ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЦІННОСТЕЙ В НЕОКАНТІАНСЬКІЙ КУЛЬТУРФІЛОСОФІЇ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОРІЧЧЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ім. П.І.ЧАЙКОВСЬКОГО

На правах рукопису

СУШИЙ Олена Володимирівна

УДК 7.072.2:141.7:18/19:005

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЦІННОСТЕЙ
В НЕОКАНТІАНСЬКІЙ КУЛЬТУРФІЛОСОФІЇ
КІНЦЯ XIX ПОЧАТКУ XX СТОРІЧЧЯ

Спеціальність 17.00.01 теорія та історія культури (філософські науки)

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник
ЛЕВИЦЬКИЙ О.В.,
кандидат філософських наук,
доцент

Київ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП.3
РОЗДІЛ 1. АКСІОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА:
ШЛЯХИ ТА НАПРЯМКИ НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНОГО
АНАЛІЗУ СУЧАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.13
РОЗДІЛ 2. ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ ВИТОКИ СТАНОВЛЕННЯ
ТА РОЗВИТКУ ЦІННІСНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ28
2.1. Проблема цінностей в історії філософії від античності
до теорії західноєвропейської культурології кінця XVIII сторіччя..28
2.2. Трансценденталізм Іммануїла Канта як теоретичне
джерело західноєвропейської аксіології.49
2.3. Еволюція кантівської спадщини та музична проблематика
в німецьких аксіологічних теоретичних системах.70
РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА ТЕОРЕТИЧНИХ ОБГРУНТУВАНЬ
КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ” В НІМЕЦЬКОМУ
НЕОКАНТІАНСТВІ КІНЦЯ XIX ПОЧАТКУ XX СТОРІЧЧЯ.102
3.1. Становлення методології ціннісних відносин людина світ”
у неокантіанських теоріях кінця XIX початку XX сторіччя102
3.2. Культурфілософські принципи творчої діяльності людини
в концепціях Марбурзької школи неокантіанства...123
3.3. Розвиток аксіологічної методології наук про культуру”
в системах Баденської школи неокантіанства..144
ВИСНОВКИ179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...183

ВСТУП

Актуальність та доцільність дослідження. Стрімкий рух сучасного життя, світ, що змінюється у шаленому темпі вдосконалення задля задоволення попиту та суспільних потреб сьогодення, втрата попередніх ідеалів та переоцінка цінностей, що виявилися хибними, все це, здавалося б, залишило людину на самоті з її світобаченням, внутрішнім відчуттям системи життєвих та культурних цінностей. Деякою мірою так воно і є, оскільки не завжди свідомість у змозі миттєво осягнути та пристосуватися до нових реалій дійсності. Людині притаманно змінювати свої ціннісні орієнтації, іноді навіть на протилежні; проте наш час особливо потребує збереження саме ціннісного світовідчуття, ціннісного пізнання, оскільки за проблемою цінностей приховане ставлення людини до суспільства.
Цінності знаходять своє відображення не тільки у практичній діяльності, але й у творчості людини, особистість є своєрідним носієм соціального та культурного змісту суспільного середовища. Проблема цінностей є одним з аспектів наукового вивчення дійсності, її вивчення постає як теорія оцінок предметів та суспільних явищ, їхньої соціальної значущості. Усвідомлення природи цінностей, засобів їх існування, потреб сучасних ціннісних відносин, цінності та оцінки, ціннісних орієнтацій людей все це теоретичні питання, які потребують аксіологічного підходу, який майже скрізь у духовно-практичній діяльності застосовується, проте не завжди є загальноприйнятим чи то взагалі не визнається.
Сучасна доба, нова історична реальність, що безперечно відзначена чинником переоцінки традиційних цінностей, розширенням меж застарілих стереотипів традиційного стилю мислення, потребує також теоретичного переосмислення важливих понять та категорій як засобів аналізу у філософії, естетиці, культурології, пошуку нових методологічних засад наукових досліджень. Зокрема, на наш погляд, однією з актуальних проблем сучасної філософської та культурологічної думки є необхідність уточнення змісту категорії цінність”, яка є засадовою для молодої теоретичної дисципліни аксіології. Застосування цієї категорії як важливого засобу для розуміння художніх феноменів, у тому числі і в музикознавстві, дає можливість відзначити актуальність категорії цінності при аналізі естетичних, мистецтвознавчих, культурологічних проблем у сучасних культурфілософських дослідженнях.
Цінність це поняття, яке зазвичай використовують при визначенні людського, соціального чи то культурного значення певних явищ дійсності. Специфіка цінностей, їх виявлення, функціювання визначена перш за все міжсуб’єктними відносинами. Розглядаючи явище цінності в суспільній практиці як результат суб’єкт-об’єктних відносин, ми визначаємо специфіку оцінки, оскільки фіксування цінності відбувається через акт оцінювання. Оцінка є розумовим актом, судженням щодо значення певного предмета, явища для людини. Відповідно слід розрізняти поняття цінності як відображення суб’єкт-об’єктних відносин, що визначає різноманітні форми міжлюдських та суспільних відносин, та оцінку як те, що фіксує суб’єкт-об’єктні відносини, своєрідний посередник між людиною та навколишнім середовищем, як складову змісту та структури цінності.
Маємо звернути увагу на те, що природа сама по собі об’єктивно не потребує ні оцінок, ні цінностей. Цінність є виключно суспільним надбанням, відповідно до цього явища природи отримують аксіологічне навантаження як наслідок відносин з людиною. Цінність можуть мати не природні явища в своєму незалежному від людини бутті, а явища людського світу культури (Н.З.Чавчавадзе); доречним є зазначення багатьма дослідниками того, що цінність по своїй суті є телеологічною (О.Г.Дробницький, Л.Н.Столович, В.П.Тугаринов та ін.), оскільки існування цінності завжди зумовлене її значенням для будь-кого.
Проблема цінності стала ключовою теоретичною проблемою на межі XIX XX сторіч, у часи, коли людство, переживши глобальні струси війн, революцій, криз, усвідомило необхідність пошуку іншого шляху до оцінки явищ буття, створення нового культурно-ціннісного підходу до вивчення соціокультурного процесу, розгляду суспільного життя у вимірі ціннісного вчення про культуру. Спочатку теорія цінностей розвивалася переважно у західноєвропейській ідеалістичній філософії (кантіанство, неокантіанство, феноменологія, недогматичний марксизм тощо), у найбільш послідовному та систематизованому вигляді теорія цінностей сформувалась у неокантіанстві одному з впливових напрямків західноєвропейської філософської думки. У марксистській літературі проблему цінності впродовж тривалого часу вважали буржуазною лженаукою”, а її розвиток стримували гадкою, що ця теорія є відродженням ідей неокантіанства.
