ЗАПОБІГАННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НЕЗАКОННОМУ ЗАВОЛОДІННЮ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

На правах рукопису

СВІРІН МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 343.85

ЗАПОБІГАННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НЕЗАКОННОМУ ЗАВОЛОДІННЮ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Кулик Олександр Георгійович
кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник

КИЇВ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЗАКОННОГО ЗАВОЛОДІННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ 13
1.1. Поняття та історико-правова характеристика незаконного заволодіння транспортними засобами 13
1.2. Об’єкт та предмет незаконного заволодіння транспортними засобами 20
1.3. Об’єктивна сторона незаконного заволодіння транспортними засобами ........31
1.4. Суб’єкт та суб’єктивна сторона незаконного заволодіння транспортними засобами……………… 50
Висновки до розділу 1 63

РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЗАКОННОГО ЗАВОЛОДІННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ 67
2.1. Кримінологічні ознаки незаконного заволодіння транспортними засобами 67
2.2. Особа злочинця, що вчиняє незаконне заволодіння транспортними засобами. Типи злочинців 81
2.3. Причини і умови, що сприяють вчиненню незаконного заволодіння транспортними засобами 91
Висновки до розділу 2 107

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАПОБІГАННЯ НЕЗАКОННОМУ ЗАВОЛОДІННЮ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ 111
3.1. Загальнотеоретичні засади запобігання злочинам, пов’язаним з незаконним заволодінням транспортними засобами ………………………………………………111
3.2. Загальна профілактика незаконного заволодіння транспортними засобами 122
3.3. Індивідуальна профілактика органами внутрішніх справ незаконного заволодіння транспортними засобами 134
3.4. Особливості запобігання незаконному заволодінню транспортними засобами, що вчиняється транснаціональними злочинними групами…………………………….144
3.5. Взаємодія служб і підрозділів органів внутрішніх справ у запобіганні незаконному заволодінню транспортними засобами 160
Висновки до розділу 3 173

ВИСНОВКИ 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181
ДОДАТКИ 212

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На сьогодні в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості транспортних засобів на одиницю населення, відбувається інтенсивний розвиток транспорту, підвищується динамічність його використання. Враховуючи, що транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки для оточуючих, забезпечення безпеки їх використання є одним із важливих завдань в країні. Незаконне заволодіння транспортними засобами позбавляє їх власників можливості реалізовувати свої права відносно них, в результаті чого завдається суттєва шкода відносинам власності, безпеці руху та експлуатації джерела підвищеної небезпеки, створюється загроза життю та здоров’ю громадян, що обумовлює високу суспільну небезпечність цих діянь.
За останні роки реально намітилася тенденція до зменшення незаконного заволодіння транспортними засобами, але дана обставина не знижує актуальності та суспільної небезпеки цього виду злочинів, тому що їх кількість залишається досить високою. Так, у 2009 році було вчинено 5184 незаконні заволодіння транспортними засобами. За цей же період розслідувано 3464 таких злочинів. Загалом у розшуку перебуває понад 6,5 тис. транспортних засобів, а частка розкритих злочинів даного виду становить близько 52% від всіх вчинених.
Аналіз статистичних даних щодо розслідуваних за останні п’ять років кримінальних справ свідчить, що більш ніж четверта частина незаконних заволодінь транспортними засобами вчинена групою осіб; більше 20% — неповнолітніми; близько 30% — особами в стані сп’яніння; більше 21% — особами, які раніше були засуджені.
Нерідко незаконне заволодіння транспортними засобами є способом вчинення інших злочинів. Такі діяння призводять до дорожньо-транспортних пригод (далі — ДТП), вчинюються особами, які перебувають у стані сп’яніння, були позбавлені або взагалі не мали права на керування транспортними засобами, а також неповнолітніми. Як правило, такі особи не здатні виконувати в сфері дорожнього руху необхідні функції керування, що може бути особливо небезпечно у складній дорожній обстановці. Крім того, транспортні засоби мають значну вартість і в результаті незаконного заволодіння ними потерпілому, як правило, завдається шкода у дуже великих розмірах.
Результати вивчення кримінальних справ, опитування працівників органів внутрішніх справ (далі — ОВС) свідчать, що попередження та розкриття вказаних злочинів ще перебувають не на належному рівні. У практичній діяльності підрозділів ОВС щодо попередження та розкриття незаконного заволодіння транспортними засобами існує коло питань, що потребують наукового вивчення.
Питанням теорії та практики протидії незаконному заволодінню транспортними засобами приділялась певна увага у наукових дослідженнях та спеціальній літературі з кримінології, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності.
Теоретичні засади боротьби зі злочинністю було досліджено у роботах М.І. Ануфрієва, І.В. Арістової, О.М. Бандурки, Р.С. Бєлкіна, К.І. Белякова, В.Т. Білоуса, М.Г. Вербенського, М.С. Вертузаєва, О.Ф. Долженкова, А.П. Закалюка, В.О. Заросило, В.В. Коваленко, В.Н. Кудрявцева, О.Г. Кулика, О.А. Мартиненка, А.А. Музики, Д.Й. Никифорчука, В.І. Осадчого, В.П. Пєткова, С.В. Пєткова, А.М. Подоляки, В.М. Поповича, Т.О. Проценка, Л.А. Савченко, С.А. Тарарухіна, І.Р. Шинкаренко, М.Є. Шумило, Н.М. Ярмиш, О.Н. Ярмиша.
У розробку загальнотеоретичних та організаційно-тактичних основ боротьби з незаконним заволодінням транспортними засобами істотний внесок здійснили В.П. Бахін, А.В. Бахарєв, О.І. Бойцов, М.М. Геловані, Д.В. Гребельський, В.В. Ємельяненко, М.А. Єфимов, В.А. Звіряка, Ю.Ф. Іванов, Ф.С. Іванов, В.І. Касинюк, I.П. Козаченко, М.Й. Коржанський, О.І. Коробєєв, О.С. Кузьміна, Б.О. Куринов, Ю.І. Ляпунов, П.С. Матишевський, В.А. Мисливий, Б.Ф. Мицак, В.П. Пантелєєв, В.Д. Сущенко, Є.В. Фесенко, В.М. Хомич та інші вітчизняні й закордонні вчені.
Разом з тим, комплексні дослідження, спеціально присвячені вивченню проблем запобігання незаконному заволодінню транспортними засобами, практично не проводились.
