ТРАНСФОРМАЦІЯ БАРОКО В ХУДОЖНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНИ ХVІІ – ХVІІІ СТ.

Краткое описание

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

УДК [7.034(477)716/17”:93085.(4)](043,5)

Бескорса Вікторія Миколаївна

На правах рукопису

ТРАНСФОРМАЦІЯ БАРОКО В ХУДОЖНІЙ КУЛЬТУРІ
УКРАЇНИ ХVІІ ХVІІІСТ.

17.00.01 теорія та історія культури

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
доктор історичних наук,
професор Шейко В.М.

Харків-2005

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ1 7
СУЧАСНИЙ СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО 7
БАРОКО XVII XVIIIСТ. 7
1.1.Українське бароко: мистецтвознавчій аспект 8
1.2. Історико-філософська ретроспектива 15
1.3.Методологічна основа дослідження 21
Висновки 33
РОЗДІЛ2 37
СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПЕРЕДУМОВИ УКРАЇНСЬКОГО БАРОКО 37
2.1.Загальна характеристика історичної ситуації 40
2.2.Засади українського бароко: національні образотворчі традиції і козацьке культурне середовище 49
2.3.Філософія творчості бароко: мистецтвознавчі експлікації 65
2.4.Образ людини в мистецтві бароко 82
Висновки 87
РОЗДІЛ3 89
ФЕНОМЕН БАРОКО В УКРАЇНСЬКІЙ АРХІТЕКТУРІ 89
3.1.Живописний характер і відсутність часо-просторових обмежень 92
3.2.Монументальність і цілісна єдність композиції 97
3.3.Динаміка руху та вертикальна спрямованість 107
Висновки 114
РОЗДІЛ4 116
БАРОКОВІ ТЕНДЕНЦІЇ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ 116
4.1.Іконописні традиції епохи бароко. Категорії споглядання в мистецтві 117
4.2. Бароко в портретному живописі України 139
Висновки 166
ВИСНОВКИ 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний стан культурологічної науки обумовлений загостреним інтересом до маловивчених розділів історії мистецтва, розуміння яких допоможе прояснити етапи культурно-історичного розвитку нації. Дослідження і реконструкція духовно-естетичних цінностей українського народу певного періоду є одним із чинників відродження та самозбереження нації, функціонування усталених форм культурного буття, що забезпечують безперервність існування мистецької традицій.
Головні ідеї і напрями дослідження визначені необхідністю історико-мистецтвознавчого та філософсько-культурологічного аналізу для визначення внутрішньої єдності художньо-естетичної і філософсько-релігійної природи українського бароко.
В сучасній гуманітарній науці барокову добу України визначено епохою розвернутого семіосиса, що розкриває принцип взаємозв’язку видів і жанрів мистецтва через соціальне усвідомлення. Відбиття соціокультурного простору у витворах бароко розкриває семантико-репрезентативний характер українського мистецтва ХVІІ ХVІІІст. Теоретичний аналіз даного аспекту набуває актуальності при розгляді особливостей храмового та цивільного будівництва, специфіки філософської двозначності мислення, спадкуванні народної традиції бароковим мистецтвом, своєрідності синтетичного поєднання національних мистецьких ознак (які репрезентовані через козацькі художні смаки) із західноєвропейським бароко.
Своєчасність дослідження продиктована потребою розширити й збагатити філософсько-культурологічні концепти сприйняття українського мистецтва XVII XVIIIст. як складової частини культурно-історичного простору Європи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у межах науково-комплексних досліджень кафедри історії і теорії культури ХДАК на 2000 2005рр. за темами: Генеза та розвиток культур” та Історія української художньої культури”.
Мета дослідження здійснити історико-мистецтвознавчий та філософсько-культурологічний аналіз трансформаційних процесів бароко в художній культурі України ХVІІ ХVІІІст. через репрезентативний аспект мистецтва. Досягнення поставленої мети вимагає виконання ряду завдань:
- Здійснити аналіз наукових джерела для визначення ступеню розробки проблеми та обґрунтувати методику проведення дисертаційного дослідження.
- Виявити характер впливу історико-політичних факторів і соціокультурного простору на формування українського бароко.
- Визначити форми впливу народних традицій і козацького культурного середовища на формування особливостей українського бароко.
- Встановити причини трансформації західноєвропейського стилю в мистецтві України.
- Провести компаративний аналіз західноєвропейського та українського мистецтва бароко.
Об'єктом дослідження є еволюція бароко в художній культурі України XVII XVIIIст.
Предметом дослідження є становлення й трансформація ознак бароко в українському мистецтві (архітектура, іконопис, портретний живопис).
