ТРЕНІНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В СИСТЕМІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Краткое описание

Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського

На правах рукопису

Сінєльнікова Тетяна В’ячеславівна

УДК: 378.937 + 378.126 + 15.018

ТРЕНІНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В СИСТЕМІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник: Чебикін Олексій Якович,
доктор психологічних наук, професор, дійсний член
АПН України

Одеса 2006

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ
ДО КОНСТРУЮВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТРЕНІНГОВИХ
ТЕХНОЛОГІЙ
1.1. Уточнення основних понять, пов’язаних
з проблемою дослідження.............................................................................10
1.2. Історичні передумови розробки психологічних
тренінгів...........................................................................................................18
1.3. Теоретико-методологічні засади тренінгових технологій та вимоги
до їх змісту.......................................................................................................24
1.4. Узагальнення та систематизація найбільш поширених
психологічних тренінгів.................................................................................53
1.5. Використання психологічних тренінгів у професійній
діяльності психолога та основні вимоги до тренера....................................60
Висновки до першого розділу........................................................................70

РОЗДІЛ 2. ОВОЛОДІННЯ ПСИХОЛОГІЧНИМИ ТРЕНІНГОВИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ СТУДЕНТАМИ-ПСИХОЛОГАМИ
2.1. Дослідження підготовленості студентів до використання
тренінгових технологій..72
2.1.1. Вихідні передумови проведення дослідження....................................72
2.1.2. Організація, умови та методи дослідження.........................................76
2.1.3. Результати емпіричних досліджень особливостей
підготовленості студентів-психологів до використання
тренінгових технологій...................................................................................83
2.1.3.1. Аналіз первинних та середніх даних, що характеризують
підготовленість студентів-психологів до використання
тренінгових технологій...................................................................................83
2.1.3.2. Статистично достовірні відмінності в показниках
підготовленості до використання тренінгових технологій
студентів-психологів різних курсів................................................................104
2.1.3.3. Відмінності в показниках підготовленості до використання
тренінгових технологій між студентами-психологами
з достатнім та недостатнім її рівнем ..............................................................126
2.2. Розробка цілеспрямованої системи підготовки студентів-психологів до використання тренінгових технологій............................................................132
2.2.1. Основні принципи побудови розробленої системи.............................132
2.2.2. Зміст та характеристика розробленої системи.....................................136
2.2.3. Методичні рекомендації щодо використання розробленої
системи...............................................................................................................141
2.3. Апробація розробленої системи у формувальному
експерименті..............................................................................................144
2.4. Характеристика індивідуальних стилів тренерської
діяльності...................................................................................................163
Висновки до другого розділу...........................................................................188
ВИСНОВКИ.......................................................................................................191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................194
ДОДАТКИ..........................................................................................................213

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах розвитку практичної психології спостерігається постійне зростання попиту на проведення психологічних тренінгів. Ці технології мають надзвичайно широкий спектр застосування в різних сферах діяльності (психології, педагогіці, медицині, політиці, бізнесі тощо) з метою профілактики, корекції, навчання, розвитку особистості. Саме тому тренінги викликають гостру зацікавленість у спеціалістів (В.П. Большаков, Т. Кандиба, К. Мілютіна, Ю.В. Пахомов, Л.О. Петровська, О.С. Прутченков, О.В. Сидоренко, К. Рудестам, К.В. Фопель, Н.В. Цзен та ін.). Проте, поряд із позитивними оцінками, у літературі зустрічаються дані про існування проблемних питань, пов’язаних із теоретико-методологічними засадами та методичними умовами їх проведення (В.П. Захаров, Г.Л. Ісуріна, С.І. Макшанов, Н.Ю. Хрящева та ін.).
У працях Ю.Н. Ємельянова, Л.О. Петровської, К. Рудестама й інших йдеться про те, що в галузі психологічного тренінгу практика має тенденцію випереджати теорію. Останнє породжує певні проблеми щодо використання психологічних тренінгів в аспекті відповідності завдань, що на них покладаються. Особливої актуальності в цьому аспекті набуває проблема компетентності тренера як центральної діючої особи його реалізації. Адже психологічний тренінг можна назвати потужним інструментом психологічного впливу, і саме від ведучого залежить його якість та результативність, і що найголовніше психічне здоров’я кожного учасника, за яке тренер несе відповідальність.
Неоднозначні теоретичні підходи щодо змісту психологічних тренінгових технологій, упереджена практична переоцінка ефективності їх застосування з боку практиків ускладнює процес підготовки фахівців до їх використання. Останнє вказує на необхідність суттєвих змін щодо вдосконалення системи навчання психологів.

