ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ У ЗВ’ЯЗКУ З ДІЙОВИМ КАЯТТЯМ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ.............................................................................................................. 4
Розділ 1. Загальна характеристика звільнення
від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
як однієї з підстав закриття кримінальних справ................................ 12
1.1. Сутність та генеза появи і розвитку інституту
закриття кримінальних справ та звільнення
від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям....... 12
1.2. Підстави і умови закриття кримінальних справ
у зв’язку з дійовим каяттям...................................................................... 50
1.3. Правові наслідки дійового каяття.................................................... 84
Висновки до розділу 1................................................................................. 93
Розділ 2. Особливості процедури направлення кримінальної справи до
суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної
відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям……………………… 96
2.1. Порядок закінчення досудового слідства винесенням постанови
про направлення справи до суду для вирішення питання
про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності
у зв’язку з дійовим каяттям...................................................................... 96
2.2. Складання постанови про направлення справи в суд для
вирішення питання про звільнення від кримінальної
відповідальності.. 127
Висновки до розділу 2................................................................................. 145
Розділ 3. Питання які вирішуються судом при закритті справ у зв’язку
з дійовим каяттям.
3.1. Процесуальний порядок закриття кримінальних справ
у зв’язку з дійовим каяттям...................................................................... 147
3.2. Законність і обґрунтованість закриття кримінальних справ
у зв’язку з дійовим каяттям...................................................................... 172
Висновки до розділу 3................................................................................. 197
Висновки....................................................................................................... 199
Додатки.......................................................................................................... 203
Список використаних джерел................................................................... 212

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова суверенної, демократичної, соціально-правової держави супроводжується реформуванням правової системи, її складових-інститутів. Піддаються корективам і змінам у відповідності до вимог часу піддалися удосконаленню певні інститути кримінально-процесуального законодавства, адаптовані під принципово нові інститути кримінального законодавства. У зв’язку з цим великої актуальності набуває наукове розроблення проблем удосконалення кримінально-процесуального судочинства з урахуванням запроваджених інститутів у кримінальне законодавство.
Український законодавець, враховуючи вітчизняний і зарубіжний досвід відносно того, що самим лише посиленням суворості покарання не можна досягти зниження рівня злочинності, а також підвищення показників розкриття злочинів, усвідомлює сьогоденні потреби вдосконалення й широкого використання на практиці норм не лише покарання, а й заохочення.
Значним кроком на цьому шляху стало насамперед прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України, яким людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку проголошено найвищою соціальною цінністю. Актуальним постає необхідність приведення у відповідність до Конституції України такої провідної юридичної галузі, як кримінально-процесуальне право. Характерною ознакою сучасних суспільних відносин є зміна їх типу, зокрема від змагання на гуманізм і толерантність. Ця новизна стала атрибутом нового Кримінального законодавства. Так, у кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство було внесено положення, що надає особі, яка вперше вчинила злочин уникнути жорсткого примусу в межах кримінального покарання у зв’язку з позитивною посткримінальній поведінкою. Таким чином, враховуючи пріоритет перелічених у ст. 3 Конституції України загальнолюдських цінностей, кримінальний процес України має за-безпечувати посилення гарантій, прав і свобод людини.
Проявом нового типу відносин, що відбивають сучасні реалії, є інститут закриття кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям, оскільки, з точки зору досягнення мети кримінального покарання та тих завдань, які ставить перед собою кримінальне судочинство, дійове каяття винного є кінцевою метою судочинства, а в аспекті передбачених законом обставин звільнення від кримінальної відповідальності, та виражається у спокутуванні своєї провини перед потерпілим, перед суспільством у цілому, рішенні не скоювати злочинів у майбутньому.
Теоретичним підґрунтям підготовки дисертації є роботи українських і зарубіжних процесуалістів: В.І. Галагана, А.Я. Дубинського, Т.В. Каткової, С.Г. Келіної, Г.К. Кожевнікова, Є.Д. Лук’янчикова, П.А. Лупинської, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, С.М. Смокова, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, І.Л. Петрухіна, М.А. Погорецького, Д.П. Письменного, Л.Д. Удалової, М.Є. Шуміла та інших провідних вчених.
В Україні окремим аспектам дійового каяття присвячували свої роботи: Ю.В. Баулін, О.А. Губська, О.О. Житний, В.Т. Маляренко, О.А. Парфіло, Г.О. Усатий, Д.В. Філін, в Російській Федерації над даною темою працювали такі вчені-юристи, як: Х.Д. Алікперов, В.Г. Анпілогова, В.М. Галкін, Л.В. Головко, Л.Л. Кругліков, В.О. Кушнорьов, А.Ю. Магомедов, С.І. Нікулін, А.В. Савкін, В.В. Свєрчков, С.П. Щерба, та інші. Але, на наш погляд необхідність подальшої розробки даної тематики полягає в синтезі надбань юридичних шкіл шляхом комплексного підходу з позицій права, психології, філософії та інших наук. Сутність і значення дійового каяття, особливості методики доказування, сам механізм закриття кримінальних справ вивчені ще недостатньо. На сьогодні практично немає науково-методичних видань які містять рекомендації для органів досудового слідства, прокуратури, суду та адвокатів, з питань процедури закриття кримінальних справ за зазначеною підставою, що призводить до хибного розуміння сутності цього інституту та механізму його реалізації, і як наслідок – до помилок під час його застосування, що є недопустимим.
Наведені обставини вказують на актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до вимог положень Указу Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18 лютого 2002 р. №143/2002, Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755 (п. 4.11), а також плану науково-дослідної роботи Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі сучасних теоретичних концепцій науки кримінального процесу розробити рекомендації, які дозволять підвищити ефективність дії інституту закриття кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям винного. Це посприяло б підвищенню якості досудового слідства, послідовній реалізації гуманних і демократичних принципів кримінально-процесуального права. Виходячи з потреб органів досудового слідства ОВС, прокуратури й суду для досягнення постановленої мети необхідним можна визнати вирішення таких основних завдань:
- з’ясувати суть, підстави і умови закриття кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям винного;
- визначити ґенезу інституту дійового каяття;
- сформулювати власне визначення терміну “дійове каяття”;
- розкрити соціально-правове значення і наслідки дійового каяття винного;
- проаналізувати процес доказування дійового каяття та процесуальний порядок закриття кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям;
- визначити критерії законності і обґрунтованості закриття криміналь-них справ у зв’язку з дійовим каяттям;
- розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо підвищення ефективності застосування інституту закриття кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям, на основі вивчення та узагальнення слідчої практики сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері кримінально-процесуального права, які виникають між суб’єктами кримінального процесу при закритті кримінальних справ і звільненні від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
Предметом дослідження – є закриття кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям.
