УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ МВС УКРАЇНИ ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК СКОРО-ЧЕНЬ................................................................................
ВСТУП ...........................................................................................................
......5
......6
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ДІЯ-ЛЬНІСТЮ СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ МВС УКРАЇНИ ПО БО-РОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ................................

....21
1.1 Зміст управління діяльністю спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю ........................................
....21
1.2. Принципи управління діяльністю спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю ..................................... .
....42
1.3. Функції управління діяльністю спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю..........................................
....59
1.4. Форми управління діяльністю спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.........................................
....77
1.5. Методи управління діяльністю спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю..........................................
....87
1.6 Розвиток та наукова розробка управління діяльністю спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю………………………………………………………

....95
Висновки до першого розділу.................................................................... ....
РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ МВС УКРАЇНИ ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІС-ТЮ................................................................................
2.1. Інформаційно-аналітична робота в діяльності спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинніс-тю..............
2.2. Організація планування в спеціальних підрозділах по боро-тьбі з організованою зло-чинністю.........................................................
2.3. Організація як функція управління діяльністю спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою зло-чинністю................
2.4. Забезпечення взаємодії і координації в діяльності спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю................
2.4.1. Забезпечення взаємодії з органами досудового розслі-дування.....................................................................
2.4.2. Забезпечення взаємодії і координації діяльності ін-ших служб, підрозділів органів внутрішніх справ у боротьбі з організованою злочинністю..........................
2.4.3. Забезпечення взаємодії з іншими правоохоронними і контролюючими органа-ми.............................................
2.4.4. Забезпечення взаємодії з населен-ням...............................

2.5. Контроль та нагляд за діяльністю спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинніс-тю..........................................
2.6. Досвід США в організації боротьби з організованою злочинні-стю....................................................................................………….
Висновки до другого розділу........................................................................ ....
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА І РОБОТА З ПЕРСОНАЛОМ СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ МВС УКРАЇНИ ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ: ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕН-НЯ....................................................................................................................
3.1. Структура спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю .............................................................................
3.2. Штатна чисельність персоналу спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю .............……………………
3.3. Підбір, підготовка і розстановка персоналу в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинніс-тю............…….
3.4. Наукова організація праці в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю ......................................……...
Висновки до третього розділу...................................................................... ....
РОЗДІЛ 4. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВ-ЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ МВС УКРАЇНИ ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІС-ТЮ...................
4.1. Нормативно-правове забезпечення управління діяльністю спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинніс-тю....................................................................................…………...
4.2. Правотворча, правозастосовча і правоохоронна діяльність в управлінні спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою зло-чинністю...................................................……………...
4.3. Правове забезпечення статусу суб'єктів управління діяльністю спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочин-ністю.....................................................................................
4.4. Організаційно-правове забезпечення міжнародного співробітництва спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою зло-чинністю............................................................
Висновки до четвертого розділу.................................................................. ....
ВИСНОВКИ...................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕ-РЕЛ......................................................
ДОДАТКИ .....................................................................................................

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Організована злочинність – це най-складніше і найнебезпечніше антисуспільне явище, яке не має державних кор-донів і масштаби якого у сучасних умовах розвитку України становлять реа-льну загрозу державі і суспільству. Характерними її рисами є: вторгнення в економіку держави і перетворення її на тіньову економіку; поширення контролю організованих злочинних угруповань і організацій над діяльністю банків і фінансово-кредитних систем, інвестиційними надходженнями, приватизаційними процесами; втручання у митну справу; пристосування і втручання в розвиток ринкових відносин; блокування ефективних процесів реформ; встановлення контролю над прибутковими видами злочинної діяльності (наркобізнес, проституція, азартні ігри, нелегальна торгівля зброєю, контрабанда, крадіжки і контрабанда автотранспорту, незаконна міграція і торгівля людьми, трансплантація людських органів та ін.); проникнення в органи державної влади та правоохоронні органи; зрощення з міжнародною злочинністю тощо. Про це свідчать статистичні дані МВС України. Тільки протягом 2003 року виявлено 634 організовані злочинні групи і злочинні організації, серед яких: загальнокримінальної спрямованості - 450; економічної спрямованості - 184; з корумпованими зв’язками - 26; з міжнародними зв’язками - 32; у сфері зовнішньоекономічної діяльності - 12; у фінансово-кредитній системі – 42; у сфері приватизації –5; у паливно-енергетичному комплексі – 25; в АПК – 23; у металургійній про-мисловості – 12; сформовані на етнічній основі – 18. Цими групами вчинено 6159 злочинів, із них: загальнокримінальної спрямованості – 4628; економічної спрямованості – 1531. Серед виявлених злочинів 4792 тяжких та особливо тяжких.
Розповсюдження і активізація організованої злочинності створили ситуацію, яка потребує невідкладних організаційно-правових заходів, реформування галузевого управління, прийняття інших дійових заходів щодо її подолання. Спроби звести радикальні переміни в діяльності спеціальних підрозділів БОЗ до вирішення дрібних, другорядних питань, необхідних результатів не принесуть. Необхідна науково обґрунтована концепція глобальних змін в управлінні діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ, які повинні базуватися на чіткому визначенні цілей, завдань, функцій, компетенції і повноважень суб’єктів управління, визначенні місця і статусу спеціальних підрозділів БОЗ у системі МВС України, їх співвідношення з іншими службами, підрозділами ОВС, іншими правоохоронними і контролюючими органами.
Необхідність суттєвих змін в управлінні діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ, приведення його у відповідність із новими умовами і завданнями сучасного етапу розвитку суспільства, потребує розпочати теоретичні дослідження галузевих управлінських проблем. Зміна існуючих і побудова нових структур без наукового дослідження неможлива: спеціальні підрозділи БОЗ повинні розвиватися тільки на науковій основі. Успіх наукових розробок забезпечується тим, що сьогодні загальна теорія управління, юридичні науки, що вивчають протидію організованій злочинності, практика накопичили значний обсяг інформації, яку можна використовувати під час розроблення складних, специфічних проблем управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ, поставити і вирішити питання, які в сукупності можуть скласти новий перспективний напрямок у науці управління.
