розділу ……………………………................ 333

РОЗДІЛ 5.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНА ПЕРЕВІРКА
НАУКОВОЇ КОНЦЕПЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ
ФАХІВЦІВ ІНЖЕНЕРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ……………………. 338
5.1. Мета, методи дослідження й організація
педагогічного експерименту ………………………….................. 338
5.2. Зміст і форми проведення експерименту.
Аналіз і оцінка результатів дослідження ……..………................ 348
5.3. Науково-методичне забезпечення реалізації
інноваційних технологій у підготовці майбутніх
фахівців інженерних спеціальностей ............…………………… 378
Висновки до п’ятого розділу ………………………………….............. 388
ВИСНОВКИ ………........................................................................................ 394
ДОДАТКИ …………………………………………………………………... 404
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……..………………................. 414

ВСТУП
Актуальність теми обумовлена об’єктивною потребою суспільства в підготовці конкурентоспроможних фахівців інженерних спеціальностей, відродженні економічної міці держави, забезпеченні високої якості освіти, входження українських вищих навчальних закладів до міжнародного освітнього простору.
Національною доктриною розвитку освіти окреслено пріоритетні напрями випереджувальної інноваційної розбудови системи освіти і науки як основи розвитку особистості і нації. Освіта України реформується відповідно до практичних потреб із орієнтацією на майбутнє. Серед першочергових завдань постають питання оновлення змісту навчання і виховання учнів і студентів, реструктуризації освіти, трансформації гуманітарної освіти, впровадження інноваційних технологій тощо. Державна політика спрямована на творчу самореалізацію кожного громадянина, виховання покоління гуманних людей, здатних ефективно працювати і навчатись упродовж усього життя [289].
Одним із основних шляхів ефективного вирішення завдань підготовки спеціалістів у вищих технічних навчальних закладах є переорієнтація на якісно нові педагогічні технології. Проблема розробки сучасних технологій у підготовці конкурентоспроможних фахівців, визначення їхньої ролі в розвитку єдиного освітнього простору України, відповідності професійно важливих якостей особистості викладача вже давно є предметом особливої уваги таких провідних науковців України, як В.П. Андрущенко, І.Д. Бех, В.Ю. Биков, В.І. Бондар, В.І. Євдокимов, І.А. Зязюн, М.С. Корець, В.Г. Кремень, В.С. Курило, Е.В. Лузік, О.І. Ляшенко, О.Г. Мороз, Н.Г. Ничкало, І.Ф. Прокопенко, О.Я. Савченко, О.В. Сухомлинська, М.І. Шкіль та інші. За кордоном створення технологічних аспектів і реалізація інноваційних педагогічних технологій пов’язані з іменами Б. Блюма, Д. Брудера, Г. Грейса, Н. Єна, М. Канканранта, Н. Лоу, А. Ніколса, Д. Хамбліна, А. Чоу та інших [9 – 11, 37, 38, 41,47 – 50, 130, 144 – 146, 202, 211 – 214, 229, 257, 285, 286, 295, 296, 430, 454, 520 – 522, 537 – 546].
Останнім часом створено чимало педагогічних технологій, що породило проблему їх систематизації. Існують різні їх класифікації [189, 226, 456, 473, 508].
На сьогодні розроблені наукові концепції педагогічних технологій, серед яких асоціативно-рефлекторне навчання, сугестопедична концепція навчання, поетапне формування розумових дій, нейролінгвістичне програмування та ін.
У той же час у вищих технічних навчальних закладах не вистачає педагогічної технології, яка б забезпечувала менш важкий перехід фахівця з колективу студентського в колектив трудовий. Необхідно розроблення наукової концепції й умов реалізації таких технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, які формуватимуть особистість і компетентності, сприятимуть забезпеченню взаємозв’язків з одногрупниками, наближених до стосунків між колегами під час професійної діяльності, постійній цілеспрямованій комунікації.
У процесі підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах мають місце суперечності між:
- збільшенням обсягів інформації з предметних галузей інженерних дисциплін і обмеженими можливостями їх засвоєння студентами через скорочення годин аудиторних занять;
- зростаючими сучасними вимогами до професійного рівня інженера та ефективністю розроблених педагогічних технологій;
- реформами в освіті і відсутністю цілісних досліджень теоретично-методичних умов реалізації інноваційних педагогічних технологій;
- традиційною системою підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей і практикою розвитку творчих здібностей студентів вищих технічних навчальних закладів;
- необхідністю якісної підготовки фахівців і рівнем організації виховної роботи зі студентами дистанційної форми навчання.
Таким чином, визначені суперечності, потреба й недостатня розробленість у теорії й практиці зазначеної проблеми, значення її успішного розв’язання для подальшого розвитку системи вищої освіти зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Теоретичні і методичні засади реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до постанови Верховної Ради України від 16 жовтня 1992 р. № 2705-ХІ “Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” (Проблема нового змісту та методики навчання і виховання); плану науково-дослідної роботи Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, науковий напрям “Теорія та технологія навчання і виховання в системі освіти” і пов’язано з темою дослідження кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова “Філософсько-педагогічні засади вивчення і розв’язання фундаментальних проблем педагогічної освіти” (Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, № 746 від 07.11.2003). Нами розроблено студактивну технологію, охарактеризовано особливості реалізації інноваційних технологій у підготовці фахівців інженерних спеціальностей за дистанційною формою.
Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (протокол № 7 від 23.02.2006 р.) та погоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 27.02.2007 р.).
Мета дослідження – розробити теоретичні і методичні засади реалізації інноваційних педагогічних технологій у процесі денної та дистанційної форм підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах, які формують особистість, забезпечують високу результативність педагогічного процесу з активною креативністю і значним рівнем когнітивного розвитку.
Об’єкт дослідження – підготовка фахівців у вищих технічних навчальних закладах.
Предмет дослідження – інноваційні педагогічні технології у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей і організаційно-педагогічні умови їх реалізації.
Концепція дослідження. Основу розробленої концепції дослідження складають суб’єктно-особистісна зумовленість цілей освіти, фундаментальне положення про структуру педагогічної технології, а також про те, що дистанційне навчання у вищих технічних навчальних закладах має ґрунтуватись на використанні інформаційно-навчального середовища із застосуванням дистанційних курсів, спроможних забезпечити повну реалізацію існуючих інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, а також типів дистанційного навчання, його принципів і можливостей та впроваджуватись на засадах модульної дидактичної системи.
Складний характер сутності поняття інноваційних технологій у підготовці фахівців зумовлює здійснення наукового пошуку в таких аспектах: методологічному, теоретичному і практичному.
Методологічний концепт передбачає відображення взаємозв’язку і взаємодії наукових підходів дослідження, які зокрема випливають із положень теорії неперервної професійної освіти, професійної підготовки у вищій школі.
Підготовка фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах потребує системного підходу, який є основою багатьох інноваційних технологій. Ефективність таких технологій певною мірою залежить від їх системності.
Ідеї синергетичного підходу знаходять своє трактування в нашій педагогічній парадигмі. На основі цього підходу має формуватись нове уявлення про складно організований навколишній світ, усвідомлення його не лінійності, вірогідності, поліваріантності шляхів його розвитку.
Особистісно-діяльнісний підхід використовується для дослідження цілісної структури особистості та інтегральності її властивостей.
Акмеологічний підхід спрямовується на створення наукової концепції інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. З його позицій враховуються не тільки зовнішні показники, внутрішній стан, а й розглядаються майбутні фахівці інженерних спеціальностей як суб’єкти життєдіяльності здатні до саморозвитку, творчості, самоорганізації свого життя і високопродуктивної діяльності.