Методи дослідження. Застосовано ряд методів: структурно-функціональний для визначення структурних елементів та їх функціонального навантаження в системі соціокультурних цінностей; порівняльно-історичний для визначення ступеню впливу державотворчих процесів на формування культурно-історичних закономірностей розвитку бароко; конкретно-індуктивний для визначення філософської спрямованості мистецтва (її причин, форм тлумачення); дедуктивно-систематичний визначивши культуру цілісним організмом, що складений із взаємозумовлених елементів, досліджуємо її як систему історико-соціальних цінностей, колективну пам’ять етносів і нації.
Теоретична основа дослідження ґрунтується на структурних розробках К.Леві-Стросса (структурно-функціональний метод); науковий інтерес стимульовано працями тартусько-московської школи семіотики Ю.Лотмана, Б.Успенського (структурно-стилістичний підхід). Особлива увага приділена дослідженням, які визначають стиль як культурно-філософське поняття, простежуючи еволюцію художнього бачення на матеріалі мистецтва Г.Вельфлін (формальний метод); І.Тен (фактологічний метод).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні історико-мистецтвознавчого та філософсько-культурологічного аналізу процесів формування й трансформації певних ознак українського бароко. Дисертація містить такі елементи наукової новизни:
· Українське бароко інтерпретовано як філософсько-естетичний принцип соціокультурного простору ХVІІ ХVІІІcт.
· Визначено характер впливу національних особливостей на художню специфіку бароко (моральне вдосконалення, олюднення й гуманізація мистецтва), що надало можливість дослідити певні західні ознаки, адаптовані до національного ґрунту.
· Простежено особливості формотворення мистецьких ознак українського бароко на тлі націогенезу, що дозволило визначити, як соціально-історична ситуація сприяла розповсюдженню гуманістично-реалістичних тенденцій нового типу мислення.
· Показано, яким чином українське бароко наслідувало принципи естетичного навантаження народних художніх традицій (візантійська і староукраїнська іконописна школа, килимове” та рушникове” письмо, ліпний орнамент, специфіка декорування).
· Отримав подальшу обумовленість тезис про вплив козацького культурного середовища на формування українського бароко (козацьке бароко”, архітектурні ансамблі, ознаки монументальності, композиційна симетрія, сюжетна цілісність).
· Здійснено порівняльний аналіз мистецтва бароко України, Польщі, Чехії, Росії, Білорусі, Литви та Молдови з метою визначення причин занепаду релігійно-теософських тенденцій.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для подальшого осмислення й розуміння даної проблематики, розробки окремих аспектів; для вивчення української культури і мистецтва в історико-філософських, мистецтвознавчих, українознавчих і філолофсько-культурологічних дослідженнях; підготовки лекцій і семінарів, спецкурсів з народознавства, української культури та мистецтва, історії народної творчості, філософії культури України; в ексурсійно-просвітній роботі; як тематичне джерело оригінальної творчості архітекторів, іконописців, майстрів портретного живопису України епохи бароко.
Апробація дослідження. Основні положення дисертації викладено в доповідях і обговорено на 12 наукових і науково-практичних конференціях. Серед них: міжнародні Духовна культура в інформаційному суспільстві” (Харків,2002), Історична наука: проблеми розвитку” (Луганськ,2002), ІХХарківські міжнародні Сковородинівські читання Філософська спадщина Г.С.Сковороди і сучасність” (Харків,2002), Соціокультурні комунікації в інформаційному суспільстві”(Харків, 2003), Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта: стан і перспективи” (Харків, 2004), ХІХарківські міжнародні Сковородинівські читання Філософія і література” (Харків, 2004); всеукраїнські Проблеми художньої та дизайнерської освіти” (Харків, 2001), Музичне і театральне мистецтво України в дослідженнях молодих мистецтвознавців” (Харків,2002); науково-методична Розвиток національної моделі дизайну й образотворчого мистецтва в умовах глобалізації сучасного світу”(Харків,2002); конференція молодих вчених Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття” (Харків, 2002, 2003.); науковий форум Культурное пространство путешествий” (Санкт-Петербург,2003).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в 17 публікаціях: 5 статей опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 12тез доповідей конференцій.