Окремим аспектам проблеми присвячені наукові праці вчених України та інших держав СНД: В.Б. Авер’янова, М.І.Анурфрієва, Г.В.Атаманчука, Л.В. Багрій-Шахматова, О.М.Бандурки, Д.М.Бахраха, Ю.П.Битяка, Г.М. Би-рюкова, В.Т.Білоуса, А.С.Васильєва, А.Н.Волобуєва, В.М.Гаращука, В.О. Глушкова, І.П.Голосніченка, О.І.Гурова, Є.В.Додіна, Е.О.Дідоренка, Л.І. Долгової, О.Ф.Долженкова, О.О. Дульського, А.П.Закалюка, Г.Г.Зуйкова, Р.А. Калюжного, В.Є.Караханова, П.Керженцева, С.В.Ківалова, Л.В.Коваля, І.П. Козаченка, В.К.Колпакова, А.Т.Комзюка, Я.Ю.Кондратьєва, А.П. Коренєва, М.В. Корнієнка, Ю.Ф.Кравченка, В.В.Крутова, Є.Б.Кубка, Ю.Д. Кунєва, В.К. Лисиченка, О.М.Литвака, С.С.Лукаша, Н.П.Матюхіної, Н.Р.Нижник, В.С. Овчинського, С.С. Овчинського, В.С.Основіна, О.І.Остапенка, В.П. Пєткова, В.М.Плішкіна, О.П. Рябченко, В.М.Самсонова, І.В. Сервецького, Л.А.Сидорчука, В.Ф. Сіренка, О.П. Снігерьова, М.П. Стрельбицького, Ю.А. Тихомирова, Г.А. Туманова, О.Г. Фролової, В.В. Цвєткова, В.К. Шепітька, В.К.Шкарупи та багатьох інших, але наявності цих досліджень боротьби з організованою злочинністю недостатньо, оскільки вказані автори досліджували окремі проблеми державного і відомчого управління, кримінально-правові, кримінологічні, психологічні, оперативно-розшукові та інші галузево-значущі аспекти. Проблеми управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ, які відіграють значну роль у боротьбі з організованою злочинністю, комплексно не досліджувалися.
Враховуючи значимість діяльності спеціальних підрозділів БОЗ, Президентом України в Указі від 6 лютого 2003 року № 84 “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією” висунув завдання докорінного підвищення їх діяльності, що передбачає пошук найбільш ефективного управління ними. Це актуалізує необхідність систематизації знань про управління спеціальними підрозділами БОЗ.
Управління діяльністю системи спеціальних підрозділів БОЗ має як загальні якості, які стосуються будь-якого управління, так і специфічні, які відрізняють його від управління іншими системами. Ключовою проблемою управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ є вдосконалення їх функ-ціональної та організаційної структури, активізація людських можливостей (людського фактора), покращення підбору, навчання і розстановки персоналу, організації і ритмічності їх діяльності, удосконалення нормати-вно-правового забезпечення.
Актуальність дослідження викликана необхідністю вдосконалення управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ, і, як кінцевий результат - покращення боротьби з організованою злочинністю. Адже успішне виконання завдань і функцій, визначених державою і МВС України для спеціальних підрозділів БОЗ, безпосередньо залежить від належного рівня організації системи управління цими підрозділами, характерною особливістю якої є їх динамічний розвиток.
Наукова і практична значимість визначених проблем, відсутність присвячених їм комплексних досліджень і зумовили тему даного дисертаційного дослідження і її розроблення автором.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблематика дисертаційного дослідження має безпосереднє відношення до Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 року № 456; узгоджується з Концепцією боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. № 367; Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000р. № 1376; Указом Президента України від 6 лютого 2003 р. № 84 “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”; Указом Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143 “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”; п.6 роз. 4 Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002–2005 роки, затвердженої наказом МВС України № 635 від 30.06.2002 р.; планами науково-дослідної роботи Національного університету внутрішніх справ і Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ на 2001 – 2005 роки.
Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є визначення сутності та системи управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ МВС України, розроблення пропозицій і рекомендацій щодо його вдосконалення, а також впровадження наукових здобутків у практику їх діяльності.
Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
– здійснити системно-структурний аналіз сучасного стану управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ і розкрити його принципи, функції, форми та методи;
– визначити і розкрити функціональну структуру управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ;
– розглянути організаційну структуру спеціальних підрозділів БОЗ та подати пропозиції щодо її оптимізації;
– здійснити аналіз форм і методів роботи з персоналом у спеціальних підрозділах БОЗ і подати пропозиції щодо активізації людського фактора;
– проаналізувати порядок підбору, навчання і розстановки персоналу в спеціальних підрозділах БОЗ і визначити шляхи їх удосконалення;
– визначити стан та рівень нормативно-правового забезпечення управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ та подати пропозиції щодо його вдосконалення;
– розкрити зміст і значущість правотворчої, правозастосовчої і правоохоронної діяльності в управлінні діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ та подати пропозиції по її удосконаленню;
– визначити правовий статус суб’єктів управління діяльністю спеціаль-них підрозділів БОЗ;
– сформулювати пропозиції щодо використання зарубіжного досвіду організаційно-правового забезпечення боротьби з організованою злочинністю та управління підрозділами, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю;
– визначити систему нормативно-правового забезпечення міжнародного співробітництва спеціальних підрозділів БОЗ.
Об’єкт дослідження становлять суспільні відносини у сфері управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ МВС України.
Предметом дослідження є організаційно-правові аспекти управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ МВС України.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використовувався загальний діалектичний метод наукового пізнання дійсності, спеціальні теоретичні та емпіричні методи дослідження.
Історично-правовий метод дозволив показати розвиток і становлення управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ (підрозділ 1.6), витоки і розвиток нормативно-правових актів, які регулюють управління цими підрозділами (розділ 4); порівняльно-правовий метод застосовувався в процесі порівняння нормативно-правових актів і практики їх використання в управлінні діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ, що дозволило внести пропозиції з удосконалення нормативно-правової бази (розділ 4); системно-структурний метод застосовувався при дослідженні принципів, функцій, форм і методів управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ, їх функціональної і організаційної структур (підрозділи 1.1-1.5; 2.1-2.6; 3.1-3.4), а логіко-семантичний метод дозволив поглибити їх понятійний апарат. Для визначення штатної чисельності персоналу спеціальних підрозділів БОЗ використовувався дослідно-статистичний і розрахунково-аналітичний метод (підрозділ 3.2). При вирішенні інших завдань дослідження застосовувалися соціологічні методи: спостереження, анкетування (опитування), аналіз документів. Узагальнено практику діяльності спеціальних підрозділах БОЗ МВС України.
Для вирішення поставлених у дисертації проблем широко використовувалися положення Конституції України, законодавчі акти, укази і розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови пленуму Верховного Суду України, відомчі нормативні акти, міжнародно-правові документи з питань боротьби з організованою злочинністю, філософська, соціологічна та інша література.
