ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

Харківський регіональний інститут державного управління

На правах рукопису

КОРОТИЧ Олена Борисівна

УДК 354:353:352.07

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ УКРАЇНИ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант
Амосов Олег Юрійович,
д. е. н., професор

Харків2009

З М І С Т

ВСТУП............................................................................................................. 4
Розділ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ КРАЇНИ........................... 18
1.1. Вихідні положення концепції державного управління
регіональним розвитком України................................................ 18
1.2. Обґрунтування теоретико-методологічних засад здійснення державного управління.................................................................................... 45
1.3. Розроблення системи державних механізмів управління.......... 67
Висновки до розділу 1......................................................................... 93
Розділ 2. УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ..... 99
2.1. Формування комплексів характеристик та ознак
регіональних систем..................................................................... 99
2.2. Застосування системного підходу до структурування
регіонів різних рівнів................................................................. 119
2.3. Аналіз динаміки розвитку України та наявних
міжрегіональних диспропорцій ................................................ 141
Висновки до розділу 2....................................................................... 166
Розділ 3. ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ РОЗРОБЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ
РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ........................................... 171
3.1. Встановлення місця державної регіональної політики
серед інших її видів.................................................................... 171
3.2. Розкриття сутності та змісту регіональної політики................. 186
3.3. Уточнення переліків суб’єктів і об’єктів регіональної
політики держави....................................................................... 207
Висновки до розділу 3....................................................................... 231
Розділ 4. МЕТОДОЛОГІЯ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО
УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ
УКРАЇНИ.................................................................... 234
4.1. Визначення головних цілей та розроблення системи
принципів державної регіональної політики............................ 234
4.2. Окреслення стратегічних орієнтирів державного управління розвитком країни 253
4.3. Виявлення пріоритетних завдань регіонального розвитку
України....................................................................................... 278
Висновки до розділу 4....................................................................... 293
Розділ 5. ОНОВЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ В УКРАЇНІ............................................ 297
5.1. Методологічне забезпечення комплексного державного
механізму управління регіональним розвитком країни........... 297
5.2. Розроблення підходів до удосконалення адміністративно-територіального поділу України........................................................................... 315
5.3. Демократизація механізмів управління регіональним
розвитком в Україні................................................................... 338
Висновки до розділу 5....................................................................... 362
ВИСНОВКИ................................................................................................ 366
Додатки........................................................................................................ 375
Список використаних джерел..................................................................... 439

ВСТУП

Актуальність дослідження. Головною передумовою розбудови України як незалежної, демократичної, правової соціально орієнтованої держави, її інтеграції у світове співтовариство є істотне підвищення рівня соціально-економічного розвитку країни та її регіонів, забезпечення гідних умов життя населення незалежно від місця проживання, а також зниження наявної міжрегіональної диференціації. Вирішення багатьох проблем, пов’язаних із просторовим розвитком України та створенням ефективної системи управління на місцевому рівні, зумовлює необхідність формування комплексу теоретико-методологічних засад державного управління регіональним розвитком країни та розроблення конкретних пропозицій щодо удосконалення його механізмів.
Переважна більшість досліджень, які стосуються теоретичного забезпечення державного управління регіональним розвитком України, проводилося і проводиться у теперішній час відокремлено у двох наукових напрямках: державне управління та регіоналістика, причому останній з них додатково розгалужується на регіонознавство, регіональну економіку, регіональне управління, включає економічну географію щодо розміщення продуктивних сил тощо. У межах кожного наукового спрямування формується власне бачення процесів, пов’язаних із забезпеченням регіонального розвитку країни, в тому числі через систему державного управління, що унеможливлює застосування системного підходу до вирішення комплексних проблем, які з часом лише ускладнюються.
Виходячи з цього, одним з найважливіших наукових завдань на сьогодні є формування цілісної концепції державного управління регіональним розвитком України, а також теоретико-методологічних і науково-прикладних засад його реалізації. Тобто існує потреба у додаткових розвідках у сфері методологічного забезпечення науки та практики державного управління, поглибленому теоретичному дослідженні, уточненні та з’ясуванні співвідношення понять регіоналізму, деталізації цілей та принципів регіонального розвитку, розробленні дійових державних механізмів ефективного управління регіональним розвитком країни та удосконаленні системи управління державою у просторовому аспекті.
Методології здійснення державного управління як суспільного явища та складного процесу, в тому числі щодо розвитку регіональних та субрегіональних соціально-економічних систем різних рівнів, присвятили свої фундаментальні праці В.Б.Авер’янов, Б.І.Адамов, О.Ю.Амосов, Г.В.Атаманчук, В.М.Бабаєв, В.Д.Бакуменко, С.О.Біла, А.О.Дєгтяр, В.Б.Дзюндзюк, В.Ю.Керецман, В.М.Князєв, В.А.Козбаненко, І.Б.Коліушко, С.П.Коломийцев, О.І.Крюков, В.С.Куйбіда, Ю.О.Куц, О.Я.Лазор, Г.І.Леліков, В.В.Мамонова, В.М.Мартиненко, О.А.Машков, А.Ф.Мельник, А.В.Мерзляк, О.Г.Мордвінов, С.П.Мосов, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенський, Г.С.Одінцова, С.Є.Саханенко, В.М.Селіванов, О.В.Скрипнюк, Ю.П.Сурмін, В.В.Токовенко, В.В.Тертичка, В.В.Цвєтков, Ю.О.Чернецький, Ф.І.Шамхалов, Ю.П.Шаров та інші відомі вчені.
