УКРАЇНСЬКИЙ ІКОНОПИС XVI – XVIII СТОЛІТЬ НА ЗЕМЛЯХ ХОЛМЩИНИ ТА ПІДЛЯШШЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ
ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМ. М. Т. РИЛЬСЬКОГО

На правах рукопису

Ременяка Оксана Сергіївна

УДК 7. 046. 94 (477)

УКРАЇНСЬКИЙ ІКОНОПИС XVI XVIII СТОЛІТЬ НА ЗЕМЛЯХ
ХОЛМЩИНИ ТА ПІДЛЯШШЯ

Спеціальність 17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
доктор мистецтвознавства, професор
Федорук Олександр Касянович

Київ 2004

З М І С Т

ВСТУП . 3
РОЗДІЛ 1
Українська іконописна традиція
XVI XVIII століть на Холмщині та Підляшші
у контексті наукових концепцій 11
РОЗДІЛ 2
Іконописний канон та його тлумачення в
іконах "Христос Пантократор” XVI XVIII століть
Холмсько-Підляського регіону . 45
РОЗДІЛ 3
Стильові тенденції в іконах Богородиці
на Холмщині та Підляшші XVI XVIII століть та їхній
зв'язок з малярськими традиціями Волині .. 63
РОЗДІЛ 4
Ікони богородичного циклу
Холмщини та Підляшшя
XVI XVIII століть в системі стильових
координат іконописного канону . 96
РОЗДІЛ 5
Стилістика ікон святих, найбільш шанованих на Холмщині та
Підляшші, в аксеологічних вимірах католицько-православного протистояння XVI XVIIIстоліть ... 119
Висновки 153
Список використаних джерел 156
Список ілюстрацій . 174
Додаток. Ілюстрації до тексту дисертаційного дослідження . 178

ВСТУП

Актуальність дослідження. Міжетнічне пограниччя завжди приваблювало дослідників особливою динамікою розвитку культурних процесів. Найбільшою мірою вона проявилась на землях безпосереднього зіткнення культур, специфіка яких, зокрема, визначалась протистоянням православ'я та католицизму. Холмщина та Підляшшя землі, де протистояння культур Заходу і Сходу, католицизму і православ'я було особливо помітним.
Це дослідження присвячене іконопису мистецькому явищу, в якому найбільшою мірою віддзеркалились ці процеси, і стосується XVI XVIII століть періоду, який максимально відображає сутність католицько-православного протистояння в межах зазначених теренів Європи.
Чимало ікон цього регіону було знищено або вивезено за його межі. Очевидним є те, що повна збірка ікон з цих земель мала б неоціненне наукове значення. Але, виходячи з реальної ситуації, зокрема з точки зору регіональних ознак, в дисертації переважно розглядаються твори, які не вийшли за межі сучасної території Холмщини та Підляшшя.
Слід відмітити, що в дослідженнях пам'яток православного мистецтва цих земель ще й досі відчутні розбіжності та суперечки. Перші наукові розвідки щодо пам'яток сакрального мистецтва Холмсько-Підляського регіону з'являються у XIX ст. і мають описовий характер, хоча поданий там фактичний матеріал є досить цінним для майбутніх досліджень (Ф. Гербачевський).
В подальших працях вперше було звернено увагу на стилістику ікон як джерело визначення їхнього походження (М. Соколовський, Т. Нечуя Зємєцкі), інтуїтивно відзначалась відмінність іконопису Східно-польських земель від західної традиції (І. Шараневич, М. Соколовський, В. Подляха). Цю відмінність одні вчені пояснювали запозиченнями з Росії (В. Лозінський), інші відзначали несхожість західноукраїнського іконопису з традиціями візантійського та західного мистецтва, вважаючи його належним до іншої школи” (В. Дзєдушицький, М. Грушевська).
Згодом, відповідно до встановлених ознак, переломною стає теза щодо успадкування іконописом східнопольських земель традицій Візантії, Київської Русі, Галицько-Волинського князівства (І. Свєнціцький). На противагу попереднім дослідженням висувається твердження про західноєвропейські впливи за посередництвом Польщі на іконопис цього регіону (В. Подляха).
Пошуки рис, які б дозволили відрізнити пам'ятки українського сакрального мистецтва від малярства інших народів були продовжені в працях українських мистецтвознавців, де чи не вперше акцентується увага на іконописних творах українських етнічних земель, що знаходяться на території інших держав (В. Свєнціцька, Л. Міляєва, Г. Логвин). Ведуться дослідження і в напрямку визначення стилістичних рис локальних іконописних шкіл українсько-польського пограниччя (Д. Степовик).
Ікони українсько-польського та українсько-словацького пограниччя досліджувались й у контексті аналізу еволюції кольору (В. Овсійчук).
