ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ІЄРАРХІЧНОЇ СТРУКТУРИ ЗАКОНОДАВСТВА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МЕЛЬНИК ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
УДК 340.134

ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ
ІЄРАРХІЧНОЇ СТРУКТУРИ ЗАКОНОДАВСТВА

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН
Заєць Анатолій Павлович

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
1. ІЄРАРХІЧНА СТРУКТУРА ЗАКОНОДАВСТВА:
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ 11
1.1. Теоретико-правові підходи до розуміння сутності законодавства 11
1.2. Поняття ієрархічної структури законодавства 34
1.3. Принципи формування ієрархічної структури законодавства 50
Висновки до розділу І 66
2. ІЄРАРХІЧНА СТРУКТУРА ЗАКОНОДАВСТВА 69
2.1. Конституція України та її місце в ієрархічній
структурі законодавства 69
2.2. Місце міжнародних договорів в ієрархічній
структурі законодавства 82
2.3. Роль законів у формуванні ієрархічної
структури законодавства 97
2.4. Місце підзаконних нормативно-правових актів
в ієрархічній структурі законодавства 110
Висновки до розділу ІІ 126
3. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ
ЕФЕКТИВНОЇ МОДЕЛІ ІЄРАРХІЧНОЇ
СТРУКТУРИ ЗАКОНОДАВСТВА 129
3.1. Вимоги до розроблення, прийняття та скасування
нормативно-правових актів як актів законодавства 129
3.2. Вимоги до змісту акта законодавства 146
3.3. Вплив актів органів судової влади на формування
ієрархічної структури законодавства 158
Висновки до розділу ІІІ 171
ВИСНОВКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 179

ВСТУП

Становлення України як демократичної, соціальної та правової держави, розбудова сучасної моделі громадянського суспільства потребують удосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин та підвищення ефективності законодавства на основі принципу верховенства права, забезпечення прав та свобод людини. Сучасний стан законодавства, як багатогранного правового явища, його ефективність та дієвість залежать від того, за якими принципами воно побудоване, яке місце та значення у внутрішній структурі посідає кожний елемент, як вони взаємодіють між собою. Потреби формування сучасної концепції ієрархічної структури законодавства набувають об’єктивного характеру, зважаючи на необхідність правового забезпечення основоположних засад розбудови в Україні громадянського суспільства.
У зв’язку з цим актуальним є здійснення системних науково-теоретичних досліджень ієрархічної структури законодавства в контексті сучасних державотворчих і правотворчих процесів та формування ефективної національної моделі права.
Проблематика наукового осмислення ієрархічної структури законодавства є предметом досліджень вітчизняних і зарубіжних учених. Зокрема теоретико-правові засади розуміння права та законодавства розглядали вчені С.С. Алєксєєв, А.З. Георгіца, А.П. Заєць, А.А. Козловський, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, О.Л. Копиленко, В.Ф. Мелащенко, О.В. Петришин, О.В. Скрипнюк та ін.
Окремі аспекти побудови законодавства вивчали В.Б. Авер’янов, Ю.В. Баулін, Ю.П. Битяк, О.С. Денисова, О.В. Зайчук, Н.М. Мироненко, Ю.М. Оборотов, В.Ф. Погорілко, В.Я. Тацій, О.Ф. Фріцький та ін.
Особливості становлення ієрархічної структури законодавства досліджували В.В. Лемак, О.Г. Мурашин, О.І. Осауленко, Н.М. Пархоменко, З.О. Погорєлова, П.М. Рабінович, О.Ф. Скакун, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко та ін.
Водночас ціла низка ключових питань, що стосуються проблем формування ієрархічної структури законодавства, ще не знайшли свого належного відображення у дисертаційній, монографічній та іншій спеціальній правовій літературі. До того ж питання, які висвітлені в працях вчених, потребують логічного продовження і переосмислення з огляду на динаміку змісту та структури права, державотворчі процеси, що відбуваються в сучасній Україні.
Нагальною потребою є також формулювання більш чітких та зрозумілих положень щодо співвідношення окремих нормативно-правових актів в ієрархічній структурі законодавства як фактора посилення ефективності правового регулювання.
Отже, недостатня розробка теоретико-правових питань формування сучасної концепції ієрархічної структури законодавства в сучасній теорії права зумовила необхідність обрання дисертантом даної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано як складова загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема програми «Стратегія розвитку законодавства України» (державний реєстраційний № 0103U007975).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування ефективної моделі ієрархічної структури законодавства, її теоретичних засад відповідно до сучасних умов правового розвитку України.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі:
– розкрити сутність, філософські і теоретико-правові засади формування концепції ієрархічної структури законодавства;
– проаналізувати та систематизувати джерела наукового і нормативного характеру, у яких відображено уявлення про законодавство, його ієрархічну структуру, визначити шляхи її побудови, удосконалення, перспективи розвитку;
– розглянути сучасні методологічні підходи до розуміння правового явища «законодавство», виокремити системоутворювальні зв’язки із суміжними правовими явищами;
– визначити місце та охарактеризувати функціональне призначення конституції та міжнародних договорів в ієрархічній структурі законодавства;
– з’ясувати роль та місце законів і підзаконних нормативно-правових актів в ієрархічній структурі законодавства;
– охарактеризувати систему вимог юридико-технічного характеру щодо розроблення, прийняття та скасування нормативно-правових актів;
– дослідити систему вимог до змісту акта законодавства;
– висвітлити вплив актів органів судової влади на формування ієрархічної структури законодавства;
– проаналізувати сучасні тенденції удосконалення ієрархічної структури законодавства.