За темою дослідження використані наукові праці вітчизняних і зарубіж-них, зокрема російських, авторів, а також особистий досвід роботи автора в спеціальних підрозділах БОЗ, матеріали з питань організації боротьби з організованою злочинністю в США, зібрані під час службового відрядження в порядку обміну досвідом роботи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в даному дисертаційному досліджені вперше в Україні проведено комплексне, системне дослідження управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ МВС України. На підставі проведеного дослідження запропоновано рішення, які спрямовані на вдосконалення управління діяльністю цих підрозділів. Сукупність положень, висновків і рекомендацій, які містить дисертаційне дослідження створює новий напрямок у теорії управління, цілісне, самостійне і перспективне дослідження однієї із систем управління, що має важливе соціальне значення. До найбільше вагомих і значущих результатів дослідження, які характеризують особистий внесок автора в розробку зазначеної проблеми, належать такі:
– уперше обґрунтовано низку положень і висновків, які дають підстави розглядати управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ МВС України як самостійну, таку що має свою специфіку, систему;
– визначено управлінські структури спеціальних підрозділів БОЗ, їх роль та місце в системі МВС України; подальшого розвитку набуло визначення їх завдань, функцій, компетенції і повноважень;
– уперше визначено і розкрито зміст функціональної структури управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ МВС України, специфіку основних функцій галузевого управління, обґрунтовано порядок і методику їх здійснення, нормативно-правового регулювання;
– сформульовано пропозиції щодо подальшого вдосконалення організаційної структури спеціальних підрозділів БОЗ МВС України;
– уперше визначено роль, місце і значення роботи з персоналом у сис-темі спеціальних підрозділів БОЗ і запропоновано заходи щодо підбору, на-вчання, розстановки персоналу, визначення їх штатної чисельності, ряд інших заходів, які можуть забезпечити системність роботи з персоналом;
– набули подальший розвиток напрямки підвищення ефективності діяльності спеціальних підрозділів БОЗ, серед яких основне місце відводиться розробленню і впровадженню цілеспрямованих заходів щодо наукової організації управління і праці;
– набула подальший розвиток система нормативно-правового забезпечення діяльності спеціальних підрозділів БОЗ і внесено ряд пропозицій щодо вдосконалення державного та відомчого регулювання їх діяльності;
– з нових позицій визначено і розкрито правотворчу, правозастосовчу і правоохоронну діяльність в управлінні спеціальними підрозділами БОЗ;
– удосконалено визначення правового статусу суб’єктів управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ;
– отримало подальший розвиток організаційно-правове забезпечення міжнародного співробітництва спеціальних підрозділів БОЗ;
– визначено і обґрунтовано ряд рекомендацій правового і організацій-ного характеру, спрямовані на вдосконалення управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ.
Практичне значення одержаних результатів. У дисертації обґрунтовано науково-практичну концепцію управління спеціальними підрозділами БОЗ МВС України, яка має важливе значення як для подальшого розвитку теорії, так і для вдосконалення практичної діяльності цих підрозділів. Практичне значення роботи визначається рельєфно вираженим прикладним аспектом, який полягає в наявності рекомендацій, спрямованих на підвищення рівня управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ, і, як наслідок, оптимізацію вирішення завдань, що стоять перед ними по досягненню мети в боротьбі з організованою злочинністю. Сформульовані висновки і пропозиції дозволили виявити ті джерела вдо-сконалення управління, які до цього використовувалися не в повній мірі, забезпечити усунення в них вузьких місць, виявити фактори, на основі яких слід виробити заходи щодо підвищення ефективності управлінських рішень і діяльності спеціальних підрозділів БОЗ.
Напрацьовані в процесі дисертаційного дослідження матеріали використані при: підготовці проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України; внесення змін і доповнень до Законів України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про боротьбу з корупцією” та “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом”; систематизації нормативних актів МВС України та виданні замість дрібних, іноді суперечливих нормативних актів комплексних; підготовці нового Положення про ГУБОЗ МВС України та розробленні Типового положення про спеціальні підрозділи БОЗ; внесенні змін до організаційної структури ГУБОЗ МВС України; виробленні критеріїв оцінки діяльності спеціальних підрозділів БОЗ; підготовці Програми вдосконалення оперативно-службової діяльності УБОЗ УМВС України в Одеській області по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією; підготовці загальних та спеціальних планів ГУБОЗ МВС України, УБОЗ УМВС України в Одеській області, ВБОЗ УМВС України на Одеській залізниці; підготовці навчальних програм, лекцій та інших навчально-методичних матеріалів Національного університету внутрішніх справ і Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ з курсів “Управління в органах внутрішніх справ”, “Адміністративне право”, “Оперативно-розшукова діяльність ОВС”, “Взаємодія органів внутрішніх справ з органами державного управління і населенням”, “Організація розкриття і розслідування злочинів на транспорті”, “Пріоритетні напрямки діяльності кримінальної міліції ОВС на транспорті”, “Теорія і практика оперативно-розшукової діяльності на транспорті”, “Організація оперативно-розшукової діяльності на пріоритетних напрямках боротьби зі злочинністю”, “Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю”. Достовірність використання наукових розробок підтверджується актами впровадження.
Наукове і практичне значення роботи полягає також і в тому, що теоретичні положення і практичні рекомендації, які знайшли своє відображення в дисертації, можуть і в подальшому використовуватися: у наукових розробках, спрямованих на вдосконалення управління у сфері боротьби з організованою злочинністю; удосконаленні нормативно-правової бази, що регламентує діяльність у сфері боротьби з організованою злочинністю; оптимізації управлінської практики і організаційної структури спеціальних підрозділів БОЗ МВС України; підготовці підручників, навчально-методичних посібників та інших навчально-методичних матеріалів для навчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій уперше, у вітчизняній юридичній науці, обґрунтовано низку положень і висновків, що дають підстави розглядати управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ МВС України як самостійну, таку що має свою специфіку, систему. Багато інших питань викладено по-новому з урахуванням сучасного стану і розвитку управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ МВС України.
Окремі положення дисертації викладені у колективних виданнях: монографії “Організаційно-правові засади боротьби з крадіжками вантажів на об’єктах залізничного транспорту” загальним обсягом 7,7 друкованих аркушів (особистий внесок здобувача - 30 %); гл. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення: науково-практичний коментар, обсягом 5,2 друкованих аркушів (особистий внесок здобувача - 50 %); навчальному посібнику “Тактика і методика затримання правопорушників на об’єктах залізничного транспорту” обсягом 2,2 друкованих аркушів (особистий внесок здобувача - 50 %); в одній науковій статті “Дотримання законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності” обсягом 0,33 друкованих аркушів (особистий внесок здобувача - 80 %); у двох наукових доповідях: “Підбір та підготовка фахівців для оперативних підрозділів ОВС” обсягом 0,2 друкованих аркушів (особистий внесок здобувача - 90 %) та “Доктринальні засади щодо Концепції реформування адміністративного пра-ва” обсягом 0,2 друкованих аркушів (особистий внесок здобувача - 40 %).Ідеї та розробки співавторів у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки ди-сертаційного дослідження оприлюднені в доповідях дисертанта, які отримали підтримку і опубліковані в матеріалах міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференцій, семінарів тощо, зокрема: “Конституція України – основа модернізації держави та суспільства” (Харків, 2001); “Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення” (Одеса, 2002); “Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції” (Київ, 2003); “Проблеми правового і соціального захисту працівників органів внутрішніх справ” (Київ, 2003); “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (Одеса, 2003); “Корупція в економіці: регіональні та галузеві тенденції, проблеми протидії” (Одеса, 2003); “Проблеми взаємодії територіальних і транспортних органів внутрішніх справ у попередженні та розкритті злочинів” (Львів, 2003); “Протидія відмиванню “брудних” коштів та фінансуванню тероризму: громадська підтримка та контроль” (Київ, 2003); “Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю і контрабандою” (Київ, 2003); “Актуальні проблеми розбудови кримінально-процесуального судочинства” (Херсон, 2003); “Криміногенна ситуація на півдні України: особливості та проблеми стримання” (Одеса, 2003); “Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті” (Одеса, 2003); “Проблеми підвищення ефективності протидії нелегальному обігу наркотичних та психотропних речовин: вітчизняний та міжнародний досвід” (Дніпропетровськ, 2003); “Впровадження новітнього законодавства та нових форм роботи в практичну діяльність правоохоронних органів” (Харків, 2003); “Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми” (Харків, 2003); “Участь громадськості в охороні громадського порядку” (Одеса, 2003); на щорічних науково-методичних конференціях, засіданнях вченої ради, кафедр спеціальних дисциплін Національного університету внутрішніх справ та Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (2001-2004 рр.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано дві монографії, один навчальний посібник, одна глава та одна стаття у двох наукових видання, 30 наукових статей у фахових виданнях та 8 доповідей (виступів) у матеріалах міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференцій, семінарів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження проблем управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ МВС України і експериментальна перевірка основних положень дисертації в практичній діяльності цих підрозділів та у навчальному процесі вищих навчальних закладів МВС України дозволяють сформулювати ряд теоретичних висновків і запропонувати науково-практичні рекомендації з удосконалення управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ МВС України, зокрема:
1. Здійснюючи системно-структурний аналіз сучасного стану управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ МВС України, розкриваючи його принципи, функції, форми та методи, спеціальні підрозділи БОЗ визначаються як цілісна регульована система, якій властива внутрішня організація, обумовлена специфічною взаємодією елементів, що її утворюють, єдиним процесом управління, наявністю зворотних зв'язків і взаємодій із зовнішнім середовищем.