Список литературы

Висновки

Проведений в підрозділі 4.1. компаративний аналіз головних ознак барокового живопису Західної Європи та України дає можливість говорити про досить своєрідне втілення й перетлумачення західноєвропейських стильових ознак бароко на українському мистецькому ґрунті. Можна стверджувати, що всі п’ять пар понять, які названі Г.Вельфліним категоріями споглядання” мали специфічне відображення в українському стилі.
Так українське іконописне мистецтво пройшло багатовіковий і складний шлях розвитку. Епоха бароко безперечно художньо збагатила цей жанр українського мистецтва і надала можливість, завдяки досвіду та поєднанню західноєвропейського стилю і народних художніх традицій, підвищити мистецький професійний рівень українських майстрів іконопису. Епоха бароко вивела український іконопис на досконало новий етап розвитку.
Отже, українське мистецтво іконопису являє досить індивідуалістичне в європейській історії явище. Українські майстри дуже специфічно використовували західноєвропейський досвід бароко. Відсутнє сліпе копіювання західних взірців. Митцям українського іконопису не потрібні нові технічні здобутки без урахування ідеологічного навантаження барокових стильових змін. Використовуючи нововведення Заходу, українські іконописці впроваджують свої, суто національні ідеї, зберігаючи при цьому досвід попередніх мистецьких епох і народні живописні традиції. Однак не слід недооцінювати вплив стильових ознак нової епохи, який призвів до зміни середньовічних іконописних канонів: підсилення реалістичних тенденцій в зображенні, підвищення інтересу до людської особистості, зростання ліризму і чуттєвого сприйняття образу. Барокові тенденції помітні в посиленні емоційності та психологічного навантаження релігійних сцен від застиглих статичних поз до динамічних, життєвих образів.
Щодо розвитку портретного живопису, то можна зазначити:
- виявлено національні особливості українського портретного живопису;
- встановлено процес трансформації західноєвропейського стилю;
- досліджено взаємовплив українського, руського, польського, литовського, чеського, білоруського художніх стилів XVII XVIIIст.;
- визначено закономірності розвитку портретного живопису України, що обумовлює тотожності й стильові розбіжності між західним і українським бароко.
За допомогою зазначених методів маємо можливість вибудувати схему трансформації західноєвропейського стилю на українському мистецькому ґрунті, визначити еволюційний процес нового стилю під впливом народних традицій.

