ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ ПРОКУРАТУРИ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ




  • скачать файл:
  • Название:
  • ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ ПРОКУРАТУРИ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
  • Кол-во страниц:
  • 222
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ


    На правах рукопису


    КАРПУНЦОВ Валерій Віталійович
    УДК 342.97


    ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ ПРОКУРАТУРИ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ


    12.00.02 – конституційне право; муніципальне право


    Дисертація на здобуття наукового
    ступеня кандидата юридичних наук


    Науковий керівник:
    Селіванов Анатолій Олександрович,
    доктор юридичних наук, професор,
    академік НАПрН України




    Київ – 2012
    ЗМІСТ

    ВСТУП 4
    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ФУНКЦІЙ ПРОКУРАТУРИ 12
    1.1. Генезис формування прокуратури та функцій її діяльності 12
    1.2. Незалежність прокуратури як конституційна основа реалізації власних функцій 32
    Висновки до Розділу 1 55
    РОЗДІЛ 2. КОНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ ПРОКУРАТУРИ 60
    2.1. Реалізація функції підтримання державного обвинувачення в суді 60
    2.2. Реалізація функції прокурорсько-судового представництва 78
    2.3. Конституційні основи реалізації прокуратурою функцій нагляду 94
    2.3.1. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство 94
    2.3.2. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян 106
    2.4. Реалізація прокуратурою функцій на час перехідного періоду 124
    Висновки до Розділу 2 142
    РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ФУНКЦІЙ ПРОКУРАТУРИ 145
    3.1. Міжнародний досвід реалізації прокуратурою функцій щодо захисту прав і свобод громадян 145
    3.2. Підвищення ефективності діяльності органів прокуратури України у сфері захисту конституційних прав і свобод громадян України 164
    Висновки до Розділу 3 182
    ВИСНОВКИ 185
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 193

    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Реалізація прокуратурою конституційно визначених функцій вказує на необхідність виявлення напрямів подальшого підвищення ефективності її діяльності, що зумовлено розвитком суспільних відносин, змінами у політичній, соціально-економічній та інших сферах життєдіяльності суспільства, держави, спрямованих на виконання ст. 1 Конституції України, якою встановлено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
    Сучасна діюча система органів прокуратури була сформована та обумовлена суспільно-політичним устроєм колишнього СРСР. І хоча після проголошення незалежності України розпочався процес реформування прокуратури на демократичних засадах, основна його мета – трансформація цього органу із переважно карального у правозахисний – ще не досягнута. Структура, завдання та функції органів прокуратури хоча і зазнали певних еволюційних змін, однак ще не повною мірою відповідають сучасним тенденціям державотворення в Україні, існує потреба опрацювання проблеми визначення шляхів її адаптації до міжнародно-правових стандартів. Водночас реалізація прокуратурою конституційно визначених функцій безпосередньо спрямована на зміцнення правопорядку, охорону і захист прав і свобод людини і громадянина як самостійних цінностей, виключаючи при цьому будь-які спроби діяти незаконно, від кого б вони не виходили.
    Актуальність теми дослідження також визначається необхідністю адаптації українського законодавства до європейських стандартів, зокрема реалізацією рекомендацій Ради Європи, спрямованих на удосконалення систем захисту прав людини та правового статусу органів прокуратури. Виконання цих рекомендацій не повинно призвести до руйнування існуючих механізмів захисту особи без реальної заміни їх більш дієвими. Тому необхідно насамперед забезпечити баланс між національними традиціями формування прокуратури, її функцій та міжнародними стандартами прокурорської діяльності.
    Питання діяльності прокуратури в різних напрямах розглянуті в працях українських вчених-юристів, працівників органів прокуратури та інших правоохоронних органів, які поєднують практичну роботу з науковою діяльністю, а саме: С.А. Альперта, О.В. Анпілогова, В.С. Бабкової, О.М. Бандурки, І.В. Вернидубова, Ф.К. Глуха, Ю.М. Грошевого, Л.М. Давиденка, В.В. Долежана, В.С. Зеленецького, П.М. Каркача, В.Г. Клочкова, В.П. Корж, М.В. Косюти, В.В. Кривобока, М.П. Курила, О.М. Литвака, І.Є. Марочкіна, О.Р. Михайленка, М.І. Мичка, В.Т. Нора, В.П. Півненка, М.О. Потебенька, М.В. Руденка, Г.П. Середи, В.Я. Тація, О.Б. Червякової та інших. У Російській Федерації проблеми діяльності прокуратури досліджували такі науковці, як В.І. Басков, О.Д. Берензон, В.Г. Бесарабов, В.Г. Даєв, С.П. Желтобрюхов, В.М. Корнуков, М.В. Мельніков, О.Ф. Смирнов, Б.М. Спиридонов, Ю.Л. Шульженко та інші.
    На рівні дисертаційних досліджень з конституційного права в Україні аналізувались проблеми конституційно-правового статусу прокуратури (Р.А. Жоган). Переважна більшість праць стосується проблем організації діяльності прокуратури, визначення напрямів її реформування, місця прокуратури в механізмі української держави (В.М. Гусаров, М.В. Косюта, М.І. Мичко, А.В. Пшонка, В.В. Сухонос, М.К. Якимчук та інші). У ряді дисертаційних дослідженнях, захищених у Росії, були проаналізовані питання реалізації прокурором окремих функцій у кримінальному, цивільному, арбітражному процесах (С.М. Алексєєв, В.М. Аргунов, А.О. Ковальов, В.Ф. Крюков, Є.В. Тєрєхов та інші), окремі організаційно-правові проблеми функціонування прокуратури (І.Р. Дочія, К.М. Кожевніков та інші), здійснення прокурорського нагляду, захисту публічних інтересів (А.В. Єрмаков, О.В. Кряжков та ін.).
    Зазначене обумовило позицію автора щодо проведення комплексного конституційно-правового дослідження процесу формування і реалізації функцій прокуратури. Це пояснюється і тим, що кінцева мета дослідження визначається також практичним завданням щодо формування ефективної діяльності прокуратури у сфері захисту прав і свобод громадян України. Отже, значною мірою актуальність наукової праці випливає з новизни теми, її значення для розвитку науки конституційного права та законодавства, норми якого регулюють встановлення та реалізацію прокуратурою конституційно визначених функцій.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України за темою «Стратегія розвитку законодавства України» (державний реєстраційний № 0103U007975).
    Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні сутності і змісту конституційних функцій прокуратури, тенденцій їх трансформації з урахуванням генезису формування, міжнародних стандартів діяльності прокуратури та практики реалізації прокуратурою функцій в Україні, виявленні недоліків у відповідній сфері правового регулювання та формулюванні пропозицій щодо їх усунення.
    Окреслена мета визначила такі завдання дослідження:
    – на підставі дослідження генезису формування прокуратури та функцій її діяльності охарактеризувати основні етапи формування функцій прокуратури та запровадження відповідних посад, встановлення статусу посадової особи, яка реалізує функції прокуратури;
    – здійснити аналіз принципу незалежності прокуратури та встановити основний зміст функції прокуратури щодо підтримання державного обвинувачення в суді та особливості її реалізації;
    – виявити особливості реалізації прокуратурою своїх функцій та здійснити їх систематизацію;
    – визначити функції прокурорсько-судового представництва;
    – сформулювати положення про сутність функції підтримки прокурором державного обвинувачення в суді, встановити форми участі прокурора як державного обвинувача;
    – проаналізувати функції нагляду прокуратури за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, та за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
    – обґрунтувати шляхи удосконалення правового регулювання конституційних функцій прокуратури із урахуванням зарубіжного досвіду та міжнародних стандартів формування та реалізації функцій прокуратури.
    Об’єктом дослідження є конституційні правовідносини у сфері формування і реалізації функцій прокуратури.
    Предметом дослідження є теоретичні основи формування і реалізації функцій прокуратури у конституційно-правовому аспекті.
    Методи дослідження обрані відповідно до мети і завдань роботи, з урахуванням специфіки об’єкта та предмета дослідження. У процесі дисертаційного дослідження застосовувався діалектичний метод як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ у сфері діяльності прокуратури в їх розвитку, зміні та суперечностях. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні й аналізі питань становлення і розвитку прокуратури, як інституту захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина. Застосування порівняльно-правового методу дозволило порівняти законодавство та практику його застосування в різних державах, а також в Україні в різні історичні періоди. Дослідження проблеми конституційно-правових основ встановлення та реалізації функцій прокуратури вимагало також системного підходу. Застосування системно-структурного методу дало змогу вивчити взаємозв’язки між діяльністю прокуратури та інших органів, визначити конституційні функції прокуратури, їх зміст і сутність, особливості реалізації. Догматичний метод застосовувався при аналізі норм чинного законодавства, що дозволило виявити прогалини і суперечності в законодавчих актах і сформулювати пропозиції для їх усунення. Методи прогнозування та моделювання використовувалися в основному при дослідженні питання щодо вдосконалення конституційно-правових основ діяльності прокуратури України. Широке застосування в роботі знайшли і прийоми формальної логіки: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, абстрагування. В цілому у праці використано систему як загальнонаукових, так і спеціальних методів пізнання.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній конституційно-правовій науці комплексних досліджень, присвячених теоретичним та практичним проблемам удосконалення теоретичних основ та конституційно-правового регулювання формування і реалізації прокуратурою функцій. За результатами проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Зокрема, до них належать такі:
    уперше:
    – представлено авторський підхід до визначення етапів формування функцій прокуратури та запровадження відповідних посад, встановлення статусу посадової особи, яка реалізує функції прокуратури;
    – запропоновано вдосконалити конституційні функції прокуратури за стратегічним та тактичним напрямами: у межах стратегічного напряму запропоновано перспективні шляхи реформування прокуратури у контексті трансформації її функцій, у межах тактичного – розроблено пропозиції щодо внесення відповідних змін до законодавства України;
    – виокремлено сутнісні характеристики функцій прокурорсько-судового представництва інтересів громадянина або держави в суді як представництва sui generis;
    удосконалено:
    – диференціацію функцій прокуратури на судові та позасудові та розкрито їх зміст;
    – оцінку ролі прокуратури у здійсненні нагляду за додержанням законності у місцях позбавлення волі;
    – розуміння місця прокуратури у механізмі держави на основі аналізу зарубіжного досвіду та міжнародних стандартів;
    дістали подальшого розвитку:
    – розуміння змісту принципу незалежності прокуратури у системі конституційних правовідносин, який полягає у політичній незалежності прокурорів, гласності їх діяльності, незалежності організаційних та фінансових гарантій їх діяльності;
    – теоретичне обґрунтування функції підтримання державного обвинувачення в суді та форм участі прокурора як державного обвинувача;
    – визначення способів реалізації функцій нагляду прокурора за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.
    Практичне значення отриманих результатів. Висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані у:
    науково-дослідній сфері – для подальшого опрацювання теоретичних проблем встановлення та реалізації конституційних функцій прокуратури;
    правотворчості – для вдосконалення Конституції України та чинного законодавства, що регламентує функції прокуратури з метою підвищення ролі та значення прокуратури як органу правового захисту конституційних прав та свобод громадян;
    навчальному процесі – для підготовки навчально-методичної літератури, викладання дисциплін «Конституційне право України», «Організація судових і правоохоронних органів», «Прокурорський нагляд», підвищення кваліфікації працівників органів прокуратури.
    Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації обговорювалися на засіданнях відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України. Пропозиції, що містяться в дисертації, зокрема, щодо внесення змін до Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України та Закону України «Про прокуратуру», взяті до впровадження у роботі Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (акт впровадження №04-19/14-1427 від 22 червня 2012 р.). Окремі висновки даного дисертаційного дослідження були використані при підготовці Методичних рекомендацій та орієнтовних питань з юридичних дисциплін для підготовки кандидатів на посаду судді, що призначаються вперше, і перевірки їх професійних знань у Вищій раді юстиції, схвалених рішенням Вищої ради юстиції (надруковані у «Право України», 2004, № 2. – С. 76-85).
