ТОКСИКОЛОГІЧНА ТА САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФУРАДАНУ

Краткое описание

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
”Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини”

На правах рукопису

ПАЩУК ЮЛІЯ ГРИГОРІВНА

УДК 619:615.9:636.9:614.7:632.95

ТОКСИКОЛОГІЧНА ТА САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФУРАДАНУ

16.00.04 ветеринарна фармакологія та токсикологія

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник:
доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН
Малинін О.О.

Харків 2006

ЗМІСТ

С

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

4

ВСТУП

5

РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

9

1.1.

Карбаматні пестициди. Загальна характеристика та фізико-хімічні властивості

9

1.2.

Токсикологічна характеристика похідних карбамінової кислоти та вплив на організм тварин

10

1.3.

Розклад карбаматних пестицидів у об’єктах навколишнього середовища

14

1.4.

Методи визначення карбаматних пестицидів

18

1.5.

Діагностика та лікування тварин при отруєннях похідними карбамінової кислоти

21

1.6.

Фурадан (карбофуран). Загальна характеристика та фізико-хімічні властивості

24

1.7.

Токсикологічні властивості карбофурану

26

1.8.

Метаболізм фурадану в організмі тварин та його токсикокінетичні властивості

29

1.9.

Розклад фурадану в об’єктах навколишнього середовища

31

1.10.

Санітарно-гігієнічна характеристика фурадану

35

1.11.

Методи визначення залишкових кількостей карбофурану

36

1.12.

Узагальнення до огляду літератури

40

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

43

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

49

3.1.

Розробка методу визначення залишків карбофурану в об’єктах тваринного походження способом тонкошарової хроматографії

49

3.2.

Валідація розробленого методу визначення залишкових кількостей карбофурану в об’єктах тваринного походження

60

3.3.

Параметри гострої токсичності та токсикокінетика фурадану (карбофурану) для щурів

68

3.4.

Гостра токсичність фурадану для курей

77

3.4.1.

Токсикокінетичні властивості фурадану в організмі курей за умов його одноразового перорального введення

77

3.4.2.

Оцінка впливу фурадану на функціональний стан печінки курей за умов його одноразового перорального введення

86

3.4.3.

Вплив технологічної обробки курячого м’яса на вміст залишкових кількостей карбофурану

102

3.5.

Розподіл залишкових кількостей карбофурану та продуктів його біотрансформації в деяких об’єктах довкілля у виробничих умовах

108

3.5.1.

Залишкові кількості карбофурану та продуктів його біотрансформації в соняшнику впродовж вегетаційного періоду після обробки насіння хінуфуром

108

3.5.2.

Метаболізм та залишкові кількості карбофурану в кормовому буряку за період вегетації після обробки насіння фураданом

114

3.5.3.

Залишкові кількості карбофурану та продуктів його біотрансформації в цукровому буряку впродовж вегетації після обробки насіння фураданом

119

РОЗДІЛ 4. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

125

ВИСНОВКИ

138

ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ ПРАКТИКИ

141

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

142

ДОДАТКИ

172

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АлАТ

аланінамінотрансфераза (КФ 2.6.1.1)

АсАТ

аспартатамінотрансфераза (КФ 2.6.1.2)

ВЕРХ

високоефективна рідинна хроматографія

ВООЗ

Всесвітня організація охорони здоров’я

ГлДГ

глутаматдегідрогеназа (КФ 1.4.1.2)

ГРХ

газорідинна хроматографія

КОН

калію гідроксид

ЛД50

середньолетальна доза

ЛДГ

лактатдегідрогеназа (КФ 1.1.1.27)

ЛК50

середньолетальна концентрація

МДР

максимально допустимі рівні

M

середня арифметична

±m

помилка середньої арифметичної

n

кількість тварин у дослідних групах або кількість паралельних проб

HCl

хлористоводнева кислота

Rf

величина, яка характеризує положення речовини, що виявляють на хроматографічній пластинці (відношення відстані між центром плями на пластинці та лінією старту до відстані, що пройдена розчинником від лінії старту до лінії фронту)

СДГ

сорбітолдегідрогеназа (КФ 1.1.1.14)

ТШХ

тонкошарова хроматографія

ФОС

фосфороорганічні сполуки

ХЕ

холінестераза (КФ 3.1.1.7)