Об’єкт дослідження – система законодавства як результат нормотворчої діяльності народу, органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
Предмет дослідження – теоретичні проблеми ієрархічної структури законодавства.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становить система філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів, які дозволили провести повний та об’єктивний аналіз предмета дослідження. Крім того, використано системний, функціональний, порівняльний та інші основні методи.
Беручи до уваги особливості мети, об’єкта та предмета дисертації, у процесі дослідження використано й інші методи пізнання, що сприяли виокремленню найбільш суттєвих та змістовних ознак предмета дослідження, зокрема: історичний метод застосовано для вивчення особливостей розвитку правових уявлень про сутність та ієрархічну структуру законодавства (підрозділи 1.1, 1.2, 2.3, 2.4); метод герменевтики спрямовано на вивчення, аналіз і тлумачення наукових текстів, позицій, положень актів законодавства (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2); синергетичний метод застосовано для визначення особливостей взаємодії окремих нормативно-правових актів в ієрархічній структурі законодавства (підрозділи 2.2, 2.4); спеціально-юридичний метод використано для характеристики особливостей застосування правил юридичної техніки, нормотворення при формуванні сучасної ієрархічної структури законодавства (підрозділи 3.1, 3.2); прогностичний метод дав змогу визначити головні шляхи та перспективи впливу актів органів судової влади на розвиток ієрархічної структури законодавства (підрозділ 3.3).
Нормативна база дослідження охоплює близько 300 нормативно-правових актів, у тому числі міжнародно-правових.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані щодо діяльності нормотворчих органів влади, а також аналітичні дані стосовно діяльності судів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є комплексним дослідженням актуальних теоретичних і практичних проблем ієрархічної структури законодавства, на основі чого уточнено природу та місце у ній окремих нормативно-правових актів, визначено тенденції її розвитку в сучасних умовах.
У межах проведеного дисертаційного дослідження одержано результати, що містять наукову новизну, зокрема:
уперше:
– на підставі узагальнення джерельної бази досліджень проблематики ієрархічної структури законодавства здійснено її систематизацію за критеріями методологічного значення, філософсько-правовою природою джерел сфер наукових знань, що дозволило об’єднати наявні джерела в такі групи: 1) міжнародно-правові; 2) спеціально-правові; 3) допоміжні;
– пояснено правову природу та статус нових нормотворчих органів, які виникли у державі у результаті адміністративної реформи;
– аргументовано необхідність уточнення юрисдикції Конституційного Суду України в частині визнання конституційності (неконституційності) актів та положень національного законодавства шляхом розширення кола суб’єктів, які мають право на звернення, зокрема, надання такого права всеукраїнським громадським організаціям, Кабінету Міністрів України, Генеральній прокуратурі України;
удосконалено:
– науковий підхід до розуміння системи законодавства, в основі якого лежить поняття нормативно-правового припису, як первинного її елемента, та ієрархічної структури законодавства, – як цілісної, належним чином упорядкованої системи взаємопов’язаних між собою актів законодавства, у якій кожен елемент (нормативно-правовий акт) має чітко визначене місце щодо інших елементів (нормативно-правових актів), відповідно до предмета правового регулювання, правового статусу нормотворчих органів, обсягу їхньої компетенції, а також правової природи та юридичної сили нормативно-правових актів;
– наукове пояснення існування у юридичній науці трьох визначень законодавства – у широкому, розширеному і вузькому розумінні, що спираються на національну правову доктрину, законодавчу вітчизняну традицію та законодавчу практику: а) у широкому значенні законодавство - це система взаємопов’язаних нормативно-правових актів, які ухвалюються органами державної влади та/або місцевого самоврядування, їх посадовими особами; б) у розширеному значенні законодавство – це сукупність нормативно-правових актів, які ухвалюються парламентом, Президентом та урядом; в) у вузькому значенні законодавство – це сукупність нормативно-правових актів, які ухвалюються народом у порядку референдуму та/або парламентом, який втілює народну волю за своєрідним дорученням, з метою правового регулювання найбільш важливих відносин у спеціально встановленому конституційно-правовому порядку;
– положення щодо доцільності законодавчого оформлення правового статусу актів, що прийняті як результат безпосередньої легітимізації волі народу на всеукраїнському та місцевому референдумах, які займають особливе місце в ієрархічній структурі законодавства;
– положення щодо основоположної ролі міжнародних договорів в ієрархічній структурі законодавства, як підстави для прийняття та чинності актів внутрішнього національного законодавства, відповідно до того, що за логікою та змістом конституційно-правового статусу їх укладають з урахуванням положень Конституції України;
дістали подальшого розвитку:
– осмислення стану сучасної моделі ієрархічної структури законодавства, на підставі чого подано детальну характеристику її основних конструктивних елементів, зокрема: конституції; міжнародних договорів; законів; підзаконних нормативно-правових актів; актів, прийнятих на всеукраїнському та місцевих референдумах;
– положення щодо виокремлення головних тенденцій розвитку ієрархічної структури законодавства, до яких, насамперед, слід віднести: а) збільшення питомої ваги законів у правовому регулюванні суспільних відносин; б) посилення впливу міжнародних договорів та актів міждержавних утворень, зокрема ЄС; в) забезпечення чіткості, доступності змісту актів законодавства; г) чітке законодавче закріплення та подальша оптимізація процедури розроблення, прийняття, виконання, зупинення та скасування нормативно-правових актів; ґ) посилення традиційних форм судового контролю, а також запровадження нових форм конституційного, громадського контролю за збереженням та відновленням ієрархічної структури законодавства.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що дане дослідження спрямовано на подальший розвиток науки теорії держави і права, поглиблення знань про ієрархічну структуру законодавства, забезпечення побудови ефективної її моделі.
