УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ МОНОФУНКЦІОНАЛЬНИХ МІСТ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ВАСИЛЬЄВА Олександра Іллівна

УДК 352.07: 332.122 (1-21)

УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ МОНОФУНКЦІОНАЛЬНИХ МІСТ УКРАЇНИ

25.00.04 - місцеве самоврядування

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
наук з державного управління

Науковий керівник -
Лебединська Ольга Юріївна,
кандидат економічних наук,
доцент

КИЇВ 2004
ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ФУНКЦІОНУВАННЯ МОНОФУНКЦІОНАЛЬНИХ МІСТ
1.1. Сутність, місце, роль та критерії визначення монофункціональних міст........10
1.2. Класифікація та типологія монофункціональних міст України........................23
1.3. Законодавчо-нормативне забезпечення державного регулювання розвитку монофункціональних міст України.....................................................................49
Висновки до першого розділу..............................................................................56
РОЗДІЛ 2
МОНОФУНКЦІОНАЛЬНЕ МІСТО ЯК ОБ'ЄКТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
2.1. Виробничо-територіальний комплекс мономіста ..............................................59
2.2. Соціальний розвиток міста ...................................................................................90
2.3. Техногенно-екологічна (радіаційна безпека) міста ..........................................104
2.4. Подальший розвиток Запорізької АЕС як містоутворюючого підприємства
м. Енергодара.......................................................................................................108
Висновки до другого розділу..............................................................................117
РОЗДІЛ 3
ПРОГРАМНО - ЦІЛЬОВЕ УПРАВЛІННЯ МІСТАМИ З МОНОГАЛУЗЕВОЮ СТРУКТУРОЮ ВИРОБНИЦТВА
3.1. Методи програмно - цільового управління містами ........................................120
3.2. Принципи корпоративного управління містами...............................................144
3.3. Партнерство як метод програмно - цільового управління містом...................165
Висновки до третього розділу ...........................................................................171
ВИСНОВКИ...............................................................................................................175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................182
ДОДАТКИ...................................................................................................................202

ВСТУП

Актуальність теми. Цивілізація нерозривно пов’язана з розвитком міських поселень. Міста завжди були і залишаються економічними, політичними та культурними центрами держави і водночас концентрують у собі всі протиріччя та проблеми економіки й суспільного розвитку в цілому. Уявити собі весь комплекс проблем, пов’язаних з управлінням таким складним утворенням, як місто, в умовах становлення та розвитку ринкових відносин можливо, якщо розглядати його як систему.
Україна - високоурбанізована країна. Майже 70% її населення - це міські жителі. Сьогодні в Україні налічується 453 міста, з яких 404, або 89% - міста з чисельністю населення до 100 тис. чол. В умовах перехідної економіки для успішного розвитку соціально-економічного комплексу міст надзвичайно важливо визначити їх потенціал, напрями розвитку необхідної інфраструктури, залучити потрібні ресурси. Тільки збереження потенціалу, його модернізація та реструктуризація здатні забезпечити прогрес містам і державі, реальну, а не уявну економічну незалежність. Муніципальна влада повинна визначити оптимальну стратегічну модель розвитку міста, створюючи нові та підтримуючи ті підприємства, які можуть ефективно працювати, стимулюючи розвиток міської інфраструктури.
Важливе місце в структурі міських поселень України посідають монофункціональні міста, які виникли та існують на базі одного чи кількох однопрофільних містоутворюючих підприємств. У країні налічується 122 таких міста, або 27% від загальної кількості міських поселень. Серед них потрібно виділити міста, які сформувалися на базі електростанцій: Зугрес, Бурштин, Вишгород, Міусинськ, Щастя, Кузнецовськ, Енергодар, Славутич та інші. „Атомні міста”, що виникли завдяки розвитку атомних енергооб'єктів, - Славутич, Южноукраїнськ, Нетішин, Кузнецовськ, Енергодар - мають специфічні умови свого функціонування.
Типовим монофункціональним містом є Енергодар. Досвід його створення, розв’язання проблем соціально-економічного та екологічного функціонування може бути корисним для інших монофункціональних міст України, створених на базі електростанцій.
Окремі питання розвитку міст знайшли відображення в працях Алимова О.М. [4-8], Адамова Б.І. [1-2], Бойко-Бойчука О.В. [19], Вакуленка В.М. [26-33], Данилишина Б.М. [42-46, 134], Дехтяренка Ю.Ф. [49], Долішного М.І. [53], Дорогунцова С.І. [51], Доценка А.І. [52], Драпіковського О.І. [49], Заставного Ф.Д. [75], Ігнатенка О.С. [80], Коваленка П.С.[89-90], Лебединського Ю.П.[110-112], Лебединську О.Ю.[107-109], Лібанову Е.М. [115-119], Невелєва О.М. [134], Нудельмана В.І. [138], Пилу В.І. [152-153], Розпутенка І.В. [174-177], Салія І.М. [180], Скуратівського В.А. [184-185], Степаненка А.В. [195-196], Удовиченка В.П. [201-206], Ханіна В.І. [109, 217], Чмир О.С. [152-153], Чумаченка Н.Г. [229], Шарова Ю.П. [230-231] та інших.