Теоретично недостатньо розробленою залишається низка проблем, що стосуються даного виду злочину, зокрема, його кримінально-правова та кримінологічна характеристики, заходи загальної та індивідуальної профілактики, тактики запобігання незаконному заволодінню транспортними засобами.
З огляду на значну розповсюдженість та високу суспільну небезпеку таких посягань, існуючі у діяльності ОВС недоліки в сфері запобігання таким злочинам, недостатню розробленість ряду важливих теоретичних питань протидії злочинам цього виду здійснення кримінально-правового та кримінологічного дослідження незаконних заволодінь транспортними засобами, діяльності ОВС щодо запобігання таким діянням є вельми актуальним.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.4 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження у практичну діяльність ОВС на період 2004−2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755, у межах Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007−2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767, п.10.3.9 Плану наукової-діяльності Державного науково-дослідного інституту МВС України на 2010 р. Тема затверджена рішенням вченої ради Державного науково-дослідного інституту МВС України (протокол № 3 від 24. 06. 2009 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексна розробка теоретичних і практичних питань запобігання незаконному заволодінню транспортними засобами, вивчення сучасних проблем протидії цим злочинам на підставі вивчення, аналізу та узагальнення правозастосовної практики, формулювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства та діяльності ОВС у зазначеній сфері. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
− дослідити об’єкт та предмет незаконного заволодіння транспортними засобами;
− розкривши ознаки об'єктивної сторони злочину, визначити зміст і форми незаконного заволодіння транспортними засобами;
− охарактеризувати ознаки суб'єктивної сторони незаконного заволодіння транспортними засобами, надати юридичну характеристику суб'єкта цього посягання;
− розробити пропозиції щодо удосконалення кримінально-правових норм, що регулюють суспільні відносини у зазначеній сфері;
− дослідити кримінологічні ознаки незаконного заволодіння транспортними засобами;
− виділити типові характеристики особи злочинців, які вчиняють незаконне заволодіння транспортними засобами;
− проаналізувати причини та умови що сприяють незаконному заволодінню транспортними засобами, визначити головні з них;
− дослідити загальнотеоретичні засади запобігання злочинам, пов’язаним із незаконним заволодінням транспортними засобами, розглянути заходи профілактики цих злочинів;
− дослідити особливості запобігання незаконному заволодінню транспортними засобами, що вчинюються транснаціональними злочинними групами;
− дослідити проблеми взаємодії служб і підрозділів ОВС при запобіганні незаконному заволодінню транспортними засобами та розробити пропозиції щодо удосконалення цієї діяльності ОВС.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з незаконним заволодінням транспортними засобами.
Предметом дослідження є запобігання органами внутрішніх справ незаконному заволодінню транспортними засобами.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання — як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (аналіз документів, порівняльно-правовий аналіз тощо). Зокрема, діалектичний метод — як філософський метод аналізу явищ у їх зміні, розвитку та взаємозв’язку — склав підґрунтя для комплексного використання інших наукових методів: історико-правового — при визначенні історичних та правових засад становлення кримінально-правового інституту незаконного заволодіння транспортними засобами (пп.1.1); статистичного — при визначенні сучасної кримінологічної характеристики цього суспільно небезпечного діяння (пп.2.1, 2.2); формально-логічного — при визначенні понять «незаконне заволодіння транспортними засобами», «суб’єкт незаконного заволодіння транспортними засобами», тощо (пп.1.1, 1.4); системно-структурного і порівняльно-правового — при проведенні теоретичного аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових джерел з наведеної проблематики (пп.1.2−1.4, 2.1−2.4, 3.1−3.5); соціологічного — при з’ясуванні ставлення співробітників ОВС, які здійснюють діяльність по запобіганню незаконному заволодінню транспортними засобами, до сучасних проблем у їх роботі та шляхів їх вирішення (пп.1.2−1.4, 2.1−2.4).
Названі методи дослідження використовувалися в роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об’єктивність дослідження, істинність отриманих результатів.
Емпіричну базу дослідження становлять: Конституція України, міжнародно-правові документи, Кримінальний кодекс України (далі − КК) та інші закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, матеріали опублікованої судово-слідчої практики, дані державної статистичної звітності щодо злочинів даного виду за період 2001−2010 років; результати вивчення 378 кримінальних справ; матеріали опитування 282 працівників ОВС, що мали відношення до протидії цим злочинам; офіційні звіти підрозділів системи МВС України.
Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що дисертація є новим за змістом комплексним теоретико-практичним монографічним дослідженням проблем запобігання ОВС незаконному заволодінню транспортними засобами. Новизна дослідження полягає у таких положеннях, висновках і пропозиціях, що виносяться на захист:
вперше:
− розроблено кримінологічну характеристику типів злочинців, які вчиняють незаконне заволодіння транспортними засобами: «випадковий» – вперше вчинив злочин при позитивній соціальній спрямованості; «ситуаційний» – вчинив незаконне заволодіння транспортними засобами за збігом несприятливих зовнішніх чинників, але при позитивній соціальній спрямованості; «нестійкий» – вчинив злочин уперше, але раніше скоював правопорушення; «злісний» – раніше вчинював злочин і був засуджений; «особливо небезпечний» – раніше вчинював тяжкі злочини і був засуджений;
− досліджені загальнотеоретичні засади запобігання незаконному заволодінню транспортними засобами. Зроблено висновок, що запобігання цьому виду злочину поділяється на: профілактику, яка здійснюється до формування злочинного умислу; запобігання, що відбувається після сформування злочинного умислу до початку вчинення злочину; припинення злочину, до якого належать запобіжні заходи, здійснювані після початку кримінально караних дій. Розглядаючи структуру профілактики даного виду злочину під кутом зору конкретної спрямованості превентивних заходів, акцентовано увагу на двох видах цієї діяльності – загальній та індивідуальній профілактиці;
− досліджені заходи запобігання ОВС незаконному заволодінню транспортними засобами, що вчинюються транснаціональними злочинними групами, сформульовано особливості та основні чинники поширення незаконного обігу транспортних засобів як виду організованої транснаціональної злочинності, якими є: отримання злочинними угрупованнями значних прибутків від цього злочинного «промислу»; незначний ризик викриття; поширення міжнародних кримінальних зв’язків; розбіжності законодавчих систем різних держав, прогалини та недосконалість їх законодавства стосовно порядку перевірки, реєстрації транспортних засобів; недостатній рівень взаємодії правоохоронних органів різних держав у сфері протидії незаконному обігу транспортних засобів, а також процедури повернення транспортного засобу власнику, що вдало використовується злочинцями;