Вагомий внесок у формування уявлення про підходи до управління регіонами країни, регіональний розвиток, засади розробки та здійснення регіональної політики, виявлення особливостей державної регіональної політики та політик регіонів, окреслення їх суб’єктів та об’єктів зробили такі провідні науковці як Е.Б.Алаєв, О.І.Амоша, Г.В.Балабанов, П.Т.Бубенко, З.С.Варналій, С.Г.Галуза, З.В.Герасимчук, А.П.Голіков, Г.К.Губерна, М.І.Долішній, Л.М.Зайцева, Ю.М.Іпатов, Б.Т.Кліяненко, В.С.Кравців, О.П.Крайник, Н.Г.Кузнецов, Л.М.Кузьменко, А.Г.Мазур, Т.С.Максимова, А.С.Маршалова, С.А.Мельник, І.Р.Михасюк, Н.А.Мікула, Ю.В.Наврузов, О.С.Новоселов, В.І.Нудельман, Н.В.Павліха, В.І.Павлов, В.А.Поповкін, С.А.Романюк, В.К.Симоненко, Д.М.Стеченко, Г.Ф.Столбов, Л.Л.Тарангул, С.Г.Тяглов, В.М.Ходачек, Л.Г.Червова, М.Г.Чумаченко, Б.М.Штульберг, М.Д.Янків та інші.
Тим не менше ще й на цей час багато проблем щодо теоретико-методологічного забезпечення державного управління регіональним розвитком України та побудови відповідних державних механізмів лишається невирішеними або недостатньо розробленими, що свідчить про актуальність проведення подальших досліджень у цьому напрямку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, пов’язаних з такими темами: Розробка методики підвищення ефективності діяльності місцевих державних адміністрацій” (номер державної реєстрації 0103U000842), Вдосконалення структурно-функціонального забезпечення діяльності територіальних органів влади” (номер державної реєстрації 0105U002743), Тенденції та перспективи розвитку державно-управлінських відносин” (номер державної реєстрації 0106U012323), Розробка методичних рекомендацій щодо формування паспорта сільської ради” (номер державної реєстрації 0107U000576), Поточна оцінка соціальної ефективності діяльності органів державної влади” (номер державної реєстрації 0102U001590), Основні напрямки підвищення ефективності діяльності органів державної влади щодо соціально-економічного розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0104U000088), що були виконані та реалізуються у теперішній час у межах Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0200U004103) та в розробці яких здобувач брав безпосередню участь як науковий співробітник кафедри державного управління та менеджменту, а також кафедри економічної теорії та фінансів ХарРІ НАДУ.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення цілісної концепції державного управління регіональним розвитком України, формування теоретико-методологічних і науково-прикладних засад удосконалення комплексного механізму його реалізації. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких завдань:
- запропонувати концептуальний підхід до здійснення в Україні державного управління регіональним розвитком;
- узагальнити теоретико-методологічні напрацювання у галузі державного управління, розглянути підходи до розуміння терміну механізм”, виділити відповідні державні механізми управління;
- розкрити внутрішню структуру суб’єкт-суб’єктних взаємовідносин органів управління та населення при здійсненні управління державою;
- виділити рівні регіональних систем, проаналізувати внутрішню структуру регіонів субнаціонального рівня, сформувати переліки притаманних їм характеристик й ознак;
- оцінити сучасний стан та тенденції соціально-економічного розвитку України з урахуванням регіонального аспекту, порівняти наявні досягнення із здобутками інших країн світу;
- структурувати регіональну політику держави, дослідити поелементний взаємозв’язок її складових між собою та з політикою держави;
- уточнити сутність та розкрити зміст поняття регіональна політика”, виокремити суб’єкти й об’єкти державної регіональної політики та політик регіонів;
- сформувати систему принципів державної регіональної політики та принципів її здійснення у процесі державного управління регіональним розвитком країни;
- окреслити стратегічні орієнтири розвитку України та її регіонів, виявити пріоритетні завдання забезпечення регіонального розвитку країни;
- розробити узгоджений понятійний апарат державного управління регіональним розвитком;
- запропонувати теоретичну модель комплексного державного механізму управління регіональним розвитком країни;
- обґрунтувати доцільність надання регіонального статусу субнаціональним одиницям України та розробити пропозиції з удосконалення адміністративно-територіального устрою України;
- розробити рекомендації щодо здійснення демократичних перетворень у механізмах управління регіональним розвитком, що використовуються в Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є державне управління регіональним розвитком України.
Предметом дослідження обрано теоретичні і методологічні засади механізмів здійснення державного управління регіональним розвитком України.
Методи дослідження. Для досягнення визначеної в роботі мети використовувалися методологія науки державного та регіонального управління, сучасна теорія управління, закони діалектики. Було застосовано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, а саме:
- системний підхід використовувався при дослідженні державного управління у якості цілісної системи, що поєднує усі гілки державної влади, а також при виділенні різних видів механізмів, що забезпечують здійснення управління державою;
- комплексний підхід забезпечив, зокрема, розгляд усього спектру понять державного управління регіональним розвитком та їх визначення з урахуванням наявного взаємозв’язку;
- аналіз дозволив дослідити теоретико-методологічні здобутки українських та закордонних науковців у галузях державного управління та управління регіональним розвитком і законодавчі акти України та Європейського Союзу, виявити проблеми, вирішення яких стало основою для вдосконалення теоретико-методологічних засад державного управління регіональним розвитком України;
- синтез допоміг з’ясувати сутність, зміст та визначити низку понять державного та регіонального управління через поєднання окремих складових, які були виділені під час попереднього критичного аналізу існуючих підходів до їх розуміння;
- індукція шляхом логічних умовиводів від конкретного до загального дозволила виділити спільні характеристики та ознаки регіонів субнаціонального рівня;
- економіко-статистичні методи забезпечили дослідження тенденцій соціально-економічного розвитку адміністративних регіонів України та виявлення динаміки співвідношення між їх досягненнями в останнє десятиріччя за рівнем валової доданої вартості;
- графічний метод був застосований для наочного представлення розбіжностей адміністративних регіонів України за кількістю населення та розміром території, а також для висвітлення результатів проведеного експертного опитування;
- зіставлення використано при дослідженні результатів застосування різних методик з розрахунку рівнів економічного та соціально-економічного розвитку адміністративних регіонів України, а також при порівнянні підходів відомих науковців до виділення укрупнених субнаціональних регіонів Української держави;
- моделювання та ситуаційний підхід застосовані для визначення орієнтовної кількості районів, які доцільно виділити в адміністративних регіонах України, при встановленні різних значень нижнього рівня чисельності населення, а також при обґрунтуванні варіантів поєднання найменших областей країни.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у формуванні цілісної концепції державного управління регіональним розвитком України на основі розробки теоретико-методологічного забезпечення наукового дослідження цього суспільного явища та побудови теоретичної моделі комплексного державного механізму управління регіональним розвитком країни. Положення, що містять наукову новизну, конкретизуються у такому.