2. Функціональна структура управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ визначається п’ятьма взаємозалежними, але різними за змістом функціями: 1) інформаційно-аналітичною; 2) плануванням; 3) організаційною; 4) взаємодією і координацією; 5) контролем, здійснення яких потребує певного вдосконалення на всіх рівнях управління, а саме:
– інформаційно-аналітична робота повинна здійснюватися комплексно, з використанням методики роботи з інформацією. Необхідно підвищувати її якість і прогностичну спрямованість; визначити обсяг надання необхідної інформації суб’єктам різних рівнів управління; інтенсивно використовувати технічні можливості і передові технології;
– планування в спеціальних підрозділах БОЗ має розпочинатися з глибокого комплексного аналізу боротьби з організованою злочинністю і пропозицій підлеглих. Загальні плани ГУБОЗ, УБОЗ і ВБОЗ пропонується складати на рік, а в їх структурних підрозділах на квартал;
– з метою упорядкування виконання однотипних функцій пропонується службову діяльність працівників врегулювати комплексними нормативними розпорядженнями, побудованими з урахуванням умов найбільш типових ситуацій;
– для забезпечення належної взаємодії і координації всіх служб, підрозділів ОВС, інших правоохоронних і контролюючих органів, уникнення надмірного, часто не заснованого на нормативно-правових актах впливу одних органів (підрозділів) на діяльність інших, необхідно чітко визначити функції, компетенцію і повноваження органів (підрозділів), спільна діяльність яких постійно узгоджується, і визначити відповідальність за неналежне їх виконання чи порушення однією стороною повноважень іншої сторони. Пропонується в інших міністерствах і відомствах за поданням ГУБОЗ МВС України вводити посади помічників керівників відповідних міністерств і відомств з питань взаємодії в боротьбі з організованою злочинністю. Таку посаду необхідно ввести і в ГУБОЗ. До управлінської діяльності пропонується залучати як консультантів чи радників пенсіонерів спеціальних підрозділів БОЗ, вчених у галузі управління, кафедри відомчих навчальних закладів. Для отримання інформації від населення пропонується зробити кімнати збору інформації з постійними працівниками і необхідною апаратурою, розвивати встановлення телефонів довіри, використовувати новітні технології, серед яких провідне місце посідає мережа Інтернет. Для радикальної зміни ситуації щодо отримання інформації від населення, необхідно вирішити питання про купівлю інформації;
– відомчий і внутрішній контроль за діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ потребує скорочення листування з суб’єктами управління і нормативно-го врегулювання порядку його здійснення.
Пов’язуючи контроль з обліком, дисертант пропонує створити Міжвідомчий або Державний банк даних статистичної інформації стосовно боротьби зі злочинністю, одночасно переглянувши всю систему статистичної звітності. Необхідно вже сьогодні змінити критерії оцінки, здійснити доопрацювання форм державної статистичної звітності, яка має відповідати міжнародним стандартам обліку і звітності, відмовитися від зайвих показни-ків.
3. Досліджуючи організаційну структуру, дисертант визначає недоліки нині діючої структури і наголошує, що основними її проблемами є пара-лелізм із низкою служб кримінальної міліції; спеціальні підрозділи БОЗ поки не зайняли належне місце, що відводиться їм у системі інших правоохоронних органів і всередині системи ОВС як у правовому, так і в організаційно-структурному плані, що особливо негативно відображається в нижчих ланках цієї системи; внутрішня побудова спеціальних підрозділів БОЗ занадто громіздка; структура ГУБОЗ, УБОЗ більше спрямована на управлінську, а не на практичну діяльність. Усе це викликає певні труднощі в оперативному управлінні і відволікає певним чином від виконання основних завдань і функцій. Дисертантом запропоновано нову структуру спеціальних підрозділів БОЗ, яка відрізняється від нині діючої і дає можливість: скоротити малоефективні структурні підрозділи і усунути дублювання між ними; раціонально визначити кількість особового складу і зекономити кошти; створити компактні підрозділи, що підвищить ефективність управління ними; створити нові структурні підрозділи викликані вимогами сьогодення.
4. Аналізуючи штатну чисельність персоналу та шляхи її удосконалення, дисертант пропонує ввести посади помічника оперуповноваженого у спеціальних підрозділах БОЗ, що надасть можливість звільнити висококваліфікованих фахівців від технічної та іншої другорядної роботи.
5. Виходячи з аналізу форм і методів роботи з персоналом, спрямованих на підбір, навчання і розстановку персоналу, у першу чергу, керівників, дисертант пропонує: визначити основні вимоги до керівників, рівень їх теоретичної і практичної підготовки; вивчати якості кожного претендента на керівну посаду; визначити форми і параметри навчання цієї категорії працівників, організовувати їх навчання; здійснити роботу з резервом на висування; правильно проводити вибори начальників відділень, відділів за участю всіх членів колективу, якими вони будуть керувати.
6. Суттєвим резервом удосконалення управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ є його наукова організація, яку пропонується здійснювати в три етапи. На першому необхідно впроваджувати новели не в роботу окремих співробітників, а в розпорядок дня і режим роботи всього підрозділу. Другий етап передбачає заходи щодо організації праці керів-ників, спрямовані насамперед, на розмежування обов’язків між начальниками та їх заступниками, раціоналізацію їх праці. Третій включає заходи щодо раціоналізації праці всіх інших співробітників.