Польські дослідники, аналізуючи ікони цих земель в контексті візантійської та західної традицій, за деякими винятками (Р. Біскупський), лишають поза увагою таке явище, як українська іконописна традиція, вживаючи стосовно терміни: інша школа”, ікона карпатська” (Б. Домб-Каліновська, Я. Клосінська, Р. Гжондзеля, М. Крук).
Серед молодих польських вчених зростає увага до іконопису польсько-українського пограниччя, проте в їхніх дослідженнях відчувається брак повноцінного взаємообміну інформацією між науковцями України та Польщі (П. Кондратюк, Х. Март).
Висновки досліджень науковців стосовно ікон українсько-польського пограниччя здійснено переважно у мистецтвознавчому ракурсі, здебільшого вони мають фрагментарний, несистемний характер. Оскільки іконопис являє собою не лише мистецтвознавчий феномен, а й феномен культури, доцільно дослідити його в площині теорії культури.
Визначений напрямок передбачає теоретико-культурний аспект дослідження, який, окрім його методологічного значення, дає можливість систематизувати напрацьований матеріал і тим самим виробити більш чітке уявлення про феноменальність української іконописної традиції на землях Холмщини та Підляшшя.
Вивчення українських ікон, які зберігаються в музеях та церквах Холмсько-Підляського регіону наштовхує на висновок про особливу цінність та самобутність культури польсько-українського пограниччя. Таке визначне явище, як іконопис візантійської традиції на землях Холмщини і Підляшшя, має бути зафіксованим, дослідженим, стати повноправною частиною як української, так і світової культури. Його вивчення дасть змогу належно оцінити місце і роль культури українсько-польського пограниччя у культурних взаємовпливах Заходу і Сходу.
Усе вищезазначене обумовило вибір дисертанткою теми Український іконопис XVI XVIII ст. на землях Холмщини та Підляшшя”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до комплексної наукової програми Художня культура зарубіжних країн ХХ ст.” відділу мистецтва та народної творчості зарубіжних країн Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України та наукових планів кафедри мистецтвознавства та експертної діяльності ДАКККіМ.
Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (протокол №14 від 21.10. 1991 року).
Мета дослідження: виявити особливості розвитку іконописних традицій Холмщини та Підляшшя XVI XVIII ст. в контексті прославно-католицького культурного протистояння та процесів, що відбувались у релігійному житті православних цього регіону.
Для досягнення мети поставлено такі завдання:
· шляхом систематизації наявного корпусу досліджень висвітлити культурно-історичну ситуацію XVI XVIII ст. у Холмсько-Підляському регіоні в контексті сакрального мистецтва та стан мистецтвознавчого та теоретико-культурного вивчення зазначеної проблеми;
· простежити наступність змін, що відбувались у трактуванні іконописного канону у Холмсько-Підляському регіоні в XVI XVIII ст.;
· виокремити стильові тенденції, які обумовили своєрідність малярських традицій XVI XVIII ст. на Холмщині Підляшші та Волині;
· дослідити іконопис Холмщини та Підляшшя XVI XVIII ст. в системі стильових координат іконописного канону;
· проаналізувати стилістичні особливості іконопису Холмщини та Підляшшя в аксеологічних вимірах католицько-православного протистояння XVI XVIIIст.
Об'єкт дослідження: український іконопис українсько-польського пограниччя.
Предмет дослідження: український іконопис XVI XVIII ст. на землях Холмщини та Підляшшя. До аналізу було залучено іконописні твори XIII XVIII ст. з музеїв України, Росії та Словаччини.