ВИСНОВКИ

Українське мистецтво бароко розвивалося у досить своєрідному культурному середовищі, котре формувалося попередніми століттями. Досвід минулих століть у новій епосі використовувався як фундамент (основа) для творення нового мистецтва. Пристосовуючи накопичені знання до нового образу мислення, бароковий стиль творився на досягненнях минулого.
Проведений в дисертації аналіз та вивчення мистецької спадщини України XVII XVIIIст. за допомогою декількох методів культурологічного дослідження, з урахуванням поставленої мети дозволяє зробити такі висновки:
1. Виявлення художніх зв’язків і системи культурних взаємовпливів в межах України, взаємодія з мистецьким середовищем сусідніх держав дають можливість стверджувати, що особливості українського мистецтва XVII XVIIIст. це не просто поєднання окремо взятих традицій Заходу та народних смаків. Головним є процес асиміляції та трансформації чужого” (західного) до свого” (народного), який визначає ціннісно-орієнтаційну спрямованість українського бароко, розкриває принцип будування загального, як сумарної моделі окремих художніх особливостей та системи взаємозумовлених елементів.
Розглядаючи культуру в трьох аспектах (соціальному, історичному, психофізіологічному), ми з’ясовуємо загальну схему функціонального навантаження свого” і чужого” в формі стилістичних особливостей українського бароко:
- естетико-ідеологічна основа українського бароко обумовлена історичною ситуацією переосмислення соціально-політичної ситуації; загострення релігійної та національної свідомості. Одним з головних стимулів розповсюдження стилю є соціально-демократичні й філософсько-гуманістичні ідеї Нового часу;
- територіальне й політико-економічне коливання України між сусідніми державами відбилося на формуванні культурно-мистецького середовища;
- втручання Польщі, Росії, Литви, Молдови, Туреччини в коло політичних проблем України залишало відбиток на культурно-мистецькому ґрунті;
- стильові ознаки мистецтва Польщі, Литви, Чехії, Угорщини, Німеччини, Росії, Молдови були трансформовані й асимільовані українськими майстрами.
2. Встановлено причини стильової трансформації європейського бароко в українському мистецтві XVII XVIIIст. Генезис стилю бароко в українському мистецтві інтерпретований у контексті історико-політичної і соціально-психологічної ситуації в державі. Ретельно досліджено та виявлено систему більш-меншої інтенсивності впливу різних історичних факторів на формування й розвиток культурного середовища і стильових особливостей українського мистецтваXVII XVIIIст.
Аналіз стильових ознак українського, польського, руського, чеського, литовського, білоруського мистецтв дає можливість розглядати українське мистецтво в контексті європейського не тільки за принципом подібності численних елементів в процесі формування та розвитку барокового стилю. Українське бароко виступає специфічною складовою частиною в історії європейського мистецтва XVII XVIIIст., як невід’ємний елемент загальної картини розвитку барокового стилю і складає індивідуалістичне явище культурно-ідеологічного простору мистецької Європи XVII XVIIIст.
Часове перетинання двох мистецьких стилів (Ренесансу і Бароко) та відсутність самостійної доби Ренесансу на теренах України дають можливість говорити про стильову відмінність західноєвропейського й українського бароко щодо ознак цілісної єдності. Слід підкреслити дуже своєрідні естетико-ідеологічні умови, в яких розвивалось нове мистецтво. Врахуємо, що українське бароко не тільки базувалося на засадах Ренесансу, а й одночасно з ним впроваджувалося на теренах України. Тому деякі стилістичні особливості Ренесансу поступово стали типово бароковими. Подібна тенденція характерна для українського бароко.
Таким чином визначено фактори впливу історичних умов на формування й розвиток стильових особливостей українського бароко. Компаративний аналіз західноєвропейського й українського напрямів встановлює схожі та відмінні характерні ознаки мистецького стилю, розкриває регіональні розходження й місцеву різноманітність барокових течій в Україні.
3.Дивовижне розмаїття мистецьких форм та образів українського бароко, зокрема окремих культурних регіонів країни, мало декілька основних умов розвитку:
- індивідуальність українського бароко не відокремлюють його від європейського, а дають можливість зайняти почесне місце в історії європейського мистецтв як одного з різноманітних напрямів бароко;
- на території України працювала велика плеяда майстрів різних країн та різних мистецьких шкіл (Польщі, Італії, Росії, Німеччини, Литви та інших країн), які привносили зі своїх країн яскравий колорит у витвори українського мистецтвабароко;
- українські майстри пройшли школу порівняння барокового стилю різних європейських країн. Значна кількість українських митців навчалася й проходила практику за межами країни, що дозволяло усмоктувати різні традиції.