    Крім того, окремі положення дисертації були представлені на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема: ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції до Дня науки «Актуальні проблеми держави та права 2006» (м. Чернігів, 18 травня 2006 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування органів прокуратури України: проблеми та перспективи» (м. Київ, 2 – 3 жовтня 2006 року); Громадському форумі «Конституційна реформа: погляд громадянського суспільства» (м. Одеса, 16 – 18 лютого 2007 року), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Наука, освіта, суспільство очима молодих учених» (м. Рівне, 13 – 14 травня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування національного та міжнародного права: перспективи та сьогодення» (м. Одеса, 29 – 30 вересня 2011 р.).
    Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладено у чотирьох статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях, та 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У Висновках викладено основні положення та результати проведеного наукового дослідження, сформульовані пропозиції та шляхи вдосконалення теоретичних основ формування і реалізації функцій прокуратури з точки зору конституційно-правового аналізу. Основними з них є:
    1. Доведено, що функції прокуратури України як державного органу обвинувачення формувалися під впливом історичних обставин та пройшли у своєму розвитку такі етапи:
    1) вперше органи, які виконували функції, подібні до сучасної прокуратури, виникли на території Стародавнього Риму, а на території, яка зараз входить до складу України – в Ольвії;
    2) розвиток функцій прокуратури за часів входження України до складу імперій – Речі Посполитої та Російської імперії. У 1578 р. на території, яка входила до складу Речі Посполитої, було створено Луцький трибунал; у 1722 році аналогічний орган було створено вже на території, яка входила до складу Російської імперії. Встановлено, що зародження прокуратури, формування її функцій та посад, статусу посадових осіб у сучасному розумінні відбулося у ХІV сторіччі у Франції (прокурори, королівські адвокати, згодом – королівські комісари). З часом її досвід було поширено і на інші держави романо-германської правової сім’ї, зокрема Німеччину.
    У Російській імперії запровадження прокуратури Петром І було орієнтовано на охорону інтересів імператора, держави, церкви та громадян, а засобом прокурорського нагляду був протест. Після смерті Петра I та за правління Катерини I прокурорський нагляд втратив своє значення. Протягом правління Катерини І та Олександра І інститут прокуратури не зазнав суттєвих змін, відбувається лише трансформація посад фіскалів у посади допоміжних прокурорських чинів та генерал-прокурора;
    3) діяльність органів прокуратури була суттєво трансформована в період імператорства Олександра II, який 29 вересня 1862 р. (ще до судової реформи) затвердив «Основные положения преобразования судебной части в России». Цей етап завершується у 1917 році у зв’язку із жовтневими подіями;
    4) наступним етапом розвитку прокуратури України можна вважати перехід від царського прокурорського нагляду як державного інституту до здійснення своїх повноважень Українською Народною Республікою (1917 – 1921 рр.). Зокрема, 4 січня 1918 року Центральна Рада схвалила Закон «Про заснування прокураторського нагляду в Україні»;
    5) паралельно відбувалося поступове формування функцій радянської прокуратури (1917 – 1922 рр.). Цей етап закінчується створенням централізованої прокуратури. Державна прокуратура УРСР була заснована в складі Народного комісаріату юстиції. Її очолював народний комісар юстиції одночасно за посадою – прокурор республіки. Прокуратура УРСР була створена 28 червня 1922 року Положенням про прокурорський нагляд, затвердженим ВЦВК, з метою «здійснення нагляду за дотриманням законів і в інтересах вірної постановки боротьби із злочинністю»;
    6) реорганізація прокуратури відповідно до державотворчих процесів на території СРСР (1922 – 1991 роки). Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки 1937 року відображала основні положення щодо прокуратури, закріплені в Конституції СРСР 1936 року, підтверджуючи незалежність прокуратури. Після прийняття Конституції УРСР 1937 року прокуратура УРСР стала складовою системи органів прокуратури СРСР та надалі здійснювала свою діяльність відповідно до спеціального законодавства СРСР. Більш широко на конституційному рівні регулювання діяльності прокуратури було відображено в Конституції СРСР від 7 жовтня 1977 року;
    7) розвиток функцій прокуратури за часів незалежності України (1991 рік по теперішній час). Встановлено, що прийнявши Закон України «Про прокуратуру» 5 листопада 1991 року, наша держава однією з перших із держав колишнього СРСР привела функції, повноваження та завдання прокуратури у відповідність до основних стандартів її побудови у демократичному суспільстві.
    2. Доведено, що незалежність прокуратури обумовлена її особливим місцем серед органів державної влади як єдиного органу, що реалізує функції, закріплені Конституцією України, котра визначає її роль у механізмі стримувань і противаг. Особливе місце прокуратури у механізмі держави вимагає посилення правових вимог щодо гарантій політичної незалежності прокурорів, гласності їх діяльності, належних організаційних і фінансових гарантій їх діяльності. Незалежність прокурорів визначається порядком кадрових призначень, соціальними гарантіями, встановленням прав, обов’язків і заборон матеріальним і процесуальним законодавством, а також процедур відповідальності, що застосовуються до винних у порушенні цих заборон. Незалежність прокурорів також забезпечується особливим порядком притягнення до юридичної відповідальності.
    3. У ході дослідження питань реалізації прокуратурою її функцій, останні було поділено на дві групи: судові та позасудові.
    Судові використовуються, переважно, з метою підтримання державного обвинувачення у суді, представництва інтересів громадянина або держави в суді. Зміст цих засобів полягає в ініціюванні та участі прокурора у судовій перевірці фактів порушення публічних інтересів злочином або фактів порушення суб’єктивних прав особи.
    Позасудові застосовуються, переважно, під час: нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних із обмеженням особистої свободи громадян; нагляду за додержанням і застосуванням законів.
    4. Доведено, що функцією підтримання державного обвинувачення в суді слід вважати публічне офіційне обвинувачення, через яке держава в особі прокурора реалізує функцію захисту прав людини, що дозволяє досягнути невідворотності покарання, його справедливості та співрозмірності вжитих заходів скоєному злочину.
    Форми участі прокурора як державного обвинувача зазнають змін після набуття чинності КПК від 13.04.2012 р. На сьогодні такими формами виступають: висновок, клопотання, постанова, пропозиція. Перспективними визначено форми: клопотання, постанова, обвинувальний акт. Відповідно зазнає змін зміст кожної форми участі прокурора як державного обвинувача.