Уперше:
- розроблено цілісну концепцію державного управління регіональним розвитком України, що ґрунтується на: діалектичному поєднанні теоретико-методологічних засад державного управління та регіоналістики; концептуальному підході стосовно виділення та актуалізації державного управління просторовим розвитком країни як цілісною соціально-економічною територіальною системою; визначенні, систематизації та взаємоузгодженні термінології цього суспільного явища; обґрунтуванні системи принципів, стратегічних орієнтирів і державних механізмів;
- запроваджено структуризацію системи державних механізмів управління, що базується на виділенні механізмів здійснення процесу державного управління кожним суб’єктом державного управління, механізмів формування і взаємодії складових системи державного управління, а також цільових державних механізмів управління. Це розширює та систематизує спектр досліджень у сфері державного управління, а також створює передумови для формування, застосування та удосконалення кожного з виділених механізмів управління;
- обґрунтовано теоретичну модель комплексного державного механізму управління регіональним розвитком України, до якої включено: формування та реалізацію державної політики регіонального розвитку країни шляхом визначення її стратегічно орієнтованих цілей, напрацювання системи принципів та розроблення основних завдань, а також взаємопов’язане удосконалення й застосування системи державних механізмів, оцінку результатів регіонального розвитку держави;
- запропоновано підхід до визначення соціально-територіального потенціалу регіонів України, що дозволяє приймати науково обґрунтовані рішення зі створення більш потужних і здатних до інтенсивного саморозвитку субнаціональних соціально-економічних територіальних систем, здійснення адміністративно-територіальних перетворень на районному та базовому рівнях.
Удосконалено:
- розкриття сутності та змісту суб’єкт-суб’єктної взаємодії державних та самоврядних органів влади, з одного боку, та населення (включаючи усі громади) з іншого, через дві суб’єкт-об’єктні управлінські підсистеми, що дозволило виявити внутрішньосистемні процеси в управлінні державою та закласти підґрунтя для розроблення механізмів взаємодії його суб’єктів;
- визначення рівнів та видів регіональної політики, а також переліку та взаємозв’язку структурних елементів, суб’єктів і об’єктів регіональної політики держави на основі відокремлення державної регіональної політики й політик регіонів, їх внутрішніх та зовнішніх складових;
- представлення змісту регіональної політики через сукупність стратегічно орієнтованих цілей та принципів, які зумовлюють шляхи реалізації цих цілей, формування комплексу принципів державної регіональної політики та принципів її реалізації при здійсненні державного управління регіональним розвитком України;
- засади побудови структури органів державного управління і місцевого самоврядування на основі здійснення ними відповідно державної регіональної політики та політик регіонів, з відновленням виконавчих органів при обласних і районних радах, виключенням із системи місцевих державних адміністрацій районної ланки, уведенням до складу обласних державних адміністрацій територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади;
- понятійний апарат державного управління регіональним розвитком шляхом надання взаємоузгоджених та концептуально вивірених визначень, зокрема, таким термінам, як регіональний розвиток”, державна регіональна політика”, управління регіонами”, державні механізми управління”, та уведення низки нових понять, а саме: державне регіональне управління”, цільовий державний механізм управління”, механізми процесу державного управління”, механізми взаємодії суб’єктів управління державою” тощо.
Отримало подальший розвиток:
- виділення рівнів регіональних систем, формування переліку їх характеристик, виокремлення обов’язкових і бажаних ознак, за якими територіальна система може бути визнана субнаціональним регіоном, визначення кожної з ознак регіону, а також виявлення впливу їх значень на розмір територіального простору, який доцільно включити до складу регіону у разі здійснення регіонального поділу країни;
- формування теоретичних засад функціонування регіональної системи субнаціонального рівня через представлення її внутрішньої структури з урахуванням активної взаємодії із зовнішнім середовищем, а також обґрунтування доцільності надання регіонального статусу сучасним субнаціональним адміністративно-територіальним одиницям України із уведенням у широкий вжиток терміну адміністративні регіони України”;
- визначення та обґрунтування стратегічних орієнтирів розвитку Української держави та її регіонів, серед яких: стрімке просування до рівня найбільш розвинених країн світу; інноваційні засади розбудови всіх сфер життєдіяльності суспільства; забезпечення збереження й відновлення природного середовища із створенням сприятливої екоситуації;
- надання ґрунтовних рекомендацій щодо демократизації механізмів державного управління регіональним розвитком в Україні шляхом внесення змін у порядок обрання депутатів усіх рівнів, законодавчого закріплення за місцевим самоврядуванням реальної можливості здійснювати управління розвитком відповідних соціально-економічних територіальних утворень, уведення рад мікрорайонів у систему органів місцевого самоврядування великих міст.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові висновки та теоретичні положення дисертаційного дослідження переважно доведені до рівня конкретних пропозицій, що робить їх придатними до застосування у практиці державного управління регіональним розвитком України.
Теоретичні та науково-прикладні пропозиції щодо запровадження структурно-функціональних перетворень у діяльність місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, раціоналізації адміністративно-територіального устрою України, демократизації механізмів управління регіональним розвитком України та її регіонів через їх значну практичну цінність будуть використані при формуванні та реалізації державної регіональної політики Міністерством регіонального розвитку та будівництва України (довідка від 20.01.2009 р. № 15/14-31).
Теоретико-методологічні підходи щодо вдосконалення системи державного управління регіональним розвитком України, які дозволяють уточнити зміст і цілі регіональної політики та оцінити ефективність використання наявних ресурсів адміністративно-територіальних одиниць, були використані у процесі програмування соціально-економічного розвитку Харківської області на 2008 рік відповідними управліннями обласної державної адміністрації (довідка від 06.05.2008 р. № 01-54/2909).