Існуючі теоретичні дослідження ціннісної проблематики у вітчизняній та зарубіжній літературі свідчать про те, що найбільш об’єктивним методом дослідження цієї проблеми є логіко-історичний аналіз. Тому дослідження категорії цінності, на нашу думку, необхідно не тільки проводити у ракурсі розгляду часу виникнення цього питання у філософії, науці, але, крім того, й вивчати його в контексті тих систем, де поняття цінності визначає собою як структуру теорії, так і її методологію.
Маємо звернути увагу на те, що значна кількість фундаментальних наукових праць була створена за умов тотальної заідеологізованості суспільства Радянського Союзу, що наклало свій відбиток на розгляд проблеми цінностей: поняття цінність” та оцінка” розглядали лише як категорії марксистсько-ленінської філософії, термін же аксіологія” використовували за необхідності критики західних концепцій. На шляху затвердження” себе у діалектико-матеріалістичній філософії аксіологія зазнала і заперечення необхідності свого існування, і невпевненості науковців, які, в принципі погоджуючися з необхідністю цієї теорії, мали сумніви щодо поняття аксіологія”, були й такі, хто припускав тільки розробку проблеми цінностей, а не побудову загальної теорії цінностей.
Залишились у минулому сумніви та сперечання щодо необхідності та правомірності існування аксіології як науки, що вивчала б суб’єктивний бік людської діяльності. В наш час аксіологія продовжує свій розвиток як самостійна наука, а також як складова, певний підхід науково-теоретичного знання; проблемам ціннісного ставлення людини до навколишнього світу, місцю естетичної цінності в системі суспільно-історичних відносин приділяють багато уваги. Обговорювання, що розпочалося на сторінках філософських видань ще у другій половині XX сторіччя, продовжується, що знаменує необхідність подальшого розгляду цих питань, їхньої значущості у сьогоденні.
Безпосереднє обговорювання проблеми цінності у вітчизняних філософських колах розпочалося після виходу праць В.П.Тугаринова Про цінності життя та культури” (1960 рік) та В.О.Василенка Цінність і оцінка” (1964 рік). Подальший розвиток ціннісної тематики у вітчизняній науковій думці рухався у напрямках вивчення взаємодії філософського та природничо-наукового пізнання, розгляду шляхів становлення та формування підвалин теорії цінностей, визначення характерних рис та особливостей категорій у зрізі аксіологічної методології, взаємопроникнення наукового та мистецтвознавчого знання тощо.
Дослідженню історії зародження та розвитку теорії цінності присвячені праці таких науковців, як О.Г.Дробницький, М.С.Каган, В.П.Тугаринов, Н.З.Чавчавадзе та ін. У своїх працях вчені розглядають загальні закономірності становлення та розвитку аксіологічної думки.
Визначенню місця ціннісної свідомості в цілісному просторі культури, визначенню місця теорії цінності в сучасній філософії, її теоретичного та практичного значення на сучасному етапі розвитку вітчизняної та світової культури присвятили свої дослідження Г.П.Вижлецов, А.В.Гулига, М.С.Каган, І.С.Нарський, Л.Н.Столович та ін.
Дослідники С.Ф.Анісімов, В.В.Гречаний, А.Г.Здравомислов, А.А.Ручка, В.Ф.Сержантов вивчають теорію цінностей як головний предмет людинознавства. В їхніх працях розв’язання теоретичних питань співвідноситься з практичними завданнями суспільного розвитку, цінності розглянуто як інструменти соціального регулювання, здатні впливати на спрямованість соціальної активності особистості; дослідники навіть здійснюють спроби класифікувати цінності буття згідно з прогресивним розвитком людства.
Безпосередньо висвітленню ціннісного підходу до мистецтва присвячені праці М.С.Кагана, В.Лук’янова, С.А.Маркуса, С.Х.Раппопорта, Т.В.Чередниченко, А.Г.Харчева. Науковці визначають значення цінності мистецтва для окремої особистості та для суспільства загалом, інтерпретують мистецтво як носія ціннісного ставлення людини до світу художньо-творчий процес являє суперечливість єднання пізнання та ціннісного осягнення реального світу.
Серед сучасних культурологічних розробок слід виокремити праці Т.В.Чередниченко, в яких порушено головні проблеми загальної та музичної естетики, вивчено її історію та тенденції розвитку, розроблено методологію музикознавства та музичної критики. Крім того, висвітлено широке коло доробок попередніх та сучасних концепцій західної музичної естетики, досліджено методологічні парадокси науки про музику та інші цікаві для творчого фахівця питання. У наукових працях Р.П.Шульги висвітлено значення ціннісно-орієнтувальних можливостей мистецтва, впливу художньої культури на формування особистості, шляхів удосконалення ціннісного потенціалу мистецтва, формування свідомого ставлення до мистецтва як до цінності-мети.
Кантівській тематиці присвячена значна кількість досліджень, перелічимо деякі імена: В.Ф.Асмус, М.Н.Афасіжев, К.М.Бакрадзе, А.В.Гулига, І.С.Нарський, А.П.Скрипник, Г.В.Теврадзе та ін. Естетичну теорію Канта у контексті ціннісного підходу до категорій, зокрема категорій прекрасного, естетичного тощо, роль естетики Канта для розвитку сучасної естетичної науки висвітлено у працях П.В.Копніна, І.С.Кузнєцової, І.Любимової, В.Метакси, М.Я.Сафара. Неможливо обійти увагою фундаментальні праці видатного українського вченого В.І.Шинкарука, присвячені питанням кантівської теорії пізнання, логіки та діалектики. З повагою відзначимо, що дослідження вченим співвідношення онтологічного, логіко-гносеологічного та світоглядно-антропологічного змісту філософії мало значення рушійної сили у розвитку національної сучасної філософської школи.
Неокантіанський рух кінця XIX початку XX сторіччя, формування цілісного вчення філософії цінностей” прискіпливо розглянуто у працях таких науковців, як Т.А.Акіндінова, К.М.Бакрадзе, Л.А.Бердюгіна, А.С.Богомолов, Б.Т.Григор’ян. Окремі риси провідних неокантіанських шкіл вивчають В.А.Жучков, Є.А.Рудельсон та ін.
Належне осмислення порушеної дисертаційним дослідженням проблеми неможливе поза аналізом української наукової літератури, зокрема праць О.В.Алєксандрової, І.В.Бичка, М.М.Бровка, В.О.Василенка, В.П.Іванова, Ю.В.Кушакова, Л.Т.Левчук, О.П.Лановенка, В.А.Малахова, В.І.Панченко, А.А.Ручки, М.Ю.Савельєвої, М.А.Собуцького, І.П.Шитова, В.Ф.Ятченко, О.І.Яценка та інших дослідників. Молодою генерацією науковців (В.І.Абрамов, Н.Ю.Бортникова, Т.І.Домбровська, А.М.Єрмоленко, С.Д.П’янзін, В.А.Сіверс, С.О.Явоненко та ін.) було проведено дисертаційні дослідження, присвячені питанням аксіологічної проблематики. Маємо зазначити, що у більшості досліджень ціннісну проблематику вивчають у площині онтологічного, етико-філософського, антропологічного аналізу, розглядають проблеми самовизначення особистості, формування системи цінностей, морального становлення тощо.