Методи дослідження. Для досягнення вірогідності та об’єктивності результатів застосовувався комплекс спеціальних методів дослідження. За допомогою історико-правового методу вивчалась ґенеза інституту закриття кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям (р. 1.1). Метод юридичного аналізу використовувався для усвідомлення змісту норм національних правових актів щодо діяльності, пов’язаної із закриттям кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям (р. 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2); порівняльно-правовий – для з’ясування особливостей механізму реалізації інституту дійового каяття в Україні та інших державах світу (р. 1.2, 3.1, 3.2). У процесі написання роботи, для вивчення й узагальнення думок і пропозицій слідчих, прокурорів та суддів щодо удосконалення процедури закриття кримінальних справ і звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям застосовувався соціологічний метод, метод моделювання й прогнозування (р. 1.2, 1.3, 2.1, 3.1, 3.2).
Теоретичною основою дисертації є роботи вчених у галузі філософії, загальної теорії права, історії держави і права, конституційного, кримінального, кримінально-процесуального і цивільно-процесуального права.
Інформаційну та нормативну базу дослідження складають Конституція України; Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України; проект Кримінально-процесуального кодексу України (№ 1233 зареєстрований 13.12.07 року); постанови Пленуму Верховного Суду України тощо.
Емпіричну базу дослідження складають: опублікована практика судів України, результати вивчення за спеціальною анкетою 200 кримінальних справ закритих провадженням у зв’язку з дійовим каяттям і проведення за розробленою анкетою опитування 300 слідчих ОВС.
Такий підхід дав можливість з урахуванням потреб практики обґрунтувати висновки та пропозиції щодо вдосконалення норм чинного кримінально-процесуального законодавства України, що регулюють механізм закриття кримінальних справ і звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
Наукова новизна полягає у тому, що вперше після прийняття нового Кримінального кодексу та відповідних змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України, спираючись на положення теорії кримінального процесу і узагальнення досвіду слідчо-судової практики, на монографічному рівні комплексно досліджено процесуальний порядок закриття кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям та запропоновано шляхи його удосконалення.
Зокрема, цю новизну конкретизують такі положення дисертаційного дослідження:
вперше:
- сформульовано визначення терміну “дійове каяття” через духовно-емоційну сферу;
- систематизовано наслідки закриття кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям;
- запропоновано внести зміни до ст. 72 КПК метою яких є зобов’язати правозастосовувача за наявності ознак дійового каяття направляти справу до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності;
- доведено необхідність закріплення в окремій статті КПК вимог щодо змісту постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності;
- запропоновано спрощену форму закриття кримінальної справи і звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям;
- запропоновано доповнити ч. 2 ст. 358 КПК положенням про обов’язковість виклику до суду, поряд із засудженою і виправданою також і особу, звільнену від кримінальної відповідальності у випадку погіршення їх становища;
набули подальшого розвитку:
- зміст інституту дійового каяття, як самостійної підстави звільнення від кримінальної відповідальності;
- положення щодо раціональності розширення інституту дійового каяття на злочини середньої тяжкості;
- положення про те, що предмет доказування у справах, які направля-ються до суду для вирішення питання про їх закриття, ширший, ніж у справах, що надходять до суду з обвинувальним висновком;
- висновок про те, що при закритті справи і звільненні від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям необхідно констатувати винуватість особи у вчиненні злочину;
- необхідність констатації винуватості особи у постанові про закриття справи;
удосконалено:
- точку зору про неможливість закриття справи в стадії попереднього розгляду справи суддею;
- положення щодо аргументації необхідності закриття кримінальних справ і звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям в судовому засіданні;
- положення щодо підстави та умов закриття кримінальних справ і зві-льнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям;
- обґрунтовано висновок про те, що складання постанови про направ-лення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності є самостійною формою закінчення досудового слідства.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, наведені в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані: у науково-дослідній роботі – для подальшої розробки питань, пов’язаних із врегулюванням механізму закриття кримінальних справ і звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям; у нормотворчій діяльності – для вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України; у правозастосуванні – з метою вирішення посадовими особами питань, що виникають при реалізації даного інституту (Акт впровадження у практичну діяльність підрозділів УМВС України в Кіровоградській області від 6.09.06 р.); у навчальному процесі юридичних вузів України та у системі підвищення кваліфікації слідчих, прокурорів і суддів (Акт впровадження у навчальний процес КірЮІ ХНУВС від 4.10.06 р.). Матеріали дисертації також можуть бути застосовані працівниками правоохоронних органів у практичній діяль-ності, пов’язаній із закриттям справ у зв’язку з дійовим каяттям.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювались на кафедрі кримінального процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні положення, висновки і рекомендації оприлюднювалися автором на наступних науково-практичних конференціях і семінарах: „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 20 червня 2003 р.), „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 23 квітня 2004 р.), „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 25 травня 2005 р.), „Проблеми протидії злочинності неповнолітніх” (м. Кіровоград, 20 – 21 квітня 2006 р.), „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 23-24 березня 2007 р.), „Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності”(м. Кіровоград, 17 – 18 травня 2007 р.).
Висновки, що містяться в дисертації, використовуються у Кіровоградському юридичному інституті ХНУВС під час проведення навчальних занять з дисциплін: “Кримінальний процес України”, “Досудове слідство в ОВС України”.
Публікації. Основні положення і висновки дослідження опубліковано в чотирьох статтях у фахових наукових виданнях, а також п’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура роботи. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 235 сторінок, з них текст дисертації  202 стор., список використаних джерел (270 найменувань)  24 стор., п’ять додатків на 9 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У ході дослідження комплексу наукових і практичних проблем, пов’язаних із закриттям кримінальних справ і звільненням від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, отримано такі результати, які сприятимуть удосконаленню реалізації зазначеного інституту в кримінальному судочинстві.
1. Доведено, що дійове каяття – це позитивна поведінка особи, яка вчинила злочинне діяння, викликана соціальними, психологічними, економічними чинниками, бажанням спокутувати свою провину, що найшло своє відображення у сприянні розкриттю злочину, у повному відшкодуванні завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди.
2. Правовими наслідками закриття кримінальної справи і звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям є повне припинення всіх негативних заходів, що могли б бути застосовані за вчинення злочину. З прийняттям рішення, про звільнення від кримінальної відповідальності з винного знімається обов’язок підпадати під передбачені законом обмеження правового статусу.