Рекомендації з перерозподілу частини функцій державних органів влади на користь органів місцевого самоврядування та створення у системі місцевого самоврядування великих міст громад мікрорайонів, які сприятимуть вирішенню проблем життєзабезпечення громади були враховані при внесенні змін і доповнень до Програми розвитку місцевого самоврядування в Харківській області на 2006-2010 роки (довідка від 22.04.2008 р. № 01-41/1101).
Запропонована за результатами дисертаційного дослідження система принципів здійснення державної регіональної політики, обґрунтування стратегічних орієнтирів подальшого розвитку України та її регіонів, рекомендації щодо активного впливу регіональної системи на зовнішнє середовище були прийняті для впровадження у Сумській обласній державній адміністрації та використані для розроблення програми соціально-економічного розвитку області (довідка від 24.09.2008 р. № 01-19/3183).
Положення щодо забезпечення реальної здатності громад та їх виборних органів управляти відповідними соціально-економічними територіальними системами, реалізації органами місцевого самоврядування політики регіону та вдосконалення адміністративно-територіального устрою в Україні на районному та базовому рівнях враховуватимуться Полтавською районною державною адміністрацією при наданні пропозицій до проектів законів, що безпосередньо пов’язані із здійсненням регіонального управління в Україні (довідка від 07.08.2008 р. № 01-15/2867).
Теоретичні положення та наукові результати дисертаційної роботи використано викладачами Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при розробці основних навчальних модулів для слухачів усіх форм навчання магістерської підготовки. З використанням результатів дисертаційного дослідження автором особисто опрацьовані і викладалися протягом 2002-2008 рр. такі навчальні модулі та курси: „Керування проектами у державних інституціях”, „Комунікації у державних інституціях”, „Стратегічне управління”, „Ситуаційний менеджмент”, „Сучасні проблеми державного управління” (акт впровадження від 25 червня 2008 р.).
Запропоновані у дисертаційній роботі теоретичні та методологічні підходи, висновки і рекомендації також можуть бути використані у якості підґрунтя для подальших наукових досліджень у галузі державного управління, у тому числі державного управління регіональним розвитком в Україні.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею і містить отримані автором нові результати у галузі державного управління, що розв’язують важливу наукову проблему щодо формування концептуальних засад та теоретико-методологічного забезпечення державного управління регіональним розвитком України. У дисертації не використовувалися ідеї і пропозиції, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційних досліджень доповідались на семи міжнародних наукових конгресах Державне управління та місцеве самоврядування” (2001, 2003-2008рр.), а також на багатьох міжнародних, міжрегіональних і регіональних науково-практичних конференціях, таких як: міжрегіональна науково-практична конференція Стратегія розвитку України до 2010 року: механізми вдосконалення процесу управління економічним і соціальним розвитком регіонів” (Харків, 17-18 листопада 1999р.); регіональна науково-практична конференція Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика)” (Харків, 25-26 квітня 2002р.); науково-практична конференція Бюджет та фінансовий контроль у державному управлінні” (Харків, 27 листопада 2002р.); Міжнародна наукова конференція Актуальні проблеми управління великим містом та територіальними товариствами” (Санкт-Петербург, Росія, 25-26 березня 2003р.); науково-практична конференція Політична реформа як засіб демократизації українського суспільства” (Харків, 18 квітня 2003р.); міжнародна науково-практична конференція Регіон - 2003: стратегія оптимального розвитку” (Харків, 22-25 квітня 2003р.); науково-практична конференція Теорія і практика державно-управлінських перетворень на територіальному рівні” (Харків, 20 листопада 2003р.); науково-практична конференція Нові механізми регіонального розвитку” (Харків, 12 грудня 2003р.); XIIМіжнародна науково-практична конференція Керування організацією: діагностика, стратегія, ефективність” (Москва, 15-16 квітня 2004р.); науково-практична конференція Державні стратегії управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (Одеса, 19 жовтня 2004р.); науково-практична конференція Ефективність діяльності місцевих органів влади: проблеми та рішення” (Харків, 15 грудня 2004р.); науково-практична конференція за міжнародною участю Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 31 травня 2005р.); круглий стіл з проблем державної кадрової політики (Харків, 23-24 червня 2005р.); міжнародна літня школа-семінар завідувачів кафедр Національної академії державного управління при Президентові України Підвищення ефективності організаційної, навчальної, наукової роботи кафедр в умовах Євроінтеграції” (Феодосія, 19 серпня 2005р.); науково-практична конференція за міжнародною участю Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 31 травня 2007р.); міжнародна науково-практична конференція Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції” (Донецьк, 18-19 жовтня 2007 р.); науково-практична конференція Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (Харків, 27 листопада 2007 р.); науково-практична конференція Тенденції та перспективи розвитку державно-управлінських відносин” (Харків, 6 грудня 2007 р.); перша міжнародна конференція Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій” (Суми, 20-21 лютого 2008 р.); Науково-практична конференція за міжнародною участю Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 30 травня 2008р.); ДНІНАУКИ-2008 в 

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження надало можливість отримати нові результати у галузі державного управління, які в сукупності розв’язують важливу наукову проблему щодо формування цілісної концепції державного управління регіональним розвитком країни на основі розроблення узгоджених теоретико-методологічних засад наукового вивчення цього суспільного явища та побудови теоретичної моделі комплексного державного механізму управління регіональним розвитком України. Це дозволяє сформулювати такі принципові положення та висновки:
1. Вирішення проблем регіонального розвитку України (невисокий рівень розвитку у порівнянні з європейським та світовим, міжрегіональні диспропорції, відсутність збалансованості розвитку регіонів) потребує на актуалізацію державного управління просторовим розвитком країни як соціально-економічним територіальним комплексом, бо саме в межах цього суспільного явища приймаються рішення щодо забезпечення умов розвитку регіонів країни, законодавчо закріплюються існування, повноваження та механізми взаємодії владних структур місцевого рівня, розробляються методи цілеспрямованого впливу на процес розвитку кожного конкретного регіону тощо. Зважаючи на необхідність розроблення теоретичних та методологічних засад здійснення державного управління регіональним розвитком України, шляхом діалектичного поєднання і розвитку двох наукових напрямків: державного управління й регіоналістики була розроблена цілісна концепція державного управління регіональним розвитком країни, яка спирається на відповідний взаємоузгоджений понятійний апарат, принципи державної регіональної політики, стратегічні орієнтири розвитку країни, а також комплексний державний механізм управління, що передбачає постійне удосконалення усіх механізмів, які входять до його складу.