Саме зазначені моменти та недостатність розробки цієї проблеми в сучасній психології зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження Тренінгові технології в системі фахової підготовки майбутніх психологів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до плану Південного наукового центру АПН України (м. Одеса) Розвиток особистості в різних умовах навчальної діяльності” (№ 0105V001469). Автором було досліджено психологічні тренінгові технології та особливості підготовки майбутніх психологів до їх використання.
Мета дисертаційного дослідження полягає в розкритті психологічного змісту тренінгових технологій та визначенні оптимальних умов підготовки майбутніх психологів до їх використання.
Завдання дослідження:
1. Уточнити сутність та визначити специфічні особливості змісту психологічних тренінгових технологій.
2. Виділити теоретико-методологічні засади побудови і методичні вимоги до використання психологічних тренінгових технологій.
3. Розкрити місце психологічного тренінгу в професійній діяльності психолога та основні вимоги до нього як тренера.
4. Дослідити рівень підготовленості студентів-психологів до використання тренінгових технологій на різних етапах їх навчально-професійної діяльності.
5. Розробити й апробувати цілеспрямовану систему підготовки студентів-психологів до використання психологічних тренінгових технологій.
Об’єкт дослідження: психологічні тренінгові технології.
Предмет дослідження: зміст, систематизація і розробка психологічних тренінгових технологій, а також особливості підготовки студентів-психологів до їх використання.
Гіпотеза дослідження. У своєму дослідженні ми виходили з припущення про те, що використання психологічних тренінгових технологій спирається на певні теоретико-методологічні засади, яких може бути кілька. При цьому, залежно від специфіки тренінгу, з-поміж них виокремлюють системоутворювальні, опора на які дозволяє оптимізувати процес побудови та реалізації тренінгу.
Підготовка студентів-психологів до використання тренінгових технологій детермінується як спеціальними організаційно-методичними умовами так і певними особливостями їх особистості. Систематизувавши перші та визначивши останні, ми зможемо побудувати таку систему, яка дозволить суттєво підвищити рівень фахової підготовленості студентів-психологів до використання тренінгових технологій.
Теоретико-методологічними засадами дослідження стали концептуальні підходи щодо пізнання та розвитку особистості (Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв та ін.), регуляції діяльності (Л.Г. Дікая, Ю.М. Забродін, О.Я. Чебикін та ін.), соціально-психологічні теорії, що розкривають основи спілкування та взаємодії (Г.М. Андреєва, Л.А. Петровська, К. Лєвін та ін.), основні положення психотерапії та групової психотерапії (Б.Д. Карвасарський, К. Роджерс, К. Рудестам, І. Ялом та ін.), методологічні і методичні аспекти з теорії та практики використання психологічних тренінгів (І.В. Вачков, Ю.М. Жуков, В.П. Захаров, Ю.Н. Ємельянов, С.І. Макшанов, К.Л. Мілютіна, Н.Ю. Хрящева, Т.С. Яценко та ін.), а також положення теорії навчальної та навчально-професійної діяльності (В.В. Давидов, С.Д. Максименко та ін.).
Методи дослідження. Теоретичні: аналіз наукової літератури; емпіричні: спостереження, анкетування, тестування, метод експертних оцінок, формувальний експеримент; статистичні: аналіз середніх значень, порівняння незалежних вибірок, факторний аналіз.
Для вивчення особистісних особливостей було використано: методику Багатофакторний особистісний опитувальник” Р.Б. Кеттела та тест-опитувальник Л.П. Калінінського. Дослідження емоційної зрілості здійснювалося за методикою Оцінка емоційної зрілості особистості” О.Я. Чебикіна. Для проведення самооцінювання було застосовано модифікований нами варіант шкали Т.В. Дембо - С.Я. Рубінштейн Розміщення себе на шкалі”. З метою визначення суттєвих складників психологічної підготовки тренерів та важливих у їхній роботі особистісних якостей було використано розроблений нами опитувальник для тренерів-практиків. Окрім того, у роботі було застосовано розроблений нами опитувальник, спрямований на виявлення рівня підготовленості студентів-психологів до використання тренінгових технологій.
Дослідження було проведено на базі Інституту психології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського та охоплювало 200 осіб.
Дослідження проводилось у три етапи.
На першому етапі (2003 2004 рр.) здійснювалося теоретико-методологічне дослідження, орієнтоване на уточнення сутності та особливостей психологічних тренінгових технологій.
На другому етапі (2004 - 2005 рр.) відбувалося планування та організація дослідження, визначення репрезентативної вибірки, пошук, адаптація й апробація методологічного апарату, відповідного меті.