Проте, віддаючи належне всім науковцям, праці яких тим чи тим чином причетні до аксіологічної проблематики, слід зазначити, що є доцільним продовження вивчення порушених питань у національній культурфілософській школі. Все це доводить, що аксіологія впевнено посіла своє місце у системі суспільних наук, проте за існуючої різноманітності наукових праць з цієї тематики аксіологія як філософська наука потребує подальшої власної розробки.
Актуальність обраної теми визначена необхідністю більшого диференціювання та одночасно й консолідування в суспільній практиці цінностей матеріальних, соціально-політичних та духовних, прагненням дістатись у науковому обігу нового синтезу існуючого різноманіття принципів, потребою оновлення значень понять термінологічного та категорійного апарату, пов’язаних з розглядом застарілих установок щодо розробки аксіологічної проблематики у західноєвропейських філософських вченнях. Зазначене стало підставою для визначення мети та завдань дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено в межах науково-дослідницької роботи, що запроваджена кафедрою суспільних наук Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського. Матеріали дослідження мають використовуватися у лекційних спецкурсах з естетики, філософії, філософії мистецтва, історії та теорії культури.
Об’єкт дослідження культурфілософські школи німецького неокантіанства другої половини XIX початку XX сторіччя.
Предмет дослідження аксіологічна проблематика у неокантіанських філософсько-культурологічних теоріях кінця XIX початку XX сторіччя та у музикознавстві середини XIX сторіччя.
Мета і завдання дослідження. Дослідження проведено з метою вивчення аксіологічної спрямованості головних шкіл та теоретичних систем німецького неокантіанства, їхнього розвитку та впливу на культурне життя Європи наприкінці XIX на початку XX сторіччя, окремо на мистецтвознавчу думку щодо різних видів мистецтв, зокрема музики.
Мета дослідження визначила необхідність розв’язання таких дослідницьких завдань:
висвітлити сучасні напрямки філософського та культурологічного дослідження аксіологічної проблематики;
простежити етапи становлення та розгляду ціннісної проблематики в історії філософії;
визначити місце та значення естетичного вчення у філософській системі Канта, рівень впливу його новаторських ідей на подальший розвиток культурфілософської думки;
дослідити становлення аксіологічних теоретичних систем на грунті аналізу музичної проблематики;
розкрити вплив музикознавчої думки на становлення аксіологічного підходу до художньої творчості;
проаналізувати процес формування філософії цінності та затвердження її як окремого самостійного розділу філософії аксіології;
розглянути аксіологічні обгрунтування ціннісної проблематики в культурфілософських системах німецького неокантіанства;
простежити вплив та відображення характерних рис провідних неокантіанських шкіл у музикознавчій думці кінця XIX початку XX сторіччя.
Методи дослідження. Методологічними засадами дослідження становлення та розвитку аксіологічної проблематики в дисертаційній роботі є логіко-історичний метод; аналітичним методом визначено рівень впливу новаторських ідей Канта на формування підвалин філософії цінностей; методом системного аналізу досліджено культурфілософські системи та концепції німецького неокантіанства другої половини XIX початку XX сторіччя; об’єктивно-практичним методом розглянуто доречність аксіологічного підходу при розгляді чуттєво-духовних відносин людина світ”.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в систематичному та послідовному розкритті еволюції усвідомлення проблеми цінностей в історії філософської думки, обгрунтування методології дослідження цінностей та ціннісних відносин, а також становлення аксіології як самостійної філософської дисципліни. Вперше розглянуто взаємозв’язок та взаємовплив музикознавчих та культурфілософських неокантіанських підходів до аналізу поняття цінності та її гносеологічної та онтологічної значущості для суспільства, людини та людської творчості.
Результати, які виносяться на захист, сформульовані у наступних положеннях:
систематизовано сучасні філософські та культурологічні дослідження з аксіологічної проблематики, здійснені вітчизняними науковцями за останні півсторіччя, які мають важливе методологічне значення для аналізу неокантіанської теорії цінності;
простежено шляхи становлення та розвитку ціннісної проблематики за часів античності, середньовіччя, доби Відродження, Просвітництва до теорії західноєвропейської культурфілософії кінця XVIII сторіччя у зрізі телеологічного принципу світопізнання;
визначено новаторське значення культурологічних ідей Канта, викладених в його естетичному вченні, щодо ціннісної проблематики відносин людина світ”, а також для становлення поняттєвого апарату теоретико-ціннісного підходу;
проаналізовано процес формування та відокремлення аксіології у самостійний розділ філософського знання у площині історичного розвитку культурфілософії та природознавства;
досліджено неокантіанські культурфілософські течії як чинники естетизації філософської думки та пошуків нових методологічних принципів наприкінці ХІХ на початку ХХ сторіччя;
розглянуто оригінальні способи втілення аксіологічних аспектів у філософське знання на підставі системного аналізу неокантіанських (Марбурзької та Баденської) культурфілософських систем кінця XIX початку XX сторіччя;
висвітлено теоретичні та методологічні принципи провідних європейських мистецтвознавчих систем, побудованих у річищі неокантіанських шкіл;
вперше проведено аналіз музикознавчої думки в західноєвропейській культурології в плані її визначально-ініціюючого впливу на становлення аксіологічного підходу до художньої творчості;
доведено, що у пошуках нових засобів виразності, розв’язання одвічної” дилеми змісту та суті мистецтвознавча думка заклала підвалини дослідження аксіологічної тематики раніше, ніж це було зроблено у культурфілософії.
