УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ У ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЛЕВЧУК ОЛЕНА ВІКТОРІВНА

УДК 658.012:331.107.266.2

УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ У ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:

Гудзинськи й Олексій Дмитрович
доктор економічних наук, професор

Київ - 2008

З М І С Т

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ У ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ . .
10
1.1. Концепція людського капіталу: сутність, генезис, об'єкт інвестування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
10
1.2. Теоретичні засади управління інвестиціями у людський капітал . . . . ………………………………
42
1.3. Методика оцінювання ефективності управління інвестиціями у людський капітал . . . . . . . . . . . . . . .
51
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ У ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ . .
65
2.1. Стан, тенденції та розвиток людського капіталу . . 65
2.2. Основні напрямки інвестування у людський капітал . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
85
2.3. Аналіз ефективності управління інвестиціями у людський капітал . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
105
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127
РОЗДІЛ 3 ФОРМУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ У ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

130
3.1. Інвестиційне забезпечення системи зайнятості населення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
130
3.2. Удосконалення механізму економічного забезпечення системи освіти та обгрунтування напрямів її розвитку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

147
3.3. Проектування результативної системи управління інвестиціями у людський капітал . . . . . . . . . . . . . . .
152

Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170
ВИСНОВКИ 174
ДОДАТКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 213

ВСТУП
Незважаючи на активне використання основних положень теорії людського капіталу в західній економічній науці, в Україні її постулати, хоча і є відомими, на жаль, не мають достатнього теоретичного обґрунтування і відповідного дієвого практичного механізму результативного управління інвестиціями у людський капітал. За нашим дослідженням, рівень зайнятості населення Вінницької області віком 15-70 років у 2007 році порівняно з 2005 роком зменшився на 12,2%. Надалі зберігається нераціональна структура зайнятості, зокрема найбільша чисельність працюючих сконцентрована у сільському господарстві – понад 20% усіх зайнятих у 2007 році, що зумовлює зростання сільського безробіття, рівень якого протягом 2007 року збільшився в 1,2 рази. Підприємства, установи та організації області дедалі частіше відчувають потребу у працівниках, яку сучасний ринок праці на може задовольнити. Так, у 2005 році така потреба становила 2,8 тис. осіб; у 2006р. - 3,3 тис. осіб; у 2007 році – 3,6 тис. чол. Таким чином можна сказати, що накопичений людський капітал області використовується не в повному обсязі, а фахівці, які вперше виходять на ринок праці з пропозицією робочої сили, працевлаштовуються лише у 65% випадків.
Актуальність теми. В нових ринкових умовах господарювання соціально-економічний розвиток країни безпосередньо визначається здатністю економіки до якісних та ефективних зрушень. За будь-яких умов, при різних системах, в різні політичні та економічні епохи людські можливості були визначальними при досягненні поставлених цілей. У сучасній економіці спостерігається значне зростання загальних обсягів інвестицій у людський капітал, який охоплює собою освіту, знання, трудові навички, виробничий досвід, мотивацію до праці, що використовуються в процесі виробництва матеріальних і нематеріальних благ з метою досягнення стратегічних цілей. Інвестиції у людський капітал безпосередньо пов’язані з усіма сторонами виробництва на підприємстві: як із соціальною, так і з економічною. Основа поєднання таких інтересів - заробітна плата працівників, яка водночас є основним джерелом задоволення їхніх потреб. Частка оплати праці в загальному обсязі грошових доходів населення досягає 36,8 – 38 відсотків.
Дослідженням проблеми інвестування у людський капітал відводиться провідне місце у наукових працях вітчизняних вчених: Д.П.Богині, А.С.Гальчинського, О.А.Грішнової, О.Д.Гудзинського, А.Д.Діброви, М.І.Доліш-нього, С.М.Кваші, М.М.Кисіля, А.М.Колота, М.М.Крітського, П.А.Лайка, Е.О.Ліба-нової, В.В.Онікієнка, О.М.Онищенка, П.Т.Саблука, М.П.Сахацького та ін.
В практиці господарювання України не вироблено ефективного механізму управління інвестиціями у людський капітал, який би відповідав сучасним ринковим перетворенням. Управління інвестиціями у людський капітал не сформовано у цілісну систему. Теоретико-методологічні підходи до формування системи управління інвестиціями у людський капітал не охоплюють комплекс проблем, пов’язаних з управлінням конкурентоздатністю людського капіталу й розвитку інтелектуального потенціалу. Невирішеність проблеми та відсутність ефективного управління інвестиціями у людський капітал зумовили актуальність теми дослідження, логіку побудови та зміст дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з програмами науково-дослідних робіт Національного аграрного університету «Розробка організаційно-економічних та технологічних аспектів наукового менеджменту і маркетингу в АПК» (номер державної реєстрації 0101U003739), а також «Розробка теорії і методології формування адаптивно розвиваючої системи менеджменту в умовах інституціонально-структурної трансформації економіки України» (номер державної реєстрації 0107U004874).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретико-методологічних засад і розробка економічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності управління інвестиціями у людський капітал задля реалізації стратегічних цілей суб’єктів господарювання. Для досягнення поставленої мети вирішувались такі основні завдання:
- узагальнити та поглибити теоретико-методологічні основи управління інвестиціями у людський капітал;
- проаналізувати економічну вигідність інвестицій у людський капітал за окремими професійними і демографічними групами, галузями економіки та типами підприємств;
- виявити й оцінити фактори, спрямовані на розвиток людського капіталу та підвищення його конкурентоздатності через систему формування інтелектуального потенціалу та його результативного використання;
- обґрунтувати стратегічну потребу у людських ресурсах з урахуванням трансформаційних процесів в економіці, попиту і пропозиції;
- визначити потреби в інвестиціях для забезпечення розвитку людського капіталу та напрями їх використання;
- розробити результативну систему управління інвестиціями у людський капітал.
Об’єктом дослідження є процес формування системи інвестиційного забезпечення нагромадження і використання інтелектуального потенціалу.
Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні засади управління інвестиціями у людський капітал.
Методи дослідження. Визначені в дисертаційній роботі завдання вирішувались з використанням таких методів дослідження: індуктивного та дедуктивного – при збиранні, систематизації й обробці інформації; теоретичного узагальнення – у процесі розкриття сутності управління інвестиціями в людський капітал; спостереження, порівняльних переваг, економіко-статистичний, економічного аналізу із застосуванням аналітичних угруповань – при оцінюванні сучасного стану й тенденцій розвитку інвестицій у людський капітал; розрахунково-конструктивний, графічний – при вивченні та виявленні залежностей між досліджуваними показниками; економіко-математичного моделювання – при розробці результативної системи управління інвестиціями у людський капітал.
Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативно-правові акти України, офіційні матеріали Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, Державного центру зайнятості, дані Головного управління статистики у Вінницькій області, Вінницького обласного центру зайнятості, Управління Державного казначейства у Вінницькій області, праці вітчизняних та іноземних вчених, матеріали наукових конференцій і семінарів.
Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомими результатами, що характеризуються новизною та розкривають глибину, складність, масштабність, повноту і суть дисертаційного дослідження, є такі положення, трактування та ідеї:
вперше:
- запропоновано методологічний підхід щодо оцінки впливу основних елементів людського капіталу на його загальну ефективність, який поєднує економіко-математичне моделювання й управління інвестиціями в людський капітал з урахуванням структури ринку праці та в умовах обмеженості ресурсів, забезпечує ефективне формування і використання людського капіталу, зростання доходів індивіда та національного доходу (С.147 – 150);
удосконалено:
- методичні підходи щодо обґрунтування факторів управління інвестиціями у людський капітал на основі використання системного підходу, що базується на критеріях, чинниках та показниках соціально-економічної ефективності підприємства, і дозволяє приймати правильні управлінські рішення з приводу накопичення та продуктивного використання специфічного людського капіталу (С.87 – 90);
- основні складові системи управління інвестиціями у людський капітал, зокрема: виділено соціальну та економічну сторони управління інвестиціями у людський капітал; обґрунтовано сторони виробництва, які покладені в основу дослідження, та виділено напрями вкладень у людський капітал (С. 93–95);
набули подальшого розвитку:
- визначення поняття людський капітал та управління інвестиціями в нього, в основу якого покладено процесний підхід щодо організації людських, матеріальних і фінансових ресурсів, спрямованих на формування продуктивних сил суб’єкта діяльності як власника інтелектуального потенціалу та його використання для досягнення цілей організації (С.76 – 81);
- теоретичні положення щодо підвищення ефективності роботи вітчизняних підприємств завдяки залученню до виробничого процесу висококваліфікованих працівників, що підвищує продуктивність праці на підприємстві, сприяє активізації господарської діяльності підприємств на засадах економічної свободи та використання інтелектуального потенціалу (С.139 – 147);
- обґрунтування напрямів регулювання місцевого ринку праці та зменшення кількості безробітних на основі розрахунку стратегічної потреби у фахівцях різних спеціальностей і рівнів підготовки для урівноваження попиту і пропозиції робочої сили (С.148 – 155);
- методичні підходи щодо підвищення ефективності інвестування у людський капітал з урахуванням впливу сукупних показників капіталовкладень у нього, складовими яких є рівень освіти працівника, його здоров’я, форма підприємства, місце проживання, галузь економіки для забезпечення продуктивного використання людського капіталу, збільшення доходів його власників і національного доходу (С. 132, 135, 156-165).
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практичну діяльність Головним управлінням агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації (довідка №39 від 25.01.2008 року), управлінням агропромислового розвитку Бережанської райдержадміністрації Тернопільської області (акт впровадження №62 від 20.03.2008 року), Вінницькою молодіжною громадською організацією «Фонд «АСС-АВІР» (довідка №47/2 від 17.12.2006 року). Окремі результати дисертаційного дослідження використано при викладанні дисциплін «Управління потенціалом підприємства», «Стратегія підприємства» у відокремленому структурному підрозділі Національного аграрного університету «Бережанський агротехнічний інститут» (довідка №71 від 05.03.2008 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного дослідження. Наукові положення, висновки і пропозиції, викладені в дисертації, отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень апробувалися на науково-методичній конференції «Проблеми гуманізму та освіти» (м. Вінниця, Вінницький національний технічний університет, 21–22 травня 2002р.); Міжвузівській науково-практичній конференції «Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій» (м. Вінниця, Вінницький інститут економіки Тернопільської академії народного господарства, 26–27 лютого 2003р.); науково-практичній конференції «Стратегічні напрямки фінансового та соціально-економічного розвитку сучасної економіки» (м. Хмельницький, Хмельницький інститут економіки і підприємництва, 16–17 жовтня 2003р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Дні науки–2005» (м.Дніпропет-ровськ, Дніпропетровській національний університет, 15–27 квітня 2005р.); II Miedzynarodovej naukovo-praktycznej konferencjii «Wykstacenie i nauka bez granic–‘2005» (g. Przemysl–g. Praha, 19–27 grudnia 2005 r.); науковому семінарі Вінницького фінансово-економічного університету та Вінницького обласного центру зайнятості «Проблеми працевлаштування та інвестування у людський капітал» (м. Вінниця, Вінницький фінансово-економічний університет, 28 квітня 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Євроатлантична інтеграція України: можливості та перспективи» (м. Вінниця, Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, 4 березня 2008 року).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 11 наукових працях загальним обсягом 4,1 друк.арк., з них 5 - у фахових виданнях обсягом 1,9 друк. арк., 6 - у матеріалах конференцій обсягом 2,2 друк. арк.
Обсяг і структура дисертації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 176 сторінках комп’ютерного тексту. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел із 239 найменувань. Робота містить 35 таблиць, 23 рисунки та 28 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є узагальнення теоретичних положень та розробка методологічних підходів до формування результативної системи управління інвестиціями в людський капітал в контексті забезпечення стратегічного розвитку господарюючих структур і зростання національного доходу.
1. Людський капітал розглядається як система знань, талантів, інтелекту, культури й етики поведінки, сформованих та використовуваних в трудовій діяльності, що забезпечують задоволення потреб споживачів, конкурентоспроможність людини на ринку праці, збільшують заробітки та стимулюють зростання прибутків підприємств й національного доходу.
2. Встановлено, що система управління інвестиціями у людський капітал має значний резервний потенціал зростання. Важлива роль у забезпеченні його ефективної реалізації належить освіті і професійній підготовці.
3. Здатність системи управління забезпечувати сталий стратегічний розвиток країни, зростання національного доходу й реалізацію цілей господарюючих суб’єктів розглядається через менеджмент інвестування в людський капітал щодо продуктивного використання інтелектуального потенціалу держави й узгодження напрямів науково-технічного розвитку.