У ході дисертаційного дослідження було використано загальнонаукові методи дослідження, які відповідають мистецтвознавчому та теоретико-культурному аналізу, а саме: історичний у реконструкції культурної ситуації XVI XVIII ст. Холмсько-Підляського реґіону в контексті сакрального мистецтва; аналітичний у вивченні мистецтвознавчої та культурологічної літератури для висвітлення ступеня дослідження цієї проблеми; системний, за допомогою якого вдалось простежити динаміку змін іконописного канону на Холмщині та Підляшші у XVI XVIII ст.; порівняльний у виявленні стильових тенденцій в малярських традиціях XVI XVIII ст. на основі канонічних сюжетів православного іконопису Холмщини-Підляшшя та Волині; іконографічний у виявленні знакової сталості образів у системі стильових координат іконописного канону, незмінності іконописних традицій у поствізантійському культурному просторі, а також стилістичних змін, що відбувались в іконописі досліджуваного періоду; мистецтвознавчий для дослідження композиційно-стильових особливостей іконописних пам'яток реґіону, які не знайшли достатнього висвітлення у науковій літературі або вперше вводяться у науковий обіг.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що дисертанткою вперше:
· досліджено український іконопис у контексті динаміки культурних процесів, які особливим чином проявились у протистоянні православної та католицької культур на землях Холмщини та Підляшшя XVI XVIII ст.;
· систематизовано наукові дослідження українських та зарубіжних вчених з проблем православного іконопису в площині культурних та релігійних взаємовпливів;
· у науковий обіг вводиться опис не досліджених у мистецтвознавстві ікон та не відомих в наукових колах матеріалів, виявлених під час опрацювання колекцій музеїв та церков Холмщини і Підляшшя;
· в аналізі ікон застосовано систематизацію за іконографічними схемами відповідно до ієрархії, прийнятої у православ'ї;
· встановлено стильові ознаки канону в іконописі Холмщини та Підляшшя XVI XVIII ст.;
· визначено характер запозичень в українському іконописі Холмщини та Підляшшя XVI XVIII ст.;
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження, окрім теоретичного, має й практичне значення, яке полягає у введенні в науковий обіг не відомих у мистецтвознавстві іконописних творів та наукових матеріалів, виявлених у Польщі. Систематизація досліджень українського іконопису в контексті заявленої проблеми та вивчення іконопису з точки зору динаміки протистояння культур можуть бути використані у наукових дослідженнях не лише іконопису, а й інших мистецьких явищ як з точки зору констатації культурного феномену, так і прогнозування можливих результатів культурних взаємовпливів.
Сформульовані в дисертації наукові положення можуть стати підґрунтям у викладацькій роботі при розробці нормативних та спеціалізованих курсів з теорії та історії культури, мистецтвознавства, естетики, культурології а також при науковій експертизі та реставрації ікон XVI XVIII ст.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені у формі наукових доповідей на міжнародному конгресі та чотирьох міжнародних конференціях.
Окремі аспекти роботи доповідались на: III Міжнародному конгресі україністів Філософія. Історія культури. Освіта.” (Харків, 1996 р.), V Міжнародній конференції Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації” (Луцьк, 1998 р.), Міжнародній конференції Zamojszczyzna i Wołyń w minionym tysiącleciu. Historia, kultura, sztuka” (Польща, Замость, 2000 р.), VII міжнародній науковій конференції Пам'ятки сакрального мистецтва на межі тисячоліть” (Луцьк, 2000 р.), Х Міжнародній науковій конференції Волинська ікона: дослідження та реставрація” (Луцьк, 2003 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 12 наукових публікаціях, три з яких у виданнях, затверджених рішенням ВАК України, як фахові з мистецтвознавства, у доповіді на міжнародному конгресі та чотирьох матеріалах наукових конференцій.
Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, загальних висновків, приміток, списку використаних джерел (220 найменувань) та додатку з 64 ілюстрацій зі списком ілюстрацій на 2-х сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 174 сторінки, основний її зміст викладено на 152 сторінках.
Набутий теоретично-практичний досвід допоміг авторові у справі ідентифікації ікони Холмської Божої Матері, нещодавно знайденої у Луцьку. Володіння фактичним матеріалом дало можливість довести, що це саме той першотвір ікони, який впродовж п’ятдесяти років вважався втраченим.
Знайомство з іконописними творами та робота з архівними документами стали можливими завдяки сприянню української амбасади в Польщі та польського міністерства культури при безпосередній участі заступника директора Замойського музею в Замості Петра Кондратюка, працівника Відділу охорони пам'яток культури та мистецтва в Замості Христини Журавіцкої, настоятеля храму Івана Богослова в Холмі Івана Лукашука, завідувача відділу мистецтва Окружного музею в Холмі Христини Март, наукових співробітників окружних музеїв в Білій Підлясці та Білостока Йоанни Томальської, Єви Карпович, Малгожати Нікольської, голови об'єднання українців у Польщі Мирона Киртичака, а також Богдана Мартинюка, за що автор висловлює їм щиру подяку.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі проведених досліджень можна прийти до висновків, що внаслідок політичного, релігійного та культурного протистояння православ'я та католицизму у XVI XVIII ст. на землях Холмщини та Підляшшя відбувалися певні культурні процеси, які знайшли своє відображення в іконописі.
Щодо Православної церкви та її вірних, яких польська влада вважала основним чинником дестабілізації державності, проводилась політика дискримінації. Основним засобом цієї політики, яка головним чином зосереджувалась на землях Холмщини та Підляшшя, був удар по майновому стану церкви. Польська держава зруйнувала велику кількість церков, а відповідно знищила їх основну прикмету ікону, яка була чи не єдиним джерелом натхнення у відстоюванні національної ідентичності народу та його протистоянні дискримінації.
Вивчення допоміжних мистецьких течій, які вливаються у основне русло культури, визначаючи напрямок її розвитку, є надзвичайно актуальним у наш час. У культурологічному плані дослідження іконописних традицій цих земель важливе для України, яка, як молода держава, прагне пошуку власного коріння. Давні коріння культури, її міць, можна бачити на прикладі конкретного регіону, де у протистоянні з культурою домінуючою, шліфувалась сила духу національної меншини, якою були українці на Холмщині та Підляшші.