Теоретичний концепт визначає систему дефініцій, покладених в основу розуміння сутності та структури інноваційних технологій. Підготовка майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у сучасних вищих технічних навчальних закладах потребує відмови від уніфікованого підходу щодо підготовки кадрів. У зв’язку з цим виникає потреба у зміні парадигми інженерної підготовки з урахуванням нового бачення сутності інженера і створення розвивальної технології за науковою концепцією засвоєння, яка б виховувала особистість, поєднувала індивідуальну, групову і фронтальну діяльність так, щоб максимально сприяти підвищенню якості педагогічного процесу і узгоджувалась з основними положеннями Болонської декларації. На сьогодні існує велика кількість інноваційних технологій. При цьому: далеко не всі з них адаптовано до застосування у вищих технічних навчальних закладах; досить проблематично дослідити теоретично-методичні засади реалізації окремо кожної технології. Необхідно розробити відповідну концепцію інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей і потім дослідити умови їх реалізації.
Практичний концепт передбачає перевірку ефективності наукової концепції інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, теоретично розробленої нової педагогічної технології та організаційно-педагогічних умов їх реалізації.
Гіпотеза дослідження – створення наукової концепції інноваційних педагогічних технологій, яка спирається на саморозвиток інтелектуальних здібностей особистості, активізацію розумових дій, спрямованих на здобуття та засвоєння знань на основі принципу єдності вивчення всього теоретичного і практичного матеріалу, розвиток ціннісної системи становлення майбутнього фахівця інженерної спеціальності, його позитивне ставлення до соціальних суб’єктів, що відтворюється у свідомості й виявляється у спілкуванні і реалізація концепції в підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах забезпечує повніше і глибше засвоєння студентами навчального матеріалу, закріплення його в пам’яті з достатньою самостійністю, сприяє формуванню практичних умінь і навичок, необхідних для аналізу, дослідження і розв’язання інженерно-прикладних задач, підвищує рівень когнітивного розвитку, розвиває креативність.
Завдання дослідження. Відповідно до об’єкта, предмета, мети, концепції та гіпотези дослідження було визначено такі завдання:
1. Проаналізувати стан проблеми реалізації інноваційних педагогічних технологій.
2. Обґрунтувати теоретичні засади реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Здійснити концептуалізацію інноваційних технологій.
3. Розробити нову педагогічну технологію і визначити її місце в системі підготовки фахівців інженерних спеціальностей.
4. Виявити і охарактеризувати особливості інноваційних технологій в умовах дистанційного навчання. Цілісно виробити понятійний апарат теорії дистанційної освіти.
5. Визначити напрями виховної роботи під час підготовки фахівців за дистанційною формою навчання, шляхи їх практичної реалізації і встановити новий етап еволюції проблеми виховання.
6. Розробити науково-методичне забезпечення реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей.
7. Експериментально перевірити концепцію інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей і організаційно-педагогічні умови їх реалізації.
Методологічну основу дослідження становлять: положення педагогіки, психології, філософії щодо предметного характеру людської діяльності та наукової організації педагогічного процесу у вищій школі з метою підвищення професійної підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей; детермінованість поведінки суб’єктів педагогічного процесу зовнішніми і внутрішніми факторами; положення щодо цілісності, наступності, інтегрованості змісту технічної освіти; системний підхід до організації навчально-виховного процесу; особистісно-діяльнісний підхід до формування творчої особистості майбутнього фахівця інженерної спеціальності; концептуальні положення акмеологічного і синергетичного підходів та методу аналогій до вивчення теорії і практики педагогічних процесів з урахуванням специфіки підготовки інженерних кадрів; теоретико-методичні основи підтримки навчального процесу; концепція гуманізації освіти; нова парадигма вищої освіти в умовах національного відродження держави.
Теоретичну основу дослідження складають Закони України “Про вищу освіту”, “Про національну програму інформатизації”, Укази Президента України “Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні”, “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні”, “Про Національну доктрину розвитку освіти”, “Державна національна програма “Освіта. Україна ХХІ століття”, “Концепція дистанційної освіти в Україні”, Болонська декларація, а також основні положення і висновки з дослідження: процесу реформування та модернізації вищої освіти в Україні (В. Андрущенко, В. Бондар, І. Вакарчук, А. Глузман, С. Гончаренко, М. Згуровський, І. Зязюн, В. Кремень, В. Кузь, В. Курило, О. Ляшенко, О. Мороз, І. Прокопенко, М. Шкіль та ін.); освітніх технологій (П. Атутов, Т. Барський, В. Беспалько, В. Боголюбов, В. Бондар, І. Волков, В. Гуружанов, Т. Дмитренко, В. Євдокимов, В. Зоц, М. Кларін, В. Монахов, А. Нісімчук, О. Падалка, І. Рожнятовська, Г. Селевко, І. Смолюк, Д. Чернилевський, О. Шпак та ін.); дистанційного навчання і використання інформаційних технологій у педагогічному процесі (А. Андреєв, В. Биков, Г. Громов, М. Жалдак, Г. Козлакова, М. Лазарєв, Ю. Машбиць, Н. Морзе, Ю. Рамський, П. Стефаненко та ін.); теоретико-методичних основ професійної підготовки (А. Глузман, Н. Дем’яненко, С. Золотухіна, А. Капська, О. Коваленко, М. Корець, Е. Лузік, Н. Ничкало, О. Романовський, С. Сисоєва, Л. Сущенко, О. Щолокова та ін.); ефективної організації навчальної діяльності, диференційованого навчання (П. Гусак, І. Клігман, В. Паламарчук, В. Сиротюк, О. Ярошенко та ін.); освіти дорослих, післядипломної освіти, навчання упродовж життя (Л. Бєлова, Л. Вовк, Д. Матрос, Н. Протасова та ін.); особистісно-орієнтованого навчання (В. Беспалько, В. Бех, І. Ільясов, С. Подмазін, О. Савченко, З. Слєпкань, О. Сухомлинська, І. Якиманська та ін.); дидактичних основ активізації самостійної навчальної діяльності студентів (В. Вергасов, А. Кирсанов, В. Лозова, М. Скаткін, Т. Шамова та ін.); психолого-педагогічних питань, соціально-педагогічної роботи (Р. Аткінсон, Б. Бідмаєв, В. Василенко, Л. Виготський, П. Гальперін, О. Дубогай, Р. Клацкі, Б. Ломов, Г. Падалка, Ж. Піаже, І. Хофман, О. Шевнюк, М. Шеремет та ін.) [7, 11, 19, 24, 32, 36, 37, 39, 42, 49, 60, 68, 72, 73, 76 – 78, 83, 84, 91, 96 – 99, 106 – 109, 119, 120, 125, 132, 139, 143, 146, 154, 155, 166, 175, 176, 180, 186, 191, 202, 203, 214, 220, 221, 229, 238, 251 – 255, 257 – 259, 267, 272, 284, 285, 296, 298, 381, 383, 384, 405, 416, 430, 431, 442 – 445, 455, 456, 461, 462, 465, 471, 479, 485, 506, 507, 516, 517, 522, 523, 525, 532, 535].
Методи дослідження. На різних етапах дослідження використано такі методи: історико-логічний та порівняльний аналіз психолого-педагогічної літератури і нормативно-правових документів у галузі освіти для розкриття засад модернізації педагогічної освіти, з’ясування стану розробленості проблеми дослідження; вивчення та узагальнення досвіду підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України, осмислення їхньої наукової новизни, що дозволило визначити роль новітніх технологій; спостереження за педагогічним процесом у вищих технічних навчальних закладах для систематизації отриманої інформації про досліджуваний об’єкт; анкетування під час прояснення причин ставлення студентів і викладачів до різних сторін педагогічного процесу; бесіди на стадії підготовки масових анкетних опитувань; інтерв’ю для встановлення думок і взаємовідношень студентів до навчальної діяльності, різних форм навчання, забруднення навколишнього середовища тощо; інтроспекції під час проведення навчальних занять за розробленою педагогічною технологією; соціометрії для вивчення структури груп, взаємовідносин та деяких властивостей особистості; аналіз і синтез по проведенні навчальних занять за новою технологією, отриманні результатів дослідження; педагогічний експеримент для перевірки реалізації та ефективності застосування концепції інноваційних технологій у підготовці фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах; методи математичної статистики для визначення вірогідності отриманих результатів дослідження.
