Тохтамиш, Олександр Михайлович Психологічний супровід дітей дошкільного і молодшого шкільного віку з гіперактивністю та дефіцитом уваги

Краткое описание

Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України

На правах рукопису

Тохтамиш Олександр Михайлович

УДК 159.9:61

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО І МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ГІПЕРАКТИВНІСТЮ ТА ДЕФІЦИТОМ УВАГИ

19.00.04 медична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник
Максименко Сергій Дмитрович
доктор психологічних наук,
академік НАПН України

Київ 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ............................................................4

ВСТУП ..5

РОЗДІЛ 1
ДИТЯЧА ГІПЕРАКТИВНІСТЬ ІЗ ДЕФІЦИТОМ УВАГИ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА.11
1.1. Аналіз психологічних чинників формування й розвитку цілеспрямованої діяльності людини в дитячому віці....11
1.2. Причини, прояви та наслідки дитячої гіперактивності з дефіцитом
уваги ..24
1.3. Психологічна діагностика дитячої гіперактивності з дефіцитом
уваги....33
1.4. Напрямки психологічної допомоги дітям з гіперактивністю та
дефіцитом уваги.....40
Висновки до першого розділу..............................................................................57

РОЗДІЛ 2
СИСТЕМНО-ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД У ПСИХОЛОГІЧНОМУ СУПРОВОДІ ДІТЕЙ З ГІПЕРАКТИВНІСТЮ ТА ДЕФІЦИТОМ УВАГИ.....60
2.1. Основні положення системно-інтегративного підходу у психологічному супроводі дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги......60
2.2. Діагностичний опитувальник дитячої гіперактивності з дефіцитом уваги.....78
2.3. Методики ігрової терапії в психологічному супроводі дітей з гіперактивністю й дефіцитом уваги......80
2.4. Методика ескалації тактильного контакту (ЕТК) у психологічній допомозі дітям з гіперактивністю та порушенням функції уваги..109
2.5. Афірмації та їх використання в психологічному супроводі дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги за методикою ескалації тактильного контакту (ЕТК)....123
Висновки до другого розділу.............................................................................128

РОЗДІЛ 3
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ З ГІПЕРАКТИВНІСТЮ ТА ДЕФІЦИТОМ УВАГИ..130
3.1. Аналіз апробації діагностичного опитувальника дитячої гіперактивності і дефіциту уваги.....130
3.2. Дослідження ефективності методики ескалації тактильного контакту (ЕТК) у психологічному супроводі дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги....138
3.3. Дослідження ефективності комплексної програми з ігрової терапії для дітей з гіперактивністю й дефіцитом уваги ...148
3.4. Порівняльний аналіз ефективності різних форм психологічного супроводу дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги....157
Висновки до третього розділу............................................................................168

ВИСНОВКИ ....170

ДОДАТКИ ...175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....193

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ГРДУ гіперактивний розлад з дефіцитом уваги;
ЕТК ескалація тактильного контакту;
МКХ-10 міжнародна класифікація хвороб, десята редакція;
DSM-IV-R Diagnostic and statistical manual of mental disoders. Fourth edition Revised. Діагностичне та статистичне керівництво з психічних розладів. Четверта редакція, переглянута.