7. Потребує подальшого вдосконалення нормативно-правове забезпе-чення управління діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ. Воно повинне забезпечувати чіткий розподіл компетенції, повноважень і функцій між спеціальними підрозділами БОЗ МВС України та аналогічними підрозділами СБУ, іншими службами, підрозділами ОВС, правоохоронними і контролюючими органами. Паралелізм у їх роботі тільки заважає досягненню конкретних результатів у боротьбі з організованою злочинністю. При стрімкому розвитку організованої злочинності нормативно-правове регулювання не може бути старим, консервативним, воно повинне відповідати вимогам сьогодення і випереджувати негативні тенденції її розвитку. У цьому зв’язку дисертант пропонує ряд змін і доповнень до чинного законодавства України. Серед них прийняття нового Закону України “Про боротьбу з організованою злочинністю”.
8. Урівноваженого розвитку потребує правотворча, правозастосовча і правоохоронна діяльність в управлінні спеціальними підрозділами БОЗ. Ди-сертант визначає, що труднощі в управлінні діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ часто виникають не у зв’язку з відсутністю обов'язкових правил поведінки, а у зв'язку з їх невпорядкованістю, неконкретністю, суперечливістю і ресурсною незабезпеченістю. Правозастосовчі акти, як і нормативні, мають потребу у певній уніфікації, стандартизації й комплексно-сті.
9. Визначаючи правовий статус суб’єктів управління, дисертант пропо-нує чітко визначити їх компетенцію і розмежувати управлінські функції між ГУБОЗ МВС та ГУМВС, УМВС, УМВСТ щодо управління спеціальними під-розділами БОЗ. Необхідно відомчим нормативним актом визначити, яким наказом (нормативним чи індивідуальним) повинні бути закріплені права і обов'язки посадових осіб і закріпити зразки такого роду документів.
10. На підставі вивчення зарубіжного досвіду організаційно-правового забезпечення боротьби з організованою злочинністю та управління підрозді-лами, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю пропонується посилити взаємодію різних правоохоронних і контролюючих органів шляхом створення спеціальних “ударних сил”, до яких входили б представники різних відомств. Їх завданням повинна бути не координація діяльності інших служб, підрозділів, а практична оперативно-розшукова і слідча діяльність. Для ефективного ведення боротьби з організованою злочинністю пропонується в МВС України створити систему інформаційно-аналітичної роботи подібну з поліцейською у США, яка дозволяє використовувати усі гласні і негласні можливості по збору інформації, її аналіз і прогнозування розвитку організованої злочинності.
11. Загрозливого стану набуває міжнародна організована злочинність. Але міждержавний правовий простір щодо боротьби з цим явищем формується поки що вкрай повільно і не цілком послідовно. Не визначено до кінця, у яких формах необхідно здійснювати таку взаємодію. Автор пропонує прийняти комплексну міжнародну програму щодо боротьби з організованою злочинністю, яка має ґрунтуватися на прийнятті загальної міжнародної конвенції по боротьбі зі злочинністю. Для країн-учасниць СНД можна прийняти угоду, подібну прийнятій країнами-учасницями Європейського Союзу (Шенгенська угода), яка не передбачає створення яких-небудь спеціальних структур по організації боротьби з організованою злочинністю. Разом із тим, досить докладно передбачено широкі повноваження поліцейських органів, які переслідують злочинців за межами власної держави.
12. Підсумовуючи проведене дослідження, дисертант робить висновки про те, що в управлінні діяльністю спеціальних підрозділів БОЗ МВС України накопичилося чимало проблем. Обумовлених як недоліками нормативно-правового регулювання, так недоліками, породженими труднощами функціо6нування цих підрозділів, проблемами організаційно-структурного, кадрового, матеріально-фінансового забезпечення їхньої діяльності. Вирішення яких сприятиме посиленню боротьби з організованою злочинністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Закон України “Про міліцію” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
3. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358 (із змінами і доповненнями).
4. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність”// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303 (із змінами і доповненнями).
5. Закон України “Про боротьбу з корупцією”// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст.266 (із змінами і доповненнями).
6. Закон України “Про державну таємницю” // Відомості Верховної Ра-ди України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
7. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохо-ронних органів” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст.50.
8. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”// Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст.51.
9. Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 1. – Ст.2 (із змінами і доповненнями).
10. Закон України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними”// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 189.
11. Закон України “Про прокуратуру” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
12. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
13. Кримінально-процесуальний кодекс України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 9.
14. Указ Президента України від 24 квітня 1998 р. № 367 “Про Концеп-цію боротьби з корупцією на 1998-2005 роки”.
15. Указ Президента України від 31.01.1996 р. № 102 “Про заходи щодо вдосконалення діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю”.
16. Указ Президента України від 18.02.2002 р. № 143 “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”.
17. .Указ Президента України від 25.12.2000р. № 1376 “Про затвер-дження комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки”.
18. Указ Президента України від 19.07.2001 р. № 532/201 “Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом”.
19. Указ Президента України від 6 лютого 2003 р. № 84 “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”.
20. Указ Президента України від 18.01.2001 р. № 22 “Про затвердження Програми боротьби з нелегальною міграцією на 2001-2004 роки”.
21. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 року № 456 “Про схвалення Концепції розвитку системи Міністерства внут-рішніх справ”.
22. Наказ МВС України від 14.07.2002 р. № 703 дск “Про затвердження Інструкції з організації роботи, взаємодії органів внутрішніх справ та галузевих служб у виявленні, постановці на облік, документуванні та знешкодженні організованих злочинних груп і злочинних організацій, їх лідерів, активних учасників та оперативного супроводження порушених відносно них кримінальних справ”.
23. Наказ МВС України № 495-99р. “Про затвердження Настанови з організації роботи органів внутрішніх справ”.
24. Наказ МВС України № 365-95р. “Про затвердження Інструкції по організації і здійсненню органами внутрішніх справ боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів”.
25. Приказ МВД Украины от 4.05.1993 г. № 281 дсп “Об объявлении Программы совместных мер по борьбе с организованной преступно-стью и иными опасными видами преступлений на территории госу-дарств-участников Содружества Независимых Государств”.
26. Наказ МВС України і Державного митного комітету України від 31.08.1994 р. № 509/268 “Про організацію взаємодії у питанні про виконання Закону України “Про організаційно-правові основи боро-тьби з організованою злочинністю” та Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю”.
27. Приказ МВД Украины от 02.07.1993 г. № 389 “О мерах по улучше-нию управленческой деятельности МВД Украины”.
28. Наказ УМВС України в Одеській області № 211-99 р. “Про затвер-дження Тимчасової інструкції щодо організації планування в органах внутрішніх справ УМВС України в Одеській області”.
29. Наказ МВС України № 701-93 р. “Про організацію роботи ОВС по розкриттю злочинів”.
30. Наказ МВС України № 854-01 р. “Про затвердження Інструкції “Про порядок здійснення контролю ГУБОЗ за виявленням та припиненням злочинної діяльності стійких ОЗГ, об’єктів їх економічної основи, кримінальних авторитетів, “злодіїв у законі”, “кілерів”.