− визначено, що взаємодія служб і підрозділів ОВС у запобіганні незаконному заволодінню транспортними засобами – це їх сумісна діяльність, спрямована на комплексне та ефективне використання сил та засобів щодо забезпечення своєчасного виявлення, розкриття та припинення зазначених злочинів, виявлення та усунення причин і умов, що сприяють їх вчиненню, за умов чіткого дотримання законодавства;
удосконалено:
− позицію, відповідно до якої незаконне заволодіння транспортними засобами, вчинене шляхом вимагання, слід вважати закінченим з моменту пред’явлення вимоги, поєднаної з погрозами або насильством, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети; а шляхом розбою — з моменту нападу, тобто з моменту застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого. Автором надані пропозиції щодо внесення відповідних змін до постанови Пленуму Верховного Суду (далі — ПВС) України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»;
− визначення предмету незаконного заволодіння транспортними засобами, до структури якого необхідно включити ознаки механічних транспортних засобів, зазначивши, що це пристрої, які призначені для перевезення людей чи вантажів, або для виконання технологічних операцій, приводяться до руху за допомогою двигуна, порядок руху яких визначений Правилами дорожнього руху (далі — ПДР). Автором викладені пропозиції щодо вдосконалення редакції примітки до ст. 286 КК;
− форми і види взаємодії підрозділів ОВС у процесі запобігання та протидії незаконному заволодінню транспортними засобами, до основних із яких автором віднесено проведення профілактичних операцій, розкриття злочинів по «гарячих слідах», спільні дії працівників під час огляду місця події та проведення інших дій у складі СОГ;
набули подальшого розвитку:
− наукова позиція, відповідно до якої на рівні безпосереднього об'єкта незаконного заволодіння транспортними засобами слід виділяти основний і додаткові об'єкти посягання. Основним безпосереднім об’єктом посягання слід визнати суспільні відносини щодо права власності на майно, а додатковими — безпеку руху та експлуатації всіх видів транспорту, а також життя і здоров’я людей. Відповідно до основного об’єкта незаконного заволодіння транспортними засобами норму, передбачену ст. 289 КК, належить розмістити в розділі 6 «Злочини проти власності» Особливої частини КК України, де родовим об’єктом посягання є право власності на майно;
− пропозиція щодо зниження віку, з якого повинна наставати кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 289 КК, до 14 років;
− кримінологічна характеристика незаконного заволодіння транспортними засобами, аргументовано основні ознаки їх суспільної небезпеки: незаконні заволодіння транспортними засобами нерідко є способом вчинення інших злочинів; значна кількість та високий відсоток нерозкритих злочинів цієї категорії; суттєва шкода спричинена у результаті вчинення цих злочинів відносинам власності, безпеці руху, життю і здоров’ю громадян;
− кримінологічна характеристика причин та умов вчинення незаконного заволодіння транспортними засобами, які автором поділені на: соціально-економічні, соціально-психологічні, правові, технічні та організаційні;
− визначення профілактики незаконного заволодіння транспортними засобами, якою на думку автора є здійснювана в межах наданої їм компетенції діяльність підрозділів ОВС щодо: виявлення, нейтралізації та усунення причин і умов, які сприяють незаконному заволодінню транспортними засобами; позитивного профілактичного впливу на осіб з антигромадською поведінкою з метою недопущення з їх боку вказаних злочинних дій, а також запобігання та припинення даних злочинів за умов чіткого дотримання законодавства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані: у діяльності підрозділів ОВС, зокрема, карного розшуку та Державтоінспекції, — під час проведення заходів з профілактики та розкриття незаконного заволодіння транспортними засобами; у сфері нормотворчості — при внесенні змін до КК, постанови ПВС України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» та при підготовці відомчих нормативно-правових актів МВС України, що регулюють діяльність підрозділів МВС України щодо профілактики цих злочинів; у навчальному процесі — при викладанні курсів спецдисциплін.
Результати дослідження були впроваджені: у практичну діяльність Департаменту карного розшуку МВС України (акт від 10 листопада 2010 року), ДДАІ МВС України (акт від 25 жовтня 2010 року); у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ (акт від 11 жовтня 2010 року), Київського національного університету внутрішніх справ (акт від 11 жовтня 2010 року), Львівського державного університету внутрішніх справ (акт від 10 вересня 2010 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано на основі особистих досліджень автора. Теоретичні положення сформульовані автором самостійно. Науково-практичний посібник «Проблеми протидії транснаціональній організованій злочинності» написаний у співавторстві, дисертанту належить розділ 1.2.6. «Незаконний обіг транспортних засобів» (0,25 д.а.) та розділ 2.3. «Роль органів внутрішніх справ України в протидії транснаціональній організованій злочинності» (0,5 д.а.); науково-практичний посібник «Нормативно-правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів» написаний у співавторстві, внесок дисертанта становить 40% (0,9 д.а.). У процесі дослідження використаний досвід практичної роботи автора на різних посадах у підрозділах досудового слідства ГУМВС України у м. Києві.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження оприлюднені на: Міжнародній науково-практичній конференції «Адміністративно-правові та кримінологічні аспекти діяльності органів внутрішніх справ прикордонних районів» (25−26 травня 2000 р., м. Луганськ, ЛІВС МВС України); Міжнародній науково-практичній конференції «Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України» (30–31 травня 2002 р., м. Луганськ, ЛАВС МВС імені 10-річчя незалежності України).
Публікації. Результати дослідження відображено у п’яти наукових працях у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, у двох тезах виступів на науково-практичних конференціях та у двох науково-практичних посібниках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено узагальнення та розроблено новий підхід до вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні теоретичних і практичних питань запобігання незаконному заволодінню транспортними засобами, сучасних проблем протидії цим злочинам, а також формулюванні пропозицій щодо вдосконалення законодавства та діяльності ОВС у зазначеній сфері. Наукові результати роботи щодо поставлених завдань полягають у такому:
1. На сьогодні у КК України транспортні засоби визначені як спеціальний предмет злочинних посягань. Кримінальна відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом визначена ст. 289 КК України, у якій, на відміну від колишньої норми, яка передбачала відповідальність за угон транспортних засобів (ст. 2153), надано поняття незаконного заволодіння транспортним засобом.