На третьому етапі (2005 2006 рр.) перевірялася гіпотеза дослідження, розроблялась і апробовувалась цілеспрямована система підготовки студентів-психологів до використання психологічних тренінгових технологій. Здійснювалася систематизація й узагальнення даних констатувального та формувального експериментів.
Наукова новизна дослідження.
Уперше встановлено:
- історичні передумови розробки тренінгових технологій, що характеризуються такими періодами: донауковим, становлення методології тренінгових технологій, відпрацювання системних вимог до побудови тренінгів та розширення практики їх використання;
- принципи систематизації тренінгових технологій на рівні теоретико-методологічних засад, форми організації занять, характеру впливу на психіку тощо;
- індивідуальні стилі тренерської діяльності (дипломатично-дистанційний, консервативно-прагматичний, емпатійно-чутливий, інтелектуально-креативний та імпровізаційно-ситуативний).
Уточнено: ознаки, що характеризують тренінгові технології, враховуючи їх методологію, спрямованість, технологізованість; зміст розуміння психологічного тренінгу як навчальної психотехнології, орієнтованої на бажану зміну певних якостей, властивостей та станів особистості.
Отримали подальший розвиток дані про: теорії, що використовуються під час побудови тренінгових технологій; систему фахової підготовки психологів до використання тренінгів.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, їх послідовною реалізацією в розв’язанні завдань емпіричного дослідження, опорою на сучасні досягнення психологічної науки в галузі вивчення особливостей тренінгових технологій та психологічних аспектів підготовки фахівців; відповідністю використаних методів предметові, меті та завданням дослідження; достатньою репрезентативністю вибірки; експериментальною перевіркою теоретичних положень у психологічному експерименті, поєднанням кількісної і якісної обробки одержаних емпіричних даних, застосуванням методів математико-статистичної обробки в оцінці результатів дослідження.
Наукове значення дослідження полягає в уточненні поняття психологічного тренінгу; узагальненні історичних передумов виникнення тренінгових технологій та ознак їх систематизації, умов використання теоретико-методологічних підходів, необхідних під час конструювання тренінгових технологій, побудови науково-методичної системи підготовки психологів до їх реалізації.
Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження, пов’язані з уточненням концептуальних засад щодо психологічних тренінгових технологій, можуть бути використані для підготовки навчальних посібників та методичних рекомендацій практичним психологам, а розроблена система може бути рекомендована до поширення її впровадження в інших навчальних закладах під час підготовки психологів.
Результати дослідження, пов’язані з визначенням методичних вимог до проведення психологічних тренінгових технологій, було впроваджено в систему фахової підготовки студентів Інституту психології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (акт упровадження № 02 від 25 травня 2006 р.). Отримані дані про організаційні умови використання психологічних тренінгів залежно від специфіки потреб було впроваджено в Одеському обласному науково-практичному об’єднанні Інноваційні та інформаційні технології освіти” (акт упровадження №. 46 від 26 травня 2006 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були представлені на чотирьох міжнародних науково-практичних конференціях (Одеса, 2003; Дніпропетровськ, 2004; Одеса, 2004; Одеса, 2005), на щорічних засіданнях науково-методологічного семінару кафедри теорії та методики практичної психології Південноукраїнського державного університету імені К.Д. Ушинського (Одеса, 2003-2006 рр.).
Публікації: основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено в 7 публікаціях, з них 3 статті надруковано у фахових наукових виданнях України.
Структура дисертації: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 266 найменувань, та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 276 сторінок, з них основного тексту 193 сторінки. Дисертація містить 34 таблиці та 29 ілюстрацій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертацїї представлено теоретичне узагальнення і нове наукове бачення розв’язання проблеми розкриття сутності й особливостей психологічних тренінгових технологій та виявлення шляхів вдосконалення підготовки майбутніх психологів до їх використання, а саме:
1. Уточнено понятійну сутність та розкриті особливості змісту психологічного тренінгу на рівні розуміння його як навчальної психотехнології, зорієнтованої на бажану зміну тих чи інших якостей, властивостей та станів особистості. Характерними ознаками психологічних тренінгових технологій виступають: наявність певного теоретико-методологічного підґрунтя, технологізованість процесу, повторюваність вправ, орієнтованих на бажані зміни психологічних особливостей, навчальна спрямованість та емоційно-прагматичний аспект дій.
