ВИЯВЛЕННЯ І ВИПРАВЛЕННЯ СЛІДЧИХ ТА СУДОВИХ ПОМИЛОК У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………....... 3
Розділ 1 Сутність слідчих та судових помилок у
кримінальному процесі України ……………………………………….
11
1.1. Поняття слідчих та судових помилок ………………......…........ 11
1.2. Класифікація слідчих та судових помилок ……........….....…… 18
Висновки до розділу 1 ……………………………….………………. 29
Розділ 2 Виявлення і виправлення слідчих помилок на
досудовому слідстві та в суді першої інстанції ……………………….
31
2.1. Виявлення і виправлення слідчих помилок на досудовому
слідстві ……………………………….…………………………………......
31
2.2. Виявлення і виправлення слідчих помилок у стадіях
попереднього розгляду справи суддею і судового розгляду ……....……
Висновки до розділу 2 ..........................................................................
57
92
Розділ 3 Виявлення і виправлення судових помилок судом
апеляційної інстанції ………………………………..……………………
95
3.1. Види апеляційних проваджень і їхні можливості виявлення
та виправлення судових помилок …………………………………………
95
3.2. Оцінка судових помилок в апеляційному суді та її вплив
на зміну і скасування рішень суду першої інстанції …………………….
105
3.3. Активність суду апеляційної інстанції і межі судового
розсуду під час виправлення помилок, яких припустився суд першої
інстанції .........................................................................................................
Висновки до розділу 3 ..........................................................................

156
164
ВИСНОВКИ .......................................................................................... 167
ДОДАТКИ ............................................................................................. 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................. 182

ВСТУП

Актуальність теми. Правосуддя може вважатися справедливим лише за умови, що воно забезпечує ефективне відновлення у правах. Помилкове судове рішення не може розглядатися як справедливий акт правосуддя й повинне бути виправлене.
Помилки підривають авторитет правоохоронних органів і суду, в цілому знижують ефективність правозастосовної діяльності. Цим обумовлюється актуальність проблеми їхнього виявлення й класифікації, установлення причин їхнього вчинення та чинників, які впливають на них, розробки ефективних заходів превентивного характеру.
Законність, обґрунтованість і, у остаточному підсумку, справедливість процесуальних рішень залежить від того, наскільки правильними і безпомилковими вони є. З огляду на те, що органи досудового слідства та суди нерідко допускають помилки при здійсненні своїх функцій в наш час, тобто в період становлення судової влади і реформування правоохоронних органів, виникла нагальна потреба ретельного осмислення причин і умов слідчих та судових помилок. Тому важливе значення має вивчення їхнього впливу як на хід кримінального судочинства, так і на його результати у вигляді вироків і інших судових рішень, а також розробка науково-практичної методики виявлення і виправлення помилок правозастосування у кримінальному судочинстві.
Проблема виявлення і виправлення слідчих та судових помилок не одержала належної уваги у вітчизняній процесуальній науці, хоча правозастосовні помилки належать до числа досить розповсюджених і разом з тим недостатньо вивчених порушень закону. Будучи багатоаспектною, ця проблема ставала предметом дослідження учених-фахівців не лише в сфері кримінального процесу, а й загальної теорії права, а також кримінального права. Однак комплексні її дослідження в галузі кримінального судочинства стосуються в основному слідчих помилок. До числа таких досліджень належать ті, що проведені наприкінці восьмидесятих років минулого століття у НДІ проблем зміцнення законності й правопорядку при Генеральній прокуратурі Російської Федерації міжвідомчим авторським колективом під керівництвом А.Д.Бойкова й А.Б.Соловйова, а також здійснені М.Є.Пучковською, А.Д.Назаровим. Серед фундаментальних робіт слід зазначити також проведене у сімдесяті роки дослідження колективу учених Інституту держави і права Академії наук Російської Федерації під керівництвом І.Л.Петрухіна проблем ефективності правосуддя і виправлення судових помилок.
Окремі аспекти даної проблеми досліджувалися у роботах О.Я. Баєва, Г.П. Батурова, В.Д. Бринцева, В.П. Бож’єва, Т.В. Варфоломеєвої, В.І. Власова, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, К.Ф. Гуценка, І.Ф. Демидова, І.М. Зайцева, В.С. Зеленецького, З.Ф. Ковриги, О.М. Ларіна, В.А. Лазарєвої, П.А. Лупинської, В.Т. Маляренка, Т.Г. Морщакової, М.М. Михеєнка, В.Н. Махова, В.Т. Нора, С.Г. Олькова, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, С.А. Шейфера, Н.А. Якубович та інших учених.
Концептуальні зміни чинного законодавства України, що відбулися в ході «малої» судової реформи 2001 року і котрі вимагають переосмислення ролі суду в сучасному кримінальному процесі, обумовлюють необхідність вирішення наукової задачі, зміст якої полягає в комплексному теоретичному дослідженні проблем виявлення і виправлення слідчих та судових помилок.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на положеннях п. 5 розділу 4 Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до Європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006 та абз. 2 розділу 1 Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008; є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України, передбачених, зокрема п. 1.1. Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 - 2009 років, затверджених Наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755.
Робота виконана згідно з Планом науково-дослідних і конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у форму-люванні науково обґрунтованих положень щодо поняття слідчої і судової помилки, визначення критеріїв класифікації цих помилок, виявлення їхніх причин і умов, формулювання пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства і слідчо-судової практики із попередження, виявлення і виправлення помилок під час відправлення правосуддя в кримінальних справах.
Поставлена мета зумовила наступні завдання дослідження:
1) виявити сутнісні ознаки слідчих і судових помилок;
2) визначити поняття і сформулювати дефініцію слідчих та судових помилок;
3) класифікувати слідчі та судові помилки;
4) визначити засоби виявлення і виправлення слідчих та судових помилок на окремих стадіях кримінального процесу;
5) дослідити взаємозв’язок судових помилок з підставами скасування і зміни процесуальних рішень;
6) визначити роль судів першої та апеляційної інстанції у виявленні і виправленні слідчих та судових помилок;
7) на підставі проведеного дисертаційного дослідження сформулювати пропозиції, спрямовані на вдосконалення як чинного кримінально-процесуального законодавства, так і проекту Кримінально-процесуального кодексу України 2007 року (далі - проекту КПК) .
Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини.
Предметом дослідження є виявлення і виправлення слідчих та судових помилок у кримінальному процесі України.