4. Аналітичне осмислення сформованої інформації дає підстави стверджувати, що в досліджуваній області рівень віддачі від інвестицій у людський капітал в аграрному секторі економіки на 20% нижче, ніж в інших галузях економіки. Встановлено, що різниця у рівні оплати праці сільського і міського населення Вінниччини становить приблизно 10% відсотків.
5. В результаті вивчення затрат родини на виховання дітей від народження і до 18 років встановлено, що вони становлять 336 тисяч гривень. Для відновлення цих первинних витрат індивід має працювати 35 років при середньому рівні заробітної плати та всіх інших рівних умовах.
6. Запропонований інструментарій оцінки ефективності управління інвестиціями у людський капітал через регулювання капіталовкладень в освіту, охорону здоров’я, демографічного навантаження, рівня економічної активності й зайнятості сільського населення працездатного віку у поєднанні з ефективністю управлінських рішень дозволяє виявити резерви зміцнення людського капіталу, продуктивного використання інтелектуального капіталу, можливості і конкурентні переваги підприємств та обґрунтувати стратегії й напрями забезпечення конкурентоспроможності господарюючих структур щодо їх динамічного розвитку.
7. Запропоновані методичні підходи щодо визнання підприємницьких структур найбільш ефективними виробниками людського капіталу сприятимуть максимізації внутрішніх можливостей людського капіталу, залученню до виробничого процесу кваліфікованого, досвідченого, компетентного й відповідального персоналу, зацікавленого в кінцевих результатах виробництва та стануть запорукою конкурентоспроможності підприємства на ринку. Тому витрати підприємства на додаткову освіту персоналу, підвищення кваліфікації кадрів на виробництві ми розглядаємо як довгострокові інвестиції, необхідні для подальшого ефективного розвитку і процвітання підприємства.
8. Обґрунтування довготермінової потреби у людських ресурсах з урахуванням трансформації економіки і запитів ринку праці на основі визначення напрямів підготовки фахівців через продуктивне використання інтелектуального капіталу є головною передумовою створення результативної системи управління інвестиціями у людський капітал. Встановлено, що система вищої освіти України не орієнтована на запити ринку праці щодо підготовки потенційної робочої сили, тому державні кошти, виділені на навчання студентів, відновлюються лише на 70 відсотків.
9. Запропонована система державної цільової підтримки збереження і створення нових робочих місць з урахуванням конкретної економічної ситуації дозволить забезпечити ефективне використання інтелектуального людського капіталу і сприятиме зростанню національного доходу.
10. Проведений аналіз економічної ефективності інвестицій у людський капітал за окремими професійними і демографічними групами, галузями економіки і типами підприємств дозволяє виявити резерви оптимізації використання сукупного людського капіталу для зростання ролі соціальної сфери, освіти і науки, інтелектуалізації соціального й економічного життя та інших галузей господарства, що є найважливішим чинником соціально-економічного розвитку.
11. Встановлені кореляційні залежності результативних показників від сукупності факторів впливу дозволять обґрунтувати управлінські рішення з приводу інвестування у специфічний людський капітал, визначати рівень їх ефективності та формувати напрямки найбільш ефективних капіталовкладень, що прямо впливає на зростання продуктивності праці і одержувані доходи працівника.
12. Запропонована система сукупних показників оцінки обсягів людського капіталу за основними його видами сприятиме поліпшенню якості моніторингової діяльності й оптимізації процесу управління інвестиціями у людський капітал, що забезпечить зростання суспільного багатства, економічного добробуту і підвищенню конкурентоспроможності країни.
13. Нарощування людського капіталу України, адекватного стратегічним потребам національного розвитку та зростанню національного доходу запропоновано здійснювати через цілеспрямоване формування інтелектуального людського капіталу на принципах інтеграції, впровадження прогресивних структур і систем управління, органічної єдності системи освіти і ринку праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. Назревшие перемены // Вопросы экономики. – 1998. - № 7.
2. Абалкин Л. Проблемы выбора стратегии на XXI век // Проблемы теории и практики управления. – 1998. - №2.
3. Автономов В.С. Модель человека в экономической науке. – М., 1998. – 232с.
4. Алексеев Ю.П. Регион. Управление. Качество. – М.: Изд-во «Луч», 2000. – 160с.
5. Аналіз стану і прогнозування регіонального ринку праці: Метод. рекомендації / С.І. Бандур, О.М. Дрозд, В.В. Онікієнко та ін.; НАН України; РВПС України; Львівський обласний центр зайнятості. – К., 1999. – 116с.
6. Баева О.Н. Непрерывное образование как условие формирования человеческого капитала: Автореф. дис. … канд. экон. наук. – Иркутск, 1998. – 18с.
7. Бандур С.І. Структурна трансформація економіки України та проблеми забезпечення зайнятості населення // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки: Наукове видання. – К., 2000. – Т.1. – С. 19 – 29.
8. Безчасний Л.К., Мельник В.П., Білоцерківець О.Г. та ін. Інноваційна складова економічного розвитку / НАН України; Ін-т економіки. – К., 2000. – 262с.
9. Беккер Г. Человеческий капитал (главы из книги). Воздействие на заработки инвестиций в человеческий капитал // США: экономика, политика, идеология. – 1993. - №11. – С. 109 – 119.
10. Беккер Г. Экономика семьи и макроповедение // США: экономика, политика, идеология. – 1994. - №2. – С. 99 – 107; №3 – С. 93 – 98.
11. Беккер Г. Экономический анализ и человеческое поведение // Теория и история экономических и социальных институтов и систем. – СПб.: Начала - пресс, зима 1993. – Т.1. – Вып.1.
12. Богиня Д.П. Стимули і антистимули розвитку трудового менталітету в сучасних умовах // Україна: аспекти праці. – 2001. - № 3. – С. 3 – 10.
13. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посіб. – К.: Знання – прес, 2000. – 313с.
14. Богомолов Ю., Кулагина Н. Управление профессиональным составом экономически активного населения до 2000 г. // Проблемы теории и практики управления. – 1997. - № 4. – С. 75 – 81.
15. Бородина Е. Человеческий капитал как основной источник экономического роста // Экономика Украины. – 2002. - №12. – С.48 – 53.
16. Бородіна О.М. Людський капітал на селі: наукові основи, стан, проблеми розвитку. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 277с.
17. Бушмарин И.В. Трудовые ресурсы в экономике России и Запада. – М.: Эпицентр; Харьков: Фолио, 1998. – 190с.