2. Складність розроблення дійових державних механізмів управління зумовлена наявністю у державі великої кількості різновекторних взаємодій. По-перше, управління державою здійснюється не тільки усіма органами державної влади, а й системою місцевого самоврядування, окремими громадами, партіями, рухами, організаціями або їхніми спілками тощо, виходячи, відповідно, з державних інтересів, інтересів громад різних рівнів, партійних, корпоративних та інших інтересів. По-друге, держава, її соціально-економічні територіальні системи, органи державної влади та місцевого самоврядування, народ країни та окремі громади виступають одночасно і як суб’єкти, і як об’єкти управління державою. Тому для з’ясування сутності цього управлінського процесу його доцільно розкласти на дві підсистеми, які дозволяють представити складну суб’єкт-суб’єктну взаємодію через суб’єкт-об’єктні управлінські відносини.
3. До складу державних механізмів управління входять: цільові державні механізми управління, механізми здійснення процесу державного управління народом та органами державної влади, а також механізми формування та взаємодії складових системи державного управління. Зважаючи на те, що механізми здійснення процесу державного управління й механізми системи державного управління стосуються державного управління в цілому, для їхнього позначення може застосовуватися спільний термін механізми державного управління”. Найбільш широким поняттям є термін механізми управління державою”, бо, крім державних механізмів управління, через які реалізується державна влада, він охоплює низку недержавних механізмів та значний спектр механізмів взаємодії окремих підсистем управління державою.
4. Поняття регіон” означає великий соціально-економічний територіальний простір, який, залежно від рівня, може бути об’єднанням кількох країн, транскордонним регіоном, країною, субнаціональним регіоном або транскордонним субнаціональним регіоном. У межах здійснення державного управління територіями країни регіон може бути визначений як конкретний територіальний простір, що відрізняється комплексом відмінних характеристик та ознак, які дозволяють виділити цю територію як субнаціональну соціально-економічну підсистему держави. До складу характеристик регіону доцільно віднести: стан економіки, природні умови, стан екосистеми, склад та рух населення (у тому числі трудових ресурсів), етнічне походження населення, культурні традиції та історичне минуле. Ознаки регіону можуть бути умовно поділені на обов’язкові (єдність, комплексність, спеціалізація, відносна самостійність, дія одного кола нормативно-правової бази, внутрішня неоднорідність, здібність до саморозвитку) та бажані (чітка окресленість меж, керованість, дієздатність). При цьому частина ознак спонукає виділяти більші за територією регіони (це комплексність, відносна самостійність, здібність до саморозвитку, внутрішня неоднорідність, дієздатність), а інші (єдність, спеціалізація, керованість, дія одного кола нормативно-правової бази) сприяють створенню невеликих регіонів.
5. Регіони мають розглядатися як великі складноорганізовані системи, бо кожний з їх укрупнених елементів (управління, економіка, наука, населення, освіта і культура, природа) є системою із багатьма підсистемами, що пов’язані між собою через цілі та завдання регіонального розвитку. Головною особливістю регіонів є активна взаємодія із зовнішнім середовищем, яке може бути представлено такими факторами як діяльність органів державної влади, державні фінансові ресурси, рівень техніки та технології у державі та світі, міграція населення, політична ситуація в країні та за її межами, наявність фахівців різних галузей, стан економіки держави та світові тенденції, міжрегіональний поділ праці, законодавство країни та міжнародні законодавчі акти, стан довкілля. Причому регіон має не тільки пристосовуватися до зовнішнього середовища, а й цілеспрямовано впливати на його стан.
6. Виходячи з того, що сучасні адміністративно-територіальні одиниці субнаціонального рівня в Україні досить повно відповідають регіональним ознакам, створення укрупнених регіонів по всій території країни зменшує їхню єдність, сприяє сепаратизму, збільшує управлінський апарат та не вирішує проблеми вирівнювання соціально-економічного розвитку, а досвід найбільших країн Європи свідчить про можливість досягнення високих результатів розвитку при адміністративно-територіальному поділі субнаціонального рівня, що подібний до вітчизняного, усім областям України, Автономній Республіці Крим, містам Києву і Севастополю (тобто адміністративно-територіальним одиницям, що безпосередньо мають державне підпорядкування) доцільно офіційно надати статус адміністративних регіонів України” (на відміну від економічних, природоохоронних, кліматичних, історико-етнічних регіонів тощо), із відповідним розширенням повноважень щодо управління власним територіальним соціально-економічним комплексом.
7. Регіональна політика за своєю суттю є стратегічною лінією поведінки наднаціональних територіальних формувань, держави або регіонів субнаціонального рівня у вирішенні комплексу питань щодо просторового аспекту їхнього соціально-економічного розвитку. Регіональна політика будь-якої держави складається з державної регіональної політики та комплексних політик її адміністративних регіонів, які мають як внутрішні, так і зовнішні складові та поділяються на економічну, наукову-технічну, соціальну, гуманітарну та природоохоронну політики, які мають узгоджуватися між собою та із державною політикою через спеціальні механізми. У політиці регіону, крім перерахованих, наявна регіональна складова, яка спрямована на просторовий розвиток регіону через збалансування та безпосередній розвиток субрегіональних адміністративно-територіальних одиниць та через вплив на об’єкти зовнішнього середовища, від яких залежить цей розвиток.
