Ярошенко Юрій Трохимович. Механізми зниження максимальної фізичної працездатності при старінні людини та шляхи її підвищення

Краткое описание

Ярошенко Юрій Трохимович. Механізми зниження максимальної фізичної працездатності при старінні людини та шляхи її підвищення: дис... д-ра мед. наук: 14.03.03 / Інститут геронтології АМН України. - К., 2005

Ярошенко Ю.Т. Механізми зниження максимальної фізичної працездатності при старінні людини та шляхи її підвищення. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.03 - нормальна фізіологія. - Інститут геронтології АМН України, Київ, 2005.
На основі комплексного обстеження 380 здорових людей у віці від 18 до 95 років досліджені механізми зниження максимальної фізичної працездатності з віком, розроблені шляхи її підвищення. Максимальна фізична працездатність визначається сумарним впливом продуктивності систем гемодинаміки, зовнішнього дихання і газообміну, економічності їх роботи, ємності систем енергозабезпечення, кінетики кисневого забезпечення і регуляції серцевого ритму. Розроблена модель комплексної оцінки функціональних можливостей організму.
Розроблені принципи оптимізації та індивідуалізації аеробних тренувань по інтенсивності, тривалості та частоті занять. Показано, що фізичні тренування та використання препарату Рикавіт дозволяють сповільнити темп вікових змін та підвищити рівень фізичної працездатності і у людей похилого віку.

У дисертації наведені нові підходи до вирішення актуальної наукової проблеми - підвищення максимальної фізичної працездатності й адаптаційних можливостей організму в осіб похилого і старечого віку. Встановлено механізми зниження максимальної фізичної працездатності з віком, розроблені шляхи її корекції. Результати дослідження доповнюють уявлення про причини зниження з віком функціональних резервів організму і відкривають нові можливості профілактики прискореного старіння в осіб старших вікових груп.
Максимальна фізична працездатність визначається сумарним впливом максимальної продуктивності систем гемодинаміки, зовнішнього дихання і газообміну, економічності їхньої роботи, максимальної ємності систем енергозабезпечення, кінетики перехідних процесів, кисневого забезпечення і регуляції серцевого ритму.
Вікові зміни параметрів зазначених систем відрізняються по темпу розвитку і вираженості, що відбиває як гетерохронність процесу старіння, так і ступінь включення механізмів компенсації. Зниження максимальної фізичної працездатності в першу чергу обумовлено обмеженням максимальної продуктивності системи гемодинаміки в людей похилого віку.
З віком, як у чоловіків, так і в жінок, при проведенні поперечних досліджень відзначається закономірне зниження рівня критичних точок фізичного навантаження (МСО2, ПАНО, ПДМА), що має характер лінійної залежності. Темп вікових змін цих параметрів вище у чоловіків, у порівнянні з жінками.
Швидкість вікового зниження МСО2у практично здорових людей при довгостроковому спостереженні вище, чим при поперечних дослідженнях і істотно залежить від зміни рівня рухової активності за період спостереження.
Динаміка МСО2при довгостроковому спостереженні може служити предиктором як розвитку преморбідного стану, так і максимально можливої тривалості життя.
З віком змінюється структура чинників і їхній відносний внесок у варіабельність МСО2і максимальної гемодинамічної продуктивності. У осіб похилого віку зростає роль периферійних чинників та чинників системи зовнішнього дихання і газообміну.
Комплексна оцінка, що базується на результатах навантажувальних тестів і визначенні функціонального віку, дозволяє дати як інтегральну оцінку резервний можливостей організму, так і виявити слабкі ланки, що лімітують усю систему в цілому.

Фізичні тренування, навіть якщо вони починаються в похилому віці, суттєво впливають на темп вікових змін організму і повинні використовуватися в комплексі заходів, спрямованих на профілактику передчасного (прискореного) старіння.
Виконання індивідуалізованої програми тренувань сприяє збільшенню максимальної фізичної працездатності за рахунок багатопланового і гармонійного позитивного впливу рухової активності на основні ланки системи енергозабезпечення. Спрямованість впливу фізичних тренувань у більшості випадків протилежна спрямованості вікових змін.
Препарат Рикавіт позитивно впливає на організм людини в пізньому періоді онтогенезу, у першу чергу за рахунок впливу на максимальну продуктивність, ємність і економічність системи енергозабезпечення, що сприяє підвищенню максимальної фізичної працездатності.
Препарат Рикавіт уповільнює темп розвитку вікових змін, з огляду на зниження значень інтегрального функціонального віку. Виразність такого ефекту менше в чоловіків у порівнянні з жінками і знижується з віком.