18. Вегера С. Жінки у системі соціально-трудових відносин в України // Україна: аспекти праці. – 2000. - № 8. – С. 27 – 32.
19. Вища освіта в України: стан та тенденції: Матеріали до підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України. – К., 2000. – 225с.
20. Всемирный доклад по образованию 1998г. – Париж, 1998. – 175с.
21. Высшее образование в XXI веке: подходы и практические меры: Всемирная конференция по высшему образованию, ЮНЕСКО, Париж, 5 – 9 октября 1998г. – Париж, 1998. – 90с.
22. Гайдуцький П.І., Саблук П.Т., Лупенко Ю.О. та ін.. Аграрна реформа в Україні / За ред. Гайдуцького П.І. – К.: ІЕ УААН, 2005. – 424с.
23. Гальчинський А.С. Україна: поступ у майбутнє. – К.: Основи, 1999. – 220с.
24. Гальчинський А.С. Суперечності реформ: у контексті цивілізаційного процесу. – К.: Українські пропілеї, 2001. – 320с.
25. Геєць В.М. та ін. Трансформація моделі економіки України: ідеологія, протиріччя, перспективи. – К.: Логос, 1999. – 500.
26. Геец В. Социогуманитарные составляющие перспектив перехода к социально ориентированной экономике в Украине // Экономика Украины. – 2000. - №2. – С. 4 – 12.
27. Генкин Б.М. Экономика и соціологія труда: Учеб. для Вузов. – М.: Изд. группа «НОРМА – ИНФРА-М», 1998. – 384с.
28. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством: графічне моделювання: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2000. – 457с.
29. Глазунов В.М. Финансовый анализ и оценка риска реальных инвестиций. – М.: Финстатинформ, 1997. – 135с.
30. Гойло С. Интеллектуальный капитал // МЭ и МО. – 1998. - № 11. – С. 68 – 76.
31. Грейсон Дж.К.мл., О’Делл К. Американский менеджмент на пороге ХХI века: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1991. – 319с.
32. Грішнова О.А. Гендерні особливості конкурентоспроможності громадян на українському ринку праці // Україна: аспекти праці. – 2001. - № 4. – С. 3 – 8.
33. Грішнова О.А. Дослідження залежності доходів громадян України від рівня освіти з позицій теорії людського капіталу // Вісник Технологічного університету Поділля. - № 2. – Ч.3. – Хмельницький, 2001. – С. 142 – 147.
34. Грішнова О.А. Зарубіжний досвід фінансування освіти та перспективи його застосування в Україні // Наукові праці НДФІ. – К., 2000. – Вип. 10-11. – С. 214 – 222.
35. Грішнова О.А. Інтелектуалізація праці: українські проблеми на тлі світових тенденцій // Україна: аспекти праці. – 2000. - №7. – С.24 – 27.
36. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К.: Знання, 2001. – 254с.
37. Гуманітарна сфера України: проблеми і шляхи формування / Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.І. Куценко та ін.; Наук.ред. Б.М. Данилишин. – К.: РВПС України НАН України, 2000. – 95с.
38. Давыдова О.А. Инвестиции в человеческий капитал: динамика, оценка, эффективность: Автореф. дис. … канд. экон. наук. – СПб, 1998. – 18с.
39. Дацій Н.В. Методичний підхід до оцінки соціальної ефективності інвестицій // Економіка та держава. – 2005. - №10. – С. 22 – 25.
40. Дмитренко Г.А. Стратегический менеджмент в системе образования. – К.: МАУП, 1999. – 174с.
41. Дмитренко Г.А. Стратегический менеджмент: целевое управление персоналом организаций. - К.: МАУП, 1998. – 188с.
42. Добрынин А., Дятлов С., Коннов В., Курганский С. Производительные силы человека: структура и формы проявления. – СПб: Изд-во СПбУЭФ, 1993. – 163с.
43. Добрынин А.И., Дятлов С.А., Цыренова Е.Д. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность использования. – СПб: Наука, 1999. – 309с.
44. Доклад о развитии человека за 2002 год, Нью-Йорк, по заказу ПРООН. – 264с.
45. Долан Э.Дж., Линдсей Д.Е. Микроэкономика. – СПб, 1994. – 448с.
46. Дорогунцов С.І. Маргіналізація населення як наслідок системної кризи в Україні // Зайнятість та ринок праці: Міжвідомчий науковий збірник. – К., 2001. – С.3 – 12.
47. Дуткевич Я.М. Формування та використання людського капіталу (соціально-економічний аспект): Дис. … канд.. екон. наук. – К., 1997. – 47с.
48. Дятлов С.А. Теория человеческого капитала: Учеб. пособие. – СПб: Изд-во СПбУЭФ, 1999.
49. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи: У 5 т. – К.: НДЕІ, 1996. – Т.4: Соціальна та регіональна політика в умовах переходу до ринкової економіки. – 432с.
50. Економічна активність населення України у 2004 році: Статистичний збірник / Державний комітет статистики України. – К., 2005. – 215с.
51. Економічна активність населення України у 2003 році: Статистичний збірник / Державний комітет статистики України. – К., 2004. – 212с.
52. Економічна активність населення України у 2002 році: Статистичний збірник / Державний комітет статистики України. – К., 2003. – 220с.
53. Економічна активність населення України у 2001 році: Статистичний збірник / Державний комітет статистики України. – К., 2002. – 217с.
54. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – Т.1. – 864с.
55. Економічне зростання на засадах справедливості. Український погляд: Документ для обговорення № 407 / Світовий банк. – 1999. – 191с.
56. Задорожный Г.В., Карпенко В.В., Тютюнникова С.В. Труд: проблемы управления и оплаты в транзитивной экономике. – Харьков, 1998.
57. Зайчук В.А. Социально-педагогические основы творческого потенциала труда. – К.: Форум, 2001. – 319с.
58. Законодавство України про працю: Зб. законодавчих та нормативних актів. – К.: Атика, 2003. – 944с.
59. Занятость и поведение домохозяйства: адаптация в условиям переходной экономики России / Под ред. В. Кабалиной и С. Кларка. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1999. – 311с.
60. Заславская Т.И. Методические проблемы социологического исследования мобильности трудовых ресурсов. – Новосибирск: Наука, 1974. – 318с.
61. Заяць Т.А. Відтворення робочої сили України: регіональні проблеми / РВПС України НАН України. – К., 1996. – 100с.