3. Доведено, що підставою для застосування ст. 45 КК України є дійове каяття винного, а умовами, які про це свідчать, є вчинення злочину невеликої тяжкості, уперше, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитку чи усунення заподіяної шкоди. Інше рішення розглянутої проблеми, по суті, означає фактичне змішання двох самостійних категорій, що істотно ускладнює їх розуміння.
4. Запропоновано поширення дії ст. 45 КК України і, відповідно, ст. 72 КПК України також на злочини середньої тяжкості сприяло б більш актив-ному і зацікавленому співробітництву обвинувачених (підозрюваних) з органами слідства і дізнання, реальному відновленню порушених прав громадян, насамперед, майнових.
5. Збирання і закріплення доказів дійового каяття винної особи має бути не правом, а обов’язком для правозастосувача, за наявності відповідних на те підстав та умов. Тому, враховуючи вищесказане, доцільно було б частину першу ст. 72 КПК викласти таким чином: “Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав, зазначених у статті 45 Кримінального кодексу України, направляють своєю мотивованою постановою кримінальну справу до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності”.
6. Запропоновано віднести до форм закінчення досудового розслідування винесення постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами.
Виходячи з цього, пропонуємо ст. 212 КПК України викласти таким чином: після слів “...медичного характеру” доповнити текстом такого змісту “...або винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності”.
7. Ст. 218 КПК доцільно доповнити правилом, яке б дозволило знайомити обвинуваченого з матеріалами кримінальної справи не тільки тоді, коли є достатньо доказів для складання обвинувального висновку, але й коли на підставі зібраного доказового матеріалу приймається рішення про направлення справи до суду для вирішення питання про її закриття і звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
8. Оскільки крім обставин, що входять до предмета доказування у справах, які направляються до суду з обвинувальним висновком, у справах, що направляються до суду з постановою, необхідно встановити ще й обставини, передбачені для конкретної підстави звільнення, то можна стверджувати, що предмет доказування у справах, які направляються до суду для вирішення питання про їх закриття, ширший, ніж у справах, що надходять до суду з обвинувальним висновком.
9. Доведено необхідність закріплення в окремій статті вимог щодо змісту постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності. З цією метою пропонується доповнити КПК статтею наступного змісту:
«Ст. 2231. Постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Після закінчення слідства і виконання вимог статей 217-222 цього Кодексу слідчий складає постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Постанова складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого обвину-ваченим, а також докази, які зібрано в справі, що підтверджують відповідну підставу звільнення від кримінальної відповідальності, відомості про потерпілого; показання обвинуваченого по суті пред’явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки.
При посиланні на докази обов’язково зазначаються аркуші справи.
У резолютивній частині наводяться відомості про особу обвинуваченого, коротко викладається суть пред’явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин, а також суть відповідної підстави звільнення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає дану підставу звільнення від кримінальної відповідальності.
Постанову підписує слідчий із зазначенням місця і часу його складан-ня».
10. Рішення про закриття кримінальної справи повинно бути прийняте лише на судовому розгляді справи, а не під час попереднього розгляду справи суддею, оскільки тільки при судовому розгляді можливо оцінити докази, наявні у справі. Так само суддя, суд повинен діяти при встановленні всіх умов, що належать до конкретної підстави закриття кримінальної справи, які також необхідно перевірити і оцінити, з точки зору їх достатності і достовірності. Вирішення ж питання про достатність і достовірність зібраних доказів потребує оцінки як окремих доказів із точки зору їх належності, допустимості і достовірності, так і всієї системи доказів із точки зору достатності для забезпечення правосуддя – можливості зробити один правильний висновок, підтверджений неспростовними доказами за відсутності сумнівів.
11. Обґрунтовано можливість скороченого порядку розгляду справи в судовому засіданні (за рахунок проведення скороченого судового слідства), а також можливості скорочення строку між стадіями поперед-нього розгляду справи суддею і судового розгляду.
12. Запропоновано доповнити ст. 358 КПК України, яка передбачає вирішення питань, пов’язаних із підготовкою справи до апеляційного розгляду, положенням про обов’язковість виклику до суду поряд із засудженою і виправданою також і особу, звільнену від кримінальної відповідальності, у випадку погіршення їх становища. Оскільки сьогодні дані особи не мають такої можливості, що явно звужує їхні права на захист.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Щерба С. П., Савкин А. В. Деятельное раскаяние в совершенном преступлении / С. П. Щерба, А. В. Савкин. – М.: Спарк, 1997. – 110 с.
2. Новий словник української мови. – Т. 1 – К.: Аконіт, 1998.
3. Никулин С. И. Деятельное раскаяние и его значение в борьбе с пре-ступностью: учеб. пособие / С. И. Никулин. – М.: МВШМ МВД СССР, 1985. – 64 с.
4. Савкин А. В. Методика и тактика доказывания деятельного раскаяния обвиняемого на предварительном следствии и дознании: пособие / А. В. Савкин. – М.: ВНИИ МВД РФ, 1996. – 72 с.
5. О понятии деятельного раскаяния: сб. мат. научно-практ. конф. [“Актуальные проблемы правоприменительной практики в связи с принятием нового уголовного кодекса Российской Федерации”], – Красноярск: Красноярская ВШ МВД РФ, 1997. – С. 111.
6. Кримінально-правовий компроміс: монографія / Г. О. Усатий. – К.: Атіка, 2001. – 128 с.
7. Никулин С. И. Деятельное раскаяние и его роль в предупреждении преступлений / С. И. Никулин. – М., 1982. – 63 с.
8. Кругликов Л. Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в совет-ском уголовном праве: Часть особенная: Учебное пособие / Л. Л. Кругликов. – Ярославль, 1977. – 33 с.
9. Сабитов Р. А. Посткрименальное поведение / Р. А. Сабитов. – Томск, 1985. – 148 с.
10. Кушнарев В. А. Правовая природа деятельного раскаяния / В. А. Кушнарев // Российский юридический журнал. – 2000 – №4. – С. 44 – 47.
11. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: учеб. пос. / Сост. В. Н. Садиков / Под. ред. проф. Черниловского. – М., 1996 – 413с.
12. История государства и права зарубежных стран: учеб. для вузов. / [под. ред. проф. Н.А. Крашенниковой, проф. О.А. Миркова]. – Ч. 1. – М., 2000. – 626 с.
13. Графский В. Г. Всеобщая история права и государства: учеб. для вузов / В. Г. Графский. – М., 2000 – 744 с.
14. Лесниевски-Костарева Т. А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и практика. – 2-е изд., перераб. и доп. / Т. А. Лесниевски-Костарева. – М.: НОРМА, 2000. – 400 с.
15. Хеттские законы // Хрестоматия по истории Древнего Востока. – Ч.1. – М., 1997. – С. 271.