Предмет дослідження обмежено стадіями досудового розслідування, попереднього розгляду справи суддею, судового розгляду та апеляційного провадження. Проблеми виявлення і виправлення слідчих та судових помилок у стадіях касаційного провадження та перегляду судових рішень у порядку виключного провадження не розглядалися через те, що за змістом вони є тотожними тим, що виникають і вирішуються у стадії апеляційного провадження, за деякими винятками, дослідження яких не може суттєво вплинути на результати дисертаційного дослідження.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають положення теорії пізнання і теорії кримінального процесу. Під час до-слідження застосовувалися наступні методи: загально-діалектичний (гносеологічні причини слідчих і судових помилок); логіко-смисловий (розробка поняття слідчої і судової помилки); формально-логічний (класифікація слідчих і судових помилок); порівняльний (співвідношення поняття «помилка» в різноманітних галузях знань); соціологічний (узагальнення результатів вивчення кримінальних справ, рішення за якими були скасовані або змінені в зв’язку з допущеними слідчими або судовими помилками); компаративістський (порівняльно-історичне дослідження сучасного апеляційного провадження і касаційного провадження радянського кримінального процесу).
Статистичний метод (підрахування) застосовувався у всіх розділах дисертації мірою необхідності з’ясування тих чи інших понять, що мають кількісне вираження, а також для узагальнення результатів вивчення кримінальних справ.
Теоретичну основу дисертації склали роботи учених у галузі філософії, соціології, загальної теорії права та теорії кримінального процесу.
Емпіричну основу дослідження становлять результати вивчення і узагальнення 400 кримінальних справ, розглянутих судами Харківської, Дніпропетровської, Запорізької областей і Автономної Республіки Крим у 2001-2008 роках, статистичні дані Верховного Суду України.
Певне значення для дослідження мав особистий п’ятнадцятирічний досвід роботи дисертанта на посаді судді апеляційного суду.
Нормативну основу роботи склали Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України, КПК України, КПК Російської Федерації. У контексті досліджуваної теми вивчене законодавство Російської імперії, законодавство колишнього Радянського Союзу і союзних республік, постанови Пленуму Верховного Суду СРСР і Верховного Суду РРСФР, опублікована практика цих судів, постанови Пленуму Верховного Суду України, Рішення Конституційного Суду України і проект КПК України.
Наукова новизна одержаних результатів проведеного дисертаційного дослідження полягає в тому, що в Україні вперше на монографічному рівні здійснена спроба дати визначення слідчої і судової помилки, визначити способи і процесуальні засоби їхнього виявлення і виправлення. Науковою новизною відзначаються наступні положення:
вперше:
- запропоноване визначення слідчих і судових помилок, під якими варто розуміти результати неправильних (незаконних і невідповідних обставинам розслідуваної або розглянутої кримінальної справи) дій особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора й судді, спрямованих, на їхню думку, на успішне вирішення завдань кримінального судочинства, і таких, що об’єктивно виразилися у проведенні слідчих та судових дій і прийнятті процесуальних рішень, що не відповідають закону за формою, необґрунтованих і несправедливих за змістом;
- визначені сутнісні ознаки слідчих і судових помилок, якими є: 1) помилки можуть бути допущені лише під час правозастосовної діяльності особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або судді; 2) помилкова дія завжди є неправомірною, тобто такою, що порушує норми права (конституційного, кримінального, кримінально-процесуального, цивільного тощо); 3) невідповідність дій правозастосувача цілям правового регулювання; 4) ненавмисність неправомірної дії особи, яка проводить дізнання, слідчого або судді; 5) констатація дії як помилкової компетентною особою або органом;
- обґрунтоване положення про те, що слідчі та судові помилки є ре-зультатом активної діяльності правозастосовувача. Пасивна ж його діяль-ність призводить не до помилок, а до прогалин в розслідуванні і відправленні правосуддя;
- обґрунтовано, що в стадії попереднього розгляду справи суддею суддя може вжити заходів до виправлення лише наступних помилок до-судового розслідування: 1) помилок, пов’язаних з порушенням вимог закону до порядку порушення кримінальної справи і досудового роз-слідування; 2) помилок, пов’язаних з не притягненням до кримінальної відповідальності інших осіб, крім обвинуваченого, і за наявності підстав кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу України (далі - КК), що передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, або для пред’явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред’явлене;
- доведено, що помилки досудового розслідування є непоправними у стадії попереднього розгляду справи суддею: 1) якщо для їхнього виправлення потрібно буде розшукувати нові докази; 2) коли їхнє виправлення може спричинити погіршення становища обвинуваченого, ускладнить його захист; 3) внаслідок обмеженості способів збирання доказів у даній стадії кримінального процесу;
- обґрунтовано, що одержавши справу з апеляційного суду на новий судовий розгляд, суд першої інстанції не вправі проводити «скорочений» розгляд, а зобов’язаний розглянути справу з безпосереднім дослідженням всіх доказів;
- обґрунтовано, що в разі встановлення судом апеляційної інстанції безумовних підстав до скасування вироку, останній має бути скасованим незалежно від підстав, зазначених в апеляції, на основі дії наступних принципів: 1) рішення суду першої інстанції, винесене з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, суперечить не лише інтересам учасників кримінального судочинства, але й інтересам суспільства і держави; 2) внесення апеляційним судом законних змін у явно незаконне рішення суду першої інстанції не може перетворити це рішення на законне;
удосконалено:
- теоретичні положення щодо підстав класифікації слідчих і судових помилок. Так, її пропонується здійснювати за наступними підставами: 1) за стадіями, в яких вони допускаються; 2) помилки доказування; 3) за гносеологічною ознакою; 4) за характером виявлення; 5) за можливістю виправлення; 6) стосовно права і факту; 7) за значенням для кримінального судочинства;
дістали подальший розвиток:
- теоретичні положення щодо удосконалення процедури перегляду судових рішень в апеляційному порядку. Пропонується передбачити виїзні засідання апеляційного суду і проведення їх за місцем проживання більшості учасників судового розгляду.
Практичне значення одержаних результатів:
1) у науково-дослідній діяльності - одержані наукові результати мо-жуть бути основою для подальшого розроблення проблем удосконалення правового регулювання питань виявлення і виправлення слідчих та судових помилок в кримінальному процесі;
2) у правотворчій діяльності - пропозиції, що містяться в цій роботі, можуть бути використані для вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України про попередження, виявлення і ви-правлення слідчих та судових помилок в практичній діяльності органів досудового розслідування та судів, а також використовуються в процесі правотворчості (впроваджені у законодавчу практику, а саме - використовуються Робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права з підготовки проекту Кримінального процесуального кодексу України);
3) у навчальному процесі - положення дисертаційного дослідження можуть бути використані як у вищих навчальних закладах, так і в системі підвищення кваліфікації слідчих і суддів під час підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних вказівок, в науково-дослідній діяльності викладачів та студентів. Результати цього дослідження впроваджені в навчальний процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та Академії суддів України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми формування правової держави в Україні» (Харків, 2000), «Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення» (Харків, 2002); «Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України» (Харків, 2002); «Ювенальна юстиція України: проблеми створення, законодавча база, коментарі, судова практика» (Харків, 2004).