    5. Встановлено, що сутність функції прокурорсько-судового представництва інтересів громадянина або держави в суді полягає у наявності таких її рис, як: 1) існування іманентних форм представництва; 2) конституційне закріплення; 3) офіційність та постійність; 4) комплексність; 5) самостійність, що означає її відокремлення від інших конституційних функцій; 6) відсутність особистого інтересу при її реалізації; 7) відсутність вимоги оформлення довіреності при її реалізації; 8) гуманістичний характер, що проявляється у захисті прав і законних інтересів громадянина, держави, а також посиленні гарантій захисту від неправомірних посягань.
    6. Визначено правила, дотримання яких є предметом перевірки прокурором при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство у частині, що стосується звернень з інформацією про злочини: 1) повнота реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються; 2) дотримання строків реєстрації і вирішення заяв і повідомлень про злочини; 3) дотримання процедури перевірки заяв і повідомлень про злочини; 4) законність і обґрунтованість рішень, прийнятих за заявами і повідомленнями про злочини, наявність факту повідомлення особи, установи, від яких надійшла заява чи повідомлення, роз’яснення особі права на оскарження прийнятого рішення; 5) вжиття заходів щодо усунення порушень закону, а також причин і умов, що їм сприяли; 6) наявність чи відсутність факту притягнення винних в порушені закону посадових осіб до юридичної відповідальності; 7) ступінь забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
    7. Виділено наступні способи реалізації функції нагляду прокурора за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство: оцінка зібраних під час здійснення оперативно-розшукової діяльності матеріалів і вирішення питання щодо подальшого руху кримінальної справи; перевірка законності при проведенні оперативно-розшукових заходів; перевірка достовірності даних статистичної звітності про результати роботи правоохоронних органів по боротьбі з організованою злочинністю; забезпечення обліку результатів досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ; перевірка законності при реєстрації, вирішенні заяв і повідомлень про вчинені злочини або ті, що готуються, забезпечення достовірності показників щодо стану злочинності, слідства і дізнання; забезпечення безумовного додержання вимог закону про повне, всебічне й об’єктивне дослідження всіх обставин справи; своєчасне скасування незаконних і необґрунтованих рішень у кримінальних справах; давання вказівок про проведення дізнання і попереднього слідства та ін.
    8. Доведено, що нагляд за додержанням законності в місцях позбавлення волі є самостійною функцією прокурорського нагляду, якій притаманні свої специфічні методи виявлення порушень закону і правові засоби реагування на виявлені порушення. Її особливостями визначено: попередження й усунення порушення закону щодо осіб, які обмежені в можливостях застосувати доступні для всіх громадян заходи захисту своїх прав і законних інтересів; перевірка виконання законів у місцях позбавлення волі, незалежно від наявності інформації про порушення законності. Предмет нагляду стосується не тільки законності перебування під вартою, а й законності звільнення з місць позбавлення волі.
    9. Аналіз іноземного законодавства дозволив сформулювати ряд узагальнень. Зокрема, в результаті аналізу конституцій окремих держав світу (Іспанія, Колумбія, Болгарія, Латвія) було сформульовано висновок про те, що функції прокуратури залежать від місця прокуратури в механізмі держави. Дослідження міжнародних стандартів дозволило сформулювати висновок про те, що нагляд за законністю є до певної міри прокурорським завданням, незалежно від конституційного статусу і підпорядкування органів прокуратури, що зумовлено, в тому числі, тією основною функцією, яку виконує прокуратура, – захист прав та свобод людини і громадянина.
    10. Пропозиції щодо вдосконалення конституційних функцій прокуратури згруповано за двома напрямами – стратегічним і тактичним.
    Стратегічний напрям стосується визначення шляхів реформування прокуратури та, відповідно, трансформації її функцій. У межах стратегічного напряму:
    – доведено, що реформування функції нагляду за дотриманням та застосуванням законів має бути проведено із урахуванням необхідності виконання рекомендацій Ради Європи щодо приведення наглядових функцій прокуратури у відповідність до міжнародних стандартів;
    – існує потреба збереження за прокуратурою повноважень, що забезпечують ефективну діяльність цього органу щодо захисту конституційних прав та свобод громадян України в сучасних умовах;
    – розвиток прокуратури в умовах правової держави має відбуватися шляхом зміцнення її статусу як багатофункціонального органу, основним призначенням якого є здійснення захисту прав та свобод людини і громадянина у суворій відповідності вимогам Конституції та законів України. Саме такий підхід має бути покладено в основу визначення всіх функцій її діяльності;
    – при реформуванні прокуратури необхідно зберегти чинні на сьогодні законодавчі положення, які передбачають, що органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Прокурори усіх рівнів повинні призначатися Генеральним прокурором України. При цьому необхідно передбачити процесуальні гарантії незалежності нижчестоящих прокурорів від вищестоящих при реалізації ними своїх функцій. Окрім того, важливо, щоб всі питання матеріально-технічного та фінансового забезпечення органів прокуратури вирішувалися централізовано, оскільки передача цих питань на рівень місцевих бюджетів однозначно поставить органи прокуратури місцевого рівня в залежність від відповідних органів місцевого самоврядування.
    Тактичний напрям стосується пропозицій щодо змін до законодавства. У межах тактичного напряму вдосконалення правового регулювання функцій прокуратури запропоновано:
    – закріпити в Конституції України положення щодо визначення прокуратури як окремого державного органу із відповідним статусом, для чого запропоновано доповнити статтю 121 Конституції України новою частиною першою, де слід визначити поняття «Прокуратура України» та її конституційний статус;
    – вдосконалити порядок призначення та звільнення Генерального прокурора України. У цьому контексті пропонуємо доповнити частину четверту статті 2 Закону України «Про прокуратуру»: «Строк повноважень Генерального прокурора України починається з моменту набрання чинності актом Президента України про призначення особи на цю посаду і закінчується через п’ять календарних років. Після закінчення п’ятирічного строку особа не має права здійснювати повноваження Генерального прокурора України»;
    – встановити процедуру направлення проектів законодавчих актів після підготовки органами прокуратури Президенту України, який, після відповідного опрацювання, вносив би їх до Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи;
    – розширити право звернення прокуратури до Конституційного Суду України шляхом включення Генерального прокурора України до конституційно визначеного кола суб’єктів (абз. 6 п. 1 частини 1 статті 150 Конституції України), які мають право звертатися до Конституційного Суду України для вирішення питань про відповідність актів Кабінету Міністрів України Конституції України, якщо такими актами порушуються конституційні права та свободи людини і громадянина;
    – нормативно закріпити такі поняття, як: «ефективність прокурорської діяльності», «критерії оцінки ефективності прокурорської діяльності», «показники прокурорської діяльності», «система показників прокурорської діяльності», «розробка норм витрат робочого часу на виконання кожного виду прокурорської роботи».




