Вівчар Наталія Мирославівна. Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування моексиприлу та емоксипіну в комплексній терапії хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію в поєднанні з остеоартрозом

Краткое описание

Вівчар Наталія Мирославівна. Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування моексиприлу та емоксипіну в комплексній терапії хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію в поєднанні з остеоартрозом: дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Івано-Франківська держ. медична академія. - Івано-Франківськ, 2004.

Вівчар Н. М. Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування моексиприлу та емоксипіну в комплексній терапії хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію в поєднанні з остеоартрозом. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 2004.
Результати дослідження свідчать, що до спільних патогенетичних ланок розвитку і прогресування артеріальної гіпертензії та остеоартрозу належать порушення периферичної гемомікроциркуляції, зниження кисневого забезпечення тканин організму, порушення перекисноокисних процесів з розвитком синдрому капіляро-трофічної недостатності, яка пиводить до структурно-функціональних змін в серцево-судинній та кістковій системах організму таких хворих.
Включення в комплексну терапію інгібітора АПФ моексиприлу та антиоксиданта з ангіопротекторною дією емоксипіну дозволяє нормалізувати параметри ДМАТ у 79,4 % (в групі порівняння 48,6 %) хворих на АГ в поєднанні з ОА, суттєво зменшити активність ПОЛ, відновити кровопостачання і кисневий режим тканин у 88,2 % обстежених, в т.ч. у пацієнтів похилого віку, при тяжкому перебігу АГ і наявності супутніх остеопорозу, реактивного синовіту, ожиріння.

У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у оптимізації лікування хворих на артеріальну гіпертензію в поєднанні з остеоартрозом шляхом диференційованої корекції периферичної гемомікроциркуляції, кисневого режиму і вільнорадикального окислення ліпідів інгібітором АПФ моексиприлом та синтетичним антиоксидантом емоксипіном.
1. У хворих на артеріальну гіпертензію в поєднанні з остеоартрозом спостерігаються різнонаправлені зміни мінеральної щільності кісткової тканини: у 49,5 % обстежених за денситометричними даними поперекового відділу хребта відмічено остеосклероз, у 21,1% пацієнтів остеопенію і у 29,4 % випадків діагностовано остеопороз.
2. За результатами добового моніторування артеріального тиску у 70,7 % обстежених хворих на артеріальну гіпертензію діагностовано порушення циркадного ритму АТ, при цьому: у 54,1 % пацієнтів відмічено недостатнє зниження тиску вночі; у 11,1 % - рівень нічного АТ був вищим, ніж середньоденний; у 5,5 % хворих середньонічне зниження АТ перевищувало 20 % та одночасно спостерігалось збільшення індексу часу підвищеного артеріального тиску в 7-8 разів та величини і швидкості ранкового підйому АТ в 3-5 разів від вихідного рівня.
3. Вираженість клінічних проявів артеріальної гіпертензії, остеоартрозу та ступінь демінералізації осьового скелету взаємозвязані з порушеннями периферичної гемомікроциркуляції та розладами процесів перекисного окислення ліпідів і знаходяться в прямопропорційній залежності від біологічного віку пацієнтів, тяжкості пребігу АГ, ступеня гіпертрофії лівого шлуночка і його дисфункції, наявності супутнього реактивного синовіту та аліментарно конституційного ожиріння.
4. Порушення периферичної гемомікроциркуляції, кисневого режиму в тканинах нижніх кінцівок, в тому числі і кістковій, підвищення активності перекисного окислення ліпідів та зниження функціональної здатності антиоксидантних систем захисту організму, що супроводжуються розвитком синдрому капіляро-трофічної недостатності, є спільними і взаємообтяжуючими факторами прогресування як артеріальної гіпертензії, так і остеоартрозу в даної категорії хворих.
5. Використання курсу фонової медикаментозної терапії у хворих на АГ в поєднанні з остеоартрозом дозволяє досягти цільового рівня АТ у 48,6 % обстежених та клінічної ремісії остеоартрозу у 67,6 % , але при цьому у них не наступає нормалізації параметрів про- і антиоксидантного захисту, периферичної гемоциркуляції та кисневого забезпечення тканин нижніх кінцівок, тобто залишаються умови і субстрат для прогресування патологічного процесу.
6. Комплексна медикаментозна терапія з включенням інгібітора АПФ моексиприлу сприяла більш повному відновленню кровопостачання і кисневого режиму тканин нижніх кінцівок та процесів ліпопероксидації, що супроводжувалось нормалізацією рівня АТ і його циркадного ритму у 63,2 % хворих та клінічною ремісією остеоартрозу у 71,1 % пацієнтів молодого та літнього віку з мякою та помірною тяжкістю АГ, при відсутності супутніх остеопорозу, реактивного синовіту та ожиріння.
7. Поєднане застосування в комплексній терапії інгібітора АПФ моексиприлу та синтетичного антиоксиданту емоксипіну виявилось найбільш ефективним, оскільки під його впливом нормалізувались параметри добового моніторування артеріального тиску у 79,4 % хворих на АГ в поєднанні з остеоартрозом, суттєво зменшується продукція перекисних форм ліпідів і кисневий режим тканин гомілок у 88,2 % обстежених, в т.ч. у пацієнтів похилого віку, при тяжкому перебігу АГ і наявності супутніх остеопорозу, реактивного синовіту, ожиріння.
8. Тривале 6-місячне використання терапії інгібітором АПФ моексиприлом та препаратом кальцій-D3-нікомед у хворих на артеріальну гіпертензію у поєднанні з остеоартрозом засвідчило не лише їх позитивний гемодинамічний та метаболічний вплив, але й відсутність прогресування демінералізації кісткової тканини.