Ващенко Світлана Миколаївна. Імунопатогенез, діагностика і нові методи імунокорекції у хворих з хронічними запальними сечостатевими захворюваннями хламідійної етіології

Краткое описание

Ващенко Світлана Миколаївна. Імунопатогенез, діагностика і нові методи імунокорекції у хворих з хронічними запальними сечостатевими захворюваннями хламідійної етіології : Дис... д-ра наук: 14.03.08 - 2007.

Ващенко С.М. Імунопатогенез, діагностика і нові методи імунокорекції у хворих з хронічними запальними сечостатевими захворюваннями хламідійної етіології” Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук по спеціальності 14.03.08 імунологія та алергологія. - Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Київ, 2006.
У хворих на хронічний сечостатевий хламідіоз (ХССХ) виявлено активацію гуморальної ланки зі зниженням показників клітинного імунітету.Дослідження цитокінової ланки імунітету дозволили запропонувати концепцію імунопатогенезу ХССХ: в умовах генетично детермінованої високої продукції протизапального цитокіну ІЛ-10 пригнічується функція моноцитів-макрофагів і Т-хелперів 1 типа. Внаслідок цього знижена продукція ІЛ-12, необхідного для переходу Т-хелперів нульових в Т-хелпери 1 типа. Крім порушеного процесу созрівання, новоутворені Тх1 підлягають супресивному впливу ІЛ-10, наслідком чого є продемонстроване зниження продукції ІЛ-2 і g-ІФ, необхідних для активації таких факторів протихламідійного імунітету як NO і ПК для руйнування, відповідно, хламідій та інфікованих ними клітин.
Проведені in vitro дослідження впливу препаратів манакс і мікотон свідчать про доцільність їх використання у хворих на ХССХ. Патогенетично обгрунтоване та впроваджене в клініку 3-етапне лікування хворих з використанням, крім антибіотиків, імунотропних препаратів (тималін, мікотон, лаферон, манакс) було більш ефективним, за даними клініко-лабораторних показників, в порівнянні з традиційною терапією, що дозволяє рекомендувати запропонований підхід для використання в клініці.