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Аверьянов В. Б. Организация аппарата государственного управления (структурно-функциональный аспект) [Текст] : монография / В. Б. Аверьянов. – К. : Наукова думка, 1985. – 146 с.
    2. Алексеев С. С. Год на пути к верховенству права [Текст] / С. С. Алексеев // Известия. – 1991. – 20 июня.
    3. Альперт С. А. Государственное обвинение в структуре прокурорской деятельности [Текст] / С. А. Альперт // Проблеми організації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах : зб. наук. праць. – Харків : ІПК при Ген. прокуратурі України, 1998. – С. 86–90.
    4. Анпілогов О. В. Правове регулювання участі прокурора в адміністративному судочинстві щодо захисту прав та свобод громадянина [Текст] : автореф. дис. … к.ю.н. 12.00.07 / Анпілогов Олег Вікторович / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2008. – 21 с.
    5. Анпілогов О. В. Про економічні інтереси як об’єкт правозахисної діяльності прокурора [Текст] / О. В. Анпілогов // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2011. – № 4. – С. 89–94.
    6. Антонова В. Гласность прокурорского надзора [Текст] / В. Антонова // Законность. – 1997. – № 3. – С. 40–41.
    7. Бабенко В. І. Прокурор у галузі охорони довкілля: сутність, повноваження, організація [Текст] : навч. посібник / В. І. Бабенко, М. В. Руденко. – К. : Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005. – 408 с.
    8. Бабкова В. Щодо ефективності контрольної діяльності в органах прокуратури [Текст] / В. Бабкова, О. Шандула // Право України. – 2001. – № 4. – С. 52–55.
    9. Бабкова В. Щодо інформаційно-аналітичного забезпечення органів прокуратури [Текст] / В. Бабкова // Право України. – 1999. – № 9. – С. 27–31.
    10. Бандурка А. Прокуратура: думки про її реорганізацію [Текст] / А. Бандурка // Право України. – 1995. – № 8. – С. 40–43.
    11. Бардук В. Участь державного обвинувача у кримінальному судочинстві: як організувати роботу в районній прокуратурі [Текст] / В. Бардук // Вісник прокуратури. – 2000. – № 3. – С. 81–83.
    12. Басков В. И. Курс прокурорского надзора [Текст] : учебник / В. И. Басков. – М. : Зерцало, 1998. – 480 с.
    13. Берензон А. Д. О некоторых направлениях исследования проблем прокурорского надзора [Текст] / А. Д. Берензон // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью: Проблемы теории законности и прокурорского надзора. Материалы расширенного заседания Координационного бюро по проблемам законности и прокурорского надзора, 19 – 20 ноября 1990 г. Информационное письмо / редкол. : В. В. Клочков, Л. П. Макушненко, В. М. Рыбкин, В. П. Рябцев. – М. : 1991. – Вып. 129. – С. 18–25.
    14. Бессарабов В. Прокуратура в системе контроля Российской Федерации [Текст] : автореф. дис. ... д.ю.н. 12.00.02 / Бессарабов Владимир Григорьевич / Томский гос. ун-т. – М., 2001. – 46 с.; Бессарабов, В. Г.
    Пореформенная российская прокуратура (1864-1917 гг.) [Текст] / В. Г. Бессарабов // Журнал российского права. - 2002. - N10. - С. . 141-152.
    15. Бойков А. Д. Проблема развития правового статуса российской прокуратуры в условиях переходного периода [Текст] / А. Д. Бойков, В. П. Рябцев, К. Ф. Скворцов. – М. : Изд-во НИИ пробл. укрепления законности и правопорядка, 1998. – 92 с.
    16. Брагинский М. Первые шаги прокуратуры [Текст] / М. Брагинский // Социалистическая законность. – 1947. – № 5. – С. 38–40.
    17. Брежнев В. О. Конституционный суд и органы прокуратуры: особенности взаимоотношений [Текст] / В. О. Брежнев // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1997. – № 5. – С. 75–82.
    18. Брынцев В. Д. Судебная власть (правосудие): пути реформирования в Украине [Текст] / В. Д. Брынцев. – Х. : «Ксилон», 1998. – 128 с.
    19. Бурдоль Є. Прокуратура і правосуддя: проблеми співвідношення діяльності і захисту прав людини [Текст] / Є. Бурдоль, О. Хавін // Вісник прокуратури. – 1999. – № 2. – С. 56–61.
    20. Буцковский Н. О деятельности прокурорского надзора вследствие отделения обвинительной власти от судебной [Текст] / Н. Буцковский. – СПб. : Типография второго отделения собственной Е.И.В. канцелярии, 1867. – 83 с.
    21. Веретенников В. И. Очерки истории генерал-прокуратуры в России до Екатерининского времени [Текст] / В. И. Веретенников. – Харьков : Тип. «Адольф Дарре», 1915. – 415 с.
    22. Вернидубов І. Підтримання прокуратурою державного обвинувачення в суді і здійснення правосуддя за Конституцією України [Текст] / І. Вернидубов // Право України. – 1998. – № 4. – С. 27–31.
    23. Вернидубов І. Функції прокуратури на перехідний період [Текст] / І. Вернидубов // Право України. – 1998. – № 2. – С. 7–9.
    24. Вестник ЦИК, СНК и СТО Союза ССР. – 1923. – №2; 1924. – №2.
    25. Виконання обов’язків і зобов’язань, взятих Україною при вступі до Організації : Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 квітня 2001 р. № 1244 (2001) [Текст] // Док. 9030, Доповідь Комітету з питань відслідковування виконання обов’язків і зобов’язань, що взяли при вступі до Організації країни-члени Ради Європи (доповідачі: пані Северінсен та пані Вольвенд).
