ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ОСІБ РЯДОВОГО І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ ОВС ЗА СКОЄННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОСТУПКІВ ТА ПОРЯДОК ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Характеристика адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС за скоєння адміністративних проступків 12
1.1. Поняття адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС 12
1.2. Правова характеристика обставин, що виключають адміністративну відповідальність військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС 27
1.3. Адміністративні стягнення, які застосовуються при призначенні покарання військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу ОВС 42
1.4. Порядок і умови накладення адміністративних стягнень на військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС 65
Висновки до розділу 77
РОЗДІЛ 2. Юридична характеристика адміністративних проступків, відповідальність за які поширюється на військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС 82
2.1. Поняття і юридичний аналіз адміністративних правопорушень, відповідальність за які поширюється на військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС 82
2.2. Класифікація адміністративних правопорушень, за вчинення яких несуть відповідальність військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу ОВС 114
2.3. Провадження у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких несуть відповідальність військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу ОВС 133
2.4. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень на військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС 156
Висновки до розділу 161
РОЗДІЛ 3. Профілактика адміністративних правопорушень серед військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС 167
Висновки до розділу 191
Висновки 194
Список використаної літератури
Додатки 201
225

Вступ

Актуальність теми. Реформування адміністративного законодавства, поширення адміністративних проступків, їх структура, причини і динаміка зумовлюють необхідність предметного дослідження інституту адміністративної відповідальності, зокрема специфіки відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС.
Військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу ОВС, поряд з іншими громадянами, визнаються суб'єктами адміністративної відповідальності (ст.15 КУпАП). Але їх правовий статус дещо відрізняється від загального. Це визначається можливістю, а в бі¬льшості випадків - і обов'язковістю трансформації їх загальної відповіда¬льності у специфічну. Така нормативна регламентація була успадкована з часів існування радянського адміністративного і військового законодавст¬ва та пояснювалася тим, що в інтересах обороноздатності країни, підтри¬мання дисципліни у військах юрисдикція цивільних органів повинна була поширюватися на військовослужбовців лише за окремі адміністративні проступки. Після розпаду Радянського Союзу утворилася низка незалежних країн, які згодом переглянули і створили свою систему законодавства. В більшості країн аналогічні статті скасовані. В Україні формуються нові підходи до створення Збройних Сил нового зразка та модернізації військових формувань, які б відпові¬дали потребам розумної достатності, були б орієнтовані на захист території держави і були підпорядковані цивільним органам влади. У зв'язку з цим змі¬нюється становище військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС, які за своїм правовим статусом наближаються або повинні бути наближеними до інших громадян. Ці питання є актуальними, вони існували ще до проголошення української незалежної держави і вимагають належного наукового осмислення та реа¬лізації у сфері адміністративного права та управління.
На сучасному етапі розвитку державності серйозне значення слід приділяти профілактиці адміністра¬тивної деліктності як діяльності, що здатна суттєво впливати на це негати¬вне соціальне явище. Наукові розробки в цьому напрямі з'явилися по¬рівняно недавно і не стосувалися питань попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС. На сьогодні вони потрібні, оскільки комплекс профілактичних заходів повинен відповідати об'єктам профілактичного впливу і враховувати специфіку середовища застосуван¬ня. Ціла низка загальних теоретичних і практичних положень, що стосуються адміністра¬тивної відповідальності і порядку її реалізації, міститься у працях В .Б. Авер'янова, Д. М. Бахраха, А. І. Берлача, Г. П. Бондаренка, І. О. Галагана, І. П. Голосніченка, В. Л. Грохольського, Є.В. Додіна, М. М. Дорогих, М. І. Єропкіна, Р.А.Калюжного, Л. В. Коваля, А.П.Клюшніченка, В. В.Коваленка, В. К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Б.М. Лазарева, О.Є. Луньова, І.В. Мартьянова, В. І. Олефіра, В. П. Пєткова, С. В. Пєткова, Ю. С. Рябова, О. П. Рябченко, А.П. Шергіна, О.М. Якуби, Ц.А. Ямпольскої та інших науковців. Ці роботи стали теорети¬чним підґрунтям кодифікації адміністративного права, проведеної у 80-х роках XX ст. Проте інститут адміністративної відповідальності вимагає свого подальшого реформування, що зумовлюється дією Конституції України і проведенням в Україні адміністративно-правової реформи.
Проблеми профілактики адміністративних деліктів розглядалися у мо-нографіях І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, Л.В. Коваля, О.І.Остапенка, В.І. Ремньова, В.А. Юсупова, які започаткували і розвинули теорію адміністративної деліктології.
Крім того, дослідження, що стосуються специфіки правового статусу військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС у сфері управлінської діяльності проводили такі вчені, як
М.В. Артамонов, В.Т. Білоус, М.В. Бєлоконєв, Ю.Ф. Кравченко, В.О.Кузнєцов, М.І. Кузнєцов, О.Є. Луньов, А.Ф. Мота, О.В. Негодченко, В.В.Чумак, В.О. Шамрай та інші. Розроблені ними положення мають побічне значення для з'ясування особливого статусу військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС як суб'єктів адміністративної відповідальності, оскільки вони були сформульовані при вирі¬шенні інших завдань і за інших часів.
Викладені обставини, потреба в удосконаленні норм чинного адмініст-ративного законодавства, що регулюють відповідальність військовослуж-бовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС за вчинення адміністративних проступків, а також відсутність належного предметного дослідження даної проблеми роблять тему дисерта¬ції актуальною і зумовлюють її вибір.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота підготовлена в рамках планового комплексного дослідження у відповідності з п.п. 24, 28, 33, 44, 47 Плану наукових досліджень та розробок з удосконалення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ на 2002-2005 роки, п.п. 1.1; 1.2; 3.1; 6; 7 розділу І та п.п. 2; 3; 9 розділу VІІ Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки, затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., а також згідно Головних напрямків наукових досліджень Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.
Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті з'ясувати і вирішити теоретичні питання стосовно адміністративної відпо-відальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС з наступним виробленням пропозицій і рекомендацій для вдосконалення чинного законодавства та використання їх у правозастосовчій діяльності суб'єктами адміністративної юрисдикції. Цій меті підпорядковані основні завдання роботи:
- на підставі існуючих і виявлених ознак проаналізувати особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС з урахуванням їх правового статусу;
- встановити суттєві ознаки адміністративних правопорушень, за
вчинення яких військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу ОВС несуть відповідальність на загальних підставах, і на основі існуючої адміністративної практики провести їх порівняльну класифікацію;
- дослідити процесуальний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС, встановити характерні особли¬вості в юрисдикційній діяльності щодо цієї категорії справ;
- проаналізувати організацію та стан профілактики адміністративних правопорушень, які вчиняються військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу ОВС.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері застосування до військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС заходів адміністративних стягнень за скоєння адміністративних проступків.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які регулюють адміністративну відповідальність військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС як підінститут адміністративного права.
Методи дослідження. Для з'ясування процесу розвитку інституту ад-міністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС використовувалися різноманітні наукові методи пізнання. Серед них: метод системного аналі¬зу застосовувався з метою співставлення різних нормативно-правових ак¬тів стосовно їхньої дії; застосування порівняльно-правового методу дало змогу встановити можливість існування обмеження загальної відповідаль¬ності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС у різних суспільно-політичних формаціях; за допомогою соціологічного та статистичного методів визначено теоретичну і практичну можливість та необхідність обмеження адміністративної від¬повідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС; логіко-семантичний метод сприяв ви¬значенню окремих, ключових категорій, а саме: "відповідальність", "мета", "можливість", "профілактика", "причини" й "умови" і дозволив здійснити кореляцію можливих наслідків від їх практичної реалізації.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали праці фахівців у галузі філософії, соціології, тео¬рії права, адміністративного і кримінального права, кримінології та адміні¬стративної деліктології.
Основні результати, що сформульовані в дисертації, ґрунтуються на аналізі положень конституційних норм, норм законодавчих і підзаконних актів України, які регламентують питання адміністративної відповідально¬сті та процесуального порядку її реалізації, правового статусу військових формувань, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС, здійснення профілактики адміністрати¬вних правопорушень. Проведено порівняльне дослідження окремих на¬прямів відповідальності військовослужбовців та працівників поліції ряду зарубіжних країн (Канада, Російська Федерація, США, ФРН тощо).
У процесі дисертаційного дослідження автором використана практика застосування національного адміністративного законодавства, зокрема положень постанов Пленуму Верховного Суду України, а також практика
військових судів Західного регіону України, стан правозастосовчої практики Закону України "Про боротьбу з корупцією", практика застосування
судами конфіскації майна та аналіз судової статистики Верховного Суду
України. Використані результати анкетування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, курсантів міліції в кількості 770 осіб.
Наукова новизна одержаних результатів визначається, насамперед, тим, що дисертація є комплексним монографічним дослідженням в науці адміністративного права, в якому з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень юридичної науки досліджено проблему адміністративної відповідальності військо¬вослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС.
У результаті проведеного дослідження сформульовано концептуальний підхід вирішення питання притягнення до адміністративної відповідальності військо¬вослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС, а також ряд нових положень і висновків, які відповідають ознакам наукової новизни. Основні з них такі:
уперше:
- здійснено теоретичне обґрунтування і запропоновано поняття адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС;
- проведено класифікацію адміністративних правопорушень, що
вчиняються військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу ОВС, відповідно до якої виділено три групи проступків залежно від можливості застосування до військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС заходів адміністративної відповідальності;
обґрунтовано:
- підстави і доцільність встановлення адміністративної відповідальності для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС за вчинення адміністративних правопорушень, що становлять певний рівень суспільної небезпеки і заміни адміністративної відповідальності на дисциплінарну у разі вчинення цією категорією осіб не значних адміністративних правопорушень;
- недоцільність застосування до військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС окремих видів адміністративних стягнень;
- можливість поєднання адміністративної і дисциплі¬нарної відповідальності у разі порушення військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу ОВС адмініст¬ративних заборон і невиконання службових обов'язків;
- необхідність встановлення та закріплення в законодавстві України
про адміністративну відповідальність права на оскарження постанов по
справах про адміністративні правопорушення будь-яких юрисдикційних
органів, що сприятиме зміцненню прав людини і відповідатиме вимогам
Конституції України;
дістали подальшого розвитку:
- певні особливості здійснення профілактики адміністративних правопорушень серед військовослужбовців та працівників міліції, що проявляються в об'єктах профілактики (причини і умови адміністративної деліктності серед військовослужбовців), суб'єктах профілактики (широка діяльність військових посадових осіб по попередженню правопорушень, залучення до цієї діяль¬ності військової громадськості), а також в окремих заходах профілактич¬ного впливу;
- підстави виключення відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС у разі вчинення ними адміністративного правопорушення за виконання не¬ правомірного наказу командира (начальника);
- відомча компетенція військових судів щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення;
- підходи щодо необхідності використання для попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбовців запобіжних властивостей адміністративної відповідальності, до якої притягаються військовослужбовці за вчинення адміністративних правопорушень, які становлять певний рівень суспільної небезпеки.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені у дисертаційному дослідженні висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані у правозастосовчій діяльності (при вирішенні практичних питань попередження адміністративних правопорушень серед особового складу військовослужбовців та працівників міліції), правотворчій діяльності,(при підготовці проектів нормативно-правових актів, які стосуються цієї проблеми), науково-дослідницькій роботі (для подальшого вивчення загальних і спеціальних питань удоскона¬лення інституту адміністративної відповідальності військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС), а також у навчально-виховному процесі військових та юридичних закладів освіти (зокрема, при викладанні відповідних тем курсу адміністративної відповідальності, курсу військового права, а також при підготовці відповідної навчально-методичної літератури).