Корисними для подальшого розвитку цієї проблеми є дослідження зарубіжних учених, зокрема Аганбегяна А.Г. [130], Бандмана М.К. [14, 198], Ж. Божьо-Гарньє і Ж.Шабо [18], Бочарова Ю.П. [20], Бутузова В.П. [24], Валового Д.В. [34-35], Вечканова Г.С. [37], Гутнова А.Е. [41], Ізарда У. [81], Котляра А.Е. [73], Лаппо Г.М. [105-106], Лейбера Ю.К. [114], Маркова Є.М. [122, 125-127], Перцика Є.Н. [147-148], Сігова І.І. [182-183], Фільварова Г.Й. [20], Фотченка В.Т. [24], Хорєва Б.С. [123, 220-223], Шніпера Р.І. [130] та інших.
Незважаючи на те, що розробці окремих питань цієї проблеми приділялася значна увага, окремі найсуттєвіші з них залишаються ще недостатньо розробленими. З огляду на це виникає потреба в подальших дослідженнях у зазначених та інших напрямах аналізованої проблематики, багато питань потребують наступного теоретико-методологічного осмислення з метою створення систем управління соціально-економічним розвитком монофункціональних міст України.
Таким чином, актуальність теми дослідження зумовлюється: важливістю об’єктивного розкриття соціально-економічного розвитку системи державного управління монофункціональними містами в різних регіонах України, недостатньою розробкою цієї проблеми, необхідністю використання вітчизняного і зарубіжного досвіду. Отже, вибір теми дисертаційної роботи, що має важливе соціально-економічне значення, пояснюється відсутністю теоретико-методологічних розробок в управлінні розвитком монофункціональних міст України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах планової теми № 06 „Основні напрями вдосконалення територіальної організації влади та управління в контексті проведення Адміністративної реформи в Україні” комплексного наукового проекту „Державне управління та місцеве самоврядування” (РК 0199U002827) кафедри управління містом Національної академії державного управління при Президентові України, з якої автор дисертації був виконавцем розробки окремих розділів.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування форм і методів управління монофункціональним містом, містоутворюючою базою якого є атомні електростанції.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
- здійснити аналіз наукової літератури, законодавчої та нормативної бази, вітчизняного й зарубіжного досвіду і на підставі цього визначити напрями дослідження;
- оцінити відповідність законодавчонормативної бази України потребам розробки та реалізації програм розвитку монофункціональних міст;
- розкрити сутність і зміст поняття „монофункціональне місто”;
- здійснити класифікацію монофункціональних міст за чисельністю населення та типологію за господарським профілем;
- дослідити модель управління соціально-економічним розвитком і критерії віднесення населеного пункту до категорії монофункціонального міста;
- обґрунтувати, що Енергодар є типовим монофункціональним містом, яке створене та функціонує на базі Запорізької атомної і Запорізької теплової електростанцій та охарактеризувати місто як об’єкт державного управління;
- запропонувати форми та методи найбільш ефективного управління містами з моногалузевою структурою виробництва;
- визначити етапи створення проекту програми управління монофункціональними містами.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що ринкові перетворення економіки на загальносвітових засадах базуються на посиленні акцентів на місцевому самоврядуванні та корпоративному управлінні містами. За умови впровадження науково-прикладних результатів дисертації стануть можливими відповідні перетворення в управлінні монофункціональними містами, що суттєво вплине на підвищення ефективності прийняття управлінських рішень. У такому разі масштабний соціально-економічний проект, яким є Програма, навіть у досить складних соціально-економічних умовах може бути реалізований.
Об'єкт дослідження - місто з моногалузевою структурою виробництва, основною базою якого є Запорізька атомна електростанція (м. Енергодар).
Предмет дослідження система розвитку органів державного управління соціально-економічним розвитком монофункціональних міст України.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення сучасних теорій державного управління і місцевого самоврядування, законодавчі й нормативні акти України, зокрема Конституція України, закони України, укази Президента України, нормативні документи Кабінету Міністрів України, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань соціально-економічного розвитку міст і територій, особливості розвитку монофункціональних міст та формування державної регіональної політики в умовах трансформації економіки.
