Ярошевський Олександр Анатолійович. Неврологічні особливості міофасціальної дисфункції шийно-грудної локалізації (клініко-параклінічне дослідження)

Краткое описание

Ярошевський Олександр Анатолійович. Неврологічні особливості міофасціальної дисфункції шийно-грудної локалізації (клініко-параклінічне дослідження) : Дис... канд. наук: 14.01.15 - 2005.

Ярошевський О.А. Неврологічні особливості міофасціальної дисфункції шийно-грудної локалізації (клініко-параклінічне дослідження). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 нервові хвороби. Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, Харків, 2005.
На підставі даних клініко-неврологічного, психологічного, інструментального дослідження (УЗДГ, ЕЕГ, ЕМГ) 143 хворих висвітлено роль міофасціальної больової дисфункції цервіко-торакальної ділянки у розвитку синдромів вегетативної дистоніїї, цефалгічного, невротичного. Встановлено, що гемодинамічні розлади носять в основному функціональний характер та характеризуються переважно венозною дисгемією. Показано, що в свою чергу перебіг міофасціальної дисфункції (МФД) залежить від вираженості синдрому вегетативної дистонії, рівня тривожності, суб’єктивної оцінки інтенсивності больових відчуттів та функціонального стану головного мозку.
Результати роботи дозволили розробити диференційований підхід до терапії міофасціальної цервіко-торакальної больової дисфункціїї. Використання матеріалів дослідження дозволить оптимізувати діагностику МФД та підвищити ефективність терапії.

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення задачі виявлення неврологічних особливостей міофасціальної больової дисфункції шийно-грудної локалізації, і на цій підставі розроблена диференційована система терапевтичних заходів.
2. Основними неврологічними проявами шийно-грудної міофасціальної дисфункції є больовий синдром та міотонічні порушення (100 %), які поєднуються з цефалгічним синдромом (75 %), вегетативною дистонією
(85 %), диссомнічними та тривожно-депресивними порушеннями (60 %).
3. Висока загальна суб’єктивна інтенсивність больових відчуттів у гострій фазі міофасціальної дисфункції PRI (26+2,0) пов’язана з їх максимальною актуальністю ( PPI = 4). В хронічну фазу високий показник PRI (24,1+2,2) пов’язаний із аффективним і эвалюативним компонентами, про що свідчив максимальний показник числа вибраних дескрипторів ( NWC =15).
4. Існує прямий взаємозв’язок між суб’єктивною оцінкою інтенсивності больових відчуттів та рівнем тривожності, виразність якої зростає з переходом міофасціального болю в хронічний, що пов’язано з емоційним сприйняттям болю.
5. Цефалгії при м’язово скелетній дисфункції формуються як гострий та хронічний біль напруження (у 69% пацієнтів), вазомоторний біль (30%), венозний (25%). Частота і вираженість головного болю напруження зростала у хронічній фазі больового синдрому.
6. Синдром вегетативної дистонії проявляється на сегментарному рівні судинно-алгічно-трофічними порушеннями, а на надсегментарному рівні у перманентних та пароксизмальних розладах у вигляді вегетативно-судинних, вегетативно-вестибулярних кризів і синкоп, а також високим рівнем тривожності і дисбалансом між синхронізуючими і десинхронізуючими системами головного мозку з переважанням останніх.
7. Вегетативні та емоційні порушення поглиблюються з переходом больового синдрому з гострої фази в хронічну, формуючи тривожну больову особистість”. Формування синдрому вегетативної дистонії є з одного боку відповіддю на розвиток болю, а з другого тлом, на якому міофасціальний біль легше розвивається та важче перебігає.
8. Міофасціальна дисфункція шийно-грудної локалізіції поєднується з розладами церебральної гемодинаміки функціонального характеру у вигляді асиметрії кровотоку, одностороннього та двостороннього вазоспазму в хребтових артеріях. Найбільш ранніми проявами гемодинамічних розладів є венозна дисгемія в вертебробазилярному басейні. При довготривалій наявності міотонічного синдрому виявлені гемодинамічні зрушення можуть служити підставою для розвитку стійкої гемодинамічної дисциркуляції.
9. Патогенетична корекція міофасціальної больової дисфункції приводила до зменшення проявів цефалгічного, вегетативно-дистонічного синдромів та порушень церебральної гемодинаміки. Виражений синдром вегетативної дистонії та високий рівень тривожності потребує додаткового призначення вегетотропних та ГАМК-ергічних (ноофен) препаратів.