Сформульовані в дисертації пропозиції, висновки можуть бути використано у:
– науково-дослідницькій роботі – для подальшого аналізу та дослідження проблем ієрархічної структури законодавства;
– правотворчій роботі – як теоретичний матеріал при розробленні проектів законів та інших нормативно-правових актів України з питань структури законодавства (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у законопроектній роботі Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України від 07.02.2012 р. № 7-02/45);
– правозастосовній роботі – для належного застосування актів законодавства (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у роботі Державної служби інтелектуальної власності України від 25.10.2011 р. № 3-15/7808);
– світоглядно-виховній роботі – для підвищення рівня правової культури і правової свідомості громадян;
– навчальному процесі – положення й висновки зроблені в дисертації, можуть бути використані під час викладання дисциплін «Загальна теорія держави і права» та інших спецкурсів з цього напрямку у вищих навчальних закладах освіти, у процесі опрацювання та вдосконалення робочих програм і планів, при розробці підручників, навчальних посібників, лекцій, семінарських занять, рефератів та курсових робіт, у тому числі у науково-дослідницькій роботі студентів, аспірантів, ад’юнктів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі сформульовані в роботі висновки та пропозиції одержано автором особисто та викладено в опублікованих працях. У науковій статті, яка підготовлена у співавторстві з Л.О. Костюк, авторська частка становить 50 %.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення і висновки дисертації обговорено на засіданні кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ. Їх також було оприлюднено у вигляді тез і наукових доповідей на всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми кодифікації у трудовому праві» (м. Київ, 25 травня 2006 р.); «Соціальна та правова держава: проблеми становлення» (м. Київ, 24 червня 2010 р.); «Права інвалідів через призму Конвенції ООН «Про права інвалідів» (м. Київ, 26–27 листопада 2010 р.), а також всеукраїнському (національному) круглому столі на тему: «Новітнє законодавство: проблеми та перспективи» (м. Київ, 5 жовтня 2012 р.).
Публікації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертації знайшли своє відображення в одинадцяти публікаціях, з яких п’ять – у фахових виданнях МОНмолодьспорту України та шість – у матеріалах науково-практичних конференцій та інших виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 203 сторінки, з них основний текст – 178 сторінок. Список використаних джерел складає 209 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у проведенні комплексного науково-теоретичного дослідження проблем становлення ієрархічної структури законодавства, розроблено теоретичні засади подальшого розвитку місця окремих актів законодавства в ієрархічній структурі, підготовлено низку науково-обгрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення правових актів, які регулюють питання ієрархічної структури законодавства.
1. З метою формування ефективної моделі ієрархічної структури законодавства запропоновано розглядати законодавство України як складну систему нормативно-правових актів, що формується народом України як основним джерелом влади, а також створюваними ним органами влади, зокрема органами державної влади та місцевого самоврядування. На підставі узагальнення джерельної бази досліджень проблематики ієрархічної структури законодавства здійснено її систематизацію за критеріями методологічного значення, філософсько-правовою природою джерел, сфер наукових знань, що дозволило об’єднати наявні джерела в такі групи: 1) міжнародно-правові; 2) спеціально-правові; 3) допоміжні.
2. Систематизовано основні науково-теоретичні підходи до розуміння сутності та ознак категорій «законодавство» та «ієрархічна структура законодавства». Зокрема, обґрунтовано наявність трьох визначень законодавства, а саме, у широкому, розширеному і вузькому розуміннях, що спираються на національну правову доктрину, законодавчу вітчизняну традицію та законодавчу практику: а) у широкому значенні законодавство - це система взаємопов’язаних нормативно-правових актів, які ухвалюються органами державної влади та/або місцевого самоврядування, їх посадовими особами; б) у розширеному значенні законодавство – це сукупність нормативно-правових актів, які ухвалюються парламентом, Президентом та урядом; в) у вузькому значенні законодавство – це сукупність нормативно-правових актів, які ухвалюються народом у порядку референдуму та/або парламентом, який втілює народну волю за своєрідним дорученням, з метою правового регулювання найбільш важливих відносин у спеціально встановленому конституційно-правовому порядку, яке повною мірою відповідає сучасним тенденціям розвитку права.
3. Аргументовано необхідність уточнення юрисдикції Конституційного Суду України в частині визнання конституційності (неконституційності) національного законодавства, зокрема, запропоновано розширити коло суб’єктів, які мають право на звернення: всеукраїнські громадські організації; Кабінет Міністрів України; Генеральна прокуратура України.
4. Визначено, що ієрархічна структура законодавства – це передбачена нормами права належним чином структурована та впорядкована система взаємопов’язаних між собою актів законодавства, у якій кожен елемент (нормативно-правовий акт) має чітко окреслене місце щодо інших елементів (нормативно-правових актів), відповідно до предмета правового регулювання, правового становища нормотворчих органів та інших визначених законом критеріїв. До основних ознак ієрархічної структури законодавства запропоновано віднести такі: вид структуризації нормативно-правових актів; передбачає підпорядкованість її нормам Конституції України; передбачає підпорядкованість актів законодавства нижчої юридичної сили актам законодавства вищої юридичної сили; сприяє визначенню місця нормативно-правових актів у структурі законодавства; визначає правовий зв'язок нормативно-правових актів між собою; сприяє ефективному застосуванню нормативно-правових актів та однозначній правозастосовній практиці.