Публікації. За темою дисертації опубліковано вісім статей у виданнях, включених до переліку фахових видань ВАК України з юридичних наук; чотири тези в збірниках матеріалів конференцій, на яких доповідалися результати дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити низку теоретичних виснов-ків, які відображають результати, що свідчать про досягнення мети дослі-дження та виконання всіх завдань, поставлених у вступі до цієї роботи. У дисертації розв’язана конкретна наукова задача, що має істотне значення для науки кримінального процесу: уперше після «малої» судової реформи 2001 року комплексно досліджено питання виявлення і виправлення слідчих та судових помилок у кримінальному процесі України, на підставі чого отримані нові науково обґрунтовані висновки, до основних із яких належать наступні.
1. Сутнісними ознаками слідчої й судової помилки є такі: 1) помилки можуть бути допущені лише під час правозастосовної діяльності особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або судді; 2) помилкова дія завжди є неправомірною, тобто такою, що порушує норми права (конституційного, кримінального, кримінально-процесуального, цивільного тощо); 3) невідповідність дій правозастосувача цілям правового регулювання; 4) ненавмисність неправомірної дії особи, яка провадить дізнання, слідчого або судді; 5) констатація дії як помилкової компетентною особою або органом.
2. Під слідчою і судовою помилкою варто розуміти результат неправильних (незаконних і невідповідних обставинам розслідуваної або розглянутої кримінальної справи) дій особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора й судді, спрямованих, на їхню думку, на успішне вирішення завдань кримінального судочинства, і таких, що об’єктивно виразилися у провадженні слідчих та судових дій і прийнятті процесуальних рішень, що не відповідають закону за формою, необґрунтованих і несправедливих за змістом.
3. Помилки у кримінально-процесуальній діяльності можуть носити й носять не лише предметно-практичний характер, що виражається у погрішностях при провадженні слідчих і судових дій, але й інтелектуально-логічний, що полягає у неправильній оцінці наявної у справі доказової інформації й прийнятті на її основі незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень. Виходячи із цього положення, слідчі й судові помилки, можуть бути предметно-практичними й інтелектуально-логічними.
4. Слідчі й судові помилки можна класифікувати за наступними озна-ками: 1) за стадіями, у яких вони допускаються; 2) помилки доказування; 3) за гносеологічною ознакою; 4) за характером виявлення; 5) за можливістю виправлення; 6) стосовно права й факту; 7) за значенням для кримінального судочинства:
5. Слідчі та судові помилки являють собою результат активної діяльності правозастосовувача. Що стосується пасивної діяльності, наприклад, утримання від провадження необхідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень, то це призводить не до помилок, а до прогалин у розслідуванні й відправленні правосуддя.
6. Найпоширенішими із судових помилок, що допускаються під час досудового слідства, є помилки доказування, зокрема, при визначенні меж і предмета доказування. До них належать: а) помилки при визначенні головного факту; б) помилки, що допускаються при встановленні обставин, що не належать до головного факту, але без яких він не може бути встановлений; в) помилки при встановленні обставин, безпосередньо не пов’язаних зі складом злочину.
7. Найбільш ефективним засобом виявлення та виправлення слідчих помилок є поєднання судово-контрольних і судово-перевірочних дій.
8. У КПК варто сформулювати норму, відповідно до якої протоколи слідчих дій, проведених за постановою судді, повинні бути протягом двадцяти чотирьох годин представлені судді, який виніс постанову про провадження слідчої дії. Перевіривши протокол, суддя або виносить постанову про відповідність даного протоколу вимогам закону й тоді він може використовуватися як доказ у кримінальній справі, або виносить постанову про визнання протоколу недопустимим доказом.
9. Типовими помилками у роботі органів досудового розслідування є наступні: 1) помилки у оцінці доказів; 2) недостатня сукупність доказів, що обґрунтовують обвинувачення; 3) пред’явлення неконкретного обвинувачення, обвинувачення «із запасом»; 4) винесення необґрунтованих процесуальних рішень.
10. Кримінальні справи, в матеріалах яких виявлені непоправні помилки досудового розслідування, доцільніше направляти на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду справи суддею, а не зі стадії судового розгляду. У цьому випадку значно меншими є матеріальні витрати у справі.
11. У стадії попереднього розгляду справи суддею суддя може вжити заходів до виправлення лише наступних помилок досудового розслі-дування: 1) помилок, пов’язаних з порушенням вимог закону до порядку порушення кримінальної справи й досудового розслідування; 2) помилок, пов’язаних з не притягненням до кримінальної відповідальності інших, крім обвинуваченого, осіб і за наявності підстав кваліфікації дій об-винуваченого за статтею КК, що передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, або для пред’явлення йому обвинувачення, що до цього не було пред’явлено.
12. Помилки досудового розслідування варто віднести до непоправних у стадії попереднього розгляду справи суддею: 1) якщо для їхнього виправлення потрібно буде розшукувати нові докази; 2) якщо їхнє виправлення може спричинити погіршення положення обвинуваченого, ускладнить його захист; 3) внаслідок обмеженості способів збирання доказів у даній стадії кримінального процесу.
13. Направлення кримінальної справи на додаткове розслідування у зв’язку з необхідністю розшуку свідків, допит яких допоможе виправити помилки досудового слідства, є недоцільним. Тому, серед підстав зупинення судового розгляду повинна бути така підстава як «необхідність проведення оперативно-розшукових дій для встановлення джерел доказів».
14. Помилки досудового розслідування повинні бути визнані непоправними у судовому засіданні: 1) якщо суду доведеться розшукувати нові докази, тобто здійснювати не властиву йому функцію; 2) якщо потрібно буде зібрати й досліджувати великий обсяг нових доказів; 3) якщо виправлення помилок досудового розслідування спричинить погіршення положення підсудного; 4) якщо для заповнення прогалин розслідування необхідне провадження таких слідчих (судових) дій, здійснити які в умовах судового розгляду неможливо або досить важко.
