ТРАДИЦІЇ В МОРАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ (друга половина ХІХ – ХХ ст.)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

ПАРФЬОНОВА Оксана Ігорівна

УДК 17:392=161.2,,18/19”

ТРАДИЦІЇ В МОРАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
(друга половина ХІХ ХХ ст.)

17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
історичних наук

Науковий керівник -
Карпова Людмила Олександрівна,
кандидат педагогічних наук,
професор, Заслужений працівник
культури України

Київ 2004

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП .3
РОЗДІЛ 1 ТРАДИЦІЇ В МОРАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ
ЯК ПРЕДМЕТ ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ...8
1.1. Історіографія проблеми..8
1.2. Нормативність моральної традиції36
РОЗДІЛ 2 ДИНАМІКА ТРАДИЦІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ
МОРАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ХХ СТ.68
2.1. Соціальні умови трансформації традицій
в моральній культурі ..68
2.2. Особливості трансляції традицій морального
досвіду в українській культурі ХІХ ст100
2.3. Еволюція морального змісту традицій в українській
культурі ХХ ст. ...123
ВИСНОВКИ.156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ161

ВСТУП

Актуальність дослідження. В українському суспільстві, з його тяжінням до традиціоналізму, роль традиції як механізму, що інтегрує соціальну цілісність, дуже значна. Традиції включають звичаї, ритуали, обряди та інші стереотипізовані форми діяльності, постаючи фактором внутрішньої консолідації великих людських спільнот, таких як етноси, нації. Водночас сучасна соціокультурна ситуація, з її легітимністю альтернативних ліній поведінки, як ніколи актуалізує проблему моральної культури людини, відображення і функціонування ціннісно-імперативного ядра даної культури в житті українського суспільства.
Для нового, пострадянського мислення актуальним є аналіз сутнісного значення традицій в моральній культурі, їх місця в життєдіяльності сучасного українського соціуму. Потребують уточнення й самі поняття моральна культура” і традиція”. Так, термін моральна культура” сформувався лише наприкінці ХІХ ст., хоча у науковому обігу поширився ще пізніше. Різноманітні тлумачення поняття традиції” теж свідчать про неоднозначність його змісту для дослідників. Проблеми становлення і розвитку моральної культури, особливостей її функціонування в соціумі завжди привертали увагу науковців. Вони є постійно актуальними для кожного суспільства, а отже, і для науки. Проблеми моральної культури досліджуються багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими, зокрема такими, як: А.Дондюк [48], О.Єрмоленко [54], В.Жямайтіс [59], І.Мищишин [100], А.Титаренко [130] та ін. Однак всебічний аналіз і широке застосування цього поняття в галузі гуманітарних знань ускладнюється багатозначністю і багатофункціональністю самих понять культури і моралі. Тут багато важить суб’єктивний погляд кожного з дослідників на сутність моральної культури.
Виявленню соціальної природи і сутності традицій, їх ролі і місця в суспільному житті, їх співвідношення і механізму спадкоємності як необхідної умови соціального поступу присвячені праці С.Айзенштадта [174], В.Плахова [110], І.Суханова [128], О.Улєдова [134] та інших вчених. Автори звертаються до проблеми культури загалом і моральної культури зокрема. Однак слід зазначити, що проблема традицій в моральній культурі українців лишається все ще недостатньо дослідженою.
Розкриття сутності традицій в моральній культурі українського народу сприятиме найбільш зваженому погляду на історичне минуле, актуалізації морального досвіду, перевіреного досвідом українського народу, вихованню відчуття історичного зв’язку з ним нинішніх громадян України. Цим і визначається актуальність дисертаційного дослідження.
Зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження „Традиції в моральній культурі українського народу другої половини ХІХ ХХ ст.” відповідає напрямам розвитку наукових досліджень, визначеним в Указі Президента України Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян” [133] (2000), в якому акцентується на необхідності наукового осмислення процесів морального оздоровлення сучасного українського суспільства; державній програмі Міністерства культури і мистецтв України Розвиток української культури на 19992005 роки” (1998), а також планами наукових досліджень кафедри теорії та історії культури КНУКіМ (Моральна культура в Україні: тенденції розвитку”).
Метою дослідження є з’ясування сутності феномену традицій та їх еволюції в моральній культурі українського народу другої половини ХІХ ХХ ст.
Відповідно до мети поставлені такі завдання:
- уточнити ключові поняття дослідження (моральна культура”, традиції” тощо);
- виявити місце та роль традицій в українській моральній культурі ХІХ ХХ ст.;
- з’ясувати соціальні умови трансформації традицій в українській моральній культурі зазначеного періоду;
- окреслити особливості трансляції морального досвіду в українській культурі ХІХ ст.;
- відстежити еволюцію традицій в українській моральній культурі ХХ ст.
Об’єктом дослідження є моральна культура українського народу.
Предметом дослідження є еволюція традицій в моральній культурі українського народу.
Хронологічні межі дослідження - період з другої половини ХІХ століття, коли відбувається увиразнення механізмів спадкоємності морального досвіду і здійснюються спроби їх теоретичного осмислення, до ХХ століття, з притаманною йому кризою традиційних цінностей культури загалом і в життєдіяльності українського народу зокрема.
Наукова новизна дослідження. На основі узагальнення даних про функціонування традицій в українській моральній культурі другої половини ХІХ ХХ ст. виявлено динаміку і тенденції їх розвитку в культурно-історичному контексті, зокрема:
- обґрунтовано нормативність традиції як основи для становлення соціокультурних норм і водночас як особливого типу нормативного регулювання;
- виявлено динаміку традицій в українській моральній культурі другої половини ХІХ ХХ ст., що в конкретних соціально-політичних умовах постає як їх збереження, модифікація, а часом і повне нівелювання;
- проаналізовано соціокультурні умови трансформації традицій в українській моральній культурі, детерміновані конкретними суспільно-історичними обставинами: територіальне сусідство, геополітичні зміни, урбанізація;
- з’ясовано особливості трансляції традицій морального досвіду в українській культурі ХІХ ст., що здійснюється шляхом регламентації поведінки (ритуал, табу, усне їх побутування у фольклорі, релігійні установи, суспільні інституції, в тому числі сімейно-шлюбні, звичаєве право тощо);
- розкрито еволюцію морального змісту традицій в українській культурі ХХ ст. як трансформацію моральних понять, класифікованих в межах уявлень про добро і зло, належного та сутнього та ін.;
Методи дослідження. Відповідно до завдань в дисертаційній роботі застосовано: компаративний метод для порівняння й узагальнення даних, отриманих з історичної, філософської, соціологічної літератури; історико-культурологічний підхід для розкриття поняття традиції, що передбачає конкретно-історичний аналіз її змісту і пов’язаної з цим проблематики, її історичного й соціально-культурного розгортання; порівняльно-історичний для характеристики традиції як особливого типу регуляції, у тому числі моральної, історичних механізмів її спадкоємності, що дозволило виявити особливості дії культурної норми та механізмів її спадкоємності і простежити динаміку традицій в соціокультурних процесах певних просторово-часових координат.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані істориками, культурологами при написанні монографій, підручників з історії культури, етики, курсів лекцій з історії культури України, історії України, окремих спецкурсів, а також для прогнозування розвитку культурних процесів в Україні; при виробленні концепції державної політики в галузі культури та вирішенні проблем формування й утвердження в суспільстві норм здорового способу життя і, таким чином, сприяти втіленню в життя Національної доктрини освіти України у ХХ столітті”, в роботі науково-педагогічного складу вищої школи над розробкою нової парадигми соціально-гуманітарних дисциплін, адекватної глобальному культурно-освітньому простору ХХІ століття.
Апробація результатів досліджень здійснювалась шляхом опублікування матеріалів, положень і висновків у наукових виданнях, доповідей і повідомлень на конференціях: Українська культура і мистецтво у сучасному державотворчому процесі: стан, проблеми, перспективи” (К., 1999), „Культурна політика в Україні в контексті світових трансформаційних процесів” (К., 2000); Україна - країни Сходу в ХХІ столітті: діалог культур, цивілізацій та педагогічних технологій” (К., 2002), науково-практичних конференціях Київського національного університету культури і мистецтв „Дні науки” (К., 2001, 2002, 2003 рр.)
Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв.
Публікації. Основні положення та висновки дослідження відображені у 4 одноосібних публікаціях у фахових виданнях.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, його метою та завданням і складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертаційного дослідження - 160 сторінок основного тексту. Список використаних джерел - 15 сторінок (180 найменувань, з яких 11 - іноземною мовою).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Традиції це форма трансляції соціального досвіду шляхом відтворення цілісних комплексів діяльності; це ідеї, звичаї, норми, що передаються від покоління до покоління. Традиція є одним з видів соціально-культурної спадкоємності, що зорієнтовує як на збереження надбань культури, так і на їх відтворення та розвиток. Традиції, що склалися у суспільстві чи колективі, відтворюючи об’єктивні умови його існування, виражають наступність у суспільному житті й закріплюють його найстійкіші моменти.
Традиція забезпечує відтворення у соціальних системах справжньої (живої”, безпосередньої”) діяльності апробованих а також таких, що витримали випробування часом зв’язків попередньої (мертвої”, упредметненої”) діяльності. Вона детермінує теперішнє і майбутнє минулим, уже здійсненим, що постає неодмінною умовою будь-якої соціокультурної активності. Таке розуміння традиції дозволяє застосувати дане поняття практично до всіх феноменів та проявів духовної культури. В ній виявляється здатність до селективного добору на стійкість та відтворення певних елементів у структурі духовної діяльності. Традиційна культура дає людині не тільки знання, а й уміння орієнтуватися у складних проблемах сучасності, пропонуючи людині вивірену часом і досвідом попередніх поколінь стратегію життєдіяльності.
Новоєвропейська наука поставила проблему традиції в залежність від волі та сили людського розуму. Феномен традиції як механізм опосередкування минулим сучасного людського буття, набув нової інтерпретації. В Україні спроба теоретичного осмислення традиційних механізмів спадкоємності морального досвіду відбулася із становленням професійних галузей культури у другій половині ХІХ століття
2. Традиція як тип моральної регуляції реалізується за допомогою культурного досвіду, що визначає сутність і характер моральних норм і принципів як інструментів”, що ведуть до успіху, є основним критерієм моральної поведінки. Кожне покоління включається в соціальне життя, у світ предметів і відносин, знаків і символів, створених попередніми поколіннями. У такий спосіб утворюється традиційна спадкоємність як соціальна за своїм механізмом форма передання людського досвіду. Все, що властиво людині як соціально-історичній істоті, набувається нею протягом життя силою традиції, шляхом засвоєння накопиченого індивідуального досвіду та суспільного культурного досвіду.
Моральний зміст культури виступає її смисложиттєвим кодом. Кожна культура породжує свою ціннісну систему і виробляє моральні орієнтири, які зумовлюють культурну ідентифікацію нації, народу і визначають національне усвідомлення. Моральна культура посідає особливе місце в системі культурного досвіду саме тому, що не існує винятково моральної діяльності”, оскільки моральний аспект присутній у будь-якому виді людської діяльності. Моральна культура тому й не може розглядатися поряд з іншими видами культур; вона являє собою своєрідний зріз усієї людської соціальної діяльності з елементами ціннісного ставлення до неї. Традиція ж виступає дієвим механізмом передачі морального досвіду від покоління до покоління.
Засвоєння морального досвіду здійснюється шляхом соціалізації, навчання і виховання в межах людського способу буття у єдності його діяльно-практичних, суспільно-історичних та індивідуальних характеристик. У процесі засвоєння морального досвіду відбувається поєднання біологічних програм, що характеризують індивідуальну спадковість людини, і надбіологічних програм спілкування, поведінки і діяльності, які складають соціальну спадкоємність.
У моральній культурі закладено передумови того, яким шляхом піде подальший розвиток національних традицій, культури, побуту, національних характеристик життєвого укладу. Саме в цих структурах сконцентрована величезна енергія історичного самоусвідомлення народу, його національної культурної пам’яті, самобутності й оригінальності. В процесі засвоєння морального досвіду при зміні загальної соціокультурної ситуації відбувається не лише зміна моральних стереотипів, при цьому збагачується світоглядна культура народу.
3. Нормативність моральної традиції є основою для виникнення соціокультурних норм і водночас є особливим типом нормативного регулювання. Норма постає допоміжним механізмом зв’язку між традицією та прийнятими в суспільстві морально-культурними цінностями.
Місце культурної норми у традиції зумовлюється суспільним призначенням норми. Акумульовані у свідомості народу й укорінені в побуті норми передаються від покоління до покоління, сприяють піднесенню моральної стабільності суспільства. Вони втрачають своє значення за відсутності їх зв’язку з повсякденним світом людського буття, з втратою здатності орієнтувати людину в нових історичних умовах. Вони припиняють своє існування разом зі світом, в якому працювали” як явища культурного буття.
Українська народна нормотворчість, залучаючи суспільство до загальнолюдських цінностей моралі, культури і будучи засобом гуманістичної організації духовного життя, виявляла себе у народних світоглядних установках на моральні ідеали з допомогою звичаїв та обрядів. Протягом тисячоліть вони виконували роль механізму трансляції соціальних форм розвитку, зберігали духовну культуру народу та забезпечували спадкоємність морального досвіду.
4. Соціальні умови трансформації традицій в українській моральній культурі другої половини ХІХ ХХ ст. пов’язані з конкретними суспільно-історичними обставинами (територіальне сусідство, геополітичні зміни, урбанізація), зміною ментальності народу, що похитнули той життєвий світ, який забезпечував традиційне патріархальне начало, змінили тип соціальних зв’язків, а з ними і механізм передання традицій.
5. Особливості трансляції традицій морального досвіду в українській культурі ХІХ ст. полягають у здійсненні визначених регламентованих правил поведінки (ритуалу), усного передання у фольклорі та міфології, засобами релігійних установ, суспільних інституцій громади (в тому числі сімейно-шлюбних, практикою табу), звичаєвого права тощо.
6. Еволюція морального змісту традицій в українській культурі ХХ ст. радянського періоду полягає в ціннісній трансформації моральних традицій, в перегляді змісту самих моральних понять.
7. Динамічність традицій в еволюції моральної культури спричиняється діалектичністю соціальних процесів, що породжують нові явища суспільного життя, вони прямо залежні від рівня їх напруги. Наприклад, у традиційному суспільстві моральні традиції не зазнають істотних трансформацій, оскільки постають переважно головним способом передання стереотипного соціального досвіду від покоління до покоління, своєрідною формою соціального зв’язку, що підпорядковує собі особистісний розвиток людських індивідів.
Зародження засад індустріального суспільства, зокрема становлення новітніх технологій у виробничій сфері, разом з ними й альтернативних легітимних ліній поведінки у повсякденному житті індивідів остаточно підриває систему особистісних залежностей, характерних для традиційного суспільства. Це динамізувало систему національних моральних традицій, спричинило їх трансформацію. Узгодження норм моралі із запитами, бажаннями, пристрастями людей спричинило девіацію традицій в гендерному, політичному, економічному, національному, державотворчому та інших аспектах.
8. Розвиток моральних традицій в пострадянській Україні позначений як негативними, так і позитивними тенденціями. Негативні тенденції пов’язані переважно з культурним шоком” суспільства і виявляються у прагненні до змін і компенсації цінностей, до антисекуляризму, в поширенні сфери ірраціонального (окультизму), споживацької психології тощо. Позитивні тенденції динаміки моральних традицій в Україні кінця ХХ ст. полягають в демократизації людських відносин, в розширенні і перенесенні принципів моралі на все живе і навіть на неживий світ (екологізація свідомості).

Список використаних джерел
1. Абушенко В.Л. Норма //Новейший философский словарь. - Минск, 1998. - С.472-473.
2. Абушенко В.Л. Традиция // Новейший философский словарь /Сост. А.А. Грицанов. Минск, 1998. - С.724-726.
3. Анисимов С.Ф. Что такое мораль: Сб. ст. /Филос. о-во СССР и др.; Отв. ред. Р.В.Петропавловский. - М.: Б., и., 1988. - 148 с.
4. Артановский С.Н. Некоторые проблемы теории культуры. - Л.: ЛГИК, 1977. - 83 с.
5. Арутюнов С.А. Этнографическая наука и изучение культурной динамики //Исследование по общей этнографии: Сб. ст. /АН СССР. Ин-т этнографии им. Миклухо Маклая. - М.: Наука, 1979. - 278 с.
6. Ашурко Ю.О. Духовне виховання дітей у родині: історичний аспект //Пед. науки. Зб. наук. пр. Вип. 2. Херсон, 1998. С.61-63.
7. Бабосов Е.М. Нравственная культура личности. - Минск: Наука и техника, 1985. - 184 с.
8. Безклубенко С.Д. Поняття культури //Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. праць /Відп. ред.: М.М.Бровко, О.Г.Шутов. - К., 2000. - С.217-222.
9. Безклубенко С.Д. Теорія культури: Навч. посібник. - К.: КНУКіМ, 2002. - 324 с.
10. Бердяев Н.А. Философия неравенства /Сост., авт. предисл. и примеч. Л.В.Поляков. - М.: ИМА - пресс, 1990. 285 с.
11. Бичко А.К. Моральний зміст менталітету українців //Національна культура в сучасній Україні. - К., 1995. - С.240-261.
12. Благой Д.Д. Традиция и традиционность //Традиция в истории культуры . - М.: Наука, 1978. С.28-36.
13. Блок М. Апология истории. - М.: Наука, 1986. - 254 с.
14. Бобрович В.И. Консерватизм //Всемирная энциклопедия: Философия. - М.: АСТ, Минск.: Харвест: Современный литератор, 2001. - С.501.
15. Богуш А.М. Концепція духовного виховання дітей С.Ф.Русової //Пед. науки: Зб. наук. пр. - Вип. 2. - Херсон, 1998. - С.6-9.
16. Бойко Л.І. Християнська мораль - духовна основа суспільства //Моральна цінність християнства і відродження національної школи: Доп. наук.-практ. конф. - К.: Тернопіль, 1995. - С.66-67.
17. Бондаренко Г. Купина неопалима //Хроніка 2000: Укр. культурол. альманах. - К., 1992.- Вип.2. - С.136-139.
18. Бондаровська В.М. Духовність та моральні цінності сучасної української молоді: деякі соціально-психологічні аспекти //Україна на порозі третього тисячоліття: духовність і художньо-естетична культура. - К., 1999. - С.240-244.
19. Боплан де Г.Л. Опис України. Львів: Каменяр, 1990. - 300 с.
20. Боровський М. Любов до природи як психологічний чинник окремішності українців //Хроніка-2000: Україна: філософський спадок століть: Укр. культурол. альманах. 2000. Вип.37-38. - С.44-52.
21. Бояринцев В.И. Нравственная культура и религия //Проблемы формирования нравственной культуры: Тез. докл. региональной научно-практ. конф. Донецк, 1995. - С.8-9.
22. Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. - М.: Наука, 1983. - 412 с.
23. Быстрицкий Е.К. Культура и личностное измерение человеческого бытия //Бытие человека в культуре (опыт онтологического подхода). - К, 1992. - С.8-58.
24. Вассиян Ю. Українська людина //Хроніка-2000: Укр. культуролог. альманах. -К., 1994. - Вип.3-4. - С.200-202.
25. Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий. Попытка сравнительного исследования в области социологии религии //Вебер М. Избранное. Образ о-ва: Пер. с нем. - М., 1994. - С.43-77.
26. Вейль С. Укорінення. Лист до клірика. - К.: Дух і літера, 1998. - 296 с.
27. Весільні пісні /Відп. ред. І.П.Березовський. - К.: Дніпро, 1988. - п.1317.
28. Виндельбанд В. История древней философии. С приложением истории философии средних веков и эпохи возрождения /Под. ред. А.И.Введенского. - 4-е изд. Сп-б, 1908. - 386 с.
29. Винниченко В. Відродження нації. Ч. 3. - К.: Політвидав України, 1990. - 542 с.
30. Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології. - Прага: Укр. громад. вид. фонд, Б.р. 354 с.
31. Возняк В. Философско-педагогические размышления //Филос. и социол. мысль: Респ. науч.-теорет. журн. /АН УССР. Ин-т философии АН Украины. - К.,1996. - №7-8. - С.35-47.
32. Волченко Л.Б. Гуманность, вежливость и этикет. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. - 117 с.
33. Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основи филос. герменевтики /Пер. с нем. Г.-Г.Гадамер.- М.: Прогресс,1988. 699 с.
34. История и рациональность: Социология М.Вебера и веберовский ренессанс. /Гайденко П.П., Давыдова Ю.Н.- М.: Политиздат, 1991.- 366 с.
35. Гнатенко П.І. Український національний характер. - К.; Док-к”, 1997. - 114 с.
36. Голобородько Є.П. Основні напрямки і чинники сімейного виховання: Пед. науки. Зб. наук. пр. - Вип. 2.- Херсон, 1998. -С.18-21.
37. Гончаренко І. Уваги до українського національного характеру //Хроніка 2000: Україна: філософський спадок століть: Укр. культуролог. альманах. - 2000. - Вип.37-38. - С.66-77.
38. Гринберг Л. Сущность и специфика нравственной культуры //Вопросы нравственной культуры: Тез. симпозиума. /Ин-т философии, социологии и права. - Вильнюс, 1981. - С.56-59.
39. Грушевський М. Духовна Україна: Зб. творів. - К.: Либідь, 1994. - 556 с.
40. Гуревич А.Я. Социальная история и историческая наука. //Вопросы философии. - 1990. - №4. - С.23-35.
41. Гуревич П.С. Ментальность, менталитет //О.И. Культурология. ХХ век: Словарь. /Гуревич П.С.,Шульман - Сп-б, 1997. - С.271-273.
42. Гусейнов А.А Этика: Учеб. /Гусейнов А.А, Апресян Р.Г. - М.: Гардарика, 1998. - 472 с.
43. Гусейнов А. Введение в этику.- М.: МГУ, 1985. - 208 с.
44. Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философия //Филос .и социолог. мысль: Респ. науч.-теорет. журн. /АН УССР. Ин-т философии АН Украины. - К., 1996. - №7-8. - С.35-68.
45. Давыдов Ю.Н. Культура - природа традиция: Традиция в истории культуры .-М.: Наука, 1978. - С.41-60.
46. Дашкевич К. Рыцарство на Руси: в жизни и в поэзии. - К., 1902.- 47 с.
47. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу //Матеріали до української етнографії. - Львів,1906. - С.127-128.
48. Дондюк А. Традиція як спосіб морального буття: Автореф. дис. канд. філос. наук. - К.: НАН України. ін-т філософії, 1996. - 24 с.
49. Донченко О. Архетипи соціального життя і політика: Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення. /Донченко О., Романенко Ю. - К.: Либідь, 2001. - 334 с.
50. Драгоманов М. Чумацькі думки про українську національну справу /Партія укр. соціалістів-революціонерів. - Б.м.: Наклад і друк. парт. друк., 1915. - 121 с.
51. Духнович О.В. Зб. мат. наук. конф. присвяченої 100-річчю з дня смерті (1865-1965). - Пряшів, 1965. - 406 с.
52. Дюркгейм Е. О распределении общественного труда. Методы социологии /Пер. фр. и послесл. А.Б.Гофмана. - М.: Наука, 1990. - 575 с.
53. Емельянова Н.М. Переоценка ценностей как проблема развития нравственной культуры //Проблемы формирования нравственной культуры: Тез. докл. регион. науч.-практ. конф.- Донецк, -1995. - С.14-15.
54. Ермоленко А.М. Этика ответственности и социальное бытие человека: Современная немецкая практическая философия. - К.: Наук. думка, 1994. - 200 с.
55. Ефимов В.Т. Этосология как учение о нравах и нравственности (Вопр. методол.). /МГУ им М.В. Ломоносова, Ин-т повышения квалификации препод. обществ. наук. - М.: Б. и., 1992. 268 с.
56. Жуковський В. Християнські моральні цінності у вихованні духовності підростаючого покоління //Християнство і духовність: Зб. мат. 2-ї міжнар. наук. конф. циклу наук. конф. „ Християнство: історія і сучасність”. К., 1998. - С.55-57.
57. Журба К.О. Роль сім’ї у вихованні духовності дітей. /Журба К.О., Докукіна О.М., Постовий В.Г. //Оновлення змісту, методів та організації форм художньо-естетичного виховання учнівської та студентської молоді: Наук. записки Рівнен. пед. інституту. - Рівне, 1998. Вип.3. - С.71-72.
58. Журба К.О. Духовні цінності української сім’ї. //Оновлення змісту, методів та організації форм художньо-естетичного виховання учнівської та студентської молоді: Наук. записки Рівн. пед. ін-ту. - Рівне, 1998. - Вип.3.-С.130-132.
59. Жямайтіс В. Теоретические вопросы исследования нравственной культуры /Отд. философии, права и социологии при ин-те истории АН Лит ССР. Вильнюс, 1980. - 198 с.
60. Задворний А.М. Інформаційна безпека і свобода слова в Україні //Україна: інформація і свобода слова: Зб. законод. актів, нормат. док. та ст. фахівців. - К., 1997, С.723-749.
61. Зайченко І.В. Про деякі проблеми родинного виховання у творчості Я.Ф.Чепіги: Пед. науки. Зб. наук. пр. - Вип. 2.- Херсон, 1998. -С.51-54.
62. Закон України /Про захист суспільної моралі. Док. 1296-15 чинна редакція 20.11.2003.
63. Звейниекс А. О целостности нравственной культуры //Вопросы нравственной культуры. /Ин-т философии, социологии и права. - Вильнюс, 1981. С.42-44.
64. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. - М.: Политиздат, 1986. - 223 с.
65. Зиммель Г. Философия культуры: Избр.: В 2 т. (Лики культуры): Т.1. - Сост. С.Я.Левит, Л.В.Скворцов. - М.: Юрист, 1996. - 670 с.
66. Зомбарт В. Буржуа: Этюды по истории духовного развития современного экономического человека: Пер. с нем. /РАН. Ин-т социологии. - М.: Наука,1994. - 442 с.
67. Иванов В.Г. История этики Древнего мира. Сп-б: Лань, 1997. - 256 с.
68. Каган М.С. Общая характеристика культуры, ее строения и функций //Введение в теорию художественной культуры. Сп-б, 1993. - С.7-42.
69. Календа Ч. Историческая специфика нравственной культуры //Вопросы нравственной культуры: Тез. симпозиума /Институт философии, социологии и права. Вильнюс, 1981. - С.44-46.
70. Кант И. Критика практического разума //Кант И. Соч.: В 6 т /Под общ. ред. Асмуса и др. - М., 1965. - Т.4, ч.1. -544 с.
71. Карпова Л.О. Духовний зміст української традиційної культури в умовах сучасних соціальних перетворень //Україна на порозі третього тисячоліття: Духовність і художньо-естетична культура: Аналітичні розробки. пропозиції наукових та практичних працівників. - К.,1999. - Т.14. - С.177-180.
72. Карпова Л.О.Моральна культура як реальна особливість людського людського буття //Посвіт. - 1995. - №4. - С. 9-13.
73.Каушанський П. Духовність та моральність //Християнство і духовність: Зб. мат. 2-ї міжнар. наук. конф. циклу наук. конф. „Християнство: історія і сучасність”. - К., 1998. - С.47-50
74. Касавин И.Т. Познание в мире традиций. - М.: Наука, 1990. - 202 с.
75. Колісник В. Завдання довгочасної стратегії відродження України: моральний аспект //Сучасність: література, мистецтво, суспільне життя. - Мюнхен , 1993. - №9. - С.121-128.
76. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2 т. Т.1 /Под ред. А.И.Пискунова и др. - М.: Педагогіка, 1982. - 656 с.
77. Корецький М.С. Відчуження від культури і шляхи його подолання в Україні (соціотрансформац. аспект) //Культурна політика в Україні у контексті світових трансформац. процесів: Матеріали міжнар.наук-практ. конф. - К., 2001. - С.74-76.
78. Костомаров Н. Две русские народности. К.; Х., 1991.- 163 с.
79. Костомаров М. «Закон Божий» (Книга Буття українського народу) /Упоряд. І.Глизь. - К.: Либідь, 1991. - 38 с.
80. Кравченко В. Про чумакування //Україна: наука і культура. - К., 1991. - Вип.25.- С.191-197.
81. Круглова А.К. Дефицит культуры - пути преодоления. - Л.: Знание, 1990. - 68 с.
82. Кузик О.Є. Трансформація традиційної обрядовості та її використання в сучасній педагогічній, культурно-дозвіллєвій діяльності установ культури. - Автореф. дис. канд. пед. наук. - К.: КНУКІМ, 1998. - 17 с.
83. Кузнецов Б.Г. Разум и бытие: Этюды о классическом рационализме и классической науке. - М.: Наука, 1972. - 288 с.
84. Кукаркин А.В. По ту сторону расцвета. Буржуазное общество: культура и идеология. - М.: Политиздат, 1981. - 497 с.
85. Культура и развитие человека (очерк филос.-методол. пробл.) АН УССР. Ин-т философии /В.П.Иванов, В.П.Козловский, Е.К.Быстрицкий и др.; Отв.ред. В.П.Иванов. - К.: Наук. думка, 1989. - 320 с.
86. Кульчицький В.С. Історія української державності /В.С.Кульчицький, М.І.Настюк, Б.Й. Тищик. Львів: Світ, 1992. - 85 с.
87. Кухарський В.М. Біблія - методологічна першооснова виховання //Моральна цінність християнства і відродження національної школи: Доп. наук.-прак. конф. - К.; Тернопіль, 1995. - С.39-45.
88. Кучер Р.І., Головатий М.Ф., Мартинюк І.В., та ін. Національні цінності та орієнтації української молоді //Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання: Зб. наук. публ. Укр. НДІ проблем молоді за підтримками виконання наук. програм і проектів у 1996 році. - К., 1997. - Вип. 6. - С.92-96.
89. Лармін О.А. Структура культуры и место в ней нравственной культуры личности //Вопросы нравственной культуры: Тез. симпозиума. - Вильнюс, 1981. - С.7-10.
90. Ле Гофф Ж. С небес на землю //Одиссей: Человек в Истории: - М., 1991. - С.25-47.
91. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: МГУ, 1981. - 583 с.
92. Липа Ю. Народи. //Боган О., Гузар З., Черевак Б. Лицарі духу: Українські письменники-націоналісти - вісниківці”. - 2-е вид., доп. Дрогобич, 1996. - С.263-269.
93. Лисяк-Рудницький І. Консерватизм //Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: В 2 т. - К., 1994. - Т.2. - С.125-129.
94. Лисяк-Рудницький І. Україна між Сходом і Заходом. //Лисяк-Рудницький Історичні есе: В 2 т. - К., 1994. - Т.1.- С.1-9.
95. Лопушинський І.П. Сім’я - центр соціальної політики української держави /Пед. науки.Зб. наук. пр. Вип. 2. - Херсон, 1998. - С.47-51.
96. Маркарян Э. Понятие «культура» в системе современных социальных наук. М.: Наука, 1973. - 31 с.
97. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы /Под общ. ред. Г.А.Балла и др.: М.: Смысл, 1999. - 423 с.
98. Мещеряков В. Наука и развитие принципов морали. /Мещеряков В., Астапова О. - Л.: Наука, 1989.- 167 с.
99. Мирошниченко П.Я. Закономерности формирования нравственной культуры патриархального крестьянства //Проблемы формирования нравственной культуры: Тезисы докладов региональной науч.-практ. конф. Донецк, 1995. - С.28-29.
100. Мищишин І. Моральне виховання української молоді в процесі співпраці школи, греко-католицької Церкви і громадськості: Автореф. дис. /Тернопільський держ. ун-т ім. В.Гнатюка. - Тернопіль, 1999. - 20 с.
101. Мовчан П. Не в силі Бог, а в правді. //У майбутнє - в ім’я України!: Матеріали 3-го всесвітнього форуму українців 18-го серпня 2000 р. К., 2001. - С.62-65.
102. Мойсеїв І. Рідна хата - категорія української духовності //Сучасність. - 1993. - №7. - С.151-163.
103. Монтескьє Ш. О духе закона”. //Избр. произведения. - М.,1955. - 528 с.
104. Московчук А. Християнська сім’я як осередок духовності і моральної етики //Християнство і духовність: Зб. матеріалів 2-ї міжнар. наук. конф. циклу наук. конф. „ Християнство: історія і сучасність”. - К., 1998. - С.57-60.
105. Мунье Е. Персонализм. - М.: Искусство, 1992. - 143 с.
106. Назаретян А.А. Историческая эволюция морали: прогресс или регресс? //Вопросы философии. - 1992. - №3. - С.89-101.
107. Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя. Київ: Абрис, 1991. - 272 с.
108. Панарин А. Искушение глобализмом. М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2002. - 416 с.
109. Пархоменко Т.С. Гендерна культура українців: до постановки питання //Українознавство. - 2002. - №4. С.65-66.
110. Плахов В.Д. Социальные нормы: Философские обоснования общей теории. - М.: Мысль, 1985. - 253 с.
111. Попович М. Нарис історії культури України. - 2-е вид., випр. - К.: АртЕк, 2001. - 728 с.
112. Рассел Б. Історія західної філософії. //Пер. з англ. Ю.Лісняка, П.Таращука.- К.: Основи, 1995. - 759 с.
113. Різник О. Обряди і свята /Різник О., Грищенко О. Нариси української популярної культури. К.,1990.- С.481-501.
114. Рудакевич М.І. Григорій Ващенко про християнську мораль як основу українського виховного ідеалу // Моральна цінність християнства і відродження національної школи: Доп. наук.-практ. конф.- К.; Тернопіль, 1995. - С.31-36.
115. Рукописні фонди ІМФЕ АН України. Ф.1-6, спр.621. - Арк.94-95
116. Савчин Л. Звичаєва сімейно-побутова обрядовість та її значення в традиційній культурі Волинського полісся (на матеріалах польових досліджень 20-30-х. рр. ХХ ст.): Автореф.дис. канд. іст. наук /Київ. держ. ін-т культури.- К., 1995. - 24 с.
117. Сарингулян К. Культура и регуляция деятельности /АН Арм.ССР. Ин-т философии и права. - Ереван: Изд.-во АН АрмССР, 1986.- 156 с.
118. Семенов Ю.И Возникновение человеческого общества. Красноярск: Б.и., 1962. - 672 с.
119. Семья в постатеистических обществах /Сост. К.Сигов. - К.: Дух і літера, 2002. - 290 с.
120. Соколова Н. Нравственная культура как нравственно-ценностный аспект человеческой деятельности //Вопросы нравственной культуры. Тез. симпозиума. /Институт философии, социологии и права, -Вильнюс, 1981. - С.98-101.
121. Спиркин А.Г. Человек, культура, традиция //Традиция в истории культуры. - М., 1978. - С.5-14.
122. Стебельський Б. Християнство і українська культура //Хроніка - 2000. Україна: філософський спадок поколінь. - 2000. - №39-40. - С.11-32.
123. Стельмахович М.Г. Народне дитинознавство /Т-во Знання” УРСР К., 1991. - 47 с.
124. Степин В.С. Культура //Всемирная энциклопедия: Философия. - М.; Минск, 2001. - С.524.
125. Стрельчук В. Педагогічні умови засвоєння молодшими школярами народних звичаїв і традицій в процесі позанавчальної виховної роботи: Автореф. дис. /Київ.держ ун-т культури і мистецтв. - К., 1997. - 18 с.
126. Стріха М.Церква //Нариси української популярної культури /За ред. О.Грищенка. - К., 1998. - С.743-747.
127. Суїменко Є.І. Культурне життя України в період соціально-економічних перетворень (досвід соціологычних спостережень) Суїменко Є.І., Семашко О.М. /Національна культура в сучасній Україні. - К., 1995. - С.322-335.
128. Суханов И.В. Обычаи, традиции и преемственность поколений. М.: Политиздат, 1976. - 216 с.
129. Тайлор Э.Б. Первобытная культура /Пер с англ. Д.А.Коропчевского. - М.: Политиздат, 1980.- 572 с.
130. Титаренко А.К. Поступок: мотив и деяние //Нравственная жизнь человека: искания, позиции и поступки. М., 1983. - С.90-123.
131. Ткачов С.І. Моральна і політична культура як цінності виховання /Ткачов С.І., Ткачова Н.О. - Х., 1999. - 82 с.
132. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западн