2. Відповідно до розміщення ст. 289 у КК родовим об'єктом незаконного заволодіння транспортним засобом є суспільні відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації всіх видів транспорту. Основним безпосереднім об’єктом незаконного заволодіння транспортним засобом слід вважати суспільні відносини щодо права власності на майно, а додатковими – безпеку руху та експлуатації транспортних засобів, а також життя і здоров’я громадян. Відповідно до основного безпосереднього об’єкта незаконного заволодіння транспортним засобом норму, передбачену ст. 289 КК, належить розмістити у розділі 6 «Злочини проти власності» КК, де родовим об’єктом посягання є суспільні відносини щодо права власності на майно.
З. Предметом злочину, передбаченого ст. 289 КК, є транспортний засіб, що характеризується загальними та спеціальними ознаками. До визначення поняття транспортного засобу необхідно включити ознаки механічних транспортних засобів, які призначені для перевезення людей чи вантажів, або для виконання технологічних операцій, що приводяться в рух за допомогою двигуна, порядок організації руху, а також безпеки яких регулюються ПДР.
4. Незаконне заволодіння транспортним засобом полягає у фізичному вилученні такого засобу будь-яким способом у власника, користувача чи іншого правомірного володільця всупереч їх волі. При цьому відбувається фізичне переміщення транспортного засобу в незаконне володіння винного. Цей злочин може бути вчинений таємно, відкрито (з насильством або без насильства), шляхом обману або зловживання довірою.
5. Злочин, передбачений ст. 289 КК має формальний склад і вважається закінченим з моменту, коли транспортний засіб протиправно переміщено з місця його первинного знаходження. Незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене шляхом вимагання, слід вважати закінченим з моменту пред’явлення вимоги, поєднаної з погрозами або насильством, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети; а шляхом розбою - з моменту нападу, тобто з моменту застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого. При цьому, в частинах 2 та 3 ст. 289 передбачається настання шкідливих наслідків, що визначає і матеріальний склад цього злочину у ряді випадків. У зв’язку з цим потребує відповідного доповнення п.15 постанови ПВС України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
6. Незаконне заволодіння транспортним засобом вчинюється тільки з прямим умислом, при якому винний усвідомлює, що незаконно вчиняє неправомірні дії відносно чужого транспортного засобу. Мотив є факультативною ознакою суб’єктивної сторони незаконного заволодіння ТЗ і поділяється на дві основні групи, з яких одні задовольняються самим процесом поїздки на транспортному засобі, а інші – результатом злочинних дій.
7. Метою при незаконному заволодінні транспортними засобами виступають: обернення транспортного засобу на користь винного або інших осіб (корислива мета); тимчасове використання транспортного засобу; його знищення або пошкодження. Точне встановлення мети має суттєве значення для правильної кваліфікації цього злочину (вирішення питань про необхідність додаткової кваліфікації вчиненого, а також індивідуалізацію покарання).
8. Суб’єкт незаконного заволодіння транспортним засобом є загальним, це – фізична, осудна особа, яка досягла певного віку. Кримінальна відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом настає з 16 років за ч.1 ст. 289 КК України і з 14 років за частинами 2 і 3 ст. 289 КК України. Результати дослідження свідчать про необхідність зниження віку кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом за ч.1 ст. 289 КК України до 14 років.
9. Основними ознаками, які характеризують суспільну небезпеку незаконних заволодінь транспортними засобами, є: значна кількість та високий відсоток нерозкритих злочинів цієї категорії; суттєва шкода спричинена у результаті вчинення цих злочинів відносинам власності, безпеці руху, життю та здоров’ю громадян. Крім того, незаконне заволодіння транспортним засобом нерідко є способом вчинення інших злочинів.
10. Розроблена кримінологічна характеристика типів злочинців, які вчиняють незаконне заволодіння транспортними засобами, дозволяє: із достатнім ступенем імовірності встановити можливе коло осіб, від яких можна чекати здійснення злочинів досліджуваної категорії; проводити певні цілеспрямовані заходи впливу на них; виявляти обставини, що сприяють здійсненню таких злочинів; визначати найбільш ефективні заходи щодо їх запобігання й розкриття. Результати дослідження надали можливість виділити наступні типи злочинців, які вчиняють незаконне заволодіння транспортним засобом: «випадковий» – вперше вчинив злочин при позитивній соціальній спрямованості; «ситуаційний» – вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом за збігом несприятливих зовнішніх факторів, але при позитивній соціальній спрямованості; «нестійкий» – вчинив злочин уперше, але раніше скоював правопорушення; «злісний» – раніше вчинював злочин і був засуджений; «особливо небезпечний» – раніше вчинював тяжкі злочини і був засуджений.
11.Причини та умови вчинення незаконних заволодінь транспортними засобами (безпосередні детермінанти) за змістом можливо класифікувати на відповідні групи: соціально-економічні, соціально-психологічні правові, технічні, організаційні.
12. Запобігання незаконному заволодінню транспортними засобами за певним періодом здійснення та змістовими відмінностями у межах родового поняття запобігання поділяється: на профілактику, яка здійснюється до формування злочинного умислу; запобігання після сформування злочинного умислу до початку вчинення злочину; припинення злочину, до якого належать запобіжні заходи, здійснювані після початку кримінально караних дій. На законодавчому рівні, з метою вироблення єдиного підходу до застосування уповноваженими державними органами заходів профілактики, вбачається необхідність закріплення понять запобігання злочинам, попередження, припинення та перепинення злочинів. Шляхом вирішення цього питання є прийняття закону України про профілактику злочинів.
13. Запобігання цьому виду злочинів здійснюється за допомогою заходів загальної та індивідуальної профілактики.
14. Профілактикою незаконного заволодіння транспортними засобами ОВС є здійснювана в межах наданої їм компетенції діяльність підрозділів ОВС щодо: виявлення, нейтралізації та усунення причин та умов, які сприяють незаконному заволодінню транспортними засобами; позитивного профілактичного впливу на осіб з антигромадською поведінкою з метою недопущення з їх боку вказаних злочинних дій, а також запобігання та припинення даних злочинів за умов чіткого дотримання законодавства. Одним із найбільш важливих заходів профілактики ОВС цього виду злочину є протидія легалізації трансорту, якою є — протиправна діяльність особи або групи осіб, пов’язана зі знищенням чи зміною номерів вузлів та агрегатів транспортних засобів, здобутих злочинним шляхом, виготовленням на них фальшивих документів, кінцевим результатом яких є реєстрація таких автомобілів у РЕП ДАІ МВС України.