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах поширеного використання пестицидів у сільському господарстві неможливо виключити їх негативний вплив на здоров’я тварин. Широке застосування цих сполук може спричиняти кількісні та якісні зміни біотопу й біоценозу аграрної екосистеми, зокрема порушення взаємозв’язку тварин і навколишнього середовища [1, 2].
Використання токсикантів без дотримання встановлених правил може призвести до генетичних порушень: аномалій розвитку; зниження репродуктивної здатності, продуктивності тварин та загальної резистентності організму [3, 4, 5]. Накопичення пестицидів може відбуватися в продуктах харчування, кормах, об’єктах навколишнього середовища (ґрунті, воді, повітрі) [7, 8, 9], а також у органах і тканинах тварин [6].
Карбаматні пестициди, до яких належить фурадан (діюча речовина карбофуран), широко використовують у рослинництві через їх високу ефективність, помірну персистенцію в навколишньому середовищі та відносно невисоку здатність до кумуляції в організмі ссавців [6, 10].
Останніми роками в Україні почастішали випадки отруєння тварин фураданом [11]. Проте контроль стосовно вмісту залишкових кількостей цього пестициду в об’єктах тваринного походження та діагностика можливих отруєнь тварин не можуть бути повністю забезпечені через низку хиб методу його визначення в умовах відповідних лабораторій.
Залишаються невивченими питання персистенції досліджуваного пестициду в навколишньому середовищі, зокрема й на рослинах, насіння яких обробляють протруйниками із зазначеною вище діючою речовиною.
За даними літератури [10, 12, 13], карбофуран є високотоксичною речовиною. Токсикокінетика цього препарату на тваринах вивчена недостатньо. Стосовно токсикодинаміки згаданого вище пестициду, то дані літератури є суперечливими та не можуть бути використані для оцінки дії фурадану на окремі функції організму тварин.
Отже, існує необхідність здійснення досліджень щодо розробки високочутливого методу визначення залишкових кількостей карбофурану (фурадану) в об’єктах тваринного походження, вивчення процесів токсикокінетики, впливу пестициду на основні функції організму тварин і його персистенції в навколишньому середовищі.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Тема дисертаційної роботи виконана відповідно до Державного тематичного плану наукових досліджень ІЕКВМ УААН: завдання 11 ”Розробити методи визначення і засоби профілактики впливу негативних факторів зовнішнього середовища на організм сільськогосподарських тварин з метою одержання екологічно безпечних продуктів тваринництва” (номер державної реєстрації0101U001617), 2001 2005рр.
Мета і завдання дослідженння. Метою роботи було вивчити токсикологічну та санітарно-гігієнічну характеристики фурадану (карбофурану). Для її досягнення необхідно було вирішити такі завдання:
Ø розробити методику визначення карбофурану (фурадану) в об’єктах тваринного походження та валідувати її згідно зі стандартом ІSO 17025;
Ø установити параметри гострої токсичності фурадану для щурів за умов його перорального введення;
Ø вивчити токсикокінетику пестициду на щурах і курах після одноразового перорального введення фурадану та можливу його біотрансформацію в організмі тварин;
Ø вивчити вплив фурадану на функціональний стан печінки курей за умов його одноразового перорального введення;
Ø вивчити вплив технологічної обробки курячого м’яса на вміст залишкових кількостей пестициду;
Ø дослідити розподіл залишкових кількостей карбофурану в рослинах, його біотрансформацію в них та терміни зберігання.
Об’єкт дослідження: токсикологічна та санітарно-гігієнічна характеристики фурадану.
Предмет дослідження: параметри токсичності фурадану; клінічні, біохімічні, гематологічні та патологоанатомічні показники за умов отруєння; персистенція в навколишньому середовищі.
Методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань використовували загальноприйняті клінічні, токсикологічні, хіміко-аналітичні, біохімічні, гематологічні, патологоанатомічні та статистичні методи досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів. Розроблено нову методику визначення залишкових кількостей карбофурану (фурадану) в кормах і тканинах тваринного походження (м’ясо, внутрішні органи, молоко, жир, яйця), яка відповідає вимогам стандарту ISO 17025 і «Європейської інструкції щодо застосування аналітичних методів та інтерпретації результатів ЄС657/2002». Новизна та актуальність розробленої методики визначення карбофурану підтверджена патентом: ”Спосіб визначення карбофурану (фурадану) в біологічних об’єктах” (патент №20031213293, 72166 А Україна, 7 G01N30/00).
Уперше в Україні вивчено токсикокінетичні властивості карбофурану та його біотрансформацію в організмі щурів і курей за умов одноразового перорального введення. Досліджено гепатотоксичну дію пестициду в дослідах на курах після одноразового перорального введення фурадану. Вивчено вплив технологічної обробки курячого м’яса на вміст у ньому залишків карбофурану. Досліджено розподіл залишкових кількостей карбофурану та його біотрансформацію в соняшнику, цукровому та кормовому буряках після обробки їх насіння досліджуваним пестицидом у виробничих умовах.
Практичне значення одержаних результатів. На підставі здіснених досліджень розроблені ”Методичні вказівки щодо визначення карбофурану (фурадану) в кормах і тканинах тваринного походження (м’ясо, внутрішні органи, молоко, жир, яйця) способом тонкошарової хроматографії”, що затверджені Державним департаментом ветмедицини МінАП України (наказ№53 від 30червня 2005р.). Визначено особливості токсикокінетики та токсикодинаміки фурадану в організмі тварин та об’єктах довкілля, які можуть бути використані при обґрунтуванні максимально допустимих рівнів пестициду та в діагностичній практиці.
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено пошук та аналіз літератури, виконано всі види експериментальних досліджень (яклабораторні, так і у виробничих умовах) проаналізовано, узагальнено та статистично оброблено отримані дані експериментальних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися та були схвалені на щорічних звітних сесіях ученої ради ІЕКВМ УААН у 2003 2005рр.; Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених (1 3грудня 2003р., м.Харків); Міжнародній науково-практичній конференції «Ветеринарна медицина 2004» (24 29травня 2004р., м.Феодосія); Міжнародній науково-практичній конференції «Ветеринарна медицина 2005» (30травня 4червня, м.Ялта); V Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми неінфекційної патології тварин» (3 4листопада 2005р., м.Біла Церква); Міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми загальної ветеринарної профілактики (гігієна та санітарія, екологія, добробут тварин, етологія)» (16 17березня 2006р., м.Львів).
Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 4наукові статті у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1.У дисертації наведено результати токсикологічних та клініко-біохімічних досліджень, розроблено методику визначення залишкових кількостей карбофурану в кормах і тканинах тваринного походження, встановлено параметри гострої токсичності фурадану (карбофурану) для щурів, вивчено токсикокінетику пестициду в організмі щурів і курей, вплив фурадану на функціональний стан печінки птиці та досліджені особливості персистенції карбофурану в об’єктах довкілля після обробки насіння соняшнику, кормового та цукрового буряків упродовж їх вегетації у виробничих умовах. Результати досліджень мають теоретичне й практичне значення та захищені патентом України на винахід і впроваджені в практику ветеринарної медицини.
2.Розроблено методику визначення залишкових кількостей карбофурану (фурадану) в кормах і тканинах тваринного походження (м’ясо, внутрішні органи, молоко, жир, яйця) способом тонкошарової хроматографії, яка має межу детектування 0,2мкг та повноту виявлення 91,76%. Здійснено валідацію розробленої методики згідно з вимогами стандарту ISO17025 і Європейської інструкції щодо застосування аналітичних методів та інтерпретації результатів ЄС657/2002”.