ВСТУП

Актуальність теми. Суттєві соціальні зміни у нашому суспільстві відображуються на розвитку дитини в сучасній сім’ї. Значна кількість порушень та затримок розвитку людини в дитячому віці робить необхідним вивчення, систематизацію та узагальнення світового досвіду психологічної допомоги. Особливу увагу привертають до себе при цьому порушення функцій уваги та гіперактивність дітей. Явище гіперактивності та дефіциту уваги у ранньому дитячому віці, у дошкільному віці, і, також, у шкільному віці дедалі більш стає суттєвою проблемою психічного розвитку дитини, її соціалізації, засвоєння шкільної програми (І.П. Брязгунов, О.В. Касатікова, М.М. Заваденко, Н.М. Іовчук, А.Д. Комелева, Л.С. Алексєєва, О.К. Лютова, Г.Б. Моніна, О.І. Романчук, А.Л. Сиротюк, Р. Барклі, У. Брек, І. Прекоп).
За різними даними, кількість дітей з гіперактивною (гіпердинамічною) поведінкою, яка, як правило, супроводжується проблемами зі стійкістю уваги та здібністю до її концентрації, становить у загальній популяції від 1,5 до 20 відсотків (М.А. Белянчикова, О.І. Романчук, С. Голдштейн, E. Тейлор). Деякі автори відмічають також довгостроковий вплив дитячої гіперактивності на соціальну адаптацію та життя дорослої людини (К. Рідл, Дж. Рапопорт, Д. Оффорд, С. Мануцца, П. Сачдев).
Вивчення причин та механізмів таких змін має значення у створенні ефективних засобів психологічного супроводу, профілактичних, реабілітаційних заходів та інших напрямів психологічної допомоги. Все означене вище робить актуальним створення, апробацію й дослідження ефективності методик та програм психологічної діагностики, психологічної корекції та немедикаментозної психологічної терапії, їх організацію в систему ефективного психологічного супроводу дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги. Створення такої системи є можливим, з одного боку, на основі аналізу умов виникнення гіперактивної поведінки з дефіцитом уваги в онтогенезі, з іншого через виявлення найбільш ефективно діючих чинників у процесі цієї допомоги.
Соціальна значущість та недостатній рівень вивчення поставленої проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: Психологічний супровід дітей дошкільного і молодшого шкільного віку з гіперактивністю та дефіцитом уваги”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Роботу виконано відповідно до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України „Психологічні чинники самодетермінації особистості в освітньому просторі” ( номер державної реєстрації 0109U000558). Тема затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України (протокол №6 від 7 липня 2008 року) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 7 від 30 вересня 2008 року).
Об’єкт дослідження: дошкільники і молодші школярі з гіперактивністю та дефіцитом уваги.
Предмет дослідження: особливості психологічного супроводу дошкільників і молодших школярів з гіперактивним розладом та дефіцитом уваги.
Мета дослідження: дослідити найбільш впливові чинники ефективного психологічного супроводу дітей з гіперактивністю і дефіцитом уваги.
Гіпотеза дослідження: вплив психологічного супроводу на зниження проявів гіперактивності та дефіциту уваги у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку опосередковується змінами у контакті та взаємодії батьків та значущих дорослих з дитиною, зокрема, посиленням тактильного й емоційного контакту та ігровою формою взаємодії, яка дозволяє дитині у адекватній її віку формі прийняти і засвоїти регуляційні аспекти цілеспрямованої поведінки.
Завдання дослідження:
- провести теоретичний аналіз проблеми дитячої гіперактивності з дефіцитом уваги, основних напрямків психологічного супроводу дітей з гіперактивністю та дефіцитом функції уваги, дослідити чинники впливу соціального середовища на формування гіперактивної поведінки із порушенням функції уваги у ранньому онтогенезі;
- розробити експериментальні програми психологічного супроводу дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги;
- дослідити ефективність створених програм психологічного супроводу дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги;
- виявити найсуттєвіші складові елементи ефективного психологічного супроводу дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги у дошкільному та молодшому шкільному віці.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають принципи комплексного та системного підходу до вивчення особистості та соціальних систем (С.Л. Рубінштейн, Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов, В.В. Столін, О.В. Черніков, П. Вацлавік), генетична теорія розвитку психіки (С.Д. Максименко), психологічні основи впровадження у практику особистісно-орієнтованого підходу (І.Д. Бех, Г.О. Балл, М.Й. Боришевський, О.Л. Кононко), принципи опосередковування зовнішніх впливів внутрішніми умовами, провідної ролі діяльності і спілкування у розвитку психіки (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьев, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, Л.І. Божович, Г.С. Костюк), теорії й закономірності формування й розвитку цілеспрямованої діяльності людини (С.О. Ладивір, Ю.М. Швалб, С.Є. Кулачківська, В.К.Котирло, Н.В.Чепелева), концепції психічного розвитку дитини у дошкільному та шкільному віці (Е. Еріксон, А. Валлон, Ж. Піаже, Дж. Боулбі, Дж. Пірс, О.В. Запорожец, Р.В. Павелків, Т.О. Піроженко), сучасні розробки ефективної психологічної допомоги дітям з дисгармонійним розвитком когнітивної та рухової сфер (В.М. Синьов, З.Г. Кісарчук, М. Уелч, І. Прекоп, Х. Кедьюсон).
Методи дослідження: теоретичний аналіз філософської, психологічної, педагогічної, медичної літератури; бесіда; клінічне інтерв’ю; спостереження, в тому числі формалізоване спостереження за характером взаємодії батьків та дитини; анкетування; змістовий аналіз вербальних характеристик взаємодії батьків та дитини; тестові методики вимірювання уваги для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, методики ігрової терапії. Статистичне опрацювання отриманих емпіричних даних відбувалась за допомогою методів визначення кореляційних зв’язків, достовірності відмінностей для залежних змінних.
