Ткаченко Ольга Ярославна. Особливості будови щитоподібної залози при впливі на організм барбітуратів в різні вікові періоди

Краткое описание

Ткаченко Ольга Ярославна. Особливості будови щитоподібної залози при впливі на організм барбітуратів в різні вікові періоди : Дис... канд. наук: 14.03.01 - 2005.

Ткаченко О.Я. Особливості будови щитоподібної залози при впливі на організм барбітуратів в різні вікові періоди (анатомо-експериментальне дослідження). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 нормальна анатомія. Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського. Сімферополь, 2005.
Дисертація присвячена вивченню особливостей будови щитоподібної залози при впливі на організм барбітуратів. У роботі були використані анатомічні, гістологічні, морфометричні, математичні методи дослідження та метод трансмісійної електронної мікроскопії. Встановлено, що інтоксикація організму барбітуратами призводить до змін у будові щитоподібної залози щурів різного віку, які спостерігаються на всіх рівнях її структурної організації. Вираженість цих змін залежить від віку тварин та тривалості впливу барбітуратів. Введення щурам силібору зменшує тиреотоксичну дію барбітуратів. Результати дослідження впроваджені у навчальний процес кафедр нормальної анатомії людини медичних ВУЗів України.

У дисертаційній роботі вирішена актуальна наукова задача вивчені морфо-функціональні особливості будови щитоподібної залози щурів різний вікових груп при впливі на їх організм барбітуратів та їх комбінації з силібором. У ході дослідження були виявлені як загальні закономірності морфо-функціональних змін, так і специфічні для дії окремо кожного з застосованих барбітуратів особливості морфогенезу щитоподібної залози.

Будова щитоподібної залози щурів при введенні барбітуратів в постнатальному періоді розвитку зазнає виражених змін на всіх рівнях її структурної організації. Характер та ступінь виразності змін залежить від віку тварин, хімічного складу та дози препарату, тривалості термінів впливу.
Збільшення вагово-лінійних показників щитоподібної залози щурів, за умов впливу на їх організм барбітуратів, спостерігається в обох вікових групах, при цьому більш інтенсивно змінюються органометричні показники статевонезрілих тварин. Відсоткове відхилення органометричних показників у статевонезрілих щурів знаходиться у межах від 0,65% до 22,71%; у статевозрілих щурів відхиляється на 0,81% - 19,5%.
Загальними для всіх тварин, які отримували барбітурати, були виявлені наступні зміни: збільшення відносного об’єму тиреоїдного епітелію на 5,35% - 27,95% у статевонезрілих щурів і на 5,5% - 27,92% у статевозрілих; збільшення кількості світлих клітин; зменшення розмірів фолікулів у статевонезрілих щурів на 15,32%-40,8%, у статевозрілих на 27,81%-44,53%; збільшення висоти тиреоїдного епітелію у статевонезрілих щурів на 20,57% - 39,09%, у статевозрілих на 8,15% - 29,98% та розмірів ядер тироцитів у статевонезрілих щурів на 32,55% - 56,67%, у статевозрілих - на 9,96% - 103,41%. Крім того, спостерігається розмитість контуру апікальної мембрани фолікулярних тироцитів, макро- та мікровакуолізація їх цитоплазми, а також ознаки зниження концентрації колоїда та його вакуолізація. Виявлені зміни свідчать про підвищення функціональної активності щитоподібної залози, причому як проліферативної, так і секреторної.
Порівняльний морфологічний аналіз щитоподібної залози тварин, що отримували різні препарати, виявив, що у тварин, під впливом на організм фенобарбітона, комплекс вказаних змін визначається з більшим ступенем виразності, ніж у тварин, що отримували бензонал. Так, у серіях тварин, що отримували фенобарбітон, відхилення морфометричних показників від контролю знаходяться у межах 8,52% - 56,67%, а в серії тварин, що отримували бензонал у межах 5,35% - 41,01%. При цьому, в обох вікових групах виявлена пряма залежність між збільшенням дози фенобарбітона та ступенем виразності вказаних змін.
Специфічність морфологічної відповіді щитоподібної залози на введення в організм фенобарбітона полягає в наявності ознак, які свідчать про зміни у закономірних механізмах елімінації тиреоїдної паренхіми. Відрізняльною особливістю морфогенезу щитоподібної залози, виявленою під впливом бензоналу, є топографічна гетерогенність морфо-функціональних змін, вираженість якої зменшується по мірі подовження терміну впливу.
Ультраструктурні зміни щитоподібної залози статевонезрілих тварин після довготривалого впливу на їх організм барбітуратів характеризуються поліморфізмом тиреоїдного епітелію.Переважають високі тироцити з численними мікроворсинками на випуклій апікальній поверхні з розширеними цистернами шероховатої ендоплазматичної сітки, а також великою кількістю секреторних гранул і колоїдних крапель у цитоплазмі. Крім того, спостерігаються тироцити з ознаками виснаження синтетичної та секреторної активності (ажурні тироцити”) та тироцити сплощеної форми, з редукованими мікроворсинками, залишками органел та пікнотизованим ядром. У парафолікулярних капілярах нерідко спостерігаються явища сладж-феномену. У міжфолікулярному просторі визначається потовщення колагенових волокон.
Результати морфометричного, гістологічного та електронно-мікроскопічного досліджень щитоподібної залози щурів обох вікових груп свідчать про спроможність силібору зменшувати негативний вплив на морфо-функціональний стан вивчаємого органу, що спричиняється застосуванням барбітуратів. Про ефективність силібору як коректора свідчить менша ступінь вираженості ознак посилення проліферативної та секреторної активності. Так, усі морфометричні показники щитоподібної залози щурів, що отримували фенобарбітон разом із силібором, відхилялися від контролю менше, ніж у тварин, що отримували фенобарбітон на 1,27% - 13,66% у статевонезрілих і на 1,38% - 30,48% у статевозрілих. Крім того, в серіях тварин, що отримували разом із фенобарбітоном силибор, прояви деструктивних змін тиреоїдного епітелію мінімальні. Спостерігається також зменшення виразності ознак неадекватних судинних реакцій та ступеня набряку стромальних прошарків, а ознаки порушення циклічності гормоногенеза і трансформації механізмів елімінації тиреоїдної паренхіми не спостерігаються. При цьому ступінь виразності ознак вказаних сприятливих змін зростає по мірі збільшення тривалості впливу барбітуратів разом із силібором.