Теоретичне та практичне значення дослідження. Обраний підхід дослідження ціннісної проблематики дає можливість для подальшого розвитку структурного та категорійного змісту аксіології як науки, що є складовою не тільки філософського знання, але й культурології, мистецтвознавства, музикознавства тощо. Результати дослідження можуть бути складовою при формуванні підвалин гармонійного співіснування як у відносинах людина світ”, так і у відносинах суспільство природа”. Значення дисертації визначене можливістю використання її матеріалів при розробці лекційних курсів та спецкурсів з філософії, естетики, філософії мистецтва, теорії та історії культури тощо; також для вивчення процесів, які відбуваються в сучасному мистецтві та музикознавстві; при вихованні сучасної творчої, зокрема музичної, молоді; при створенні та розробці об’єктивних принципів аналізу аксіологічних концепцій сьогодення. Понад те, вважаємо за необхідне введення вивчення аксіології, формування культурно-ціннісного підходу до явищ дійсності вже у початковій школі.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Головні результати дослідження оголошено на конференціях Творчість в контексті розвитку людини” (Київ, 2003), Міфологічний простір і час у сучасній культурі” (Київ, 2003), Етика і культура. Актуальні етичні проблеми у сфері культури” (Київ, 2004), Художня освіта і суспільство XXI століття: духовні, культурологічні, мистецькі виміри” (Київ, 2004), Фундаментальное и прикладное в этике и эстетике” (Санкт-Петербург, 2004).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у 8 публікаціях: п’яти статтях у фахових виданнях збірників наукових праць та трьох тезах доповідей на міжнародних наукових конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів (другий та третій розділи містять по три підрозділи), висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 205 сторінок, з них основного тексту 182 сторінки, список використаних джерел містить 342 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі синтезу одержаних наукових результатів стосовно розглянутої проблеми можна зробити такі висновки.
1. Аксіологічне світосприйняття дійсності об’єктивно існує у взаємовідносинах між людиною та суспільством і природою. У дослідженні визначено, що на початку свого становлення філософія цінностей протиставлялася науковому пізнанню світу, але поступово проблема цінності набувала першорядного значення: було усвідомлено, що під загальним поняттям цінності можна об’єднати низку традиційних філософських питань. Це дає підстави з достатнім рівнем однозначності тлумачити аксіологію як предмет філософських досліджень, що покликано допомагати винаходити точки стикання з новими перспективами бачення речей, нових засобів їх об’єктивного розгляду. Існують різноманітні способи вираження аксіології як філософської науки: зокрема: матеріалістичний та ідеалістичний, теологічний та метафізичний, телеологічний та трансцендентальний, науковий та утилітарно-практичний, соціологічний, семіотичний тощо залежно від того, на грунті якого світобачення її будують.
2. В роботі розглянуто оригінальні способи втілення аксіологічних аспектів у філософське знання на підставі системного аналізу напрямків розвитку неокантіанських культурфілософських теоретичних систем кінця XIX початку XX сторіччя. Відповідно до цього визначено, що головні школи неокантіанства (Марбурзька та Баденська) на грунті філософської спадщини Канта (трансцендентальний метод, телеологічна структура пізнавальної свідомості трансцендентального суб’єкта, гуманістична зорієнтованість пізнавально-практичної діяльності тощо) сформували власні конкретні методології визначення аксіологічних аспектів, що надалі сприяло естетизації західноєвропейської філософської думки. Крім того, неокантіанці об’єктивно усвідомили та проголосили загальнозначущість категорії цінності.
3. Вивчення методів теоретичного обгрунтування категорії цінність” та розбіжностей інтерпретації її якісних характеристик указує на формування у культурфілософських системах неокантіанства кінця XIX початку XX сторіччя нового напрямку філософської методології: у Марбурзькій школі неокантіанства шляхом взаємопроникнення чуттєво-духовного та науково-логічного підходів при домінуванні останнього; у Баденській на підставі розокремлення наук про природу та наук про культуру. Цим було закладено підвалини нового культурологічного підходу до аналізу явищ дійсності. Врахування здобутків неокантіанської методології є доцільним у подальшому вивченні та розвитку аксіології та культурфілософського знання загалом.
4. Як демонструє проведене дослідження, на формування нового напрямку культурфілософської думки за умов пошуку нової методології наприкінці XIX на початку XX сторіччя справили вплив передові мистецтвознавчо-естетичні ідеї того часу, зокрема музикознавство. Безпрецедентним став той факт, що вже на початку другої половини XIX сторіччя потреба у нових засобах виразності в мистецтві, дослідження специфіки музики як виду мистецтва, питання щодо змісту музичного твору та його виконавської інтерпретації тощо сприяла усвідомленню представниками музикознавчої думки необхідності розробки та розв’язання проблеми протиставлення ціннісного та історичного значення музичного явища чи то мистецтва загалом. Тобто у музикознавстві розглядали такі актуальні проблеми, до яких філософська думка через поняття цінності дійшла тільки наприкінці XIX сторіччя. На підставі цього доречно відзначити, що розвиток мистецтвознавчо-естетичних досліджень сучасності постійно формує нові способи виявлення аксіологічних аспектів у науці та мистецтві.
5. На підставі аналізу кантівських розробок, рівня впливу новаторських ідей мислителя на подальший розвиток культурфілософської думки встановлено, що еволюція кантівської філософії рухалася в напрямку гармонізації науки та культури, мистецтва та релігії. Про це свідчать і створена Кантом система критичної філософії, яка по суті стала обгрунтуванням глибокого зв’язку між істиною, добром та красою, і звертання до проблеми людина світ” на рівні загальносвітової гуманістичної ідеї, а звідси розгляд питань культури крізь призму людини тощо. Проте історичний розвиток філософської думки демонструє, що прагнення до абсолютизування чи то раціональної, чи то емоційної частини пізнання явищ дійсності є марним за своєю суттю. На це вказує поява аксіології як складової філософської системи, одним із завдань якої стає необхідність дістатися теоретичного синтезу раціональних та чуттєво-духовних засад наукового вивчення буття.
6. Простеження шляхів становлення та розвитку ціннісної проблематики в історії філософського знання дає можливість для реформування методологічних принципів, оновлення категорійного апарату на грунті телеологічного, трансцендентно-логічного, трансцендентно-психологічного методів. Ці принципи можуть бути одержані шляхом синтезу та аналізу перелічених методів. Існування цих принципів та можливість їхнього консолідування виявляється при детальних дослідженнях структурних частин аксіологічної науки та під час їх практичного виявлення та застосування у сучасності.
7. Безпосереднє значення для сучасної історії та теорії культури має доведена у дисертації теза про те, що філософський аналіз культури в неокантіанських течіях кінця ХІХ початку ХХ сторіччя вперше був безпосередньо пов’язаний з вивченням її ціннісного змісту, що фактично означало введення аксіологічної проблематики в культурфілософський та теоретико-культурний дискурс як іманентної цим сферам духовного пізнання.
8. Проведене дослідження вказує на необхідність подальшого вивчення аксіологічних проблем, розв’язання яких має сприяти досягненню об’єктивного рівня науково-теоретичного аналізу феноменів реального буття та відносин у системах людина суспільство”, суспільство природа”. Крім того, є сенс говорити про подальші пошуки нових напрямків сучасного розвитку аксіологічної науки.