Основні результати дослідження реалізуються у навчальному процесі Академії управління МВС під час проведення семінарських і практичних занять із слухачами, що підтверджено актом про впровадження результатів наукових дослі¬джень №56/4-564 від 16 квітня 2007 року. Окремі наукові положення, які містяться в дисертаційному дослідженні використані для підготовки навчально-методичних рекомендацій з навчальних дисциплін «Судові та правоохоронні органи», «Прокурорський нагляд», «Адміністративне право», які викладаються в Навчально-науковому інституті земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету (акт про впровадження №616 від 16 червня 2006 року), а також для проведення занять зі службової підготовки з начальницьким складом управління боротьби зі злочинами пов’язаними з торгівлею людьми ГУ МВС України в місті Києві (акт про впровадження №1417-7/16 від 25 вересня 2007 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні ідеї, що характеризують наукову новизну, мету, завдання й підходи до їх вирішення та практичні результати отримані автором особисто. Ідеї та розробки, що належать Коропатнику І.М., в дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації обговоре¬ні на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ, а також кафедри адміністративного права Академії управління Міністерства внутрішніх справ України. Окремі положення й результати дисертаційного дослідження викладені в наукових доповідях на науково-практичних конференціях, зокрема: „Боротьба з протиправною діяльністю на державному кордоні України: теорія, практика, проблеми взаємодії”, міжвідомча науково-практична конференція (м. Хмельницький, 2005 р.); „Проблеми розвитку та модернізації податкових і правоохоронних органів України, боротьба з корупцією та злочинністю”, міжвузівська науково-практична конференція (м. Ірпінь, 2005 р.); „Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти”, міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 2006 р.); „Захист прав, свобод і законних інтересів громадян”, міжвузівська науково-практична конференція (м. Донецьк, 2001 р.); „Податкові та інші правоохоронні органи у ХХІ столітті: управління, діяльність, взаємодія”, міжнародна науково-практична конференція (м. Ірпінь, 2003 р.); „Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні”, Всеукраїнська науково-практична конференція (м. Острог, 2005 р. та 2006 р.); „Миграция: проблемы и пути их решения”, международная научно-практическая конференція (г. Донецк, 2007 г.).
Публікації. За темою дисертації надруковано 4 статті у фахових наукових виданнях і 6 публікацій у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідженнями, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України та складається зі вступу, трьох розділів, до яких входять вісім підрозділів, висновків, спи¬ску використаних джерел та літератури кількістю 280 найменувань, додат¬ків на 3 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Особливості встановлення, регламентації та реалізації адміністративної відповідальності військовослужбовців не здобули комплексного опрацювання в юридичній літературі, що зумовлює необхідність розв’язання цілої низки питань теоретичного та практичного значення. В зв’язку з цим, в результаті проведеного дослідження проаналізовано специфіку відповідальності цих суб’єктів у разі вчинення адміністративних правопорушень, що дало можливість обґрунтувати наступні наукові та практичні результати.
1. Враховуючи обмежений характер адміністративної відповідальності військовослужбовців, поняття адміністративної відповідальності військовослужбовців визначається як зміна правового статусу військовослужбовців, що здійснюється уповноваженим на те органом (посадовою особою), за відсутності між ними відносин службового підпорядкування у результаті застосування лише визначених для даної категорії (особливих суб’єктів) адміністративних стягнень і проявляється або в обмежені прав військовослужбовців, або в покладанні додаткових обов’язків за вчинення окремих адміністративних правопорушень в порядку і на умовах, передбачених нормами адміністративного законодавства.
2. Внаслідок того, що адміністративні правопорушення за ступенем суспільної небезпеки значно відрізняються від злочинних діянь, можливий варіант, коли в адміністративному законодавстві буде закріплена окрема обставина, що виключає адміністративну відповідальність саме такої категорії осіб, як військовослужбовці, у разі вчинення ними діяння, що підпадає під ознаки адміністративного проступку, на виконання незаконного, неправомірного наказу навіть у випадку, коли невідповідність певним нормативним актам була очевидною для виконавця-підлеглого. Ця обставина має бути закріплена у ст. 15 КУпАП, яка спеціально присвячена питанням адміністративної відповідальності військовослужбовців. На підставі цього пропонується ч. 4 цієї статті викласти у такій редакції: “Військовослужбовці не підлягають адміністративній відповідальності у випадку вчинення діяння, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення на виконання наказу чи розпорядження”.
3. Враховуючи особливий правовий статус військовослужбовців строкової служби, цю категорію громадян необхідно звільнити від адміністративного штрафу у всіх випадках вчинення ними адміністративних правопорушень і застосовувати дисциплінарні стягнення, що матимуть більш значне попереджувальне значення. Крім того, стосовно військовослужбовців усіх категорій повинно виключатися застосовування виправних робіт і адміністративного арешту, що може позначитися на несенні військової служби. Виходячи з цього необхідно ч. 1 ст. 15 КУпАП після слів “адміністративний арешт” доповнити словами “а до військовослужбовців строкової служби – крім того, штраф”.
4. На підставі аналізу загально-правових ознак адміністративного правопорушення, адміністративні правопорушення, відповідальність за які поширюється на військовослужбовців на загальних підставах визначаються як протиправні, винні дії чи бездіяльність військовослужбовців, які посягають на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, порядок управління і за які законом передбачена можливість застосування, а у разі, коли такі діяння становлять корупційні або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, – обов’язкове застосування адміністративних стягнень.
5. Оскільки в результаті певних правопорушень військовослужбовцями одночасно порушуються правила адміністративного характеру і функціональні службові обов’язки, не слід виключати можливості поєднання адміністративної і дисциплінарної відповідальності. Законодавче закріплення такого поєднання не вимагається, але у правозастосовчого органу має бути можливість вирішення питання про притягнення додатково ще до одного виду відповідальності. Підставами для кумуляції адміністративної і дисциплінарної відповідальності може послужити систематичне вчинення правопорушень, заподіяння значної шкоди тощо. Це сприятиме врахуванню в кожному конкретному випадку обставин вчинення правопорушення і надасть можливість правозастосовчим органам більш ефективно вести боротьбу з антигромадськими проявами. У зв’язку з цим було б доцільно в ч. 3 ст. 15 КУпАП внести такі зміни: виключити слова “замість накладених стягнень”. Вказана норма звучатиме так: “У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, можуть передавати матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності”.