3.Установлено, що ЛД50 фурадану для білих щурів-самців за перорального введення становить 11,48±1,06мг/кг (за діючою речовиною), ЛД16 7,81мг/кг та ЛД84 15,15мг/кг.
4.Основними клінічними симптомами гострого отруєння щурів фураданом є тремтіння м’язів, потовиділення, салівація, мимовільні акти дефекації та сечовиділення, тахікардія, сукровичні виділення з носа та очей, екзофтальм, помутніння рогівки ока, тимчасовий парез задніх кінцівок.
У курей основними клінічними ознаками гострого отруєння фураданом є скреготіння та чистячі рухи дзьобом об підлогу, важке дихання при постійно відкритому дзьобі, мотання головою, мимовільне виділення екскрементів, відсутність акомодації очей. Загибель тварин відбувається впродовж перших чотирьох годин після введення пестициду.
5.Фурадан у організмі щурів за умов одноразового перорального введення в дозі 5,0мг/кг маси тіла швидко всмоктується з травного каналу, піддається біотрансформації та розподіляється в усі органи й тканини за відсутності кумуляції. Максимальні концентрації карбофурану через чотири години після його введення виявлені у вмістимому шлунка та ділянці товстої кишки з вмістимим. Продукти біотрансформації карбофурану чотири метаболіти визначено в усіх органах і тканинах упродовж трьох діб від початку експерименту. Залишкові кількості фурадану не були виявлені на третю добу досліду, а метаболіти на сьому та чотирнадцяту. Залишків карбофурану в крові, нирках, сім’яниках та м’язах не визначено. Основна кількість пестициду та продуктів його біотрансформації виводиться з організму щурів з каловими масами впродовж чотирьох діб після введення.
6.В організмі курей фурадан швидко всмоктується, піддається біотрансформації та розподіляється в усіх органах і тканинах. Через чотири години після введення пестициду залишкові кількості його виявлено в усіх об’єктах дослідження, окрім вмістимого шлунка. Найбільшу концентрацію карбофурану визначено у вмістимому товстої кишки, жирі та селезінці курей. Через одну добу залишкові кількості карбофурану виявлені лише в червоних та білих м’язах. Окрім карбофурану визначено продукти його біотрансформації метаболіти №1 та №2, які розподіляються в органах і тканинах та виявлені впродовж трьох діб від початку експерименту.
7.Під впливом фурадану за умов одноразового перорального введення в дозах 2,5 та 5,0мг/кг маси тіла в організмі курей відзначали синдроми ушкодження печінки: запалення та порушення білоксинтезуючої функції, гепатоцелюлярної недостатності, цитолізу та холестазу, які характеризувалися гіпопротеїнемією, гіпоальбумінемією, гіпербілірубінемією, збільшенням протромбінового часу, підвищенням активності індикаторних ферментів АсАТ і АлАТ, а також ЛДГ та ЛФ і пригніченням активності ХЕ в сироватці крові. У тканині печінки було встановлено пригнічення активності АсАТ, АлАТ, ЛДГ та ХЕ і підвищення активності ЛФ. Ці зміни були встановлені на ранніх строках інтоксикації (через чотири години, одну та три доби після введення пестициду). На сьому добу досліду ступінь порушень з боку вказаних показників починає знижуватися.
8.Під впливом технологічної обробки (проварювання, вимочування та засолювання) курячого м’яса із залишковими кількостями карбофурану відбувається біотрансформація пестициду до метаболітів№1 та №2, концентрація яких поступово зменшується як у м’ясі, так і в екстрактах м’язових витяжок, але повного руйнування їх не встановлено. Проте залишкових кількостей самого карбофурану в обробленому м’ясі не виявлено.
9.Після обробки насіння соняшнику, кормового та цукрового буряків протруйниками з діючою речовиною карбофуран (хінуфуром або фураданом) залишкові кількості пестициду визначені на всіх строках вегетації рослин, а також у ґрунті з-під посівів, навіть після збирання врожаю. У досліджуваних об’єктах виявлені п’ять метаболітів карбофурану. Залишкові кількості карбофурану визначені в продуктах переробки досліджуваних рослин: у макусі, жомі та патоці.

ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ ПРАКТИКИ

1.”Методичні вказівки щодо визначення карбофурану (фурадану) в кормах і тканинах тваринного походження (м’ясо, внутрішні органи, молоко, жир, яйця) способом тонкошарової хроматографії”, затверджені Державним департаментом ветмедицини Міністерства аграрної політики України. Наказ № 53 від 30червня 2005р.
2.Для зажиттєвої діагностики отруєнь тварин фураданом слід досліджувати залишкові кількості пестициду та його метаболітів у сечі та калових масах, а за посмертної у вмістимому шлунка й товстої кишки, а також у жирі та селезінці.
3.Ураховуючи наявність залишків карбофурану в м’ясі, навіть після технологічних обробок, необхідно здійснювати утилізацію туш, не допускаючи згодовування їх тваринам.
4.Результати досліджень пропонуємо включати в навчальний процес під час викладання дисципліни Ветеринарна токсикологія” для студентів вищих навчальних закладів ветеринарної медицини.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Козак М., Кобилянський Є. Науко-технічна революція і глобальна екологічна криза // Вет. медицина України. 2005. № 3. С. 3335.
2. Проданчук Н.Г., Кокшарева Н.В. Достижения в области изучения механизмов действия и прогнозирования отдаленных нейропатий, вызванных фосфорорганическими соединениями // Современные проблемы токсикологии. 2001. № 3. С. 38.
3. Онищенко Г.Г. Гигиенические аспекты обеспечения экологической безопасности при обращении с пестицидами и агрохимикатами // Гигиена и санитария. 2003. № 3. С. 35.
4. Международные и национальные стандарты качества питьевой воды в Украине. Токсиколого-гигиенические аспекты. Сообщение 1. Тригалометаны / Р.Е. Сова, Н.А., Карякина, С.В. Сноз, В.Ф. Шилина // Современные проблемы токсикологии. 2001. № 3. С. 6466.
5. Проданчук Н.Г., Подрушняк А.Е., Антонович Е.А. Принципы оценки токсикологических экспериментов на животных с учетом различной чувствительности к токсикантам взрослых и детей // Современные проблемы токсикологии. 2001. № 3. С. 916.
6. Шепельська Н.Р., Петрашенко Л.П., Сапожникова Л.Д. Вплив інсектициду карбофурану на функцію гонад та фертильність щурів Wistar // Современные проблемы токсикологии. 2001. № 3. С. 4045.
7. Загрязнение пестицидами территории Российской Федерации как потенциальная опасность для здоровья населения / В.И. Чибураев, Я.Г.Двоскин, И.В. Брагина и др. // Гигиена и санитария. 2003. № 3. С.6872.
8. Российская гигиеническая классификация пестицидов / А.И.Потапов, В.Н. Ракитский, А.П. Шицкова и др. // Гигиена и санитария. 1997. №6. С. 2124.
9. Barata C., Solayan A., Porte C. Role of B-esterases in assessing toxicity of organophosphorus (chlorpyrifos, malathion) and carbamate (carbofuran) pesticides to Daphnia magna // Aquat. Toxicol. 2004. Vol. 66, № 2. P. 125139.
10. Малинин О.А., Хмельницкий Г.А., Куцан А.Т. Ветеринарная токсикология: Учеб. пособие. Корсунь-Шевченковский: ЧП Майдаченко, 2002. 464с.
11. Новожицька Ю. Щодо вмісту пестицидів і солей важких металів у продуктах харчування та отруєння тварин пестицидами // Вет. медицина України. 1998. № 1112. С. 37.
12. Gupta R.C. Carbofuran toxicity // J. Toxicol. Environ. Health. 1994. Vol. 43, № 4. Р. 383418.
13. Карбаматные пестициды: Общее. Введение // Гигиенические критерии состояния окружающей среды 64. Женева: Всемирная организация здравоохранения, 1991. 127с.
14. Гар К.А. Инсектициды в сельском хозяйстве. М.: Колос, 1974. С. 131140.
15. Волков А.И. Пестициды и окружающая среда: эфиры карбаминовых кислот (аналитический обзор) // Химия в сельском хозяйстве. 1976. №4. С. 6071.
16. Дж. П. Джорджиу, Р.Л.Меткаф Карбаматные инсектициды. Сравнительная токсичность севина, зектрана и других новых веществ для насекомых // Новые пестициды / Под ред. Н.Н. Мельникова. М.: Мир, 1964. С. 183190.
17. Куценко С.А. Основи токсикологии. СПб., 2002. 720 c.
18. Мельников Н.Н. Пестициды. Химия, технология и применение / Н.Н.Мельников. М.: Химия, 1987. 712с.
19. Петровский В.В., Родин С.Д. Повышение акарицидности карбаматных соединений при совместном применении // Ветеринария. 1968. № 7. С. 97100.