62. Зінов’єв І.Ф. Перспективи реалізації економіста в Україні і за кордоном // Економіка та держава. – 2005. - №10. – С. 66 – 67.
63. Зубко В., Корсак К. Надпроблема вищої освіти: фінансування // Освіта і управління. – 1999. – Т.3. - №2. – С.11 – 20.
64. Иванов Н. Внутрифирменная подготовка кадров в экономически развитых странах // Управление персоналом: Тематический сборник статей. – М.: Главная редакция международного журнала «Проблемы теории и практики управления», 1999. – Вып.9. – С.77 – 85.
65. Иглин В. Международные аспекты и правовое регулирование в области профессионального обучения и развития персонала в странах с развитой рыночной экономикой // Управление персоналом. – 2000. - №5. – С.69 – 74.
66. Інтелектуальний потенціал та науково-технічна політика / За ред. М.І. Долішнього. – Л.: ІРД НАН України, 1999. – 234с.
67. Исаенко А.Н. Человеческий капитал в современной экономике // США – Канада: ЭПК. - 2000. - №2. – С.114 - 118.
68. Каленюк І. Цінність освіти як предмет економічного аналізу // Україна: аспекти праці. – 2000. - №3. – С.31 – 34.
69. Капелюшников Р.И. Экономический подход Гэрри Беккера к человеческому поведению // США: экономика, политика, идеология. – 1993. – № 11. – С.17 – 32.
70. Капелюшников Р.И., Албергова И.М., Леонова Т.Г. Человеческий капитал России: проблемы реабилитации // Общество и экономика. – 1993. - №9-10. – С.3–14.
71. Капелюшников Р.И. Современные буржуазные концепции формирования рабочей силы. – М., 1981. – 287с.
72. Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей. – Самара, 1994. – 254с.
73. Касимовский Е.В. Трудовые ресурсы, их формирование и использование в СССР // Экон. науки. – 1983. - №7. – С.12 – 18.
74. Качество трудового потенциала (социально-экономический аспект) / Отв. ред. М.И. Долишний. – К.: Наукова думка, 1986. – 229с.
75. Келлер-Пфундер А. Индивидуализация экономики персонала // Проблемы теории и практики управления. – 1997. - №2.
76. Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его формирование. – М., 1978. – 275с.
77. Ким Н.М. Трудовой потенциал и занятость: Учеб. пособие. – Х., 1993.
78. Класифікація видів економічної діяльності: Затв. наказом Держкомітету України по стандартизації, метрології і класифікації від 22.10.1996р. №441 / Держстандарт. – К.: 1996. – 201с.
79. Клочков В.В. Экономика образования: иллюзии и факты. – М.: Мысль, 1985. – 173с.
80. Колешня Л. Проблеми працевлаштування випускників вищих навчальних закладів і шляхи їх вирішення // Україна: аспекти праці. – 2001. - №3. – С.11 – 18.
81. Колот А. Глобалізація економіки та її вплив на соціально-трудову сферу // Україна: аспекти праці. – 2001. - №3. – С.23 – 29.
82. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 224с.
83. Колот А.М. Проблеми становлення й розвитку соціально-трудових відносин в Україні // Україна: аспекти праці. – 2000. - №3. – С.23 – 27.
84. Колосова Р.П. Трудовой потенциал промышленности. – М.: МГУ, 1987. – 161с.
85. Кондратьев В., Куренков Ю. Корпоративное управление инвестиционным процессом // Проблемы теории и практики управления. – 2001. - №2. – С.3 – 10.
86. Конституція України. Коментар основних положень Конституції України щодо захисту прав і свобод людини і громадянина / Упоряд. М.І. Хавронюк. – К.: Літера ЛТД, 2007. – 112с.
87. Корецька С.О. Пріоритети соціально-економічного розвитку регіонів України // Економіка та держава. – 2005. - №10. – С. 52 – 55.
88. Корсак К.В. Вартість вищої освіти. Проблеми визначення і шляхи здешевлення // Економічний часопис. – 1999. - №1. – С.46 – 52.
89. Корсак К.В. Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів: Монографія / За заг. ред. проф. Г.В. Щокіна. – К.: МАУП – МКА, 1998. – 208с.
90. Корсак К.В. Стан освітньої системи в Україні. – К.: Міжнародний фонд «Відродження», 1999. – 50с.
91. Кривенко Л., Кривенко С. Інвестиції в людський капітал – важливий соціальний імператив економічного зростання // Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України): Матеріали VII міжнародної науково-практичної конференції. Модуль ІІ (ч. ІІ). – К.: КНУ ім. Т.Г. Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 1999. – С.97 – 101.
92. Критский М.М. Человеческий капитал. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. – 120с.
93. Криклій А.С. Плинність персоналу як чинник формування попиту та пропозиції на ринку праці // Економіка та держава. – 2005. - №6. – С. 58 – 61.
94. Криклій А.С. Теоретико-методологічні основи дослідження трудового потенціалу // Економіка та держава. – 2005. - №8. – С.61 – 67.
95. Кузнєцова О. Сучасні тенденції до підготовки та забезпечення роботою фахівців із вищою освітою // Україна: аспекти праці. – 2001. - №4. – С.35 – 39.
96. Куценко В.І. Рекреаційні ресурси та людський капітал і шляхи його зміцнення // Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи. – К., 2000. – С.121 – 181.
97. Куценко В.І., Євтушенко Г.І. Людський капітал як фактор соціального захисту населення: проблеми зміцнення // Зайнятість та ринок праці: Міжвідомчий науковий збірник. – 1999. - № 10. – С. 136 – 145.
98. Куценко В., Удовиченко В., Опалєва І. Освіта як фактор стабільності та національної безпеки України // Економіка України. – 1998. - №1. – С.12 – 21.
99. Куценко В.І., Шпарага Т.І. Людський капітал: місце і роль у реалізації економічних реформ // Вісник НАН України. – 1997. - №1 – 2. – С.27 – 32.
100. Лагутін В.Д. Людина і економіка: Соціоекономіка: Навч. посібник. – К.: Просвіта, 1996. – 335с.
101. Леонтьев В. Распределение работы и дохода // Проблемы теории и практики управления. – 1990. - №1.
102. Либанова Э.М. Продолжительность жизни населения (опыт комплексного регионального исследования) – К.: Наукова думка, 1991. – 200с.
103. Лібанова Е., Палій О., Скуратівський В. Людський розвиток: від ідеї до державної стратегії // Вісник Укр. Акад. держ. упр. при Президенті України. – 1995. - №1. – С.159 – 171.
