Вовченко Олександр Леонідович. Облік і аналіз банківського фінансування капітальних вкладень

Краткое описание

Вовченко Олександр Леонідович. Облік і аналіз банківського фінансування капітальних вкладень: дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2004.

Вовченко О. Л. Облік і аналіз банківського фінансування капітальних вкладень. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.04. Бухгалтерський облік, аналіз та аудит. Київський національний економічний університет, Київ, 2004.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методичних і практичних питань обліку і аналізу банківського фінансування капітальних вкладень.
В роботіузагальнено і систематизовано підходи до класифікації інвестиційної діяльності, запропоновано класифікацію реальних інвестицій і уточнено визначення економічної сутності поняття банківських реальних інвестицій, розроблено механізм функціонування фонду фінансування будівництва відповідно до нововведень в чинному законодавстві України та систематизовано форми і функції іпотеки.
В дисертаційній роботі проведено аналіз стану діючої практики обліку банківського фінансування капітальних вкладень та розроблено рекомендації щодо її удосконалення. Також розроблено методичні засади обліку операцій з фінансування будівництва за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів.
В роботі розкрито суть, необхідність та методику аналізу банківських реальних інвестицій. За результатами порівняльного аналізу існуючих методів оцінки ефективності капітальних вкладень обґрунтовано доцільність використання системи показників, які враховують часовий параметр, тобто ті, що базуються на дисконтованих оцінках.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в удосконаленні методичних засад обліку та аналізу банківського фінансування капітальних вкладень. За результатами проведеного дослідження сформовано низку висновків і пропозицій теоретичного та науково-практичного характеру, що відображають вирішення завдань дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети.
1. В процесі дослідження уточнено визначення поняття капітальні вкладення банку”, під якими розуміють кошти банків, спрямовані на збільшення основних засобів і (або) обігового капіталу з метою подальшого можливого отримання будь-яких результатів. Оскільки банки не ведуть діяльності у сфері виробництва, реальні інвестиції банків можуть здійснюватися у вигляді вкладень у нерухомість, дорогоцінні метали, предмети колекціонування, майнові й інтелектуальні права, а також створення і розвиток власної матеріально-технічної бази. В сучасних умовах, по мірі скорочення обсягів бюджетного фінансування економіки України, роль банківських інвестицій у забезпеченні глибоких структурних перетворень інвестиційної сфери неухильно зростає, а сама банківська система повинна бути готовою до здійснення великомасштабних інвестицій, зокрема, в реальний сектор економіки.
2. В процесі трансформації економіки України пріоритетними напрямками для банківського інвестування є ті сфери діяльності, які за своїми масштабами, технічним рівнем виробництва здатні вирішально впливати на розвиток всіх галузей економіки. До таких сфер, передусім, належить будівництво. Як переконує світовий досвід, зростання обсягів будівництва взагалі, і житлового зокрема, є першим індикатором виходу з кризи, а його згортання першим показником депресії, оскільки в житловій сфері реалізується близько 30% відтворювального національного багатства.
3. Основними формами банківського фінансування капітальних вкладень є: інвестиції у власну діяльність; інвестиційне кредитування надання кредитів клієнтам банку на інвестиційні потреби; інвестиції за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів. Вказані напрями капітальних вкладень банків мають розглядатися як окремі об`єкти обліку, тобто до них застосовуються різні облікові методи та процедури. Розроблені в дисертації методичні засади обліку означених напрямів капітальних вкладень банку сприятимуть активізації інвестиційних процесів в країні.
4. Основними напрямами активізації процесу фінансування капітального будівництва в банках є: фінансування капітальних вкладень за рахунок коштів приватних інвесторів, тобто шляхом залучення заощаджень громадян; механізми банківського кредитування капітальних вкладень; механізми іпотечного фінансування. За результатами узагальнення досвіду побудови програм залучення коштів населення в житлове будівництво, накопиченого в українських банках (АКБ Київ” та АКБ Аркада”), розроблено рекомендації щодо їх удосконалення. Відповідно до нововведень в чинному законодавстві України, запроваджених з 01.01.2004р., розроблено механізм функціонування фонду фінансування будівництва та визначено роль банків у цьому процесі, оскільки функції з управління грошовими потоками в будівництві тепер перейдуть до них. Для суб`єктів інвестиційного процесу участь у ФФБ достатньо надійна, так як у випадку банкрутства банку кошти ФФБ в ліквідаційну масу не включаються. Методичні засади обліку базуються на тому, що активи ФФБ враховуються та обліковуються окремо від активів банку.