16. Библия. – М., 1995. – 1123 с.
17. Історія держави і права України: підручник у 2-х т. [Кол. авторів: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін.; ред. В. Я. Тація, А.Й. Рогожина, В. Д. Гончаренко]. – К., 2003. – Т. 1 – 656 с.
18. Самохвалов В. П. Історія держави і права України: хрестоматія [для студ. юрид. вузів та факультетів] / В. П. Самохвалов, О. О. Шевченко, О. Й. Вовк – К.: Вентурі, 1996. – 224 с.
19. Туркота С. Виникнення та розвиток правового компромісу: історичні передумови / С. Туркота // Право України. – 2002. – №5. – С. 46 – 47.
20. История отечественного государства и права: учебник / [под ред. О. И. Чистякова]. – Ч. 1. – М.: БЕК, 1996. – 368 с.
21. Соборное уложение 1649 г. – Л.: Наука. 1987. – 121 с.
22. Рогов В. А. История уголовного права, террора и репрессий в Русском государстве ХV – XVII вв. / В. А. Рогов – М.: Юристь, 1995 – 288 с.
23. Хрестоматия по истории государства и права СССР. Дооктябрьский период. – М.: Юрид. лит., 1990. – 305 с.
24. Хрестоматія з історії держави і права України: навч. посіб. у 2 т. [для юрид. вищ. навч. закладів і фак.] / В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький / За ред. члена-коресп. АПрН України В. Д. Гончаренко. – Т. 1. З найдавніших часів до початку ХХ ст. – К.; Ін Юре, 1997. – 464с.
25. Наказ ее императорского величества Екатерины Второй, данный комиссии о сочинении проекта нового Уложения. – СПб.: При императорской Академии наук. – 1776. – 76 с.
26. Таганцев Н. С. Русское уголовное право: лекции. Часть общая: в 2 т. / Н. С. Таганцев, – М.: Наука, 1994. – Т.1 – 380 с.
27. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917 – 1952 г. / [под ред. проф. И.Т. Голякова]. – М.: Гос. изд. юрид. лит., 1953. – 463 с.
28. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украини. – 1923. – №8. – Ст. 139; Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украини. – 1924. – №20. – Ст. 177.
29. Советский уголовный процесс: под ред. М. А. Бажанова, Ю. М. Грошевого. – К., 1983. – 439 с.
30. Уголовный процесс: под ред. Н. С. Алексеева, В. З. Лукашевича, П. С. Элькинд. – М., 1972. – 583 с.
31. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1974. – №44. – ст. 445.
32. Сборник Постановлений Верховного Суда СССР: 1924-1977: в 2 т. / [под ред. Е. А. Смоленцева]. – М.: Известия Советов народ. деп. СССР, 1978. – Ч. 2. – 527 с.
33. Відомості Верховної Ради УРСР 1987. – №35. – ст. 674.
34. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №35. – ст. 511.
35. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №46. – ст. 427.
36. Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №45. – ст. 389.
37. К вопросу об истории развития института деятельного раскаяния в преступлении в отечественном уголовном законодательстве: сборник научн. тр. [“Проблемы предварительного следствия и дознания”], – М.: ВНИИ МВД России, 2001. – С. 37 – 44.
38. Спасович В. Д. Учебник уголовного права / В. Д. Спасович. – СПб., – 1863. – Т.1. –139 с.
39. Немировский Э. Я. Основные начала уголовного права / Э. Я. Немировский. – Одесса, 1917. – 561 с.
40. Тишкевич И. С. Приготовление и покушение по советскому уголовному праву / И. С. Тишкевич. – М., 1958. – 257 с.
41. Уголовное право Украинской ССР. – М.: Юрид., лит., 1971. – 340 с.
42. Люблинский П. И. Международные съезды по вопросам уголовного права за десять лет (1905 – 1915 гг.). / П. И. Люблинский – Пг., 1915. – 54 с.
43. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А. А. Пионтковский. – М., 1961. – 525 с.
44. Горжей В. Я. Деятельное раскаяние: проблемы правоприменения / В. Я. Горжей // Российский следователь. – 2003. – №4. – С. 17 – 22.
45. Егоров В. С. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности / В. С. Егоров. – М.: Моск. психолого-социальный ин-т, 2002. – 279 с.
46. Саркисова З. А. Гуманизм в советском уголовном праве / З. А. Саркисова. – Мн., 1969. – 108 с.
47. Самощенко И. С., Фарукшин М. Х. Ответственность по советскому законодательству / И. С. Самощенко, М. Х. Фарукшин. – М., 1971. – 240 с.
48. Чернышевский Н.Г. ПСС / Н.Г. Чернышевский. – Т. 9. – М., 1949. – 355 с.
49. Маляренко В. Т. Конституційні засади кримінального судочинства / В. Т. Маляренко. – К.: Юринком Інтер. 1999. – 320 с.
50. Грошевой Ю. М. Освобождение от уголовной ответственности в стадии судебного разбирательства: учебное пособие / Ю. М. Грошевой. – Х.: Харьковский юрид. ин-т, 1979. – 82 с.
51. Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Н. А. Беляев. – Л.: ЛГУ, 1986. – 176 с.
52. Принцип неотвратимости ответственности и его реализация в уголовно-правовых нормах: межвуз. сб. науч. трудов. [“Вопросы уголовной политики”]. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1991. – С. 67 – 71.
53. Келина С. Г., Кудрявцев В. Н. Принципы советского уголовного права / С. Г. Келина, В. Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1988. – 176 с.
54. Лейленд П. Кримінальне право. Злочин, покарання, судочинство (Англ. підхід) / П. Лейленд [пер. з. англ. П. Таращук]. – К.: Основи, 1996. – 207 с.
55. Сергеич П. Искусство речи на суде / П. Сергеич. – Тула: Автограф, 1998. с. 320; 61.
56. Смолярчук В. И. Ф. Н. Плевако – судебный оратор / В. И. Смолярчук. – М.: Знание, 1989. – 64 с.
57. Карпец И. И. Уголовное право и этика / И. И. Карпец. – М.: Юрид. лит., 1985. – 256 с.
58. Лукашевич В., Шимановский В. О праве прокурора и следователя прекращать уголовные дела по нереабилитирующим основаниям / В. Лукашевич, В. Шимановский // Соц. законность. – 1991. – №10. – С. 31 – 37.
59. Карпец И. И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы / И. И. Карпец. – М., Юрид. лит., 1973. – 228 с.
60. Вивен Стерн. Грех против будущего (Фрагменты) / Стерн. Вивен; [пер. с англ]. – М.: РRI, 1998. – 126 с.