6. Суб’єктами корупції слід визнавати осіб, що виконують функції держави. Тому до їх числа не слід відносити військовослужбовців строкової служби, курсантів і слухачів військових навчальних закладів, осіб на військових підприємствах і в установах, що виконують трудові функції і не наділені владними повноваженнями.
7. Адміністративні правопорушення, що вчиняються військовослужбовцями, поділяються на три групи проступків. До першої з них належать адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність за вчинення яких може поширюватися і на військовослужбовців. Друга група об’єднує корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією. Характерною особливістю цього виду адміністративних правопорушень є те, що військовослужбовці у разі їх вчинення у будь-якому разі нестимуть загальну, поряд з іншими особами – невійськовослужбовцями, відповідальність. За вчинення таких діянь заміна адміністративної відповідальності на дисциплінарну не допускається. До третьої групи належать адміністративні правопорушення, за вчинення яких військовослужбовці несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Ці проступки становлять більшість адміністративних правопорушень, передбачених у КУпАП і деяких інших законодавчих актах.
8. Оскільки певні поняття, використані для позначення адміністративних правопорушень, за вчинення яких військовослужбовці відповідають у загальному порядку, підлягають поширеному тлумаченню, необхідно ч. 1 ст. 15 КУпАП сформулювати так, щоби вказувалися номери частин і статей, що передбачають склади адміністративних правопорушень. Це полегшить правозастосовчу практику, оскільки не вимагатиме додаткового тлумачення.
9. За більшість адміністративних правопорушень військовослужбовці повинні відповідати у дисциплінарному порядку. Поряд з цим, справи про окремі адміністративні правопорушення повинні розглядатися і по них виноситься рішення загальними адміністративно-юрисдикційними органами. До цієї категорії мають належати справи про адміністративні правопорушення, що характеризуються високим рівнем небезпеки, яка за об’ємом наближається до злочинів. У зв’язку з цим, друге речення ч. 1 ст. 15 КУпАП пропонується викласти у такій редакції: “Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За правопорушення, передбачені статтями 42, 44, 51 і частиною другою статті 41, статтями 78, 82 – 83, 901, 95, 167, 1681, 170 (коли вони є порушеннями санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 80, 81, 85, 121 – 1281, частинами першою і другою статті 129, частиною четвертою статті 133, статтями 139 і 140, статтями 1841 і 185, статтями 1856 – 1858, статтями 18510 і 2122 КУпАП, а також за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних із корупцією, і порушення митних правил ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах”. Це не виключатиме можливості притягнення військовослужбовців у такому випадку до дисциплінарної відповідальності. Поєднання різних видів відповідальності в даному випадку відповідатиме суспільній небезпеці посягання.
10. У Кодексі України про адміністративні правопорушення має бути прямо вказано, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 85, 121, 122, 1221, 1222, 123, 124, 130, 132, 1841, 1856, 1858 і 2122 КУпАП (та деякими іншими нормами у випадку встановлення адміністративної відповідальності за інші адміністративні правопорушення, справи про які підлягають розгляду судами загальної юрисдикції), а також статтями 109, 112 – 118 МК України та Законом України “Про боротьбу з корупцією”, у разі вчинення їх військовослужбовцями, повинні розглядатися у військових судах гарнізонів. Тобто, враховуючи правила підвідомчості, відповідно до яких судові органи розглядають певне коло справ про адміністративні правопорушення, повинні враховуватися і правила так званої спеціальної підсудності (за аналогією з кримінальним процесом), що встановлює компетенцію військових судів над військовослужбовцями у разі вчинення ними цих правопорушень. Тому пропонується доповнити КУпАП статтею 2211 такого змісту: “Стаття 2211. Військові суди гарнізонів. Судді військових судів гарнізонів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 85, 121, 122, 1221, 1222, 123, 124, 130, 132, 1841, 185, 1856 – 1858, 18510 і 2122 цього Кодексу, а також статтями 109, 112 – 118 Митного кодексу України та Законом України “Про боротьбу з корупцією” у разі вчинення їх військовослужбовцями”.
11. На стадії розгляду і вирішення адміністративної справи вповноважений орган (посадова особа) зобов’язаний з’ясувати, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення військовослужбовця на розгляд відповідних командирів (начальників) для накладання дисциплінарного стягнення. Така нормативна регламентація повинна бути відображена в ст. 280 КУпАП, яку пропонується після слів “трудового колективу” доповнити словами “або відповідних командирів (начальників) – у разі вчинення правопорушення військовослужбовцем”.
12. Трансформація адміністративної відповідальності військовослужбовців у дисциплінарну виключає компетенцію органів і посадових осіб, уповноважених розглядати і вирішувати адміністративні справи стосовно цієї категорії громадян. Це пов’язане з тим, що накладання дисциплінарних стягнень входить у компетенцію лише військового командування. Тому, у разі виявлення органом чи посадовою особою, який розглядає адміністративну справу стосовно військовослужбовця, що вчинене адміністративне правопорушення має каратися у дисциплінарному порядку, матеріали справи потрібно передати командирові (начальникові) правопорушника. Рішення питання про передачу матеріалів справи про адміністративне правопорушення військовослужбовця на розгляд відповідних командирів (начальників) для накладання дисциплінарного стягнення повинно оформлятися постановою про закриття справи. У зв’язку з цим ст. 284 КУпАП необхідно доповнити ч. 3 такого змісту: “У справах про адміністративні правопорушення військовослужбовців постанова про закриття справи також виноситься при передачі матеріалів на розгляд відповідних командирів (начальників)”.
13. У законодавстві України про адміністративну відповідальність необхідно передбачити право на оскарження постанов по справах про адміністративні правопорушення будь-яких юрисдикційних органів, що сприятиме зміцненню прав людини і відповідатиме Конституції України 1996 року.