31. Наказ МВС України від 9.01.1997 р. № 26 “Про розмежування фун-кцій між галузевими службами МВС України в організації діяльності органів внутрішніх справ, профілактичній роботі і боротьбі із злочинністю”.
32. Наказ МВС України від 25.04.2001 р. № 318 дск “Про затвердження Положення про ГУБОЗ МВС України”.
33. Наказ МВС України від 25.11.1992 р. № 745 “Про невідкладні заходи щодо вдосконалення структури і організації діяльності органів попереднього слідства в системі МВС України”.
34. Наказ МВС України від 28.10.1992 р.№ 628 “Про оголошення Положення про Міністерство внутрішніх справ України.
35. Наказ МВС України від 30.08.1993 р. № 543 “Про повноваження начальників органів внутрішніх справ як старших оперативних начальників щодо керівництва силами і засобами органів і підрозділів внутрішніх справ”.
36. Наказ МВС України від 30.06.1996 р. № 455 “Про забезпечення реалізації Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ”.
37. Наказ МВС України та ДПА України № 658/475-99 р. “Про взаємо-дію МВС та ДПА стосовно розшуку осіб, які переховуються від слідства”.
38. Наказ МВС України та СБУ № 26/112-01 р. “Про внесення допов-нення до Інструкції про порядок взаємодії спеціальних підрозділів СБУ та МВС при здійсненні спеціальних заходів по забезпеченню безпеки учасників кримінального судочинства, працівників суду та правоохоронних органів, членів їх сімей та близьких родичів”.
39. Наказ МВС України, СБУ та ДПА України № 1065/307/482-01 р. “Про затвердження Інструкції про порядок проведення оперативної закупки та контрольованих поставок предметів, товарів та речей, у т.ч. заборонених до обігу у фізичних та юридичних осіб, незалежно від форм власності”.
40. Наказ МВС України від 22.07.1993 р. № 435 “Про затвердження Ін-струкції з діловодства в органах, підрозділах внутрішніх справ, навчальних закладах, установах виконання покарань, на підприємствах і в організаціях системи МВС України”.
41. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” // Вісник Верховного Суду України, 1996. – № 2.
42. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України: доктринальні аспек-ти реформування // Право Українию, 1998. – № 8. – с. 8-13.
43. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления: связь и взаимодействие: Автореф. дис... к.ю.н. – К., 1978. – 22 с.
44. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность. – К., 1993.
45. Аверьянов В.Б. Содержание деятельности аппарата государ-ственного управления и его организационные структуры // Сов. гос-во и право. – 1988. - № 6.- С.60.
46. Аганбегян А.Г. Управление социалистическими предприятиями. – М.: Экономика, 1979.
47. Агеева Е.А. Формы управленческой деятельности исполкомов мест-ных Советов. – М.: Юрид.лит., 1973. – 104 с.
48. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении. – Л., 1990.
49. Административное право (Общая часть): Учебное пособие / Под ред. В.П. Сальникова. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – 256 с.
50. Административное право / Под ред. М.И. Еропкина. – М.: Юрид.лит., 1971. – 416 с.
51. Административное право России. Часть вторая: Учеб. / Под ред. А.П. Коренева. – М., 1997.
52. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. – Харьков: ООО “Одиссей”, 1999. – 224 с.
53. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під ред. І.П. Голосніченко, Я.Ю. Кондрантьєва. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177с.
54. Айвазян С.И., Веденеев Ю.А., Супатаева О.А. Правовые вопросы управления научными исследованиями. – М., 1980.
55. Алексеев С.С. Теория права. – М., 1994.
56. Алехин А.П.,Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1998. – 672 с.
57. Аликперов Х.Д. Преступность и компромисс. - Баку, 1992.
58. Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади Укра-їни. – К.: Видавничий Дім “Ін-Юре”, 1999. – 45 с.
59. Ануфрієв М.І. Основні напрямки кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України: організаційно-правовий аспект: Моно-графія. – Харків: Вид-во НУВС, 2001. – 238 с.
60. Ануфрієв М.І. Управління персоналом органів внутрішніх справ в умовах демократичного розвитку держави і суспільства // Актуальні проблеми управління персоналом органів внутрішніх справ України. Матеріали науково-практичної конференції. – Х. – 2002. – с. 6. – 14.
61. Ануфрієв М.І. Управлінські шляхи зміцнення дисципліни в органах внутрішніх справ (соціолого-правові аспекти): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Харків, 1998.
62. Аппарат управления социалистического государства. - ч.2. – М., 1977.
63. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран: Учебник для вузов. – М.: Издательская группа “Форум” – “ИНФРА–М”, 1998.
64. Арзамасов Ю.Г. Особенности нормотворческого процесса в органах внутренних дел. – М., 1998.
65. Атаманчук В.Г. Сущность советского государственного управления. – М.: Юрид. лит., 1980.
66. Атаманчук Г.В. Государственное управление. – М., 2000.
67. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций – М.: Юрид.лит., 1997. – 400 с.
68. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. – М.: Наука,1980. – 346 с.
69. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. – М.: Политиздат, 1977.
70. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовно-правовые и криминологические проблемы коррупции, теневой экономики и борьбы с ними: Учебное пособие. – Одесса: Латстар, 2001. – 530 с.
71. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. – Харьков: ООО “Фортуна–пресс”, 1998. – 464 с.
72. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография. – Харьков: Гос.спец.изд-во “Основа”, 2003. – 368 с.
73. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Харків: Основа, 1996. – 398 с.
74. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків, 1998. – 478 с.
75. Барабашева Н.С. Выборность руководящих работников предприя-тий, учреждений, организаций // Сов. гос-во и право. –1986, – № 2. – С. 41-42.
76. Бараненко Б.И. Тактические особенности оперативно-розыскного воздействия на организованные преступные группы корыстной и корыстно-насильственной направленности. // Вопросы совершенствования оперативно-розыскной деятельности органов внутренних дел. – К.: УАВС, 1992.
77. Бастрыкин А.И. Взаимодействие советского уголовно-процессуального и международного права. – Л., 1986.
78. Батурин Ю.М. Компьютерное право: краткий реестр проблем // Сов.гос-во и право. – 1988. – № 8. – С. 70.
79. Бахрах Д.Н. Основные понятия теории социального управления. – Пермь, 1978.
80. Бахрах Д.Н. Форма государственного управления // Советское государство и право. – 1983. – № 4. – с. 20-27.
81. Бачило И.Л Организация советского государственного управления. – М.: Наука, 1984. – 237 с.
82. Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации). – М.: Юрид.лит., 1976. – 200 с.
83. Берг А.И., Черняк Ю.И. Информация и управление. – М., 1966.
84. Берекашвили Л.Ш. Основы теории и практики научной разработки интегрированных систем оценки эффективности деятельности органов внутренних дел по раскрытию и профилактике преступлений. – Автореф…Дис...доктора юрид. наук. – М.: Академия МВД СССР, 1981.- С.14.