61. Кони А. Ф. Избранные произведения / А. Ф. Кони. – М.: Юрид. лит., 1980. – 496 с.
62. Ницше Ф. Воля к власти / Ф. Ницше. – М.: Эксимо; Харьков: Фолио, 2003. – 864 с.
63. Усс А. В. Примирение вместо наказания (как течение в правоприменительной практике) / А. В. Усс // Правоведение. – 1990. – №6. – С. 19 – 21.
64. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства / И. Я. Фойницкий. – Т. 2. – СПб.: Альфа, 1996. – 257 с.
65. Ущемление интересов потерпевшего в новом уголовно-процессуальном законодательстве: региональная научно-практ. конф. [“Уголовная юстиция: состояние и пути развития”]. – Тюмень: Экспресс, 2003. – С. 212 – 215.
66. Аликперов Х. Д. Проблемы дальнейшего совершенствования уголовно-правовых норм, допускающих компромисс в борьбе с преступностью / Х. Д. Аликперов. – Баку: ЭЛМ, 1992. – 67 с.
67. Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности / Н. Ф. Кузнецова. – М., 1958. – 218 с.
68. Звечаровский И. Э. О поощрительных нормах советского уголовного права / И. Э. Звечаровский // Вестник Ленинградского ун-та. Серия. 6. – Л., 1987. – Вып. 3 (№20). – С. 89.
69. Петрова Н. Гуманізація покарання як засіб зниження рівня злочинності / Н. Петрова // Право України. – 1993. – № 9 – 10. – С. 32 – 35.
70. Марьяновский Г. А. Некоторые результаты гуманизации уголовного судопроизводства / Г. А. Марьяновский // Альтернативні види кримінальних покарань – шляхи для зменшення тюремного населення; упор. Г. Мар’яновський. – К.: Сфера, 2003. – 160 с.
71. Кригер Г. А., Кригер Г. Л. Об индивидуализации ответственности и наказания в советском уголовном законодательстве / Г. А. Кригер, Г. Л. Кригер // Вестник МГУ. Серия Право. – 1972. – №4. С. 39 – 43.
72. Тертишник В. Компроміс у кримінальному процесі / В. Тертишник // Підприємництво, господарство і право. – 2002. -№11. – С. 107 – 110.
73. Махінчук В. Принцип економії репресії у новому кримінальному кодексі України – важлива запорука адекватності покарання / В. Махінчук // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №11. – С. 69 – 72.
74. Сесар К. Карательное отношение общества: реальность миф / К. Сесар // Правоведение . – 1998. – № 4. – С. 162 – 165.
75. Туркота С. Правовий компроміс у кримінальному судочинстві / С. Туркота // Право України. – 2001. – №12. – С. 67 – 70.
76. Аликперов Х. Д. Социальная обусловленность компромисса в концепции уголовной политики / Х. Д. Аликперов // Сов. гос-во и право. – 1991. – №12. – С. 80.
77. Володина Ю. Гуманным наказаниям – «зеленый свет» / Ю. Володина // Юридическая практика, 2003. – №24. – С. 12.
78. Хандурин Н. Признание – царица доказательств? / Н. Хандурин // Юридическая практика. – 2003. – №25. – С. 3 – 5.
79. Маляренко В. Т. Покарання за кримінальні злочини / В. Т. Маляренко // Альтернативні види кримінальних покарань – шляхи для зменшення тюремного населення; упор. Г. Мар’яновський. – К.: Сфера, 2003. – 160 с.
80. Статистичний Бюлетень за січень-липень 2005 року. – №2. – Київ: Державний комітет статистики 2005 рік. – 169 с.
81. Матюшенко Р. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям / Р. Матюшенко // Право України. – 2002. – №8. – С. 99 – 101.
82. Прекращение уголовного дела с освобождением обвиняемого от уголовной ответственности: Республ. міжвід. наук. зб. [“Проблеми законності”]. – Вип. 55. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 148 – 153.
83. Петрухин И. Гуманность или трезвый расчет? / И. Петрухин // Российская юстиция. – 1999. – №9. – С. 21 – 26.
84. Головчанский В. М. Деятельное раскаяние как основание освобождения лица от уголовной ответственности / В. М. Головчанский. – М., – С. 26 – 27.
85. Кушнарев В. А. Проблемы толкования норм уголовного права о деятельном раскаянии / В. А. Кушнарев // Российский следователь. -2001. – №1. – С. 12 – 16.
86. Аликперов Х. Д. Освобождение от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием / Х. Д. Аликперов // Законность. – 1999. – № 5. – С. 17 – 22.
87. Келина С. Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности / С. Г. Келина. – М., 1974. – 240 с.
88. Домахин С. А., Степанов В. Г. Общественное поручительство / С. А. Домахин, В. Г. Степанов. – М.: Госюриздат, 1962. – 100 с.
89. Мендельсон Г. А. Передача на поруки лиц совершивших преступления, не представляющие большой общественной опасности / Г. А. Мендельсон. – М.: МГУ, 1963. – С. 7 – 11.
90. Дубинский А. Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования: уч. пособ / А. Я. Дубинский. – К. 1975. – 132 с.
91. Ковалев В. А. Прекращение уголовного дела в условиях деятельности органов дознания: уч. пособ / В. А. Ковалев. – М.: МССШМ МВД СССР, 1990. – 64 с.
92. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. – С. 1440.
93. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності: монографія / Ю. В. Баулін. – К.: Атака, 2004. – 296 с.
94. Щодо питання про умови звільнення від кримінальної відповідальності та їх класифікацію: тези наукових доповідей учасників наукової конференції молодих учених [“Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовної діяльності”], (Харків, 2001 р.). – К., 2002. – С. 124 – 126.
95. Сверчков В. В. Актуальные вопросы освобождения от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием / В. В. Сверчков // Гос-во и право. – 1999. – №12. – С. 53 – 58.
96. Сверчков В. Деятельное раскаяние в нормах Общей и Особенной частей УК РФ / В. Сверчков // Российская юстиция. – 2001. – №2. – С. 60 – 68.
97. Житний О. О. Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям / О. О. Житний // Вісник НУВС. – 2002. – №18. – С. 196 – 198.
98. Деятельное раскаяние как обстоятельство, освобождающее от уголовной ответственности или смягчающее наказание: матер. міжн. наук.-практ. конф. [“Новий кримінальний кодекс України Питання застосування і вивчення”], (Харків, 2001 р.). – К.: Юрінком Інтер. 2002. – С. 77-80.
99. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением виновного с потерпевшим: матер. міжн. наук.-практ. конф. [“Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення”], (Харків, 2001 р.). – К.: Юрінком Інтер. 2002. – С. 80 – 82.