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення актуальної наукової проблеми визначення ролі імунної системи в розвитку хронічного сечостатевого хламідіозу; на підставі виявлених особливостей імунопатогенезу науково обгрунтовані підходи до імунокорекції та імунореабілітації хворих на ХССХ, що сприяло підвищенню ефективності лікування та нормалізації стану імунітету.
1. Порівняльні дослідження методів - бактеріоскопічного, прямої імунофлуоресценції, імуноферментного аналіза і полімеразної ланцюгової реакції показали, що найбільш інформативним матеріалом для досліджень є зашкряби з уретри у жінок і еякулят у чоловіків. Доказано, що підвищенню достовірності результатів при проведенні ПЛР сприяє 10-кратне підвищення розведення проб в процесі їх підготовки до виділення ДНК, а також використання геля з високою розрішаючою здатністю при розподіленні фрагментів ДНК.
2. Вперше проведене співставлення результатів досліджень по виявленню частоти збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом у осіб, звернувшихся до медичних закладів м.Києва і м.Владивостока при використанні методу ПЛР з використанням тест-систем однієї фірми показало відсутність суттєвих регіональних особливостей, при цьому хламідійна інфекція за частотою (34%) займає друге місце після трихомонадної (60%). Змішана урогенітальна інфекція реєструється найбільш часто (80%), хламідії виявляються: з одним збудником в 40,8%, з двома в 16,5% і з трьома в 3,7% випадків. Висока частота виявлення гарднерелл, мікоплазм, уреаплазм свідчить про розвиток дисбіозу піхви у жінок і слизової урогенітального тракту у чоловіків, що ускладнює перебіг хронічного процесу.
3. У хворих на хронічний сечостатевий хламідіоз відмічені наступні особливості імунограми: активація гуморальної ланки з достовірним підвищенням середнього відносного рівня В-лімфоцитів (40,0±2,1 в порівнянні з 27,0±2,7%, р<0,05) і імунних комплексів (0,13±0,03 в порівнянні з 0,07±0,01 од.опт.щ., р<0,05), високі рівні імуноглобулінів А, G і М у 54%; зниження у більшості пацієнтів (62%) кількості Т-лімфоцитів хелперів і імунорегуляторного індексу; підвищення фагоцитарної активності за показниками фагоцитарного числа.
4. Вперше вивчена функція клітин моноцитарно-макрофагального ряду по продукції ними ІЛ-1, ФНП-б, ІЛ-12 дозволила встановити:
а) достовірне зниження продукції ІЛ-12 як ключового цитокину, що впливає як на аутокринну регуляцію активності Т-кітин і природних кілерів, так і на диференцировку Т-хелперів 0 в Т-хелпери 1 типу;
б) підвищений рівень продукції ІЛ-1, особливо при моноінфекції, що свідчить про високу функціональну активність клітин моноцитарно-макрофагальної ланки як відповіді імунної системи на персистенцію збудника при хронічному хламідіозі; відсутність підвищення продукції ІЛ-1 при додатковій активації in vitro у хворих зі смішаною інфекцією вказує на порушення ІЛ-1-синтезуючої здатності імунокомпетентних клітин («дефіцит резерву»);
в) при відсутності достовірних відмінностей від здорових за даними середніх показників продукції ФНП-б - низьку спонтанну секрецію при монохламідіозі і високу (зі зниженням мітоген-індукованої) при мікст-інфекції.
5. Вивчення функціонального стану Т-хелперів 1 типу при ХССХ виявило:
а) знижений рівень спонтанної секреції ІЛ-2; додаткова стимуляція не призводить до підвищення продукції цього лімфокіну, що свідчить про зниження як ІЛ-2 продукуючої здатності клітин, так і їх компенсаторних можливостей по секреції цього медіатора;
б) зниження рівня спонтанної секреції g-ІФ у пацієнтів, однак, на відмінув від ІЛ-2, при додатковій активації мітогеном відбувається значне підвищення синтезу цього медіатору, що вказує на задовільні резервні можливості клітин за його продукцією.
6. Вперше виявлено підвищення функціональної активності Т-регуляторних клітин, що проявляється високою спонтанною продукцією ІЛ-10, яка не залежить від характера (моно або мікст) інфекції, резервні можливості цієї секреції нижче, ніж у здорових донорів.
7. Проведені вперше імуногенетичні дослідження виявили схильність до хронічної хламідійної інфекції сечостатевої системи, обумовлену наступними антигенами гістосумісності - HLA-А10, HLA-В27, -В51, HLA-DR5,-2,-7 (антигени-провокатори). Показано генетично детерміноване підвищення функціональної активності Т-регуляторних лімфоцитів по продукції ІЛ-10, що являється однією з важливих ланок імунопатогенезу.
8. Висока функціональна активність Т-регуляторних клітин по продукції протизапального медіатора ІЛ-10, обумовлена HLA-фенотипом, являється первинним фактором в імунопатогенезі і причиною зниження функції Т-хелперів 1 типа по продукції g-ІФ і ІЛ-2. Виявлені в фенотипі пацієнта антигени-провокатори можуть бути використані для прогнозування розвитку хронічної персистуючої хламідійної інфекції.
9. Запропонована концепція імунопатогенезу хронічного сечостатевого хламідіозу: в умовах генетично детермінованої високої активності Т-регуляторних лімфоцитів по продукції ІЛ-10 пригнічується функція моноцитів-макрофагів (ІЛ-12) і Т-хелперів 1 типу (ІЛ-2, гама-ІФ). Через низьку продукцію ІЛ-12 порушуються як процес созрівання Тх1, так і їх активність внаслідок супресорного впливу ІЛ-10. В результаті виникають умови для порушення, як мінімум, двох відомих інтерферон-залежних механізмів імунного захисту від хламідій, по-перше, пов’язаних з активністю природних кілерів по руйнуванню інфікованих хламідіями клітин і, по-друге, з порушенням внутрішньоклітинного руйнування хламідій під впливом оксиду азоту.
10. Дослідження in vitro показали, що
а) препарат манакс надає вираженого впливу на імунокомпетентні клітини, викликаючи достовірне покращення функціонування моноцитарно-макрофагальної системи, що проявляється підвищенням % фагоцитуючих клітин і фагоцитарного числа, клітинного метаболізму за оцінкою рівнів НСТ-тесту і NO, продукції ІЛ-1 і ФНП-б; зниження високої продукції ІЛ-10 при відсутності впливу на секрецію g-ІФ;
б) препарат мікотон впливає на фагоцити і Т-лімфоцити, підвищуючи, відповідно, кількість фагоцитуючих клітин і продукцію ІЛ-1, а також проліферативну відповідь клітин на ФГА.
11. Виявлені особливості імунопатогенезу ХССХ і отримані в умовах in vitro дані щодо можливостей впливу на ці механізми свідчать про доцільність включення в комплексну схему лікування хворих таких імунотропних препаратів як мікотон, тималін, лаферон і манакс.
12. Розроблений спосіб лікування, який складається з 3 поступових етапів (підготовчий, етіопатогенетичний і імунореабілітаційний), використання якого сприяло зменшенню високої функціональної активності гуморальної ланки імунітету по продукції імуноглобулінів з підвищенням рівня цитотоксичних СD8+-лімфоцитів, нормалізації вісокої активності клітин моноцитарно-макрофагальної системи за продукцією ІЛ-1 і Т-регуляторних клітин за продукцією ІЛ-10, підвищенню функціональної активності Т-хелперів 1 типу за продукцією прозапальних цитокінів ІЛ-2 і g-ІФ.
13. Використання запропонованої 3-етапної схеми лікування хворих дозволило добитися виліковування, підтвержденого лабораторними методами, у 90% пацієнтів в порівнянні з 65% контрольної групи (р<0,05) і клінічного виліковування у 95% в порівнянні з 80% (р<0,05), що дозволяє рекомендувати її як найбільш ефективну для використання в клініці.