8. Суб’єктами державної регіональної політики є народ України, Президент України, а також державні органи законодавчої та виконавчої влади центрального та регіонального рівнів. Об’єктами цієї політики є регіони держави (разом з їх органами місцевого самоврядування), територіальний соціально-економічний простір країни в цілому та регіони, що знаходяться поза межами держави, але потрапляють у сферу її інтересів. Суб’єктами політики адміністративного регіону є його громада та органи місцевого самоврядування регіонального рівня. Об’єктом внутрішньої політики адміністративного регіону є його соціально-економічний територіальний простір, а об’єктами зовнішньої політики органи державної влади та інші регіони, як у країні, так і поза її межами.
9. Зміст регіональної політики слід розглядати як сукупність стратегічно орієнтованих цілей та принципів, які визначають шляхи реалізації цих цілей. Цілі та принципи державної регіональної політики та власної політики кожного з регіонів визначаються, відповідно, інтересами держави та регіону, тому розв’язання суперечностей, що існують між ними, повинно спиратися на пошук спільних інтересів щодо підвищення життєвого рівня населення. Відсутність детальної державної регіональної політики в Україні є однією з вагоміших перешкод на шляху розвитку її регіонів та забезпечення регіонального розвитку країни, бо наявність концептуальних засад політики замість конкретних взаємоузгоджених та чітко орієнтованих у часі цілей не надає можливості систематично та цілеспрямовано здійснювати цю політику, а також контролювати просування до бажаних результатів.
10. Головними відмінними принципами державної регіональної політики та політики будь-якого з адміністративних регіонів мають бути, відповідно, захист державних інтересів з урахуванням інтересів субнаціональних адміністративно-територіальних одиниць та їх складових, а також захист інтересів регіону з урахуванням інтересів територіальних соціально-економічних систем вищого та нижчого порядку. В основу державної регіональної політики України доцільно закласти такі принципи, що чітко окреслюють стратегічну лінію держави щодо управління розвитком внутрішніх територій та відображають зовнішню складову цієї політики: пріоритет загальнодержавних інтересів; врахування інтересів регіонів, районів, міст, селищ і сіл, а також їх громад; вирівнювання ступеню розвитку внутрішніх територій виключно через вирішення конкретних регіональних проблем при забезпеченні істотного розвитку усіх регіонів; стимулювання зусиль регіонів щодо забезпечення власного розвитку; орієнтація на досягнення стратегічних цілей; законність; справедливість; забезпечення комплексного розвитку територій; відповідальність держави та керівників державних органів влади за вплив на регіональний розвиток країни та ситуацію у регіонах; захист інтересів та формування позитивного іміджу держави у інших державах; урахування геополітичної ситуації та інтересів інших країн світу; підтримка дружніх стосунків із тими країнами, що мають вагомий вплив на розвиток держави та реалізацію її внутрішніх та зовнішніх інтересів.
11. Вихід України на рівень світових стандартів може забезпечити лише чітка орієнтація на стрімкий інноваційний соціально-економічний розвиток, що враховує необхідність збереження та відновлення довкілля. Передумовою такого розвитку є детальне опрацювання стратегічних (розрахованих як мінімум на 50-75 років) цілей за усіма напрямками життєдіяльності суспільства, проведення докладного аналізу усіх наявних та майбутніх небезпек і можливостей, а також зазначення конкретних термінів досягнення кожного з завдань, що забезпечує просування до бажаних результатів. Для цього в Україні доцільно розробити науково обґрунтовану Державну стратегічну програму стрімкого екобезпечного інноваційного соціально-економічного розвитку України та її регіонів із зазначенням конкретних цільових та часових орієнтирів. До розроблення цієї програми слід залучити науковців та практиків різних фахових напрямків, вона має бути ухвалена провідними науковими центрами та громадськістю, а також затверджена Верховною Радою України.
12. Узгоджений понятійний апарат державного управління регіональним розвитком складається з таких базових понять як держава”, регіон”, розвиток”, управління”, політика”. Похідними поняттями першого порядку є: державне управління”, управління державою”, державна політика”, регіональна політика”, політика регіону”, регіональне управління”, управління регіонами”, розвиток регіонів” та регіональний розвиток”. Визначення цих, а також більш складних понять державного управління регіональним розвитком на основі єдиного концептуального підходу та докладних теоретичних досліджень дозволило створити методологічні засади подальших досліджень у цій сфері, а також збагатити методологію державного управління особливо щодо систематизації видів державних механізмів управління.
13. Комплексний державний механізм управління регіональним розвитком України включає в себе два великі блоки: формування та реалізацію державної політики регіонального розвитку країни. При формуванні державної політики регіонального розвитку мають бути сформульовані конкретні й орієнтовані у часі цілі регіонального розвитку України, окреслені усі принципи, що регламентують шлях просування до зазначених цілей, та розроблений комплекс завдань, реалізація яких сприятиме досягненню цих цілей. У межах процесу реалізації державної політики регіонального розвитку країни на першому етапі має відбуватися удосконалення механізмів державного управління регіональним розвитком країни, механізмів взаємодії органів державної влади із недержавними інститутами щодо забезпечення регіонального розвитку країни, а також підбір та розроблення цільових механізмів стимулювання її регіонального розвитку. Наступними етапами реалізації державної політики регіонального розвитку країни є застосування удосконалених та підібраних відповідно до змінюваної ситуації державних механізмів управління регіональним розвитком країни та всебічна оцінка здобутків цього розвитку, за результатами якої через зворотній зв’язок у разі доцільності має відбутися корегування цілей, завдань та принципів регіонального розвитку держави, пристосування до нової дійсності усіх державних механізмів управління регіональним розвитком країни та впровадження заходів, що сприятимуть підвищенню ефективності їх застосування.
14. Як один з підходів до вдосконалення державного управління регіональним розвитком країни може розглядатися запровадження часткових змін в адміністративно-територіальному поділі України з метою вирівнювання спроможності регіонів забезпечувати власний розвиток. Соціально-територіальний потенціал адміністративних регіонів України, що дозволяє оцінити перспективи їхнього розвитку та ефективність використання наявних ресурсів, можна визначити за укрупненим показником, який враховує чисельність населення регіону та розмір його території. Проведені дослідження показали, що характеристика соціально-територіального потенціалу регіонів добре корелюється з рівнем соціально-економічного розвитку областей України та Автономної Республіки Крим, тому має сенс (замість створення системи укрупнених регіонів України) здійснити об’єднання невеликих за своїм потенціалом областей у більш потужні регіони та зменшити кількість адміністративно-територіальних одиниць районного рівня.
