Ван Мінцзе Лірична семантика жіночих образів в оперній творчості (Г. Доніцетті, Ш. Гуно, М. Римський-Корсаков, Дж. Пуччіні)

Краткое описание

Ван Мінцзе, викладач музичного факультету, Пекінський інститут виконавських мистецтв (КНР). Назва дисертації: «Лірична семантика жіночих образів в оперній творчості (Г.Доніцетті, Ш.Гуно, М. Римський-Корсаков, Дж.Пуччіні)». Шифр та назва спеціальності 17.00.03 музичне мистецтво. Спецрада Д 41.857.01 Одеської національної музичної академії імені А. В.Нежданової

Міністерство культури України
Одеська національна музична академія
ім. А.В. Нежданової
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
Ван Мінцзе
УДК 782.1+78.071.2+781.68
ЛІРИЧНА СЕМАНТИКА ЖІНОЧИХ ОБРАЗІВ
В ОПЕРНІЙ ТВОРЧОСТІ (Г. ДОНІЦЕТТІ, Ш. ГУНО,
М. РИМСЬКИЙ-КОРСАКОВ, ДЖ.ПУЧЧІНІ)
Спеціальність 17.00.03 - музичне мистецтво
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства (доктора філософії)
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідні джерела.
Ван Мінцзе
Науковий керівник - доктор мистецтвознавства, професор Маркова Олена Миколаївна
Одеса 2020

ЗМІСТ
ВСТУП 13
РОЗДІЛ 1. ЛІРИЧНІ ЖАНРИ ЯК ОСНОВА МУЗИЧНОЇ ВИРАЗНОСТІ Й ОПЕРНА ТВОРЧІСТЬ 21
1.1. Лірична ґенеза музики й над-, поза-індивідуальні форми його прояву ... 21
1.2. Лірика й аріозність опери 35
1.3. Жанр ліричної опери й амплуа ліричного сопрано 59
Висновки до Розділу 1 77
РОЗДІЛ 2. ЖІНОЧІ ОБРАЗИ ЯК ЛІРИЧНА ДАНІСТЬ В ОПЕРАХ Г.ДОНІЦЕТТІ, Ш. ГУНО, М. РИМСЬКОГО-КОРСАКОВА, ДЖ. ПУЧЧІНІ 82
2.1. Твори Г. Доніцетті у втіленні ліричної експресії вираження «божевілля від любові» (на прикладі образів опер «Лючія ді Ламмермур»,
«Фаворитка») 82
2.2. Ліричні сопрано Ш.Гуно у втіленні «дитячої нерозумності» - в образах
опер «Фауст» і «Ромео й Джульєтта» 96
2.3. «Легкі» сопрано в ліричних образах Снігуроньки, Марфи з опер
«Снігуронька», «Царева наречена» М.Римського-Корсакова 111
2.4. «Східний» ліризм Чіо-Чіо-Сан, Турандот в однойменних операх
Дж.Пуччіні і їх вплив на китайську сценічну музику 137
Висновки до Розділу 2 160
ВИСНОВКИ 163
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 168
ДОДАТКИ

Список литературы

ВИСНОВКИ
У ВИСНОВКАХ дисертації містяться результати узагальнення теоретичного й аналітично-творчого значення. Здійснена у дослідженні систематизація відомостей щодо трактування ліричного первня експресії обґрунтувала суто музичні витоки цього типу виразності. Вона концентрується у жіночому втіленні - в європейській і східній традиціях у сакральній архетиповій типології аніма (жіночого в чоловічому), а згодом, у секуляризованому театральному втіленні через анімус (чоловічого у жіночому). Останнє стосується європейської оперної експансії ХІХ ст., коли жіночі голоси типу «россініївських сопрано» зайняли місце «світлого співу» кастратів-фальцетистів, підготувавши «ліричне сопрано» французької ліричної опери як алюзії до хлопчачого дискантового храмового співу.
Узагальнені результати дослідження жіночих партій чотирьох видатних композиторів ХІХ - початку ХХ ст. в напрямі виявлення в них символічно- типологічного та значеннєво-стильового втілення феномену оперного ліризму виводять на окреслення базових засобів виразності, якими здійснений «ліричний потік» його специфічно жіночого співочого втілення.
Виділені змінності у наближенні до архетипових формул анімус-аніма (чоловіче в жіночому - жіноче в чоловічому), що задіяні типологією церковного витоку оперності.
Ліризм як мелодійне багатство розгортання розспівування (і в цьому вигляді безпосередньо започаткованого із сакрального-церковного джерела) безпосередньо втілюється у суттєвому компоненті партій «россініївських» голосів у Доніцетті; він безперешкодно домінує у Гуно і містить відблиск церковної наближеності в партіях Снігуроньки і Марфи у Римського - Корсакова. Ліризм у поєднанні з високою теситурою сопрано має місце у партіях героїнь «східних» опер Пуччіні, які самою заявкою на орієнталізм викликають асоціації з орієнтальним різновидом французької ліричної опери. Але «легкість» високих звучань у них не переходить у колоратурну «священну гру», а драматичне навантаження висловлювань у середньому й низькому регістрах складають другорядний, але суттєвий компонент їхнього художнього втілення як «ново-россініївських» голосів у ХХ ст.
Ліризм як головна ідея оперного дійства інтенсифікує виявлення тією чи іншою мірою простоти форм, що проявляється у «стислій» номерній конструкції semiseria Доніцетті, культивуванні куплетності-строфічності в номерній структурі у Гуно, наспівності-аріозності, у протиставленні до декламаційності «купкістів» у Римського-Корсакова. Типологічна наспівність-аріозність виділяє й вокальну палітру Пуччіні, у якого, в усвідомленій спадкоємності з Верді, типологізм аріозного виявлення відсторонює індивідуалізовану речитацію-декламаційність психологічного реалізму творця «Аїди».