Етапи дослідження. Дослідження проводилось упродовж 1998 – 2007 років поетапно.
На першому етапі (1998 – 1999 роки) – здійснено аналіз стану розробки даної проблеми в теоретичному і прикладному аспектах; визначено й обґрунтовано теоретичні положення дослідження, висунуто робочу гіпотезу, сформульовано об’єкт, предмет і мету дослідження та його концепцію.
На другому етапі (2000 – 2004 роки) – розроблено новий вид навчальних занять і наукову концепцію інноваційних технологій у підготовці фахівців інженерних спеціальностей; створено дистанційний курс, навчальний посібник по його вивченню, словник з дистанційного навчання, досліджено організацію педагогічної діяльності під час самостійного вивчення навчального матеріалу дистанційного курсу, лекції, дискусії, семінарського, практичного, індивідуального заняття та консультацій, виховну діяльність у процесі професійного становлення студентської молоді, доведено необхідність підготовки тьюторів у педагогічних навчальних закладах з приділенням особливої уваги практичним навичкам, запропоновано вирішення проблеми контролю деканату за діяльністю студентів під час дистанційної форми підготовки фахівців, розроблено технологію підвищення ефективності самостійної роботи майбутніх фахівців через дистанційне і заочне навчання.
На третьому етапі (2005 – 2008 роки) – експериментально перевірено результативність наукової концепції інноваційних технологій у підготовці фахівців і організаційно-педагогічних умов їх реалізації, створено підручник і монографію, здійснено систематизацію, інтерпретацію та узагальнення результатів дослідження, виконано їх оформлення у вигляді рукопису дисертаційної роботи, підготовлено автореферат дисертації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше:
 обґрунтовано теоретично-методичні засади реалізації інноваційних технологій у процесі підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей на основі відповідності сучасним освітнім стратегіям та соціальним запитам суспільства: системність та послідовність педагогічного впливу на особистість, який здійснюється як у вищому технічному навчальному закладі, так і поза його межами, час і тривалість використання технологій, належне кадрове, науково-методичне, системотехнічне, матеріально-технічне забезпечення, дотримання низки принципів, епістемологічних аспектів та технологічного процесу;
 розроблено й експериментально підтверджено релевантність концепції інноваційних технологій, в основу якої покладено національні інтереси держави, поєднання різноманітних форм та напрямів діяльності, механізм нового взаємовпливу суб’єкт-суб’єктних відносин, а також особливе бачення сутності майбутнього фахівця інженерних спеціальностей;
 теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено нову педагогічну технологію, впровадження якої підвищує якість підготовки фахівців інженерних спеціальностей: принципи, особливості змісту едукації, технологічний процес, технології проведення основних видів навчальних занять із завбаченням рефлексії з приводу соціального контексту професійної діяльності майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, технологію проведення нового виду навчальних занять на основі їх структури, принципів, дидактичних функцій, яка вирізняється прогредієнтним, самостійним, активним, творчим здобуттям студентами компетентностей у взаємозв’язку з саморефлексією, самовдосконаленням, самореалізацією під впливом колегіальності й орієнтується на професійний інтерес;
 виявлено і охарактеризовано особливості інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей за дистанційною формою навчання;
 здійснено концептуальну презентацію розробленої педагогічної технології, з цією метою введено в науковий обіг поняття “студактивне заняття”, “студактивна педагогічна технологія”;
 доведено належність студактивної технології до високих педагогічних технологій, змодельовано діяльність викладача і студента, встановлено режим здійснення комунікації за кожною з форм організації педагогічного процесу;
 запропоновано інноваційні форми виховної роботи з майбутніми фахівцями інженерних спеціальностей як дійсно організованої сукупності незалежних між собою виховних практик, що узгоджується з специфікою вищого технічного навчального закладу та поточними соціокультурними обставинами його діяльності і спрямованих на досягнення головної мети сучасної вищої школи – формування фахівця як культурної людини, професіонала та громадянина, здатного до активного вироблення нових видів діяльності і постійного самовдосконалення, самовиховання, самопізнання;
 визначено новий етап у розвитку вітчизняної педагогічної думки стосовно проблеми едукації, на якому педагогічний процес вирізняється високим ступенем індивідуалізації, мобільністю, залученням великої кількості вихованців, використанням інформаційних систем і потужних дидактичних можливостей постійно удосконалювальних інформаційно-комунікаційних технологій.
Набуло подальшого розвитку:
 зміст і форми самостійної роботи майбутніх фахівців в умовах дистанційного і заочного навчання із застосуванням гіпертекстових технологій, мультимедіа, дистанційних курсів, схем вивчення навчальної дисципліни, особливою організацією і превентивною діяльністю;
– використання історичних відомостей у системі фундаментальної підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах, у тому числі на основі знайдених нами архівних матеріалів, які раніше не друкувались і визначено шляхи їх упровадження в педагогічний процес.
Теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці наукової концепції інноваційних технологій для денної і дистанційної форм підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей; поповненні класифікації педагогічних технологій студактивною технологією; встановленні нового етапу історичного розвитку виховної діяльності в Україні; виділенні основних шляхів здійснення едукації під час підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей дистанційно; доповненні теорії професійної освіти новими поняттями; використанні основних положень дисертації для подальших розробок концептуальних положень та розвитку професійної освіти в Україні.
Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається реалізацією наукової концепції інноваційних технологій у підготовці фахівців інженерних спеціальностей, що забезпечує високу результативність педагогічного процесу з активною креативністю і високим рівнем когнітивного розвитку, стимулює пізнавальну діяльність особистості, вдосконалює організаційні можливості майбутнього фахівця.
Результати дослідження можуть широко використовуватись у практиці підготовки фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах, а також освітніми установами й організаціями України, безпосередньо причетними до підготовки науково-педагогічних працівників та підвищення їх кваліфікації.
Практичне значення мають також створені:
– перший в Україні словник з теорії і практики дистанційної освіти, який дозволяє викладачам, науковцям і студентам взаємодіяти в єдиному термінологічному просторі, допомагає в дистанційному вивченні будь-якого предмета, використанні сучасних інформаційних технологій у педагогічному процесі, де започатковано роботу зі створення українсько-англійського словника дистанційного навчання;
– перший в Україні дистанційний курс з лінійної алгебри та аналітичної геометрії та дистанційний курс “Лінійна алгебра”, які надають допомогу викладачам у здійсненні диференційованого підходу до навчання, сприяють повнішому і глибшому засвоєнню студентами навчального матеріалу, закріпленню його в пам’яті з достатньою самостійністю з урахуванням модульної системи навчання;
– навчальний посібник, рекомендований Міністерством освіти і науки України з вивчення дистанційних курсів;
– підручник з фундаментальної дисципліни під час підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, який спонукує до формування практичних умінь і навичок, необхідних для аналізу, дослідження і розв’язання фахових задач та виданий з грифом Міністерства освіти і науки України.
Основні результати дослідження впроваджено в практику підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей Житомирського державного технологічного університету (довідка про впровадження № 44-45/1136 від 02.07.2007 р.), Сумського державного університету (довідка щодо впровадження № 119.03.06/2356 від 11.07.2007 р.), Вінницького національного технічного університету (акт про підтвердження впровадження від 11.09.2007 р.), Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (довідка про впровадження № 66-01-135/69 від 30.10.2007 р.), Харківського національного автомобільно-дорожнього університету (довідка про впровадження № 3606/01 від 06.11.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. У статті, підготовленій у співавторстві з В.П. Андрущенком, здобувачеві частково належить доведення належності технології проведення студактивних занять до високих технологій.