Аналіз цих процесів показує, що вони спричинились до формального послаблення Православної Церкви, але не змогли докорінно змінити культурні традиції православ'я.
В цілому проблема православного іконопису знайшла належне висвітлення в літературі, проте поза увагою вчених залишились наукові матеріали, що зберігаються в музеях, церквах та архівах Польщі, які дають можливість оцінити православний іконопис Холмщини та Підляшшя XVI-XVIII ст. з точки зору збереження традицій.
Дослідивши зміни, що відбулись у трактуванні іконописного канону в іконах Христос Пантократор”, маємо можливість зробити висновок, що візантійська традиція, для якої характерне аскетичне трактування образу, на межі XVI XVII ст. в українському іконописі зазнає певних змін. Відбуваються поступове пом’якшення та романтизація образу, який стає більш земним і чуттєвим, не втрачаючи при цьому своєї ієратичної основи. Причиною цього були впливи західноєвропейських культурних традицій, які передусім стосувались свідомості віруючих. Проте зміни пластичної форми, будучи проявом внутрішнього, харизматичного досвіду православ'я, були несуттєвими. Можна стверджувати, що ці ікони зазнали найменших змін, лишаючись зразком відображення сакрального.
На основі аналізу ікон Богородиці можна прийти до висновку, що західні впливи, які, починаючи з XV ст., були помітними в українській культурі, не змогли порушити іконографічної усталеності богородичних ікон. Їхньою особливістю є, з одного боку, консерватизм стосовно західних впливів, а з іншого спроба інтерпретації цих впливів відповідно до усталених традицій. Таким чином, на Холмщині та Підляшші постає група богородичних ікон з комплексом рис і стильових ознак, характерних для Західноукраїнського регіону, зокрема волинської мистецької традиції в її класичних проявах.
В системі стильових координат іконописного канону Холмщини та Підляшшя XVI XVIII ст. в іконах богородичного циклу, які були елементом виключно православного культу, відбувались трансформації, відповідні до змін в теологічній концепції православ'я. Наративність, властива цим іконам, була близькою та зрозумілою для віруючих, особливо в умовах релігійно-культурного протистояння, коли православ'я було чи не єдиним засобом культурної самоідентифікації.
В свою чергу ікони святих на Холмщині та Підляшші у XVI XVIII ст., що є найбільш наближеними до проблем щоденного життя віруючих, зазнають помітних трансформацій. На зміну класичним традиціям приходить європейський раціоналізм, з його спробою відтворення тривимірного простору. Проте ці зміни не мають незворотного характеру за основними типологічними ознаками, з точки зору аксеологічних вимірів католицько-православного протистояння, ці твори зберегли основні стилістичні риси українського православного іконопису.
Таким чином, особливості розвитку іконописних традицій Холмщини та Підляшшя XVI XVIII ст. в контексті культурного протистояння полягають у тому, що тут особливо чітко проявився консерватизм” іконописної традиції своєрідний духовний імунітет, завдяки якому в роки найважчих випробувань і був врятований український іконопис. Риси цього консерватизму” є цінним матеріалом для дослідження шляхів розвитку теологічної та естетичної думок, закарбованих у іконописних формах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АВАК (Акты, издаваемые Виленской археологической Комиссией для разбора древних актов.) Т. 19. №434. 344 c.
2. APL ChKGK (Archiwum Państwowe w Lublinie. Chełmski Konsystorz grekokatolicki). Sygn. 810, k. 159, 18v; k. 55, 167v., 195-195v.; sygn. 811, k. 260, 251; sygn. 772, k. 96.
3. Аверинцев С. Поэтика ранневизантийской литературы. М.: CODA, 1997. 342с.
4. Айналов Д. В. История древнерусского искусства. Прага, 1915. Вып. 1. Киев. 270 с.
5. Александрович В. Українське малярство XIII XV ст. Львів, 1995. 197 c., 32 іл.
6. Александрович В. Релігійна мистецька культура України XVII ст.: нова релігійна ситуація, нове мистецтво // Матеріали третіх берестейських читань Берестейська унія і українська культура XVII ст.” Львів Київ Харків, 20 23 червня 1995 р. Львів, 1996. С. 139.
7. Александрович В. Ікона Покрову Богородиці з Святотроїцької церкви у с. Речиці // Тези та матеріали IV Міжнародної конференції Волинська ікона. Питання історії вивчення, дослідження та реставрації”. Луцьк: Надстир'я. 1997. С. 9 11.
8. Александрович В. Ikona Karpacka”: фігура звеличення фігура замовчування // Український гуманітарний огляд. Вип. 2. К.: Критика, 1999. С. 143 160.