15. Істотними порушеннями кримінально-процесуального закону є вчинені у будь-якій стадії кримінального процесу будь-яким способом порушення прав учасників процесу; порядку збирання доказів; меж компетенції органів і посадових осіб, які здійснюють провадження у кримінальній справі; послідовності руху й порядку переходу справи з однієї стадії в іншу; вимог, що ставляться до процесуальних актів та інших норм КПК, які перешкодили всебічно, повно й об’єктивно розглянути справу, іншим шляхом призвели до винесення незаконного й необґрунтованого вироку, постанови чи ухвали або породжують обґрунтовані непереборні сумніви у їхній правосудності.
16. Перелік порушень, що тягнуть скасування вироків у всякому разі, повинен складатися із наступних положень: 1) розслідування справи особою, яка підлягає відводу; 2) розслідування або розгляд справи без участі перекладача, коли обвинувачений не володіє мовою, якою ведеться судочинство; 3) розслідування або розгляд справи без участі захисника, коли його участь є обов’язковою; 4) розгляд справи щодо обвинуваченого, коли не було рішення про призначення справи до судового розгляду або за обвинуваченням, що не було пред’явлено обвинуваченому; 5) несвоєчасне вручення підсудному копії обвинувального висновку; 6) розгляд справи незаконним складом суду; 7) розгляд справи за відсутності підсудного у тих випадках, коли за законом його присутність є обов’язковою; 8) порушення таємниці наради суддів під час постановлення вироку; 9) не підписання вироку ким-небудь із суддів.
17. Умовні і безумовні підстави являють собою різні об’єктивні прояви однієї сутності - істотних порушень кримінально-процесуального закону. У основі розподілу істотних порушень на умовні й безумовні підстави лежать розходження вимог КПК за їхнім конкретним змістом і призначенням. Істотність умовних підстав визначається, по-перше, змістом порушеної вимоги КПК, по-друге, умовами (обставинами) конкретної справи. Істотність безумовних підстав визначається змістом порушеної вимоги КПК і не залежить від умов справи. Установлений у законі перелік безумовних підстав не є вичерпним і підлягає розширенню.
18. Система підстав до скасування або зміни судових рішень - це сукупність порушень (помилок, прогалин) вимог чинного законодавства, які у своєму взаємозв’язку негативно впливають на законність, обґрунтованість і справедливість судових рішень і підлягають виправленню шляхом зміни або скасування цих рішень.
19. Перед тим, як суд апеляційної інстанції розпочне розгляд апеляції по суті, він повинен переконатися, що немає підстав для безумовного скасування вироку. Якщо такі підстави судом будуть установлені, то вирок підлягає скасуванню, незважаючи на підстави, зазначені в апеляції. У цьому разі діють наступні принципи: 1) рішення суду першої інстанції, винесене з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, суперечить не лише інтересам учасників кримінального судочинства, але й інтересам суспільства й держави; суд, будучи державним органом, що діє публічно, зобов’язаний охороняти ці інтереси й скасувати незаконне рішення; 2) внесення апеляційним судом законних змін у явно незаконне рішення суду першої інстанції не може перетворити це рішення у законне; тобто явно незаконне рішення суду першої інстанції має бути обов’язково скасоване і не підлягає зміні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов А.Н. Системное познание мира: методологические про-блемы / Аверьянов А.Н. - М.: Политиздат, 1985. - 264 с.
2. Агеева Г.Н. Непосредственность, устность, непрерывность судебного разбирательства и неизменность состава суда // В кн.: Советский уголовный процесс: Учебник / Под ред. Л.М. Карнеевой, П.А. Лупинской, И.В. Тыричева. - М.: Юрид. лит., 1980. - С. 323-387.
3. Агеева Г.Н. Обоснованность приговора в советском уголовном процессе: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика, судебная экспертиза, оперативно-розыскная деятельность» / Г.Н. Агеева. - М., 1952. - 25 с.
4. Александров А.С. Основания к отмене (изменению) приговора в суде апелляционной инстанции / А.С. Александров, Н.Н. Ковтун // Гос. и право. - 2001. - № 10. - С. 48-52.
5. Алексеев Н.С. Очерки развития науки советского уголовного про-цесса / Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1980. - 253 с.
6. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирового развития - надежда и драма современной эпохи / Алексеев С.С. - М.: Статут, 2000. - 255 с.
7. Анишина В.И. Система основополагающих принципов правосу-дия в российском праве / Анишина В.И. // Самостоятельность и независимость судебной власти Российской Федерации. - М, 2006. - С. 50-54.
8. Ароцкер Л.Е. Использование данных крими¬налистики в судебном разбирательстве уголовных дел / Ароцкер Л.Е. - М.: Юрид. лит., 1964. - 223 с.
9. Арсеньев В.Д. Доказывание фактических обстоятельств дела в со-ветском уголовном процессе: автореф. дис. на соискание учен. спетени докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика, судебная экспертиза, оперативно-розыскная деятельность» / В.Д. Арсеньев. - М., 1967. - 42 с.
10. Афанасьев В.Г. О системном подходе в социальном познании / В.Г. Афанасьев // Вопросы философии. - 1973. - №6. - С. 107-117.
11. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание, управление / В.Г. Афанасьев. - М.: Политиздат, 1981. - 432 с.
12. Ахмадуллин А.С. Всесторонность, полнота и объективность в досудебных стадиях российского уголовного процесса / А.С. Ахмадуллин. - М.: Юрлитинформ, 2006. - 128 с.
13. Баев М.О. Теория профессиональной защиты: тактико-этические аспекты / М.О. Баев. - М.: Юрлитинформ, 2006. - 335 с.
14. Бажанов М.И. Предание суду в советском уголовном процессе: Конспект лекции / М.И. Бажанов. - Харьков, 1965. - 36 с.
15. Барах А. Судейское усмотрение / А. Барах - М.: НОРМА - ИН-ФРА•М, 1999. - 364 с.
16. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня: злободневные вопросы российской криминалистики / Р.С. Белкин. - М.: НОРМА - ИНФРА•М, 2001. - 240 с.
17. Беляев В.П. Контроль и надзор в Российском государстве: монография / В.П. Беляев. - М.: Проспект, 2005. - 271 с.
18. Беляев В.П. Контрольная форма юридической деятельности / В.П. Беляев / Под ред. А.В. Малько: Юридический Центр Пресс. - СПб., 2006. - 208 с.
19. Бобечко Н.Р. Попередній розгляд кримінальної справи судом апеляційної інстанції / Н.Р. Бочечко // Вісник Верховного Суду України. - 2007. - № 2. - С. 39-42.
20. Богословская Л.А. Односторонность и неполнота предварительного или судебного следствия как основание к отмене или изменению приговоров: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Богословская Людмила Александровна. - Харьков, 1973. - 256 с.