104. Лібанова Е. Індекс людського розвитку регіонів України // Економіка України. – 2000. - №3. – С. 3 – 15.
105. Луговий В.І. Управління освітою. – К.: Вид-во Укр. акад. держ. управління, 1997. – 302с.
106. Лукінов І.І. Економічні трансформації наприкінці ХХ сторіччя. – К.: Інститут економіки НАН України, 1997. – 454с.
107. Лукінов І., Шепотько Л. Продуктивні сили села – основа його прогресу і відродження // Економіка України. – 1993. - №3. – С.3 – 12.
108. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы, политика. – М.: Республика, 1992. – Т.2 – 400с.
109. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – 2-е изд. – Т.46, ч.2, 618с.
110. Марцинкевич В.И. Человеческий фактор и эффективность экономики. – М.: Наука, 1991. – 240с.
111. Марцинкевич В.И., Соболева И.В. Экономика человека: Учеб. пособие для высших учебных заведений. – М.: Аспект-Пресс, 1995. – 286с.
112. Маршавін Ю.М. Шляхи підвищення ефективності державного регулювання професійного навчання безробітних в умовах сучасного ринку праці // Економіка та держава. – 2005. - №6. – С. 61 – 67.
113. Матвієнко А.С. Економічна оцінка трудового потенціалу // Економіка та держава. – 2005. - №6. – С.68 – 71.
114. Мелкумов Я.С. Организация и финансирование инвестиций: Учебное пособие. – М.: ИНФРА – М, 2001. – 248с.
115. Молодежь в меняющемся обществе: Региональный мониторинговый доклад №7. – UNICEF, 2000. – 193с.
116. Моніторинг соціальних процесів в Україні / За ред.: І.К. Бондар, Г.В. Ярошенко, В.І. Науменко, Н.А. Соколенко. – К.: Знання, 1999. – 260с.
117. Народне господарство України у 1991 році: Стат. щорічник. – К.: Техніка, 1992. – 403с.
118. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. збірник / Держкомстат України. – К., 2002.
119. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. збірник / Держкомстат України. – К., 2004.
120. Нестерова Д., Сабирьянова К. Инвестиции в человеческий капитал в переходный период в России // Российская программа экономических исследований: Научный доклад № 99/04. – 1998. – Декабрь. – 48с.
121. Нижник В.М. Затрати і результати праці в транзитивній економіці (проблеми теорії і практики). – Хмельницький: Поділля, 2000. – 359с.
122. Новіков В.Н. Організація і розвиток соціальної сфери (зарубіжний і вітчизняний досвід). – К.: Інститут економіки НАН України, 1997. – 460с.
123. Норд Г.Л. Соціально-економічна оцінка і прогноз відтворення кадрового потенціалу Миколаївської області (вища освіта) / За ред. Н.І. В’юн. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. – 76с.
124. Образование – средство развития региона / Под ред. В.М. Егорова. – М.: Изд-во ИПК и ПРНО МО, 1994. – 144с.
125. Онікієнко В.В. Методологічні аспекти проблеми створення нових робочих місць // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки: Наукове видання. – К., 2000. – Т.1. – С. 210 – 217.
126. Онікієнко В.В. Методологія регулювання попиту і пропозиції робочої сили // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб., Вип.18. – К.: РВПС України НАН України, 2004. – С.7 – 14.
127. Оникиенко В.В. Вопросы методологии и методики исследования трудовых ресурсов. – К.: Наукова думка, 1978. – 185с.
128. Оникиенко В.В., Шаленко М.В. Совершенствование территориальной организации трудовых ресурсов. – К.: Наукова думка, 1989. – 193с.
129. Онищенко О.М. Господарства населення: продуктивність, ефективність, перспективи. – К., 2003. – 92с.
130. Онищенко О., Юрчишин В. Сільське господарство, село і селянство України у дзеркалі пострадянської аграрної економіки // Економіка України. – 2005. - №4. – С.4 – 13.
131. Освіта України у перехідний період. - К.: Міжнародний фонд «Відродження», 1997. – 84с.
132. Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року // Урядовий кур’єр. – 1999. – 19 серпня. – №155 – 156. –С.10 – 11.
133. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2005/2006 навчального року: Стат. бюлетень / Держкомстат України. – К., 2006. – 83с.
134. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2004/2005 навчального року: Стат. бюлетень / Держкомстат України. – К., 2005. – 87с.
135. Петрова І.Л. Сегментація ринку праці: теорія і практика регулювання. – К.: Таксон, 1997. – 296с.
136. Петюх В.М. Ринок праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 228с.
137. Печчеи А. Человеческие качества. – М.: Прогресс, 1985. – 312с.
138. Пирожков С.И. О концепции трудового потенциала населения // Современная концепция трудового потенциала. – Киев, 1990. – С.4 – 21.
139. Показники розвитку дошкільної, загальної середньої, позашкільної та професійно-технічної освіти (за підсумками 2002 – 2003 навчального року) / Міністерство освіти і науки України. – К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2003. – 58с.
140. Положення про професійне навчання кадрів на виробництві // Людина і праця. – 2001. - №4. – С. 36 – 44.
141. Праця в Україні в 2005 році: Стат. збірник / Держкомстат України. – К., 2006.
142. Праця в Україні в 2004 році: Стат. збірник / Держкомстат України. – К., 2005.
143. Праця в Україні в 2003 році: Стат. збірник / Держкомстат України. – К., 2004.
144. Праця в Україні в 2002 році: Стат. збірник / Держкомстат України. – К., 2003.
145. Праця і зарплата. – 2003. – Вересень. - № 33.
146. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України / С.І. Дорогунцов. – К., 1999. – 716с.
147. Програма «Україна - 2010». – К., 2000. – 93с.
148. Продовження навчання та здобуття професії: Статистичний бюлетень / Держкомстат України. – К., 2002. – 26с.
149. Про загальну середню освіту: Закон України від 13 травня 1999 року № 651 – XIV із змінами і доповненнями. – К.: Ліга – Закон, 2001.
150. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 року // ВВРУ. – 1991. - № 14. – С.10 – 17.
Про затвердження надання державою молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форм власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2000р. № 844 // Людина і праця. – 2000. - №6. – С. 28 – 32.
151. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України. В редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 289/97 – ВР із змінами і доповненнями. – К.: Ліга – Закон, 2001.