100. Казанджан М. А. Прекращение уголовного дела следователем органов внутренних дел / М. А. Казанджан. – Ташкент: Изд-во ТВШ МВД СССР, 1987. – 37 с.
101. Кирин В. А. Законодательство в борьбе с преступностью / В. А. Кирин – М.: Юрид. лит., 1978. – 279 с.
102. Дубинский А. Я. Основания к прекращению уголовного дела в стадии предварительного расследования: уч. пособ. / А. Я. Дубинский. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1973. – 123 с.
103. Шейфер С. А. Некоторые вопросы прекращения уголовных дел в стадии дознания и предварительного следствия / С. А. Шейфер // Вопросы криминалистики. – 1961. – №1-2. – С. 45 – 67.
104. Чельцов М. А. Советский уголовный процесс / М. А. Чельцов. – М.: Юрид. лит., 1962. – 503 с.
105. Миньковский Г. М. Окончание предварительного расследования и право обвиняемого на защиту / Г. М. Миньковский. – М., 1957. – 210 с.
106. Жогин Н. В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в со-ветском уголовном процессе / Н. В. Жогин, Ф. Н. Фаткуллин. – М.: Юрид. лит., 1965. – 367 с.
107. Дадакаев Э. Д. Основания освобождения от уголовной ответст-венности в связи с деятельным раскаянием / Э. Д. Дадакаев // Уголов-ная политика и обеспечение экономической безопасности: Труды Академии управления. – М., 2001. – С. 70 – 76.
108. Жогин Н. В. Прокурорский надзор за предварительным расследованием уголовных дел / Н. В. Жогин. – М.: Юрид. лит., 1968. – 264 с.
109. Давыдов П. М., Мирский Д. Я. Прекращение уголовных дел / П. М. Давыдов, Д. Я. Мирский. – М., Юрид. лит., 1963. – 100 с.
110. Алексеев Н. С., Лукашевич В. З. Ленинские идеи в советском уголовном судопроизводстве / Н. С. Алексеев, В. З. Лукашевич. – Л.: ЛГУ, 1970. – 79 с.
111. Шило Н. Я. Проблемы реабилитации на предварительном следствии / Н. Я. Шило. – Ашхабад, 1981. – 200 с.
112. Житний О. О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям / О. О. Житний. – Х.: Вид-во НУВС, 2004. – 152 с.
113. Аликперов Х. Д. Новый УК: проблемы освобождения от уголовной ответственности / Х. Д. Аликперов // Законность. – 1999. – №4. – С. 12 – 15.
114. Кушнарев В. А. О необходимости совершенствования института деятельного раскаяния / В. А. Кушнарев // Российский следователь. – 2001. – №2. – С. 18 – 21.
115. Грошевой Ю. М. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кримінально-процесуальну діяльність / Ю. М. Грошевой // Вісник академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 694 – 695.
116. Гуляев А. Чистосердечное раскаяние лица, совершившего пре-ступление / А. Гуляев // Сов. юстиция. – 1991. – № 13. – С. 6 – 11.
117. Викторов Б. Раскаяние как смягчающее вину обстоятельство // Соц. Законность / Б. Викторов. 1961. – № 7. – С. 39 – 43.
118. Анпилогова В. Г. Чистосердечное раскаяние или явка с повинной как обстоятельства, смягчающие ответственность / В. Г. Анпилогова // Труды ВШ МВД. – Вып. 24. – С. 116 – 121.
119. Чечель Г. И. Смягчающие ответственность обстоятельства и их значение в индивидуализации наказания / Г. И. Чечель. – Саратов. 1978. – 157 с.
120. Сущность и правовое значение деятельного раскаяния: сб. научных тр. [“Проблемы предварительного следствия и дознания”]. – М., 1993. – С. 60 – 66.
121. Аликперов Х. Д. Преступность и компромисс / Х. Д. Аликперов. – Баку, 1992. – 111 с.
122. Мясников О. О смягчающих наказание обстоятельствах, не ука-занных в законе / О. Мясников // Российская юстиция. – 2001. – №4. – С. 47 – 52.
123. Порубов Н. И. Тактика допроса на предварительном следствии: уч. пособ / Н. И. Порубов. – М.: БЕК, 1998. – 208 с.
124. Сокиран Ф. Н. Сучасні концепції психологічного впливу на досудовому слідстві: монографія / Ф. Н. Сокиран. – К.: НАВСУ – НВТ “Правник”, 2002. – 172 с.
125. Доспулов Г. Г. Психология допроса на предварительном следствии / Г. Г. Доспулов. – М., Юрид. лит., 1976. – 112 с.
126. Васильев А. Н. Следственная тактика / А. Н. Васильев. – М.: Юрид. лит., 1976. – 200 с.
127. Ларин А. М. Презумпция невиновности / А. М. Ларин. – М.: Наука, 1982. – 152 с.
128. Колбая Г. Н. Соотношение предварительного следствия и судебного разбирательства / Г. Н. Колбая. – М.: Юрид. лит., 1975. – 152 с.
129. Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей / А. Р. Ратинов. – М., 1967., – 164 с.
130. Васильев А. Тактический прием – основа следственной тактики / А. Васильев // Социалистическая законность. – 1974. – №4 – С. 47 – 53.
131. Грошевой Ю. М. Роль профессионального правосознания в деятельности следователя по раскрытию преступлений / Ю. М. Грошевой // Криминалистика и судебная экспертиза, Вып. 9. – К., 1972. – С. 32 – 36.
132. Элькинд П. С. Цели и средства их достижения в советском уго-ловно-процессуальном праве / П. С. Элькинд. – Л.: ЛГУ, 1976. – 143 с.
133. Соловьев А. Б. Использование доказательств при допросе на предварительном следствии: метод. пособ. / А. Б. Соловьев. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 136 с.
134. Гриненко А. В. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе / А. В. Гриненко, Г. К. Кожевников, С. Ф. Шумилин. – Х.: Консум, 1997. – 97 с.
135. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / М. С. Строгович.– М., 1970. – Т.2. – 477 с.
136. Савкин А. В. Распространить норму о деятельном раскаянии на совершивших преступления средней тяжести / А. В. Савкин // Россий-ская юстиция. – 2002. – №5. – С. 40 – 47.
137. Елеонский В. А. Поощрительные нормы уголовного права и их значение в деятельности ОВД: учебное пособие / В. А. Елеонский. – Хабаровск: Хабаровская ВШ МВД СССР, 1984. – 108 с.