Організація і база дослідження. Дослідження проводилося на базі Українського медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Міністерства охорони здоров’я України у 1997-2008 роках.
Наукова новизна дослідження стосується аспектів, які ще не дістали належної розробки у вітчизняній науці. Вона полягає в тому, що:
- вперше виявлено й проаналізовано психолого-педагогічні чинники, які суттєво впливають на посилення симптомів гіперактивної поведінки з дефіцитом уваги у дітей; виявлено віковий період, який є найбільш сенситивним для прояву та посилення симптомів дитячої гіперактивності з дефіцитом уваги; проведений комплексний аналіз концепцій, які розглядають і пояснюють феноменологію тісного взаємозв’язку матері й немовляти, досліджений вплив відсутності чи недостатності такого взаємозв’язку на підвищену рухову активність дитини; виявлений значущий кореляційний зв’язок між показниками гіперактивності, імпульсивності та дефіциту уваги у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку; виділений чинник тактильного контакту між батьками та дитиною, як один з найсуттєвіших у гармонізації взаємодії, емоційного взаємозв’язку батьків з дитиною, впливу на розвиток цілеспрямованої організації моторної і мовної активності дитини, на розвиток функції уваги; створені програми психологічного супроводу, які базуються на ігротерапевтичному підході та на збільшенні тактильного контакту дитини з батьками, зокрема, авторська методика ескалації тактильного контакту (ЕТК), проведений порівняльний аналіз ефективності цих методик;
- поглиблено та уточнено специфіку психодіагностичних та психокорекційних заходів в психологічному супроводі дітей дошкільного і молодшого шкільного віку з гіперактивністю та дефіцитом уваги;
- набуло подальшого розвитку розуміння особливостей системно-інтегративного підходу в психологічному супроводі дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги.
Теоретична значущість роботи полягає в подальшому розвитку і поглибленні наукових уявлень про детермінанти, які зумовлюють цілеспрямованість рухової активності та стійкість уваги дітей дошкільного і молодшого шкільного віку з гіперактивністю та дефіцитом уваги, з’ясуванні психологічних механізмів дії найбільш вагомих чинників ефективного психологічного супроводу таких дітей.
Практична значущість дослідження полягає в можливостях використання медичними психологами, психологами системи освіти експертної експрес-оцінки наявності та рівня гіперактивності, імпульсивності й дефіциту уваги дітей дошкільного і молодшого шкільного віку на базі розробленого нами опитувальника дитячої гіперактивності та дефіциту уваги, впровадження створеної і адаптованої методики ескалації тактильного контакту та ігротерапевтичної програми в систему психологічного супроводу дошкільних та шкільних навчальних закладів, медичних закладів амбулаторного, стаціонарного та денно-стаціонарного типу.
Результати дослідження впроваджено в діяльність психолого-педагогічного відділу Українського медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Міністерства охорони здоров’я України (довідка №128 від 01.12.2009 року). Матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі Інституту психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка (довідка №185 від 26.09.2009 року).
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечені теоретичним обґрунтуванням вихідних положень; використанням комплексу психологічних методів, адекватних предмету і завданням дослідження; проведенням змістовного та якісного аналізу даних; математико-статистичним опрацюванням результатів.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на IV та V Україно-Баварському симпозіумах (Одеса, 1999 р. та Київ, 2001 р.) з дитячої неврології та соціальної педіатрії, міжнародній конференції Сучасні напрямки психологічного консультування в системі освіти” (Київ, 2001), Всеукраїнській ювілейній науково-практичній конференції Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи” (Запоріжжя, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції Теорія і практика допомоги особистості в психологічному консультуванні і психотерапії” (Київ, КМПУ ім. Б.Д. Грінченка, 2005 р.), на Першому Всеукраїнському конгресі психологів України (Київ, 2005 р.), Другому Кримському міжнародному симпозіумі з тілесно-орієнтованої терапії та арттерапії Тіло, Свідомість, Творчість” (Ялта, 2007 р.)
Публікації. Зміст і результати дисертаційного дослідження відображено у 9 одноосібних публікаціях (з них 3 — у фахових наукових виданнях, включених до переліку, затвердженого ВАК України).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (236 найменувань, із яких 89 іноземними мовами). Повний обсяг роботи викладений на 214сторінках, з яких основного тексту 159 сторінок. Робота містить 9 таблиць та 41 рисунок на 44 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Необхідність розвитку ефективного психологічного супроводу дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги відповідає тенденції зростання актуальності цього питання як у медицині, так і у психології. Акцент лише на медикаментозній допомозі дітям з гіперактивністю та дефіцитом уваги є одностороннім та містить в собі ігнорування соціально-психологічних умов та закономірностей розвитку психіки дитини, можливостей психокорекційної, немедикаментозно-психотерапевтичної інтервенції. З іншого боку, практичне використання методів психологічного супроводу, психологічної корекції та психотерапії потребує об’єктивного вимірювання їх ефективності.
Для розв’язання визначених завдань нами використовувався комплекс методів, що зумовлені об’єктом, предметом, метою та завданнями дослідження. Теоретичні методи включали в себе аналіз, систематизацію та узагальнення психологічних досліджень з дитячої гіперактивності та дефіциту уваги. Зокрема, аналіз основних напрямків психолого-психотерапевтичного супроводу допоміг виділити визначаючі елементи впливу на процес зниження дитячої гіперактивності й дефіциту уваги дитини. Одним з таких елементів є якість, тривалість та інші характеристики тактильного контакту батьків (у більшій мірі, звичайно, матері) з дитиною на різних вікових етапах розвитку дитини, але особливо в ранньому віці. Емпіричні методи включали спостереження, бесіду, клінічне інтерв’ю, аналіз документів, анкетування. В роботі в рамках апробації методики ЕТК використовувався метод формуючого експерименту. Математико-статистичний аналіз застосовувався з метою встановлення кореляційних зв’язків та виявлення закономірностей структурно-динамічних процесуальних змін під час експерименту.