15. Особливостями та основними чинниками поширення незаконного обігу транспортних засобів як виду організованої транснаціональної злочинності є: отримання організованими злочинними угрупованнями значних прибутків від цього злочинного «промислу»; незначний ризик викриття; поширення міжнародних кримінальних зв’язків; розбіжності законодавчих систем різних держав, прогалини та недосконалість їх законодавства стосовно порядку перевірки, реєстрації транспортних засобів; недостатній рівень взаємодії правоохоронних органів різних держав у сфері протидії незаконному обігу транспортних засобів, а також процедури їх повернення власнику, що вдало використовується злочинцями. Головним напрямом боротьби з цим видом транснаціональної злочинності є розширення міжнародного співробітництва правоохоронних органів, яке потребує нових дієвих механізмів у зазначеній сфері.
16. Взаємодія служб і підрозділів ОВС у запобіганні незаконному заволодінню транспортними засобами — це їх сумісна діяльність, спрямована на комплексне та ефективне використання сил та засобів щодо забезпечення своєчасного виявлення, розкриття та припинення зазначених злочинів, виявлення та усунення причин і умов, що сприяють їх вчиненню, за умов чіткого дотримання законодавства. Основними формами такої взаємодії є: проведення профілактичних операцій, зміст яких полягає у здійсненні комплексу попереджувальних, розшукових, кримінально-процесуальних, психологічних, матеріально-технічних та інших заходів і дій, що в сукупності можуть забезпечити виконання завдань щодо запобігання та розкриття даного виду злочинів; розкриття злочинів по «гарячих слідах»; спільні дії працівників різних підрозділів при огляді місця події та проведення інших дій у складі СОГ. У корегуванні таких заходів важливе значення має чітка діяльність чергових частин ОВС.
17. Важливе значення у запобіганні та забезпеченні ефективної протидії незаконному заволодінню транспортними засобами має взаємодія ОВС з підрозділами прикордонної служби, у зв’язку з чим актуальним на сьогодні є включення цих підрозділів до складу МВС (у рамках реформування системи правоохоронних органів України).
18. Службам та підрозділам ОВС, що безпосередньо здійснюють заходи щодо запобігання незаконному заволодінню транспортними засобами, необхідно ширше залучати до цих заходів громадськість, засоби масової інформації, а також організації, які надають населенню послуги щодо перевезення пасажирів (приватні таксі).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г. А. Кримінологія / Аванесов Г. А. – М. : Акад. МВД СССР, 1984. – 498 с.
2. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика / Г. А. Аванесов. – М. : Акад. МВД СССР, 1980. – 528 с.
3. Андрющенко І. М. Об’єкт незаконного заволодіння транспортним засобом: транспортна безпека чи власність? / І. М. Андрющенко // Право і безпека. – 2004. – № 3–2. – С. 29–32.
4. Антонян Ю. М. О понятии профилактики преступлений / Ю. М. Антонян // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1977. – Вып. 26. – С. 25–34.
5. Антонян Ю. М. Психология преступника и расследование преступлений / Антонян Ю. М., Еникеев М. И., Эминов В. Е. – М. : Юристь, 1996. – 335 с.
6. Арендаренко А. В. Угон транспортных средств (уголовно-правовой и криминологический аспект) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Угол. право и криминология; угол.-испол. право” / А. В. Арендаренко; МВД СССР; Высшая юрид. заоч. школа. – М., 1991. – 22 с.
7. Бандурка А. М. Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ : науч.-практ. пособ. / А. М. Бандурка, А. В. Горбачев. – К. : МВД Украины; Харьк. ун-т внут. дел, 1994. – 160 с.
8. Бахарев А. В. К вопросу о совершении краж и угонов автотранспортных средств / А. В. Бахарев // Российский следователь. – 2007. – № 10. – С. 20–23.
9. Бахин В. П. Расследование угона автомототранспортных средств: учеб. пособ. / В. П. Бахин. – Омск : Омск. высш. шк. МВД СССР, 1969. – 101 с.
10. Білик О. А. Особливості звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом / О. А. Білик // Вісн. Акад. праці і соц. відносин федер. профспілок України. – 2002. – № 6. – С. 4–7.
11. Бойцов А. И. Преступления против собственности / А. И. Бойцов. – СПб. : Изд-во «Юрид. центр Пресс», 2002. – 775 с.
12. Бородин С. В. Международное сотрудничество в борьбе с уголовной преступностью / С. В. Бородин, Е. Г. Ляхов. – М. : Междунар. отношения, 1983. – 200 с.
13. Боротьба з крадіжками авто може бути ефективнішою // Київ, Володимирська, 15. – 1997. – № 16–17.
14. Борьба с вовлечением несовершеннолетних в преступную деятельность / [ Лановенко И. П., Барило Т. С., Бурчак Ф. Г. и др.] – К. : Наук. думка, 1986. – 253, [2] с.
15. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1963. – 275 с.
16. Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні // Бюл. Міністерства юстиції України. – 2004. – № 1.
17. Бусырев Н. А. Об ответственности за самовольный угон автомототранспорта / Н. А. Бусырев // Вопросы правоведения : материалы юбилейн. науч. конф. Новосиб. фак-та по итогам науч.-исслед. работы. – Новосибирск, 1970. – Вып. 5. – С. 108–116.
18. Бюллетень Верховного Суда РСФСР. – 1969. – № 12. – С. 10.
19. Бюллетень Верховного Суда РСФСР. – 1972. – № 12. – С. 11.
20. Бюллетень Верховного Суда РСФСР. – 1976. – № 10. – С. 16.
21. Бюллетень Верховного Суда РСФСР. – 1983. – № 2. – С. 8.
22. Бюллетень Верховного Суда РСФСР. – 1986. – № 4. – С. 6–7.
23. Бюро по координации борьбы с организованной преступностью и иными опасными видами преступлений СНГ. Обзор о состоянии борьбы с международными преступными группами, занимающимися сбытом автотранспортных средств. – М., 1997.
24. Вежнавець Б. Перевірка інформації про незаконне заволодіння транспортними засобами / Б. Вежнавець // Право України. – 2008. – № 5. – С. 118–121.
25. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юрид. думка, 2007. – 992 с.
26. Великий тлумачний словник української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
27. Вопросы квалификации, регистрации и учета преступлений / под ред. А. И. Лукашова. – Мн. : МВД Республики Беларусь, 2003. – 300 с.
28. Гавриш С.Б. Основні питання відповідальності за злочини проти природного середовища : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / С.Б. Гавриш. – Х., 1994. – 40 с.
29. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений / С. Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4–15.
30. Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины: Проблемы теории и развитие законодательства / С. Б. Гавриш. – Х. : Основа, 1994. – 640 с.