138. Виноградова О. Б. К вопросу о конкретизации процессуального статуса участников уголовного судопроизводства при прекращении уголовного дела в связи с примирением сторон / О. Б. Виноградова // Российский следователь. – 2003. – №1. – С. 14-16.
139. Газетдинов Н. И. Деятельность следователя по возмещению ма-териального ущерба / Н. И. Газетдинов. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1990. – 96 с.
140. Звечаровский И. Э. Проблемы совершенствования поощрительных норм Особенной части УК РСФСР / И. Э. Звечаровский // Вестник Ленинградского ун-та. Сер. 6. – Л., 1991. – №1. – С. 76.
141. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / А. М. Ларин. – М.: Юрид. лит., 1986. – 160 с.
142. Сущность и социальное назначение уголовно-процессуальных функций: сб. науч. тр. [“Категориальный аппарат уголовного права и процесса”] / отв. ред. Е. В. Благов. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т, 1993. – С. 41 – 50.
143. Гузела М. В. Відшкодування заподіяної злочином шкоди за ініціативою суду в кримінальному судочинстві України: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / М. В. Гузела. Львівський державний університет імені Івана Франка. – Львів, 1999. – 18 с.
144. Гуляев А. П. Следователь в уголовном процессе / А. П. Гуляев. – М.: Юрид. лит., 1981. – 192 с.
145. Куцова Э. Ф. Гражданский иск в уголовном процессе / Э. Ф. Куцова. – М., 1963. – 35 с.
146. Александров С. А. Правовые гарантии возмещения ущерба в уголовном процессе. учеб. пос. / С. А. Александров. – Горький: Горьк. высш. шк. МВД СССР, 1976. – 127 с.
147. Зинатуллин З. З. Возмещение материального ущерба в уголовном процессе. Казань / З. З. Зинатуллин. 1974. с. 99.
148. Лаврівський В. Правове регулювання моральної шкоди в Україні / В. Лаврівський // Юридический вестник. – 2003. – №3. – С. 125 – 129.
149. Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность дея-ния / Ю. В. Баулин. – Х.: Основа, 1991. – 360 с.
150. Сусло Д. Щодо закриття кримінальних справ за нереабілітуючими обставинами / Д. Сусло // Рад. право. – 1984. – №11. – С. 72 – 74.
151. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / В. М. Тертишник. – К.: А.С.К., 2002. – 1056 с.
152. Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування: монографія / С. М. Стахівський. – К., 2005. – 272 с.
153. Баранов В. М. Поощрительные нормы советского социалистического права / В. М. Баранов. – М. – 220 с.
154. Марагулова И. Л. Юридическая природа поощрительных уголовно-правовых норм / И. Л. Марагулова // Правоведение. – 1992. – №4. – С. 95 – 100.
155. Давидова Е. В. Примиренне с потерпевшим в уголовном праве: автореф. дисс... канд. юрид. наук. / Е. В. Давидова. – Ставрополь, 2001. – 21 с.
156. Зельдов С. И. Освобождение от наказания и его отбывания / С. И. Зельдов. – М., 1982. – 105 с.
157. Миньковский Г. М. Окончание предварительного расследования и осуществление права обвиняемого на защиту / Г. М. Миньковский. – М.,1996. – С. 38 – 50.
158. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя правовые и организационные проблемы / А. Я. Дубинский. – К., 1984. – 183 с.
159. Руководство по расследованию преступлений: науч.-практ. пособие / А. В. Гриненко, Т. В. Каткова, Г. К. Кожевников и др. – Х.: Консум, 2001. – 608 с.
160. Ефимичев С. П. Правовые и организационные вопросы оконча-ния предварительного расследования с обвинительным заключением: уч. пособ / С. П. Ефимичев. – Волгоград, 1977. – 92 с.
161. Ривлин А. Предмет допроса в советском уголовном процессе / А. Ривлин // Ученные записки Харьк. юрид. ин-та. – Вып. 8. – Х., 1940. – С. 108 – 112.
162. Кореневский Ю. В. Судебная практика и совершенствование предварительного расследования / Ю. В. Кореневский. – М.: Юрид. лит., 1974. – 112 с.
163. Тертышник В. М., Слинько С. В. Теория доказательств: учеб. изд. / В. М. Тертышник, С. В. Слинько – Х.: Арсис, 1998. – 256 с.
164. Митрохин Н. П. Законность и демократизм предварительного следствия / Н. П. Митрохин. – Мн., Выш. школа, 1979. – 208 с.
165. Стремовский В. А. Содержание предварительного следствия в советском уголовном процессе: уч. пособ. / В. А. Стремовский – Краснодар, 1971. – 147 с.
166. Тертышник В. М., Слинько С. В. Предварительное расследова-ние: содержание, логика, язык и стиль процессуальных документов: Настольная книга следователя: учеб. изд. / [В. М. Тертышник, С. В. Слинько; под ред. Н. В. Халина]. – Х.: Арсис, 1997. – 128 с.
167. Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2 (42).
168. Доступ: http://www.scourt.gov.ua
169. Якубович Н. А. Окончание предварительного следствия / Н. А. Якубович. – М., 1962. – 145 с.
170. Лупинская П. А. Законность и обоснованность решений в уго-ловном судопроизводстве / П. А. Лупинская. – М., 1972. – 79 с.
171. Алексеев Н. С. Доказывание и его предмет в советском уголов-ном процессе / Н. С. Алексеев // Актуальные проблемы государства и права в период строительства коммунизма. – Л.: ЛГУ, 1967. – 452 с.
172. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве. Их виды, содержание и формы / П. А. Лупинская. – М.: Юрид. лит., 1976. – 168 с.
173. Нокорбеков М.А. К вопросу о предмете доказывания в советском уголовном процессе / М. А. Нокорбеков // Вопросы уголовного права и процесса. – Алма-Ата, 1963. – Т. 7. – С. 167 – 169.
174. Грошевой Ю. М. Сущность судебных решений в советском уго-ловном процессе / Ю. М. Грошевой. – Харьков: Вища школа, 1979. – 114 с.
175. Постовой Д. А. Обвинительное заключение в советском уголов-ном процессе: автореф. дис... канд. юрид. наук / Д. А. Постовой. – Х., 1964. – 24 с.
176. Стремовский В. А. Предварительное расследование в советском уголовном процессе / В. А. Стремовский. – М., 1958. – 136 с.
177. Каткова Т. В., Каткова А. Г. Закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку у кримінальній справі: навч. посіб / Т. В. Каткова, А. Г. Каткова. – Х.: Рубікон, 2002. – 96 с.
178. Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ // ПВСУ. – с.32.
179. Галкин В. М. Система поощрений в советском уголовном праве / В. М. Галкин // Сов. гос-во и право. – 1977. – № 2. – С. 90 – 95.
180. Степанов П.Л. Проблеми процесуального регулювання закриття кримінальної справи у зв’язку з дійовим каяттям / П. Л. Степанов // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Вип.24. Харків 2003. С. 46-49.
181. Губська О. А. Процесуальні питання звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами: автореф. дис... канд. юр. наук: спеціальність 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / О. А. Губська. – К., 2002. – 18 с.
182. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект, від 25.05.06 № 0952/ підготовлений робочою групою, створеною за розпорядженням Голови Верховної Ради України.
183. Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності // Постанова ПВСУ № 12 від 23.12. 2005 р.
184. Савицкий В. М. Государственное обвинение в суде / В. М. Савицкий. – М.: Наука, 1971. – 342 с.
185. Зеленецкий В. С. Деятельность прокурора в советском уголовном процессе: уч. пособ / В. С. Зеленецкий. – Х., 1977. – 38 с.
186. Зеленецкий В. С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе / В. С. Зеленецкий. – Харьков: Вища школа, 1979. – 144 с.
187. Кобликов А. С. Судебный приговор / А. С. Кобликов. – М.: Юрид. лит., 1966. – 136 с.
188. Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система: монографія / Микола Погорецький, - Х.: Арсис, 2002. – 160 с.
189. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / М. С Строгович. – М., 1968. – Т. 1. – 516 с.
190. Элькинд П. С. Толкование и применение норм уголовно-процессуального права / П. С. Элькинд. – М., 1967. – 192 с.
191. Лазарев В. В. Эффективность правоприменительных актов / В. В. Лазарев. – Казань, 1975. – 207 с.
192. Михайленко А. Р. Составление процессуальных актов по уголовным делам: Теория, методика, примерные образцы документов / А. Р. Михайленко. – К.: Выща шк., 1982. – 200 с.
193. Удалова Л. Д. Кримінальний процес України. Загальна частина: підручник / Л. Д. Удалова. – К.: Кондор, 2005. – 152 с.
194. Лук’янчиков Є. Сукупність інформації прийняття процесуальних рішень / Є. Лук’янчиков // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2004. – Спец. випуск №1 [“Актуальні проблеми вдосконалення кримінально-процесуального законодавства”]. – К. – С.51-56.
195. Муравин А. Б. Проблемы мотивировки процессуальных решений следователя: автореф. дис... канд. юрид. наук: спеціальність 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / А. Б. Муравин.– Харьков, 1988. – 18 с.
196. Григорьев В. Н., Кузьмин Г. А. Правовые и организационные основы принятия решений в уголовном процессе (досудебные стадии): монография / В. Н. Григорьев, Г. А. Кузьмин. – М.: Юнити-Дана, Закон и право, 2003. – 136 с.
197. Тертышник В. М., Кузнеченко О. В. Логика, язык и стиль уголовно-процессуальных и иных юридических документов: уч. пособ / В. М. Тертышник, О. В. Кузнеченко. – Х.: Ун-т вн. дел, 1996. – 40 с.
198. Томин В. Т. Процессуальные документы, сроки и судебные из-держки в уголовном судопроизводстве: лекция / В. Т. Томин, Р. Х. Якупов, В. А. Дунин. – Омск: Омская ВШМ МВД СССР, 1973. – 52 с.
199. Гречуха В. Письменные указания прокурора следователю / В. Гречуха // Соц. законность. – 1989. – №6. – С. 41 – 44.
200. Зубарев В. С. Язык и стиль обвинительного заключения / В. С. Зубарев, Л. П. Крысин, В. Ф. Статкус. – М.: Юрид. лит., 1976. – 88 с.
201. Шугрина Е. С. Техника юридического письма / Е. С. Шугрина. – М., 2001. – 271 с.
202. Гришин Ю. А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения. Проблемы и пути реформирования: монография / Ю. А. Гришин. – Луганск: РИО ЛИВД, 1999. – 252 с.
203. Самощенко И. С. Охрана режима законности советским государством / И. С. Самощенко. – М.: Юрид. лит., 1960. – 200 с.
204. Тарасов-Родионов П. И. Предварительное следствие / П. И. Тарасов-Родионов. – М., 1948.
205. Володина Л. М. Задачи уголовного судопроизводства и прекращение уголовных дел по нереабилитирующим основаниям / Л. М. Володина // Вестник ЛГУ. – 1975. – № 27. – Вып. 3. – С. 127 – 130.
206. Уголовный процесс / [под. ред. проф. М. А. Чельцова]. – М.: Юрид. лит., 1969. – 463 с.
207. Филимонов В. Понятие деяния, содержащего признаки преступления / В. Филимонов // Сов. юстиция. – 1983. – №23. – С. 18 – 19.
208. Скибицкий В. В. Освобождение от уголовной ответственности и от отбывания наказания / В. В. Скибицкий. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 18 – 19.
209. Грошевой Ю. М. Профессиональное правосознание судьи и со-циалистическое правосудие: монография / Ю. М. Грошевой. – Х., 1986. – 185 с.
210. Курс советского уголовного права / [под ред. Н. А. Беляева, М. Д. Шаргородского]. – Т.ІІ. – М., 1970.
211. Лукашевич В. З. Гарантии прав обвиняемого в стадии предания суду / В. З. Лукашевич. – Л.: ЛГУ, 1966. – 145 с.
212. Магамедов А. А. Правовые последствия освобождения от уго-ловной ответственности / А. А. Магамедов [под ред. д-ра юр. наук, проф. А. В. Наумова]. – Саратов: СВШ МВД РФ, 1994. – 140 с.
213. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / [За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавранюка]. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
214. Михеєнко М. М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: вибрані тв. / М. М. Михеєнко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 240 с.
215. Кореневский Ю. Противоречит ли Конституции прекращение уголовных дел по нереабилитирующим основаниям? / Ю. Кореневский // Российская юстиция. – 1997. – №1. – С. 15 – 21.
216. Баулин Ю.В. Основания, исключающие уголовную ответствен-ность / Ю. В. Баулин // Проблемы социалистической законности, 1985. – Вып. 16. – С. 139 – 142.
217. Петрухин И. Роль признания обвиняемого в уголовном процессе / И. Петрухин // Российская юстиция. – 2003. – №2. – С. 21 – 24.
218. Строгович М. С. Презумпция и прекращение уголовного дела по нереабилитирующим основаниям / М. С. Строгович // Сов. гос-во и право. – 1983. – №2. – С. 71 – 76.
219. Божьев В. В. Прекращение дел на досудебных стадиях уголовного судопроизводства / В. В. Божьев // Российск