2. Узагальнено теоретико-методологічні засади та методичні вимоги до використання психологічних тренінгових технологій, які базуються на глибинній, гуманістичній, гештальт-психології, рефлекторній, діяльнісній теорії та нейро-лінгвістичному програмуванні. Під час побудови та використання психологічного тренінгу важливим виступає урахування вимог до його структури, плану і програми, основних складників тренінгових занять, реалізації конкретних тренінгових вправ, оцінки змістових результатів тренінгу, ведучих тренінгу, комплектування груп учасників, умов проведення.
3. Доведено, що психологічний тренінг в системі професійної діяльності психолога має багатофункціональну спрямованість, як спеціальну так і опосередковану: корекційну, розвивальну, профілактичну, навчальну, регулювальну та інші. При цьому, важливими для опанування та використання психологічних тренінгових технологій виступають такі риси особистості фахівця, як його [С1]комунікативність, здатність до рефлексії власного стану та почуттів, емпатійність, емоційна стійкість, креативність, самоконтроль, саморегуляція та ініціативність та ін.
4. Емпіричне дослідження засвідчило, що, незалежно від курсу навчання рівень підготовленості студентів-психологів до використання психологічних тренінгових технологій залишається недостатнім. Процес підготовки ускладнюється внаслідок неоднозначності позицій фахівців щодо змісту та цільового використання психологічних тренінгів, розрізненого та фрагментарного висвітлення в навчально-методичній літературі, навчальних планах і програмах з підготовки психологів умов щодо системного опанування та використання зазначених технологій. В той же час, наявність в системі фахової підготовки студентів-психологів значної кількості дисциплін вказує на невикористаний потенціал у їхній фаховій підготовці щодо вміння орієнтуватися в ознаках, за якими можна аналізувати та оцінювати тренінги, розробляти і готуватися до їх проведення.
5. Розроблено систему підготовки майбутніх психологів до використання психологічних тренінгових технологій, яка дозволяє оптимізувати цей процес за рахунок: по-перше, інтеграції знань з різних спеціальних дисциплін; по-друге, системного і цілеспрямованого опанування теоретичними знаннями та практичними навичками; по-третє, урахування індивідуальних особливостей особистості майбутнього тренера та їх корекції.
6. Результати формувального експерименту з апробації розробленої системи засвідчили, що її застосування дозволяє підвищити рівень підготовленості студентів-психологів до використання психологічних тренінгових технологій за всіма виділеними її показниками. На зазначені зміни найбільший вплив мали знання щодо теоретичної підготовленості тренера, вправи, пов’язані із самостійним проведенням психологічних тренінгових технологій.
7. За даними формувального експерименту виділено п’ять стилів тренерської діяльності (дипломатично-дистанційний, консервативно-прагматичний, емпатійно-чутливий, інтелектуально-креативний, імпровізаційно-ситуативний), які важливо враховувати під час підготовки студентів-психологів.
Проведене нами дослідження не охоплює всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективу подальшого дослідження ми вбачаємо в поглибленні досліджень, пов’язаних із визначенням теоретико-методологічних основ тренінгових технологій, враховуючи їх специфіку і спрямованість використання, а також у вдосконаленні запропонованої системи з метою адаптації її для перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців-психологів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдурахманов Р.А. Введение в общую психологию и психотерапию:
Учебно-метод. пособие / М.: Московский психолого-социологический
институт. Воронеж: НПО «МОДЭК», 2003. 304 с.
2. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. М.:
Международная педагогическая академия, 1994. 237 с.
3. Албегова И.Ф. Социально-психологические аспекты технологизации
социальной работы в современной России // Проблемы психологии и
эргономики. 2001. № 4. С. 88-95
4. Алдер Г. НЛП: Современные психотехнологии. СПб.: Изд-во «Питер»,
2000. 160 с.
5. Александров А.А. Современная психотерапия: Курс лекций. СПБ.:
Академический проект”, 1997. 335 с.
6. Алиев Х. Ключ к себе: этюды о саморегуляции. М.: Молодая гвардия,
1990. 223 с.
7. Альбуханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.:
Наука, 1980. 335 с.
8. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Зарубежная социальная
психология 20 столетия: Теоретические подходы. М.: Аспект Пресс,
2001. 314 с.
9. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М.: Изд-во МГУ, 1979. 151 с.
10. Асратян Э.А. Рефлекторная теория в.н.д. : Избр. тр. / Предисл.
П.В.Симонова. М.: Наука, 1983. 326 с.
11. Бакиров А. С чего начинается НЛП. М.: «КСП+», 2001. 320 с.
12. Бакли Р., Кэйпл Дж. Теория и практика тренинга. СПб.: Питер, 2002.
13. Барташев А.В. Психодиагностика способности к общению или как
определить организаторские и коммуникативные качества личности.
М.: МГУ, 1999. 155 с.
14. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих
взаимоотношений. Люди, которые играют в игры: Психология
человеческой судьбы / Пер. с англ. 4-е изд. Мн.: ООО «Поппури»,
2005. 512 с.
15. Берн Э. Трансактный анализ в группе. М.: Лабиринт, 1994. 176 с.
16. Биркенбиль Ф.В. Коммуникационный тренинг: Наука общения для всех /
Пер. с нем. Н. Чупеева. М.: Фаир-Пресс, 2002. 352 с.
17. Битянова Н.Р. Психология личностного роста: Практическое пособие по
проведению тренинга личностного роста психологов, педагогов,
социальных работников. М.: Международная педагогическая академия,
1995. 199 с.
18. Бишоп С. Тренинг ассертивности. СПб.: Питер, 2001. 111 с.
19. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Социально-психологический тренинг
как форма обучения общению / Общение и деятельность. Прага, 1981.
248 с.
20. Болстад Р., Хэмблетт М. НЛП в психотерапии. СПб.: Питер, 2003.
240 с.
21. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности
(психосемантический подход). Киев: КГПИИЯ, 1991. 187 с.
22. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, упражнения, игры.
СПб.: Соц.-психол. Центр, 1996. 379 с.
23. Большой толковый психологический словарь Т.2 (П-Я); Пер. с англ. /
Ребер Артур. М.: ООО «Издательство АСТ»; «Издательство «Вече»,
2001. 560 с.
24. Братусь І., Гулевська-Черниш А., Лях Т. Формування навичок
усвідомленного батьківства та ранній розвиток дитини (методичні
матеріали для тренера) // Практична психологія та соціальна робота.
2002. № 5. С. 36 - 48.
25. Братченко С.Л. Экзистенциальная психология глубинного общения:
уроки Джеймса Бьюдженталя. М.: Смысл, 2001. 197 с.
26. Бурнард Ф. Тренинг межличностного взаимодействия. СПб.: Питер,
2002. 304 с.
27. Ван Ментс М. Эффективный тренинг с помощью ролевых игр. СПб.:
Питер, 2002. 128 с.
28. Вачков И.В., Дерябо С.Д. Окна в мир тренинга. Методологические
основы субъектного подхода к групповой работе. СПб.: Речь, 2004.
272 с.
29. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники:
Учебное пособие 3-е изд., перераб. и доп. М.: Издательство «Ось-89»,
2005. 256 с.
30. Вачков.И.В. Метафорический тренинг. М.: «Ось-89», 2005. 144 с.
31. Введение в практическую социальную психологию: Учебное пособие для
студентов ВУЗов / под ред. Ю.М. Жукова, Л.А. Петровской,
О.В.Соловьевой. М.: Смысл, 1999. 377 с.
32. Введение в практическую социальную психологию /А.И. Донцов,
Ю.М.Жуков, Л.А.Петровская и др. / Под ред. В.М.Жукова. М.: Смысл”,
1996. 373 с.
33. Введение в психотерапию / Под ред. Сиднея Блоха. Амстердам Киев:
Изд.-во Сфера”, 1997. 280 с.
34. Витакер Д.С. Группы как инструмент психологической помощи. М.:
независимая фирма Класс2”, 2000. 224 с.
35. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник
для студентів магістратури. Київ: Центр навчальної літератури, 2003.
316 с.
36. Волков А.М. Деятельность: структура и регуляция: Психол. Анализ /
А.М.Волков. М.: Изд.-во МГУ, 1987. 215 с.
37. Воробьев А.Н. Тренинг интеллекта. М.: Лесн. промышленность, 1989.
175 с.
38. Гештальттерапия: Теория и практика. М.: Апрель-Пресс, ЭКСМО-
Пресс, 2000. 320 с.
39. Гиппиус С.В. Тренинг развития креативности. Гимнастика чувств.
СПб.: Речь, 2001. 346 с.
40. Годфруа Ж. Что такое психология: в 2 т. М.: Мир, 1992. Т.2. 376 с.
41. Гольдштейн А.П. Тренінг контролю гніву // Практична психологія та
соціальна робота. 2003. № 4. С. 61-76.
42. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти
проблемним підліткам. К.: Либідь”, 2003. 520 с.
43. Горин С.А. НЛП: техники россыпью. 16 е изд. М.: «КСП+», 2003.
560 с.
44. Гримак Л.П. Общение с собой: Начало психологии активности. М.:
Политиздат, 1991. 319 с.
45. Гриндер Дж., Бэндлер Р. Из лягушек в принцы. Воронеж: НПО
«МОДЭК», 1993. 208 с.