21. Богословська Л.О. Апеляційне провадження: історія виникнення в Україні / Л.О. Богословська // Судова реформа в Україні. - Київ - Харків, 2002. - С. 205-206.
22. Борисов В.І. Проблеми затримання та взяття під варту на досудовому провадженні по кримінальній справі [Борисов В.І., Глинська Н.В., Зеленецький В.С., Шило О.Г.] - Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2005. - 352 с.
23. Бородин С.В. Рассмотрение судом уголовных дел об убийствах / С.В. Бородин. - М.: Юрид. лит., 1964. - 211 с.
24. Бородин С.В. Проверка в стадии предания суду обоснованности выводов органов предварительного следствия по делам об убийстве / С.В. Бородин // В кн.: Вопросы криминалистики. - М., 1962. - Вып. 6-7. - С. 76-83.
25. Брынцев В.Д. Судебная власть (правосудие): пути реформирования в Украине / В.Д. Брынцев. - Харьков: Ксилон, 1998. - 182 с.
26. Веретехин Е.Г. Пробелы предварительного расследования и их восполнение в суде первой инстанции / Е.Г. Веретехин. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1988. - 88 с.
27. Верховний Суд України: Статистика стану здійснення правосуддя у 2001-2004 роках. - К., 2005. - 37 с.
28. Витрук Н.В. Общая теория правового положения личности / Н.В. Витрук. - М.: НОРМА - ИНФРА•М, 2008. - 448 с.
29. Власов В.И. Направление судами уголовных дел для дополнительного расследования / В.И. Власов. - Кемерово, 1977. - 114 с.
30. Власов В.И. Проблемы качества расследования преступлений и пути их решения: автореф. дис. … докт. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика, судебная экспертиза, оперативно-розыскная деятельность» / В.И. Власов. - Харьков, 1991. - 43 с.
31. Воробьев Г.А. Соотношение предварительного и судебного следствия: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика, судебная экспертиза, оперативно-розыскная деятельность» / Г.А. Воробьев. - М., 1967. - 27 с.
32. Воробьев Г., Гольберг Д. Против необоснованного возвращения дел на доследование / Г. Воробьев, Д. Гольберг // Соц. закон-ность. - 1964. - № 10. - С. 37-40.
33. Гаврилов В.В. Сущность прокурорского надзора в СССР: Предмет. Объект. Функция. Компетенция / В.В. Гаврилов. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1984. - 152 с.
34. Гальперин И.М. Направление судом уголовного дела на доследование / И.М. Гальперин. - М.: Госюриздат, 1960. - 170 с.
35. Гальперин И.М. Предание суду по советскому уголовно-процессуальному праву / И.М. Гальперин, В.3. Лукашевич. - М.: Юрид. лит., 1965. - 150 с.
36. Горшенев В.М. Контроль как правовая форма деятельности / В.М. Горшенев, И.Б. Шахов. - М.: Юрид. лит., 1987. - 175 с.
37. Гранат Н.Л. Следственные ошибки: понятие, виды и причины / Н.Л. Гранат // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. - М., 1983. - № 76. - С. 55-58.
38. Григорьева Н. Исключение из разбирательства недопустимых доказательств / Н. Григорьева // Рос. юстиция. - 1995 - №11. - С. 3-5.
39. Гродзинский М.М. Кассационное и надзорное производство в советском уголовном процессе / М.М. Гродзинский. - Изд. 2-е. - М.: Госюриздат, 1953. - 232 с.
40. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве / Ю.М. Грошевой. - Харьков, 1975. - 144 с.
41. Грошевой Ю.М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе / Ю.М. Грошевой. - Харьков: Вища школа, 1979. - 143 с.
42. Грун А.Я. Пересмотр приговоров в порядке судебного надзора / А.Я. Грун. - М.: Юрид. лит., 1969. - 159 с.
43. Гультай М.М. Активність суду апеляційної інстанції і межі судового розсуду під час виправлення помилок, яких припустився суд першої інстанції / М.М. Гультай // Наук. вісник Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ. - 2008. - № 1. - С. 281-288.
44. Гультай М.М. Встановлення властивостей особи неповнолітнього у досудовому слідстві та у суді (окремі питання) / М.М. Гультай // Питання боротьби зі злочинністю. Зб. наук. праць. - Вип. 8. - Харків: Право, 2004. - С. 158-161.
45. Гультай М.М. Деякі проблеми виправлення помилок, пов’язаних з кваліфікацією злочинів / М.М. Гультай // Право України. - 2001. - № 3. - С. 72-75.
46. Гультай М.М. Деякі проблемні питання істотності порушень КПК України як підстав скасування вироку / М.М. Гультай // Акт. проблеми політики. Зб. наук. праць. - Вип. 10-11. - Одеса: Юрид. літ. - 2001. - С. 423-430.
47. Гультай М.М. Історичні віхи розвитку ювенальної юстиції / М.М. Гультай // Ювенальна юстиція України: проблеми створення, законодавча база, коментарі, судова практика / За заг. ред. В.Д. Бринцева. - Харків: Право, 2004. - С. 17-30.
48. Гультай М.М. Класифікація судових помилок та їх характеристика / М.М. Гультай // Проблеми законності. - Респ. міжвідомч. зб. - Харків, 2001. - Вип. 47. - С. 170-175.
49. Гультай М.М. Направлення апеляційним судом справ на новий судовий розгляд після скасування рішень суду першої інстанції (за матеріалами практики апеляційного суду Харківської області) / М.М. Гультай // Проблеми законності. - Респ. міжвідомч. зб. - Харків, 2008. - Вип. 95. - С. 69-75.
50. Гультай М.М. Некоторые проблемы взаимодействия норм уголовного и уголовно-процессуального права / М.М. Гультай // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення. - Мат-ли між нар. наук.-практ. конф «Питання застосування нового Кримінального кодексу України». 25-26 жовтня 2001 року. Місто Харків. - К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 245-247.
51. Гультай М.М. Особенности доказывания по делам о преступле-ниях против общественной безопасности / М.М. Гультай // Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України: Матер. між нар. наук.-практ. семінару Харків 1-2 жовт. 2002 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред..) та ін.. - Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. - С. 101-104.
52. Гультай М.М. Право громадян на справедливий суд і проблеми судових помилок / М.М. Гультай // Акт. проблеми формування правової держави в Україні. До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод. - М-ли міжнародн. наук.-практ. конф. У 2-х ч. - Ч. 2. - Харків: Нац. юрид. акад.. України, 2000. - С. 183-186.