Підсумовуючи, зазначимо, що отримані в дисертаційному дослідженні результати можна використовувати при підготовці навчально-методичних посібників; при розробці навчальних планів, лекційних курсів та спецкурсів з філософії, естетики, філософії мистецтва, теорії та історії культури тощо; для вивчення процесів, які відбуваються у сучасному мистецтві та музикознавстві, а також для виховання сучасної творчої, зокрема музичної, молоді; при створенні та розробці об’єктивних принципів аналізу аксіологічних концепцій сьогодення. Понад те, вважаємо за необхідне уведення вивчення та розгляду аксіологічного підходу до явищ дійсності вже у початковій освіті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абишева А.К. О понятии «ценность» // Вопросы философии. М., 2002. № 3. С.139 146.
2. Абрамов В.І. Духовність суспільства: методологія системного вивчення. Київ: Київський національний економічний університет, 2004. 235 с.
3. Адамян А. Вопросы эстетики и теории искусства. М.: Искусство, 1978. 301 с.
4. Адамян А. Статьи об искусстве. М.: Музгиз, 1961. 432 с.
5. Акиндинова Т.А., Бердюгина Л.А. Новые грани старых иллюзий. Л.: Изд-во Ленинградск. ун-та, 1984. 255 с.
6. Александрова А.В. Отчуждение как форма развития культуры. Киев: Самватас, 1996. 194 с.
7. Александрова О.В. Історія філософії: Програми нормативних курсів та плани семінарських занять. Київ: ВПЦ Київський університет”, 2001. 268 с.
8. Амброс А.В. Границы музыки и поэзии. СПб.: Издание В.Бассель и компания, 1889. 144 с.
9. Ананьев Б.Г. Психология чувственного познания. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. 486 с.
10. Анисимов С.Ф. Духовные ценности: производство и потребление. М.: Мысль, 1988. 253 с.
11. Анисимов С.Ф. Ценности реальные и мнимые. М.: Мысль, 1970. 183 с.
12. Античная музыкальная эстетика. М.: Музгиз, 1960. 304 с.
13. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие. М.: Прогресс, 1974. 392 с.
14. Артановский С.Н. На перекрестке идей и цивилизаций: Исторические формы общения народов: мировые культурные контакты, многонациональное государство. СПб.: Санкт-Петербургская государственная академия культуры, 1994. 224 с.
15. Асмус В.Ф. Античная философия. М.: Высшая школа, 1998. 400 с.
16. Асмус В.Ф. Иммануил Кант. М.: Наука, 1973. 536 с.
17. Асмус В.Ф. Проблема интуиции в философии и математике. М.: Мысль, 1965. 312 с.
18. Афасижев М.Н. Западные концепции художественного творчества. М.: Высшая школа, 1990. 176 с.
19. Афасижев М.Н. Эстетика Канта. М.: Наука, 1975. 136 с.
20. Бакрадзе К.М. Избранные философские труды: В 4-х т. Тбилиси: Изд-во Тбилисск. ун-та, 1973. Т.2. 264 с.
21. Бакрадзе К.М. Избранные философские труды: В 4-х т. Тбилиси: Изд-во Тбилисск. ун-та, 1973. Т.3. 392 с.
22. Бакурадзе О.М. Истина и ценность // Вопросы философии. М., 1966. № 7. С.45 48.
23. Балакина И.Ф. Проблема ценностей и буржуазные аксиологические учения // Философские науки. М., 1966. № 3. С.75 82.
24. Балакина И.Ф. Проблеме ценностей внимание исследователей // Вопросы философии. М., 1965. № 9. С.152 157.
25. Банфи А. Философия искусства. М.: Искусство, 1989. 384 с.
26. Басин Е.Я. Семантическая философия искусства. М.: Мысль, 1973. 216 с.
27. Баух Б. Иммануил Кант и его отношение к естествознанию. М., 1912. 36 с.
28. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М.: Художественная литература, 1975. 502 с.
29. Бахур В.Т. Эмоция: плюсы и минусы. М.: Знание, 1975. 95 с.
30. Богомолов А.С. Диалектический логос. Становление античной диалектики. М.: Мысль, 1982. 263 с.
31. Богомолов А.С. Немецкая буржуазная философия после 1865 года. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. 448 с.
32. Бонфельд М.Ш. Музыка: Язык. Речь. Мышление / http://www/booksite/ru/fulltext/1/001/017/index.htm.
33. Бородай Ю.М. От фантазии к реальности (происхождение нравственности). М.: Издание Института философии РАН, 1995. 297 с.
34. Борьба идей в эстетике. М.: Искусство, 1974. 420 с.
35. Борьба идей в эстетике. М.: Наука, 1966. 272 с.
36. Бохенский Ю.М. Современная европейская философия. М.: Научный мир, 2000. 256 с.
37. Бочоришвили А.Т. Философия, психология, эстетика. Тбилиси, Мецниереба, 1979. 198 с.
38. Бровко М.М. Активність мистецтва в соціокультурному процесі: Автореф. дис. д-ра філос. наук. Київ, 1996. 40 с.
39. Бровко М.М. Мистецтво як естетичний феномен. Київ: Віпол, 1999. 139 с.
40. Брожик В. Марксистская теория оценки. М.: Прогресс, 1982. 261 с.
41. Буржуазная философия кануна и начала империализма. М.: Высшая школа, 1977. 424 с.
42. Буров А.А. Эстетическая сущность искусства. М.: Искусство, 1956. 292 с.
43. Бычко И.В. Познание и свобода. М.: Политиздат, 1969. 215 с.
44. Василенко В.О. Цінність і оцінка. Київ: Наукова думка, 1964. 160 с.
45. Взаимодействие и синтез искусств. Л.: Наука, 1978. 269 с.
46. Взаимодействие культур Востока и Запада. М.: Наука, 1987. 198 с.
47. Виндельбанд В. Избранное: Дух и история. М.: Юрист, 1995. 687 с.
48. Виндельбанд В. История новой философии в ее связи с общей культурой и отдельными науками. Т.2. От Канта до Ницше. СПб., 1913. 392 с.
49. Виндельбанд В. К столетию юбилея Канта // Образование. СПб., 1904. № 3. С.104 116.
50. Виндельбанд В. Философия в немецкой духовной жизни XIX столетия. М.: Наука, 1993. 112 с.
51. Виндельбанд В. Философия культуры и трансцендентальный идеализм // Логос. М., 1910. Кн.2. С.1 14.
52. Волкова Е.В. Произведение искусства предмет эстетического анализа. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 286 с.
53. Вопросы методологии и социологии искусства: Сборник научных трудов. Л.: Издание Ленинградского государственного института театра, музыки и кинематографии им.Н.К.Черкасова, 1988. 175 с.
54. Вопросы теоретического наследия Иммануила Канта. Калининград: Книжное изд-во, 1975. 191 с.
55. Выготский Л.С. Психология искусства. Анализ творческой реакции. М.: Лабиринт, 1997. 416 с.