4.Українське і західноєвропейське бароко це різні художні явища, які виникли на різному ґрунті, сформувалися в різних історичних умовах і в своєму розвитку спиралися на різні мистецькі традиції. Українське бароко не мало певних ознак, що були характерними для західноєвропейського бароко.
Визначення форм впливу народних традицій та козацького культурного середовища на формування стильових особливостей мистецтва бароко в Україні дозволяють встановити певні ознаки:
- тільки українське бароко так тісно й різнобічно перегукувалося з мистецькими народними традиціями. Народні особливості декорування, традиційний мальовничий і ліпний орнамент органічно впліталися в архітектурне та іконописне тіло мистецьких пам’ятників України XVII XVIIIст. Західноєвропейські взірці засвоювалися українськими майстрами та втілювалися в художнє середовище. Взаємозв’язок із народними традиціями підвищує декоративне оздоблення мистецьких витворів українського бароко;
- географічні умови розташування країни сприяють асиміляції різновидів барокового мистецтва. Політико-економічне розмежування українських земель зазначеного часу чітко відбило характер культурно-філософських зв’язків України із Західною Європою;
- філософсько-ідеологічна спрямованість мистецтва, як комплексний модус характерних духовних й матеріальних здобутків нації, дозволяє з’ясувати специфіку та стилістичну індивідуальність барокової епохи України;
- на основі візантійських і староукраїнських традицій асимільовано барокові ознаки, що зробило його специфічним й неповторним. Аналіз іконописного мистецтва допоміг виявити специфіку концептів формобудови та визначити місце українського бароко в європейській історії. На основі фактологічного матеріалу, встановлено стильові ознаки, які притаманні українському іконопису доби бароко;
- глибинне трактування композиційного простору сприяє поширенню реалістичних тенденцій, розмаїттю світлотіньової гри й колористичної гами українського бароко.
5.Визначено, що українське мистецтво бароко є цілісною системою, що поєднує незалежні, самостійно функціонуючі форми: а)мистецький досвід попередніх епох; б)народні традиції; в)художні козацькі смаки; г)західні стильові ознаки; д)художній вплив країн Сходу.
Відродження античності на засадах ренесансного гуманізму, романтично-ірраціоналістичне тлумачення Середньовіччя і, насамперед, репрезентація архаїки через народні художні традиції ці особливості формобудови знаходять відображення в стилістичних особливостях українського бароко. Отже, виокремлюючи мистецьку стилістику, доводимо, що українського бароко самостійною гілкою барокового стилю з чітко окресленими ознаками: міфологічний символізм, філософське споглядання, духовне самоусвідомлення, ірраціональний фантасмагоризм, значеннєва двозначність і внутрішня динаміка.
Український стиль бароко мав яскраво виражені художні особливості. Причина такого розмаїття полягала в наявності історично розвинутого мистецького барокового середовища західного зразка (італійське, німецьке, польське, угорське, чеське бароко). Більш пізнє розповсюдження стилю в Україні обумовило унікальну можливість єднання й використання досвіду в реальномучасі.
Виконуючи поставлену в науковому дослідженні мету щодо виявлення ступеня інтенсивності впливу історичної ситуації XVII XVIIIст. на формування культурного середовища і стильових особливостей мистецтва бароко в Україні, можна стверджувати, що ідеологічна та естетична основа українського бароко ґрунтувалася на конкретних історичних умовах на переосмисленні соціально-політичної ситуації, на загостренні релігійного й національного становища країни в XVII XVIIIст.
Територіальне й політико-економічне коливання України відбилося на формуванні культурно-мистецького середовища. Почергове втручання Польщі, Росії, Литви, Молдавії, Туреччини в коло політичних проблем України залишало відбиток і на культурному ґрунті. Стильові ознаки мистецтва Польщі, Литви, Чехії, Угорщини, Німеччини, Росії були трансформовані й пристосовані українськими майстрами. Одним з головних стимулів у розповсюдженні даного стилю були соціально-демократичні й філософсько-гуманістичні ідеї, які відповідали вимогам Нового часу та формували психологію мас. Отже, українське бароко, зберігаючи стилізм західного зразка та напрочуд гарно збагачене народними живописними формами, стало феноменальним явищем європейської історії мистецтв.
В дисертаційному дослідженні трансформацію європейського бароко в українському мистецтві розглянуто як процес, що зумовив зіткнення іноземного стилю з народною художньою творчістю. Даний аспект допомагає встановити розходження між сферою впливу українського образотворчого фольклору та козацького культурного середовища, а також розглянути етапи розвитку бароко України в контексті загальноєвропейської історії мистецтвXVII XVIIIст.