5. Законодавчим підґрунтям для вирішення питань формування цілісної ієрархічної структури законодавства може стати ухвалення парламентом Концепції розвитку законодавства та Закону України «Про нормативно-правові акти», які мають законодавчо закріплювати стратегію та пріоритети розбудови національного законодавства на основі його ієрархічної структуризації.
6. Запропоновано у розвиток Конституції України законодавчо закріпити особливе місце законів та інших рішень всеукраїнського референдуму в ієрархічній структурі законодавства, з огляду на специфічну процедуру їх легітимізації народом.
7. Слід законодавчо деталізувати місце в ієрархічній структурі законодавства міжнародних договорів України, які визначають основоположні норми щодо розбудови ієрархічної структури законодавства, що зумовлено: їхньою юридичною чинністю як актів, що регулюють міждержавні відносини; законодавчо встановленими перевагами при застосуванні порівняно з актами національного (внутрішнього) законодавства; концептуальністю для формування актів національного (внутрішнього) законодавства, у тому числі законів і підзаконних нормативно-правових актів, які ухвалюють органи державної влади та місцевого самоврядування, уповноважені посадові особи.
8. Наголошено, що Конституція України визначає конституційно-правову модель ієрархічної структури законодавства, що ґрунтується на визначенні: Конституції України як Основного Закону України, який має найвищу юридичну силу в системі актів законодавства України; міжнародних договорів України як актів, що повинні відповідати Конституції України; правового статусу законів; правових властивостей актів законодавства, які видає Президент України та ухвалює Кабінет Міністрів України; засад правового статусу актів законодавства, які ухвалюються уповноваженими органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, уповноваженими посадовими особами; елементів правового статусу рішень Конституційного Суду України. Конституційна модель ієрархічної структури законодавства є незавершеною, а тому потребує належного уточнення та конкретизації на підставі окремого закону.
9. Визначено сучасну модель ієрархічної структури законодавства: 1) Конституція України; 2) міжнародні договори України; 3) закони України; 4) постанови та інші нормативно-правові акти Верховної Ради України; 5) нормативно-правові акти Президента України; 6) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України; 7) нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 8) нормативно – правові акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 9) нормативно-правові акти міністерств та інших органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим; 10) рішення нормативного характеру обласних, міських, районних рад та їхніх виконавчих органів; 11) рішення нормативного характеру обласних, районних та інших місцевих державних адміністрацій; 12) рішення нормативного характеру сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, районних, обласних рад; 13) чинні нормативно-правові акти колишнього Союзу РСР та УРСР. Особливе місце в ієрархічній структурі законодавства належить нормативно – правовим актам, які ухвалені як результат безпосередньої легітимізації волі народу (територіальних громад) на всеукраїнському та місцевому референдумах.
Запропоновано у розвиток Конституції України законодавчо визначити правовий статус нормативно – правових актів ухвалених на місцевому референдумі.
10. Сформульовано такі концептуальні підходи до реформування ієрархічної структури законодавства: положення щодо виокремлення головних тенденцій розвитку ієрархічної структури законодавства, до яких, насамперед, слід віднести: а) збільшення питомої ваги законів у правовому регулюванні суспільних відносин; б) посилення впливу міжнародних договорів та актів міждержавних утворень, зокрема ЄС; в) забезпечення чіткості, доступності змісту актів законодавства; г) чітке законодавче закріплення та подальша оптимізація процедури розроблення, прийняття, виконання, зупинення та скасування нормативно-правових актів; ґ) посилення традиційних форм судового контролю та запровадження нових форм конституційного, громадського контролю за збереженням, а також відновленням ієрархічної структури законодавства.
Обґрунтовано необхідність прийняття Закону України «Про нормативно-правові акти», на підставі якого доцільно врегулювати відносини щодо правового статусу окремих актів законодавства, а також визначити принципи ієрархічної структури законодавства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975.- 264 с.
2. Пронюк Н.В. Національне законодавство і його роль у демократичних перетвореннях в Україні: автореф. дис.... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / Н.В. Пронюк // Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2004. – 18 с.
3. Иванников И.А. Толковый словарь по теории права [Серия «Словарь»]. -Ростов-на-Дону: Феникс, 2005. – 124 c.
4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: [підручник] / пер. з рос. – Харків: Консум, 2006. – 656 c.
5. Теорія держави і права. Академічний курс: [підручник] / за ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 685 с.
6. Теорія держави і права: [навч. посіб.] / А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков та ін.; за заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 320 с.
7. Популярна юридична енциклопедія/кол. авт.: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко, В.С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
8. Новый юридический словарь / под ред. А.Н. Азрилияна. – М.: Институт новой экономики, 2006. – 1088 с.
9. Юридический энциклопедический словарь/под. общ. ред. В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 2001. – VI. – 450 с.
10. Пархоменко Н.М. Договір у системі права України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / Н.М. Пархоменко // НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 1998. – 16 с.
11. Про нормативно-правові акти: проект Закону України реєстр. №7409 від 01.12.2010 р., внесений народним депутатом України Мірошниченком Ю.Р.: [Режим доступу]: Електронний ресурс: http://gska2.rada.gov.ua
12. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р.
№254-к/ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
13. Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів: Наказ Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 р. № 34/5 // Офіційний вісник України. – 2005. – 2 квітня. – №15. – Ст. 312.
14. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції України в контексті положень її статей 5, 156 та за конституційним зверненням громадян Галайчука Вадима Сергійовича, Подгорної Вікторії Валентинівни, Кислої Тетяни Володимирівни про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, четвертої статті 5 Конституції України (справа про здійснення влади народом): Рішення від 5 жовтня 2005 р. №6-рп/2005 // Офіційний вісник України вiд 26.10.2005 р. – №41. – С. 31
15. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лютого 2010 р. №1861-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №№14-17. – Cт.133.
16. Ющик О.І. Теоретичні проблеми законодавчого процесу: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук, спец.:12.00.01 / О.І. Ющик // НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2005. – 44 с.
17. Про національні меншини в Україні: Закон України від 25 червня 1992 р. №2494-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №36. – Ст. 529.
18. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). – Рішення від 9 лютого 1999 р. №1-рп/99 // Офіційний вісник України від 05.03.1999 р. – № 7. – С.160.
19. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10 червня 1997 р. 503/97 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 24. – С. 11.
20. Горбунова Л.М. Підзаконні нормативно-правові акти: організаційно-правові питання забезпечення законності: автореф. дис. ... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.07 / Л.М. Горбунова // Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2005. – 21с.
21. Медведчук В. Питання ефективності чинного законодавства / В. Медведчук // Право України. – 1998. –№8. – С.69-72.
22. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: [навч.посіб.] – К.: Атіка. – 2001. – 174с.
23. Конституція України: Науково – практичний коментар / В.Б.Авер’янов, О.В.Батанов, Ю.В.Баулін та ін.: Ред. кол. В.Я.Тацій, Ю.П.Битяк, Ю.М.Грошевой та ін. – Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре». – 2003. – 808с.
24. Пархоменко Н.М. Джерела права: теоретико-методологічні засади: автореф. дис... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.01 / Н.М. Пархоменко// Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – К., 2009. – 32с.
25. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна "законодавство"): Рішення від 9 липня 1998 р. №12-рп/98//Офіційний вісник України. – 1998. – № 32. – С. 59.
26. Євграфова Є.П. Формування системи національного законодавства (деякі питання теорії і практики): автореф. дис. ... канд. юрид. наук, спец: 12.00.01 / Є.П. Євграфова // Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2005. – 21с.
27. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права [навч. посіб.]. – К.: «Юрисконсульт», 2006. – 355с.
28. Общая теория государства и права: [Академ.курс в 2-х томах]. Под ред. М.Н. Марченко [Том 2]. – [Теория права]. – М., Изд-во «Зерцало»,1998. – 640 с.
29. Шипілов Л.М. Принцип народовладдя і його здійснення в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / Л.М. Шипілов // Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2004. – 19с.
30. Бабенко К.А. Принцип поділу державної влади та сучасні проблеми його реалізації в Україні (конституційно-правовий аналіз): автореф. дис. ... канд. юрид. наук, спец.:12.00.02 / К.А. Бабенко // Ін-т законодавства Верхов. Ради України. – К., 2004. – 17с.
31. Лихолат І.П. Раціональне та позараціональне в праві (на матеріалах законотворчості): автореф. дис. ... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.12 / І. П. Лихолат // Нац. акад. внутр. справ України МВС України. – К., 2001 – 19с.
32. Онищенко Н.М. До питання про соціальну ефективність законодавства. – Правова система України: теорія та практика / Н.М. Онищенко // Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції Інституту держави і права ім. В.М.Корецького АН України. – К., 1993. – – С. 62-63.
33. Заец А.П. Согласованность нормативных предписаний как условие повышения эфективности правового регулирования: автореф. дис. …канд. юрид. наук / А.П. Заец // Институт государства и права. – Киев, 1985. – 18с.
34. Филосовский словарь. – Под ред. И.Т.Фролова [6-е изд. перераб. и доп.] – М.: Политиздат, 1991. – 560 с.
35. Грищенко А.В. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / А.В. Грищенко // Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 18с.
36. Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади концепції розвитку законодавства України: [Концепція розвитку законодавства України]. – Матеріали науково – практичної конференції / Ю.С. Шемшученко // Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 1996. – С.42-45.
37. Оборотов Ю.М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук, спец: 12.00.01 / Ю.М. Оборотов // Одес. нац. юрид. акад. – О., 2003. – 38с.
38. Рогач О.Я. Кодифікаційні акти в системі законодавства України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / О.Я. Рогач // Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2003. – 19с.
39. Тополевський Р.Б. Системні зв'язки юридичних джерел права: автореф. дис. ... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / Р.Б. Тополевський // Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2004. –19с.
40. Рудой К.М. Адаптація адміністративного законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до норм Європейського Союзу: автореф. дис. ... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.07 / К.М. Рудой // Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2004. – 20с.
41. Москаленко О.М. Джерела права Європейського Союзу (міжнародно-правовий аналіз): автореф. дис. ... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.11 / О.М. Москаленко // Ін-т законодавства ВР України. – К., 2006. –17с.
42. Оніщенко О.В. Конституція України як основне джерело конституційного права України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / О.В. Оніщенко // Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2005. – 19с.
43. Оніщук М. Верховенство Конституції України як засадничий принцип правової держави / М.Оніщук // Віче. – 2010. – № 18. – С. 6-7.
44. Осауленко О.І. Загальна теорія держави і права. – К.: Істина, 2007. – 336с.
45. Колісник Т.В. Внутрішнє законодавство України як джерело міжнародного приватного права: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Т.В. Колісник // Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 19 с.
46. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. №436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№18-22. – Ст.144.