Вірогідність і достовірність наукових результатів забезпечено всебічним розглядом предмета дослідження, теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних позицій, використанням взаємодоповнювальних методів, що відповідають об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження, кількісним і якісним аналізом експериментального матеріалу, репрезентативністю вибірки, коректним використанням методів математичної статистики, позитивними наслідками впровадження результатів дослідження.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладених у дисертації, оприлюднено на Міжнародній науково-практичній конференції „Університетська освіта України XXI століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку” (Харків, 2000); Всеукраїнській науково-методичній конференції „Гуманізація і гуманітаризація вищої технічної освіти” (Харків, 2000); Міжнародній науково-методичній конференції „Фундаменталізація вищої технічної освіти – необхідна умова випуску конкурентоспроможних фахівців” (Харків, 2001); науковій конференції “Харківська вища школа: методичні пошуки на рубежі століть” (Харків, 2001); Міжнародних науково-практичних конференціях “Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я” (Харків-Мишкольц-Магдебург, 2001, 2002, 2005 – 2007); ІХ – ХІ Міжнародних конференціях ім. академіка М. Кравчука (Київ, 2002 – 2006); Міжнародній науково-методичній конференції “Дистанційне навчання – основа нової освітньої парадигми" (Дніпропетровськ, 2002); Міжнародній науковій конференції “Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти” (Харків, 2002); ІІ, ІV, V Всеукраїнських наукових конференціях „Актуальні питання історії техніки” (Київ, 2003, 2005, 2006); Міжнародній науковій конференції “Управління великими соціальними системами і гуманітарно-технічна еліта” (Харків, 2003); Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми та зміст фундаментальної освіти сучасного інженера” (Харків, 2004); Міжнародній науковій конференції “Гуманітарно-технічна еліта і управління великими соціальними системами” (Харків, 2004); Міжнародній конференції „Інтернет–освіта–наука–2004” (Баку-Вінниця-Велико Тирново, 2004); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Комп’ютерна підтримка навчальних дисциплін у середній і вищій школі” (Луганськ, 2005); науковій конференції “Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття” (Харків, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції “Регіон – 2006: стратегія оптимального розвитку” (Харків, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інформаційні технології в освіті” (Мелітополь, 2006); І Міжнародній конференції “Нові інформаційні технології для всіх” (Київ, 2006); VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Гуманізм та освіта” (Вінниця, 2006); XIV Харківських Міжнародних Сковородинівських читаннях “Філософські стратегії ХХІ століття” (Харків, 2006); Міжнародному конгресі “Українська освіта у світовому просторі” (Київ, 2006); Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми використання інформаційних технологій в навчальному процесі технічного ВНЗ на етапі впровадження принципів Болонської декларації” (Харків, 2007), Міжнародній науково-методичній конференції “Сучасні освітні технології у вищій школі” (Київ, 2007) та багатьох інших наукових конференціях.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 67 публікаціях (66 одноосібні). Серед них 1 монографія, 1 підручник, 1 навчальний посібник, 1 словник, 2 дистанційних курси, 25 статей у фахових виданнях з педагогічних наук, внесених до переліків ВАК України.
Кандидатську дисертацію на тему “Методи С*-алгебр у квантовій ентропії і квантових групах” захищено 27.03.1998 року в спеціалізованій вченій раді К 02.02.17 Харківського державного університету, диплом ДК № 000701. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використовувались.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в теоретичному розробленні й реалізації інноваційних технологій у процесі денної та дистанційної форм підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей у вищих технічних навчальних закладах, які враховують стратегічні орієнтири суспільства й забезпечують становлення освіченої, культурної особистості, розширеного відтворення її інтелектуальних здібностей, високу результативність педагогічного процесу з активною креативністю і значним рівнем когнітивного розвитку. Розв’язання проблеми обумовлено об’єктивною потребою суспільства у забезпеченні високої якості освіти, підприємств України у висококваліфікованих фахівцях інженерних спеціальностей. Актуальним є дослідження теоретичних і методичних засад реалізації інноваційних педагогічних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей із огляду на зрушення у їх ціннісних орієнтаціях, реформаційні й модернізаційні процеси, що відбуваються в освітньому просторі України, необхідність поєднання можливостей новітніх педагогічних технологій з технологіями традиційними, забезпечення органічного взаємозв’язку і наступності загальноосвітньої і вищої технічної школи, утвердження і розвиток гуманістичних, розумових, моральних і фізичних якостей особистості. Теоретико-гносіологічний аналіз психолого-педагогічної літератури показав необхідність створення інноваційних педагогічних технологій у підготовці конкурентоспроможного в континентальному та світовому співтоваристві фахівця здатного навчатися упродовж життя в інформаційному суспільстві, технологій, що забезпечують результативність навчального процесу, комунікативну активність, вчать мислити, захищати свою думку, аналізувати ситуацію, прищеплюють вміння слухати інших і взаємодіяти з ними.
Розроблено концепцію інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, яка сприяє вирішенню стратегічних завдань випереджувальної розбудови національної системи освіти як основи розвитку особистості, консолідації й зміцненню держави, її виходу на цивілізований рівень сучасності та чітку історичну перспективу, інтегруванню вищої технічної школи України в світову систему освіти. Основу концепції складають фундаментальні дослідження у сфері філософії і психології, педагогічний досвід поколінь, національні інтереси держави, поєднання різноманітних форм та напрямів діяльності, механізм нового взаємовпливу суб’єкт-суб’єктних відносин, а також особливе бачення сутності майбутніх фахівців інженерних спеціальностей.
Обґрунтовано теоретичні і методичні засади реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, які випливають з наукової концепції таких технологій і полягають у дотриманні епістемологічних аспектів; принципів активності, варіативності, гуманно-демократичних стосунків, доступності педагога, історизму, комунікативної взаємодії, максимального наближення навчального матеріалу до майбутньої професії, перманентного здобування компетентностей, самоактуалізації, синкретичності мислення, творчості й успіху; технологічного процесу; тривалості використання технологій; системності та послідовності педагогічного впливу на особистість, який здійснюється як у вищому технічному навчальному закладі, так і поза його межами; належному забезпеченні: кадровому, науково-методичному, системотехнічному, матеріально технічному.
На основі вивчення психолого-педагогічної літератури, дефінітивної характеристики базових понять, аналізу передового педагогічного досвіду розроблено і визначено місце в системі підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей нової педагогічної технології, яку названо студактивною. Назва обґрунтовується високою активністю студента протягом усього педагогічного процесу. Зміст і цілі студактивної педагогічної технології випливають з потреб суспільства, які змушують створювати нові способи діяльності, готувати конкурентоспроможного фахівця озброєного механізмами самозахисту у прийдешньому житті, культурної, вихованої людини, здатної до постійного самовдосконалення, самовиховання, самореалізації, самопізнання від якої багато в чому залежить відсутність техногенних катастроф і катаклізмів. Студактивна педагогічна технологія характерологічна за організацією цілісної педагогічної діяльності усіх її учасників, способом здобуття компетентностей, типом керування; за науковою концепцією засвоєння – близька до розвивальної, хоча і не ототожнюється; за чинником психічного розвитку – як біогенна, соціогенна, так і психогенна; за орієнтацією на особистісні структури – інформаційна-ЗУН, технологія саморозвитку-СКМ, евристична й прикладна одночасно, що суттєво відрізняє її від інших. Запропонована нами технологія не є суто антропоцентричною, хоча увібрала в себе реалізацію природного потенціалу, безконфліктний розвиток кожної особистості, що є ознакою особистісно-орієнтованої технології. В ній присутні елементи гуманно-особистісної технології, адже технологія вирізняється гуманістичністю, підтримкою особистості, наданням їй допомоги, вірою в її творчі сили; технології співробітництва, адже реалізується демократизм, партнерство в суб’єктних відносинах викладача і студента; технології вільного виховання, адже студенти вільні у виборі дій, самостійно йдуть до результату швидше за внутрішнім спонуканням, ніж від зовнішнього впливу.
Студактивна технологія враховує проведення навчальних занять із завбаченням рефлексії з приводу соціального контексту професійної діяльності майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Запропоновано стратегію і тактику конкретних змін під час підготовки і проведення проблемно-гуманістичних лекцій і практичних занять з урахуванням адаптації студентів. Проблемно-гуманістична лекція – навчальне заняття, на якому розв’язується проблема навчально-розвивального процесу самовдосконалення, систематичного розгорнутого викладення теоретичного матеріалу, що сприяє когнітивному розвиткові й гуманному становленню особистості. Така лекція характеризується: когнітивним розвитком, науковістю, систематичністю, переконливістю доказів, активізацією інтелектуальних сил; аргументацією діяльності студентів, спрямованої на аналіз змісту матеріалу, узагальнення принципів побудови тих чи інших дій, процесів, явищ; багатобічним ідейним й емоційнім впливом на свідомість, характер, почуття студентів з метою виховання у них загальнолюдських якостей, поглядів і переконань; формуванням цілісної особистості як конкурентоспроможного фахівця, висококультурної людини здатної самостійно навчатися і самовдосконалюватися протягом усього трудового життя; зміцнюванням суб’кт-суб’єктних відносин педагога і студента, забезпеченням їх психолого-педагогічного взаємозв’язку, створюванням атмосфери творчості і розвитку синкретичного мислення. Практичні заняття розгортаються теоретичним міркуванням, науковим аналізом і узагальненням фактів, моделюються з урахуванням психологічних особливостей студентів, їхнього рівня знань за курс школи, професійного вибору. Структура занять будується за логічним впорядкуванням навчального матеріалу так, щоб раціонально поєднувати теоретичну і практичну підготовку студентів, стимулювати їх до навчання, сприяти розвитку аналітико-синтетичної діяльності, інтелектуальній продуктивності і працездатності, нейтралізації перевантажень, які призводять до виникнення стомленості організму, викликанню почуття радості від пізнання, формуванню в студентів власної навчальної діяльності. Технологія проведення таких занять передбачає те, щоб навчити майбутніх фахівців мислити і працювати відповідно до сучасних економічних умов.
Розроблено новий вид навчальних занять, де здійснюється нова розвивальна педагогічна взаємодія у процесі єдності здобуття теоретичних знань і формування умінь та навичок їх практичного самостійного застосування; впровадження нової форми продуктивної цілеспрямованої діяльності учасників заняття домінантою якої є вільна комунікація, творче самовираження й самовдосконалення з персональною відповідальністю студента за результати своєї праці; формування лідерських якостей та якостей керівника виробництва; вироблення власного стилю поведінки, який позитивно вплине на адаптацію до нового оточення і визначиться правилами і нормами трудової діяльності; кореляція діяльності викладача з індивідуальними особливостями студента без стресогенних факторів, які спричиняють прояв різного типу негативізмів і депресивної пасивності; демократичне колегіальне управління педагогічним процесом; перманентний моніторинг якості знань майбутніх фахівців інженерних спеціальностей; цілісна система виховного впливу з найповнішим використанням потенціалу вищої технічної школи. Такі навчальні заняття названо студактивними. Розкрито едукаційну, інтегрувально-диференційовану, комунікативну, контролювальну, корекційну, професійно-керівну, психологічну, розвивальну, самоактуалізаційну, стратегічну функції студактивного заняття та етапи формування особистості.
На основі структури, принципів, дидактичних функцій студактивних занять розроблено технологію їх проведення, яка вирізняється прогредієнтним, активним, творчим, самостійним здобуванням студентами компетентностей у взаємозв’язку з саморефлексією, самовдосконаленням, самореалізацією під впливом колегіальності, орієнтується на професійний інтерес, спрямована на реалізацію усіх етапів заняття і включає кроки організації студактивного заняття, управління самостійною позааудиторною роботою й активною діяльністю студентів, застосування методів стимулювання, впровадження розроблених прийомів інтерактивної взаємодії.
Виявлено і охарактеризовано особливості реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей за дистанційною формою: необмеженість їх використання в умовах значної кількості студентів; можливість вивчення навчального матеріалу як цілісно, так і фрагментарно тощо. Доведено, що студактивна педагогічна технологія ґрунтується на високому сплаві практичної професійної діяльності та високої педагогічної технології і розгортається через найновіші досягнення науки, мовні стратегії, систему дискурсу, сукупність програмно-технічних засобів і виробничих процесів, інтегрованих з метою збору, обробки, збереження, поширення, відображення і використання інформації в інтересах користувачів. Інноваційна технологія передбачає не тільки створення атмосфери дружелюбності, товариської взаємодопомоги, взаємоконтролю, а й формування комп’ютерної грамотності, підвищення інформаційної культури, мобілізацію на раціональне використання часу. Змодельовано діяльність тьютора як співорганізатора, співконсультанта, натхненника, помічника і студента як активного учасника навчального процесу – того, хто вивчає матеріал дистанційного курсу, ставить питання, шукає інформацію, обговорює з іншими ідеї і загалом рухається вперед, ніби є дослідником, відкривачем. Обґрунтовано умови створення і реалізації навчальних занять. Згідно результатів нашого дослідження з організації педагогічної діяльності під час навчальних занять доведено, що комунікація реалізується ефективно у синхронному режимі на дискусіях, семінарських та індивідуальних заняттях, в асинхронному режимі – за самостійного вивчення навчального матеріалу дистанційного курсу, як в синхронному, так і асинхронному режимах – на лекціях, практичних заняттях і консультаціях. Виконання проектних завдань у процесі дистанційного навчання здійснюється студентами самостійно з наданням можливості консультування. Комунікація під час практичної підготовки студентів переважно вербальна. Усі види контролю, за винятком підсумкового та вхідного у вигляді чату, студенти проходять самостійно. Під час навчальних занять контроль здійснюється залежно від режиму їх проведення. Встановлено, що ефективність самостійної роботи майбутніх фахівців інженерних спеціальностей підвищується завдяки використанню створених нами дистанційних курсів, застосуванню гіпертекстових технологій, мультимедіа, особливій організації і превентивній діяльності.
Перехід України до високотехнологічного інформаційного суспільства, запровадження дистанційної форми навчання зумовили необхідність виділення нового етапу в історії розвитку вітчизняної думки стосовно проблеми едукаційної діяльності, яка вирізняється високим ступенем індивідуалізації, мобільністю, залученням значної кількості вихованців, використанням інформаційних систем, потужних дидактичних можливостей інформаційно-комунікаційних технологій, специфічною технологією впливу, центруванням виховного процесу навколо особистості майбутнього інженера, формуванням у майбутніх фахівців інженерних спеціальностей потреби самовиховання, самоперевиховання, самовдосконалення упродовж життя.
Визначено нові підходи до здійснення навчально-виховної роботи під час підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей дистанційно. Майбутнім інженерам не тільки на відповідних предметах прищеплюються навички організатора, ставляться психологічні, мовні, кадрові, екологічні завдання. Від тьютора вимагається переосмислення мети й функцій едукації. Викладач не повчає, а виявляє зацікавленість, викликає етичні почуття, аргументує діяльність студента, спрямовану на аналіз змісту матеріалу, узагальнення принципів побудови тих чи інших дій, що здійснює безперервну освіту, підготовку професійно й культурно орієнтованої особистості, яка має світоглядний потенціал, здатність до професійної, інтелектуальної та соціальної творчості, усвідомлює необхідність навчання, самовиховання, самореалізації, самоствердження, самовдосконалення, зорієнтовану на гармонійну взаємодію особистості із соціальним середовищем, умовами розвитку, що змінюються, усвідомлення та прояв особистісної стратегії поведінки. Студент виступає активним співучасником педагогічного процесу. Виховний вплив здійснюється безпосередньо через дистанційний курс: його структуру, оформлення, викладання і зміст матеріалу тощо. Доведено, що виховний процес під час дистанційного навчання ефективно проводити через надання інформації під спеціальними рубриками, пораду ознайомитись з новим сайтом, надсилання повідомлення з виховною інформацією електронною поштою з урахуванням індивідуальності, залученням відеофайлів, коли виховний вплив здійснюють тьютор, зірки естради, кіно, всесвітньо відомі спортсмени, авторитетні для молоді люди. Ці матеріали надаються як інформація для роздумів, самоаналізу прочитаного, або для обговорення як у синхронному, так і асинхронному режимах.