31. Геловани М. М. Уголовная ответственность за угон транспортных средств : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12. 00. 08 “Угол. право и криминология; угол.-испол. право” / М. М. Геловани. – Х., 1987. – 23 с.
32. Глистин В. К. Автотранспортные преступления. (Квалификация и методика расследования) : учеб. пособ. для следователя / В. К. Глистин, Б. Е. Борковский ; под общ. ред. А. А. Любавина. – Л. : Ин-т усовершенствования следственных работников, 1969. – 134 с.
33. Глушков В. А. Индивидуальная профилактика алкоголизма / В. А. Глушков, Н. В. Кливенко, А. Я. Светлов // Наркотизм и преступность / под ред. И. П. Лановенко. – К. : Наук. думка, 1994. – 344 с.
34. Гоголева Л. Л. Вовлечение несовершеннолетних в преступную деятельность: виктимологический аспект : учеб. пособие. /Л. Л. Гоголева, В. И. Женунтий, Т. Д. Цыбуленко. – К. : МВД СССР; КВШ им. Ф. Э. Дзержинского. 1991. – 94 с.
35. Гуславський В. С. Незаконне заволодіння транспортним засобом (науково-практичний коментар до ст. 2153 Кримінального кодексу України) / В. С. Гуславський, О. М. Опальченко, А. І. Терещенко // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України : зб. наук. пр. – 2001. – № 1 (4). – С. 205–213.
36. Гуторова Н. А. Уголовное право Украины: Особенная часть : конспект лекций / Н. А. Гуторова. – Х. : ООО Одиссей, 2003.– 320 с.
37. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление : монография / П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 243 с.
38. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / В. Даль. – М. : Рус. яз., 1980. – Т. 4 : Р–Ю. – 683 с.
39. Джужа О. М. Кримінологія : навч.-метод. посіб. / О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв, В. В. Василевич та ін. ; за заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2003. – 399 с.
40. Довідка ДКР МВС України “Про стан організації роботи з протидії злочинам, пов’язаним з незаконним заволодінням транспортними засобами”, за 9 місяців 2007 року.
41. Довідка ДНДЕКЦ про проблемні питання судово-експертного забезпечення розкриття та розслідування злочинів за напрямками почеркознавчих експертиз та дослідження документів.
42. Долгова А. И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних / А. И. Долгова – М. : Юрид. лит., 1981. – 159 с.
43. Душечко Г. О. Міжнародний розшук: Теорія та практика : [монографія] / Г. О. Душейко, В. А. Некрасов, В. Я. Мацюк, Д. О. Компанієць. – К. : КНТ, 2006. – 166 с.
44. Егоров В. И. Квалификация угонов и хищений автомототранспортных средств / В. И. Егоров // Советская юстиция. – 1981. – № 17. – С. 26–27.
45. Егоров В. И. Ответственность за угон автомототранспортных средств по советскому уголовному праву : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12. 00. 08 “Угол. право и криминология; угол.-испол. право” / В. И. Егоров ; Всесоюзний ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступлений. – М., 1978. – 18 с.
46. Емельяненко В. В. Применение насилия при незаконном завладении транспортным средством / В. В. Емельяненко // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи : матеріали наук.-практ. конф., 22–23 квіт. 2004 р., Харків / [редкол. : В. В. Сташис (голов. ред.) та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 159–162.
47. Ефимов М. А. Борьба с преступлениями против общественного порядка, общественной безопасности и здоровья населения / М. А. Ефимов. – Мн. : Выcш. шк., 1971. – 234 с.
48. Ємельяненко В. В. Кримінальна відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / В.В. Ємельяненко. – Х., 2009. – 20 с.
49. Ємельяненко В. В. Кримінальна відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / В.В. Ємельяненко. – Х., 2009. – 212 с.
50. Ємельяненко В. В. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК України): огляд нововведень / В. В. Ємельяненко // Право і безпека. – 2005. – Т. 4. – № 6. – С. 59–61.
51. Жулев В. И. Криминологическая характеристика лиц, совершивших преступления на автотранспорте (ст.ст. 211 и 212 УК РСФСР). / В. И. Жулев – М. : ВНИИ МВД СССР, 1979. – 68 с.
52. Жулев В. И. Расследование дел об угонах и кражах автотранспорта : учеб. пособие / В. И. Жулев, В. Г. Баявчев. – М.: НИИ МВД РФ, 1993. – 72 с.
53. Завгородня О. Ю Особливості запобігання незаконному заволодінню транспортом [Електронний ресурс] / О.Ю. Завгородня // Міжнародна науково-практична конференція. – Режим доступу :
http://lex-line.com.ua/?go=full_article&id=564.
54. Задояный М. Т. Организационно-тактические вопросы общей профилактики краж и угонов автомототранспортных средств / М. Т. Задояный // Криминологические проблемы борьбы с преступностью. – К., 1989. – С. 112–118.
55. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. – К.: Ін-Юре, 2007. – Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 423 с.
56. Замосковцев П. В. Квалификация транспортных преступлений органами внутренних дел : учеб. пособие / П. В. Замосковцев, А. И. Коробеев. – Хабаровск: Хабаров. высш. шк. МВД СССР, 1988. – 73, [2] с.
57. Заросинський Ю. Запобігання злочинам: деякі питання теорії та практики / Ю. Заросинський, І. Рощина // Право України. – 2003. – № 10. – С. 78–81.
58. Зверяка В. А. Уголовная ответственность за угон транспортных средств, предупреждение угонов : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримін. право та кримінологія; кримін.-викон. право”/ В. А. Зверяка. – К., 1999. – 182 с.
59. Зверяка В. А. Угон автотранспорных средств: проблемы и пути разрешения: монография / В. А. Зверяка. – Луганск : РИО ЛИВД, 1998. – 54 с.
60. Звіряка В. А. Кримінальна відповідальність за угон транспортних засобів, попередження угонів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримін. право та кримінологія; кримін.-викон. право” / В. А. Звіряка. – К., 1999. – 18 с.
61. Зелинский А. Ф. Кримінологія : [учеб. пособ.] / Зелинский А. Ф. – Х. : Рубікон, 2000. – 239 с.
62. Зелінський А. Ф. Корислива злочинна діяльність / А. Ф. Зелінський, М. Й. Коржанський. – К. : Генеза, 1998. – 139 с.
63. Зинченко И. А. Составные преступления : монография / И. А. Зинченко. – Х. : СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2005. – 175 с.