47. Кодекс законів про працю: Закон від 10 грудня 1971 р. №322-VIII// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50. – Cт. 375.
48. Чернелевська О.А. Конкурентне законодавство України: формування, зміст та розвиток: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.04 / О.Л. Чернелевська // Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2006. – 16с.
49. Прохоренко М.М. Система військового законодавства України: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / М. М. Прохоренко // Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2007. – 20 с.
50. Мицак А.П. Становлення і розвиток митного законодавства на території України: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / А.П. Мицак // Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2005. – 16 с.
51. Вітовська І.В. Правове регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України; автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.06 /І.В. Вітовська// Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2004. – 20 с.
52. Ярмакі В.Х. Міжнародне гуманітарне право, що застосовується в період збройних конфліктів та імплементація його Україною: автореф. дис... юрид. наук, спец.: 12.00.11 / В.Х. Ярмакі // Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2003. – 19 с.
53. Дутка Г.І. Закон у системі нормативно-правових актів України: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / Г.І. Дутка// Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2003. – 18с.
54. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
55. Невзоров І.Л. Принцип законності в правозастосувальній діяльності: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / І.Л. Невзоров // Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 19 с.
56. Самохвалов В.В. Законність і справедливість: теоретико-правові проблеми співвідношення та взаємодії: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / В.В. Самохвалов // Ін-т законодавства Верхов. Ради України. – К., 2008. – 18 с.
57. Алексеев С.С. Общая теория права: [учеб.- 2-е изд., перераб. и доп.]. – М.: ТК Велби, Из-во Проспект, 2008. – 576с.
58. Правознавство: [підручник] / [А.І. Берлач, С. С.Бичкова, Д. О. Карпенко та ін..] – [ друге вид.доп.]. – К.: Правова єдність, 2009. – 792 с.
59. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудових правовідносин в умовах переходу України до ринкової економіки: автореф. дис... д-ра юрид. наук,спец.: 12.00.05 / П.Д. Пилипенко // Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2001. – 36 с.
60. Колодій А.М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання): автореф. дис... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.01; 12.00.02 / А.М. Колодій // Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 1999. – 36 с.
61. Хміль М.М. Принцип неприпустимості зловживання правом (теоретико-правові аспекти): автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / М.М. Хміль // Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2005. – 19 с.
62. Снігур І.Й. Механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / І.Й. Снігур // Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2007. – 18 с.
63. Француз-Яковець Т.А. Забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.02 / Т.А. Француз-Яковець // Одес. нац. юрид. акад. – О., 2007. – 20 с.
64. Фулей Т.І. Сучасні загальнолюдські принципи права та проблеми їх впровадження в Україні: автореф. дис..... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / Т.І. Фулей // Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2003. – 20 с.
65. Погребняк С.П. Колізії у законодавстві України та шляхи їх переборення: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / С.П. Погребняк // Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2001. – 19 с.
66. Томкіна О.О. Акти Кабінету Міністрів України: теоретичні засади видання та реалізації: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.07/ О.О. Томкіна // Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2005. – 21 с.
67. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі: автореф. дис... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.01/ О.Г. Мурашин // Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2001. – 34 с.
68. Стрєльцова О.В. Джерела права Європейського Союзу (теоретичні аспекти): автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.:12.00.01 / О.В. Стрєльцова // НАН України. І-т держави і права ім. В.М.Корецького. – К ., 2008. – 20 с.
69. Заєць А.П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації: автореф. дис... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.01 / А.П. Заєць // Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 1999. – 36с.
70. Опришко В. Конституція – фундаментальна основа подальшого розвитку законодавства і правової системи України / В. Опришко // Право України. – 1996. – №9. – С. 45-49.
71. Березюк О. Як приймати Конституцію України /О.Березюк // Право України. – 1996. – №6. – С. 7-8 .
72. Назаренко Є. До питання про конституційну реформу державної влади України / Є. Назаренко // Право України. – 1996. – № 10. – 5-10 с.
73. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995р // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №18. –Ст.133.
74. Шаповал В. Конституція України як нормативно-правовий акт (теоретичні проблеми кваліфікації) / В.Шаповал // Право України. – 1997. – №10. – С. 3-6.
75. Опришко В. Конституція України – основа розвитку законодавства / В.Опришко // Право України. – 1997. – №8. – С. 3-5.
76. Головатий С. Конституція України 1996 р. в системі європейського конституціоналізму / С. Головатий // Право України. – 1997. – № 8. – С.3-6.
77. Шаповал В. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції / В.Шаповал // Право України. – 1997. – №6. – С. 3-6.
78. Скрипнюк О. Поняття функцій конституції та теоретико-методологічні проблеми їх класифікації / О.Скрипнюк // Право України. – 2006. – №2. – С. 21-25.
79. Конституційне право України. – К.: Наукова думка, 1999. – С. 733.
80. Погорілко В. Федоренко В. Поняття та юридичні властивості Конституції України / В.Погорілко, В.Федоренко // Право України. – 2006. – №11. – С. 4-9.
81. Костицький В. Конституція України 1996 року – модель Української держави / В.Костицький // Право України. – 2001. – С. 16-17.
82. Шаповал В. Конституція як форма (джерело) конституційного права України (питання теорії) / В.Шаповал // Право України. – 1999. – №6. – С. 5-10.
83. Опришко В. Загальнотеоретичні і практичні проблеми систематизації законодавства України / В.Опришко // Право України. – 1999. – №12. С. 26-30.