Українське мистецтво бароко повинно займати гідне місце в історії світового мистецтва. Професіоналізм українських майстрів не поступається майстерності західноєвропейських представників. Велика кількість українців отримувала знання і професійний досвід у найпрестижніших навчальних закладах Європи. А самобутність і багатогранність народних мистецьких традицій України потребує досконалого вивчення і розгляду в історико-культурологічному контексті європейського мистецтва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
[1]МуравьевА.В., СахаровА.М. Очерки истории русской культуры IX XVIIвв. 2-е изд., доработ. М.: Просвещение, 1984. 336с.
[1]Українська та зарубіжна культура/ Харк. військ. ун-т; За ред. П.Я.Байдікова. Х., 1995. 294с.
[1]Історія української культури/ За загал. ред. І.Крип¢якевича. Київ: Либідь, 1994. 656с.
[1]БичкоІ.В. Пошуки етнічно-національної ідентичності в філософській думці Київської Русі// Вісник ХНУ ім.В.Н.Каразіна. Серія "Теорія культури і філософія науки". Харків Суми, 2001. №501. С.38-44.
[1]Українська культура: Історія і сучасність./ С.О.Черепанова, В.С.Скотний, І.В.Бичко та ін. Львів: Світ, 1994. 455с.
[1]ГолубецьМ. Українське мистецтво. Львів-Київ, 1918. 31с.
[1]ЖаборюкА.А. Український живопис доби середньовіччя. Київ-Одеса: Вища школа, 1978. 199с.
[1]Українська та зарубіжна культура/ М.М.Закович, І.А.Зазюн, О.М.Семашко та ін.; За ред. М.М.Заковича. 3-тє вид., випр. і доп. К.: Знання, КОО, 2002. (Вища освіта ХХІстоліття). 557с.
[1]ІсаєвичЯ.Д. Історія України (від давнини до сучасності)/ Я.Д.Ісаєвич, Я.Й.Грицак, Ю.Д.Зайцев та ін.). 4-е вид.Львів: Світ, 2003. 519с.
[1]ІсаєвичЯ.Д. Україна давня і нова: народ, релігія, культура/ НАН України, Ін-т українознавства ім.І.Крип’якевича, Міжнар. асоціація україністів. Львів: ІУ, 1996. 334, [1]с.
[1]КожинН.А. Украинское искусство ХІV нач. ХХ вв.: Очерки/ Укр. полигр. ин-т им.И.Федорова. Львов, 1958. 248с.
[1]ЛогвинГ.Н. Украинское искусство X XVIIIвв. М.: Искусство, 1963. 291с. (Почерки истории и теории изобр. искусства).
[1]Українська художня культура./ За ред. І.Ф.Ляшенка. К.: Либідь, 1996. 416с.
[1]МарценюкС.П. Проблеми історії й теорії світової та української культури:/ Ін-т систем. дослідж. освіти; Чернігів. держ. пед. ін-т. К., 1993. 124с.
[1]МарченкоМ.І. Історія української культури: З найдавніших часів до середени XVIIIст. К.: Рад. школа, 1961. 286с.
[1]МіляєваЛ.С., ЛогвинГ.Н. Українське мистецтво XIV першої половини XVIIст. К.: Мистецтво, 1963. 64с.
[1]НельговськийЮ.П., Степовик Д.В., Чиснова Л.Г. Українське мистецтво (Від найдавніших часів до початку ХХ століття). К.: Рад. школа, 1976. 135с.
[1]ПоповичМ.В. Нарис історії культури України. К.: Артек, 1999. 727с.
[1]ПоповичМ.В. Мировоззрение древних славян. К.: Наук. думка, 1985. 167с.
[1]ШейкоВ.М., Тишевська Л.Г. Історія української художньої культури/ Харк. держ. акад. культури. Х.: ХДАК, 1999. 196с.
[1]УманцевФ.С. Мистецтво давньої України. Історичний нарис. К.: Либідь, 2002. 328с.
[1]ШейкоВ.М. Історія української художньої культури./ Харк. держ. ін-т культури. Х.: ХДІК, 1991. 91с.
[1]ШейкоВ.М. Історія української культури: Монографія Х.: ХДАК, 2001. 400с.
[1]ЩербаківськийВ.М. Українське мистецтво: Вибрані неопубліковані праці/ Упоряд., вступ. ст. В.Ульяновського; додатки П.Герчанівської, В.Ульяновського К.: Либідь, 1995. 288с.
[1]Історія українського мистецтва. В 6ти т./ Відповід. ред. ЮрченкоП.Г. К., 1968. Т.3. 437с.