20. Седокур Л.К. Справочник по пестицидам: Гигиена применения и токсикология / Под ред. А.В. Павлова. 3-е изд., исправ. и доп. К.: Урожай, 1986. 432 с.
21. Джайлоев Т.А. Гигиеническое обоснование регламентов безопасного применения фурадана в сельском хозяйстве: Дис... канд. мед. наук. Сімферополь, 1987. 180 с.
22. Васильев В.П. Современные химические средства защиты растений от вредителей // Химия в сельском хозяйстве. 1965. № 10. С.2337.
23. Мельников Н.Н. Пестициды и окружающая среда // Агрохимия. 1990. № 2. С.7194.
24. Загороднов М.В. Справочная книга по ветеринарной токсикологии пестицидов. М.: Колос, 1976. 272 с.
25. Войтенко Г.А. Некоторые вопросы токсикологии пестицидов производных карбаминовой кислоты // Гигиена, токсикология пестицидов и клиника отравлений / Под ред. Л.И. Медведя. К.: Здоров’я, 1965. С.415423.
26. Богатых Т.А., Рысина Т.З. Токсикологическая характеристика фунгицида БМК // Сб. науч. тр. / Ин-т питания АМН СССР. М., 1986. Вып. 7. С. 221227.
27. Fukuto T.R. Mechanism of action of organophosphorus and carbamates insecticides // Environmental Health Perspect. 1990. № 87. Р.245254.
28. Kurh R., Dorough H.W. Carbamate Insecticides: Chemistry, Biochemistry and Toxicology. Cleveland: CRC-Press, 1976. 301 p.
29. Мельников Н.Н. Пестициды в интегрированной системе защиты растений // Химия с сельском хозяйстве. 1980. № 7. с. 29-35.
30. Carpenter C., Weil C., Palm P. Mammalian toxicity of 1-naphthyl N-methyl-carbamate (Sevin insecticide) // J. agric. food Chem. 1961. Vol. 9. P.3039.
31. Krechniak J., Foss W. Cholinesterase activity in rats treated with propoxur // Bull. environ. Contam. Toxicol. 1982. Vol. 29, № 5. P. 599604.
32. Vassiilief I., Ecobichon D.J. Acute toxicity of aminocarb in male rats and ingibition of tissue esterases // Bull. environ. Contam. Toxicol. 1983. №31. P. 326330.
33. Jackson J.A., Chart I.S., Sanderson J.H. Primicarb induced immune haemolytic anaemia in dogs // Scand. J. Haematol. 1977. № 19. P. 360366.
34. Khurana R., Mahipal S. Effect of pesticides on neutrophil functions in sheep // Indian Journal of Animal Research. 1998. Vol. 32, № 1. Р. 1214.
35. Harvey J., Jelinek A., Sherman H. Metabolism of methomyl in the rat // J.agric. food Chem. 1973. Vol. 21, № 5. P. 769775.
36. Ivanova-Chemishanska L., Antov G. Changes in the activity of some enzymes under the action of benomyl // Hig. i Zdraveopazvane. 1976. Vol. 19, № 5. P. 431435.
37. Rao P.S., Roberts G.H., Pope C.N. Comparative inhibition of rodent and human erythrocyte acetylcholinesterase by carbofuran and carbaryl // Pesticide Biochemistry and Physiology. 1994. Vol. 48, № 2. P. 7984.
38. Khurana R.K., Mahipal S.K., Chauhan R.S. Effect of insecticides on peritoneal macrophages in sheep // Indian Journal of Veterinary Research. 1997. Vol. 6, № 2. P. 3236.
39. Insecticide induced biochemical alterations in sheep / R. Khurana, S.K.Mahipal, R.S. Chauhan, R. Khurana // Indian Journal of Veterinary Research. 1997. Vol. 6, №1. P. 3138.
40. Westlake G., Bunyan P., Martin A. Carbamate poisoning. Effect of selected carbamates pesticides on plasma enzymes and brain esterases of Japanese quail // J. agric. food Chem. 1981. Vol. 29, № 4. P. 779785.
41. Mineau P., Collins B.T., Baril A. On the use of scaling factors to improve interspecies extrapolation of acute toxicity in birds // Regulatory Toxicology and Pharmacology. 1996. Vol. 24, № 1. Р. 2429.
42. Hill E.F. Sex and storage affect cholinesterase activity in blood plasma of Japanese quail // Journal of Wildlife Diseases. 1989. Vol. 25, № 4. P.580585.
43. Das A.C., Mukherjee D. Incecticidal effects on soil microorganisms and their biochemical process related to soil fertility // World Journal of Microbiology and Biotechnology. 1998. Vol. 14, № 6. P. 903907.
44. Sundarababu R. Effect of pesticides on soil organisms // Indian Journal of Environmental Health. 1993. Vol. 35, № 3. Р. 227231.
45. Stegeman C., Le Roy C. The effects of the carbamates insecticide carbaryl upon forest soil mites and Collembola // J. econ. Entomol. 1964. Vol. 57. P. 803.