9. Алпатов М. В. Художественный мир древнерусской иконы // Этюды по всеобщей истории искусств. Избранные искусствоведческие работы. М.: Советский художник, 1979. C. 161 166.
10. Anrich G. Hagios Nikolaos. Der heilige Nikolaos in der griechischen Kirche. Texte und Untersuchungen. Bd. II. Leipzig-Berlin, 1917. 167 s.
11. Антонова В. И., Мнева Н. Е. Каталог древнерусской живописи (ГТГ): В 2 т. М., 1963. Т. 1: XI начало XVI в. 394 с.
12. Антонова В. И., Мнева Н. Е. Каталог древнерусской живописи (ГТГ): В 2 т. М., 1963. Т. 2: XVI начало XVIII в. 570 с.
13. Антонова В. И. Московская икона начала ХІV в. из Киева и повесть о Николе Зарайском // ТОДРЛ. Т. ХІІІ. М.Л., 1957. С. 375 392.
14. Батюшков Н. П. Холмская Русь. Исторические судьбы Русскаго Забужья. С 2-мя хромолитографиями, 45 гравюрами и картой. СПб., 1887. 216+ 64 с.
15. Бахтин М. Естетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 444 с.
16. Белецкий П. А. Украинская портретная живопись XVII XVIII в. Ленинград: Искусство, 1987. 256 c.
17. Biskupski R. Przemiany ikonograficzne i rola wzoru w malarstwie ikonowym XVII wieku \ Materialy Muzeum Budownictwa w Sanoku. 1980. №26. S. 50-63.
18. Библиотека литературы Древней Руси: В 20-ти т./ РАН; Ин-т рус. лит. Под ред. Д. С. Лихачева, Л. А. Дмитриева, А. А. Алексеева Т. 4: XII в. Спб.: Наука, 2000. 688 с.
19. Byzantine art in the Collections of Soviet Museum. Leningrad, 1977. 337 p., 319 il.
20. Благодеяния Богоматери роду христианскому через ея св. иконы. Съ рисунками в тексте. Спб., 1905. 211 c.
21. Бобров Ю. Г. Основы иконографии древнерусской живописи. СПб.: Аксиома, 1995. 252 с.
22. Богатырев П. Г., Якобсон Р. О. Вопросы теории народного искусства. М., 1971. 383 с.
23. Бондарчук Я. Синтез засад середньовічної та ренесансної духовності у іконописі острозького осередку другої пол. XVI першої пол. XVII ст. // Матеріали VII Міжнародної наукової конференції Пам'ятки сакрального мистецтва Волині на межі тисячоліть”. Луцьк: Надстир'я, 2000. С. 38 41.
24. Братушко Ю., Лугіна Л., Луць В., Цитович В. Фізико-хімічні та стратиграфічні дослідження живопису волинських ікон // Доповіді та матеріали IV наукової конференції Волинська ікона: питання історії, вивчення, дослідження та реставрації”. Луцьк: Надстир'я, 1997. C. 98 107.
25. Бычков В. В. Из истории византийской эстетики // Византийский временник. Т. 37. М., 1976. С. 168 186.
26. Бычков В. В. Византийская эстетика. М.: Искусство, 1977. 198 с.
27. Вагнер Г. К. Канон и стиль в древнерусском искусстве. М.: Искусство, 1987. 286 с.
28. Vaculík K., Tkáč Š. Ikony na Slovensku. Katalóg výstavy. Bratislava, 1968. 112 s.
29. Виллинбахов Г. В., Виллинбахова Т. Б. Святой Георгий Победоносец: образ Св. Георгия Победоносца в России. СПб., 1995. 36 с., 50 ил.
30. Виставка археологічна у Львові 1885 р. Вступ Людвиг Вербицький, про живопис Маріан Соколовський. Львів, 1885. 102 с.
31. Волинська ікона XVI XVIII ст. Каталог та альбом. Київ Луцьк: Спадщина, 1998. 102 c., 49 іл.
32. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис: В 2 т. Мюнхен: Українське видавництво, 1966. Т. 2. 442 с.
33. Герасимчук В. Зішестя в пекло” // Нова генерація. 1993. №1. С. 45 52.
34. Гербачевский Ф. Русские древности и памятники православия Холмско-Подляшской Руси (Люблинской и Седлецкой губерний). Варшава, 1892. 150 c.
35. Gil A. Prawosławna eparchia Chełmska do 1596 roku. T. III. Lublin Chełm, 1999. 260 s.
36. Голубинский Е. История Русской Церкви. Т. 2. 449 c.
37. Гординський С. Українська ікона 12 18 ст. Філядельфія, 1973. 200 с., 157 іл.
