Тесленко Тамара Іванівна. Облік і аналіз поточних зобов`язань

Краткое описание

Тесленко Тамара Іванівна. Облік і аналіз поточних зобов`язань : Дис... канд. наук: 08.00.09 2009

Тесленко Т.І. Облік і аналіз поточних зобов’язань. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.09 Бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності). ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». - Київ, 2009.
Дисертація присвячена дослідженню теоретичних питань і діючої практики бухгалтерського обліку та аналізу поточних зобов’язань підприємств України з урахуванням досвіду країн з ринковою економікою.
У роботі висвітлено економічну сутність та умови виникнення поточних зобов’язань у сучасних умовах господарювання, здійснено їх класифікацію за різними ознаками, теоретично обґрунтовано можливість і доцільність застосуванняоцінки поточних зобов’язань за справедливою вартістю в практичній діяльності вітчизняних підприємств. Запропоновано зміни в структуру форми № 1 «Баланс», доповнення форми № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» інформацією щодо поточних зобов’язань. Наведено вдосконалену методику обліку поточних зобов’язань (первинний, аналітичний та синтетичний облік), а також методику аналізу поточних зобов’язань з метою встановлення платоспроможності підприємства та запобігання його банкрутству.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні науково-методичних підходів, розробці організаційних і практичних рекомендацій, спрямованих на подальший розвиток організації та методики обліку й аналізу поточних зобов’язань.
Результати проведеного дослідження дають змогу зробити такі висновки та внести пропозиції:

З’ясування економічної сутності зобов’язань, як джерел утворення активів, та їх класифікації є важливим питанням при формуванні інформації про господарську діяльність підприємства. Уточнення понять «кредиторська заборгованість» та «зобов’язання» підтвердило, що економічна категорія «зобов’язання» значно ширша, ніж поняття «кредиторська заборгованість». Вивчення й аналіз поняття «минула подія» дали змогу дослідити зміст подій за господарськими операціями, що обумовлюють виникнення та погашення поточних зобов’язань. Виділення основних ознак класифікації поточних зобов’язань (характер виникнення, економічний зміст, контрагенти, валюта зобов’язань, забезпеченість, дотримання строків погашення, ймовірність погашення) та доповнення ознакою відображення в балансі дає можливість формувати в обліку необхідну інформацію для їх ефективного управління.
У процесі дослідження було встановлено, що для поліпшення інформаційного забезпечення аналізу платоспроможності підприємства та надання пріоритету кредиторам над власниками під час задоволення вимог щодо зобов’язань підприємства доцільно відображувати зобов’язання в пасиві Балансу (форма № 1) у порядку зростання строків їх погашення, а активів в порядку зниження їх ліквідності. З метою підвищення інформативності фінансової звітності та якості результатів аналізу поточних зобов’язань форму № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» доповнено інформацією про поточні зобов’язання за наведеними вище класифікаційними ознаками.
Застосування найбільш ефективної форми бухгалтерського обліку є однією з важливих передумов його раціональної організації. Доведено недосконалість спрощеної та простої форм бухгалтерського обліку, які застосовують у практиці суб’єкти малого підприємництва юридичні особи. З метою групування за окремими розділами інформації по розрахунках з дебіторами та розрахунках за зобов’язаннями вдосконалено журнальну форму в частині обліку поточних зобов’язань (Журнал 3).
Встановлено, що обліку підлягають не всі зобов’язання підприємства, які виникають у процесі здійснення господарської діяльності. В бухгалтерському обліку відображують тільки ті зобов’язання, що виникли в результаті виконання укладених договорів. Зобов’язання, що передбачаються до виконання згідно з укладеними договорами, не знаходять відображення в обліку. Запропоноване відображення зобов’язань за договорами на позабалансових рахунках підвищить контроль за їх виконанням і дасть змогу підприємству уникнути витрат, до яких може призвести невиконання або несвоєчасне виконання таких зобов’язань.
У процесі вивчення організації обліку поточних зобов’язань було визначено, що повнота інформації забезпечується системою ведення первинних документів та облікових регістрів. З метою контролю стану розрахунків з постачальниками та покупцями запропоновано вдосконалення низки первинних документів, що супроводжують передавання прав власності на товари, роботи, послуги від продавця покупцю, через впровадження додаткового реквізиту «Вид розрахунків».
Інвентаризація розрахунків здійснюється з метою підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку про поточні зобов’язання та показників фінансової звітності. Для формування необхідної та достовірної інформації для контролю й управління поточними зобов’язаннями в дисертаційній роботі обґрунтовано необхідність внесення змін до низки документів, що супроводжують процес проведення інвентаризації розрахунків.