5. В роботі обґрунтовано доцільність та надано рекомендації щодо розвитку механізму іпотечного кредитування в Україні. Система іпотечних відносин складне та малодосліджене економіко-правове явище. У широкому розумінні вона включає в себе всю сукупність суспільних відносин щодо надання кредиту під іпотеку, його реєстрації, повернення боргу, зміни права власності на предмет іпотеки, його обов’язкового страхування, повторної застави нерухомості, випуску в обіг та розміщення іпотечних цінних паперів. Іпотечне кредитування є тим механізмом, котрий забезпечує взаємозв’язок між грошовими ресурсами населення, банками і підприємствами будівельного сектору, спрямовуючи їх у реальний сектор економіки. В Україні намітилися позитивні передумови формування цивілізованого ринку іпотеки, до яких належать: сформований ринок житла зі стабільними цінами; наявність банків, що мають досвід роботи в сфері банківського кредитування, і зацікавлені у зростанні даного сегменту; наявність попиту в іпотечних кредитах з боку населення.
6. Принципово новим положенням у веденні обліку операцій з фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів є те, що вони, як операції довірчого управління, не включаються до балансу банку, який здійснює функції управителя залученими грошовими коштами, оскільки раніше облік довірчих операцій здійснювався на балансі банку. Ці нововведення узгоджуються з принципами міжнародних стандартів обліку, зокрема, принципом автономності, згідно якого активи та зобов’язання банку мають бути відокремлені від активів та зобов’язань довірчого управління. Активи, які належать інвестору-довірителю на правах власності та перебувають у банка-управителя в довірчому управлінні, обліковуються та зберігаються окремо від власних активів банку. Запропонована в дисертації методика бухгалтерського обліку операцій з фінансування капітальних вкладень за дорученням інвесторів дозволить українським банкам активізувати процес фінансування будівництва.
7. В процесі дослідження удосконалено облік довірчих операцій, зокрема, це стосується обліку зарахування коштів від довірителів, обліку повернення коштів довірителям з фонду фінансування будівництва, обліку доходів і витрат банку-управителя. З метою мінімізації ризику, пов’язаного із забезпеченням своєчасних виплат довірителям з особових рахунків у повному обсязі, рекомендується створювати в банках додатковий спеціальний оперативний резерв та складати план руху грошових потоків. Такий план складається з прибуткової (вхідні грошові потоки) та видаткової (вихідні грошові потоки) частин. У прибутковій частині доцільно планувати обсяг залучених коштів довірителів на особовий рахунок, у видатковій обсяг коштів, які банк виплачує довірителям при достроковому знятті коштів з особового рахунку за порушення умов договору. Основним принципом складання плану руху грошових потоків є дотримання відповідності обсягів та строків залучення і розміщення коштів.
8. За результатами проведених досліджень та на основі узагальнення практичного досвіду інвестиційної діяльності АКБ Київ” та АКБ Аркада” розроблено структурно-логічну схему аналітичних процедур в процесі прийняття інвестиційних рішень з фінансування капітального будівництва. В дисертації виокремлено чинники, які мають безпосередній та суттєвий вплив на процес реалізації проекту на рівні кожного конкретного об’єкту, що споруджується за рахунок залучення інвестицій. До аналітичних показників, які характеризують процес реалізації інвестиційного проекту, належать: мінімальна та максимальна ціна 1 кв.м. житлової площі; період, протягом якого планується залучення інвестицій на цей об’єкт; сума витрат на проектування, будівництво та супроводження проекту; загальна площа об’єкту, спорудження якого буде проінвестовано; графік фінансування капітальних вкладень на спорудження об’єкта та фінансування витрат на супроводження проекту.
9. В дисертаційній роботі систематизовано основні критерії, які використовуються в аналізі інвестиційної діяльності банку. Вони поділяються на дві групи залежно від того, враховується (метод чистої поточної вартості, внутрішньої норми дохідності, індексу рентабельності) чи не враховується часовий параметр (період окупності інвестицій, коефіцієнт ефективності інвестицій). За результатами переваг і недоліків кожної групи критеріїв, в роботі доведено, що рішення в галузі інвестицій доцільно приймати, ґрунтуючись на відносних, а не на абсолютних показниках та використовувати методи, які базуються на дисконтованих оцінках.
10. Визначено, що для довірителів-інвесторів велике значення мають групи інвестиційних ризиків (фінансові і організаційно-комерційні), для забудовників підприємницькі ризики (фінансові і виробничо-комерційні), для банків інвестиційні ризики. Аналіз ризиків повинен виконуватися всіма учасниками освоєння інвестицій. В процесі дослідження розроблено процедури аналізу факторів ризику: 1) виявлення ризиків; 2) визначення можливих негативних наслідків; 3) виявлення форм і методів зниження ризиків і невизначеності на кожному етапі роботи банку або на кожному етапі інвестиційного циклу; 4) вибір і реалізація ефективних організаційних заходів щодо зниження рівня впливу ризиків.