56. Выжлецов Г.П. Аксиология культуры. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургск. ун-та, 1996. 152 с.
57. Выжлецов Г.П. Аксиология: становление и основные этапы развития // Социально-политический журнал. М., 1996. № 1. С.86 99.
58. Выжлецов Г.П. Эстетика в системе философского знания. Л.: Изд-во Ленинградск. ун-та, 1984. 176 с.
59. Галеев Б.М. Аналогия «музыка орнамент»: от Канта до Ганслика и далее без остановок // Философия. 1999. № 3. С.30 32.
60. Галеев Б.М. Человек, искусство, техника: Проблема синтеза в искусстве. Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1987. 264 с.
61. Ганслик Э. О музыкально-прекрасном. Опыт проверки музыкальной эстетики. М.: Издание Юргенсона, 1895. 181 с.
62. Ганслик Э. О прекрасном в музыке. М.: Издание Юргенсона, 1985. 46 с.
63. Гартман Н. Проблема духовного бытия. Исследования к обоснованию философии истории и наук о духе // Культурология. XX век: Антология. М.: Юрист, 1995. С.608 648.
64. Гартман Н. Эстетика. Киев: Ника-Центр, 2004. 640 с.
65. Гачев Г.Д. Музыка и световая цивилизация. М.: Вузовская книга, 1980. 199 с.
66. Гербарт И. Психология. СПб., 1895. 278 с.
67. Гилберт К., Кун Т. История эстетики. М.: Изд-во иностранной литературы, 1960. 686 с.
68. Гильдбурд Г. Исполнительское искусство сфера проявления художественной идеи. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1984. 197 с.
69. Голик Н.В. Этическое в культуре. СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2002. 256 с.
70. Гольдентрих С.С. О природе эстетического творчества. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977. 248 с.
71. Горнштейн Т.Н. Философия Николая Гартмана. Критический анализ основных проблем онтологии. Л.: Наука, 1969. 280 с.
72. Горфункель А.Х. Гуманизм и натурфилософия итальянского Возрождения. М.: Мысль, 1977. 359 с.
73. Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения. М.: Высшая школа, 1980. 368 с.
74. Григорьян Б.Т. Неокантианство. М.: Высшая школа, 1962. 90 с.
75. Грякалов А.А. Структурализм в эстетике (Критический анализ). Л.: Изд-во Ленинградск. ун-та, 1989. 175 с.
76. Гулыга А.В. Кант. М.: Молодая гвардия, 1977. 304 с.
77. Гулыга А.В. Эстетика в свете аксиологии. Пятьдесят лет на Волхонке. СПб.: Алетейя, 2000. 447 с.
78. Гулыга А.В. Эстетика истории. М.: Наука, 1974. 128 с.
79. Гур В.И. Эстетическая концепция немецкой социал-демократии (историко-философский анализ: Бад-Годесберг, 1959 Берлин, 1989). Киев: Центр соціальних досліджень ім.В.Старосольського, 1997. 256 с.
80. Гуренко Е. Проблемы художественной интерпретации. Новосибирск: Наука, 1982. 256 с.
81. Делез Ж. Критическая философия Канта: учение о способностях. Бергсонизм. Спиноза. М.: Per Se, 2000. 351 с.
82. Демин М.В. Проблема ценности и ценностного отношения // Вестник Моск. ун-та. Серия 8. Философия. М., 1974. № 2. С.40 50.
83. Джохадзе Д.В. Основные этапы развития античной философии. М.: Наука, 1977. 296 с.
84. Диалектика художественной культуры: Межвузовский сборник. Куйбышев: Изд-во Куйбышевск. ун-та, 1984. 166 с.
85. Додонов Б.И. В мире эмоций. Киев: Политиздат Украины, 1987. 140 с.
86. Долгов К.М. Кант и кризис буржуазного философско-эстетического сознания // Контекст. 1975. М.: Наука, 1977. С.59 156.
87. Долгов К.М. Философия, искусство, политика (Критика современных буржуазных концепций). М.: Знание, 1976. 64 с.
88. Дробницкий О.Г. Мир оживших предметов. М.: Политиздат, 1967. 351 с.
89. Дробницкий О.Г. Проблема ценности и марксистская философия // Вопросы философии. М., 1966. № 7. С.33 44.
90. Дротянко Л.Г. Фундаментальне та прикладне знання як соціокультурна і праксеологічна проблема. Київ: Четверта хвиля, 1998. 174 с.
91. Духовные ценности как предмет философского анализа: Сборник статей. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. 144 с.
92. Еремеев А.Ф. Границы искусства. Социальная сущность художественного творчества. М.: Искусство, 1987. 319 с.
93. Ермоленко А.Н. Реабилитация аксиологии в современной западной философии // Онтологічні проблеми культури: Збірник наукових праць. Київ: Наукова думка, 1994. С.130 141.
94. Жучков В.А. Немецкая философия эпохи раннего Просвещения (конец XVII первая четверть XVIII в.). М.: Наука, 1989. 206 с.
95. Закс Л.А. Художественное сознание. Свердловск: Изд-во Уральск. ун-та, 1990. 211 с.
96. Замбровский Б.Я. Истоки искусства. Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1976. 168 с.
97. Затравкина И.А. Интерпретация музыки в эстетике И.Канта // Некоторые вопросы теории и истории эстетики. М.: Искусство, 1980. Вып.3. С.207 216.
98. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. М.: Политиздат, 1986. 223 с.
99. Зивельчинская Л.Я. Опыт марксистской критики эстетики Канта. М.; Л.: Госиздат, 1927. 210 с.
100. Зиммель Г. Кант и современная эстетика. СПб., 1904. 32 с.
101. Зотов А.Ф. Генрих Риккерт и неокантианское движение // Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре. М.: Республика, 1998. С.3 12.
102. Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.К. Буржуазная философия середины XIX начала XX века. М.: Высшая школа, 1988. 520 с.
103. Иванов В.П. Человеческая деятельность познание искусство. Киев: Наукова думка, 1977. 251 с.
104. Ильенков Э.В. Об идолах и идеалах. М.: Политиздат, 1968. 240 с.
105. Ингарден Р. Исследования по эстетике. М.: Изд-во иностранной литературы, 1962. 572 с.
106. Искусство в мире духовной культуры. Киев: Наукова думка, 1985. 239 с.
107. Искусство в системе культуры. Л.: Наука, 1987. 267 с.
108. Искусство и действительность. Методологические проблемы эстетического анализа. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. 214 с.
109. Искусство: художественная реальность и утопия. Киев: Наукова думка, 1992. 208 с.
110. История эстетики: памятники мировой эстетической мысли: В 5-ти т. М.: Искусство, 1968. Т.4. Ч.2. 585 с.
111. История эстетической мысли: В 6-ти . М.: Искусство, 1987. Т.4. 522 с.