64. Злочинність в Україні. Основні показники стану та структури злочинності за 2001–2005 роки : стат. зб. – К. : ВПЦ МВС України, 2006. – 201 с.
65. Иванов Н. Ответственность за неправомерное завладение транспортным средством / Н. Иванов, Н. Афанасьев // Рос. юстиция. – 1995. – № 1. – С. 24–26.
66. Иванов Ф. С. Угон автомототранспортных средств. Криминологические аспекты. Профилактика / Ф. С. Иванов, А. В. Компанец, А. И. Рощин. – К. : РИО МВД УССР, 1984. – 53 с.
67. Іванов Ю. Ф. Боротьба із злочинними посяганнями на власність, предметом яких є автотранспортні засоби (кримінально-правові і кримінологічні аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримін. право та кримінологія; кримін.-викон. право” / Ю. Ф. Іванов ; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 1999. – 20 с.
68. Іванов Ю. Ф. Кримінологія : навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов., О. М. Джужа. – 2-ге вид., доповн. та перероб. – К. : Паливода А.В., 2008. – 288 с.
69. Іванов Ю. Місце угону у кримінальному законодавстві на сучасному етапі / Ю. Іванов // Право України. – 1998. – № 5. – С. 81–84.
70. Іванов Ю. Ф. Нова кримінально-правова норма за незаконне заволодіння транспортними засобами та її роль у попередженні цих злочинів / Ю. Ф. Іванов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. ст. – Донецьк : Донец. ін-т внутр. справ. – 2001. – № 1. – С. 162–171.
71. Іванов Ю. Ф. Попередження незаконних заволодінь транспортними засобами підрозділами органів внутрішніх справ / Ю. Ф. Іванов // Науковий вісник НАВСУ. – 2002. – № 4. – С. 117–128.
72. Іванов Ю. Ф. Попередження незаконного заволодіння транспортними засобами: посіб. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2001. – 156 с.
73. Іванов Ю.Ф. Віктимологічні питання щодо незаконного заволодіння транспортними засобами [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/biblio/visnik/n2001_1/ivanov.htm
74. Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному рівні: затв. Наказом Держкомітету від 28 бер. 1994 року № 151, зареєстр у Міністерстві юстиції України 23.05.94 р. за № 106/315.
75. Iнструкцiя про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслiдуваннi злочинів : затв. спільним Наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адмiнiстрацiї України від 9 січ. 1997 р. № 3/1/2/5/2/2.
76. Інструкція про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України : затв. Наказом МВС України від 10 квіт. 2002 р. № 335 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 24. – Ст. 1193.
77. Інструкція про спільну діяльність щодо виявлення викраденого автомототранспорту та порядок контролю транспортних засобів, які перетинають державний кордон України : затв. спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону від 7 серп. 2000 р. № 520/390.
78. Караванський С. Словник синонімів української мови / С. Караванський. – К. : Орій, 1993. – 472 с.
79. Касынюк В. И. Вопросы квалификации транспортных преступлений / В. И. Касынюк, З. Г. Корчева. – К. : УМК ВО, 1988. – 70 с.
80. Касынюк В. И. Уголовная ответственность за транспортные преступления / В. И. Касынюк. – К. : Вища шк., 1977. – 34 с.
81. Квашис В. Е. Криминологические аспекты проблемы преступной неосторожности / В. Е. Квашис // Вопросы борьбы с преступностью. – 1978. – Вып. 28. – С. 15–32.
82. Киселевская Л. М. Характеристика краж и угонов автотранспортных средств / Л. М. Киселевская // Серия из 10 выпусков, подготовленных коллективом авторов ВНИИ МВД СССР по результатам выборочного исследования первичного статистического учета. – М. : ВНИИ МВД ССР, 1980. – Вып. 10. – 52 с.
83. Козаченко И. Я. Корыстный мотив в структуре уголовной ответственности / И. Я. Козаченко, О. С. Бурлева. – Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1988. – 60 с.
84. Колесников Р. В. Общесоциальные меры предупреждения угонов и хищений транспортных средств / Р. В. Колесников // Российский следователь. – 2009. – № 23 – С. 24-26.
86. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування в Україні: Офіц. вид. / Міністерство юстиції України. – К., 2006. – 176 с.
87. Конституція України: 28 червня 1996 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Інформаційно-видавниче агентство “ІВА”, 1996. – 117 с.
88. Коржанський М. Й. Визначення окремих понять у Кримінальному кодексі України / М. Й. Коржанський // Право України. – 2002. – № 10. – С. 83–88.
89. Коржанський М. Й. Кваліфікація автотранспортних злочинів / М. Й. Коржанський, В. А. Мисливий. – К. : Юрінком Інтер, 1996. – 80 с.
90. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності / М. Й. Коржанський. – К. : Юрінком Інтер, 1996. – 143 с.
91. Коржанський М. Й. Науковий коментар кримінального кодексу України / М.Й. Коржанський. – К. : Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
92. Коржанський М. Й. Об’єкт і предмет злочину : лекція / М. Й. Коржанський. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 1997. – 111 с.
93. Коржанський М. Й. Словник кримінально-правових термінів / М. Й. Коржанський. – К. : Генеза, 2000. – 199 с.
94. Корнієнко М. В. Сучасні виклики і загрози: в пошуках адекватної протидії / М. В. Корнієнко // Іменем Закону. – 2007. – № 37 (5579).
95. Коробеев А. И. Транспортные преступления / А. И. Коробеев – СПб. : Изд-во “Юрид. центр Пресс”, 2003. – 406 с.
96. Коробеев А. Квалификация угонов транспортных средств и их отграничение от смежных составов / А. Коробеев // Социалистическая законность. – 1988. – № 8. – С. 42–44.
97. Котов Д. П. Мотивы преступлений и их доказывание (вопросы теории и практики) / Д. П. Котов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1975. – 152 с.
98. Красюк І. П. Головні напрями розвитку експертної служби МВС України / І. П. Красюк // Криміналістичний вісник. – К., 2001.
99. Кригер Г. А. Квалификация хищений социалистического имущества / Г. А. Кригер. – М.: Юрид. лит., 1974. – 336 с.
100. Кригер Г. А. К вопросу о понятии объекта преступления в советском уголовном праве / Г. А. Кригер // Вестник МГУ. – 1955. – № 1. – С. 42–47.
101. Кримінальна справа № 1-103, 2002 р. – Архів Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
102. Кримінальна справа № 1-139, 2004 р. – Архів Дзержинського районного суду м. Харкова.