Запропоновано під час дистанційного навчання використовувати технологію, яка ґрунтується на історичних фактах, формує риси громадянськості, максимально наближає професійну підготовку до потреб виробництва. Підтверджено важливість фундаментальної підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей. Доведено, що ефективно не тільки показувати вплив фундаментальних предметів на прогрес техніки, а й пропонувати студентам порівняти навчальний процес в усіх вищих технічних навчальних закладах України в ХІХ столітті, розкривати перед майбутніми фахівцями досягнення національної культури, риси епохальної громадянськості народу України, практично демонструвати роль наукових відкриттів, досягнутих українськими вченими, їх внесок у міжнародну науку.
Підтверджено, що використання інформаційних ресурсів забезпечує якість знань, ефективність організації педагогічного процесу, сприяє удосконаленню самостійної роботи, перетворенню набутих знань у кваліфікаційні вміння та навички для формування переваг на європейському ринку освітніх послуг. Доведено, що створений нами енциклопедичний словник дистанційного навчання, де цілісно вироблено понятійних апарат теорії та практики дистанційної освіти, сприяє вирішенню проблеми термінологічної неоднвизначності, допомагає в дистанційному вивченні будь-якого предмета, користуванні мережею Інтернет, створенні дистанційних курсів, застосуванні сучасних інформаційних технологій у педагогічному процесі. Розроблені нами дистанційні курси надають допомогу науково-педагогічним працівникам у здійсненні диференційованого підходу до навчання, сприяють повнішому і глибшому засвоєнню студентами навчального матеріалу, закріпленню його в пам’яті з достатньою самостійністю. Створений на основі наукових досягнень підручник не лише націлює студента здобувати нові знання, але й допомагає розвивати пізнавальну діяльність, відчути свою інтелектуальну спроможність, формує практичні вміння і навички, необхідні для аналізу, дослідження і розв’язання інженерно-прикладних задач, сприяє змістовій самоорганізації, спонукує до творчості, саморозвитку та самовдосконалення, що робить продуктивним процес навчання.
Експериментальна перевірка наукової концепції інноваційних педагогічних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей і організаційно-педагогічних умов їх реалізації здійснювалась у декілька етапів: констатуючий, формуючий, контрольний. Експеримент проходив у природних умовах, не порушуючи логіки та ходу навчального процесу і проводився окремо для студентів денної і дистанційної форм навчання. З метою визначення вірогідності результатів дослідження широко використовували методи математичної статистики. У процесі експериментальної роботи було практично втілено теоретичні передумови та висунуто положення, розкриті в перших чотирьох розділах дисертації. Якісні і кількісні показники здобутих результатів свідчать про те, що реалізація студактивної педагогічної технології у вищих технічних навчальних закладах якісно підвищує професійну підготовку майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, дає можливість при збереженні основного змісту навчального матеріалу скоротити час аудиторної роботи, підвищити рівень когнітивного розвитку, якість знань, розвиток креативності, здійснювати цілеспрямований системний і комплексний вплив на оволодіння механізмом активної комунікації наближеної до виробничих стосунків, сформувати організаторські здібності, відповідальність, толерантне відношення до опонентів, потребу в постійному оновленні знань, уміння частково-пошукової роботи, аналізу й оцінювання досягнень своїх та інших.
Впровадження результатів дисертаційного дослідження у вищих навчальних закладах України показало поліпшення професійної підготовки, проте, за різними показниками виявлено відмінні результати. Розбіжність між впровадженим та експериментально перевіреним результатом не перевищувала 9 %.
Загальний аналіз експериментальної роботи засвідчив високу релевантність розроблених інноваційних технологій при денній та дистанційній формах підготовки майбутніх фахівців інженерних спеціальностей, засад їх реалізації, виконання визначених завдань, підтвердив правильність вихідної методології, гіпотези та досягненість мети дослідження.
Результати дисертаційного дослідження можуть широко використовуватись Міністерством освіти і науки України у процесі розвитку дистанційного навчання; вищими технічними навчальними закладами при впровадженні розроблених нами технологій у педагогічний процес; освітніми установами та організаціями, які безпосередньо причетні до підготовки науково-педагогічних працівників та підвищення їх кваліфікації; викладачами для підвищення ефективності навчального процесу, здійснення контролю знань, умінь і навичок, розробки дистанційних курсів.
Подальшого дослідження потребують студактивні заняття і теоретично-методичні засади реалізації технологій їх проведення в загальноосвітніх навчальних закладах. Необхідно продовження започаткованої роботи зі створення українсько-англійського словника дистанційного навчання та постійна колективна праця над поповненням словника з дистанційного навчання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абасов З. Инновационность в образовании и подготовка учителей / З. Абасов // Alma mater. – 2001. – № 4. – С. 7-9.
2. Айнштейн В.Г. Мотивирующие факторы в подготовке инженеров / В.Г. Айнштейн // Высшее образование в России. – 1993. – № 2. – С. 96-99.
3. Алексеев О.В. Международные тенденции в инженерном образовании / О.В. Алексеев // Высшее образование в России. – 1993. – № 2. – С. 2-33.
4. Алексюк А.М. Експериментальне впровадження технології модульної організації навчання у вищій школі (на прикладі гуманітарних предметів) / А.М. Алексюк // Проблеми вищої школи. – 1994. – Вип. 79. – С. 3-6.
5. Алексюк А.Н. Организация самостоятельной работы студентов в условиях интенсификации обучения / А.Н. Алексюк, В.А. Козаков, П.И. Пидкасистый. – К.: ІСДО, 1993. – 192 с.
6. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике / Ш.А. Амонашвили. – М., 1995. – 496 с.
7. Андреев А.А. Введение в дистанционное обучение / А.А. Андреев. – М., 1997. – 283 с.
8. Андрущенко В.П. Модернізація вищої освіти: проблеми теорії, методології, практики / В.П. Андрущенко // Університетська освіта України ХХІ століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку: міжнар. наук.-практ. конф., 15-16 гр. 2000 р.: тези доп. – Харків, 2000. – С. 8-17.
9. Андрущенко В.П. Гуманітарна складова формування технічної еліти України / В.П. Андрущенко // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. – X.: НТУ "ХПІ", 2002. – Вип. 3. – С. 14-20.
10. Андрущенко В.П. Педагогічна поезія внутрішнього духу інженера: проблема відкриття, виховання і реалізації / В.П. Андрущенко // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. – X.: НТУ "ХПІ", 2004. – Вип. 5. – С. 29-40.
11. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв’ю / В.П. Андрущенко. – К.: Знання України, 2005. – 804 с.
12. Андрущенко В.П. Високі педагогічні технології / В.П. Андрущенко, В.М. Олексенко // Вища освіта України. – 2007. – № 2. – С. 70-76.
13. Аніщенко О.В. Сучасні педагогічні технології: курс лекцій / О.В. Аніщенко, Н.І. Яковець. – Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2005. – 198 с.
14. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем / П.К. Анохин. – М.: Медицина, 1975. – 448 с.
15. Анохин П.К. Узловые вопросы функциональной системы / П.К. Анохин. – М.: Наука, 1980. – 198 с.
16. Архангельский С.И. Лекции по научной организации учебного процесса в высшей школе / С.И. Архангельский. – М.: Высшая школа, 1976. – 200 с.
17. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы / С.И. Архангельский. – М.: Высшая школа, 1980. – 368 с.
18. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения / Р. Аткинсон. – М.: Прогресс, 1980. – 528 с.
19. Атутов П.Р. Технология и современное образование / П.Р. Атутов // Педагогика. – 1996. – № 2. – С. 11-14.
20. Ашеров А.Т. Построение и анализ структурно-смысловой модели учебной деятельности / А.Т. Ашеров, С.А. Капленко // Новый коллегиум. – 2000. – № 6. – С. 41-45.
21. Бабанский Ю.К. Интенсификация процесса обучения / Ю.К. Бабанский. – М.: Знание, 1987. – 78 с.
22. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения / Ю.К. Бабанский. – М.: Педагогика, 1997. – 347 с.
23. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософський та психолого-педагогічний аспекти / Г.О. Балл. – Рівне: Ліста, 2003. – 128 с.
24. Барський Т. Дидактичні основи технології підготовки викладачів технологічних дисциплін: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / Т. Барський. – К., 1999. – 43 с.
25. Бартлетт Ф. Психика человека в труде и игре / Ф. Бартлетт. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. – 250 с.
26. Басова И.В. Педагогика и практическая психология / И.В. Басова. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 416 с.
27. Баханов К.О. Інноваційне навчання як альтернатива традиційній системі навчання / К.О. Баханов // Педагогічні науки: зб. наук. праць – Бердянськ, 2000. – Вип. 3. – С. 140-148.
28. Безрукова В.С. Педагогика. Проективная педагогика / В.С. Безрукова. – Екатеринбург: Деловая книга, 1996. – 344 с.
29. Беллман Р. Принятие решений в расплывчатых условиях / Р. Беллман, Л. Заде // Вопросы анализа и процедуры принятия решений. – 1976. – С. 172-215.
30. Бердяев Н.А. Самопознание / Н.А. Бердяев. – М.: Книга, 1991. – 446 с.
31. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности / Н.А. Бернштейн. – М.: Медицина, 1966. – 349 с.
32. Беспалько В.П. Программированное обучение / В.П. Беспалько. – М.: Высшая школа, 1970. – 286 с.
33. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии / В.П. Беспалько. М.: Педагогика, 1989. – 190 с.
34. Беспалько В.П. Стандартизация образования: основные идеи и понятия / В.П. Беспалько // Педагогика. – 1993. – № 5. – С. 16-25.
35. Беспалько В.П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения / В.П. Беспалько. – М., 1995.
36. Беспалько В.П. Системно-методическое обеспечение учебно-воспитательного процесса подготовки специалистов / В.П. Беспалько, Ю.Г. Татур. – М.: Высшая школа, 1989. – 141 с.
37. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Монографія / І.Д. Бех. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
38. Бех І.Д. Виховання особистості: Навчально-методичний посібник: у 2 кн. / І.Д. Бех. – К.: Либідь, 2003. – Кн. 2: Особистісно-орієнтований підхід: науково-практичні засади. – 2003. – 342 с.
39. Бєлова Л.О. Виховна система ВНЗ: питання теорії та практики: Монографія / Л.О. Бєлова. – Х.: Вид-во НУА, 2004. – 263 c.
40. Библия. – М.: Российское библейское общество, 2000. – 1377 с.
41. Биков В.Ю. Методичні системи сучасних інформаційно-освітніх технологій / В.Ю. Биков // Проблеми та перспективи формування гуманітарно-технічної еліти: зб. наук. праць – X.: НТУ "ХПІ", 2002. – Вип. 3. – С. 73-83.
42. Биков В.Ю. Дистанційні технології навчання в сучасній освіті / В.Ю. Биков // Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць. – К., Бердянськ, 2004. – Вип. 5. – С. 15-22.
43. Богданов В.С. Проблеми інноватизації сучасної освіти в системі філософсько-соціологічних аргументацій / В.С. Богданов // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. – К.: ІСДО, 1995. – Вип. 3. – С. 22-28.
44. Боголюбов В.И. Педагогическая технология: эволюция понятия / В.И. Боголюбов // Советская педагогика. – 1991. – № 3. – С. 123-128.
45. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества / Д.Б. Богоявленская. – Ростов: Изд-во Рост. ун-та, 1983. – 174 с.
46. Болотов А.В. Проектирование профессионального педагогического образования / А.В. Болотов, Е.И. Исаев // Педагогика, 1997. – № 4. – С. 66-72.
47. Бондар В.І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів / В.І. Бондар. – К.: Вересень, 1996. – 129 с.
48. Бондар В.І. Теоретичні основи і технологія педагогічного аналізу: управлінський аспект: Навчальний посібник / В.І. Бондар. – К., 1996. – 66 с.
49. Бондар В.І. Теорія і практика модульного навчання у вищих закладах освіти / В.І. Бондар // Освіта і управління. – 1999. – № 1. – С. 21-24.
50. Бондар В.І. Дидактика: Підручник / В.І. Бондар. – К.: Либідь, 2005. – 262 с.
51. Бордовский Г.А. Новые технологии обучения: вопросы терминологии / Г.А. Бордовский, В.А. Извозчиков // Педагогика. – 1993. – № 5. – С. 12-15.
52. Бочарова С.П. Память в процесах обучения и профессиональной деятельности / С.П. Бочарова – Тернополь: Астон, 1998. – 351 с.
53. Брунер Дж. Процесс обучения / Джордж Брунер. – М.: Изд-во АПН СССР, 1962. – 84 с.
54. Булах І.Е. Комп’ютерна діагностика навчальної успішності / І.Е. Булах. – К.: ЦМК МОЗ України УДМУ, 1995. – 221 с.
55. Бургин М.С. Инновации и новизна в педагогике / М.С. Бургин // Советская педагогика. – 1989. – № 12. – С. 36-40.
56. Буркова Л.В. Класифікація педагогічних інновацій / Л.В. Буркова // Зміст і технології шкільної освіти: звіт. наук. конф. ін-ту педагогіки АПН України, 28-30 березня 2000 р.: матеріали. – К., 2000. – С. 39-40.
57. Буркова Л. Технології в освіті / Л.В. Буркова // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 18-20.
58. Бурцева Е.Т. Практика инноваций в образовании / Е.Т. Бурцева // Сред. проф. образование. – 1998. – № 2. – С. 2-4.
59. Быков В.В. Методы науки / В.В. Быков. – М.: Мысль, 1974. – 215 с.
60. Василенко В.А. Концепція національної освіти Махатми Ганді: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.01 “Теорія та історія педагогіки” / В.А. Василенко. – К., 1994. – 34 с.
61. Васильев И.А. Эмоции и мышление / И.А. Васильев, В.Л. Поплужный, О.К. Тихомиров. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 168 с.
62. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід / Ю.В. Васьков. – Х.: Скорпіон, 2000. – 120 с.
63. Ващенко В. Инновационность и инновационное образование / В. Ващенко // Alma mater. – 2000. – № 6. – С. 23-25.
64. Вейль Г. Математическое мышление: сборник / Г. Вейль; [пер. с англ. и нем. Ю.А. Данилов; под ред. Б.В. Бирюкова, А.Н. Паршина]. – М.: Наука, 1989. – 400 с.
65. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе. Контекстный подход / А.А. Вербицкий. – М.: Педагогика, 1990. – 260 с.
66. Вербицкий А. Развитие мотивации в контекстном обучении / А. Вербицкий, Н. Бакшаева // Alma mater. – 1996. – № 1-2. – С. 47-50.
67. Вербицкий А.А. Формирование познавательной профессиональной мотивации студентов / А.А. Вербицкий, Т.А. Платонова. – М., 1996. – 124 с.
68. Вергасов В.М. Активизация познавательной деятельности студентов в высшей школе / В.М. Вергасов. – К.: Вища шк., 1985. – 176 с.
69. Вероятностное прогнозирование в деятельности человека / Под ред. И.М. Фейгенберга, Г.Е. Журавлева. – М.: Наука, 1977. – 391 с.
70. Вєтров С. Тип навчання – інноваційний (Шлях до побудови особистісно орієнтованої системи безперервної освіти) / С. Вєтров // Вища освіта України. – 2001. – № 2. – С. 50-57.
71. Вища освіта в Україні. Нормативно-правове регулювання / За заг. ред. А.П. Зайця, В.С. Журавського. – К.: ФОРУМ, 2003. – 950 c.
72. Вовк Л.П. Генезис пріоритетних тенденцій освіти дорослих в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.01 “Теорія та історія педагогіки” / Л.П. Вовк. – К., 1996. – 48 с.