85. Берназ В.Д., Берназ П.В. Сотрудничество правоохранительных органов с населением – основа эффективной борьбы с организованной преступностью и коррупцией // Криминогенная ситуация на юге Украины: особенности и проблемы сдерживания: Сб. науч. статей / Под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дремина. – Библиотека журнала “Юридический вестник”. – Одесса: Фенікс, 2003. – С. 26-35.
86. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України. Конспект лек-цій. – Х., Націон.юрид.акад. України ім. Ярослава Мудрого, 1996. – 160 с.
87. Білоконь М.В. Наша мета – повернення довіри населення до міліції // Іменем Закону, - №51 (5387) від 19.12 - 25.12.2003, - С.2 - 3.
88. Білоконь М.В. Наша політика – працювати на народ. Наша мета – соціальний комфорт громадян // Іменем Закону, - №41 (5377) від 03.10-09.10.2003, - С.3.
89. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю: Монографія. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002. – 449 с.
90. Бляхман Л.С., Маркин А.А. Организация управления социалистиче-ским предприятием. – М.: Высшая школа, 1983.
91. Богданов А.А. Тектология: (Всеобщая организационная наука). В 2-х кн.: Кн. 1 / Редкол. Л.И. Абалкин (отв.ред.) и др. / Отд-ние эконо-мики АН СССР. Ин-т экономики АН СССР.– М.: Экономика, 1989. – 304 с.
92. Богуцкий В.В. Акты государственного управления: Текст лекцій. – Харьков, 1996. – 20 с.
93. Большая советская энциклопедия. 3 изд.– М., 1973. – Т. 13. – С. 70.
94. Босхолов С.С. Основы уголовной политики: конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты. М., 1999.
95. Ващенко С.В. Механізм управління. Управлінські відносини: Конс-пект лекцій. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2000. – 35 с.
96. Введение в теорию государственно-правовой организации социаль-ных систем / Под общей ред. Е.Б. Кубко. – К.: Юринком, 1997. – 192 с.
97. Весёлый В.З. Формирование теорий управления в сфере правоохранительной деятельности и совершенствование управленческой подготовки кадров в ОВД: Дис…докт.юрид.наук. – М., 1998.
98. Взаємодія міліції та громадськості в Україні: (З використанням досвіду діяльності поліції Великобританії): Навч. посіб. / Кер. авт. колективу О. В. Поволоцький; За заг. ред.: А. Дж. Бека, О. Н. Ярми-ша; Передм. О. М. Бандурки. – Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2001. – С. 53.
99. Виноградова О. Принципи міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю // Право України. – 1999. – № 4. – С. 90–93.
100. Волгин Б.Н. Организация и проведение совещаний. - М.: Знание, 1977.
101. Вопленко Л.И. Социалистическая законность и применение права. – Саратов, 1983.
102. Воробей П.А., Коржанський М.Й., Щупаковський В.М. Завдання і дія кримінального закону. – К., 1997.
103. Воробьев В.Ф. Методика подготовки проектов нормативных актов. – М., 1996
104. Габричидзе Б.Н., Елисеев Б.П. Российское административное право: Учебник. – М.: Издат. группа НОРМА-ИНФРАМ, 1998. – 622 с.
105. Гаєвський Б.А. Основи науки управління: Навч. посібник. – 2-ге вид. – К.: МАУП, 1998. – 112 с.
106. Галиакбаров Р.Р. Групповые преступления: постоянные и перемен-ные признаки: Учебн.пособ. – Свердловск, 1973.
107. Гастев А.К. Как надо работать. - М., 1972.
108. Гвишиани Д.М. Организация управления. – М.: Экономика, 1971.
109. Гевко В.В. Використання непроцесуальної інформації під час доказування у стадії попереднього розслідування. Автореф. дис…канд. юрид. наук. – К., 1996.
110. Глушков В. О. Проблеми вдосконалення правової основи боротьби з корупцією. Аналіз практики застосування положень (норм) Закону України “Про боротьбу з корупцією” // Коррупция: региональные и отраслевые тенденции : Сб. науч. статей / Под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дремина. – Библиотека журнала “Юридический весник”. – Одеса: Фенікс, 2003. – С. 54-60.
111. Государство и право, 2000. – № 9. – С. 98.
112. Грохольський В.Л., Платівка В.М., Продаймо С.В., Соломко В.Є. Організаційно-правові засади боротьби з крадіжками вантажів на об’єктах залізничного транспорту: Монографія. – Одеса: ОЮІ НУВС, 2003. – 170 с.
113. Грохольський В.Л. Актуальні питання щодо забезпечення законності в оперативно-розшуковій діяльності // Теорія ОРД: Наукове видання. – К.: НАВСУ, 2000. – С. 75-80.
114. Грохольський В.Л. Взаємодія підрозділів по боротьбі з організова-ною злочинністю з іншими оперативними апаратами, державними органами управління та населенням // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 2 (10). – С. 109-116.
115. Грохольський В.Л. Державне регулювання боротьби з корупцією та організованою злочинністю // Коррупция: региональные и отрасле-вые тенденции : Сб. науч. статей / Под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дре-мина. – Библиотека журнала “Юридический весник”. – Одеса: Фе-нікс, 2003. – С. 66-70.
116. Грохольський В.Л. Державне управління у сфері боротьби з організованою злочинністю // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 1. – С. 31-37.
117. Грохольський В.Л. Деякі аспекти протидії наркобізнесу на сучасному етапі в Україні // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення”. – Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ, 2002. – С. 6-9.
118. Грохольський В.Л. Деякі проблеми реалізації конституційних прав, свобод і гарантій людини й громадянина на сучасному етапі // Віс-ник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – № 2. – С. 107-110.
119. Грохольський В.Л. До питання про міжнародне співробітництво в боротьбі з організованою злочинністю // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 3. – С. 17-21.
120. Грохольський В.Л. До питання реалізації конституційної гарантії недоторканності житла в оперативно-розшуковій діяльності // Актуальні проблеми ОРД: Додаток до “Вісника Луганського інституту внутрішніх справ МВС України”, 2000. - № 1. – С. 40-44.
121. Грохольський В.Л. Забезпечення законності під час оперативної розробки осіб, підозрюваних у вчиненні злочину // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 3 (т). – С. 34-37.
122. Грохольський В.Л. Забезпечення прав, свобод і гарантій людини й громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності підрозділами кримінальної міліції ОВС на транспорті // Вісник Оде-ського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 3. – С. 140-143.
123. Грохольський В.Л. Загальні тенденції розвитку управління спеціаль-ними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю // Віс-ник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – № 22. – С. 80-85.
124. Грохольський В.Л. Історично-правовий огляд створення, розвитку та управління спеціальними підрозділами органів внутрішніх справ по боротьбі з організованою злочинністю //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 4. – С. 57-62.
125. Грохольський В.Л. Координація діяльності різних служб органів внутрішніх справ в боротьбі з організованою злочинністю // Матеріали постійно діючого семінару “Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті” (Одеса, 30 вересня 2003 р.). – Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ, 2003. – С. 22-24.
126. Грохольський В.Л. Нормативно-правове забезпечення боротьби з організованою злочинністю // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. - № 24. – С. 103-111.