15. Для структурно-функціонального забезпечення переходу до раціональної системи управління регіональним розвитком пропонується визнати та закріпити у законодавстві те, що місцеве самоврядування полягає в управлінні територіальними соціально-економічними системами та має здійснюватися системою органів місцевого самоврядування; суттєво розширити повноваження місцевого самоврядування щодо забезпечення всебічного розвитку відповідних територій, відновити виконавчі органи при регіональних та районних радах, а також координаційну вертикаль між виконавчими органами місцевого самоврядування різних рівнів; залишити державні адміністрації тільки на регіональному рівні, надавши їм повноваження щодо впровадження державної регіональної політики та виконання тих функцій, які не можуть бути передані до системи місцевого самоврядування; увести до складу місцевих державних адміністрацій територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади для комплексного здійснення державного управління розвитком регіонів; розробити та прийняти Закон України Про здійснення регіонального управління”, що має узгодити діяльність центральних органів влади, які здійснюють управління регіональним розвитком, регіональних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, а також визначити процедуру вирішення спірних питань.
16. Демократизації системи управління регіональним розвитком України сприятиме впровадження також таких заходів: відновлення системи виборів до місцевих рад за мажоритарною системою; зменшення терміну, на який обирається рада села, селища, міста, району до 3 років із можливістю обирати їх головою одну й ту саме особу до трьох термінів підряд; формування складу районних та обласних рад з представників сільських, селищних та міських рад; розподіл території всієї країни на базові самоврядні територіальні одиниці; введення у систему міського самоврядування рад мікрорайонів; забезпечення гідної фінансової бази місцевого самоврядування; зміна системи виборів до Верховної Ради України через введення квот для кожного регіону відповідно до чисельності його населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року із змінами, внесеними законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV. К.: Видавничий дім Скіф”, 2006. 48 с.
2. Закон України Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” // Уряд. кур’єр.2004.№68-69.С.722.
3. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб” // Уряд. кур’єр.2007.№27.С.12.
4. Закон України Про внесення змін до Закону України Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” // Уряд. кур’єр.2005.№245.С.513.
5. Закон України Про внесення змін до Конституції України” №2222-IV від 8.12.2004 р. // Уряд. кур’єр.2004.№236.С.56.
6. Закон України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” // Уряд. кур’єр.2007.№247.С.315.
7. Закон України Про Державний бюджет України на 2009 рік // Уряд. кур’єр.2008.№246.С.513.
8. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні” // Законодавство України про місцеве самоврядування: Зб. законодавчих актів.К.: Парламент. вид-во, 2001.С.553.
9. Закон України Про місцеві державні адміністрації” // Офіц. вісн. України.1999.№18.С.322.
10. Закон України Про стимулювання розвитку регіонів” // Уряд. кур’єр.2005.№193; Орієнтир.№37.С.13.
11. Закон України Про транскордонне співробітництво” // Уряд. кур’єр.2004.№146.С.18.
12. Про генеральну схему планування території України [Електронний ресурс] : Закон України вiд 07.02.2002 № 3059-ІІІ. Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/сgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3059-14
13. Про основи національної безпеки України [Електронний ресурс] : Закон України вiд 19.06.2003 № 964-IV. Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/сgi-bin/laws/main.cgi?nreg=964-15
14. Про охорону навколишнього природного середовища [Електронний ресурс] : Закон України від 25.06.1991 № 1264-ХІІ. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/сgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1264-12&p= 1226791272695469
15. Указ Президента України Питання Секретаріату Президента України” // Уряд. кур’єр.2008.№25.С.20.
16. Указ Президента України Про внесення змін до Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади” // Уряд. кур’єр.2006.№13.С.13.
17. Указ Президента України Про Стратегію національної безпеки України” // Уряд. кур’єр.2007. - № 43; - Орієнтир.№9.С.1 7.
18. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року. Постанова Кабінету Міністрів України N 1001 від 21 липня 2006 р. [Електронний ресурс] Режим доступу : http://uazakon.com/big/text1090/pg1.htm
19. Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання. Постанова Верховної Ради України № 4-VI від 4 грудня 2007 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховної Ради України № 6-VI від 13 грудня 2007 року [Електронний ресурс] Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4-17
20. Постанова Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій” // Офіц. вісн. України.2000.№20.С.9198.
21. Постанова Кабінету Міністрів України Про утворення Міністерства регіонального розвитку та будівництва України і Міністерства з питань житлово-комунального господарства України” від 1 березня 2007 р. № 323 [Електронний ресурс] Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 323-2007-%EF
22. Адамов Б.І. Організаційно-економічні основи управління розвитком міст: [Монографія] / Б. І. Адамов. К.: Грот, 1998. 215с.
23. Адміністративно-територіальний устрій України: Проблемні питання та можливі шляхи їх вирішення: [Монографія] / С.О.Сивоконь, В.А.Яцюк, А.П.Заєць та ін.; під заг. ред. В.Г.Яцуби; Секретаріат Кабінету Міністрів України. К.: Б.в., 2003. 322 с.
24. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення: [Монографія] / О.І. Амоша, В.П.Антонюк, А.І. Землянкін та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-ті, Донецьк, 2007. 328 с.
25. АлаевЭ.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминол. слов. / Э.Б.АлаевМ.: Мысль, 1983. 350 с.
26. Амосов О.Ю. Административно-территориальные преобразования и развитие крупных городов на Украине / О.Ю. Амосов, О.Б. Коротич // Актуальные проблемы управления крупным городом и территориальными сообществами: Сб. науч. статей. СПб.: Изд-во СЗАГС, 2003. С. 25-31.
