УМИСНІ ВБИВСТВА ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА: ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МАКОВЕЦЬКА Неля Євгенівна

УДК 342.98

УМИСНІ ВБИВСТВА
ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА: ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Грищук Віктор Климович

ЛЬВІВ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………..………
4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ УМИСНОГО ВБИВСТВА ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА ……………………………………………………

12
1.1. Поняття вбивства за кримінальним правом України та Республіки Польща…………………………………………………………………………...
12
1.2. Ознаки вбивства за кримінальним правом України та Республіки Польща .....................................................................................................................
21
1.3. Класифікація умисних вбивств за кримінальним правом України та Республіки Польща……………………………………………………………
34
Висновки до розділу 1 …………………………………………………… 39
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНОВНИЙ СКЛАД УМИСНОГО ВБИВСТВА ЗА КК УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА…………………..…….......
42
2.1. Об’єкт основного складу умисного вбивства за кримінальним правом України та Республіки Польща …………..…………………………......
42
2.2. Об’єктивна сторона основного складу умисного вбивства за кримінальним правом України та Республіки Польща ………………………
62
2.3. Суб’єкт основного складу умисного вбивства за кримінальним правом України та Республіки Польща ………………..………………………
76
2.4. Суб’єктивна сторона основного складу умисного вбивства за кримінальним правом України та Республіки Польща ………………..………
89
Висновки до розділу 2…………………………………………………...… 101
РОЗДІЛ 3. СКЛАДИ УМИСНИХ ВБИВСТВ ПРИ ОБТЯЖУЮЧИХ ОБСТАВИНАХ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА………………………………..….

105
Висновки до розділу 3……………………………………………….…….. 147

РОЗДІЛ 4. СКЛАДИ УМИСНИХ ВБИВСТВ ПРИ ПОМ’ЯКШУЮЧИХ ОБСТАВИНАХ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА …….……….……………………

150
4.1. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання за кримінальним правом України та Республіки Польща………
150
4.2. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини за кримінальним правом України та Республіки Польща ………………….…..
160
4.3. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця за кримінальним правом України та Республіки Польща………….……………

166
4.4. Еутаназія за кримінальним правом України та Республіки Польща…………………………………...……………………………….………
174
Висновки до розділу 4…………………..………………………………… 182
ВИСНОВКИ ………………………………….…………………………… 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………... 194

ВСТУП

Актуальність теми. Стаття 27 Конституції України закріпила основне природне право кожної людини – право на життя: «Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань».
Життя є найбільш цінним із благ не лише для людини, а й для українського суспільства у цілому, тому захист життя людини гарантується Конституцією України, а за посягання на життя встановлена найбільш сувора відповідальність – кримінальна.
Кількість умисних вбивств, що вчиняються в Україні, є значною. Так, в 1972 р. в Україні було зареєстровано 1577 вбивств, в 1992 р. – 3679, в 2000 р. – 4034, в 2006 р. – 3220, в 2007 – 2906, а в 2008 р. – 2707 вбивства [171]. В останні декілька років кількість зареєстрованих вбивств дещо зменшується. Для порівняння в Республіці Польща кількість вбивств в 1992 р. становила 1048, в 2000 р. – 1316, в 2006 р. – 826, в 2007 році – 861, а в 2008 р. – 772 вбивства [325]. Якщо взяти до уваги чисельність населення України в різні періоди згідно повідомлень Державного комітету статистики України [249], то коефіцієнт вбивств, вчинених в Україні на 10 тис. населення у 1992 р. становив 0,71, в 2000 р. – 0,82, в 2006 р. – 0, 69, в 2007 р. – 0,62, а в 2008 р. – 0,59. В цей же час, враховуючи чисельність населення Республіки Польща [321], коефіцієнт вбивств на 10 тис. населення цієї країни становив в 1992 р. – 0,27, в 2000 р. – 0,34, в 2006 р. – 0,22, в 2007 р. – 0,23 і, нарешті, в 2008 р. – 0,20. Ці дані показують, що коефіцієнт вбивств в Україні був і залишається в декілька разів вищим, ніж в Республіці Польща. В зв’язку з цим, вивчення польського досвіду кримінально-правового регулювання боротьби з цим видом злочинів має відомий науковий та практичний інтерес.
