Врабіє Іван Петрович. Особливості застосування периндоприлу і небівололу в комплексній терапії хворих на хронічну серцеву недостатність

Краткое описание

Врабіє Іван Петрович. Особливості застосування периндоприлу і небівололу в комплексній терапії хворих на хронічну серцеву недостатність. : Дис... канд. наук: 14.01.11 - 2002.

Врабіє І.П.. Особливості застосування периндоприлу і небівололу в комплексній терапії хворих на хронічну серцеву недостатність. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Кримський державний медичний університет ім.С.І.Георгієвського МОЗ України, Сімферополь, 2002.
Дисертація присвячена обумовленню застосування периндоприлу і небівололу в лікуванні хворих на хронічну серцеву недостатність, обумовлену дифузним та постінфарктним кардіосклерозом. На основі аналізу системної гемодинаміки, стану ренін-ангіотензинової та симпатико-адреналової систем і рівня альдостерону в залежності від стадії серцевої недостатності, її функціонального класу та етіології розробленi показання до використання периндоприлу і небівололу в комплексній терапії хронічної серцевої недостатності.

Хронічна серцева недостатність у хворих з дифузним і постінфарктним кардіосклерозом супроводжується ремоделюванням міокарду, порушенням систолічної і діастолічної функції лівого шлуночка, активацією нейрогуморальних систем, які виникають уже на ранніх етапах формування хронічної серцевої недостатності, що призводить до істотних порушень ефективності лівошлуночкових скорочень і системного кровообігу.

Вперше доказано, що вагомим механизмом стимуляцiї ренін-ангіотензин-альдостеронової системи при серцевої недостатності є зростання об’ємних показникiв лівого шлуночка та лівого передсердя.
У хворих на хронічну серцеву недостатність, зумовлену постінфарктним кардіосклерозом, стадія серцевої недостатності і її функціональний клас тісно корелюють з обємом ураження міокарду: І стадія (ІІ-й функціональний клас) r =+ 0,326; ІІА стадія (ІІІ-й функціональний клас) - r = + 0,385; ІІБ стадія (ІУ-й функціо-нальний клас) - r = + 0,441.
Встановлено, що по мірі прогресування серцевої недостатності зростає активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (збільшення активності реніну плазми крові і концентрації альдостерону) і активність симпатико-адреналової системи (зростання добової екскреції всіх фракцій катехоламінів: адреналіну, норадреналіну, дофа і дофаміну).
Застосування периндоприлу в дозі 4 мг на добу в комплексній терапії хворих на серцеву недостатність, зумовлену дифузним і постінфарктним кардіосклерозом, призводить до розвантаження міокарда лівого шлуночка i міжшлуночкової перегородки шляхами відтоку внаслідок зниження загального периферичного судинного опору та опосередованого збільшення серцевого викиду і ударних обємів регіонарного кровообігу в черевній порожнині, гомілці і пальці.
Під впливом курсового лікування периндоприлом у хворих на хронічну серцеву недостатність відмічається суттєве зниження активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи і в меншій мірі активності симпатико-адреналової системи.
Призначення небівололу в комплексній терапії хворих на хронічну серцеву недостатність призводить до переважного збільшення швидкісних показників розслаблення міокарду задньої стінки лівого шлуночка і міжшлуночкової перегородки і опосередованого збільшення показників центральної і регіонарної гемодинаміки на фоні зниження загального периферичного судинного опору.
На фоні курсового лікування небівололом у хворих на хронічну серцеву недостатність відмічається переважне зниження активності симпатико-адреналової системи порівняно зі зниженням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.