14. На підставі нормативного регулювання, відповідно до якого військовослужбовці у разі вчинення адміністративних правопорушень несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, слід також, поряд із загальними обставинами, встановити обов’язок припинення виконання постанови про накладання стягнення на військовослужбовця у випадку, коли він не підлягає адміністративній відповідальності. В зв’язку з цим пропонується ст. 302 КУпАП доповнити частиною другою такого змісту: “Виконання постанови припиняється у разі, коли буде виявлено обставини за ст. 15 цього Кодексу, якщо особа, до якої застосовується адміністративне стягнення, несе відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами”.
15. Для профілактики адміністративних правопорушень серед військовослужбовців характерними є певні особливості, що проявляються в об’єктах профілактики (причини і умови адміністративної деліктності серед військовослужбовців), суб’єктах профілактики (широка діяльність військових посадових осіб щодо попередження правопорушень, залучення до цієї діяльності військової громадськості), а також в окремих заходах профілактичного впливу.
16. Для попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбовців необхідно використовувати запобіжні властивості адміністративної відповідальності, яка повинна передбачатися для військовослужбовців за вчинення адміністративних правопорушень, що є загально-громадськими і становлять певний рівень суспільної небезпеки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 528 с.
2. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении // Правоведение. – 1986. – № 5. – С. 67 – 72.
3. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т.Комзюка. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 78 с.
4. Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності в 1999 році. Статистичний бюлетень (форма 1 - АП). – К.: Держкомстат України, 2000. – 129 с.
5. Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності в 2000 році. Статистичний бюлетень (форма 1 - АП). – К.: Держкомстат України, 2001. – 147 с.
6. Административная ответственность в СССР / Под ред. В.М.Манохина и Ю.С.Адушкина. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1988. – 166 с.
7. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. Вып. 2. – Свердловск, 1964.
8. Алексеев С.С. Философия права. – М.: НОРМА, 1998. – 336 с.
9. Алёхин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. – 672 с.
10. Анджієвський В.С., Тимченко І.А. Нове законодавство про адміністративні правопорушення. – К.: Політвидав України, 1987. – 107 с.
11. Андрєєва О.Б. Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці правопорушень в сучасних умовах: Автореферат дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ун-т внутр. справ. – Харків, 1999. – 17 с.
12. Артамонов Н.В., Орлов Г.В. Проблемы правового статуса военнослужащих в СССР // Советское государство и право. – 1990. – № 11. – С. 47 - 51.
13. Архів військового суду Західного регіону. Копія постанови судді військового суду Ужгородського гарнізону від 17 серпня 1998 року (Вхідний № 1470). – 2 с.
14. Архів Військового суду Західного регіону. Копія постанови судді військового суду Івано-Франківського гарнізону від 1 жовтня 1998 року (Вхідний № 1774). – 2 с.
15. Архів Військового суду Західного регіону. Копії постанов суддів військового суду Вінницького гарнізону (Вхідний № 67). – 20 с.
16. Афонін Е.А. Становлення Збройних сил України: соціальні та соціально-психологічні проблеми. – К.: Інтерграфік, 1994. – 304 с.
17. Ашитов З.О. Предупреждение воинских правонарушений. –Караганда: Карагандинская высшая школа МВД СССР, 1977. – 136 с.
18. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. –Харьков: Основа, 1991. – 360 с.
19. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР: Учеб. пособие. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 204 с.
20. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности: Учеб. пособие. – Пермь: Перм. гос. ун-т им. А.М.Горького, 1969. – 344 с.
21. Бахрах Д.Н. Субъект административной ответственности // Учёные записки Пермского гос. ун-та им. А.М.Горького, к-ра ист. и теории г-ва и права. – № 173: Юридические науки. – Пермь, 1968. – С. 141 – 164.
22. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных правонарушениях. – М.: Знание, 1989. – 96 с.
23. Бачило И.Л. Проблемы ответственности в управлении. (“Круглый стол” административистов СССР и ГДР) // Советское государство и право. – 1979. – № 4. – С. 138 – 141.
24. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути её реализации. – Л.: Изд-во ЛГУ – 1986. – С. 175.
25. Бельский К.С. Феноменология административного права. – Смоленск, 1995. – 144 с.
26. Білоусов Ю.В. До питання про способи захисту прав військовослужбовців від неправомірного наказу // Адвокат. – 1998. – № 4. – С. 23 – 25.
27. Блажко А.К. Административная ответственность за правонарушения, применяемая в административном порядке: Автореф. дисс. ...канд. юрид. наук: 12.711 / Ленингр. гос. ун-т им. А.А.Жданова. – Л., 1970. – 25 с.
28. Блувштейн Ю.Д., Зырин М.И., Романов В.В. Профилактика преступлений: Учеб. пособие. – Мн.: Изд-во “Университетское”, 1986. – 287 с.
29. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1998. – VI, 790 c.
30. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. – Львів: Вища школа, 1975. – 176 с.
31. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (Очерк теории). – М.: Юрид. лит., 1976. – 215 с.
32. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции: Автореф. дисс. …канд. юрид. наук: 711 / Моск. гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. – М., 1970. – 14 с.
33. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. – М.: Юрид. лит., 1975. – 192 с.
34. Верцюх В.В. Закон і армійський наказ // Адвокат. – 1997. – № 1. – С. 21 - 25.
35. Виховна робота в Збройних силах України: Навчально-методичний посібник / Відп. ред. М.П.Козирев. – Львів: ВІДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.
36. Воєнна доктрина України: Затверджена постановою Верховної Ради України від 19 жовтня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 43. – Ст. 409.
37. Военная администрация. – М.: Военный ин-т, 1970. – 465 с.
38. Военная администрация. – М.: Военный краснознаменный ин-т, 1980.
39. Военные уставы Петра Великого / Под ред. Н.Л.Рубинштейна. – М.: Государственная ордена Ленина библиотека СССР имени Ленина. Отдел рукописей, 1946. – 80 с.
40. Военное право: Учебник / Под ред. А.Г.Горного. – М.: Воениздат, 1984. – 334 с.
41. Военное право: Учебник / Под ред. Н.И.Кузнецова – М.: Изд-во “Военный университет МО РФ” – “Всеармейский издательский центр гуманитарной учебной литературы”, 1996. – 318 с.