[1]БілецькийО.І. Зародження драматичної літератури на Україні// Матеріали до вивчення історії української літератури. В 5-ти т. К.: Рад. школа, 1959. Т.1. Давня українська література. Доба феодалізму до кінця XVIIIст. С.228-245.
[1]БілецькийО.І. Симеон Полоцький та українське письменство XVIIст.// Матеріали до вивчення історії української літератури. В 5-ти т. К.: Рад. школа, 1959. Т.1. С. 319-328.
[1]БелецкийП.А. Украинская портретная живопись ХVІІ ХVІІІвв. Ленинград: Искусство, 1981. 256 с.
[1]БілецькийП.О. Українське мистецтво другої половини XVII XVIIIстоліть. К.: Мистецтво, 1981. 159с. (Нариси з історії укр. мистецтва).
[1]БылининВ.К., ГрихинВ.А. Симеон Полоцкий и Симон Ушаков. (К проблеме эстетики русского барокко)// Барокко в славянских культурах/ Ред. коллегия: А.В.Липатов, А.И.Рогов, Л.А.Софронова. М.: Наука, 1982. С.191-219.
[1]ГрушевськийМ.С. Історія української літератури: В 6-тит., 9кн. К.: Либідь, Т.4. Усна творчість пізніх княжих і перехідних віків ХІІІ ХVІІ/ Упоряд. Л.М.Копиця. 1994. 283с.; Т.5. Перше відродження (1580-1610рр.)./ Упоряд.О.В.Дідух 1995.350с.
[1]КрекотеньВ.И. Тема науки в барочной ураинской поэзии 30-х годов XVIIвека// Барокко в славянских культурах/ Ред. коллегия: А.В.Липатов, А.И.Рогов, Л.А.Софронова. М.: Наука, 1982. С. 255-275.
[1]ЛипатовА.В. Польская трансформация прециозности (к истории барочного романа в Польше XVII XVIIIвв.)// Славянское барокко/ РоговА.И., МорозовА.А., СофроноваЛ.А., ЛипатовА.В., МыльниковА.С. и др. М.: Наука, 1979. С.264-283.
[1]ЛипатовА.В. Древнеславянские письменности и общеевропейский литературный процесс. К проблеме исследования литератур как системы// Барокко в славянских культурах/ Ред. коллегия: А.В.Липатов, А.И.Рогов, Л.А.Софронова. М.: Наука, 1982. С.14-77.
[1]МыльниковА.С. Чешское барокко как историко-культурный феномен (проблематика и задачи изучения)// Славянское барокко/ РоговА.И., МорозовА.А., СофроноваЛ.А., ЛипатовА.В., МыльниковА.С. и др. М.: Наука, 1979. С.99-131.
[1]Українське літературне бароко: Зб. наук. пр./ АН УРСР. Ін-т л-ри ім.Т.Г.Шевченка./ Ред. О.В. Мишанич. К.: Наук. думка, 1987. 299с.
[1]МорозовА.А. Симеон Полоцкий и проблемы восточнославянского барокко// Барокко в славянских культурах/ Ред. коллегия: А.В.Липатов, А.И.Рогов, Л.А.Софронова. М.: Наука, 1982. С.170-190.
[1]МорозовА.А., СофроноваЛ.А. Эмблематика и ее место в искусстве барокко// Славянское барокко/ Рогов А.И., Морозов А.А., Софронова Л.А., ЛипатовА.В., МыльниковА.С. и др. М.: Наука, 1979. С.13-38.
[1]НаливайкоД.С. Українське літературне бароко в європейському контексті// Українське літературне бароко: Зб. наук. пр./ АН УРСР. Ін-т л-ри ім.Т.Г.Шевченка./ Ред. О.В. Мишанич. К.: Наук. думка, 1987. С.46-75.
[1]НаливайкоД.С. Українське бароко в контексті європейського літературного процесу XVIIст.// Радянське літературознавство. 1972. №1. С.30-47.
[1]РоговА.И. Проблема славянского барокко// Славянское барокко/ РоговА.И., МорозовА.А., СофроноваЛ.А., ЛипатовА.В., МыльниковА.С. и др. М.: Наука, 1979. С.3-12.
[1]СофроноваЛ.А. Некоторые проблемы поэтики польского барокко.// Советское славяноведение. 1974. №1. С.80-85.
[1]СофроноваЛ.А. Принцип отражения в поэтике барокко// Барокко в славянских культурах/ Ред. коллегия: А.В.Липатов, А.И.Рогов, Л.А.Софронова. М.: Наука, 1982. С.78-101.
[1]СмирновИ.П. Барокко и опыт поэтической культуры начала ХХвека.// Славянское барокко/ РоговА.И., МорозовА.А., СофроноваЛ.А., ЛипатовА.В., МыльниковА.С. и др. М.: Наука, 1979. С.335-361.
[1]СумцовМ.Ф. Вага і краса української народної поезії. ‑ Харків: Печатное діло, 1910. 31с.