В теоретичному аналізі психологічної проблематики дитячої гіперактивності з дефіцитом уваги виділено чотири блоки сутнісних домінант цього аналізу.
Найбільш поширеними методами психологічної корекції та психотерапії дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги є методи поведінкової терапії, ефективності якої присвячена велика кількість досліджень [113, 164, 166, 169, 182, 184, 185, 194, 198]. Менша кількість досліджень присвячена іншим методам, зокрема, ігротерапії та методикам інтенсифікації тілесного контакту батьків з дитиною. В нашій роботі проведений аналіз цих методів. Визначено та підтверджено, що ці методи впливають не тільки на розвиток дитини, але й на розвиток стосунків між дитиною й батьками, розвиток сімейної системи та підсистем мати-дитина”, батько-дитина”. В роботі проаналізовані основні принципи системно-інтегративного підходу, їх взаємозв’язок стосовно сімейних систем та підсистем діадних відносин дитини з одним з батьків. Оскільки сімейна система є середовищем розвитку дитини, це є дуже важливим аспектом застосування методів психологічної корекції та психотерапії дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги.
Важливим аспектом психологічного супроводу дитини є рання психологічна діагностика дитячої гіперактивності та дефіциту уваги. У роботі представлена розробка та попередня апробація експрес-опитувальника для батьків та вихователів, яка дозволяє робити певні попередні висновки для більш поглибленого вивчення проявів гіперактивності та дефіциту уваги у дитини. Опитувальник побудований на характеристиках гіперактивності та дефіциту уваги системи класифікації хвороб DSM-IY-R та може використовуватися як в індивідуальній, так і груповій формі.
У роботі також запропонована авторська модифікація методики холдінг (холдінг тайм) методика ескалації тактильного контакту (ЕТК). На основі попереднього аналізу методів, які акцентують увагу на тілесному контакті матері, батька та близьких дитині дорослих з дитиною, зокрема холдінг тайм [242], фестхальттерапия [218], інтерактивний тілесний тренінг [194], виявлені як нозологічні форми, психологічна проблематика, так і механізми дії методів цього напрямку. Аналіз досліджень показує, що використання цих методів позитивно впливає та гармонізує взаємовідносини матері з дитиною, які стосуються таких феноменів взаємозв’язку матері з дитиною у ранньому віці, як бондінг (bonding) та прив’язаність (attachment) [16, 130, 217].
1. У переважної кількості (до 80%) дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги перші прояви цього розладу з’являються не раніше, ніж на 9-му місяці життя. Існує вікова зона підвищеного ризику формування гіперактивного розладу з дефіцитом уваги. Найбільш сенситивним до такого формування є вік від 8 до 18 міс.
2.Значущими чинниками, які підсилюють ризик формування й розвитку дитячої гіперактивності з дефіцитом уваги у дошкільному та молодшому шкільному віці, виступають недостатність проявів турботи та батьківської любові до дитини, особливо у формі емоційно-позитивного ставлення до дитини й тактильного контакту з дитиною, дефіцит батьківської уваги до дитини, відсутність чи недостатність поведінкових обмежень для дитини, схильної до гіперактивної поведінки.
3. Існує значущий кореляційний зв’язок між такими показниками, як дитяча гіперактивність, імпульсивність та дефіцит уваги у дошкільному та молодшому шкільному віці. Найбільш сильним є кореляційний зв’язок між показниками гіперактивності та імпульсивності. Наступним по значущості є зв’язок між гіперактивністю та дефіцитом уваги, третім по значущості зв’язок між імпульсивністю та дефіцитом уваги.
4. Ефективність психологічного супроводу дітей з гіперактивністю і дефіцитом уваги дошкільного та молодшого шкільного віку суттєво підвищується при використанні ігрових методик з чітко встановленими правилами та заохоченням дитини до виконання цих правил. Найбільш значущим є вплив ігротерапевтичної програми на показник дефіциту уваги, найменш значущим її вплив на показник дитячої імпульсивності.
5. Одним з найвпливовіших чинників ефективного психологічного супроводу дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги дітей дошкільного та молодшого шкільного віку є тактильний контакт. Авторська методика ескалації тактильного контакту (ЕТК), яка орієнтується на суттєве підсилення такого контакту, у порівнянні з результатами по ігротерапевтичній програмі, є більш ефективною у зниженні показників гіперактивності та імпульсивності дитини. Програма ігротерапевтичної спрямованості є більш ефективною в усуненні симптоматичних проявів дефіциту уваги.
6. Порівняльний аналіз ефективності ігротерапевтичної програми та методики ескалації тактильного контакту свідчить про різний ступінь впливу на показники моторної поведінки дитини, її мовної активності та невербального спілкування, емоційних проявів. Ігротерапевтична програма має суттєвіший вплив на підсилення активності в спілкуванні, товариськості, збільшення запасу активного мовлення, на показник веселості, веселого настрою”. Методика ескалації тактильного контакту має більший вплив на зниження агресивності та підвищення дружелюбності у дітей. Окрім цього, вона має більш значущий вплив на оцінку батьками таких якостей дитини, як слухняність” і врівноваженість, рівний настрій”.
7. Вплив психологічного супроводу на зниження проявів гіперактивності та дефіциту уваги опосередковується позитивними змінами у взаємодії батьків, значущих дорослих з дитиною, досягнення таких змін суттєво полегшується через інтенсифікацію тактильного та ігрового контакту.