Очевидним є те, що кримінально-правова характеристика умисних вбивств не є чимось новим і містить достатню кількість теоретично-наукових напрацювань. Проблеми кримінальної відповідальності за умисне вбивство, окремі його різновиди розглядаються в працях багатьох вітчизняних науковців, зокрема, О.В. Авраменка, М.І. Бажанова, В.І. Борисова, Ю.В. Бауліна, В.О. Гацелюка, В.О. Глушкова, О.В. Гороховської, В.К. Грищука, В.Т. Дзюби, М.Й. Коржанського, М.П. Короленка, В.Н. Куца, О.П. Литвина, В.М. Мамчура, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, Л.А. Остапенка, М.І. Панова, О.І. Перепелиці, В.В. Сташиса, В.П. Тихого, С.Д. Шапченка, С.С. Яценка та інших науковців. Водночас окремі питання залишаються недостатньо дослідженими або до цього часу є дискусійними, внаслідок чого спостерігається неоднозначне тлумачення тих чи інших правових норм, і тому виникає необхідність їх поглибленого дослідження.
Так, зокрема, аналіз правозастосовної практики свідчить про помилки, які допускаються при кваліфікації умисних вбивств, наявні ускладнення, пов’язані з конкуренцією кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за вбивство, дискусійними залишаються питання визначення поняття умисного вбивства, що закріплено в ч. 1 ст. 115 КК України, встановлення кримінальної відповідальності за еутаназію, не вирішені однозначно проблеми визначення таких понять, як «раптовість виникнення стану сильного душевного хвилювання», «систематичне знущання», «новонароджена дитина», «під час пологів», «відразу після пологів» тощо.
Усуненню зазначених вище недоліків може певною мірою сприяти вивчення зарубіжного досвіду у сфері кримінально-правової охорони життя людини. Як зазначає відомий в галузі порівняльного права французький юрист Рене Давид, порівняльне право корисне тим, що дозволяє краще пізнати національне право, удосконалити його. Тут в пригоді може стати досвід Республіки Польща. Вона є одним з найближчих до нас сусідів, який має успішний досвід інтеграції до Європейської Спільноти. Така інтеграція вимагає гармонізації внутрішнього законодавства, в тому числі й кримінального, з міжнародним, що є правовою основою діяльності Євросоюзу. Польща вже пройшла цей нелегкий шлях. В цій країні значна увага приділяється розробці проблемам кримінально-правової охорони життя. Зокрема, провідними науковцями в цій галузі були та залишаються І. Андреєв, К. Бухала, М.Будин, М. Ціесьляк, К. Дашкіевич, Л. Гардоцкі, М. Мозгава, Р. Краєвскі, М. Кулік, З. Міельнік, С. Стаховіак та інші. Крім того, кримінальне право України та Республіки Польща має у відомій частині спільну історію та спільних представників. Достатньо згадати видатного польського криміналіста проф. Юліуша Макаревича (1872–1955), життєвий шлях якого тісно пов’язаний з Україною. Він народився м. Самборі, що на Львівщині, навчався в Яґелонському університеті в м. Кракові (1889–1894), з 1907 р. викладав в Університеті Яна Казімєжа у Львові (після 1939 р. – Львівський державний університет імені Івана Франка), де й залишився працювати аж до 1954 p., незважаючи на зміни кордонів Республіки Польща.
Необхідно також зазначити, що спеціальних монографічних порівняльних досліджень складів умисних вбивств за кримінальним правом Укарїни та Республіки Польща, як в Україні так і в Республіці Польща не проводилося.
Вищезазначене зумовлює необхідність проведення порівняльного аналізу складів умисного вбивства за кримінальним правом України та Республіки Польща, що певною мірою сприятиме розвитку української кримінально-правової науки, вдосконаленню кримінального законодавства України, правозастосувальної практики з метою зменшення помилок при кваліфікації умисних вбивств.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено в контексті пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр., затверджених Наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755, а також теми наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології «Актуальні проблеми вдосконалення українського законодавства та практики протидії злочинності» (Державний реєстраційний номер 0106 U 003641).