27. АмосовО.Ю. Перетворення механізмів державного регулювання економічного розвитку // Державне управління та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр.: У 2ч. / За заг. ред. Г.І.Мостового, Г.С.Одінцової.Х.: ХарРІ УАДУ, 2001.Вип. 2.С.1016.
28. Анализ и прогнозирование развития экономики региона // Н.Д.Прокопенко, Ф.Е.Поклонский, А.А.Решетняк и др.; отв. ред. Н.Г.Чумаченко; АН Украины; Ин-т экономики пром-сти.К.: Наук. думка, 1991.228 с.
29. Англійсько-французько-німецько-український словник термінології Європейського Союзу. К.: К.І.С.”, 2007. 226 с.
30. АнтоновВ. Методологічні підходи щодо оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіонів України / В. Антонов // Управління сучасним містом.2003.№7-9 (11).С.5160.
31. Асаул А.Н. Совершенствование метода многомерной статистической оценки для диагностики инвестиционной привлекательности регионов / А.Н. Асаул, Н.В. Павлиха // Вісник Академії економічних наук України. Науковий щорічник. Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2004. № 1(5) С. 915.
32. АтаманчукГ. Методологічні проблеми сучасного державного управління / Г. Атаманчук // Вісник УАДУ.2000.№3.С.4446.
33. АтаманчукГ.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) / Г.В. Атаманчук: Учеб. пособие.М.: Экономика, 2000.302с.
34. Атлас: Географія України / Під ред. С.В.Капустенко, Н.О.Крижової; Відп. ред. Л.М.Веклич.К.: Картографія.2001.50 с.
35. Бабаєв В.М. Управління міським господарством: теоретичні та прикладні аспекти: [Монографія] / В.М. Бабаєв. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ, 2004. 204с.
36. Бабенко В. Довкілля волає «SOS» / В. Бабенко // Уряд. кур’єр. 2008. №8. С. 13.
37. Бабич В.П. Стратегічні напрямки соціально-економічного розвитку України / В.П. Бабич // Стратегія економічного розвитку України: тенденції, пріоритети, перспективи. Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія № 754.- 2006. С. 3-5.
38. БакуменкоВ. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку / В. Бакуменко, В. Князєв, Ю. Сурмін // Вісник УАДУ при Президентові України.2003.№2.С.1127.
39. БалабановГ. Опыт стран Западной Европы в области региональной политики и возможности его использования в Украине / Г.Балабанов // Регион: проблемы и перспективы.1998.№1.С.6972.
40. БалкоО.В. Організаційно-економічні засоби вдосконалення державного управління / О.В. Балко, Є.В. Ковальов // Державне управління та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр.: У 6ч.За заг. ред. Г.І.Мостового; УАДУ ХФХ., 2001.Ч ІІ.С.8082.
41. Бандур С.І. Сучасна регіональна соціально-економічна політика держави: теорія, методологія, практика. / С.І. Бандур , Т.А. Заяць, І.В. Терон. К.: РВПС України НАН України. ТОВ ПРИНТ ЕКСПРЕС”, 2002. 250 с.
42. Белебеха І.О. Адміністративно-територіальна реформа в регіонах України / І.О. Белебеха Х.: ХНТУСГ. 2007. 156 с.
43. БєлєнькийП. Теоретико-методологічні засади регіонального розвитку економіки України / П. Бєлєнький, О. Другов // Регіональна економіка.2006.№4.С.717.
44. БєлєнькийП. Формування та розвиток системи міжрегіонального та транскордонного співробітництва в Україні / П. Бєлєнький, Н. Мікула // Регіональна економіка.2001.№3.С.6173.
45. БиренбергБ.М. Организация управления народным хозяйством в регионе / Б.М. Биренберг; Отв. ред. Н.Г.Чумаченко.К.: Наук. думка, 1989.212 с.
46. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: із мови давньоєвр. й грец. на укр. дослівно наново перекладена / Пер.: І.Огієнко. К.: Укр. Біблійн. Т-во, 2002. 1159 c.
47. Біла С.О. Інноваційний розвиток промисловості як складова економічної безпеки України / С.О. Біла // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій: Матеріали Міжнар. наук. конф. У 6 ч. Суми: РВВ СОІППО, 2008. Ч. 2 С. 135138.
48. Біла С.О. Структурна політика в системі державного регулювання економіки в умовах суспільної трансформації: Автореф. дис... д-ра наук з держ. управління: 25.00.05 [Електронний ресурс] / С.О. Біла; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. К., 2002. 36 с. Режим доступу // http://www.nbuv.gov.ua/ard/2002/02bsoust.zip
49. Біла С.О. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки: [Монографія] / С.О. Біла. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 408 с.
50. Блій Г. Географія: світи, регіони, концепти / Г. Блій, П. Муллер. Пер. з англ.; Передмова та розділ Україна” О.Шаблія. К.: Либідь. 2004. 740 с.
51. Бойко Ю. Скільки коштує порядність / Ю. Бойко // Уряд. кур’єр.2006.№233.С.8.
52. Большая советская энциклопедия / [Гл. ред. А.М.Прохоров].М.: Сов. энцикл., 1972.Т.9.624 с.
53. Большой словарь иностранных слов.М.: ЮНВЕС, 1998.784 с.
54. БубенкоП.Т. Регіональні аспекти інноваційного розвитку: [Монографія] /П.Т. Бубенко.Х.: Вид-во НТУ ХПІ”, 2002.316 с.
55. БутівщенкоС.В. Вплив стратегічного управління на структурну трансформацію регіональним розвитком / С.В. Бутівщенко // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації: Матеріали щоріч. наук.-практ. конф., 24листопада 2004р.: У 2 т.Одеса: Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2004.Т. 2.С.1517.
56. ВалевськийО.Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження: [Монографія] / О.Л. Валевський. К.: НІСД, 2001.242 с.
57. Варналій З.С.Стратегічні пріоритети регіонального розвитку України / З.С.Варналій // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр.Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004.№3 (22).С.817.
58. Виклики, породжені свободою // Уряд. кур’єр.2005.№227.С.12.
59.