Проведене дослідження не вичерпує усієї глибини поставленої проблеми та створює підґрунтя для майбутніх розробок. Теорія і практика немедикаментозної психологічної допомоги гіперактивним дітям з дефіцитом уваги має всебічно використовувати й творчо розвивати методи, основані на чинниках ефективного психологічного супроводу. Перспективи подальшої науково-дослідної роботи вбачаємо у вивченні ефективності комплексних форм психологічного супроводу дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги, поглибленому вивченню динаміки змін в процесі психологічного супроводу, дослідженні чинників зниження ризику формування гіперактивного розладу в ранньому віці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев А.В. Психомышечная тренировка / А.В. Алексеев // Руководство по психотерапии; под ред. В.Е. Рожнова. Ташкент: Медицина, 1985.
С. 119-125.
2. Ахутина Т.В. Методы нейро-психологического обследования детей 6-8 лет / Т.В. Ахутина, С.Ю. Игнатьева, М.Ю. Максименко, Л.В. Яблокова // Вестник Московского университета. Серия 14. Психология. 1996. №2. С.51-57.
3. Балл Г.А. Концепция самоактуализирующейся личности в гуманистической психологии / Г.А. Балл Киев-Донецк, 1993. 33 с.
4. Балл Г.А. Теория учебных задач. Психолого-педагогический аспект /
Г.А. Балл М.: Педагогика, 1990. 184 с.
5. Баскакова И.Л. Внимание дошкольника, методы его изучения и развития / И.Л. Баскакова М.-Воронеж, 1995. 78 с.
6. Белянчикова М.А. Гипердинамический синдром / М.А. Белянчикова,
Г. Скобло // Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового возраста; под. ред. С.Ю. Циркина [2-е изд., перераб. и доп.] СПб.: Питер, 2004. C. 340-342.
7. Бех І. Д. Від волі до особистості / І. Д. Бех - К. : Україна-Віта, 1995.
202 с.
8. Би Х. Развитие ребенка / Би Х.; пер. c англ. А. Ершов, Н. Зуева. [9-е изд.] Спб.: Питер, 2004. 768 с.
9. Богуш А.М. Формирование оценочно-контрольных действий в процессе развития речи детей / А.М. Богуш // Дети дошкольного возраста с нарушениями в поведении и способы воздействия на них. Методические рекомендации: [сост. В.К. Котырло, О.А. Головко] К., 1985 C. 186-207.
10. Божович Л.И. Личность и ее развитие в детском возрасте /
Л.И. Божович М.: Просвещение, 1968. 464 с.