Мета і завдання наукового дослідження. Метою дослідження є порівняльний аналіз складів умисних вбивств за кримінальним правом України та Республіки Польща і вироблення на цьому тлі пропозицій щодо вдосконалення теоретичних положень, чинного кримінального законодавства та практики його застосування.
Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання:
- провести порівняльний аналіз поняття, ознак та видів умисного вбивства за кримінальним правом України та Республіки Польща
- дослідити спільні та особливі риси елементів основного складу умисного вбивства за кримінальним правом України та Республіки Польща.
- провести порівняльну характеристику кваліфікованих складів умисних вбивств за кримінальним правом України та Республіки Польща;
- порівняти привілейовані складів умисних вбивств за кримінальним правом України та Республіки Польща
- проаналізувати застосування кримінального законодавства при розгляді судами кримінальних справ про умисне вбивство в Україні та Республіці Польща;
- обґрунтувати теоретичні положення та практичні рекомендації, спрямовані на подальший розвиток науки кримінального права, вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.
Об’єктом дослідження є кримінально – правова охорона життя людини за кримінальним правом України та Республіки Польща.
Предметом дослідження є склади умисних вбивств за кримінальним правом України та Республіки Польща.
Методи дослідження були обрані відповідно до мети і завдань дослідження, з урахуванням його об’єкта та предмета. Методологічну основу складають положення та висновки доктрини кримінального права, вироблені на основі теорії пізнання. При проведенні дисертаційного дослідження використовувалися загально¬наукові та спеціальні методи. В основу дисертаційного дослідження покладено порівняльно-правовий метод, який використовувався з метою виявлення загального, подібного та відмінного при вивченні кримінального законодавства України та Республіки Польща про відповідальність за умисні вбивства, положень української та польської доктрини кримінального права що стосуються умисного вбивства. Формально-юридичний метод, який у поєднанні з методом логічного аналізу слугував аналізу норм кримінального законодавства України та Республіки Польща про відповідальність за умисні вбивства з позиції дотримання правил законодавчої техніки, конструювання диспозицій цих норм, сприяв виявленню недоліків у побудові останніх та формулюванню пропозицій щодо їх усунення. Метод моделювання використано при обґрунтуванні змін та доповнень до чинного КК України. Метод абстрагування застосовувався під час аналізу ознак складів умисних вбивств. При проведенні дослідження під час вивчення кримінальних справ, узагальнення судової практики, статистичних даних МВС України та поліції Республіки Польща використано також статистичний метод. Комплексне застосування названих методів дало можливість сформулювати низку нових, а також таких, що наділені істотними ознаками новизни наукових положень та пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України та правозастосовної практики.
Джерельною базою дисертації є Кримінальний кодекс України (далі – КК України), Кримінальний кодекс Республіки Польща, інше законодавство України та Республіки Польща, монографічна та інша спеціальна література. Законодавство та літературу враховано станом на 1 січня 2010 року.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали 225 кримінальних справ, що були розглянуті судами України та Республіки Польща протягом 1990–2009 років. Крім того, автором використано постанови Пленуму Верховного Суду України та вироки Найвищого Суду Республіки Польща.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, воно є першим в Україні спеціальним, монографічним, порівняльним дослідженням складів умисних вбивств за кримінальним правом України та Республіки Польща. В проведеному дослідженні обґрунтовано і сформульовано положення і висновки, які є новими для науки кримінального права або наділені істотними ознаками новизни.