Для досягнення поставленої мети застосовувалися сучасні методи дослідження, зокрема на основі системно-аналітичного методу зроблене теоретичне узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних й зарубіжних учених, присвячених управлінню, розвитку та функціонуванню міських поселень. З метою вирішення окремих завдань використовувались також такі методи: статистичного аналізу - для дослідження динаміки, структури й ефективності розвитку монофункціональних міст, проблемно-орієнтовний - для наукового обґрунтування стратегічних напрямів розв’язання проблем економічного і соціального розвитку монофункціональних міст, економіко-математичний - для розрахунків кількісних параметрів ресурсного потенціалу міста й обґрунтування перспектив його розвитку; порівняльний аналіз - для визначення слабких та сильних сторін, зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на розвиток Енергодара, розробки стратегій та визначення місії міста; компаративний - для зіставлення розвитку монофункціональних міст у різних регіонах країни. Сукупність згаданих методів і прийомів становить методику дисертаційного дослідження.
Інформаційною базою дослідження є аналітичні й статистичні матеріали центральних органів державної влади, Енергодарської міської ради, Державного Комітету статистики України, Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, Національної академії державного управління при Президентові України, Національної атомної енергетичної компанії „Енергоатом”, інші нормативно-правові документи, особисті дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розв’язанні актуального наукового завдання науково-теоретичному обґрунтуванні й розробці ефективних форм і методів управління монофункціональним містом, що забезпечує формування науково-прикладних положень для практичного використання наукових результатів.
У процесі вирішення зазначеного завдання в дисертації отримані такі наукові результати:
уперше:
- на основі системного аналізу визначено, що Енергодар є типовим монофункціональним містом, яке функціонує на базах Запорізької атомної та Запорізької теплової електростанцій;
- досліджено критерії віднесення населеного пункту до категорії монофункціональних міст;
- розкрито специфічні соціально-економічні та екологічні риси монофункціонального міста, яке сформувалося на базі атомної електростанції;
- установлено, що при управлінні монофункціональними містами необхідно їх розглядати як міста-корпорації або міста-підприємці;
- доведено, що управління містом з економічного погляду - це бізнес-процес, що потребує подолання обмежень функціональних структур управління та створення організації, зацікавленої в ефективному управлінні ресурсами;
удосконалено:
- класифікацію монофункціональних міст за чисельністю населення та типологію за господарським профілем;
уточнено:
- сутність та зміст поняття „монофункціональне місто”;
- визначення корпоративної природи економіки та необхідності формування управління методами міського приватно-суспільного партнерства;
дістали подальшого розвитку:
- теорія програмного управління в уявленнях про імпульсний метод її реалізації, який є блочним структуруванням програми, та визначення пріоритетів залежно від часу і засобів, необхідних і доступних для їх реалізації;систематизація основних методичних принципів, на яких має базуватися розробка програми.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження були використані автором у Програмі соціально-економічного розвитку Енергодара та при створенні Програми розвитку підприємництва у місті Енергодарі на 2000 - 2005 роки (акт про впровадження № 02 - 30 від 02.09.2003 р.); при впровадженні навчальних модулів „Органи місцевого самоврядування” та „Місцеві фінанси та бюджетний процес” на кафедрі державного управління та місцевого самоврядування Академії муніципального управління (акт про впровадження № 07 - 03 від 03.09.2003 р.).
Рекомендації та пропозиції, сформульовані автором на підставі аналізу стану й можливостей використання ресурсного потенціалу міста, можуть застосовуватись державними та місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування при розробці програм соціально-економічного та культурного розвитку міст, а також у спеціальних закладах освіти при розробці курсів лекцій та спецкурсів „Регіональне управління”, „Органи місцевого самоврядування”, „Управління соціально-економічним розвитком міст”, „Місцеві фінанси”.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції й рекомендації, в тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто. У дисертації не використовувались ідеї і розробки, що належать співавторам.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та положення дисертаційного дослідження доповідались та дістали позитивну оцінку на У1 Всеукраїнських муніципальних слуханнях „Об’єднання зусиль заради місцевого і регіонального розвитку та процвітання України” (Київ - Кременчук, 2000), на міжнародній конференції „Формування механізмів регіональної співпраці між місцевою владою та діловими колами України і Польщі” (Вроцлав, 2000), на науково-практичній конференції за міжнародною участю „Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003), на III Міжвузівській науково-практичній конференції аспірантів та здобувачів „Методология и методика экспериментальной работы” (Санкт-Петербург, 1997), на міжрегіональній науково-практичній конференції „Професійне становлення педагогічних працівників” (Запоріжжя, 1997).
Результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри управління містом Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Основні положення дослідження відображені у шести наукових працях обсягом 2,5 друкованих аркуша, три з них - у фахових виданнях.

Структура й обсяг дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 211 сторінок (основна частина - 181 сторінка), в тому числі 22 таблиці та 5 рисунків, список використаних літературних джерел (235 найменувань), розміщений на 20 сторінках, додатків (3 таблиці) на 10 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації узагальнено та разв’язано актуальне наукове завдання, що полягає в розробленні концепції й теоретико-методологічних основ формування системи управління соціально-економічним розвитком монофункціональних міст України.
Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання дослідження дають можливість зробити такі висновки й рекомендації.
1. Аналіз використаних джерел та проведені дослідження показали, що ця тема в цілому спеціально не досліджувалась, хоча окремі її аспекти були предметом уваги вчених і практиків. Теорія управління соціально-економічним розвитком міста в Україні перебуває сьогодні на стадії формування.
2. Оцінюючи відповідність законодавчо-нормативної бази потребам розвитку та реалізації програм розвитку монофункціональних міст, прийшли до висновку що ефективність вирішення проблем регіонального розвитку, становлення місцевого самоврядування та вдосконалення відносин „центр-регіони” залежить від правового поля для розробки та реалізації державної регіональної політики, чіткого розподілу функцій та координації діяльності державних органів управління різного рівня у сфері територіального розвитку.
3. В основу дисертаційної роботи покладено системний підхід до визначення змісту поняття „монофункціональне місто” та обґрунтування того, що при управлінні монофункціональними містами необхідно їх розглядати як міста-корпорації або міста-підприємці, що являють собою адміністративно-територіальні утворення, які об’єднують місцеві соціальні, політичні й економічні ресурси в єдиний взаємопов’язаний організаційно-виробничий комплекс. Модель управління соціально-економічного розвитку монофункціональних міст базується на засадах партнерства і є сукупністю науково обґрунтованих методів та принципів, що становлять методологію управління адміністративно-територіальними одиницями в умовах підвищення нестабільності і містить значний потенціал щодо підвищення ефективності прийняття управлінських рішень з боку державних органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування. При цьому Програма розвитку міста має стати основою для розробки генерального плану і програм соціально-економічного та культурного розвитку, а також різних місцевих програм.
4. Сталий розвиток економіки треба починати з усунення причин деградації монофункціональних міст, перш за все з працевлаштування їх населення. Особливо актуальним це є для регіонів з найгустішою мережею малих монофункціональних міст. Потрібно скорочення безробітних, створення сприятливих економічних, фінансових та соціальних умов для заохочення населення для створення і ведення власної чи колективної справи. Такий підхід не потребує від держави значних інвестицій, зусилля якої спрямовуватимуться переважно на створення відповідної нормативно-правової, психологічної і суспільно-політичної бази підтримки підприємництва.
Для здійснення політики розвитку регіональні та місцеві органи повинні мати відповідні економічні та фінансові можливості. Важливого значення набуває питання ефективного використання бюджетних коштів та їх спрямування на вирішення найбільш актуальних регіональних потреб.
5. Установлено, що однією з ключових проблем в Україні є диспропорція соціально-економічного розвитку регіонів. Поглиблення дисбалансу соціально-економічного та культурного розвитку суттєво ускладнює проведення єдиної політики соціально-економічних перетворень, формування загальнодержавного ринку товарів і послуг, збільшує загрози регіональних криз, дезінтеграції національної економіки.
Монофункціональні міста, що виникли на базі атомних електростанцій, істотно відрізняються від шахтарських та інших монофункціональних міст. Вони „молоді”, як з строком свого існування, так і за віком мешканців. Чисельність населення їх поки що не скорочується, вони мають перспективи подальшого розвитку на існуючій містоутворюючій базі при певних техногенних, економічних та інших умовах. Тому тут основною проблемою є не стільки фізичне збереження міст, скільки управління процесом їх соціально-економічного розвитку на вже існуючій господарській профілізації.
6. У складній соціально-економічній ситуації, в якій опинилась Україна, найбільш постраждали монофункціональні шахтарські міста. Через вичерпання запасів корисних копалин, фізичну зношеність і моральну застарілість основних фондів містоутворюючих підприємств монофункціональних міст, часті техногенні аварії з людськими жертвами стає економічно неефективно і соціально недоцільна реконструкція таких підприємств, а в багатьох випадках - навіть неможливість перепрофілювання шахт.
Україна вперше за свою історію зіткнулась з новою для себе проблемою - масовим виведенням з експлуатації виробничих потужностей.
7. Дослідженням визначено критерії віднесення населеного пункту до категорії монофункціонального міста:
- специфічні види діяльності населення, що пов’язані в основному з промисловістю та іншими несільськогосподарськими сферами діяльності;
- концентрація житлового фонду, що характеризується відповідним виглядом містобудування;
- чисельність і висока густота населення;
- показник питомої ваги працюючих на містоутворюючому профільному (профільних) підприємстві (підприємствах) у загальній чисельності зайнятих у місті. Якщо цей показник перевищує 50 %, то без будь-яких зауважень таке місто можна відносити до групи монофункціональних.
Використовуючи запропонований методичний підхід, було встановлено, що в Україні нараховується 122 монофункціональних міста, майже третина загальної кількості міських поселень України.