    26. Виконання обов’язків та зобов’язань Україною : Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 вересня 2003 р. № 1346 (2003) [Текст] // Док. 9852, Доповідь Комітету з питань дотримання зобов’язань державами – членами Ради Європи (Моніторинговий комітет, доповідачі: пані Северінсен та пані Вольвенд).
    27. Висновок на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функцій прокуратури» [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=39849
    28. Висновок на проект Закону України «Про прокуратуру України» [Електронний ресурс] // офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
    http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=32493
    29. Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» не надає прокурору права звертатися до суду з будь-яких питань, що стосуються рішень виборчих комісій : Ухвала судової колегії у цивільних справах Верховного Суду України від 14.10.1998 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : система інформаційно-правового забезпечення «Ліга-Закон» станом на 22.05.2012 р.
    30. Гегель Г. В. Ф. Философия права [Текст] / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1990. – 526 с.
    31. Глаговський В. Становлення та розвиток української моделі прокурорського нагляду на сучасному етапі (концептуальні проблеми) [Текст] / В. Глаговський, М. Руденко // Право України. – 1996. – № 1. – С. 43–46.
    32. Глух Ф. К. Из истории прокуратуры Украины [Текст] / Ф. К. Глух // Право України. – 1999. – № 6. – С. 6–7.
    33. Глух Ф. К. Охраняя советскую законность [Текст] / Ф. К. Глух // В интересах государства и трудящихся. – К., 1982
    34. Голунский С. А. Теория государства и права [Текст] : учебник / С. А. Голунский, М. С. Строгович. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 304 с.
    35. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-XII [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56. – Режим доступу : система інформаційно-правового забезпечення «Ліга-Закон» станом на 22.05.2012 р.
    36. Гриненко А. В. Система принципов уголовного процесса и её реализация на досудебных стадиях [Текст] : автореф. дис. … д.ю.н. / Гриненко Александр Викторович. – Воронеж, 2001. – 42 с.
    37. Грошевой Ю. М. Кассационный протест прокурора по уголовным делам [Текст] : учеб. пособие / Ю. М. Грошевой, Л. Г. Пономаренко, В. М. Хотенец. – К. : Изд-во УМК ВО при Минвузе УССР, 1989. – 88 с.
    38. Грошевой Ю. М. Мораль и уголовно-процессуальная деятельность [Текст] / Ю. М. Грошевой, В. Т. Нор // Проблемы соц. законности. – Х. : Вища шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1986. – Вып. 17. – С. 58–64.
    39. Грошевой Ю. М. Тенденция развития законодательства Украины о прокурорском надзоре [Текст] / Ю. М. Грошевой // Закон Украины “О прокуратуре”: теория и практика его применения: краткие тезисы и научные сообщения. – Х., 1992. – С. 3–5.
    40. Давиденко Л. Питання організації роботи та управління в органах прокуратури [Текст] / Л. Давиденко, П. Каркач // Вісник прокуратури. – 2002. – № 4. – С. 12–14.
    41. Давиденко Л. М. Порівняльний аналіз законодавства України та інших країн СНД про прокуратуру [Текст] / Л. М. Давиденко // Проблеми організації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах: Збір. наук. праць. – Харків : ІПК Ген.-прокуратури України, 1998. – С. 78–85.
    42. Давиденко Л. М. Функції прокуратури України згідно з новою Конституцією України [Текст] / Л. М. Давиденко // Право України. – 1997. – № 6. – С. 43–46.
    43. Давыденко Л. М. Цель, задачи и функции прокуратуры [Текст] / Л. М. Давыденко // Закон Украины «О прокуратуре»: теория и практика его применения : краткие тезисы докладов и научных сообщений Республиканской научно-практической конференции. – Х., 1992. – С. 10–13.
    44. Даев В. Г. Основы теории прокурорского надзора [Текст] / В. Г. Даев, М. Н. Маршунов. – Л. : Изд. ЛГУ, 1990. – 136 с.
    45. Дамаскин О. В. Участие прокурорских работников в законотворческой деятельности Государственной Думы Российской Федерации [Текст] / О. В. Дамаскин // Проблемы совершенствования прокурорского надзора : сб. научных трудов. – М., 1997. – С. 53–56
    46. Демиденко В. О. Активізація проведення судово-правової реформи як засіб підвищення рівня утвердження та забезпечення прав і свобод людини [Текст] / В. О. Демиденко // Держава і право : зб. наук. праць. юрид. і політ. наук. – Вип. 10. – К. : Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України, 2001. – С. 198–202.
    47. Долежан В. В. Проблемы компетенции прокуратуры [Текст] : автореф. дис. … д.ю.н. 12.00.09 / Долежан Валентин Володимирович / ВНИИ прокуратуры СССР. – Москва, 1991. – 48 с.
    48. Желтобрюхов С. П. Прокурорский надзор как гарантия законности в Российском государстве (проблемы теории и практики) [Текст] : автореф. дис. ... к.ю.н. 12.00.01 / Желтобрюхов Сергій Петрович. – Саратов, 1999. – 25 с.
    49. Жоган Р. А. Конституційно-правовий статус прокуратури в Україні [Текст] : автореф. дис. … к.ю.н. 12.00.02 / Жоган Роман Анатолійович / Національна академія внутрішніх справ. – К., 2010. – 21 с.
    50. За демократію – через право : Висновок Європейської Комісії (Венеціанська Комісія) від 8 грудня 2003 року № 230/2002 щодо трьох проектів законів про внесення змін до Конституції.
    51. Закон України “Про прокуратуру”. Науково-практичний коментар [Текст] / Д. М. Бакаєв, Ю. М. Грошевий, В. В. Долежан та ін. – Харків : ІПК Ген.прокуратури України, 1993. – 176 с.
    52. Зауваження Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради від 16.03.2012р. та 22.03.2012 р. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
    http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=42312
    53. Збірник статистичної інформації про роботу прокурора за 12 місяців 2006 року (у розрізі областей) [Текст] / Генеральна прокуратура України. Відділ статистичної інформації та аналітичної роботи по Україні. – К., 2006. – 45с.
    54. Звирбуль В. Перспективы развития прокурорского надзора в правовом государстве [Текст] / В. Звирбуль // Советское государство и право. – М. : Наука, 1990. – № 9. – С. 53–60.