46. Групповая психотерапия / Г.Л.Исурина (СССР) и др., Б.Биго (ПНР) и др.;
Под ред. Б.Д. Карвасарского (СССР), С.Ледера (ПНР). М.: Медицина,
1990. 380 с.
47. Гурганов В., Долохов.В. Курс начинающего волшебника: Учебник
везения. СПб.: Изд.-во «Питер», 2000. 192 с.
48. Данилова Д. Как стать собой: Психотехника индивидуальности.
Харьков, ИМП Рубин”, 1994. 128 с.
49. Денисов А.В. Десять дней абсурда, или пробуждение сознания.
Психологический тренинг. СПб.: ИД ВЕСЬ”, 2001. 256 с.
50. Деркач А.А., Ситников А.П. Формирование и развитие
профессионального мастерства руководящих кадров: социально-
психологический тренинг и прикладные психотехнологии. Вып. 1-2. М.:
Луч, 1993. 72 с.
51. Деятельностный подход в психологии: проблемы и перспективы: Сб.
науч. трудов. М.: АПН СССР, 1990. 180 с.
52. Джеймс М., Джогвард Д. Рожденные выигрывать: Трансакционный
анализ с гештальтупражнениями. М.: Прогресс-Универс, 1993. 336 с.
53. Джексон П. Импровизация в тренинге The Inspirational Trainer / Пер. с
англ. Польская Я. СПб.: Питер, 2002. 256 с.
54. Джонсон Д.У. Тренинг общения и развития. М.: Издательская группа
Прогресс”, 2001. 105 с.
55. Димлик С. Успешная коммуникация через НЛП: Руководство для
инструкторов. М.: КСП+”, 2003. 224 с.
56. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. К.: 2004. 244 с.
57. Добрович А.Б. Глаза в глаза. М.: Моск. рабочий, 1982. 207 с.
58. Друкер П. Рынок: Как выйти в лидеры. Практика и принципы / Пер. с
англ. А.Мкервали. М.: Бук Чембэр Интернешнл, 1992. 334 с.
59. Дьяченко М.И. Готовность к деятельности в напряженных ситуациях:
психологический аспект. Минск: Изд-во «Университетское», 1985.
206 с.
60. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологический словарь-справочник.
Минск: Харвест; М.: АСТ, 2001. 576 с.
61. Евтихов О.В. Практика психологического тренинга.- СПб.: Издательство
Речь”, 2004. 256 с.
62. Емельянов С.И. Практикум по конфликтологии. 2-е изд., перераб.
СПб.: Питер, 2001. 400 с.
63. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение.
Л.: Издательство Ленинградского университета, 1985. 167 с.
64. Еникеев М.И. Общая и социальная психология. М.: Изд. группа Норма-
Инфра”, 2000. 607 с.
65. Ежова Н.Н. Рабочая книга практического психолога (2-е изд.) / Серия
психологический практикум”. Ростов н/Д: Феникс, 2005. 320 с.
66. Ждан А.Н. История психологии: от античности к современности:
Учебник для студ. психологич. фак.-тов. 3-е изд. испр. М.:
Педагогическое общество России, 2003. 512 с.
67. Зайцева Т.В. Теория психологического тренинга. Психологический
тренинг как инструментальное действие. СПб.: Речь; М.: Смысл, 2002.
384 с.
68. Замулин А.Л., Курбатова Т.Н. Тренинг коммуникативной компетентности
// Практикум по социально-психологическому тренингу. СПБ.: Питер,
1997. 218 с.
69. Занюк С.С. Психология мотивации: теория и практика мотивирования.
Мотивационный тренинг. К.: Ника-центр; К.: Эльга-Н, 2001. 352 с.
70. Захаров В.П. Практические рекомендации по ведению групп социально-
психологического тренинга: методические указания. Л.: ЛГТУ, 1990.
56 с.
71. Захаров В.П., Хрящева Н.Ю. Социально-психологический тренинг:
Учебное пособие / ЛГУ. Л.: ЛГУ, 1989. 55 с.
72. Зенцова Ю.С. Влияние краткосрочного социально-психологического
тренинга на управленческий потенциал личности: Дис. канд. психол.
наук: 19.00.05. Казань, 2003. 166 с.
73. Зубалий Н.П., Левочкина А.М. Основы психотерапии: Учебное пособие.
К.: МАУП, 2001. 160 с.
74. Иванов Ю.М. Как управлять собой и влиять на других людей. Методы
психотренинга. М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2000. 370 с.
75. Игры для интенсивного обучения / под ред. В.В. Петрусинского. М.:
Прометей, 1991. 219 с.