Найбільш вагомими з числа теоретичних положень, рекомендацій, висновків і пропозицій, сформульованих у дисертації, є наступні:
вперше:
- доведено, що кримінальне законодавство України та Республіки Польща, в частині встановлення відповідальності за умисні вбивства, є подібними та в цілому, відповідають сучасним вимогам, щодо захисту життя людини. Відмінність нормативно-правового регулювання відповідальності за умисне вбивство у вказаних державах стосується окремих аспектів, причому законодавство кожної з цих держав має як переваги так і прогалини в порівнянні з законодавством іншої держави;
- встановлено, що перевагою кримінального законодавства України в порівнянні з законодавством Республіки Польща, в частині нормативно-правового регулювання відповідальності за умисне вбивство, є вищий ступінь диференціації кримінальної відповідальності за такі діяння в КК України;
- обґрунтовано, що кримінальне право Республіки Польща містить окремі розв’язання проблем кримінально–правового регулювання, які заслуговують на творче запозичення. Серед них, насамперед : визнання необхідності встановлення відповідальності за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах – «вчинення вбивства із застосуванням вогнепальної зброї», доповнивши відповідно п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, виокремлення самостійного складу злочину – «заподіяння смерті зі співчуття (Еутаназія)».
удосконалено:
- теоретичні підходи до розуміння поняття вбивства, пропонується визначити, вбивство як умисне, протиправне, насильницьке діяння, що посягає на життя іншої людини і заподіює їй смерть;
- розуміння поняття «відразу після пологів», що міститься в диспозиції ст. 117 КК України. Запропоновано змінити редакцію п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи», вказавши, що під поняттям «після пологів» слід розуміти період часу, що триває в продовж однієї доби після закінчення пологів;
- наукові ідеї щодо встановлення кримінальної відповідальності за умисні вбивства при обтяжуючих обставинах, що вчинені під впливом особливо низьких і засуджуваних мотивів. У зв’язку из цим обґрунтовано доцільність доповнення п. 14 ч. 2 ст. 115 КК України мотивами «етнітчого походження та ідеологічних переконань».
набули подальшого розвитку:
- положення про доцільність визнання людини предметом складу умисного вбивства;
- правило про ставлення у вину суб’єктові лише тих кваліфікуючих ознак умисного вбивства, які повністю охоплювалися його умислом;
- положення про необхідність заміни поняття «особа» поняттям «людина» в назві розділу другого Особливої частини КК України та у ст.ст. 115, 120 КК України, а також у назві та змісті постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоровя особи».
В результаті дослідження обґрунтовано низку пропозицій щодо вдосконалення чинного КК України та постанов Пленуму Верховного Суду України в частині регулювання відповідальності за умисні вбивства, текст яких викладений у висновках до роботи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:
- в галузі науково-дослідної діяльності – як підґрунтя для подальшого дослідження проблем кримінальної відповідальності за умисні вбивства;
- у правотворчій діяльності – при виробленні відповідних змін та доповнень до чинного КК України, що стосується відповідальності за злочини проти життя особи;
- у правозастосовній діяльності – при кваліфікації злочинів проти життя особи, а також при вироблені роз’яснень практики застосування законодавства про відповідальність за злочини проти життя особи Верховним Судом України;
- у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників, методичних матеріалів, при викладанні курсу «Кримінальне право України. Особлива частина» тощо.
Особистий внесок здобувача. Під час написання дисертації наукові розробки та ідеї, що належать автору даної дисертації у співавторстві з іншими авторами не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження обговорювалося на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології, міжкафедральному семінарі Львівського державного університету внутрішніх справ України. Теоретичні положення та висновки дисертації апробовані на: Міжнародних науково-практичних конференціях: «Сьомі осінні юридичні читання» (Хмельницький 2008 р.), «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (Луцьк 2009 р.), «Правова політика Української держави» (Івано-Франківськ, 2010 р.); Міжнародному симпозіумі «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи вдосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності» (Львів 2009 р.); Всеукраїнських наукових конференціях: «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (Львів 2008 р.; 2009 р.), «Актуальні проблеми кримінального права та кримінології» (Донецьк 2009 р.); звітній науковій конференції факультету з підготовки слідчих Львівського державного університету внутрішніх справ (Львів, 2009 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у п’яти наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, а також у восьми тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Вивчення монографічної та іншої спеціальної літератури, чинного кримінального законодавства України та Республіки Польща і практики його застосування, що стосується теми дисертаційного дослідження, дозволило зробити наступні висновки.