    55. Звіт про роботу прокурора за 3 місяці 2012 року [Текст] // Офіційний сайт Генеральної прокуратури України. – Режим доступу :
    http://www.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=106781
    56. Згідно зі ст. 121 Конституції України на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Зокрема, ст. 118 ЦПК України передбачено, що прокурор має право звернутися до суду із заявою на захист прав та інтересів громадян і державних інтересів. Проте на створених громадянами юридичних осіб це правило не поширюється : Ухвала судової колегії у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.1997 р. [Текст] // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 3. – Стор. 22.
    57. Зеленецкий В. С. О следственном аппарате и прокурорском надзоре в связи с новым Законом Украины “Про прокуратуру” [Текст] / В. С. Зеленецкий // Закон Украины “Про прокуратуру”: теория и практика его применения / отв. ред. Ю. М. Грошевой. – Харьков : Укр. юрид. акад, 1992. – С. 55–57.
    58. Зубарь В. М. На берегах Боспора Киммерийского [Текст] / В. М. Зубарь, А. С. Русяева. – К. : ИД «Стилос», 2004. – 240 с.
    59. Исаев Н. Следственный комитет Казахстана: трудное становление (предварительное следствие и надзор) [Текст] / М. Исаев // Прокурорская и следственная практика. – 1997 . – № 2. – С. 94–96.
    60. История советской прокуратуры в важнейших документах [Текст]. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1947. – 543 с.
    61. Йоффе М. Чи займе прокуратура належне місце в системі державної влади? [Текст] / М. Йоффе // Право України. – 1995.– № 8. – С. 25–27.
    62. Кадровий резерв: яким він має бути [Текст] // Урядовий кур’єр. – 2001. – 21 березня.
    63. Казанцев С. М. Изменения в системе прокурорского надзора после судебной реформы 1864 г. [Текст] / С. М. Казанцев // Вестник Ленинградского университета. – 1986. – Серия 6. – № 1. – С. 81–89.
    64. Казанцев С. М. История царской прокуратуры [Текст] / С. М. Казанцев. – СПб. : Изд- во Спб университета, 1993. – 216 с.
    65. Клигман А. В прокуроры – через квалификационный отбор [Текст] / А. Клигман // Российская юстиция. – 1995. – № 2. – С. 38.
    66. Клочков В. Вдосконалення прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах [Текст] / В. Клочков // Право України. – 1999. – № 2. – С. 59–61.
    67. Клочков В. Г. Історія прокуратури України [Текст] : монография / В. Г. Клочков. – К. : НТВ “Правник”, 2004. – 245 с.
    68. Клочков В. В. Проблемы современной концепции прокурорского надзора (предложения к проекту концепции прокурорского надзора): Проблемы современной концепции прокурорского надзора [Текст] / В. В. Клочков, В. П. Рябцев // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью: Проблемы современной концепции прокурорского надзора. Материалы к совместному заседанию Совета по рассмотрению вопросов теоретического характера и Координационного бюро теории социалистической законности и прокурорского надзора 29 мая 1989 г. – М. : Изд-во НИИ пробл. укрепления законности и правопорядка. – 1989, № 118. – С. 39–76.
    69. Клочков В. В. Становление правового государства в Российской Федерации и функции прокуратуры [Текст] / В. В. Клочков // Государство и право. – 1994. – № 5. – С. 4–8.
    70. Ключевский В. О. Сочинения [Текст] / В. О. Ключевский : В 9 т.
    – Т. 4 : Курс русской истории. – М. : Изд-во социально-экономической лит-р, 1958. – 420 с.
    71. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35. – Ст. 446. – Режим доступу : система інформаційно-правового забезпечення «Ліга-Закон» станом на 24.05.2012 р.
    72. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984 р. – № 51. – Ст. 1122. – Режим доступу : система інформаційно-правового забезпечення «Ліга-Закон» станом на 24.05.2012 р.
    73. Коментар до Конституції України [Текст] / ред. кол. В. Ф. Опришко (голова). – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 378 с.
    74. Кони А. Ф. За последние годы. Судебные речи (1888 – 1896). Воспоминания и сообщения. Юридические заметки [Текст] / А. Ф. Кони. – СПб. : Тип. А.С. Суворина, 1896. – 639 с.
    75. Кони А. Ф. Собрание сочинений [Текст] : В 8 т. Т. 4. / А. Ф. Кони. – М. : Изд-во «Юридическая литература», 1967. – 530 с.
    76. Кони А. Ф. Собрание сочинений [Текст] : В 8 т. Т.5. / А. Ф. Кони. – М. : Изд-во «Юридическая литература», 1968. – 533 с.
    77. Конституционное (государственное) право зарубежных стран [Текст]. – М., 1995.
    78. Конституция общенародного государства [Текст] / под общ. ред. К. М. Боголюбова, М. С. Смиртюков. – М. : Политиздат, 1978. – 247 с.
    79. Конституция СССР [Текст] // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1977. – № 41. – С. 617.
    80. Конституція України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. – Режим доступу : система інформаційно-правового забезпечення «Ліга-Закон» станом на 24.05.2012 р.
    81. Конституція України. Науково-практичний коментар [Текст] / редкол. : В. Я. Тацій, О. В. Петришин, Ю. Г. Барабаш та ін. – Х. : Право, 2011. – 1128 с.
    82. Корж В. Актуальні питання подальшого реформування органів прокуратури України [Текст] / В. Корж // Право України. – 1998. – № 5. – С. 37–39.
    83. Корнуков В. М. Прокурорская власть и функции прокурора в уголовном судопроизводстве [Текст] / В. М. Корнуков // Проблемы совершенствования прокурорского надзора. К 275-летию Российской прокуратуры : мат-лы науч-практ. конф. – М. : Изд-во НИИ пробл. укрепления законности и правопорядка, 1997. – С. 211–213.
    84. Костецький М. Судова влада: світовий досвід і принципи судової реформи в Україні [Текст] / М. Костецький // Суди в Україні. – К., 1999.
    85. Косюта М. Актуальні питання підтримання державного обвинувачення в суді [Текст] / М. Косюта // Право України. – 2001. – № 8. – С. 71–76.
    86. Косюта М. В. Додержання законів у сфері економіки України: Актуальні проблеми прокурорського нагляду [Текст] / М. В. Косюта. – Одеса : Юридична література, 2000. – 264 с.