152. Про освіту: Закон України. В редакції Закону України від 23 березня 1996 року № 100/96 – ВР із змінами і доповненнями. – К.: Ліга – Закон, 2001.
153. Про позашкільну освіту: Закон України від 22 червня 2000 року № 1841 – ІІІ із змінами і доповненнями. – К.: Ліга – Закон, 2001.
154. Про професійно-технічну освіту: Закон України від 10 лютого 1998 року № 103/98 – ВР із змінами і доповненнями. – К.: Ліга – Закон, 2001.
155. Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів: Конвенція МОП № 142 (1975р.): Витяг // Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999р. – К.: Істина, 1999. – Т.1. – С. 229 – 300.
156. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України. У редакції Закону України від 23 березня 2000 року № 1613 – ІІІ із змінами і доповненнями. – К.: Ліга – Закон, 2001.
157. Раянгу В.А. Экономические проблемы определения перспектив подготовки кадров. – М.: Наука, 1987. – 104с.
158. Ревенко А. Україна у світових координатах людського розвитку // Дзеркало тижня. – 2001. - № 28 (352). – 28 липня. – С. 1, 10.
159. Регион: к новому качеству управления / Под ред. Ю.П. Алексеева и А.Н. Падучина. – М.: Изд-во «Луч», 2000. – 320с.
160. Реформування ринку праці та соціальної політики в Україні / МОП. Центрально- та Східноєвропейська група. – К., 1994. – 308с. – (Огляд перспектив розвитку країн).
161. Рикардо Д. Сочинения. – М., 1995. – Т.1. – 365с.
162. Романюк М. Розвиток ринку праці в контексті регулювання міграції населення // Україна: аспекти праці. – 2002. - №5. – С. 5 – 10.
163. Рощин С.Ю., Разумова Т.О. Экономика труда: Экономическая теория труда: Учебное пособие. – М.: ИНФРА – М, 2000. – 400с.
164. Рудченко О. Оцінка наявності, структури і руху робочих місць в економіці України // Україна: аспекти праці. – 2000. - №5. – С. 3 – 8.
165. Рыночные трансформации в переходной экономике / Отв. ред. А.Н. Алымов. – К.: Институт экономики НАН Украины, 1998. – 227с.
166. Сабирьянова К. Микроэкономический анализ динамических изменений на российском рынке труда // Вопросы экономики. – 1998. - № 1. – С. 42 – 58.
167. Саблук П.Т. Стабільні економічні умови як фактор послідовного підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва // Економіка АПК. – 2003. - №1. – С.12 - 17
168. Савельев С. Человеческий капитал: проблема альтернативного подхода // Образование и рынок, 1997. - №2. – С. 40 – 46.
169. Савченко В. Активна політика зайнятості на ринку – запорука збереження й розвитку трудового потенціалу // Україна: аспекти праці. – 1999. – № 1. – С. 9 – 14.
170. Савченко В.А. Управлення розвитком персоналу. – К.: КНЕУ, 2002. – 252с.
171. Саградов А. Человеческий капитал: источник развития // Экономика и жизнь. – 1998. - № 1 – 2.
172. Саєнко М. До питання про розробку державної програми розвитку трудового потенціалу в Україні // Україна: аспекти праці. – 2000. - № 3. – С. 10 – 11.
173. Семенов А. Посттейлоризм и теория человеческого капитала // МЭ и МО. – 1995. - № 9. – С. 20 – 36.
174. Скрипник К.Д. Стандарты инвестирования развития персонала // Управление персоналом. – 1997. - № 12.
175. Соціальна сфера в умовах трансформації економіки / В.І. Куценко, Л.Г. Богуш, Ю.М. Шевченко та ін.. – К.: РВПС України, 2000. – 355с.
176. Соціально-економічна ефективність професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації незайнятого працездатного населення в працездатному віці (питання методології дослідження) / В.А. Савченко, Н.О. Павловська, В.О. Покрищук та ін. – К.: НЦ ЗРП, 1996. – 62с.
177. Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати: Кол. монографія / Інститут економіки НАН України. – К., 2001. – 300с.
178. Соціально-трудовий потенціал: теорія і практика: У 2 ч. / НАН України; Львівське відділення ін-ту економіки; Відповід. ред. М.І. Долішній, С.М. Злупко. – К.: Наукова думка, 1994. – Ч.1. – 264с.; Ч.2. – 211с.
179. Соціальна захищеність населення України / Новікова О.Ф., Осауленко О.Г. та ін. – Донецьк: ІЕП НАН України, К.: Держкомстат України, 2001. – 360с.
180. Статистичний щорічник України за 2001 рік / Держкомстат України. – К.: Техніка, 2002. – 648с.
181. Статистичний щорічник України за 2002 рік / Держкомстат України. – К.: Техніка, 2003. – 576с.
182. Статистичний щорічник України за 2003 рік / Держкомстат України. – К.: Укр. енциклопедія, 2004. – 624с.
183. Статистичний щорічник України за 2004 рік / Держкомстат України. – К.: Укр. енциклопедія, 2005. – 636с.
184. Статистичний щорічник України за 2005 рік / Держкомстат України. – К.: Укр. енциклопедія, 2006. – 664с.
185. Статистичний щорічник України за 2006 рік / Держкомстат України – К.: Укр. енциклопедія, 2007. – 685с.
186. Статистичний щорічник Вінниччини за 2005 рік / Головне управління статистики у Вінницькій області. – Вінниця, 2006. – 657с.
187. Статистичний щорічник Вінниччини за 2006 рік / Головне управління статистики у Вінницькій області. – Вінниця, 2007. – 679с.
188. Струмилин С.Г. Проблемы экономики труда. – М.: Наука, 1982. – 471с.
189. Супян В. Б. США: сфера труда на пороге XXI века // Человек и труд. – 2000. - №12. – С. 39 – 42; - №1. – С.60 – 64.
190. Супян В.Б. Человек в рыночной экономике: ориентиры для России // США: ЭПИ. – 1997. - №7. – С. 34 – 42.
191. Сучасні проблеми вищої освіти: порівняння для України / За заг. ред. В. Зубка. – К.: Вид. дім «КМ Akademia», 1997. – 290с.
192. Трудовий потенціал і зайнятість: теоретичні основи і регіональні особливості / М.І. Долішній, С.М. Злупко, С.І. Бандур та ін.; НАН України; Інститутт регіональних досліджень НАН України. – Ужгород, 1997. – 422с.