84. Селіванов В. Методичні проблеми запровадження конституційних принципів «верховенство права» і «верховенство закону». / В. Селіванов // Право України. – 1997. – №6. – С. 8-18.
85. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 3.
86. Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики: автореф. дис... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.02 / А.З. Георгіца // Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 1999. – 31с.
87. Журавський В.С.Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму: автореф. дис... д – ра юрид. наук, спец.: 12.00.01; 12.00.02 / В.С. Журавський // Одес. нац. юрид. акад. – О., 2001. – 36 с.
88. Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання: Закон України від 18 листопада 1992 р. №2796-XII. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №2. – Ст. 6.
89. Шатіло В. Місце Президента України в системі органів державної влади / В.Шатіло // Право України. – 2003. – №5. – С. 24-26.
90. Кафарський В. Правові засади функціонування Кабінету Міністрів України. / В.Кафарський // Право України. – 2006. – №6. – С. 8-11.
91. Шаповал В. Сутнісні характеристики місцевого самоврядування / В.Шаповал // Право України. – 2002. – №3. – С. 48-54.
92. Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим: Закон України від 23 грудня 1998 р. №350-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №5-6. – Ст.43
93. Борденюк В. Механізм (апарат) державного управління як система органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування / В. Борденюк // Право України. – 2005. – №6. – С.16-20.
94. Василюк С. Теорія поділу влади і судова влада в Україні / С. Василюк // Право України. – 2002. – №5. – С.8-11.
95. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. № 422 / 96-ВР. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №49. – Ст.272.
96. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 р. № 3018-ІІІ. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №№41-45. –Ст.529.
97. Шишкін В. Суб’єкти здійснення правосуддя за Конституцією України / В.Шишкін // Право України. – 1998. – №11. – С.34-37.
98. Жорін Ф.Л. Визначення завдань другого етапу правового забезпечення діяльності України в сфері зовнішніх відносин / Ф.Л.Жорін // Концепція розвитку законодавства України: [Матеріали науково-практичної конференції]. – К. – 1996. – С. 471-473.
99. Тимченко Л.Д. Розвиток українського законодавства і міжнародне право / Л.Д. Тимченко // Концепція розвитку законодавства України: [Матеріали науково-практичної конференції]. – К. – 1996. – С.486-488.
100. Про дію міжнародних договорів на території України.:Закон України від 10 грудня 1991р. №1953-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №10. – Ст.137.
101. Полешко А. Імплементація норм міжнародного права у вітчизняному законодавстві – важливий аспект правової реформи /А.Полешко // Право України. – 1998. – №12. – С.24-33.
102. Коментар до Конституції України: Інститут законодавства Верховної Ради України. // Під ред. В.Ф.Опришка. – К.: АТ «Книга»,1996. – С. 376.
103. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р. №1906-XV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №50. – Ст. 504.
104. Назаренко О.А. Міжнародні договори України в системі джерел конституційного права України: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / О.А. Назаренко // Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – К., 2006. – 20 с.
105. Цивільний кодекс України: [Коментар]. – Харків.: «Одіссей»,2003. – С.856.
106. Терлецький Д.С. Конституційно-правове регулювання дії міжнародних договорів в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.:12.00.02 / Д.С. Терлецький // Одес. нац. юрид. акад. – О., 2007. – 20 с.
107. Кияниця І.П. Імплементація норм міжнародного права в правовій системі ФРН: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.11 / І.П. Кияниця // НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2004.– 17 с.
108. Блажиєвська М.В. Імплементація норм міжнародного права: правова теорія і практика України: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.11 / М.В. Блажиєвська // Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2005. – 19 с.
109. Степко О.М. Інформаційна діяльність ООН: автореф. дис... канд. політ. наук, спец.: 23.00.04/ О.М. Степко // Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2004. – 21 с.
110. Загальна декларація прав людини: Декларація від 10 грудня 1948 р.: [Режим доступу]: Електронний ресурс: http://zakon.rada.gov.ua.
111. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції: // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №40. – Ст.263.
112. Пастухова Л.В. Ефективність міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції про захист прав і основних свобод людини: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.11 / Л.В. Пастухова // Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2003. – 21 с.
113. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота: [учеб.пос.] / Безбах В.В. и др. – М.: Зерцало,1999. – 400с.
114. Басараб М.Б. Досвід європейської інтеграції Польщі: перспективи для України: Автореф. дис... канд. політ. наук, спец.: 21.01.01 / М.Б. Басараб // Нац. ін-т стратег. дослідж., Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки. – К., 2004. – 15 с.
115. Буренко Н.М. Еволюція політики Європейського Союзу щодо країн Центральної та Східної Європи: автореф. дис... канд. політ. наук, спец.: 23.00.04 / Н.М. Буренко // Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2004. – 26 с
116. Опришко В. Ф. Теоретичні та практичні аспекти механізму гармонізації законодавства України з міжнародним правом / В.Ф. Опришко // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: [Матеріали науково-практичної конференції]. – К.,1998. – С.11-25.
117. Москаленко О.М. Джерела права Європейського Союзу (міжнародно-правовий аналіз): автореф. дис. ... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.11/ О.М. Москаленко// Ін-т законодавства ВР України. – К., 2006. – 17 с.
118. Смиронова К.В. Джерела права Європейського Союзу: Автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.11 / К.В. Смирнова // Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2005. – 20 с.
119. Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами – членами: Закон України від 10 листопада 1994 р. №237 / 94-ВР. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №46. – Ст.415.
120. Про ратифікацію Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах: Закон України від 22 вересня 2005 р. №2910-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – №1. – Ст.5.