46. Hurej M., Krol J., Pomorski R.J. Effects of granular insecticides or sugar-beet dressing on some sugar-beet pests and soil fauna of mites and springtails // Polskie Pismo Entomologiczne. 1994. Vol. 63, № 1. Р. 183196.
47. Williams T. Silent scourge // Journal of Pesticide Reform. 1997. Vol.17, № 1. P. 913.
48. Vyas N.B., Thiele L.A., Garland S.C. Possible mechanisms for sensitivity to organophosphorus and carbamate insecticides in eastern screech-owls and American kestrels // Comparative Biochemistry and Physiology. Pharmacology. Toxicology and Endocrinology. 1998. Vol. 120, № 1. P. 151157.
49. Pesticide poisoning of animals of wild fauna / A. Antoniou, N.Zantopoulos, D. Skartsi, H. Tsoukali Papadopoulou // Veterinary and Human Toxicology. 1996. Vol. 38, № 3. P.212213.
50. Tataruch F., Steineck T., Frey H. Carbofuran poisoning among wild animals (birds of prey, passerine birds and carnivores) in Austria // Wiener Tierarztliche Monatsschrift. 1998. Vol.85, № 1. P. 1217.
51. Winter poisoning of coyotes and raptors with Furadan-laced carcass baits / G.T. Allen, J.K. Veatch, R.K. Stroud еt al. // Journal of Wildlife Diseases. 1996. Vol.32, № 2. P. 385389.
52. Rastogi A., Kulshrestha S.K. Effect of sublethal doses of three pesticides on the ovary of a carp minnow Rasbora daniconius // Bulletin of Environmental Contamination and Toxicology. 1990. Vol. 45, № 5. P. 742747.
53. Pinhero R.G., George T.U., Tomy P.J. Residual toxicity of granular insecticides to fishes and prawns in the pokkali fields // Agricultural Research Journal of Kerala. 1988. Vol. 26, № 2. Р. 263265.
54. Kyaw M.O. The half-lives of biological activity of some pesticides in water // Naga. 2001. Vol. 24, № 34. P. 1113.
55. Stadnyk L., Campell R., Johnson B. Pesticides effect on growth and 14C assimilation in a fresh-water alga // Bull. environ. Contam. Toxicol. 1971. Vol.6. P. 18.
56. Andrews M., George S. Toxic effects of pesticides on tadpoles of frog Rana hexadactyla // Journal of Ecotoxicology and Environmental Monitoring. 1991. Vol. 2. P. 142147.
57. Андреева Е.И., Дунаевский А.Г., Лохоня Р.Н. Протравители семян в борьбе с корневыми гнилями озимой пшеницы // Химия в сельском хозяйстве. 1984. № 6. С.97100.
58. Применение математического анализа при моделировании поведения севина в почве / Е.Г. Моложанова, А.А. Каневский // Гигиена применения, токсикология пестицидов и клиника отравлений. К., 1971. Вып. 9. С. 7783.
59. Bosch D.D., Truman C.C., Leonard R.A. Atrazine and carbofuran transport through the vadose zone in the claiborne aquifer recharge area // Trans.ASAE. St.Joseph(Mich.). 2000. Vol. 43, № 6. P. 16091620.
60. Das A.C., Mukherjee D. Influence of insecticides on microbial transformation of nitrogen and phosphorus in typic orchragualf soil // J. agr. Food Chem. 2000. Vol. 48, № 8. P. 37283732.
61. Williams I.H., Brown M.J., Whitehead P. Persistence of carbofuran residues in some British Columbia soils // Bull. environ. Contam. Toxicol. 1976(a). Vol. 15. P. 242 243.
62. Williams I.H., Pepin H., Brown M.J. Degradation of carbofuran residues by soil microorganisms // Bull. environ. Contam. Toxicol. 1976(b). Vol. 15. P. 244249.
63. Tomlin A.D., Goke F.L. Effects of six insecticides and a fungicide on the numbers of biomass of earthworms in pasture // Bull. environ. Contam. Toxicol. 1974. Vol. 12. P. 487492.
64. Коліснеченко В. Шкідники і хвороби насідають // Агро-Світ України. 2000. № 3. С. 15.
65. Козаченко Л. Є асоціація захисту рослин // Агро-Світ України. 1998. № 1. С. 11.
66. Strohm E. Pflanzenschutz bei gesaten Zwiebeln // Gemuse. 1985. Vol. 21, № 2. P.6265.
67. Conventional and No-till establishment of ladino clover as influenced bu time of seeding and insect and grass suppression / D.D. Rogers, D.S. Chamblee, J.P. Mueller, W.V. Campbell // Agron. J. 1985. Vol. 77, № 4. P. 531538.
68. Reuper M. Anwendung von insektiziden Granulaten im Zuckerrubenbau und deren Auswirkungen auf Pflanzenzahl und Ertrag // Zuckerrube. 1985. Vol. 34, № 2. P. 8284.