193. Трудовий потенціал, зайнятість і ринок праці (Теорія і практика) / М.І. Долішній, С.М. Зліпко, Т.С. Злупко, Т.Б. Токарський. – Л., 1997. – 340с.
194. Тютюнникова С.В. Формирование доходов населения в условиях рыночной трансформации. – Х.: Основа, 1999. – 273с.
195. Удалих О.О. Управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 292с.
196. Україна: людський розвиток: Звіт 1996, ПРООН. – К., 1996. – 110с.
197. Україна: людський розвиток: Звіт 1999, ПРООН. – К., 2000. – 96с.
198. Україна: людський розвиток: Звіт 2003, ПРООН. – К., 2004. – 105с.
199. Україна: соціальна сфера у перехідний період: Аналіз Світового банку. – К.: Основи, 1996. – 248с.
200. Україна в цифрах у 2001 році: Корот. стат. довідник / Держкомстат України: За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Техніка, 2002. – 262с.
201. Україна в цифрах у 2003 році: Корот. стат. довідник / Держкомстат України: За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Техніка, 2004. – 322 с.
202. Уотермен Р. Фактор обновления: Как сохраняют конкурентоспособность лучшие компании: Пер. с англ. / Общ. ред. В.Т. Рысина. – М.: Прогресс, 1988. – 362с.
203. Управленческое консультирование / Под ред. М. Кубра. – М.: «ИНТЕРЭКСПЕРТ», 1992. – 350с.
204. Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. А.Я. Кибанова. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: ИНФРА, 2002. – 638с.
205. Утечка умов в современной России: внутренние и международные аспекты: Техн. доклад № 10 ЮНЕСКО, Европейского бюро по науке и технике. – 48с.
206. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи К. Экономика. – М., 1993. – 829с.
207. Франк Э., Пудак Т. Консультационные фирмы и отбор человеческого капитала // Проблемы теории и практики управления. – 2001. - №1. – С. 4 – 10.
208. Харкянен Л. Інвестиції в людину – фактор розвитку економіки // Віче. – 2000. - №11. – С. 97 – 105.
209. Хейне П. Экономический образ мышления: Пер. с англ. – М.: Изд-во «Новости», 1991. – 704с.
210. Ходаков В.Е. Высшее образование: взгляд со стороны и изнутри. – Херсон: Олди – плюс, 2001. – 215с.
211. Хомра О. Освітній потенціал зайнятості населення України: динаміка, структура, оцінка на перспективу. – К.: НЦ ЗРП НАН і Міністерства праці України, 1994. – 14с.
212. Хруцкий В. Реферат статьи Питера Друкера «Труд и управление в современном мире» // Российский экономический журнал. – 1993. - №5. – С. 68 – 70.
213. Цыренова Е.Д. Совокупный человеческий капитал нации (формирование, функционирование его на макро-, мезо- и микроуровнях): Учебное пособие. – Иркутск: Изд-во ИГЭА, 1996. – 148с.
214. Человеческий потенциал: опыт комплексного подхода / Под ред. И.Т. Фролова. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 176с.
215. Четвернина Т., Соболева И. Конкурентоспособность женщин на российском рынке труда // Человек и труд. – 2000. - № 11. – С. 49 – 54.
216. Чугунов І.Я., Самошкіна О.А. Основні підсумки виконання бюджету у 2000 році // Фінанси України. – 2001. - №6. – С.36 – 67.
217. Чухно А.А. Проблеми праці та її мотивації в світлі теорії постіндустріоналізму // Оплата праці: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Луцьк: Рег.-вид. від. «Вежа» Волин. держ. університету ім. Лесі Українки, 2000. – С. 9 – 12.
218. Шамазов А., Беленкова О. Технические университеты в информационно – индустриальном обществе // Высшее образование в России. – 1998. - №1. – С. 24 – 27.
219. Шепотько Л.О., Прокопа І.В., Гудзинський С.О., Яровий В.Д. Сільський сектор економіки на рубежі тисячоліть. У 2 томах. – К.: ІЕ НАН України, 2003. – Т.2. Соціальні ресурси сільських територій. – 466с.
220. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред. Г.Г. Меликьяна, Р.П. Колосовой. – М.: Изд-во МГУ; Изд-во «ЧеРо», 1996. – 623с.
221. Экономическая оценка народного образования: Очерки И.И. Янжула, А.И. Чупрова, Е.Н. Янжул. – СП., 1986.
222. Экономические проблемы высшего образования в странах Западной Европы (90-е годы): Сборник обзоров / РАН ИНИОН. – М., 1999. – 132с.
223. Эренберг Р.Дж., Смит Р.С. Современная экономика труда. Теория и государственная политика. – М.: Изд-во МГУ, 1996. – 800с.
224. Янг С. Системное управление организацией. – М.: Наука, 1972. – 346с.
225. Becker G.S. Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis. – N.Y., 1964. – 441р.
226. Becker G. Investment in Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis // Journal of Political Economy. Supplement. – 1962. – Oct. – Р. 4 – 20.
227. Becker G. A Treatise on the Family. – Cambridge, 1981. – 267р.
228. Bowen H.R. Investment in Human Capital and Economic Growth // Perspectives on Economic Growth. – N.Y., 1968. – Р. 10 – 25.
229. Bowen H.R. Investment in Learning. – San Francisco, 1978. – 331р.
230. Denison E. The Sources of Economic Growth in the United States and the Alternatives before us. – N.Y., 1962. – 228р.
231. Human Development Report 2001 / UNDP. – New York; Oxford: Oxford University Press, 2001. – 264p.
232. Key Indicators of the Labour Market. ILO. – Geneva, 1999. – 518p.
233. Machlup F. The Economics of Informations and Human Capital. – Princeton, 1984. – 302р.
234. Nordhaug O. Human Capital in Organizations: Competence, Training and Learning. – Oslo: Scandinavian University Press, 1993. – 278p.
235. Shultz T. Investment in Human Capital. – N.Y.; L., 1971. – 357р.
236. Shultz T. Investing in People. – London: University California Press, 1981. – 255р.
237. Taubman P. The Relative Influence of Inheritable and Environmental Factors and the Importance of Intelligence in Earnings Functions // Personal Income Distribution. – Amsterdam, 1978. – Р.5 – 15.
238. Thurow L. Investment in Learning. – San Francisco, 1978. – 325 р.
239. World Development Report. Knowledge for Development. 1998/99. – N.Y.: World Bank: Oxford University Press, 1999. – 251p.