42. Воинскій уставъ о наказаніяхъ // Сводъ военныхъ постановленій 1869 года. – Часть шестая. – Книга двадцать вторая. – Изданіе третье (по 1 октября 1900 года). – С.-Петербургъ: Государственная типографія, 1900.
43. Волков О.Ф. Коментар на статтю В.В.Верцюха “Закон і армійський наказ” // Адвокат. – 1997. – № 1. – С. 26.
44. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (Гос. и материальноправовое исследование). – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1970. – 252 с.
45. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование.- Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1976.- 197 с.
46. Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. – М.: Юрид. лит., 1965. – 227 с.
47. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. – К.: Вища школа, 1991. – 207 с.
48. Голосніченко І.П. Пропозиції щодо розвитку деяких видів профілактики // Радянське право. – 1991. – № 1. – С. 29 - 33.
49. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України (адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ): Навчальний посібник. – К., 1995. – 80 с.
50. Государственная дисциплина и ответственность / Под ред. Л.И.Антоновой и Б.И.Кожохина. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. – 152 с.
51. Гуменюк В.А. Адміністративно-правове регулювання здійснення органами внутрішніх справ дозвільної системи: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. – 201 с.
52. Декрет ВЦИК и СНК РСФСР “О порядке наложения административных взысканий” от 23 июня 1921 года // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства. – 1921. – 7 сентября № 52. – Ст. 310.
53. Декрет ВУЦВК та РНК УРСР “Про порядок видання обов’язкових постанов та про накладення за їх порушення стягнень в адміністративному порядку” від 27 червня 1922 року // ЗУ УРСР. – 1922. – № 36. – Ст. 553.
54. Державний архів Хмельницької області. – Ф. 325. – Оп. 1. – Спр. 23. – Арк. 24 - 25.
55. Директива Міністра оборони України № Д - 4 від 26 січня 1994 року “Про організацію та завдання правового виховання в Збройних Силах України”. – Окреме видання. – 6 с.
56. Директива Міністра оборони України № Д - 3 від 2 лютого 1999 року “Про удосконалення діяльності органів військового управління щодо зміцнення військової дисципліни у ЗСУ”. – Окреме видання. – 12 с.
57. Дисциплінарний статут: Затверджений Головним отаманом С.Петлюрою 7 грудня 1922 року. – Видання Управи Навчання Війська Генерального штабу, 1923. – 46 с.
58. Дисциплінарний статут Збройних Сил України: Затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551 - ХІV // Військові статути Збройних Сил України. – К.: Варта, 1999. – С. 207 - 245.
59. Діденко В.П. Обставини, що виключають злочинність діяння: Лекція. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – 40 с.
60. Дисциплинарный устав Вооруженных Сил СССР: Утверждён приказом Министра Вооруженных Сил СССР от 1 июля 1946 года. – М.: Воениздат, 1948.
61. Дисциплинарный устав Вооруженных Сил СССР: Утверждён Указом Президиума Верховного Совета СССР 23 августа 1960 года. – М.: Воениздат, 1961. – 48 с.
62. Дисциплинарный устав Вооруженных Сил СССР: Утверждён Указом Президиума ВС СССР от 30 июля 1975 года // Свод законов СССР. – Т. 9 – М.: Известия, 1982. – С. 463 – 494.
63. Дисциплинарный устав Красной Армии: Утверждён приказом Народного Комиссара Обороны СССР № 356 от 12 октября 1940.
64. Додин Е.В. Административная ответственность в свете Конституции Украины // Юридический вестник. – 1997. – № 3 – С. 70 - 74.
65. Додин Е.В. Основание административной ответственности: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук / Всесоюзный науч.-исслед. ин-т советского законодательства. – М., 1965. – 15 с.
66. Додин Е.В. Подготовка нового Кодекса Украины об административных правонарушениях // Юридический вестник. – 1994. – № 1.
67. Додин Е.В. Понятие и причины административной деликтности // Проблемы административного права и совершенствования административной деятельности органов внутренних дел: Сборник научных трудов. – К.: КВШ МВД СССР, 1981. – С. 44 - 54.
68. Додин Е.В. Процессуальные формы профилактики административных проступков // Проблемы социалистической законности: Респ. межвед. науч. сб. – Харьков: “Вища школа”, 1982. – С. 36 - 41.
69. Дорогих Н.М. Административно-правовые меры по преодолению пьянства и алкоголизма. – К.: “Вища школа”, 1988. – 256 с.
70. Дорошенко А.Д., Овсій І.О. Спрут, що охоплює планету // Політика і час. – 1998. – № 5. – С. 28 - 34.
71. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответственность: О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения. – М.: Политиздат, 1989. – 350 с.
72. Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования: Учеб. пособие. – К., 1975. – 132 с.
73. Етимологічний словник української мови: В 7 т. – К.: Наукова думка, 1983. – Т. 1: А – Г. – 631 с.
74. Євтіхієв О.Ф. Основи радянського адміністративного права: Підручник для студентів ВУЗ’ів та для урядових осіб адміністрації. Держ. вид-во України, 1928. – 296 с.
75. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы административного права на современном этапе. – М., 1963. – С. 60 - 67.
76. Жалинский А.Э., Костицкий М.В. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация. – Львов: “Вища школа”, 1980. – 212 с.
77. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СРСР (Вопросы теории). – Львов: “Вища школа”, 1976. – 194с.
78. Закон об уголовной ответственности за воинские преступления: Комментарий / Под ред. А.Г.Горного. – М.: Юрид. лит., 1986. – 160 с.
79. Закон Союза ССР “Об обязательной военной службе” // Собрание законов СССР. – 1928. – № 51. – Ст. 448, 449.
80. Закон Союза ССР “Об обязательной военной службе” // Собрание законов СССР. – 1930. – № 40. – Ст. 134.
81. Закон Союза ССР “О всеобщей воинской обязанности” // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1967. – № 44. – Ст. 552.
82. Закон Союза ССР “О статусе военнослужащих” (Инициативный проект) // Советское государство и право. – 1990. – № 11. – С. 51 - 60.