38. Гординський С. Українська ікона на тлі універсалізму візантійського стилю // Науковий конгрес 1000-ліття Хрищення Руси-України. Збірник праць Ювілейного Конгресу. Мюнхен, 1988/89. С. 678 692.
39. Graciotti S. Спадок Ренесансу в українському Бароко // Матеріали І конгресу Міжнародної асоціації україністів. К., 1993. С. 8 17.
40. Grafika w kręgu cerkwi prawosławnej i kościoła greckokatolickiego XVII XVIII w. Katalog. Muzeum Narodowe w Warszawie, Muzeum Okręgowe w Chełmie. Chełm, 1993.41 s., 51 il.
41. Грешлик В. Українська ікона Східної Словаччини XV XIX ст. : Автореф. дис. на здобуття вченого ступеня кандидата мистецтвознавства: 17.00.05 / Львівська академія мистецтв Львів, 1996. 26 с.
42. Грешлик В. Тихі свідки минулого. (Декілька заміток про західноукраїнські ікони) // Дукля. 1990. №3. С. 42 50.
43. Грешлик В. З історії досліджень ікон в Чехословаччині // Матеріали Міжнародної наукової конференції Від наукового товариства ім. Т. Шевченка до українського Вільного університету”. Пряшів Свидник, 1991. С. 334 336.
44. Гривна І. Православ'я на Холмщині 1918 1989 // Зустрічі. 1989. №2 (20). С. 102 111.
45. Грушевська М. Причинки до історії руської штуки в давній Польщі // Записки Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка. Львів, 1903 Кн. I. Т. 4. С. 1 11.
46. Грушевський М. Історія України-Руси. В 11-ти томах. Т. 4. К.: Наукова думка, 1993. 544 с.
47.Grządziela R. Proweniencja i dzieje malarstwa ikonowego po północnej stronie Karpat w XV i na pocz. XVI w. // Łemkowie w historii i kulturze Karpat / Pod red. Jerzego Czajkowskiego. Sanok, 1994. Cz. 2. S. 206 265.
48. Grządziela R. Ikona prawoslawna//Ikona Karpacka. Sanok, 1998. S.11 16.
49. Даркевич В. П. Светское искусство Византии. М.: Искусство, 1975. 347 с.
50. Deluga W. Przemiany w ikonografii Koćcioła grekokatolickiego w XVIII w. // Materiały sesji naukowej w Toruniu w dniach 28 29 listopada 1996 r. Czterechsetlecie zawarcia Unii Brzeskiej 1596 1996”. Toruń, 1996. S. 147 148.
51. Dąb-Kalinowska B. Między Byzancium a Zachodem. Ikony rosyjskie XVII XIX wieku. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1990. 158 s., 83 il.
52. Documentae Pontificum Romanorum historiam Ucrainae illustrantia (1075 1953). Coll. A. G. Welykyj. T. 1. Romae, 1953.,6 №377. 609 s.
53. Dokumentacja konserwatorska ikony Hodigitria” /maszynopis/. Opr.: Joanna Czernichowska. Warszawa, 1993. 14 s.
54. Dzieduszycki W. Ikonostas Bohorodczanski // Przegląd Arheologiczny. Lwów, 1886. IV S. 90 130.
55. Жывапіс Беларусі XII XVIII стагоддзяў. Мінск: Беларусь”, 1980. 314 с., іл. 164.
56. Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в XVI XVIII ст. К.: Наукова думка”, 1983. 178 с.
57. Жолтовський П. М. Український живопис XVII XVIII ст. К.: Наукова думка”, 1978. 326 с.
58. Жолтовський П. М. Розвиток національних рис в українському мистецтві (Друга пол. XVI перша пол. XVII ст. Живопис.) // Нариси з історії українського мистецтва. К., 1966. 364 с.
59. Заброварний С. Музей Стривігор” у Перемишлі // Варшавські українознавчі записки. Зошит 1. Варшава, 1989. С. 230 232.
60. Zervou-Tognazzi I. L’Iconografia e la Vita” delle miracolose icone della Theotokos Brefokratoussa: Blachernitissa e Odighitria // Bolletino della Badia di Grottaferrata. Vol. 40. Roma,1986. P. 262 287.
61. Иллюстрированая энциклопедия моды. Прага: Артия, 1966. 608 c.
62. История Византиии: В 3т. / АН СССР. Ин-т истории. М.: Наука, 1967. Т. 2. 464 с.
63. Иконы Синайской и Афонской коллекций преосвящ. Порфирия, издаваемые в лично им изготовленных 23 таблицах. Объяснительный текст Н. П. Кондакова. СПб., 1902. 25 с., 23 табл.
64. Іларіон. Канонізація святих в українській церкві. Богословська монографія. Вінніпег, 1965. 224 с.