[1]УшкаловЛ.В. Українська барокова література у її зв’язках із філософією: Автореф. дис д-ра філолог. наук: 10.01.01./ НАН України, Ін-т літератури ім.Т.Г.Шевченка. Київ, 1996. 46с.
[1]УшкаловЛ. З історії української літератури XVII XVIIIстоліть. Харків, 1999. 215с.
[1]ФранкоІ. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890р. Львів.: Накладом українсько-руської видавничої спілки, 1910. 444,/ІІ/с.
[1]ШишкинА.Б. В.К.Тредиаковский и традиции барокко в русской литературе XVIIIвека// Барокко в славянских культурах/ Ред. коллегия: А.В.Липатов, А.И.Рогов, Л.А.Софронова. М.: Наука, 1982. С. 239-254.
[1]ІваньоІ.В. Про українське літературне бароко// Українське літературне бароко: Зб. наук. пр./ АН УРСР. Ін-т л-ри ім.Т.Г.Шевченка./ Ред. О.В.Мишанич. К.: Наук. думка, 1987. С.3-18.
[1]Історія української літератури: У 8-ми т./ АН УРСР. Ін-т л-ри ім.Т.Г.Шевченка; Редкол.: Е.П.Кирилюк (голова) та ін. К.: наук. думка, 1967. Т.1. Давня література (ХІ перша половина ХVІІІст.)/ Авт.В.П.Колосова, В.І.Крекотень, Л.Є.Махновець. 539с.
[1]НаливайкоД. Становлення нової жанрової системи в українській літературі доби бароко// Українське бароко: Матеріали І конгресу Міжнародної асоціації україністів/ Відп. ред. О.Мишанич. К., 1993. С.12-21.
[1]СофроноваЛ.А., ЛипатовА.В. Барокко и проблемы истории славянских литератур и искусств// Барокко в славянских культурах/ Ред. коллегия: А.В.Липатов, А.И.Рогов, Л.А.Софронова. М.: Наука, 1982. С.3-13.
[1]WollmanF. Tzv. Baroko v slovanskych literaturach// Slavia” 1969. №4. С.542-549.
[1]БуслаевФ. Русская народная поэзия. ‑ СПб.: Общественная польза, 1861. 634с.
[1]ЄрьомінІ.П. До історії російсько-українських культурних зв’язків в XVIIст.// Матеріали до вивчення історії української літератури. В 5-ти т. К.: Рад. школа, 1959. Т.1. Давня українська література. Доба феодалізму до кінця XVIIIст. С.261-265.
[1]КагановГ.З. Петербург в контексте барокко. СПб., 2001. 208с.
[1]ЛихачевД.С. Барокко и его русский вариант// Русская литература. 1969. №2. С.18-45.
[1]ЛихачевД.С. XVII век в русской литературе// XVIIв. в мировом литературном развитии/ Сборник статей. Ред. коллегия: Ю.Б.Виппер, Н.И.Конрад, Н.Ф.Ржевская (ученый секретарь), Б.Л.Рифтин, Р.М.Самарин. М.: Наука, 1969. С.299-328.
[1]МорозовА.А. Эмблематика барокко в литературе и искусстве Петровского времени// Проблемы литературного развития в России первой трети XVIIIвека. (XVIIIвек; Сб.9). М., 1974. С.184-226.
[1]ФранкоІ.Я. Карпаторуська література XVII XVIII віків.// Матеріали до вивчення історії української літератури. В 5-ти т. К.: Рад. школа, 1959. Т.1. С. 369-382.
[1]ШоломФ.Я. Російсько-українські літературні зв’язки в XVII XVIIIст.// Матеріали до вивчення історії української літератури. В 5-ти т. К.: Рад. школа, 1959. Т.1. С.417-454.
[1]ЛипатовА.В. Литературный облик польского барокко и проблемы изучения древнерусской литературы// Славянское барокко/ Рогов А.И., МорозовА.А., СофроноваЛ.А., ЛипатовА.В., МыльниковА.С. и др. М.: Наука, 1979. С.39-98.
[1]ЛипатовА.В. Польское Возрождение и барокко в русских поэтиках XVIIIв.// Русская литература. 1974. №4. С.202-204.
[1]СофроноваЛ.А. Миф и драма барокко в Польше и России// Миф Фольклор Литература. Л., 1978. С.67-121.
[1]SarbiewskiM.K. Wykłady poetyki. Wrocław, 1958. 399s.
[1]МочаловаВ. Неизвестный памятник старопольской литературы// Советское славяноведение. 1974. №.6. С.93-95.
[1]ТананаеваЛ. Некоторые черты развития старопольского портрета ХVІІ ХVІІІвеков// Советское славяноведение. 1974. №.3. С.