73. Вовк Л.П. Педагогічна традиція у системі освітніх інновацій / Л.П. Вовк // Пульсар. – 2000. – № 9. – С. 45-47.
74. Волков И.П. Цель одна – дорог много. Проектирование процессов обучения / И.П. Волков. – М.: Просвещение, 1990. – 159 с.
75. В поисках технологии обучения будущего: Материалы 25-летней истории развития Лаборатории творческого развития Башкирского государственного педагогического университета / [сост. А.З. Рахимов]. – Уфа: Творчество, 2000. – 145 с.
76. Выготский Л.С. Мышление и речь / Л.С. Выготский. – М.: Педагогика, 1982. – . – (Собрание сочинений: в 6 т. / Л. Выготский; Т. 2).
77. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Л.С. Выготский. – М.: Педагогика, 1991. – 480 с.
78. Выготский Л.С. Мышление и речь / Л.С. Выготский. – М.: Лабиринт, 2001. – 368 с.
79. Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства / Т.В. Габай. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 256 с.
80. Галаган А.И. Высшее образование в мире: тенденции и перспектива развития / А.И. Галаган // Методология исследования проектирования и менеджмента в области высшего образования: Сб. научных трудов. – М., 1997. – С. 34-48.
81. Галенко С.П. Философские основания новой парадигмы образования / С.П. Галенко // Высшее образование: проблемы и перспективы развития. – К., 1995. – С. 21-24.
82. Галузинський В.М. Педагогіка: теорія та історія / В.М. Галузинський, М.Б. Євтух. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.
83. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка / П.Я. Гальперин. – М.: Изд-во Московского университета, 1985. – 45 с.
84. Гальперин П.Я. Управление познавательной деятельностью учащихся / П.Я. Гальперин, Н.Ф. Талызина. – М.: Педагогика, 1992. – 262 с.
85. Гельфман Э.Г. Психологические основы конструирования учебной информации (проблема интеллектоемких технологий преподавания) / Э.Г. Гельфман, М.Д. Холодная, Л.Н. Демидова // Психологический журнал. – 1993. – Т. 14, № 6. – С. 35-45.
86. Гершунский Б.С. Методические проблемы использо¬вания компьютерной техники в системе образования и педагогической науке / Б.С. Гершунский // Программированное общение. – 1986. – Вып. 23. – С. 13-24.
87. Гершунский Б.С. Педагогическая прогностика: Методология, теория, практика / Б.С. Гершунский. – К.: Вища школа, 1986. – 200 с.
88. Гершунский Б.С. Компьютеризация в сфере образования: проблемы и перспективы / Б.С. Гершунский. – М.: Педагогика. – 1987. – 263 с.
89. Гладун А.Д. Роль фундаментального естественнонаучного образования в становлении специалиста / А.Д. Гладун // Высшее образование в России. – 1994. – № 4. – С. 21-23.
90. Гласе Д. Статистические методы в педагогике и психологии / Д. Гласе, Д. Стэнен; [пер. с англ.]. – М.: Прогресс, 1976. – 495 с.
91. Глузман А.В. Университетское педагогическое образование: Опыт системного исследования / А.В. Глузман. – К.: Просвита, 1997. – 312 с.
92. Гнатко М.М. Проблемы креативности и явление подражания / М.М. Гнатко. – М.: Просвещение, 1994. – 56 с.
93. Гнеденко Б.В. Математическое образование в вузах / Б.В. Гнеденко. – М.: Высшая школа, 1981. – 174 с.
94. Голиков Ю.Я. Теоретические основания проблем взаимодействия человека и техники / Ю.Я. Голиков // Психологический журнал. – 2000. – Т. 21, № 5. – С. 5-15.
95. Голиков Ю.Я. Современные концепции автоматизации и подходы к человеку и технике / Ю.Я. Голиков // Психологический журнал. – 2002. – Т. 23, № 1. – С. 18-31.
96. Гончаренко С.У. Інтеграція наукових знань і проблема змісту освіти / С.У. Гончаренко // Постметодика. – 1998. – № 2. – С. 2-8.
97. Гончаренко С.У. Зміст загальної освіти і її гуманітаризація / С.У. Гончаренко // Неперервна професійна освіта: проблеми. пошуки, перспективи / За ред. І.А. Зязюна. – К., 2000. – С. 81-107.
98. Гончаренко С.У. Розвиток методики як науки / С.У. Гончаренко // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: зб. наук. праць – Х.: НТУ "ХПІ", 2002. – Вип. 3. – С. 47-54.
99. Гончаренко С.У. Проблеми індивідуалізації процесу навчання / С.У. Гончаренко, В.М. Волосько // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 1. – С. 63-71.
100. Гохберг О.С. Проблеми розробки та реалізації гнучких педагогічних технологій навчання у вузі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.01 “Теорія та історія педагогіки” / О.С. Гохберг. – К., 1995. – 23 с.
101. Грабарь М.И. Некоторые положення выборочного метода в связи с организацией изучения знаний учащихся / М.И. Грабарь, К.А. Краснянская. – М.: Педагогіка, 1973. – 48 с.
102. Грабарь М.И. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. Непараметрические методы / М.И. Грабарь, К.А. Краснянская. – М.: Педагогіка, 1977. – 136 с.
103. Граф В.В. Основы организации учебной деятельности и самостоятельной работы студентов / В.В. Граф, И.И. Ильясов, В.Я. Ляудис. – М.: Изд-во Московского университета, 1981. – 79 с.
104. Грехнів В.С. Культура педагогічного спілкування: Книга для вчителя / В.С. Грехнів. – М., 1990. – 144 с.
105. Гриценко В.П. Информационная технология: вопросы развития и применения / В.П. Гриценко, Б.П. Паньшин. – К.: Наук. думка, 1988. – 272 с.
106. Громов Г.Р. Очерки информационной технологии / Г.Р. Громов. – М.: Наука, 1992. – 336 с.
107. Гуревич Р.С. сучасні педагогічні технології: сутність, параметри, структури / Р.С. Гуревич // Педагог професійної школи: зб. наук. праць. – К.: Науковий світ, 2007. – С. 205-215.
108. Гуружанов В.А. Вопросы экспертизы образовательных технологий / В.А. Гуружанов // Психологическая наука и образование. – 1997. – № 2. – С. 24-32.
109. Гусак П.М. Теорія і технологія диференційованого навчання майбутніх учителів початкових класів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.01 “Теорія та історія педагогіки” / П.М. Гусак. – К., 1999. – 37 с.
110. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения / В.В. Давыдов. – М.: ОПЦ ИНТОР, 1996. – 541 с.
111. Даниленко Л.І. Інноваційна педагогіка: до практики через теорію / Л.І. Даниленко // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2000. - № 1. – с. 36-38.
112. Державна національна програма "Освіта. Україна XXI століття". – К.: Райдуга, 1994. – 60 с.
113. Державний архів міста Києва. Фонд Київського політехнічного інституту.
114. Державний архів Харківської області. Фонд Харківського практичного технологічного інституту.
115. Дистанционное обучение / Под ред. Е.С. Полат. – М.: ВЛАДОС, 1998. – 192 с.
116. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник / І.М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.
117. Дмитренко Т.А. Образовательные технологии в системе высшей школы / Т.А. Дмитренко. – Педагогіка. – 2004. – № 2. – с. 54-60.
118. Дмитренко Т.О. Системний аналіз педагогічної технології / Т.О. Дмитренко // Напрями наукових досліджень кафедри педагогіки: зб. наук. праць – X.: ХДПУ, 1997. – С. 66-70.
119. Дмитренко Т.О. Сучасний стан вирішення проблеми оптимізації педагогічного процесу / Т.О. Дмитренко // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: зб. наук. праць – X.: УІПА, 2001. – Вип. 1. – С. 14-18.
120. Дмитренко Т.О. Технологічний підхід до обґрунтування педагогічного процесу у вищій школі / Т.О. Дмитренко, К.В. Яресько // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: зб. наук. прац