11. Боришевський М.Й. Виховання самоконтролю в поведінці учнів початкових класів / М.Й. Боришевський К.: Рад. школа, 1980. 143 с.
12. Борышевский М.И. Особенности отношения ребенка к правилам поведения в игровой ситуации / М.И. Борышевский // Вопросы психологии. 1965. №4. С. 16-21.
13. Борышевский М.И. Психологические условия формирования самоконтроля в поведении у младших школьников : Автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук (по психологии) /
М.И. Борышевский М., НИИ пихологии АПН РСФСР, 1966. 19 с.
14. Боулби Дж. Привязанность / Боулби Дж. М.: Гардарики, 2003. 462 с.
15. Бремс К. Полное руководство по детской психотерапии. М.: ЭКСМО-пресс, 2002. 640 с.
16. Брязгунов И.П. Дефицит внимания с гиперактивностью у детей / И.П. Брязгунов, Е.В. Касатикова М.: Медпрактика-М., 2002. 128 с.
17. Буняк Н.А. Психофізіологічні основи і засоби контролю за розвитком дітей за умов їх перебування в дошкільному закладі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктор психол. наук / Н.А. Буняк К.: Інститут психологіі АПН ім. Г.Костюка, 1998. 32 с.
18. Бурлачук Л.Ф. Психотерапия. Учебник для вузов / Л.Ф. Бурлачук, А.С. Кочарян, М.Е. Жидко Спб., Питер, 2003. 380 с.
19. Вандерлих К. Упражнение «Ноги топают, а шарики хлопают» / Вандерлих К. // Кэдьюсон Х., Шефер Ч. Практикум по игровой психотерапии; пер. с англ. А. Копытин. Спб.: Питер, 2000. С. 301-303.
20. Вацлавик П. Прагматика человеческих коммуникаций: Изучение паттернов, патологий и парадоксов взаимодействия / Вацлавик П., Бивин Д., Джексон Д.; пер. с англ. И.Зверев. М.: Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО Пресс, 2000. 320 с.
21. Виленская Г.А. Роль темперамента в развитии регуляции поведения в раннем возрасте / Г.А. Виленская, Е.А. Сергиенко // Психол. журнал. 2001. Т.22, №3. С. 68-85.
22. Вильчковский Э.С. Психолого-педагогические основы системы физического воспитания дошкольников / Э.С. Вильчковский // Дети дошкольного возраста с нарушениями в поведении и способы педагогического воздействия на них. Методические рекомендации: [сост. В.С. Котырло, О.А. Головко] К., 1985. С. 319-363.
23. Вильчковский Э.С. Развитие двигательной функции у детей / Э.С. Вильчковский К.: Здоровье, 1983. 208 с.
24. Винникот Д.В. Маленькие дети и их матери / Винникот Д.В. М.: Класс, 1998. 80 с.
25. Выготский Л.С. История развития высших психических функций: Собр. соч. в 6-ти т. / Л.С. Выготский М.: Педагогика, 1983. Т.3. 1983 366 с.
26. Выготский Л.С. Развитие высших форм внимания в детском возрасте / Л.С. Выготский // Выготский Л.С. Избранные психологические произведения. М., 1956. С. 386-425.
27.