83. Застрожная О.К. Советский административный процесс: Учебное пособие. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 100 с.
84. Зелинский А.Ф. Значение норм уголовного права для предупреждения преступлений: Автореф. дис. ...канд.юрид.наук. -М.,1966.-19 с.
85. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков: “Прапор”, 1996. – 260 с.
86. Злобин Г.А. Основания и принципы уголовно-правового запрета // Советское государство и право. – 1980. – № 1. – С. 70 – 76.
87. Игошев К.Е., Устинов В.С. Введение в курс профилактики преступлений: Учебное пособие. – Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1977. – 94 с.
88. Игошев К.Е., Шмаров И.В. Социальные аспекты предупреждения правонарушений: (проблемы социального контроля). – М.: Юрид. лит., 1980. –176 с.
89. Карпец И.И. Наказание. Социально-правовые и криминологические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 287 с.
90. Карпец И.И. Проблема преступности. – М.: Юрид. лит., 1969. – 167 с.
91. Кауфман Д. Корупція в тумані двозначності // Політика і час. – 1998. – № 5. – С. 58 – 65.
92. Ківалов С.В. Таможенное право (административная ответственность за нарушение таможенных правил). – Одесса: Одесский гос. ун-т им. И.И.Мечникова, 1996. – 176 с.
93. Климов І., Бєлоконєв В. В яких випадках наказ командира вважається незаконним? // Народна армія. – 1997. – 24 вересня. – С. 3.
94. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией (Особенности. Классификация. Системовыражение.): Учебное пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1979. – 87 с.
95. Клюшниченко А.П. Советское административное право: Общая часть: Специализированный курс лекций. – К.: КВШ МВД СССР, 1975. – 264 с.
96. Князев С.Д. Обстоятельства, исключающие административную ответственность // Правоведение. – 1990. – № 6. – С. 97 - 99.
97. Кобалевский В. Очерки советского административного права. – К.: Госиздат Украины, 1924. – 258 с.
98. Кобалевский В. Советское административное право. – Харьков: Юриздат, 1929. – 420 с.
99. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
100. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: “Вища школа”, 1979. – 230 с.
101. Коваль Л. Нормотворчість рад у сфері адміністративних правопорушень (ретроспективний нарис) // Право України. – 1998. – № 8. – С. 25 - 27, 49.
102. Кодекс Украинской ССР об административных правонарушениях: Науч.-практ. коммент. / В.С.Анджиевский, Э.Г.Герасеменко, Е.В.Додин и др. – К.: Украина, 1991. – 623 с.
103. Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами: Станом на 1 січня 2001 року / Відп. ред. Е.Ф.Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 1088 с.
104. Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення: Офіц. текст. – К.: Політвидав України, 1985. – 171 с.
105. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
106. Командиру о военно-уголовном законодательстве / Под общ. ред. А.Г.Горного. – М.: Воениздат, 1985. – 206 с.
107. Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 377 с.
108. Комментарий к Основам Законодательства Союза ССР и союзных республик об административных правонарушениях / Под ред. Б.Л.Лазарева. –М.: Юрид. лит., 1983. – 167 с.
109. Конституційні акти України. 1917 – 1920. Невідомі конституції України. – К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. – 272 с.
110. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року – К.: Юрінком Інтер, 1996. – 80 с.
111. Концепція адміністративної реформи в Україні: Схвалена рішенням Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи від 25 березня 1998 року // Український правовий часопис. – 1999. – Вип. 4. – С. 8 – 34.
112. Концепція боротьби з корупцією на 1998 – 2005 роки: Затверджена Указом Президента України від 24 квітня 1998 року № 367 / 98 // Закон і бізнес. – 1998. – 8 липня. – С. 5 – 17.
113. Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України: Затверджено Указом Президента України від 4 вересня 1998 року № 981 – Окреме видання. – 5 с.
114. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. 1917 – 1920: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. – 208 с.
115. Короткий тлумачний словник української мови: Близько 6750 слів / Під ред. Д.Г.Гринчишина. – К.: Рад. шк., 1988. – 320 с.
116. Корупція в Україні та стан правозастосовчої практики Закону України “Про боротьбу з корупцією” (системний аналіз). – Київ, 1997. – Окреме видання. – 52 с.
117. Клименко В.А., Мельник М.І., Хавранюк М.І. Кримінальна відповідальність за посадові злочини / Мельник М.І., Омельченко Г.О., Хавронюк М.І. Коментар до Закону України “Про боротьбу з корупцією”. – К.: Бліц-інформ, 1996. – 512 с.
118. Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: станом на 1 вересня 2000 р.: У 2 кн. / Упоряд.: П.П.Андрушко, С.Д.Шапченко. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – Кн. 1. – 784 с.
119. Кримінальний кодекс України: // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 – 26. – Ст. 131.
120. Кримінально-процесуальний кодекс України // Кодекси України. – У 3-х томах. – К.: Юрінком-Інтер, 1997. – Кн. 3. – С. 167 – 350.
121. Криминология (изд. 3-е, испр. и доп.).- М.: Юрид. лит., 1976. - 400 с.
122. Криминология / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой, Г.М.Миньковского. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – 415 с.
123. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н.Кудрявцева, В.Е.Эминова. – М.: Юрист, 1995. – 512 с.
124. Криминология: Учебник / Под общ. ред. А.И.Долговой. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 784 с.
125. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений.-М.: Наука, 1976. - 286 с.
126. Кудрявцев В.Н. Социально-психологические аспекты антиобщественного поведения // Вопросы философии. – 1974. – № 1. – С. 108.
127. Кужегет С.С. Обстоятельства, отягчающие административную ответственность и их значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел. – Хабаровск: Хабаровск. высш. шк. МВД СССР, 1987. – 92 с.
128. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави // Право України. – 1988. – № 5. – С. 66 - 68.
129. Лазарев Б. Административная ответственность. – М.: Моск. рабочий, 1985. – 77 с.
130. Лазарев Б.М. Административные правонарушения и ответственность за их совершение // Советское государство и право. – 1985. – № 8. – С. 35 – 36.