Превалювання юридичного підходу до визначення величини зобов’язань ігнорує той факт, що реальна величина зобов’язання ввесь час змінюється і його економічний зміст ширше юридичного. Доведено доцільність використання оцінки поточних зобов’язань за справедливою вартістю, яку проводять у двох напрямах: нарощування вартості поточних зобов’язань у разі прострочення строку погашення зобов’язань та їх дисконтування при наданні знижок постачальником або при зниженні ймовірності погашення зобов’язання. Такий підхід забезпечить достовірність інформації про поточні зобов’язання в умовах антикризового управління підприємством.
Дослідження методики обліку поточних зобов’язань дало змогу зробити висновок про недостатню аналітичність облікової інформації щодо поточних зобов’язань. Для отримання більш докладної інформації про стан розрахунків за поточними зобов’язаннями рекомендовано вести їх облік на рахунках третього та четвертого порядків у розрізі суб’єктів, об’єктів та строків дотримання погашення поточних зобов’язань. Крім того, запропоновано методику обліку нарощування суми прострочених поточних зобов’язань, знижок, що надаються постачальниками за різними умовами договору, списання поточних зобов’язань у вигляді податкового боргу з податку на прибуток у зв’язку з його реструктуризацією або визнанням безнадійним, податку на додану вартість, а також відображення зобов’язань за договорами на позабалансових рахунках.
У процесі дослідження методів аналізу поточних зобов’язань встановлено, що показники для проведення аналізу поточних зобов’язань згідно з поглядами різних учених надають різнобічну їх характеристику, мають різні назви і окремі спільні риси. Виходячи з цього коефіцієнти для проведення аналізу поточних зобов’язань було об’єднано в три групи: кількісні показники, якісні показники, показники покриття поточних зобов’язань. Така система коефіцієнтів поточних зобов’язань для обчислення взаємодоповнюючих показників забезпечить ефективне управління ними.
Дані про поточні зобов’язання використовують при проведенні аналізу фінансового стану підприємства з метою визначення його платоспроможності та ліквідності. Встановлено, що коефіцієнти платоспроможності та ліквідності мають два суттєві недоліки: по-перше, для розрахунку коефіцієнтів використовується загальна сума поточних зобов’язань, які складаються з різних видів заборгованостей, строк яких може коливатися від одного дня до одного року, тому не враховується більш детальне співвідношення строків платежів у складі поточних зобов’язань; по-друге, окремі види активів підприємства відображуються в балансі за фактичною собівартістю, а не за вартістю їх можливої реалізації. Тому розраховані коефіцієнти ліквідності можуть бути завищеними або заниженими залежно від рівня рентабельності готової продукції, товарів тощо. Для отримання більш оптимальних значень показників платоспроможності та ліквідності слід враховувати строк погашення поточних зобов’язань та вартість можливої реалізації запасів, що обліковуються на балансі підприємства на дату проведення аналізу.
Вивчення методики аналізу поточних зобов’язань дало змогу зробити висновок, що в літературних джерелах аналіз поточних зобов’язань розглядається у складі методики проведення аналізу господарської діяльності підприємства. В процесі дослідження методичних підходів до аналітичного забезпечення ефективного управління поточними зобов’язаннями розроблено та запропоновано методику аналізу поточних зобов’язань з використанням системи відповідних аналітичних показників. При застосуванні такої методики проводиться аналіз структури, оборотності, покриття поточних зобов’язань та визначення їх граничної суми під впливом таких чинників, як доходи, витрати діяльності та оборотні активи підприємства. В сукупності одержані результати використовують для прийняття управлінських рішень щодо оптимізації розрахунків за поточними зобов’язаннями та запобігання банкрутству підприємства.