112. Історія світової культури. Київ: Либідь, 1999. 368 с.
113. Каган М.С. Введение в историю мировой культуры: В 2-х кн. СПб.: Петрополис, 2003. Кн.1. 368 с.
114. Каган М.С. Введение в историю мировой культуры: В 2-х кн. СПб.: Петрополис, 2003. Кн.2. 320 ч.
115. Каган М.С. Морфология искусства. Л.: Искусство, 1972. 440 с.
116. Каган М.С. Музыка в мире искусства. СПб.: Ut, 1996. 232 с.
117. Каган М.С. Об эстетической оценке, эстетической ценности и фантазиях на эстетические темы // Вопросы литературы. М., 1966. № 8. С.91 99.
118. Каган М.С. Системный подход и гуманитарное знание. Избранные статьи. Л.: Изд-во Ленинградск. ун-та, 1991. 383 с.
119. Каган М.С. Философия культуры. СПб.: Ut, 1996. 232 с.
120. Каган М.С. Философская теория ценности. СПб.: Петрополис, 1997. 205 с.
121. Каган М.С. Эстетика как философская наука. СПб.: Петрополис, 1997. 542 с.
122. Каган М.С., Холостова Т.В. Культура философия искусство. Диалог. М.: Знание, 1988. 64 с.
123. Какабадзе З. Феномен искусства. Тбилиси: Мецниереба, 1980. 135 с.
124. Канарский А.С. Диалектика эстетического процесса: Диалектика эстетического как теория чувственного познания. Киев: Вища школа, 1979. 214 с.
125. Канарский А.С. Диалектика эстетического процесса: Генезис чувственной культуры. Киев: Вища школа, 1982. 191 с.
126. Кант И. Критика способности суждения // Сочинения: В 6-ти т. М., 1966. Т.5. 564 с.
127. Кант И. Критика способности суждения. М.: Искусство, 1994. 367 с.
128. Кант и кантианцы. М.: Наука, 1978. 359 с.
129. Кантор К.М. Красота и польза. Социологические вопросы материально-художественной культуры. М.: Искусство, 1967. 279 с.
130. Канчели Г. Шкала ценностей // Столичные новости. 1998. 13 мая.
131. Кассирер Э. Лекции по философии и культуре // Культурология. XX век: Антология: М.: Юрист, 1995. С.104 162.
132. Клюев А.С. Онтология музыки. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургск. ун-та, 2003. 144 с.
133. Кнященко Н.И. Сущность прекрасного. М.: Молодая гвардия, 1977. 191 с.
134. Коган Л.Н. Художественная культура и художественное воспитание. М.: Знание, 1989. 63 с.
135. Коген Г. Эстетика чистого чувства // Современная западноевропейская и американская эстетика: Сборник переводов. М.: Книжный дом «Университет», 2002. С.54 60.
136. Кодуэл Кр. Иллюзия и действительность. М.: Прогресс, 1969. 365 с.
137. Кон И. Общая эстетика. М.: Госиздат, 1921. 272 с.
138. Кононенко Б.И. Большой толковый словарь по культурологии. М.: Вече, 2003. 510 с.
139. Контекст-1981. М.: Наука, 1982. 304 с.
140. Копнин П.В. Диалектика как логика. Киев: Изд-во Киевск. ун-та, 1961. 448 с.
141. Копнин П.В. Идея как форма мышления. Киев: Изд-во Киевск. ун-та, 1963. 108 с.
142. Коротков Н.З. Эстетическое и художественное освоение действительности. Пермь: Пермское книжное изд-во, 1981. 182 с.
143. Кривцун О.А. Искусство и мир человека. М.: Знание, 1986. 109 с.
144. Кризис буржуазной культуры и музыка. Сборник статей. М.: Музыка, 1972. Вып.1. 288 с.
145. Кризис буржуазной культуры и музыка. Сборник статей. М.: Музыка, 1973. Вып.2. 245 с.
146. Кризис буржуазной культуры и музыка. Сборник статей. М.: Музыка, 1976. Вып.3. 208 с.
147. Кризис буржуазной культуры и музыка. Сборник статей. М.: Музыка, 1983. Вып.4. 235 с.
148. Кризис буржуазной культуры и музыка. Сборник статей. Л.: Музыка, 1983. Вып.5. 216 с.
149. Критика современной буржуазной социологии искусства. М.: Наука, 1978. 272 с.
150. Критические очерки по философии Канта. Киев: Наукова думка, 1975. 368 с.
151. Кроче Б. О так называемых суждениях ценности // Логос. М., 1910. Кн.2. С.20 33.
152. Крюков В.В. Феномен ценностей в культуре // Философия и ее место в культуре. Новосибирск: Наука, 1990. С.75 88.
153. Кузнецова Т.Ф. Критический анализ концепции эстетической оценки в немецкой аксиологии // Комплексное изучение человека и формирование всесторонне развитой личности. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. Ч.1. С.190 196.
154. Культурные ценности: прошлое и современность. М.: Б/и, 1988. 143 с.
155. Культурология XX век: Аксиология, или Философское исследование природы ценностей. М.: Институт научной информации по общественным наукам РАН, 1996. 144 с.
156. Культурология. XX век. Антология. М.: Юрист, 1995. 703 с.
157. Культурология. Очерки теории и философии культуры: В 3-х ч. Тюмень: Изд-во Тюменск. ун-та, 2001. Ч.1. 258 с.
158. Культурология. Очерки теории и философии культуры: В 3-х ч. Тюмень: Изд-во Тюменск. ун-та, 2001. Ч.2. 183 с.
159. Культурология. Очерки теории и философии культуры: В 3-х ч. Тюмень: Изд-во Тюменск. ун-та, 2001. Ч.3. 152 с.
160. Культурологія. Навчальний посібник. Київ: Видавничий дім КМ Академія”, 2003. 314 с.
161. Куляскина И.Ю. Аксиология: место в системе знания // Вестник Моск. ун-та. Серия 7. Философия. М., 2002. № 3. С.90 97.
162. Кучинськая А. Прекрасное: миф и действительность. М.: Прогресс, 1977. 164 с.
163. Кучменко Є.М. Культура і релігія в духовній спадщині минулого. Київ: Знання, 1999. 31 с.
164. Кушаков Ю.В. Историко-философская концепция Л.Фейербаха: Автореф. дис. д-ра филос. наук. Киев, 1983. 48 с.
165. Кушаков Ю.В. Историко-философская концепция Л.Фейербаха. Теория. Методология. Конкретные результаты. Киев: Вища школа, 1981. 166 с.
166. Кюльпе О. Современная психология мышления // Новые идеи в философии. СПб., 1914. № 16. С.43 83.