76. Игры обучение, тренинг, досуг / Под ред В.В.Петрусинского. М.:
Новая школа, 1994. 368 с.
77. Иноземцева Е.А. Психологические эффекты западных моделей
социально-психологических тренингов в России: Дис. . канд. психол.
Наук: 19.00.05. Москва, 2004. 191 с.
78. Исурина Г.Л. Групповые методы психотерапии и психокоррекции //
Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. Л.:
Медицина, 1983. C. 231-254.
79. Каган В.Е. Понимая себя: взгляд психотерапевта. М.: Смысл, 2002.
268 с.
80. Как построить свое Я” / Под ред. В.П.Зінченко. М.: Педагогика, 1991.
136 с.
81. Калина Н.Ф. Основы психоанализа. М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2001.
352 с.
82. Камп Ди. Идеальный тренер. НЛП в действии. М.: КСП+”, 2003.
256 с.
83. Кандыба Д.В., Кандыба В.М. Управляемый медитативный аутотренинг.
М.: Медицина, 1990. 195 с.
84. Кан-Калик В.А. Тренинг профессионально-педагогического общения
(Методические рекомендации). М.: Центр по проблемам общения, 1990.
32 с.
85. Карвасарский Б.Д. Психотерапия. М.: Медицина, 1985. 303 с.
86. Карицкий И.Н. Современные психологические практики: содержание,
основания, классификации. Ярославль: МАПН, 2002. 289 с.
87. Каструбин Э. Системы и программы психической самозащиты
(информационный психотренинг здоровья и успехов). М.: КСП, 1996.
304 с.
88. Келлерман П.Ф. Психодрама крупным планом. М.: Независимая фирма
Класс”, 1998. 240 с.
89. Келли Г., Армстронг Р. Тренинг принятия решения.- СПб.: Питер, 2001.
142 с.
90. Кипнис М. Тренинг коммуникации. М.: Ось-89”, 2005. 128 с.
91. Кипнис М. Тренинг креативности. М.: Ось-89”, 2005. 128 с.
92. Кларин М.В. Корпоративный тренинг от А до Я: Научн-практическое
пособие. М.: Дело, 2002. 224 с.
93. Клер В. Коффка К. Гештальт-психология. М.: АСТ, 1999. 704 с.
94. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от
типологических свойств нервной системы. К психологическим основам
научной организации труда, учения, спорта. Казань: Изд. Казанского
Ун-та, 1969. 278 с.
95. Клюева Н.В., Свистун М.А. Программы социально-психологических
тренингов. Я.: НПЦ Психодиагностика”, 1992. 156 с.
96. Ковалев С.В. Введение в современное НЛП. Психотехнологии
личностной эффективности: Учебное пособие / С.В. Ковалев 2-е изд.,
дополн. и перераб. М.: Московский психолого-социальный институт:
Флинта, 2004. 552 с.
97. Ковалевська Т.Ю. Комунікативні аспекти нейролінгвістичного
програмування: Монографія. Одеса: Астропринт, 2001. 344 с.
98. Козлов В.В. Психотехнологии измененных состояний сознания.
Личностный рост. Методы и техники. М.: Изд-во Института
Психотерапии, 2001. 244 с.
99. Козлов Н.И. Лучшие психологические игры и упражнения.
Екатеринбург: АРД ЛТД, 1997. 137 с.
100. Коллектив. Личность. Общение.: Словарь социально-психологических
понятий / под ред. Е.С. Кузьмина, В.Е. Семенова. Л.: Лениздат., 1987.
143 с.
101. Кондаков И.М. Психология. Иллюстрированный словарь. СПб.:
Прайм-Еврознак”, 2003. 512 с.
102. Кондрашихина О.А. Развитие способности к фасилитационному
влиянию у будущих практических психологов // Практична психологія
та соціальна робота. 2003. № 9 10. С. 57-73.
103. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности.
М.: Наука, 1980. 256 с.
104. Конюхов Н.И. Словарь-справочник по психологии. Москва: МГУ,
1996. 160 с.
105. Кори Дж., Кори М., Колланен П., Рассел Дж.М. Техники групповой
психотерапии. СПб.: Питер, 2001. 320 с.
106. Коротаева Е.В. Игровые модули общения: учебные материалы к
тренингу. Екатерининбург, 1995. 31 с.
107. Коротаева Е.В. Хочу, могу, умею! Обучение, погруженное в общение.
М.: КСП, Ин-т психологии РАН, 1997. 224 с.
108. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования и групповой
психотерапии: учебное пособие для высшей школы. М.:
Академический проект; М.:ОППЛ, 2003. 464 с.