53. Гультай М.М. Проблема усунення судової помилки: деякі питання співвідношення істотних і неістотних порушень кримінально-процесуального закону / М.М. Гультай // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. - 2001. - Вип. 14. - С. 100-106.
54. Гультай М.М. Прогалини і помилки при відправленні правосуддя (деякі питання поняття і вживання цих термінів) / М.М. Гультай // Вісник Академії правових наук. - 2001. - № 1 (24). - С. 209-216.
55. Демидов И.Ф. Уголовный процесс правового государства (вопросы методологии) / И.Ф. Демидов // Новый Уголовно-процессуальный кодекс России в действии. Материалы круглого стола 13 ноября 2003 г. - М., 2004. - С. 30-33.
56. Добровольская Т.Н. Изменение обвинения в судебных стадиях советского уголовного процесса / Т.Н. Добровольская. - М.: Юрид. лит., 1977. - 112 с.
57. Дорохов В.Я. Обоснованность приговора в советском уголовном процессе / В.Я. Дорохов, В.С. Николаев. - М.: Госюриздат, 1959. - 236 с.
58. Ерофеев Г.А. Нарушения уголовно-процессуального законодательства как основания пересмотра приговора: автореф. дис. на соискание учен. спетени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика, судебная экспертиза, оперативно-розыскная деятельность» / Г.А. Ерофеев. - Свердловск, 1978. - 27 с.
59. Ерофеев Г.А. Последствия нарушений уголовно процессуального закона / Г.А. Ерофеев // Гарантии прав лиц, участвующих в уголовном судопроизводстве. - Свердловск, 1975. - С. 143-145.
60. Ефимичев С.П. Правовые и ор¬ганизационные вопросы окончания предварительного расследования с обвинительным заключением / С.П. Ефимичев. - Волгоград: НИиРИО Высш. сл. школы МВД СССР, 1977. - 91 с.
61. Європейська конвенція про захист прав людини й основоположних свобод від 4 листопада 1950 року // Сборник международных договоров СССР. - Выпуск XLV. - Москва: Международные отношения, 1991. - 453 с.
62. Жогин Н.В. Возбуждение уголовного дела / Н.В. Жогин, Ф.Н. Фаткуллин. - М.: Госюриздат, 1961. - 206 с.
63. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
64. Закирова Х. Существенное нарушение уголовно-процессуального закона - основание к отмене приговора / Х. Такирова // Вопросы гос. и права. - Ташкент, 1965. - С. 114-115.
65. Закон України від 31 травня 2005 року «Про амністію». - Режим доступу: http://rada.gov.ua.
66. Закон України від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність» - Режим доступу: http://rada.gov.ua.
67. Закон України від 5 листопада 1991 року «Про прокуратуру» - Режим доступу: http://rada.gov.ua.
68. Закон України від 15 грудня 1992 року «Про статус суддів» - Режим доступу: http://rada.gov.ua.
69. Закон України від 14 грудня 2006 року «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 9. - Ст. 74.
70. Закон України від 22 грудня 2006 року «Про внесення зміни до Кримінально-процесуального кодексу України щодо вручення копії постанови про порушення кримінальної справи // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 11. - Ст. 95.
71. Закон України від 7 лютого 2002 року «Про судоустрій України» - Режим доступу: http://rada.gov.ua..
72. Зашляпин Л.А. Основы теории эффективной адвокатской деятельности: Прелиминарный аспект / Л.А. Зашляпин. - Екатеринбург: Изд-во Уральського ун-та; Фабрика комиксов, 2006. - 568 с.
73. Зеленецкий В.С. Структура советского уголовного процесса / В.С. Зеленецкий // Проблемы правоведения. - К., Вып. 42. - 1981. - С. 100-107.
74. Зеленецкий В.С. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины / В.С. Зеленецкий, Н.В. Глинская. - Харьков: Страйд, 2006. - 336 с.
75. Зиновьев А.А. На пути к сверхобществу / А.А. Зиновьев. - М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2000. - 608 с.
76. Золотых В.В. Проверка допустимости доказательств в уголовном процессе / В.В. Золотых. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. - 288 с.
77. Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность / В.Н. Карташов. - Саратов: Изд-во Саратовского гос. ун-та, 1989. - 218с.
78. Керимов А.Д. Философские основания политико-правовых исследований / А.Д. Керимов. - М.: Мысль, 1986. - 330 с.
79. Кипнис Н.М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве / Н.М. Кипнис. - М.: Юристъ, 1995. - 127 с.
80. Кипнис Н.М. Спорные вопросы теории и практики допустимости доказательств / Н.М. Кипнис // Доказывание в уголовном процессе: традиции и современность. - М., 2000. - С. 34-37.
81. Клименко Н.И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователей / Н.И. Клименко. - Киев: Выща школа, 1990. - 100 с.
82. Клименко Н.И. Ошибки при использовании специальных знаний в досудебных стадиях уголовного процесса / Н.И. Клименко // Проблемы дальнейшего укрепления социалистической законности при расследовании преступлений органами внутренних дел. - Киев, 1988. - С. 129-130.
83. Клименко Н.И. Экспертные ошибки и их причины / Н.И. Клименко // Криминалистика и судебная экспертиза. - Вып. 37. - Ки-ев, 1988. - С. 38-42.
84. Ковтун Н.Н. Апелляционное производство в уголовном процессе России: проблемы и решения / Н.Н. Ковтун, А.С. Александров // Гос. и право. - 2000. - №3. - С.38-45.
85. Кокорев Л.Д. Основания предания суду / Л.Д. Кокорев // Сов. юстиция. - 1977. - № 22. - С. 13-16.
86. Кокорев Л.Д. Уголовный процесс: доказательства и доказывание / Л.Д. Кокорев, Н.П. Кузнецов. - Воронеж: Воронежского ун-та, 1995. - 189 с.
87. Колоколов Н.А.Судебный контроль в стадии предварительного расследования / Н.А. Колоколов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. - 303 с.
88. Колосовский В.В. Квалификационные ошибки / В.В. Колосовский. - СПб.: Юридический Центр Пресс, 2006. - 157 с.
89. Комментарий к Конституции Российской Федерации. - М.: Зерцало, 2002. - 946 с.
90. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР. - М.: Юрид. лит., 1981. - 748 с.
91. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР. - М.: Юрид. лит., 1985. - 805 с.
92. Коновалова В.Е. Версия: концепции и функции в судопроизводстве / В.Е. Коновалова. - Харьков: Консум, 2000. - 176 с.
93. Конституція України від 28 червня 1996 року - Режим доступу: http://rada.gov.ua.