131. Лазарев В.В., Попов Л.Л. Новое законодательство об административных правонарушениях и его применение // Советское государство и право. – 1986. – № 3. – C. 52 –55.
132. Лащенко П.Н. Единоначалие и воинская дисциплина. – М.: Воениздат, 1988. – 94 с.
133. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М., 1962.
134. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (Теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 240 с.
135. Лекарь А.Г. Профилактика преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 104 с.
136. Лобзяков В.П., Овчинский С.С. Административно-правовые меры предупреждения преступности. – М.: Юрид. лит., 1978. – 150 с.
137. Лукьянец Д.М. О законодательном определении административной ответственности // Юридическая практика. – 1999. – 1 - 15 апреля. – С. 10.
138. Лунёв А.Е. Административная ответственность за правонарушения. – М.: Госюриздат, 1961. – 187 с.
139. Лунёв А.Е. Воспитательное и правоохранительное значение административной ответственности. – М.: О-во “Знание” РСФСР, 1983. – 40 с.
140. Малеин Н.С. Правонарушение: Понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 192 с.
141. Мартьянов И.В. Административная ответственность по советскому законодательству. – К.: “Вища школа”, 1985. – 56 с.
142. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс. Сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных правонарушениях. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990. – 209 с.
143. Матвеев Г.К. Основания юридической ответственности // Советское государство и право. – 1971. – № 11. – С. 28 – 37.
144. Матвеев С.В. Индивидуальные субъекты административной ответственности // Правоведение. – 1988. – № 1. – С. 79 – 82.
145. Матвеев С.В. Субъекты административной ответственности // Субъекты советского административного права: Межвузов. сб. науч. труд. – Свердловск: СЮИ, 1985. – С. 152 - 160.
146. Мацкевич И.М. Корыстно-насильственная преступность в Вооруженных силах // Государство и право. – 1997. – № 4. – С. 57 - 62.
147. Митний кодекс України: прийнятий 12 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 16. – Ст. 203.
148. Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України (статті, доповіді, рецензії). – К.: Генеза, 1999. – 944 с.
149. Миньковский Г.М. Предмет криминологической профилактики преступлений и некоторые проблемы её эффективности // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1972. – Вып. 17. – С. 11 - 20.
150. Мота А.Ф. Класифікація адміністративних правопорушень, за скоєння яких несуть відповідальність військовослужбовці // Збірник наукових праць. – № 9. – Ч. ІІ. – Хмельницький: Видавництво Академії ПВУ, 1999. – С. 291 – 295.
151. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – 418 с.
152. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996. – 144 с.
153. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 р. / За ред. В.Ф.Бойка, Я.Ю.Кондратьєва, С.С.Яценка. – К.: Юрінком, 1997. – 960 с.
154. Невмержицький Є.В. Корупція як соціально-політичне явище: особливості проявів і механізми подолання в сучасній Україні: Автореф. дис. ...канд. політ. наук: 23.00.02 / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – К., 1999. – 19 с.
155. Новіков В.В. Адміністративно-правові основи профілактики порушень правил дорожнього руху: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАВС України. – К., 1997. – 24 с.
156. Новіков В.В., Чистоклетов Л.Г., Зрибнев М.А., Аламбець М.М. Застосування вогнепальної зброї працівниками міліції. Навчально-практичний посібник. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВСУ, 1998. – 165 с.
157. Номенклатура посад для призначення офіцерів, генералів, адміралів по особовому складу: Затверджена наказом Міністра оборони України № 120 від 28 березня 1998 року. – Окреме видання. – 7 с.
158. О дальнейшем ограничении применения штрафов, налагаемых в административном порядке: Указ Президиума Верховного Совета Союза ССР от 21 июня 1961 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1961. – № 35. – Ст. 368.
159. О понятии и характеристике административных правонарушений против социалистической собственности / Сборник научных трудов: Административные правонарушения, посягающие на социалистическую собственность и борьба с ними. – Горький, 1983. – С. 49 – 60.
160. Общая теория права и государства / Под ред. В.В.Лазарева. – М.: Юрист, 1996. – 475 с.
161. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие / Под ред. Г.А.Туманова. – М.: Юрист, 1997. – 448 с.
162. Овсянко Д.М. Служебное расследование: Пособие для офицерского состава / Под ред. Колибабы Г.Н. – М., 1960.
163. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик об административных правонарушениях: Приняты Верховным Советом СССР 23 октября 1980 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1980. – № 44. – Ст. 909.
164. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при Українській академії внутрішніх справ, 1995. – 312 с.
165. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: Автореф. дис. …докт. юрид. наук: 12.00.07 / НАВС України. – К., 1997. – 43 с.
166. Ответственность в управлении / Отв. ред. А.Е.Лунёв, Б.М.Лазарев. – М.: Наука, 1985. – 303 с.
167. Павловский Р. Причини вчинення адміністративних правопорушень і умови, що цьому сприяють // Радянське право. – 1988. – № 5. – С. 43 – 46.
168. Печеницин В.А. Состав административного проступка и его значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел. – Хабаровск: Хабаровск. высш. шк. МВД СССР, 1988. – 58 с.
169. Плева В.А. Організаційно-правові проблеми матеріальної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАВС України. – К., 1999. – 19 с.
170. Политологический словарь / Под общ. ред. В.И.Астаховой и Н.И.Панова. – Харьков: “Прапор”, 1997. – 199 с.
171. Політологічний енциклопедичний словник: Навчальний посібник / Ред. Ю.С.Шемшученко, В.Д.Бабкін. – К.: Генеза, 1997. – 400 с.
172. Положение о Государственной автомобильной инспекции: Утверждено постановлением Совета Министров СССР от 10 августа 1978 года / Свод законов СССР. – Т. 10. – М.: Известия, 1980. – С. 346 – 351.
173. Положення про видання місцевими виконкомами та Радами обов’язкових постанов та про накладення за їх порушення стягнень в адміністративному порядку // ЗУ УРСР. – 1926. – № 39. – Ст. 304.
174. Положення про військово-лікарську експертизу і медичний огляд у Збройних Силах України: Затверджене наказом Міністра оборони України ві