109. Кочюнас Р. Психотерапевтические группы: Теория и практика. М.:
Академический проект, 2000. 312 с.
110. Кратохвил С. Групповая психотерапия неврозов. Прага, 1978. 335 с.
111. Краткий психологический словарь-хрестоматия / Под. ред.
К.К.Платонова. М.: Высшая школа”, 1974. 260 с.
112. Кристофер Э., Смит Л. Тренинг лидерства. СПб.: Питер, 2001. 221 с.
113. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы:
теоретические и прикладные аспекты. М.: Изд. МГУ, 1991. 207 с.
114. Крэйг Г. Психология развития. СПб.: Изд.-во Питер”, 2000. 992 с.
115. Кузьмин И. Психотехнологии и эффективный менеджмент. М.:
Технологическая школа бизнеса, 1994. 192 с.
116. Куттер П. Современный психоанализ / Пер. с нем. С.С. Панкова под
общей ред. В.В.Зеленского. СПб.: Б.С.К.”, 1997. 351 с.
117. Лапланш Ж., Понталие Ж.Б. Словарь по психоанализу. М.: Высшая
школа”, 1996. 623 с.
118. Леви В.Л. Искусство быть собой. М.: Знание, 1977. 208 с.
119. Лейбин В.М. Психоанализ: Учебник. СПб.: Питер, 2002. 576 с.
120. Лидерс А.Г. Психологический тренинг с подростками: Учеб. пособие
для студ. высш. учеб. заведений. М.: Издат. Центр Академия”, 2003.
256 с.
121. Ли Дэвид Практика группового тренинга. СПб.: Питер, 2001. 128 с.
122. Любимов А.Ю. Мастерство коммуникации. 3-е изд. М.: КСП+»,
2002. 336 с.
123. Лойшен Ш. Психологический тренинг умений. Школа Вирджинии
Сатир / Пер. с англ. Кулигина Н.В.; Гл. ред. Усманов В. СПб.: Питер,
2001. 160 с.
124. Лоос В.Г. Об активных методах психологической подготовки
руководителей и педагогов // Психологический журнал. 1982. № 5.
С. 73-81.
125. Майерс Д. Социальная психология. 6-е изд., перераб. и доп. СПб:
Питер, 2001. 752 с.
126. Макаров.Ю.В., Исаков В.В. Тренинг как объект психологического
анализа. СПб, 1996. 18 с.
127. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебное пособие для студентов
ВУЗов / Гл. ред. В. Установ. СПб.: Питер, 2001. 592 с.
128. Макшанов С.И. Психология тренинга. СПб.: Питер, 1997. 255 с.
129. Марасанов Г.И. Методы моделирования и анализа ситуаций в
социально-психологическом тренинге. Киров: Принт-С, 1995. 152 с.
130. Маслоу А.Г. Мотивация и личность. СПб.: Евразия, 1999. 196 с.
131. Методичні рекомендації по застосуванню тренінгу у виявленні та
розвитку особистісних якостей лідера / В. О. Міністерство освіти і науки
України, НТУ Харківський політехнічний інститут. Харків: Б/в, 2000.
24 с.
132. Методы эффективной психокоррекции: Хрестоматия / сост. К.В.
Сельченок. Минск: Харвест, 1999. 256 с.
133. Микалко Майкл Тренинг интуиции. СПб.: М; Харьков; Минск; Питер,
2001. 192 с.
134. Миллер С. Психология игры. Спб.: Университетская книга, 1999.
320 с.
135. Мілютіна К.Л. Теорія та практика психологічного тренінгу: Навч. посіб.
К.: МАУП, 2004. 192 с.
136. Молден Д. Психотехнология НЛП для овладения собой и управления
другими. М.: Центр НЛП-тренинга, 2000. 304 с.
137. Мороз Л. Принципи організації та проведення тренінгу професійно-
психологічного спрямування // Психологія і суспільство. 2003. № 3.
С. 133-140.
138. Мухин Е.И. Структурные, функциональные и нейрохимические основы
сложных форм поведения. М.: Медицина, 1990. 237 с.
139. Немиринский О.В. Терапевтическая роль групповой динамики //
Московский психотерапевтический журнал. 1993. № 3. С. 5-25.
140. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. Высш. Пед. Учеб. Заведений: в
2кн. 4-е изд. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. Кн. 2:
Психология образования. 608 с.
141. Немов Р.С. Социально-психологический анализ эффективной
деятельности. М.: Педагогика, 1984. 201 с.
142. Нечитайло І.І., Луцишина І.Н. Професіограми основних професій:
Методичні рекомендації. &