94. Кореневский Ю.В. Криминалистика для судебного следствия / Ю.В. Кореневский. - М.: Юрлитинформ, 2001. - 197 с.
95. Кореневский Ю.В. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве / Ю.В. Кореневский // Доказательства в уголовном процессе: Традиции и современность. - М., 2002. - С.215-218.
96. Кореневский Ю.В. Судебная практика и совершенствование предварительного расследования / Ю.В. Кореневский. - М.: Юрид. лит., 1974. - 112 с.
97. Коротич В.А. Доказывание при судебном разбирательстве уголовного дела: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика, судебная экспертиза, оперативно-розыскная деятельность». - Киев, 1974. - 25 с.
98. Костюченко О.Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України / О.Ю. Костюченко. - К.: Атіка, 2006. - 132 с.
99. Кримінальний процес України: підручник / за ред. Ю.М. Грошевого, В.М. Хотенця. - Харків: Право, 2000. - 496 с.
100. Кузнецов А. О критериях неполноты расследования / А. Кузнецов, Л. Захожий // Сов. юстиция, 1977. - № 24. - С. 6-9.
101. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / под ред. А.Д. Бойкова, И.И. Карпеца. - М.: Юрид. лит., 1989. - 639 с.
102. Курс уголовного права. Общая часть / под ред. В.Н. Кудрявцева - М.: Зерцало, 1999. - 614 с.
103. Куцова Э.Ф. Советская кассация как гарантия законности в правосудии / Є.Ф. Куцова. - М.: Госюриздат, 1957. - 227 с.
104. Лазарева В.А. Судебная власть и уголовное судопроизводство / В.А. Лазарева // Гос. и право. - 2001. - №5. - С. 50-55.
105. Леванский В.А. Моделирование в социально-правовых исследованиях / В.А. Леваневский. - М.: Наука, 1986. - 155 с.
106. Ледяев В.Г. Власть: концептуальный анализ / В.Г. Ледяев. - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2001. - 384 с.
107. Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу: навч. посіб / Л.М. Лобойко. - К: Центр навчальної літератури, 2005. - 176 с.
108. Лукашевич В.3. Гарантии прав обвиняемого в стадии предания суду / В.З. Лукашевич. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1966. - 147 с.
109. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве / П.А. Лупинская. - М.: Юристъ, 2006. - 174 с.
110. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинст-ва / В.Т. Маляренко. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 320 с.
111. Маляренко В.Т. Про судові доручення в кримінальній справі / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № 7 (59). - С. 5.
112. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика: моно-графія / В.Т. Маляренко. - К.: Ін Юре, 2004. - 544 с.
113. Маляренко В.Т. Прокурор у кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення / В.Т. Маляренко, В.І. Вернидубов. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 240 с.
114. Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів / Т.М. Марітчак. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 121 с.
115. Мартынчик Е.Г. Гарантии прав обвиняемого в суде первой ин-станции / Е.Г. Мартынчик. - Кишинев: Штиинца, 1975. - 219 с.
116. Мартынчик Е.Г. Развитие уголовно-процессуального законода-тельства / Е.Г. Мартынчик. - Кишинев: Штиинца, 1977. - 167 с.
117. Матузов Н.И. Правовая система и личность / Н.И. Матузов. - Саратов: Изд-во Саратовського ун-та, 1987. - 293 с.
118. Миньковский Г.М. Следственные действия / Г.М. Миньковский. А.Р. Ратинов // В кн. Теория доказательств в советском уголовном процессе / Отв. ред. Н.В. Жогин, изд. 2-е исправл. и доп. - М.: Юрид. лит., 1973. - С. 383-401.
119. Михеєнко М.М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / М.М, Михеєнко, В.П. Шибіко, А.Я. Дубинський / Відп. ред. В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - 624 с.
120. Мірошніков І.Ю. Судове слідство в апеляційній інстанції: Монографія / І.Ю. Мірошніков. - Харків: Право, 2007. - 192 с.
121. Морщакова Т.Г. Направление уголовных дел судом первой ин-станции для дополнительного расследования / Т.Г. Морщакова // В кн.: Комментарий судебной практики за 1980 год. - М.: Юрид. лит., 1981. - 152 с.
122. Морщакова Т.Г. Отмена приговоров ввиду существенных процессуальных нарушений и ревизионное начало / Т.Г. Морщакова // В кн.: Комментарий судебной практики за 1975 год. - М.: Юрид. лит., 1976. - 223 с.
123. Надь Л. Приговор в уголовном процессе / Л. Надь; пер. с венг. - М.: Юрид. лит., 1982. - 224 с.
124. Нажимов В.П., Резепов В.П. Отложение судебного разбирательства. Приостановление уголовного дела. Направление дела на доследование. Прекращение дела / В.П. Нажимав, В.П. Резепов // В кн. Уголовный процесс. - М.: Юрид. лит., 1972. - С. 355-378.
125. Назаров А.Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда / А.Д. Назаров. - СПб: Юрид. центр Пресс, 2003. - 323 с.
126. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: навч. посіб. / За ред. Ю.М. Грошевого. - Харків: Право, 2002.- 146 с.
127. Омельяненко Г.Н. Уголовно-процессуальный кодекс Украинской ССР: Научно-практический комментарий / Г.Н. Омельяненко, А.Л. Ривлин. - Киев: Изд-во полит. лит., 1974. - 544 с.
128. Організація судових та правоохоронних органів: навч. посібник для вищих навч. закладів / За ред. Марочкіна І.Є., Сібільової Н.В., Толоч-ка О.М. - Харків: Право, 2000 - 272 с.
129. Основні принципи поводження з ув’язненими - Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua
130. Пантелеев В. Последствия неполноты расследования, вы-явленной в стадии предания суду / В. Пантелеев // Соц. законность. - 1965. - № 12. - С. 54-57.
131. Пашин С. Основания оспаривания допустимости доказательств стороной защиты / С. Пашин // Уголовное право. - 1998. - №1. - С. 60-64.
132. Пашкевич П.Ф. Процессуальный закон и эффективность уголовного судопроизводства / П.Ф. Пашкевич. - М.: Юрид. лит., 1984. - 175 с.
133. Перлов И.Д. Надзорное производство в уголовном процессе / И.Д. Перлов. - М.: Юрид. лит., 1974. - 256 с.
134. Петрухин И.Л. О реформе уголовного судопроизводства / И.Л. Петрухин // Судебная реформа: проблемы и перспективы. - М.: Институт гос. и права РАН, 2001. - С. 105-108.