167. Лазарев В.В. Этическая мысль в Германии и России: Кант Гегель Соловьев. М.: Институт философии РАН, 1996. 305 с.
168. Лановенко О.П. Социальный статус искусства: представления, проблемы, решения. Киев: Наукова думка, 1983. 167 с.
169. Лановенко О.П. Художественное восприятие: опыт построения общетеоретической модели. Киев: Наукова думка, 1987. 247 с.
170. Левчук Л.Т., Кучерюк Д.Ю., Панченко В.І. Естетика: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. Київ: Вища школа, 2000. 398 с.
171. Лекции по истории эстетики. Л.: Изд-во Ленинградск. ун-та, 1980. Кн.3. Ч.2. 184 с.
172. Липпс Т. Эстетика // Философия в систематическом изложении. СПб., 1909. С.368 409.
173. Лисаковский И. Художественная культура: термины, понятия, значения: Словарь-справочник. М.: РАГС, 2002. 238 с.
174. Лихачев Д.С. Очерки по философии художественного творчества. СПб.: Блиц, 1996. 160 с.
175. Личковах В.А. Від Фауста до Леверкюна: Вступ до некласичної естетики. Лекції з філософії сучасного мистецтва. Чернігів, 2002. 181 с.
176. Личковах В.А. Естетичне переживання як процес духовно-чуттєвого відтворення соціального досвіду особи // Етика і естетика. Київ: Вища школа, 1976. Вип.19. С.54 62.
177. Личковах В.А. Людське світовідношення як предмет естетичного аналізу: Автореф. дис. д-ра філос. наук. Київ, 1996. 36 с.
178. Личковах В.А. Світовідношення як переживання: феноменологія, онтологія і естетика «життя миттєвістю» // Філософська і соціологічна думка. Київ, 1993. № 5. С.121 136.
179. Лосев А.Ф. История античной эстетики. М.: Искусство, 1992. 604 с.
180. Лосев А.Ф. Проблема художественного стиля. Киев: Киевская академия евробизнеса, 1994. 288 с.
181. Лосев А.Ф. Словарь античной философии. М.: Изд-во «Мир идей», АО «Акрон», 1995. 232 с.
182. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. М.: Мысль, 1978. 623 с.
183. Лотце Г. Микрокосм. Ч.1. М., 1866. 509 с.
184. Лотце Г. Микрокосм. Ч.2. М., 1866. 598 с.
185. Лотце Г. Основания практической философии. СПб., 1882. 86 с.
186. Лук’янець В.С., Соболь О.М. Філософський постмодерн. Київ: Абрис, 1998. 352 с.
187. Лукьянов В. Критика основных направлений современной буржуазной философии музыки. Л.: Музыка, 1978. 64 с.
189. Макаров М.Г. Категория «цель» в домарксистской философии. Л.: Наука, 1974. 188 с.
190. Макаров М.Г. Развитие понятий и предмета философии в истории ее учений. Л.: Наука, 1982. 270 с.
191. Малахов В.А. Искусство и человеческое мироотношение. Киев: Наукова думка, 1988. 214 с.
192. Малинкин А.Н. Николай Гартман: «забытый философ» // Культурология. XX век: Антология. М.: Юрист, 1995. С.648 653.
193. Малышев И.В. Эстетическое в системе ценностей. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовск. ун-та, 1983. 152 с.
194. Маркарян Э.С. Теория культуры и современная наука. М.: Мысль, 1983. 248 с.
195. Марков М.М. Искусство как процесс. Основы функциональной теории искусства. М.: Искусство, 1970. 239 с.
196. Маркус С.А. История музыкальной эстетики: В 2-х т. М.: Музыка, 1968. Т.2. 688 с.
197. Мартынов Ф.Т. Человеческое бытие и бытие произведения искусства. Свердловск: Изд-во Уральск. ун-та, 1988. 183 с.
198. Махлина С.Т. Язык искусства в контексте культуры. СПб.: СПбГАК, 1995. 216 с.
199. Мейлах Б.С. Процесс творчества и художественное восприятие: Комплексный подход, опыт, поиски, перспективы. М.: Искусство, 1985. 318 с.
200. Мейман Э. Введение в современную эстетику. М.: Изд-во Кушнарева, 1909. 186 с.
201. Меринг Ф. Избранные труды по эстетике: В 2-х т. М.: Искусство, 1985. Т.2. 460 с.
202. Мировоззренческая культура личности (философские проблемі формирования). Киев: Наукова думка, 1986. 295 с.
203. Миртов Д.П. Учение Лотце о духе человеческом и духе абсолютном. СПб., 1914. 520 с.
204. Михайлов А.В. Обратный перевод. М.: Языки русской культуры, 2000. 856 с.
205. Михайлов А.В. Эдуард Ганслик: к истокам его эстетики // Советская музыка. М., 1996. № 3. С.65 73.
206. Моложанова С.В. Гуманизм: К новой системе ценностей. Минск: Беларуская навука, 1998. 143 с.
207. Моль А. Теория информации и эстетическое восприятие. М.: Мир, 1966. 351 с.
208. Моль А., Фукс В., Кассрел М. Искусство и ЭВМ. М.: Мир, 1975. 556 с.
209. Музыкальная эстетика Германии XIX века: В 2-х т. М.: Музыка, 1982. Т.2. 432 с.
210. Мукаржовский Я. Исследования по эстетике и теории искусства. М.: Искусство, 1994. 606 с.
211. Назайкинский Е.В. О психологии музыкального восприятия. М.: Музыка, 1972. 383 с.
212. Нарский И.С. Кант. М.: Мысль, 1976. 208 с.
213. Нарский И.С. Ценность и полезность // Философские науки. М., 1969. № 3. С.58 67.
214. Натев А. Искусство и общество. М.: Прогресс, 1966. 320 с.
215. Наторп П. Кант и Марбургская школа // Новые идеи в философии. СПб., 1913. Сб.5. Теория познания II. С.93 132.
216. Наторп П. Философия и психология // Логос. М., 1914. Т.1. Вып.1. С.80 110.
217. Наторп П. Философская пропедевтика. М.: Издание Н.Н.Клочкова, 1911. 120 с.
218. Нахов И.М. Киническая литература. М.: Наука, 1981. 303 с.
219. Нахов И.М. Философия киников. М.: Наука, 1982. 224 с.
220. Некоторые проблемы современной буржуазной эстетики. М.: Знание, 1970. 64 с.
221. Неустоев А.А. Музыка и чувство. СПб., 1890. 112 с.
222. Ницше Ф. Сочинения: В 2-х т. М.: Мысль, 1996. 829 с.
223. Новиков А.И. Нигилизм и нигилисты. Опыт критической характеристики. Л.: Лениздат, 1972. 296 с.
224. Озе Я. Персонализм и проективизм в метафизике Лотце. Юрьев, 1896. 226 с.