8. Доведено, що м. Енергодар, яке функціонує на базах Запорізької атомної (АЕС) та Запорізької теплової (ТЕС) електростанцій, є типовим монофункціональним енергетичним містом України. Стратегічна місія розвитку Енергодару полягає в забезпеченні високої якості життя населення і створенні адекватного міського середовища на основі розвитку міста й ефективного виконання функцій енергетичного міста. Сталий стійкий розвиток міста - це постійне збалансоване функціонування міського поселення, спрямоване на створення повноцінного життєвого середовища для сучасного і наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств; удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, інженерної інфраструктури міста; поліпшення умов проживання, відпочинку й оздоровлення; збереження та збагачення культурної спадщини.
Визначено, що для того, щоб був сталий стійкий розвиток міста треба відійти від монофункціональності, яка нині становить основу індустрії Енергодара та породжує складні соціально-економічні проблеми, пов’язані з працевлаштуванням робочої сили, комплексним розвитком економічної бази. Крім енергетики, в місті потрібно розвивати інші виробництва, зокрема переробну промисловість, у першу чергу високотехнологічну, а також підприємства по виробництву товарів народного споживання та наданню різноманітних послуг населенню, будівельну індустрію тощо.
9. У дослідженні запропоновано новий концептуальний підхід до міста в основу якого покладено розгляд його з господарсько-економічної точки зору як корпорації. Корпоративний підхід дозволяє оптимально вирішувати питання програмного управління для такого роду територіального утворення як монофункціональне місто.
Показана перспективність перетворення адміністративного управління в економічне з метою наступного розвитку міста. При цьому відповідно до міжнародної практики місто розглядається не як благодійна організація, а як „місто-підприємець”, принциповою особливістю якого є поєднання підприємницької діяльності з оптимальним вирішенням соціально-економічних проблем.
Місто-підприємець - це сутнісний підхід до того, що ми визначили поняттям корпорація „Місто”. Такий підхід відображає корпоративну природу економіки міста та необхідність формування управління методами міського приватно-суспільного партнерства.
10. Ураховуючи особливості програмного методу, визначені наступні етапи створення проекту програми:
- розробка образу (моделі) програми в цілому та її заходів зокрема. На цьому етапі передбачається моделювати всю програму таким чином, щоб досягти стратегічної мети програми;
- аналіз існуючого бізнесу, тобто тих реальних процесів, в рамках яких передбачається проводити заходи програми;
- розробка нових та змінених процесів та інформаційних систем, які їх підтримують;
- упровадження нового бізнесу, тобто нових заходів, чи включення нових до складу вже реалізуємих.
Програма, як і бізнес-система, - специфічна впорядкована сукупність робіт задана у часі та просторі. Тому до програми можна застосовувати процеси інжинірингу та реінжинірінгу. Застосування принципово нового підходу - реінжинірінгу бізнес-процесів - програмно-цільового підходу дозволяє подолати попередні недоліки програмно-цільового управління, пов’язані із відсутністю ринкового середовища її здійснення.
Виконане дослідження дозволяє сформулювати рекомендації:
- для регулювання роботи енергоринку необхідно прискорити роботи по внесенню змін у податкове законодавство з метою оптимізації оподаткування підприємств електроенергетичної галузі. Вернутися до касового методу розрахунків податків. У такому випадку податки будуть нараховуватися не по факту відпустки електроенергії, а по факту фактичної оплати за спожиту електроенергію. При цьому неплатоспроможний споживач повинен відключатися від мережі, а для тих споживачів відключення яких недопустимо, повинні бути механізми розрахунків, гарантовані державою. Змінити систему оподаткування підприємств енергетичної галузі, прийнявши за базу оподаткування реалізацію (оплату), а не валовий дохід (відвантажену продукцію);
- одним з напрямів найшвидшого розв’язання проблеми зайнятості населення монофункціональних міст може стати в сучасних умовах розвиток в них малого підприємництва, природно, з ініціативи місцевої влади, залучення коштів населення. Потрібна розвинута Програма державної підтримки підприємництва, особливо в малих монофункціональних містах;
- для зацікавлення населення в розвитку енергетики жителям населених пунктів, що входять до 30-ти кілометрової зони розміщення атомних електростанцій, плату за спожиту електроенергію не стягувати, або ввести пільговий режим розрахунків (не більше 25 %);
- враховуючи роль Енергодара в енергетичній безпеці України, передбачити в Державному бюджеті України виділення окремим рядком нормативів формування міського бюджету, з урахуванням бюджету розвитку, що визначено проектом завершення будівництва і введення Запорізької АЕС в цілому;
- з метою створення цільового фонду соціально-економічного розвитку території, розпорядником якого має бути міська рада, одну тисячну частину відпускної ціни кожного кіловата виробленої Запорізькою тепловою та Запорізькою атомною електростанціями електроенергії необхідно направляти в зазначений фонд. В умовах часткового розрахунку за електроенергію, що відпускається в алгоритмі розрахунків НАЕК „Енергоатом” та ВАТ „Дніпроенерго” з атомними та тепловими електростанціями, брати до уваги пропорційне відрахування коштів до фонду соціально-економічного розвитку території;
- для посилення відповідальності перед органами місцевого самоврядування в частині наповнення місцевого бюджету необхідно вирішити на рівні уряду питання повернення статусу юридичних осіб Запорізькій атомній і Запорізькій тепловій електростанціям.