135. Петрухин И.Л. Теоретические основы эффективности правосудия / И.Л. Петрухин, Г.П. Батурив, Т.Г. Морщакова. - М.: Наука, 1979. - 392 с.
136. Петуховский А. Восполнение в судебном разбирательстве пробе-лов предварительного следствия / А. Петуховский // Сов. юстиция. - 1973. - № 15. - С. 17-18.
137. Побегайло Г.Д. Конституционные (основные) принципы уголовного судопроизводства / Г.Д. Побегайло, Э.Ф. Побегайло // Курс уголовного судопроизводства: Учеб.: В 3 т. / Под ред. В.А. Михайлова. - Т.1: Общие положения уголовного судопроизводства. - М.: Изд-во Моск. психолого-социал. ин-та; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2006. - 824 с.
138. Победкин А.В. Апелляционное производство в уголовном процессе: проблемы становления / А.В. Победкин // Гос. и право. - 2000. - № 3. - С. 46-50.
139. Познанский В.А. Кассационный пересмотр приговоров в совет-ском уголовном процессе: автореф. дис. … докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика, судебная экспертиза, оперативно-розыскная деятельность». - М., 1956. - 40 с.
140. Попова Л.В. Следственные ошибки и целеобразование в следст-венной деятельности / Л.В. Попова // Принцип справедливости при осуществлении правосудия по уголовным делам. - Калининград, 1989. - С. 28-30.
141. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 1 «Про деякі питання, що виникають при розгляді судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи». - Режим доступу: http:// www.scout.gov.ua.
142. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № 3(55). - С. 17-21.
143. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади». - Режим доступу: http:// www.scout.gov.ua.
144. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілого від злочинів» // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 8.
145. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973 - 2004). Офіційне видання. За заг. ред. В.Т. Маляренка. - К., 2004.
146. Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР від 25 березня 1988 року № 3 «Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення кримінальної справи на додаткове розслідування». - Режим доступу: http:// www.scout.gov.ua.
147. Прилуцький С. Інститут допустимості доказів у кримінальному судочинстві США та Англії: порівняльно-правовий аспект / С. Прилуцький // Право України. - 2006. - № 10.
148. Проект Кримінально-процесуального кодексу України від 13 грудня 2007 року (реєстрац. № 1233) - Режим доступу: http://gska2. rada.gov.ua/ pls/zweb_n/ webproc 4_1?id=&pf3511=31115.
149. Прокурорский надзор в суде первой инстанции по уголовным делам / П.И. Кудрявцев, В.И. Шинд, М.Ю. Рагинский и др. / под общ. ред. П.И. Кудрявцева. - М.: Юрид. лит., 1978. - 152 с.
150. Пучковская М.Е. Исправление судом следственных ошибок на стадии предварительного расследования и при производстве в суде первой инстанции: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика, судебная экспертиза, оперативно-розыскная дея-тельность». - Томск, 2004. - 25 с.
151. Резник Г.М. Внутреннее убеждение при оценке доказательств / .М. Резник. - М.: Юрид. лит., 1977 - 118 с.
152. Рекомендація № 1245 (1994 р.) Парламентської Асамблеї з пи-тання про умови утримання під вартою у державах-членах Ради Європи. - Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua
153. Рекомендація № 1257 (1995 р.) Парламентської Асамблеї з пи-тання про умови утримання під вартою у державах-членах Ради Європи. - Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua
154. Ривлин А.Л. Пересмотр приговоров в СССР / А.Л. Ривлин. - М.: Госюриздат, 1958. - 312 с.
155. Рішення № 3-рп/2003 від 30 січня 2003 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-Процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора). - Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/pls/wccu/P000?lang=0.
156. Рішення Конституційного Суду України № 14-рп від 8 липня 2003 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення статті 150 Кримінально-процесуального кодексу України стосовно тяжкості злочину (справа про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу). - Режим доступу: http:// www.ccu.gov.ua/pls/wccu/indx.
157. Розгляд апеляційними судами кримінальних справ та матеріалів за апеляційними скаргами, апеляційними поданнями (за винятком окремих ухвал) у 2005-2006 роках. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
158. Розин Н.Н. Уголовное судопроизводство: пособ. к лекциям / Н.Н. Розин. - Петроград: Изд. Юрид. кн. склада “Право”, 1916. - 598 с.
159. Руденко М.В. Прокурор у господарському судочинстві / М.В. Руденко. - К.: Ін Юре, 2003. - 380 с.
160. Рустамов Х.У. Судебная власть: учебник / Х.У. Рустамов, А.С. Безнасюк. - М.: ЮНИТИ-ДАНА; Закон и право, 2002. - 455 с.
161. Савицкий В.М. Очерк теории прокурорского надзора в уголовном судопроизводстве / В.М. Савицкий. - М.: Наука, 1975. - 383 с.
162. Савицкий В.М. Уголовный процесс России на новом витке демо-кратизации / В.М. Савицкий // Гос. и право. - 1994. - № 6. - С. 103-109.
163. Середа В.О. Як підвищити ефективність державного обвинувачення в суді / В.О. Середа. - Харків: Право, 2007. - 146 с.
164. Сибилева Н.В. Допустимость доказательств в советском уголов-ном процессе: уч. пособие / Н.В. Сибилева. - К.: УМКВО, 1990. - 66 с.
165. Сизоненко А.С. Недопустимість доказів у кримінальному судо-чинстві / А.С. Сизоненко // Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 5 - С. 54-58.
166. Симкин Л. Устранить причины необоснованного направ¬ления дел для дополнительного расследования / Л. Симкин // Сов. юстиция. - 1982. - № 8. - С. 10-13.
167. Симонов П.В. Мотивированный мозг. Высшая нервная деятель-ность и естественно научные основы общей психологии / П.В. Симонов. - М.: Наука, 1987. - 269 с.
168. Ситковская О.Д. Новые направления судебно-психологической экспертизы / О.Д. Ситковская, Л.П. Канішев, М.М. Коченов. - М.: Юрлитинформ, 2003. - 160 с.
169. Словарь современного русского литературного языка. - Т. 5. И-К. - М-Л.: Изд-во Акад. наук СССР, 1956. - VІІ с., 1918 с.
170. Соловьев А.Б. Следственные ошибки и их причины / А.Б. Соловьев, С.А. Шейфер, М.Н. Токарева // Соц. законность. - 1987. - № 12. - С. 45-47.
171. Справа №2-193/4. Архів Апеляційного суду Запорізької області.
172. Стецовский Ю.И. Конституционный принцип обеспечения обви-няемому права на защиту / Ю.И. Стец