65. Ikony ze zbiorow Muzeum Okręgowego w Przemyslu. Krakow: KAW”, 1981. 35 s., 49 il.
66. Історія українського мистецтва: В 6 т. / АН УРСР. Головна ред. Української Радянської Енциклопедії. К., 1967. Т. 2: Мистецтво XIV першої половини XVI століть. 468 с.
67. Карасевич П. Очерк истории православной церкви на Волыни. СПб., 1885. 189 с.
68. Каталог Археологическо-библиографической выставки Ставропигийского института во Львове, открытой дня 10 Октябрія 1888, а имеющой быти закрытою дня 12 Януарія 1889 г. по н. с. По указаніям знатоков составил Исидор Шараневич. Львов, 1888. 92 с.
69. Katalog zabytkòw sztuki w Polsce: Dawne wojewódstwo Lubelskie. T. III. Z. 17. Warszawa, 1976. 325 s.
70. Кирпичников А. И. Св. Георгий и Егорий Храбрый. Исследование литературной истории христианской легенды. СПб., 1879. С. 51 177.
71. Kłosińska J. Ikony. Muzeum Narodowe w Krakowie. Katalogi zbiorów I. Kraków, 1973. 312 s.
72. Ключевский В.О. Древнерусское житие святых как исторический источник. М., 1871. 457 с.
73. Кондаков Н. П. Иконография Богоматери: В 3 т. М.: Паломник, 1998. Т. I. 382 с.
74. Кондаков Н. П. Иконография Богоматери: В 3 т. М.: Паломник, 1998. Т. ІІ. 462 с.
75. Кондаковъ Н.П. Иконографія Богоматери // Иконописный сборникъ. Вып. IV. Спб., 1910. С. 92 102.
76. Kondraciuk P. Domniemane ikony Wołyńskiej szkoły malarstwa w zbiorach Muzeum Okręgowego w Zamośćiu // Доповіді та матеріали IV наукової конференції Волинська ікона: питання вивчення дослідження та реставрації”. Луцьк: Надстир'я. 1997. С. 59 63.
77. Kondraciuk P. Ikony Bogurodzicy na Zamojszczyżnie i ich związki z malarstwem ikonowym Wołynia // Матеріали VI Міжнародної конференціїПам'ятки сакрального мистецтва Волині на межі тисячоліть: питання дослідження, збереження та реставрації”. Луцьк: Надстир'я, 1999. С. 79 83.
78. Kondraciuk P. Obraz Matki Bożej Lubomelskiej. Przyczynek do ikonografii prszedstawień Matki Bożej Loterańskiej na Wołyniu i obszarze dzisiejszej Lubelszczyzny w okresie baroku // Konferencja naukowa Zamojszczyzna i Wołyń w minionym tysiącleciu. Historia, kultura, sztuka.” Zamość: MZZ, WMK. 2000. C. 101 108.
79. Kořán I. K českému vývoji typu Madony Doudlebské // Uměni. 1979. XXVII / №2 S. 119 131.
80. Кордуба М. Історія Холмщини і Підляшшя. Краків, 1941. 123 с.
81. Костомаров М. Слов’янська міфологія // Хроніка 2000. Вип. 1. К.: Довіра. 1992. С. 34 51.
82. Коць-Григорчук Л. Нове про найдавніші зразки українського іконопису // Народна творчість та етнографія. 1991. №4. С. 59 68.
83. Краткая история Холмской Руси. Холм, 1915. 48 c.
84. Kruk M. P. Stan badań nad zachodnioruskim malarstwem ikonowym XV XVI w.// Materiały sesji naukowej „Sztuka kresów wschodnich”. Kraków, 1996. T. 2. S. 29 55.
85. Лазарев В. Н. История византийской живописи. М.: Искусство, 1986. 330 с., 597 табл.
86. Лазарев В. Н. Русская средневековая живопись. Статьи и исследования. М.: Наука, 1970. 343 с.
87. Lazarev V. Storia della pittura bizantina. Torino, 1967. 654 p.
88. Лидов А. М. Образ Христа-архирея” в иконографической программе Софии Охридской // Византия и Русь. М., 1989. С. 65 88.
89. Лихачева В. Д. Икона Никола в житии” из погоста Озарево // Сообщение ГРМ”. Вып. Х. М., 1974. С. 91 96.
90. Логвин Г., Міляєва Л., Свєнціцька В. Український середньовічний живопис. К.: Мистецтво, 1976. 26 с., CIX іл.
91. Логвин Г. Н. Українсько-польські мистецькі зв’язки XIV XVI ст. // Українське мистецтво в міжнародних зв’язках. К., 1983. С. 23 27.
92. Логвин Г. Н. Софія Київська. Державний архітектурно-історичний заповідник. Альбом. К., 1971. 47 с.+274 іл.
93. Лонгинов А. Памятник древнего православия в Люблине. Православный храм и существовавшее при нем братство. Варшава, 1883. 39 c.