69. Haile F.J., Peterson R.K.D., Higley L.G. Gas-exchange responses of alfalfa and soybean treated with insecticides // J. econ. Entomol. 1999. Vol. 92, № 4. P. 954959.
70. Allen G.T., Griffin B. Evaluation of insecticides and combinations for cotton aphid control in southeastern Arkansas // Special-Report. Agricultural Experiment Station. Division of Agriculture. University of Arkansas. 1997. №183. P. 169172.
71. Ali M.I., Karim M.A. Ecological selectivity of monocrotophos and carbofuran on the conservation of natural arthropod enemies in a cotton ecosystem // Bangladesh Journal of Zoology. 1995. Vol. 23, № 2. P. 233238.
72. Fall no-till seeding of alfalfa into tall fescue as influenced by time of seedling and grass and insect suppression / D.D. Rogers, D.S. Chamblee, J.P.Mueller, W.V. Campbell // Agron. J. 1985. Vol. 77, № 1. P. 150157.
73. Harvey J., Reiser R. Metabolism of methomyl in tobacco, corn and cabbage // J. agric. food Chem. 1973. Vol. 21, № 5. P. 775783.
74. Временные методические указания по определению альдікарба и его основных метаболитов (сульфоксида и сульфона) в воде, почве и растительном материале методами тонкослойной и газожидкостной хроматографии / Л.И. Бублик, Л.Л. Чеховской, В.Д. Чмиль, С.В. Чулкова // Методические указания по определению микроколичеств пестицидов в продуктах питания, кормах и внешней среде. М.,1987. Ч. 10. С. 190202.
75. Romine R.R. Aldicarb. Analytical methods for pesticides and plant growth regulators. New York; London: Academic Press, 1973. Vol. 7. P.147162.
76. Тихомиров С.М. Временные методические указания по определению байгона методом газожидкостной хроматографии в молоке // Методические указания по определению микроколичеств пестицидов в продуктах питания, кормах и внешней среде. М.,1983. Ч. 13. С. 138149.
77. Anderson C.A. Baygon. Analytical methods for pesticides and plant growth regulators. New York; London: Academic Press, 1973. Vol. 7. P.163178.
78. Bowman M.C., Beroza M. Determination of mezurol and five of its metabolites in apples, pears and corn by gas chromatography // J. Assoc. Off. Anal. Chem., 1969. Vol. 52. P. 10541063.
79. Shafic M.T., Sullivan H.C., Enos H.F. A method for the determination of 1-naphtol in urine // Bull. environ. Contam. Toxicol. 1971. № 6. P. 3439.
80. Методические указания по ускоренному определению севина в почве и растительном материале адсорбционной высокоэффективной жидкостной хроматографией / Е.И. Давидюк, М.А. Клисенко, В.Ф. Демченко // Методические указания по определению микроколичеств пестицидов в продуктах питания, кормах и внешней среде. К., 1995. №22. Ч. 1. С.7882.
81. Bleinder W.E., Morales R., Holt R.F. Benomyl. Analytical methods for pesticides and plant growth regulators. New York; London: Academic Press, 1978. P. 157171.
82. Austin D.J., Briggs G.G. A new extracyion method for benomyl residues in soil and its application in movement and persistence studies // Pestic. Sci. 1976. № 7. P. 201210.
83. Хакимова Н.К., Маджидов У.А. Временные методические указания по хроматографическому и хроматоспектрофотометрическому измерению концентраций беномила и БМК в воздухе рабочей зоны // Методические указания по определению микроколичеств пестицидов в продуктах питания, кормах и внешней среде. М.,1984. Ч. 14. С. 2229.
84. Малинин О.А. Труды второго всесоюзного совещания по исследованию остатков пестицидов и профилактике загрязнения ими продуктов питания, кормов и внешней среды. Методы анализа // К методике определения остатков севина в тканях животных. Таллин, 1971. С.172173.
85. Оськина В.Н. Методические указания по хроматографическому измерению концентраций карбофурана в воздухе рабочей зоны // Методические указания по определению микроколичеств пестицидов в продуктах питания, кормах и внешней среде. М., 1984. Ч. 14. С. 100108.
86. Оськина В.Н. Методические указания по определению карбофурана в биологических средах (кровь, моча) методом тонкослойной хроматографии // Методические указания по о