    87. Косюта М. В. Прокуратура України [Текст] : навч. посібник / М. В. Косюта. – К. : Знання, 2010. – 404 с.
    88. Косюта М. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства [Текст] / М. Косюта. – Одеса : Юридична література, 2002. – 376 с.
    89. Кривобок В. Актуальні аспекти удосконалення законодавства про прокуратуру [Текст] / В. Кривобок // Вісник прокуратури. – 2000. – № 3. – С. 32–33.
    90. Кривобок В. Діяльність прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином [Текст] : автореф. дис. ... к.ю.н. 12.00.10 / Кривобок Володимир Васильович / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – X., 1997. – 19 с.
    91. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131. – Режим доступу : система інформаційно-правового забезпечення «Ліга-Закон» станом на 24.05.2012 р.
    92. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI [Електронний ресурс] // Голос України. – 2012. – 19.05. – № 90-91. – Режим доступу : система інформаційно-правового забезпечення «Ліга-Закон» станом на 24.05.2012 р.
    93. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 р. [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3. – Ст. 21. – Режим доступу : система інформаційно-правового забезпечення «Ліга-Закон» станом на 24.05.2012 р.
    94. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15. – Режим доступу : система інформаційно-правового забезпечення «Ліга-Закон» станом на 24.05.2012 р.
    95. Кряжов А. В. Публичный интерес: понятие, виды и защита [Текст] / А. В. Кряжов // Государство и право. – 1999. – № 10. – С. 91–92.
    96. Куцова Э. Ф. Советский уголовный процесс [Текст] / Э. Ф. Куцова. – М. : Госюриздат, 1951.
    97. Левчук Э. Повышение квалификации Федеральных прокуроров США: Компромисс как эффективное средство в борьбе с преступностью. Проблемы совершенствования квалификации прокурорско-следственных работников [Текст] / Э. Левчук // Актуальные проблемы прокурорского надзора: Компромисс как эффективное средство в борьбе с преступностью. Проблемы совершенствования квалификации прокурорско-следственных работников. Сборник статей. – М. : Изд-во ИПК РК Генеральной прокуратуры РФ, 2000. – Вып. 4. – С. 89–93.
    98. Ленин В. И. Полное собрание сочинений [Текст] : В 55 т. Т. 45 (Март 1922 — март 1923) / В. И. Ленин. – М. : Издательство политической литературы, 1970. — 730 с.
    99. Литвак О. М. Функції прокуратури України [Текст] / О. М. Литвак, П. В. Шумський. – Хмельницький, ХІРУП, 1998. – 390 с.
    100. Люблинский П. И. Свобода личности в уголовном процессе: Меры, обеспечивающие неуклонение обвиняемого от правосудия [Текст] / П. И. Люблинский. – СПб. : Сенат. Тип., 1906. – 711 с. – репринтная копия.
    101. Маршунов М. Н. Прокурорско-надзорные правоотношения [Текст] : автореф. дисс. … к.ю.н. / Маршунов Михаил Николаевич. – Ленинград, 1982. – 25 с.
    102. Матеріали “Круглого столу” Генеральної прокуратури України та Ради Європи: “Шляхи реформування прокуратури України відповідно до норм демократичного суспільства, керованого на засадах верховенства права” [Текст]. – Київ. – 23 червня 2003 року.
    103. Международные акты о правах человека [Текст]. – М. : НОРМА, 2002. – 944 с.
    104. Мельников Н. В. Конституционные основы организации и деятельности прокуратуры России [Текст] : монография / Н. В. Мельников. – М. : ТПО «Книготорг», 2000. – 180 с.
    105. Михайленко А. Р. О пределах прокурорского надзора по обеспечению законности [Текст] / А. Р. Михайленко // Научн. инф. по вопросам борьбы с преступностью. – М., 1989. – Вып. 118. – С. 3–8.
    106. Михайленко О. Прокуратура суверенної України: час становлення спливає [Текст] / О. Михайленко, В. Ковальський // Юридичний вісник України. – 2002. – № 48. – С. 8–12.; Лакизюк В., Михайленко О. Прокуратура України: витоки, розвиток, персоналії та правове регулювання // Вісник прокуратури. – № 2. – 2000. – С. 34–42.
    107. Михайленко О. Р. Прокуратура України [Текст] : підручник / О. Р. Михайленко. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 296 с.
    108. Михайленко О. Р. Прокуратура України [Текст] : підручник / О. Р. Михайленко. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 336 с.
    109. Михайленко О. Розгляд заяв та повідомлень про злочини потребує законодавчого регулювання. Пропонуємо модель законопроекту [Текст] / О. Михайленко // Закон і бізнес. – 1993. – 20 вересня.
    110. Михайленко О. Р. Розслідування злочинів. Законність і забезпечення прав громадян [Текст] / О. Р. Михайленко. – К. : Юрінком Інтер. – 1999. – 448 с.
    111. Михайленко О. Р. Система меж прокурорського нагляду по забезпеченню законності [Текст] / О. Р. Михайленко // Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави : матер. респ. наук.-практ.конф. – К., 1996. – С. 56–60.
    112. Мичко М. І. Функції та організаційний устрій прокуратури [Текст] / М. І. Мичко. – Донецьк : “Донеччина”, 2001. – 272 с.
    113. Мойсик В. Р. До питання про реформування української прокуратури [Електронний ресурс] / В. Р. Мойсик // сайт pro-zakon. – Режим доступу : http://pro-zakon.com/node/373
    114. Монтескье Ш. Избранные произведения [Текст]. – М. : Наука,1995.
    115. Мудров А. М. Про деякі проблеми прокурорської незалежності [Текст] / А. М. Мудров // Матеріали науково-практичної конференції: “Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні”. – К. : Інститут адвокатури, 2000. – С. 52–57.
    116. Муравйов Н. В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности: Пособие для прокурорской службы. Прокуратура на Западе и в России. Т. 1 [Текст] / Н. В. Муравйов. – М. : Унив. тип., 1889. – 566 с.
    117. Научная информация по вопросам борьбы с преступностью: О проекте раздела VII Конституции СССР. Материалы совместного заседания Совета по рассмотрению вопросов теоретического характера и координационных бюро ВНИИ Прокуратуры СССР [Текст]. – № 127 / редко
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА