ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА ГРЕКІВ ПРИАЗОВ’Я

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

КНЯЗЄВА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА

УДК 008(477.7)(=774)

ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА ГРЕКІВ ПРИАЗОВ’Я

17.00.01 - теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Афанасьєв Юрій Львович,
доктор філософських наук,
професор

Київ - 2007

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Ступінь наукової розробки теми, характеристика джерел
§ 1. Традиційна культура в наукових дослідженнях 10
§ 2. Роль традиційної культури в сучасному культурному процесі 29
§ 3. Історіографія проблеми та джерельна база дослідження 38

Розділ 2. Освоєння греками території Приазовського краю. Культурний розвиток
§ 1. Етапи розселення, міграційні процеси 55
§ 2. Особливості культурної адаптації греків на українських теренах.
Стан освіти та культури 93

Розділ 3. Традиційна обрядовість греків Приазов’я в контексті сучасних етнокультурних процесів
§ 1. Традиційні обряди сімейно-родового життя приазовських греків 106
§ 2. Особливості традиційної календарної обрядовості греків 134
Приазов’я

Висновки 157
Список використаних джерел 161

ВСТУП

Актуальність дослідження.
У розбудові української держави винятково важлива роль належить відродженню та подальшому розвитку національної культури етнічних спільнот. У цій ситуації національне є своєрідною мірою державного розвитку суспільства, тому що воно виступає однією із складових його державності. Відродження національної культури полягає в пробудженні потреби у самовдосконаленні, зростанні самосвідомості, безперервному культурному розвитку. Головне завдання державного регулювання міжетнічних процесів полягає в забезпеченні прав та свобод національних меншин, а також у збереженні їхньої культури, що знайшло своє відображення в законодавчих, нормативно-правових документах з питань захисту та забезпечення розвитку етнонаціональних меншин (Декларація прав національностей України, Закон „Про національні меншини в Україні”, Міжнародна конвенція ЮНЕСКО про збереження нематеріальної культурної спадщини (2003р) та ін.). Завдяки чому помітно активізувався процес національно-культурного відродження етносів в Україні. Національне питання є виключно актуальним для формування виваженого внутрішньополітичного курсу України, особливо для оптимального вирішення завдань адміністративно-територіальної реформи.
В останні роки наша держава значною мірою активізувала процес налагодження партнерських відносин з багатьма країнами світу. Через це актуальності набуває також і вивчення досвіду культурних зв’язків з країнами Європи, їхнього впливу на розвиток місцевої культури та мистецтва, суспільства в цілому. В сучасних умовах розвитку науки, мистецтва в Україні зростає інтерес до історії, культури народів, які протягом тривалого часу співіснують поряд з українцями на території нашої Батьківщини. Одним із таких етносів з багатою фольклорною спадщиною, самобутніми традиціями та звичаями є приазовські греки, що мешкають на українських теренах з кінця ХVІІІ ст. Вони були переселені на територію північного узбережжя Азовського моря протягом 1777-1780рр., заснували м. Маріуполь та 22 поселення біля нього. Греки не належать до групи найбільш численних національних меншин нашої держави (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. 91,5 тис., з них 77,5 тис. осіб 84,5% - мешкає в Донецькій обл.). Втім досвід їхнього буття на українських теренах демонструє неабияку роль цієї спільноти у політичному, суспільно-економічному та культурному житті окремих регіонів. Тенденції відродження національних культур у різних регіонах мають свою специфіку та особливості. У приазовському краї таке відродження має різни форми та види. Одне з чільних місць посідає проблема відновлення мистецько-культурного потенціалу національних меншин, що базується на традиціях і досвіді, накопичених протягом століть. Використання мистецько-культурного потенціалу національних меншин взаємно збагачує і впливає на розвиток інших культур, що, в свою чергу, в цілому активізує культурний процес в регіоні. Всебічне вивчення традиційної культури греків Північного Приазов’я у ХХ ст. дозволяє на конкретному матеріалі висвітлити типові сторони існування діаспори, по-новому розглянути важливі події в житті грецької спільноти у межах її розселення.
Теорія та історія культури уможливлюють отримання знання про минулу та сучасну культуру, її структуру та функції, перспективи розвитку. Традиційне мистецтвознавство не приділяє належної уваги фольклорним видовищним формам культури наших пращурів. Причина цього ховається в поширеному зверхньому погляді традиціоналістської естетики на народне видовищне мистецтво. Окремі школи в мистецтвознавстві досі розглядають ритуально-театралізовану обрядовість як доестетичний культурний етап. Саме такий підхід залишає дослідження народного видовищного мистецтва виключно в царині фольклору, етнології, культурантропології.
Останнє десятиліття означене підвищенням інтересу науковців до історії грецьких громад, різних напрямів діяльності їх представників. Але попри досить вагомі теоретичні розробки істориків та етнологів в галузі національної культури, традиційна культура греків Приазов’я, зокрема її мистецька складова, ще не отримали належного висвітлення у вітчизняній науці. Актуальність проблеми і недостатній рівень її дослідження зумовили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до державних комплексних програм Міністерства культури і туризму України: „Державна програма розвитку культури на період до 2007 року”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 №1235, „Збереження та використання культурної спадщини на 2004-2010 рр.” від 20.04.2004 №1692-ІV; згідно з планами наукової роботи кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв „Актуальні проблеми трансформаційних процесів у сучасній культурі України”.
Об’єктом дослідження є культурно-мистецьке життя грецької спільноти Північного Приазов’я.
Предметом дослідження є традиційні форми культури греків Приазов’я.
Мета та основні наукові завдання дослідження ― шляхом системного аналізу архівних, документальних та етнографічних матеріалів дослідити основні тенденції розвитку традиційної народної культури греків Приазов’я в сучасному культурному контексті.
Для досягнення поставленої мети передбачено розв’язати такі наукові завдання:
- узагальнити основні теоретичні підходи до осмислення феномену традиційної культури;
- виявити стан дослідження традиційної культури греків Приазов’я та його джерельне забезпечення;
- відтворити основні етапи освоєння греками території регіону, міграційні процеси в культурологічному контексті;
- охарактеризувати конкретно-історичні умови, що впливали на трансформацію традиційної культури приазовських греків;
- виявити загальні закономірності та специфічні особливості побутування духовної спадщини грецького етносу Приазов’я;
- охарактеризувати самобутні мистецькі форми традиційної культури греків Приазов’я.
Хронологічні межі дослідження.
Визначення хронологічних рамок другою половиною ХХ століття було обумовлене потребою отримання достовірної інформації у респондентів під час проведення фольклорно-етнографічних експедицій. З метою визначення відповідних передумов або характеристики тих чи інших культурних процесів, явищ зроблено екскурси до періоду з останньої чверті ХVІІІ ― до середини ХХ ст.
Географічні межі дослідження охоплюють територію компактного проживання греків на півдні Донецької області (Приазов’я), а саме: румейські та урумські села Першотравневого й Володарського районів.
Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності, системності, що дають можливість неупереджено та правдиво відобразити широкий апект проблем, пов’язаних з розвитком традиційних культур етнічних спільнот приазовського краю ХХ століття. У роботі було застосовано спеціальні методи дослідження: опитування, інтерв’ювання, ареально-географічний, ретроспективний, історико-порівняльний, порівняльно-етнографічний, як цього й вимагає комплексний підхід до вирішення проблеми.
Застосовування ареально-географічного методу дозволило виявити спільне й відмінне в традиціях і звичаях сімейної обрядовості греків-румеїв та греків-урумів (двох етнічних груп приазовських греків, що відрізняються за мовною ознакою). Представники першої групи розмовляють на діалектах кримськорумейської мови, близької до новогрецької; представники другої ― на діалектах урумської мови, близької до кримськотатарської.
Метод інтерв’ювання сприяв вивченню психологічних та етнокультурних характеристик. Зокрема застосовано дві форми інтерв’ю: глибинне, з основними інформантами та наступним доповненням отриманих інтерв’ю з вторинними, менш компетентними інформантами; структурне (тематичне) інтерв’ю з багатьма інформантами.
Застосування ретроспективного методу дозволило виявити специфічні елементи традиційної культури, що сягають давнини і збереглися в ритуально-театралізованій обрядовості та в мистецтві приазовського грецького населення до наших днів.
Джерельну базу дослідження становлять архівні документи та матеріали, що містяться у фондах Державного архіву Донецької області, Державного архіву Одеської області, Державного архіву Запорізької області, Маріупольського краєзнавчого музею, Музею фольклору та етнографії греків Приазов’я (с.Сартана); поточні матеріали національно-культурних товариств греків (маріупольського, першотравневого, ялтинського).
Для розкриття досліджуваної теми використано матеріали опублікованих збірників документів, колективних праць, монографій та статей вітчизняних, російських і грецьких дослідників, а також матеріали періодичної преси.
Польові матеріали зібрані автором під час роботи фольклорно-етнографічних експедицій у 10 грецьких селищах півдня Донецької області.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
- вперше здійснено культурологічне дослідження традиційної культури греків Приазов’я другої половини ХХ століття;
- відтворено причини і характер основних етапів заселення греками території регіону, міграційних процесів у культурологічному контексті;
- охарактеризовано конкретно-історичні умови, що визначали трансформацію традиційної культури приазовських греків;
- на основі матеріалів з галузі фольклорного обрядового мистецтва в культурологічному плані простежено загальні закономірності та специфічні особливості побутування традиційної культури маріупольських греків;
- охарактеризовано самобутні форми традиційної культури греків Приазов’я.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути залучені для поглибленого вивчення історії та культури національних меншин України. Положення та висновки дослідження сприятимуть виробленню основних напрямів культурної політики України щодо національних меншин, консолідації етносів на сучасному етапі. Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані при написанні наукових праць з проблеми духовної культури греків Приазов’я, при розробці загальних і спеціальних вузівських лекційних курсів, методичних посібників з теорії та історії культури народів, які проживають в Україні.
Апробація результатів дисертації.
Матеріали дисертаційного дослідження, як окремі теоретичні положення, так і загальна концепція, були використані авторкою під час читання лекційних курсів „Культурологія”, „Мистецьке освоення світу” на кафедрі музикознавства Приазовського державного технічного університету.
Основні положення дослідження викладено в доповідях на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: „Україна ― Греція: досвід дружніх зв’язків та перспективи співробітництва”(Маріуполь, травень, 1996), „Сучасна етнокультурна та етнополітична ситуація на півдні України і актуальні проблеми державного управління”(Одеса, грудень, 1996), „Творчість як спосіб буття дійсного гуманізму”(Київ, травень, 1999), „Маріуполь: історія та перспективи”(Маріуполь, травень, 2002), „Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій”(Київ, грудень, 2006).

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертаційного дослідження ― 160 сторінок. Список використаних джерел та літератури ― 17 сторінок (227 найменувань, з них літератури іноземними мовами ― 16 позицій).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Кожна етнічна спільнота для свого функціонування повинна мати цілком сформовану культуру, традиції. Система традиційних норм, звичаїв утворюють етнічні стереотипи як головні ознаки етносу. До таких стереотипів належать обряди, звичаєва культура, свята, сповнені етнокультурної інформації.
2. В традиційній культурі переважає нерефлексоване чи мало рефлексоване засвоєння народного досвіду. Воно здійснюється, як правило, імітаційно. Головними умовами успадкування традицій є підтримка його носіями та безперервність процесу успадкування. При порушенні послідовності процесів успадкування традиції можна відродити (відновити), шляхом їх повторення, якщо інформація про них ще зберігається в суспільстві. Руйнування традицій відбувається іноді несподівано, що приводить до їх втрати, іноді ― поступово, внаслідок їх трансформації в часі, хоч така трансформація призводить до нових традицій, що є закономірним наслідком еволюції культури загалом.
3. Системні етнографічні дослідження традиційної культури маріупольських греків почалося тільки в 60-і рр. ХХ ст. і стосувалися лише деяких спеціальних питань. Матеріали мають здебільшого описовий характер, потребують ґрунтовного критичного аналізу. Також недостатньо вивчене мистецтво, яке супроводжує видовищно-ритуальну обрядовість. Отже, чимало питань суто мистецтвознавчого, світоглядного плану залишалися нез'ясованими.
4. В історії культури є три періоди, з якими пов’язане утворення грецької діаспори: античний, візантійський і сучасний.
Найдавніші грецькі поселення на території сучасної України з'явилися в античну добу. Йдеться про міста-поліси, створені в VII―V ст. до н.е. на чорноморському узбережжі. Від тих часів лишилися давні пам'ятки культури i назви античного походження. Цей початковий період формування грецького населення логічно називати античним.
Наступний етап грецької колонізації пов'язаний з давньослов'янськими зв'язками, особливо після прийняття християнства в Х ст. Biн супроводжувався широкими торговельними, церковними, науковими й культурними відносинами між народами, які продовжували існувати i після падіння Візантійської імперії. Цей період (X ― XV ст.) назвемо візантійським.
Формування сучасних грецьких товариств почалося в ХVII ст. Грецька громада Приазов'я була заснована причорноморськими („понтійськими”) греками. Серед приазовських греків було багато дрібних торговців і селян, а їх національний і культурний розвиток довгий час відбувався на периферії елліністичного світу.
Культурна адаптація греків на українських теренах проходила в умовах розвитку освіти та мистецтва. Активно відкривалися навчальні заклади, бібліотеки, організовувалися театри тощо. Грецькі громади ініціювали відкриття в багатьох громадських організацій: просвітительських, благодійних і мистецьких товариств.
5. При формуванні й розвитку групи приазовської грецької спільноти включали різні, часом іноетнічні компоненти, що й зумовило певною мірою ступінь збереження ними етнічних традицій. Проте незаперечним є те, що їм властива грецька етнічна самосвідомість, що об’єднує субетнічні групи греків, починаючи з античності.
До останньої чверті ХVІІІ ст. головними партнерами в культурному розвитку маріупольських греків були кримські татари. Татарський етнос був носієм домінуючої культури, що ставала зразком для наслідування й для глибокого засвоєння іншим населенням. Після переселення греків у Приазов'я елементи татарської культури досить швидко втратилися. Ті ж ознаки культури, які властиві грекам з давнини й ріднять приазовських румеїв з греками Балканського півострова, збереглися до наших днів. Так, наприклад, оригінальне жіноче головне вбрання - перифтар, плаття, кроєні в талію, вишуканий поліхромний орнамент на одязі й т.п. Такими є місцеві вірування, весільний і похоронний обряди, календарні й оказіональні свята, фольклорний репертуар. В той же час білінгвізм (вживання двох мов) зберігся. На сьогодні багато хто з греків Донецької області володіє ще й українською мовою, тому можна говорити про мультилінгвізм. Застосування греками у щоденному спілкуванні інших мов, їх білінгвізм не є ознакою асиміляційних процесів, а свідчить про привнесення (інтерференцію) в культурний комплекс етносу ознак іншої культури.
6. Тенденції розвитку духовної спадщини грецького народу характеризуються стійкістю й водночас сприйнятливістю до інонаціональних впливів (інтерференція, акультурація, мультілінгвізм). Сімейні та календарні обряди греків Приазов’я є самобутніми явищами локальної культури не тільки з культурологічного, а й з мистецтвознавчого погляду. Вони утворюють своєрідну систему мистецько-емоційних координат, у якій комфортно почувається людина традиційної культури.
Нині магічна сутність ритуалів поступово стирається у свідомості людини і набуває більшого емоційно-естетичного усвідомлення. Ціннісно-нормативні уявлення, втілені в обрядах за допомогою символічних дій, вербальних, фольклорних, музичних й атрибутивних компонентів, є емоційно-образним виявом принципів традиційного способу життя й безпосередньо впливають на конкретно-почуттєву сферу свідомості.
7. До самобутніх форм традиційної культури греків Приазов’я належать обряди, передусім родильний, весільний та поховальний. Багато релігійно-магічних обрядових елементів утратили свої початкові функції, отримавши іншу, як правило, символічну значимість. Етап демістифікації обряду втілено в весільних ритуалах, які за умов втрати сакрального значення, зберегли лише свою форму, відокремлену від магічного змісту. ТНайбільш стійкими виявилися весільний та похоронний
Особливо виділяється похоронна та землеробська обрядовість, що мають спільний корінь ― віру в божество, яке помирає та воскресає. Однак численні елементи, відокремившись від християнського обрядового контексту, почали набувати виразно ігрових дій.
В будь-якому обряді важливі три характерні для нього моменти: по-перше, обряд відбувається в переломні, важливі моменти життя людини й суспільства; по-друге, в обряді особливе значення має емоційно-оцінний аспект, що впливає на самосвідомість і самопочуття людини; по-третє, за допомогою обрядів люди зміцнювали засвоєні від попередніх поколінь соціальні установки, порядки; завдяки обрядам здійснювали зв’язки між людьми, усвідомлювали своє відношення до природи. Отже, обряди можна розглядати як вияв практичного життя, народних порядків та звичаїв, що набули форми колективної гри з елементами театральності і є народним видовищним мистецтвом. Таким чином, традиційну культуру греків Приазов’я можна вважати такою, що набула характеру народного видовищно-ігрового мистецтва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акритас П.Г. Свадебные обычаи абхазских греков// Советская этнография. 1938. № 4-5. − С. 84-104.
2. Алієва З. Кримськотатарська хорова музика: аспекти розвитку та вивчення // Теоретичні та практичні питання культурології. Вип.ХХІІ. Мелітополь, 2006. С. 151-154.
3. Аникин В.П. Русский фольклор. − М.: Высш.шк., 1987. 286 с.
4. Анторинов А. Домашний быт мариупольских греков// Московские университетские известия. 1868. − Т. 4. − С. 333-340.
5. Анфертьев А.Н. Греки // Брак у народов Центральной и Юго-Восточной Европы. М.: Наука, 1988. − С. 206-229.
6. Араджиони М.А. Греки Крыма и Приазовья: история изучения и историография этнической истории и культуры. Симферополь: Таврика, 1999. 132 с.
7. Араджиони М.А. К вопросу о переселении приазовских Греков в Крым // Донбасс и Приазовье: проблемы социального, национального и духовного развития. Тезисы докладов международной конференции. − Мариуполь, 1993. − С. 115-117.
8. Араджиони М.А. К вопросу об этнолингвистической ситуации в Крыму в ХVI-ХVIII вв. // Записки історико-філологічного товариства Андрія Білецького. − 1998. − Вип.2. − С. 201-210.
9. Араджиони М.А. К истории формирования территориальной группы греков в Крыму (1775 первая половина ХІХ в) // Україна Греція: історія і сучасність. К., 1993. − С. 3-5.
10. Арш Г.Л. Греческая эмиграция в Россию в конце XVIII − начале ХIХ вв. // Советская этнография. − 1967. − №3. − С. 85-92.
11. Афанасьев Ю.Л. Социально-культурный потенциал художественной деятельности. Львов: Свит, 1990. 160 с.
12. Ашла А. Искусство Греков Приазовья // Музыкальная жизнь. − 1983. − № 9. − С. 21.
13. Бабенко В. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края. Екатеринослав, 1905. − 144 с.
14. Багалей Д.И. Колонизация Новороссийского края и первые шаги его по пути культуры // Киевская старина. − 1889. − Т. 25. − С. 1-15.
15. Бакуров К.Д. Быт и нравы греков Северного Приазовья (по источникам ХІХ в.) // Етнографічні дослідження Південної України. Тези доповідей наукової конференції. Запоріжжя, 1992. − С. 45-46.
16. Бацак Н.І. Культурно-освітній розвиток грецької громади Північного Приазов’я (XVIII ХIХст.) / НАН Украни, Інститут історії України. − К., 1998. − 58 с.
17. Бацак Н.І. Культурно-просвітительські заклади та громадські організації греків Північного Приазов’я / НАН Украни, Інститут історії України. − К., 1999. 53 с.
18. Безклубенко С.Д. Національний характер як феномен культури // Культура і мистецтво у сучасному світі. Наукові записки КНУКіМ. 2003. Вип. 4. С. 78-92.
19. Белецкий А.А. Греческие диалекты на Юго-Востоке Украины // Балканская филология. Л., 1970. С. 5-15.
20. Богадица Т.К., Саенко Р.И. Традиционная народная пища мариупольских греков: история и современность // Україна Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва. Маріуполь, 1999. Т. 2. С. 396-399.
21. Богомолова К. Роль традиції в сучасній культурі // Аркадія. 2005. № 3. С. 53-55.
22. Божко Р.П. К вопросу о деятельности мариупольской городской думы (конец XVIII серед.XIXвв.) // Мариуполь: история и перспективы. Мариуполь, 2002. С. 25-27.
23. Большая Советская Энциклопедия. 2-е изд. М., 1957. Т.48. 672 с.
24. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди греків Приазов’я // Під одним небом: Фольклор етносів України. Київ: Голов.спеціаліз.ред.літ.мовами нац.меншин Укр., 1996. С. 69 -78.
25. Борисенко В.К. Різдвяно-новорічні свята в Україні. Київ, Б.м.: Родовід, 2005. 16 с.
26. Браун Ф.А. Мариупольские греки // Живая старина. СПб., 1891. Вып. 2. С. 78-92.
27. Бромлей Ю.В. Очерки теории етноса. М.: Наука, 1983. 412 с.
28. Вейс Г. История культуры народов мира. М.: Свет, 2004. 960 с.
29. Веллас Г.Я. Некоторые особенности фонетики родного языка греков, проживающих в СССР // Вопросы филологии и методики преподавания германских и романских языков. Ч.1. Воронеж, 1968. С. 59-69.
30. Вико Д. Основа новой науки об общей природе наций. Л.: Гослитиздат, 1940. 619 с.
31. Винниченко І.І. Греки України: етнодемографічна характеристика // Україна Греція: історія і сучасність. Тези міжнародной науковой конференції. К., 1993. С. 34-36.
32. Гаврилюк Н.А., Курочкин А.В. Трансформация традиционно-бытовой календарной и семейной обрядности украинцев как отражение современных этнокультурных процессов // Традиции в современном обществе. М.: Наука, 1990. С. 122-126.
33. Гагин В.Н. Национальные праздники и обряды. М.: Академия, 2005. 320 с.
34. Государственный архив Запорожской области, ф. 12, оп. 2, д. 143, л. 14, 155.
35. Государственный архив Запорожской области, ф. 12, оп. 2, д. 10, л. 62.
36. Гайдай М.М. Пісенний фольклор греків Приазов’я // Під одним небом: Фольклор етносів України Київ: Голов.спеціаліз.ред.літ.мовами нац.меншин Укр., 1996. С. 56-68.
37. Государственный архив Одесской области, ф. 113, оп. 35, д. 16, л. 21.
38. Государственный архив Одесской области, ф. 42, оп. 3, д. 1969, л. 6.
39. Государственный архив Одесской области, ф. 42, оп. 35, д. 2725, л. 1-54, 168.
40. Гаркавец А.Н. О происхождении и классификации урумских говоров Северного Приазовья // Советская тюркология. 1981. № 2. С. 46-58.
41. Гаркавец А.Н. Тюркские языки на Украине. К.: Наук.думка, 1988. 176 с.
42. Гармаш Л.Н. Вотивные приношения как элемент христианской культуры греков Приазовья // Проблемы греческой культуры. Материалы конференции. Симферополь, 1997. С.118-120.
43. Гачев Г.Д. Жизнь художественного сознания. М.: Искусство, 1972. Ч. 1. 200 с.
44. Геде А.В. Мариупольский греческий суд в системе самоуправления России // Україна Греція: досвід дружніх зв’язків та перспективи співробітництва. Тези міжнародної конференції. Маріуполь, 1996. С. 58-60.
45. Герчанівська П.Е. Традиції як спосіб формування та функціонування народної культури // Вісник ДАКККіМ. 2005. № 3. С. 32-37.
46. Гордлевский В.А. Османская свадьба. М., 1915. 60 с.
47. Греки на українських теренах: Нариси з етнічної історії./ М.Дмитрієнко, В.Литвин, В.Томазов. Київ: Либідь, 2000. 488 с.
48. Григорович В.И. Записка антиквара о поездке его на Калку и Кальмиус Одесса, 1874. 48 с.
49. Гумилев Л.Н. География етноса в исторический период. Л.: Наука, 1990. 278 с.
50. Гурська А.С. Мова та граматика українського орнаменту. Київ: Альтернативи, 2003. 144 с.
51. Дашкевич Я.Р. Армяно-кыпчакский язык: этапы истории // Вопросы языкознания. 1983. № 1. С. 91-107.
52. Дашкевич Я.Р. Проблеми етногенезу греків Північного Причорномор’я // Україна Греція: досвід дружніх зв’язків та перспективи співробітництва. Тези міжнародної конференції. Маріуполь, 1996. С. 214-215.
53. Дмитрієва В.В. Родильно-хрестильна обрядовість греків Приазов’я в другій половині ХІХ ХХ ст. Дисертац. ... канд.. істор.наук. Рукопис Київ, 2003. 145 с.
54. Дмитрієва В.В. Традиційна родильна обрядовість півдня України (на прикладі греків Приазов’я) // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. Київ. 2000. Вип. 6. С. 39-41.
55. Джола І.Т. Пісенний фольклор греків Маріупольщини: традиції і сучасність // Україна Греція: історія і сучасність. Тези ІІ міжнародной науковой конференції. К., 1995. С. 40-42.
56. Джуха И.Г. Одиссея мариупольских греков: очерки истории. Вологда, 1993. 160с.
57. Дружинина Е.И. Северное Причерноморье 1775-1800 гг. М.: Изд-во Акад. Наук СССР, 1959. 279 с.
58. Дубровин Н. Присоединение Крыма к России: Рескрипты, письма, реляции и донесения. Т. 2. СПб., 1885. 924 с.
59. Жузе П.А. К выяснению значения слова „тат” // Известия АзГНИИ. Отделения языка, литературы и искусства. Баку, 1930. Вып. 3. Т. 3. С. 11-15.
60. Журналы очередных и чрезвычайных заседаний Мариупольской городской Думы за 1908г. Мариуполь, 1909.
61. Жуланова Н. Традиционная культура как модель мировой гармонии// Вестник Российского фольклорного союза. 2005. № 2. С. 25-29.
62. Загоруйко С.Т. Традиции и формирование культуры потребления // Традиции и современность/ Под ред. И.Фурсина. Севастополь: АН СССР, Философское общ-во СССР, 1985. 355 с.
63. Зайковский В., Зайковская Т. Каракаджолы мариупольских греков и балкано-славянская традиция // Україна Греція: досвід дружніх зв’язків та перспективи співробітництва. Тези міжнародної конференції. Мариуполь, 1996. С. 157-158.
64. Зайченко С. Танцы греков Приазовья. Мариуполь: Приазовский рабочий, 1995. 46 с.
65. Зекова И.К., Мосхури И.В. Праздник Ай-Яннис у греков с.Чернополье (Карачоль) Белогорского района Автономной Республики Крым // Проблемы греческой культуры. Международная научно-практическая конференция. Симферополь, 1997. С. 123-125.
66. Земцовский И. И. Проблема вариaнта в свете музыкальной типологии: (Опыт этномузыко­ведческой постановки вопроса) // Актуальные проблемы современной фольклористики. Л.: Музыка, 1980. 147 с.
67. Зубарь В.М., Сорочан С.Б. Светильники в погребальном обряде античных городов Северного Причорноморья // Античная культура Северного Причерноморья. К.: Наук.думка, 1984. С. 147-156.
68. Иванова А.П. Сцены загробной трапезы на херсонесских надгробных рельефах // Археология. 1970. №23. С. 34-36.
69. Иванова Ю.В. Греки // Народы Европейской части СССР. Народы мира. Этнографические очерки. М.: Наука, 1964. Т. 2. С. 837-838.
70. Иванова Ю.В. Влияние социально-экономических условий на одежду сельских жителей (по материалам исследования греческого населения Донецкой области УССР) // Советская этнография. 1976. № 2. С. 43-56.
71. Иванова Ю.В. Греки // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы (конец ХІХ начало ХХ вв.). Весенние праздники. М.: Наука, 1977. С. 322-337.
72. Иванова Ю.В. Греки // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы (конец ХІХ начало ХХ вв.). Зимние праздники. М.: Наука, 1973. С. 308-330.
73. Иванова Ю.В. Греки // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы (конец ХІХ начало ХХ вв.). Летнее-осенние праздники. М.: Наука, 1978. С. 268-282.
74. Иванова Ю.В. Греческие этнические группы в СССР // Расы и народы. М.: Наука, 1988. Вып. 18. С. 206-221.
75. Иванова Ю.В. Из истории заселения Южной Украины // Культурно-бытовые процессы на юге Украины. М.: Наука, 1979. С. 3-12.
76. Иванова Ю.В. Особенности формирования хозяйственного комплекса многонационального района Приазов’я // Культурно-бытовые процессы на юге Украины. М.: Наука, 1979. С. 74-92.
77. Иванова Ю.В. Традиционная культура греческого населения России СССР в ее историческом развитии // Греки Украины: история и современность. Материалы научно-практической конференции. Донецк, 1991. − С. 173-180.
78. Иванова Ю.В. Формирование культурной общности народов Юго-Восточной Европы // Балканские исследования. М., 1982. Вып. 7. С. 164-194.
79. Івановська О.П. Правні обряди сімейно-родового життя українців як засіб збереження національної само ідентичності // Культура і мистецтво у сучасному світі. Наукові записки КНУКіМ. Київ, 2002. Вип. 3. С. 34-40.
80. Ильинич Т.К. Соціально-философский анализ динамики етнической культуры: Автореф. дис. ... канд.фил.наук Нижний Новгород, 1992. 18 с.
81. Исенко С.П. Русский народный костюм и его сценическое воплощение. М.: ИПО Профиздат: Издат.Мос.гос.ун-та к-ры, 2002. 144 с.
82. История Древней Греции/ Под ред.В.И.Кузищина. М., 1986. 382 с.
83. История Российской иерархии. К.,1827. Т.1. Ч.1.
84. К истории театра в Мариуполе// Артист. 1893. №26. янв. С. 9.
85. Кабузан В.М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в XVIII 1-й пол.XIXвв. М.: Наука, 1976. 308 с.
86. Календарные обычаи и обряды в странах Зарубежной Европы. Весенние праздники. М.: Наука, 1977. 357 с.
87. Календарные обычаи и обряды в странах Зарубежной Европы. Зимние праздники. М.: Наука, 1973. 351 с.
88. Календарные обычаи и обряды в странах Зарубежной Европы. Летне-осенние праздники. М.: Наука, 1978. 375 с.
89. Калоеров С.А., Геде А.В. Из истории переселения греков в Приазовье // Україна Греція: досвід дружніх зв’язків та перспективи співробітництва. Тези міжнародної конференції. Маріуполь, 1996. С. 56-58.
90. Каралезли Х. Старинный обычай татарского заручения и свадьбы в деревнях Дерекой, Ай-Василь и Аутка Ялтинского района // Крым. 1926. № 2. С. 132-142.
91. Караманица Х. Из прошлого „мариупольских греков” // Донбасс. Донецк, 1961. № 3. С. 115-123.
92. Карпова Л.О. Національна традиційна культура і модернізація// Культурно-просвітницька діяльність в сучасних умовах. К., 1994. С.56-58.
93. Керлот Х.Э. Словарь символов. М.: REFL-book, 1994. 603 с.
94. Киор Р.В. Элементы язычества в обычаях и религиозных воззрениях приазовских Греков // Україна Греція: досвід дружніх зв’язків та перспективи співробітництва. Тези міжнародної конференції. Маріуполь, 1996. С. 232-233.
95. Коган В.З. Проблема качества информации, инфологема, учебный процесс// Совершенствование методической работы на современном этапе высшей школы. Тезисы конференции. Новосибирск, 1992. С. 256-257.
96. Коллингвуд Р.Д. Принципы искусства.М.:Языки рус.культ.,1999.- 328с.