Складна та багато аспектна проблема, звичайно, не вичерпується питаннями, розглянутими в дисертаційному дослідженні. Це вимогає нових досліджень у частині взаємодії економічного, соціального, екологічного й природного компонентів сталого розвитку монофункціональних міст.
Подальшого вивчення потребують й такі питання: несформованість муніципальної економіки, існування певних протиріч щодо функціонування місцевої влади, необхідність удосконалення та приведення у відповідність з Конституцією України деяких положень законодавчих актів, що регулюють розвиток міста, формування комунальної власності та місцевих фінансів, недостатнє використання новітніх методів планування та прогнозування місцевого розвитку.

Список використаних джерел
1. Адамов Б.І. Організаційно-економічні основи управління розвитком міст. - К.: Грот, 1998. - 216 с.
2. Адамов Б.І. Організаційно-економічний механізм управління містами. - К.: Грот, 1998. - 48 с.
3. Актуальні проблеми виконання законів України „Про місцеве самоврядування в Україні” та „Про місцеві державні адміністрації”. - К.: Атіка, 2003. - 287 с.
4. Алымов А.Н. Производительные силы: проблемы развития и размещения. - М.: Экономика, 1981. - 288 с.
5. Алымов А.Н., Заставный Ф.Д. Региональные проблемы экономического и социального развития. - К.: Наук. думка, 1982. - 299 с.
6. Алымов А.Н. Социальная инфраструктура: вопросы теории и практики. - К.: Наук. думка, 1982, 218 с.
7. Алымов А.Н. Сфера обслуживания населения: региональные проблемы. - К.: Наук. думка, 1980, 167 с.
8. Алымов А.Н., Кочерга А.И. и др. Социальная инфраструктура: вопросы теории и практики. - К.: Наукова думка, 1982. - 127 с.
9. Атомная энергетика - что дальше? / Под ред. Карвовского Г.Г.). - М.: Знание, 1989. - 47 с.
10. Атомная энергетика: ответственность перед общественностью. - К.: Общество „Знание” Украины, 1991. - 19 с.
11. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навч. посіб. / За ред. В.Д.Базилевича. - К.: Атіка, 2002. - 367 с.
12. Бакуменко В.Д. Формування державно - управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики / Монографія. - К.: Вид-во УАДУ, 2000.- 324 с.
13. Баланда А.Л. Неформальна зайнятість як новітній фактор розвитку національного ринку праці України / За ред. Е.М. Лібанової. - К.: РВПС України НАН України, 1999. - 58 с.
14. Бандман М.К. Моделирование социально-экономического развития территориальных систем. - Новосибирск: Наука, 1983. - 158 с.
15. Бандур С.І., Заяц Т.А., Терон І.В. Сучасна регіональна соціально-економічна політика держави: теорія, методологія, практика. - К.: РВПС України НАН України, 2002. - 249 с.
16. Бернар И., Коли Ж. - К. Толковый экономический и финансовый словарь: В 2-х томах. - М.: Междунарные отношения, 1997. - т.1. - С. 317.
17. Богуцький В. Стратегічне планування соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць // Управління сучасним містом. - 2002. - № 7-9 (7). - С. 63 - 67.
18. Боже-Гарнье Ж. и Шабо Ж. Очерки по географии городов. - М.: Прогресс”, 1967. - С. 424.
19. Бойко-Бойчук О. Стратегії розвитку міст України: Навч. посібник. - К.: Університетське видавництво „Пульсари”, 2002. - 152 с.
20. Бочаров Ю.П., Фильваров Г.И. Производство и пространственная организация городов. - М.: Стройиздат, 1987. 255 с.
21. Большая Советская Энциклопедия. - М.: Советская Энциклопедия, 1997. - т.7. - С.111-112.
22. Бугай С., Виноградський О. Організаційно-технологічні підходи до управління заходами з подолання кризового стану монофункціональних міст України // Управління сучасним містом. - 2001. - № 10-12 (4). - С. 121 -126.
23. Буздуган Ю.О. Політика зайнятості в контексті економічних та соціальних перетворень // Національна тристороння конференція з політики зайнятості в Україні. - К.: Міністерство праці та соціальної політики України, 14-15 жовтня 1997 р. - С. 40-47.
24. Бутузова В.П., Фотченко В.Т. Основные принципы развития экономической базы малых и средних городов в системах расселения / Методика планировки городов различной величины в системах расселения. - М.: Стройиздат, 1979. - С. 84-88.
25. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37. - С. 38.
26. Вакуленко В.М., Ігнатенко О.С., Лебединська О.Ю. та ін. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України: Навч. посіб. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 112 с.
27. Вакуленко В.М. Концептуальні напрями стратегічного планування економічного розвитку міста // Управління сучасним містом. - 2001. - № 1-3. - С.83-86.
28. Вакуленко В.М. Міський маркетинг як інструмент стратегічного планування у сучасних умовах // Вісн. УАДУ. - 1996. - № 4-6. - С. 92-95.
29. Вакуленко В.М. Проблеми управління комунальною власністю великих міст у сучасних умовах // Вісник УАДУ. - 1996. - № 1. - С. 172-185.
30. Вакуленко В.М. Методологічні аспекти стратегічного планування економічного розвитку великого міста // Управління сучасним містом. - 2002. - № 10-12 (8). - С. 7-13.
31. Вакуленко В.М., Дехтяренко Ю.Ф., Драпіковський О.І. та ін. Економіка міст: Україна та світовий досвід. Навч. посіб. / За заг. ред. В.Макухи. - К.: Основи, 1997. - 243 с.
32. Вакуленко В.М. Концептуальні напрями стратегічного планування економічного розвитку міста // Київ у ХХІ столітті: стратегія розвитку: Доп. наук.- практ. конф. / За ред. Б.М.Данилишина, О.М.Невелєва. - К.: Обереги, 2001. - С. 186-190.
33. Вакуленко В.М. Шляхи зміцнення матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування // Актуальні проблеми державної служби в Україні: Матеріали щоріч. наук.- практ. конф. проф.- виклад. складу та слухачів УАДУ (за міжнарод. участю). Київ, 28 травня 1998 р. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - С. 336-339.
34. Валовой Д.В. Рыночная экономика. Возникновение, эволюция и сущность. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 400 с.
35. Валовой Д.В. Экономика абсурдов и парадоксов. - М.: Политиздат, 1991. - 43 с.
36. Васильєва О.І. Відхід від монофункціональності - основний пріоритет міського розвитку // Управління сучасним містом. - 2001. - № 4-6 (2). - С.128-133.
37. Вечканов Г.С. Территориальные факторы формирования и использования трудових ресурсов. Город как региональная социально-экономическая система / Сб. науч. трудов. - Новосибирск, 1988. - С. 78-87.
38. Города при атомных станциях. - М.: Знание, 1989. - 43 с.
39. Григоренко Є. Приватизація та її вплив на ринок робочої сили і зайнятість населення / Державна політика зайнятості в Україні. Управління ринком праці: Матеріали міжнародної конференції, 23-24 січня 1997 р. - К.: РВПС України НАН України, 1997. - С. 30-35.
40. Громади України: на шляху відродження. К.: Атіка, 2002. - 276 с.
41. Гутнов А.Є. Эволюция градостроительства. - М.: Стройиздат, 1984. - 256 с.
42. Данилишин Б.М. Природно-техногенні катастрофи: проблеми економічного аналізу та управління. - К.: РВПС України НАН України, 2001. - 260 с.
43. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Куценко В.І., Лібанова Е.М., Бандур С.І. Гуманітарна сфера України: проблеми і шляхи формування / За ред. Б.М.Данилишина. - К.: РВПС України НАН України, 2000. - 95 с.
44. Данилишин Б.М., Куценко В.І. Культурно-освітня сфера як соціальна база підтримки ринкової трансформації в Україні (питання теорії і практики). - К.: РВПС України НАН України, 1999. - 122 с.
45. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Мяценко В.С., Коваль Я.В., Новоторов О.С., Паламарчук М.М. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. - К.: РВПС України НАН України, 1999. - 716 с.
46. Данилишин Б.М., Шостак Л.Б. Благосостояние наций: эволюция парадигмы развития / Под ред. Б.М. Данилишина. - К.: ЗАТ „Нічлава”, 2002. - 356 с.
47. Демин Н.М. Система градостроительного кадастра населенных пунктов Украины. К.: Стройиздат, 1994. - 26 с.
48. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України. - К.: Видво УАДУ, 2002. - 111 с.
49. Дехтяренко Ю., Драпіковський О., Іванова І. Регулювання земельних відносин у місті. - К.: Основи, 1997. - 139 с.
50. Довженко В. Становище жінок на ринку праці України в умовах соціально-економічної трансформації суспільства; шляхи вирішення проблеми. Сучасні проблеми жінок на ринку праці та шляхи їх вирішення. - К.: АТ „Вид-во „Столиця”, 1998. - С. 5-16.
51. Дорогунцов С.И., Тарасова Н.В. Направления комплексного развития и совершенствования территориальной организации производительных сил региона. Проблемы развития и размещения производительных сил Крыма /Сб.науч.тр. АН Украини, СОПС Украины. - К.: СОПС Украини АН Украини, 1992. - С. 4-12.