127. Грохольський В.Л. Нормативно-правове та організаційне забезпе-чення міжнародного співробітництва в боротьбі з організованою злочинністю // Право і безпека. – Харків: НУВС, 2003. – Т. 2. - № 4. - С. 102-106.
128. Грохольський В.Л. Організаційна функція в управлінні спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. - № 4. – С. 138-144.
129. Грохольський В.Л. Поєднання гласних і негласних заходів в оперативно-розшуковій діяльності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ, 2000. - № 4 (т). – С. 34-38.
130. Грохольський В.Л. Принципи державного управління у сфері боро-тьби з організованою злочинністю // Право і безпека. – Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2003. – Т.2. - № 3. – с. 65-69.
131. Грохольський В.Л. Реалізація конституційного принципу недоторканності життя в оперативно-розшуковій діяльності // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – № 1 (спецвипуск). – С. 4-13.
132. Грохольський В.Л. Реалізація принципу взаємодії з населенням у сфері боротьби з організованою злочинністю // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей. – Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, 2000. - № 2. – Ч. 1. – С. 73-76.
133. Грохольський В.Л. Форми державного управління у сфері боротьби з організованою злочинністю // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 2. – С. 38–44.
134. Грохольський В.Л. Функції державного управління у сфері боротьби з організованою злочинністю // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 3. – С. 122-127.
135. Грохольський В.Л. Інформаційно-аналітична робота як функція управління у сфері боротьби з організованою злочинністю в регіоні // Криминогенная ситуация на юге Украины: особенности и проблемы сдерживания: Сб. науч. статей / Под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дремина. – Библиотека журнала “Юридический вестник”. – Одесса: Фенікс, 2003. – С. 57-61.
136. Грохольський В.Л., Білий П.М. Тактика і методика затримання правопорушників на об’єктах залізничного транспорту: Навчальний посібник. – Одеса: НДРВВ Одеського інституту внутрішніх справ, 1999. – 56 с.
137. Грохольський В.Л., Жуковська Ж.О. Підбір та підготовка фахівців для оперативних підрозділів ОВС // Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції (27-28.03.2003р.). – К.: НАВСУ. – Ч.1. – С. 146-148.
138. Грохольський В.Л., Мілашевич А.В., Платіка В.М. Дотримання законності під час здійснення оператвивно-розшукоовї діяльності //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 1. – С. 133-137.
139. Гурне Б. Державне управління: Перекл. з франц. Б. Шовкуна. – К.: Основи, 1994. – 165 с.
140. Гуцалюк М.В. Створення міжвідомчого банку даних статистичної інформації правоохоронних органів України //Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сб.науч. статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дрёмина – Библиотека журнала “Юридический вестник”. – Одесса: ФЕНІКС, 2003. – С. 78-83.
141. Даль В. Словарь живого великорусского языка. – М., 1995. – Т.2. – С. 153.
142. Дейнеко О.А. Методологические проблемы науки управления производством. – М.: Наука, 1970. – 294 с.
143. Действующее международное право. Сборник в 3-х томах. – М., 1997.
144. Державне управління: теорія і практика / За заг.ред. В.Б. Авер’янова. – К.: “Юрінком”, 1998. – 432 с.
145. Довгаль С.И., Литвинов Б.Ю., Сбитнев А.И. Локальные сети и компьютерные вирусы // Персональные ЭВМ. – К., 1993. – С. 242-245.
146. Долженков О.Ф. Теоретичні проблеми становлення політики протидії створеню інфраструктури злочинного світу засобами оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ. Дис. … докт. юрид. наук: 21.07.04. – Одеса, 2002. - 444 с.
147. Долженков О.Ф. Корупція як чинник організованої злочинності // Коррупция: региональные и отраслевые тенденции: Сб. науч. статей / Под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дремина. – Библиотека журнала “Юридический весник”. – Одеса: Фенікс, 2003. – С. 102-107.
148. Дрейшев Б.В. Правотворчество в советском государственном управлении. – М., 1977.
149. Дюрягин И.Я. Право и управление. – М., 1981.
150. Єфремов С. Організовані злочинні угруповання в теорії вітчизняного кримінального права // Вісник прокуратури. – 2002. – № 5 (17). – С. 37–42.
151. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В.Копейчикова. – К., 1997. – 345 с.
152. Запорожцев Є.Г. Про деякі проблеми вдосконалення правового регулювання управлінської діяльності в органах внутрішніх справ // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 1. – С. 97-101.
153. Звіт України в Комітеті ООН стосовно прав людини в Україні // АНОК. – С.9.
154. Зуйков Г.Г. Научная организация управления органами внутренних дел. – М.: Академия МВД СССР, 1984.
155. Зуйков Г.Г. Правовые вопросы научной организации управления и труда в органах внутренних дел. – М.: МВД СССР, 1973.
156. Иванов Н.Н. Оценка эффективности управленческой деятельности органов внутренних дел. – М., 1992.
157. Иванов Н.Н. Организация нормотворческой деятельности в аппарате МВД, УВД. – М., 1986.
158. Иванов Н.Н. Организация процессов управления в МВД, УВД. – М., 1984.
159. Іншин М.І. Управління та правове регулювання вивільнення працівників органів внутрішніх справ: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Харків, 1998.
160. Казанцев В.И. Организационно-правовые проблемы работы с руководящими кадрами в органах внутренних дел: Дис... канд. юр. наук. –М.: Академия МВД СССР, 1977.
161. Казанцев В.И. Теория работы с кадрами - составная часть науки управления. Ч.1.- М.: Академия МВД СССР, 1962.
162. Кандор И.С. Физиологические основы научной организации труда // Психо-физиологические и эстетические основы НОТ. – М., 1971.
163. Караханов В.Е. Правовое регулирование и социальное управление // Теория управления в сфере правоохранительной деятельности / Под ред. В.Д. Малкова. – М., 1990.
164. Керженцев П.М. Принципы организации. – М.: Экономика, 1968.
165. Кивалов С.В. Законодательное регулирование противодействия организованной преступности // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сборник научных статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дрёмина. – Библиотека журнала “Юридический вестник”. – Одесса: ФЕНІКС, 2003. – С. 5-11.
166. Киллен К. Вопросы управления. Пер. с англ. – М., 1981. – С. 31-108.
167. Киримов Д.А. О предмете и содержании науки управления // Правоведение. – М., 1967. – № 5.
168. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. – Одеса: Юридична література, 2001. – 304 с.
169. Кнорринг В.Й. Искусство управления: Учеб. – М.: Изд. БЕК, 1997. – 288 с.
170. Ковалевски С. Руководитель и подчиненный. – М.: Прогресс, 1973.
171. Коваль Л.В. Адміністративне право України. – К.: Основи, 1994. – 154 с.
172. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юридичних вузів та факультетів. – К., 1998.
173. Козаченко И.П. Основные направления совершенствования теории и практики оперативно-розыскной деятельности // Вопросы совершен-ствования оперативно-розыскной деятельности органов внутренних дел. – К.: УА