121. Про ратифікацію Угоди між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах: Закон України від 22 вересня 2005 р. № 2911-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – №1. – Ст.6.
122. Про ратифікацію Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах: Закон України від 7 вересня 2005 р. № 2822-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №50. – Ст.539.
123. Про ратифікацію Договору між Україною та Ісламською Республікою Іран про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах: Закон України від 7 вересня 2005 р. №2823-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №50. – Ст.540.
124. Про ратифікацію Договору між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах: Закон України від 4 червня 2004 р. №1758-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №36. – Ст. 439.
125. Овчаренко І.М. Закони у системі джерел (форм) права та їх класифікація: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / І.М. Овчаренко // Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2004. – 19с.
126. Демків Р.Я. Закон в системі нормативно-правового регулювання діяльності міліції: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / Р.Я. Демків // Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2007. – 16 с.
127. Про доповнення Конституції (Основного Закону) України статтею 97-1 та внесення змін і доповнень до статей 106,114-5 і 120 Конституції України.: Закон України від 19 грудня 1992 р. №2885-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст.60.
128. Про оплату праці: Декрет Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 р. № 23-92. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №11. – Ст.93
129. Податковий кодекс України: Закон України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – №№13-17. – Ст.112.
130. Бюджетний кодекс України: Закон України від 8 липня 2010 р. № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №50-51. – Ст.572.
131. Мацюк А.Р., Мартиненко П.Р., Тихонова Є.А., Заєць А.П. Правова природа законодавчих актів і методологічні та прикладні аспекти законодавчого процесу / А.Р. Мацюк, П.Р. Мартиненко, Є.А. Тихонова, А.П. Заєць // Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах: [Збірник наукових статей] / [Випуск 1]. – К., 1996. – С. 74-84.
132. Юзьков Л.П. Конституційні закони: утвердження концепції і становлення практики / Л.П. Юзьков // Радянське право. – 1991. – №5. –С.12-15.
133. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 7 жовтня 2010 р. №2591-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – №9. – Ст. 58.
134. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закону України від 23 грудня 1997 р. №776/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №20. – С т.99.
135. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. № 2235-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №13. – Ст. 65.
136. Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим: Закон України від 23 грудня 1998 р. №350-XIV// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №5-6. – Ст.43.
137. Цивільний кодекс України: [Офіційне видання]. – К., Атіка. – 2003. – 416с.
138. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. №755-IV// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №31-32. – Ст. 263.
139. Про ратифікацію Статуту Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ: Закон України від 16 березня 2008 р. № 136-VI //Відомості Верховної Ради України. – 2008. – №18. – Ст. 196.
140. Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі: Закон України від 10 квітня 2008 р. №250-VI // Урядовий кур'єр вiд 18.04.2008 – № 73.
141. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 р. №1550-III // Відомості Верховної Ради України – 2000. – №23. – Ст. 176.
142. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17 березня 2011 р. №3166-VI // Відомості Верховної Ради України – 2011. – №38. – Ст. 385.
143. Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. №731. [Режим доступу]: Електронний ресурс: http://zakon1.rada.gov.ua.
144. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України): Рішення від 17 жовтня 2002 р. №17-рп/2002 // Вісник Конституційного суду України – 2002. – № 5. – Стор. 11.
145. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини другої статті 84, пункту 34 частини першої статті 85, частини першої статті 86, статті 91 Конституції України, частин другої, третьої, четвертої статті 15 Закону України «Про статус народного депутата України» (права про направлення запиту до Президента України): Рішення від 14 жовтня 2003 р. №16-рп/2003 // Урядовий кур'єр вiд 29.10.2003 – № 203.
146. Про розроблення Загальнодержавної програми попередження та ліквідації негативних техногенних та екологічних ситуацій на території України на період до 2025 року : Постанова Верховної Ради України від 2 березня 2010 р. № 1925-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 19. – Ст. 160.
147. Про деякі питання нормативно-правового забезпечення порядку роботи Верховної Ради України: Постанова Верховної Ради України від 8 квітня 2008 р. №247-VI // Відомості Верховної Ради України.–2008. – №№19-22. – Ст.211.
148. Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 6 квітня 2011р. №370/2011 // Урядовий кур'єр вiд 12.04.2011. – № 66.
149. Деякі питання діяльності Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва: Указ Президента України від 30 березня 2012 р. №237/2012 // Урядовий кур'єр вiд 10.04.2012 – № 177.
150. Питання Центру сприяння інституційному розвитку державної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2008 р. №528. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 41. – Ст. 1367.
151. Про затвердження Порядку розроблення, проведення моніторингу та оцінки реалізації регіональних стратегій розвитку: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 р. №1186 // Офіційний вісник України. – 2011. – №91. – Ст. 3294.
152. Про затвердження Порядку призначення на посади керівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 р. №45 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 9. – Стор. 25.
153. Про Положення про Міністерство юстиції України: Указ Президента України від 6 квітня 2011 р. №395/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 28. – Ст. 1162.
154. Про Положення про Міністерство фінансів України: Указ Президента України від 8 квітня 2011 р. №446/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1254.
155. Про Міністерства аграрної політики та продовольства України: Указ Президента України від 23 квітня 2011 р. №500/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 31. – Ст. 1326.
156. Про затвердження Порядку проведення органами юстиції перевірок стану правової роботи та систематизації законодавства: Наказ Міністерства юстиції України від 18 січня 2012р. № 91/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 6. – Ст. 225.
157. Про затвердження Порядку організації та проведення особистого прийому грома