52. Доценко А.І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи. - К.: Наук. думка, 1994. - 195 с.
53. Долішній М.І., Злупко С.М., Злупко Т.С., Токарський Т.Б. Трудовий потенціал і ринок праці (теорія і практика). - Львів, 1997. - 340 с.
54. Дробенко І., Брусак Р., Свірський Ю. Стратегічне планування розвитку територіальних громад. - Львів : Сполом, 2001. - 117 с.
55. Економіка міст. Україна і світовий досвід: Навч.посіб. / За ред. В.О.Макухи. - К.: Основи, 1997. - 243 с.
56. Економічна активність населення України - 2001. - К.: Держкомстат України, 2002. - 216 с.
57. Економічний розвиток і державна політика : Практикум. Вип. 9: Фінансовий менеджмент у системі державного управління / Кол. авт.: Ю.М. Бажал, Р. Дюфло, В.І. Жданов та ін. / За заг. ред. І.В. Розпутенка. - К.: Вид-во К.І.С.”, 2002. - 263 с.
58. Енергодар / 30 років місту енергетиків. - Запоріжжя: Тандем - Студія, 2000. - 39 с.
59. Ерасов В.В., Скворцов Н.Н. Как избежать массовой безработицы? - К.: Наук. думка, 1994. - 109 с.
60. Жабінець І. Регулювання ринку праці монофункціональних міст України // Управління сучасним містом. - 2001. - № 4-6 (2). - С. 133 - 136.
61. Жуков В.І., Скуратівський В.А. Соціальне партнерство в Україні: Навч. посіб. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 200 с.
62. Жильцов Е.И. Экономика общественного сектора и некоммерческих организаций. - М.: Изд-во МГУ, 1995. - 195 с.
63. Завельский М.Г. Экономика и социология труда. - М.:Єкономика, 1998. - 208 с.
64. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - С. 379 429.
65. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” / Наук.-практ. коментар / В.І.Батрименко, В.І.Борденюк, Г.В.Виноградова та ін. - К.: АТ Книга, 1999, - 397 с.
66. Закон України „Про зайнятість населення” // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - С. 361 - 375.
67. Закон України „Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку” № 39 / 95 ВР від 8 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України.
68. Закон України „Про передачу об’єктів права державної та комунальної власноті” № 13294 Х1У від 15 грудня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 2. - С.53 - 56.
69. Закон України „Про державне прогнозування та розроблення програми економічного і соціального розвитку України” № 1602 - Ш від 23 березня 2000 р. // Орієнтир. - 2000. - № 14. - С. 8- 12.
70. Закон України „Про планування і забудову територій” № 1699 - Ш від 20 квітня 2000 р. // Орієнтир. - 2000. - № 102. - С. 4 - 12.
71. Закон України „Про органи самоорганізації населення” / Наук.-практ. коментар. - К.: Атіка - Н, 2003. - 150 с.
72. Закон України „Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст” від 10 липня 2003 р. - http: / www. rada. gov. ua/.
73. Занятость в небольших городах (экономико-демографический аспект) / Под ред. А.Э.Котляра. - М.: „Статистика”, 1978. - 207 с.
74. Запорожские атомщики встретили День энергетика рекордными 40 млрд. кВтч электроэнергии // Энергоатом Украины. - 2003. - № 1 (январь февраль). - С. 18 - 21.
75. Заставный Ф.Д. Территориально - производственные комплексы. - К.: Наук. думка, 1979. - 222 с.
76. Заяць Т.А. Проблеми мотивації продуктивної трудової діяльності // Україна: аспекти праці. - 1996. - № 6. - С. 34-37.
77. Заяць Т. Структурна трансформація економіки України: актуальні проблеми реалізації та напрями впливу на ринок праці // Зайнятість та ринок праці. - 1998. - № 8, - С. 3-17.
78. Заяць Т.А. Економічне регулювання сфери відтворення робочої сили. - К.: РВПС України НАН України, 1997. - 152 с.
79. Земельний кодекс України // Урядовий курєр. - 2001.- № 211-212. - С.3 - 14.
80. Ігнатенко О.С., Марунич В.С. Організація автобусних перевезень у містах: Навч. посіб. - К.: УТУ, 1998. - 194 с.
81. Изард У. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах. - М.: Прогресс, 1966. - 659 с.
82. Іванова Н.І. Фінансова система соціального захисту від безробіття // Державна політика зайнятості в Україні. Управління ринком праці: Матеріали міжнародної конференції. Київ, 23-24 січня 1997 р. - К., 1997. - С. 57-70.
83. Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність // Матеріали наук. - практ. Конф. Київ, 22-23 листопада 1996 р. - К.: Генеза, 1997. - 429 с.
84. Інноваційні механізми місцевого та регіонального розвитку // Матеріали УШ Всеукраїнських муніципальни