I. Актуальність теми кримінальної відповідальності за умисні вбивства за кримінальним правом України та Республіки Польща, що визначена у виступі до дисертації, повністю підтвердилась у ході проведеного наукового дослідження. По-перше, не дивлячись на достатньо високий рівень теоретичної розробки проблем кримінальної відповідальності в доктринах українського та польського кримінального права, встановлено, що низка теоретичних питань, що стосуються даної наукової проблематики, продовжують залишатися дискусійними або недостатньо дослідженими. Зокрема, це стосується поняття вбивства та його ознак, класифікації вбивств, розуміння поняття об’єктів складів умисних вбивств, предмета умисних вбивств, ознак об’єктивної та суб’єктивної сторін складів умисних вбивств, кримінально-правової кваліфікації умисних вбивств. По-друге, доведено потребу зміни назви розділу другого Особливої Частини КК України, а також відповідного удосконалення диспозицій окремих норм чинного КК України, зокрема, ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 115, ст.116, ст. 117, ст.118, ст. 119, ч. 1 ст. 120 КК України. По-третє, аналіз практики застосування норм чинного КК України при здійсненні кримінально-правової кваліфікації умисних вбивств дозволив прийти до висновку про доцільність уточнення окремих пунктів постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи», а також зміни її назви.
II. Порівняльний аналіз чинних КК України та Республіки Польща дозволив встановити що:
1. Кримінально – правова охорона життя людини в обох державах відповідає загалом сучасним вимогам суспільного життя;
2. У чинному КК України на відміну від КК Республіки Польща, зокрема: а) закріплено поняття вбивства; б) більше складів умисних вбивств при обтяжуючих обставинах – в ч. 2 ст. 115 КК України їх 14, а в артикулі 148 КК Республіки Польща – 8; в) відсутній склад умисного вбивства при пом’якшуючих обставинах «еутаназія»; г) дещо по іншому сформульовано склад умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання. Відповідно до ст. 116 КК України, стан сильного душевного хвилювання повинен виникнути раптово внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Відповідно ж до § 4 артикулу 148 КК Республіки Польща, стан сильного душевного хвилювання повинен бути виправданий обставинами. Cудова практика Республіки Польща не виключає можливість застосування насильства в стані сильного душевного хвилювання до третьої особи, хоча такі випадки визнаються винятком, а не правилом. Видається, що формулювання складу цього злочину у КК України є більш досконалим, оскільки чітко визначає причини виникнення у винної особи стану сильного душевного хвилювання. Формулювання ж «виправданий обставинами», що використовує польське кримінальне законодавство, є оціночним і викликає різнобій думок вчених щодо його розуміння; д) кримінальне законодавство як України так і Республіки Польща передбачає як привілейований склад злочину вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини. Ці два склади злочину мають як спільні, так і відмежувальні ознаки. Зокрема, як і польське, так і українське кримінальне законодавство суб’єктом цього злочину визнає жінку, яка народжує або народила дитину. Причиною виділення цього злочину в привілейований склад в обох випадках визнається особливий психічний стан жінки під час пологів, що зменшує здатність усвідомлювати свої дії чи керувати ними. Однак, український законодавець, на відміну від польського, поширює дії цього привілейованого складу злочину не лише на стан під час пологів, але й на стан після їх проведення. Вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини як за КК України, так і за КК Республіки Польща повинно бути обумовлене емоційною напругою, викликаною вагітністю та пологами, а також психічними процесами, що їх супроводжували. Однак, у диспозиції ст. 117 КК України, на відміну від диспозиції артикулу 149 КК Республіки Польща не вказано, що вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів повинно бути обумовлене особливим психічним станом винної особи;