94. Лопарев Х. Новейшая литература о Св. Георгии Победоносце // Византийский Временник. Т. XX. Вып. 1. СПб, 1913. С. 25 50.
95. Loziński W. Malarstwo cerkiewne na Rusi // Kwartalnik Historyczny I. Lwów, 1887. S. 149 209.
96. Лужницький Г. Українська Церква між Сходом і Заходом. Філадельфія, 1954. С. 167.
97. Луць В. Збірка волинських ікон Рівненського краєзнавчого музею // Родовід. 1994. Ч. 8. С. 42 47.
98. Луць В. Іконописна майстерня Острога першої половини XVIII ст. // Тези та матеріали ІІІ Всеукраїнської наукової конференції. Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації”. Луцьк: Надстир'я, 1996. С. 32 33.
99. Макаров А. Світло українського бароко. К.: Мистецтво, 1994. 286 с.
100. Markowska-Latecka R. Dokumentacja konserwatorska ikony Hodigitria” / Maszynopis w Bibliotece Muzeum Okręgowego w Zamosciu / Warszawa, 1978. 26 s.
101. Мицик Ю. Незнані сторінки. Лист Наталії Полонської-Василенко до митрополита Іларіона від 23 грудня 1950 р. // Голос православ'я”. 2000. №3. C. 3.
102. Міляєва Л. Іконостас Спасо-Преображенської церкви м. Любліна (Польща) // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. Випуск другий. К.: Кий, 2001. С. 13 2 4.
103. Mironowicz A. Podlaskie osródki i organizacje prawosławne w XVI i XVII wieku. Białystok, 1991. 301 s.
104. Mironowicz A. Prawosławie i unia za panowania Jana Kazimierza. Białystok, 1997. 323 s.
105. Молитовник. Торонто, Онт.: Harmony Printing LTD., 1975 146 с.
106. Мороз М. Українська ікона. Вступ до онтософії християнського мистецтва XI-XVI ст. //Пам’ятки України. 1990. №3. С. 48 51.
107. Myslivec J. Východoslovenské ikony // Umění. №5, roc. XVII. Praha, 1969. S. 404 427.
108. Myslivec J. Anotacija // Byzantynoslavica XXXII. Č. 2. S. 427.
109. Myslivec J. Svaty Juri ve východokrstanskem umění // Byzantynoslavica. Praha. 1933 1934. S. 304 375;
110. Nowosielski J. Inność Prawosławia. Warszawa: Anafora, 1991. 160 s.
111. Огієнко І. Повстання азбуки й літературної мови в слов’ян. Жовква: Друкарня оо. Василіян, 1938. 300 с.
112. Овсійчук В. Українське малярство X XIII ст. Проблеми кольору. Львів, 1996. 477 с.
113. Описание документов архива западнорусских униатских митрополитов. Т. 1: 1470 1700. Спб., 1897. 253 c.
114. Опись Музея Ставропигийского института во Львове. По поручению Совета сост. И.С. Свенцицкий. Львов: Типография Ставропигийского института, 1908. 248 с., ХII ил.
115. Осінчук М. Галицько-українська ікона // Мистецтво. Ілюстрований мистецький журнал. 1932/33. IV. С. 88 95.
116. Острогорский Г. А. Соединение вопроса о святых с христологической догматикой в сочинениях православных апостолов раннего периода иконоборчества // Seminarium Kondakovianum. Prague, 1927. N 1. P. 37 45.
117. Откович В. П. Народна течія в українському живопису XVII XVIII ст. К.: Наукова думка”, 1990. 96 c.
118. Откович З. До питання атрибуції, датування та реконструкції ікони Богородиця Одигітрія” XIII ст. з Дорогобужа // Родовід. 1994. Ч. 8. C. 53 57.
119. Oxford Dictionary of Bizantium. In 3 vol.: vol. 1. New York-Oxford, 1991. P. 728.
120. Oxford Dictionary of Bizantium. In 3 vol.: vol. 2. New York-Oxford, 1991. P. 1473.
121. Oxford Dictionary of Bizantium. In 3 vol.: vol. 3. New York-Oxford, 1991. P. 2232.
122. Papierzyńska-Turek M. Kościól prawosławny na ziemiach ruskich Litwy i Korony // Przemyskie Zapiski Historyczne. 6-7. 1988 -1989. S. 146 152.
123. Пастернак Є. Нариси з історії Холмщини і Підляшшя. Новіші часи. Волиніяна XVII. 2-е вид. Вінніпег, Торонто, 1989. 466 с.
124. Patrologie gaecae corpus completus. Ed. J. P. Migne. T. 96. Paris. Col. 753.
125. Петров Н. Альбом достопримечательностей Церковно-археологического музея при Императорской Киевской Духовной академии. &nd