3. У КК Республіки Польща, на відміну від КК України, зокрема: а) передбачено вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність за умисні вбивства – 15 років, а за КК України – 14 років (ст.ст. 115–117 КК України) та 16 років (ст. 118 КК України); б) передбачено вікову неосудність. Відповідно до § 2 артикулу 10 КК Республіки Польща, обставини справи, ступінь розвитку неповнолітнього, умови його виховання мають свідчити, що доцільність притягнення його до кримінальної відповідальності, особливо коли виховні заходи, вжиті раніше до нього, не мали належного впливу; в) закріплений склад умисного вбивства при пом’якшуючих обставинах «еутаназія». В Україні такі діяння, залежно від обставин справи, кваліфікуються за ч.1 або 2 ст.115 КК; г) відсутній склад умисного вбивства при пом’якшуючих обставинах – умисне вбивство при перевищені меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. В Республіці Польща такі вбивства, залежно від обставин справи, кваліфікуються за артикулом 148 КК, як просте вбивство, або вбивство при обтяжуючих обставинах. У випадку перевищення меж необхідної оборони, особливо коли винна особа застосувала спосіб оборони не співрозмірний до нападу, суд може застосувати надзвичайне пом’якшення покарання, або навіть відмовитися від його застосування. Крім того, суд повинен відмовитися від застосування покарання якщо перевищення меж необхідної оборони було наслідком страху або душевного хвилювання, виправданого обставинами справи; д) є більш суворими покарання, що передбачені чинним КК, за умисні вбивства: 1) основний склад умисного вбивства (§ 1 артикулу 148 КК) – позбавлення волі на строк від 8 до 25 років, або довічне позбавлення волі, а за КК України – позбавлення волі на строк від 7 до 15 років; 2) вбивство при обтяжуючих обставинах (§ 2, § 3 артикулу 148 КК) – позбавлення волі на строк від 12 до 25 років або довічне позбавлення волі, а за КК України – позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі і крім цього – конфіскація майна у випадку вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів; 3) умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (§ 4 артикулу 148 КК) – позбавлення волі на строк від 1 до 10 років, а за КК України (ст. 116) – обмеженням волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк; 4) умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (артикул 149 КК) – позбавлення волі на строк від 3 місяців до 5 років, а за КК України (ст. 117) – обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк.
4. Подібними або близькими як в кримінальному законодавстві так і в доктрині кримінального права обох держав є: а) поняття вбивства; б) оцінка умисного вбивства як тяжкого чи особливо тяжкого злочину; в) визнання суб’єктом вбивства фізичної особи і невизнання суб’єктом вбивства юридичної особи, не дивлячись на те, що суб’єктом ряду злочинів за КК Республіки Польща може бути і юридична особа; г) класифікація умисних вбивств на три основних види: 1) основний склад умисного вбивства (просте вбивство); 2) умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; 3) умисне вбивство при пом’якшуючих обставинах; д) виокремлення в доктринах українського і польського кримінального права загальних видів вбивств та спеціальних видів вбивств. В українському кримінальному праві до загальних видів вбивства відносять вбивства, де життя людини є єдиним безпосереднім об’єктом злочину чи основним безпосереднім об’єктом злочину. До їх числа в українському кримінальному праві відносять вбивства, передбачені ст.ст. 115–118 КК України, а в польському кримінальному праві – вбивства, передбачені артикулами 148–150 КК. До спеціальних видів відносять вбивства, де життя людини є додатковим безпосереднім об’єктом злочину, який, однак, є пріоритетним об’єктом кримінально-правової охорони, оскільки саме для охорони життя конкретних категорій потерпілих були створені відповідні спеціальні норми. В КК України спеціальними видами вбивств є посягання на життя державного діяча (ст. 112 КК України), посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК України); посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379 КК України); посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги (ст. 400 КК України); опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків, якщо вони були пов’язані з умисним вбивством цих осіб (ч. 4 ст. 404 КК України); посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443 КК України).
У польському кримінальному праві можна виділити три спеціальних види вбивств: 1) це вбивство військовополонених; 2) вбивство поранених; 3) вбивство військових капеланів під час ведення бойових дій всупереч нормам міжнародного права (§ 1 артикул 123 КК Республіки Польща);
5. В українській та польській доктрині кримінального права дискусійними та нетотожними є:
а) розуміння об’єкта умисних вбивств (предмета кримінально-правової охорони в Республіці Польща)
б) визнання людини предметом злочину в кримінальному праві України та «предметом виконавчим» в польському кримінальному праві;
в) трактування обов’язкових ознак об’єктивної сторони складу вбивства: 1) суспільно – небезпечного діяння; 2) суспільно – небезпечних наслідків; 3) причинового зв’язку між суспільно – небезпечним діянням винного та суспільно – небезпечними наслідками у виді смерті іншої людини.
III. У процесі даного дисертаційного дослідження обґрунтовано доцільність: 1) внесення наступних змін до чинного КК України:
а) назву другого розділу Особливої Частини КК України викласти так: «Злочини проти життя та здоров’я людини», а також виключити з п.п. 1 і 5 ч. 2 ст. 115 і ст. 120 КК термін «особа», замінивши його терміном «людина»;
б) змінити редакцію ч. 1 ст. 115 КК України, визначивши в ній вбивство як умисне, протиправне, насильницьке діяння, що посягає на життя іншої людини і заподіює їй смерть;
в) доповнити п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України новою кваліфікуючою ознакою, передбачивши посилення відповідальності за умисне вбивство з застосуванням вогнепальної зброї, та викласти його в такій редакції: «вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб або із застосуванням вогнепальної зброї»;
г) удосконалити п. 14 ч. 2 ст. 115 КК України, виклавши його в наступній редакції: «з мотивів расизму, етнічного чи національного походження, релігійних чи ідеологічних переконань потерпілого»;
д) виключити з назв та диспозицій ст.ст. 115, 116, 117, 118 КК України термін «умисне», а в назві та диспозиції ст. 119 КК України термін «вбивство» замінити на «заподіяння смерті»;
е) доповнити диспозицію ст. 117 КК України вказівкою на обстановку вчинення цього злочину, а саме: вчинення його під впливом пологів;
є) доповнити диспозицію ч. 1 ст. 120 КК України, передбачивши відповідальність за доведення до самогубства способом обману;
ж) доповнити КК України ст. 1181 «Заподіяння смерті зі співчуття (еутаназія)» в такій редакції «Заподіяння смерті людині, що хворіє на невиліковну хворобу і у зв’язку з цим переживає нестерпні фізичні або психічні страждання, на її однозначно чітку наполегливу вимогу та під впливом співчуття до неї з метою позбавити її страждань», –
карається…»
2) внесення таких змін до постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров’я особи»:
а) у назві даної постанови та у її тексті замінити термін «особа» терміном «людина»;
б) уточнити ч. 1 пункту 6 Постанови вказівкою на ставлення у вину суб’єктові вбивства лише тих кваліфікуючих ознак, які охоплювалися його умислом, виклавши її в такій редакції: «Під вбивством малолітньої дитини (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України) розуміється умисне позбавлення життя особи, якій не виповнилося 14 років. Ця кваліфікуюча ознака наявна тоді, коли винний достовірно знав, що потерпілий є малолітнім», виключивши, таким чином, можливість кваліфікації за цим пунктом ст. 115 КК України вбивств, вчинених через необережність;
в) доповнити п. 21 постанови визначенням поняття «після пологів» та викласти її так: «Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини слід кваліфікувати за ст. 117 КК України, якщо воно вчинене під час пологів або протягом доби після них. Вчинення цих дій через добу або більше після пологів, за відсутності кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК України, тягне відповідальність за ч. 1 зазначеної статті».
Таким чином, проведене дисертаційне дослідження дало можливість заповнити ряд прогалин у вітчизняній кримінально – правовій науці, показало перспективність подальших компаративістських досліджень в царині кримінального права.
Набутий досвід порівняння кримінального законодавства України та Республіки Польща в частині регламентації відповідальності за умисні вбивства дає підстави вважати перспективним проведення відповідного аналізу щодо інших кримінально – правових інститутів, а також детального порівняння кримінального кодексу України з законодавчими актами інших держав. Це дасть змогу сформулювати додаткові пропозиції щодо подальшого вдосконалення вітчизняного кримінального законодавства та практики його застосування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраменко О.В. Питання кваліфікації умисного вбивства, вчиненого одночасно при перевищенні меж необхідної оборони та у стані сильного душевного хвилювання / О.В. Авраменко // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. – № 3–4 (7–8). – С. 226–230.
2. Авраменко О.В. Стан сильного душевного хвилювання за кримінальним правом України: [монографія] / О.В. Авраменко. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. – 244 с.
3. Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни по действующему законодательству союзных республик / М.К. Аниянц. – М.: Юридическая литература, 1964. – 243 с.
4. Антонян Ю.М. Насилие среди осужденных / [Ю.М. Антонян, И.Б. Бойко, В.А. Верещагин]; под ред. Антоняна Ю.М.; МВД РФ. ВНИИ. – М., 1994. – 117 с.
5. Антонян Ю.М. Преступное поведение и психические аномали / Ю.М. Антонян, С.В. Бородин. – М.: Наука, 1988. – 208 с.
6. Астахова В. Эвтаназия: за и против / В. Астахова // Здравохранение. – 2001. – №1. – С. 28–29.
7. Бабий Н.А. Уголовное право Республики Беларусь. Общая часть: [конспект лекций] / Н.А. Бабий. – Минск: Тесей, 2000. – 288 с.
8. Байлов А.В. Кримінальна відповідальність за посягання на життя та здоров’я особи, вчинені в стані сильного душевного хвилювання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право, кримінологія; кримінально-виконавче право» / А.В. Байлов. – Харків, 2004. – 20 с.
9. Баулін Ю.В. Протиправність як ознака вбивств / Ю.В. Баулін // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: матер. наук.-практ. конф. (Харків, 22–23 квітня 2004 р.) / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – К.–Х.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 18–19.
10. Бахур В.Т. Эмоци: плюсы и минусы / В.Т. Бахур. – М.: Знание, 1975. – 95 с.
11. Белоконев В.Н. Чему причиняют вред преступления? Спорные вопросы уголовного права / В.Н. Белоконев // Юридическая практика. – 2000. – № 23(129). – 8 июня. – С. 11.
12. Белокуров О.В. Квалификация убийства, ст. 105 УК РФ: [учебное пособие] /О.В. Белокуров. – М.: ИГ «Юрист», 2004. – 252 с.
13. Беляев В.Г. Вопросы квалификаци убийств: [учебное пособие] / В.Г. Беляев, Н.М. Свидло. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1984. – 60 с.
14. Беляев Н.А. Объект преступления / Н.А. Беляев // Курс советского уголовного права: в 5 т. / [Отв. ред. Н.А. Беляев]. – Л.: Ленинградский государственный университет им. А.А. Жданова, 1968. – Т. 1: Общая часть. – 1968. – С. 86–105.
15. Беспалько А. Детоубийство / А. Беспалько // Еженедельник советской юстици. – 1927. – № 20. – С. 5–12.
16. Бєлоконєв В. Чому злочин заподіює шкоду? Спірні питання кримінального права / В. Бєлоконєв // Закон і бізнес. – 1999. – № 32. – 7 серпня. – С. 14.
17. Бойко А.И. Преступное бездействие / А.И. Бойко. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 320 с.
18. Борзенков Г.Н. Квалификация преступлений против жизни и здоровья: [учебно-практическое пособие] / Г.Н. Борзенков. – М.: Зерцало-М, 2005. – 144 с.
19. Борисов В.И. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификаци / В.И. Борисов, В.Н. Куц. – Харьков: Консум, 1995. – 104 с.
20. Бородин С. Уголовно-правовые вопросы эвтанази / С. Бородин, В. Глушков // Советская юстиция. – 1992. – №9/10. – С. 34.
21. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни / С.В. Бородин. – М.: Юридическая литература, 1977. – 239 с.
22. Бородин С.В. Квалификация убийств по действующему законодательству / С.В. Бородин. – М.: Юридическая литература, 1966. – 252 с.
23. Бородин С.В. Ответственность за убийство: квалификация и наказание по российскому праву / С.В. Бородин. – М.: Юристъ, 1994. – 246 с.
24. Бородин С.В. Преступления против жизни / С.В. Бородин. – М.: Юристъ, 1999. – 356 с.
25. Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину / Я.М. Брайнін. – К.: Київський державний університет імені Тараса Шевченка, 1964. – 168 с.
26. Брич Л.П. Розмежування складів злочинів, спільною ознакою яких є суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті людини / Л.П. Брич // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2008. – Вип. 46. – С. 178–192.
27.