103. Кримінальна справа № 1-14, 2002 р. – Архів апеляційного суду Харківської області.
104. Кримінальна справа № 1-147, 2001 р. – Архів Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя.
105. Кримінальна справа № 1-1520, 2001 р. – Архів Дзержинського районного суду м. Харкова.
106. Кримінальна справа № 1-998/10, 2010 р. – Архів Дніпровського районного суду м. Києва.
107. Кримінальна справа № 1-173, 2004 р. – Архів Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя.
108. Кримінальна справа № 1-172/10, 2010 р. – Архів Дніпровського районного суду м. Києва.
109. Кримінальна справа № 1-20, 2004 р. – Архів апеляційного суду Харківської області.
110. Кримінальна справа № 1-21, 1997 р. – Архів Московського районного суду м. Києва.
111. Кримінальна справа № 1-731/10, 2010 р. – Архів Дніпровського районного суду м. Києва.
112. Кримінальна справа № 1-269, 2004 р. – Архів Дзержинського районного суду м. Харкова.
113. Кримінальна справа № 1-289, 2005 р. – Архів Жовтневого районного суду м. Харкова.
114. Кримінальна справа № 1-605/10, 2010 р. – Дніпровського районного суду м. Києва.
115. Кримінальна справа № 1-344, 2002 р. – Архів Дзержинського районного суду м. Харкова.
116. Кримінальна справа № 1-1193/09, 2009 р. – Архів Дніпровського районного суду м. Києва.
117. Кримінальна справа № 1-1067/10, 2010 р. – Архів Дніпровського районного суду м. Києва.
118. Кримінальна справа № 1-1161/09, 2009 р. – Дніпровського районного суду м. Києва.
119. Кримінальна справа № 1-49, 2005 р. – Архів Дзержинського районного суду м. Харкова.
120. Кримінальна справа № 1-514, 2002 р. – Архів Ворошиловського районного суду м. Донецька.
121. Кримінальна справа № 1-70, 2004 р. – Архів Ленінського районного суду м. Донецька.
122. Кримінальна справа № 1-82, 2004 р. – Архів Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя.
123. Кримінальна справа № 1-84, 2002 р. – Архів Ленінського районного суду м. Донецька.
124. Кримінальна справа № 1-847, 2003 р. – Архів Краматорського міського суду Донецької області.
125. Кримінальна справа № 1-873, 2003 р. – Архів Жовтневого районного суду м. Харкова.
126. Кримінальна справа № 1-92, 2002 р. – Архів апеляційного суду Харківської області.
127. Кримінальна справа № 1-967, 2001 р. – Архів Дзержинського районного суду м. Харкова.
128. Кримінальна справа № 01-9541 (за ч. 2 ст. 286, ч. 2 ст. 289 КК України) в провадженні СВ ГУМВС України.
129. Кримінальна справа № 06-10481 (за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 285, ч. 3 ст. 289 КК України) в провадженні СВ ГУМВС України.
130. Кримінальне право України: загальна частина : підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кравченко та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [3-тє вид., перероб. і доп.]. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 495 с.
131. Кримінальне право України: загальна частина : підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / [Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Бенківський та ін.] ; за заг. ред. П. С. Матишевського та ін. – К. : Юрінком Інтер, – 512 с.
132. Кримінальне право України: загальна частина : підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.; Х. : Юрінком Інтер; Право, 2002. – 416 с.
133. Кримінальне право України: особлива частина : підручник / [М. І. Бажанов, В. Я. Тацій, В. В. Сташис, І. О. Зінченко та ін.] ; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.; Х. : Юрінком Інтер; Право, 2002. – 496 с.
134. Кримінальний кодекс України: за станом на 1 черв. 2009 р.: Офіційний текст. – К. : Велес, 2009. – 144 с. – (Серія “Офіційний документ”).
135. Кримінальний кодекс України: наук.-практ. комент. / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Х. : Одіссей, 2006. – 1184 с.
136. Криминология / под ред. Дж. Ф. Шелли ; [пер. с англ.]. – СПб.: Питер, 2003. – 864 с. – (Серия “Мировая юриспруденция”).
137. Криминология : учеб. для юрид. вузов / под ред. В. Н. Бурлакова, В. П. Сальникова. – СПб. : Лань, Санкт-Петербург. акад. МВД России, 1998. – 576 с.
138. Кримінологія : учеб. для юрид. вузов / [А. И. Алексеев, Ю. Н. Аргунова, С. В. Ванюшкин и др.] ; под общ. ред. А. И. Долговой. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 779 с.
139. Кримінологія : учеб. / под ред. В. Н. Кудрявцева и В. Е. Эминова. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристь, 2006. –734 с.
140. Кримінологія: довідник термінів, основні визначення, рекомендовані джерела : навч. посіб. / [Колб О. Г., Яцишин М. М., Крикунов О. В. та ін.] ; за заг. ред. О. Г. Колба, – Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Л. Українки, 2007. – 466 с.
141. Кримінологія : учеб. / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, В. В. Лунеева. – 2-е узд., перераб. и доп. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 640 с.
142. Кудрявцев В. Н. Генезис преступления: Опыт криминологического моделирования : учеб. пособ. для вузов / В. Н. Кудрявцев. – М. : ФОРУМ-ИНФРА-М, 1998. – 215 с.
143. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2004. – 304 с.
144. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
145. Кудрявцев В. Н. Причинность в криминологии. (О структуре индивидуального преступного поведения) / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1968. – 175 с.
146. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации / под ред. В. Н. Кудрявцева. – М. : Изд-во МГУ, 1984. – 204 с.
147. Кузьмина А. С. Борьба с автотранспортными преступлениями : учеб. пособ. / А. С. Кузьмина. – Омск : Изд-во Омск. высш. шк. милиции МВД СССР, 1981. – 58 с.
148. Куринов Б. А. Автотранспортные преступления. (Квалификация и наказание) / Б. А. Куринов. – М. : Юрид. лит., 1970. – 223 с.
149. Куринов Б. А. Автотранспортные преступления. Квалификация и ответственность / Б. А. Куринов. – М. : Юрид. лит., 1976. – 208 с.
150. Курс кримінології: загальна частина : підручник : у 2 кн. / [О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 1. – 352 с.
151. Курс советского уголовного права : в 5 т. / Отв. ред. Н. А. Беляев. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1981. – Т. 5. – 654 с.
152. Курс советского уголовного права: часть общая / отв. ред. Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1968. – Т. 1. – 646 с.
153. Курс советского уголовного права: часть особенная / Отв. ред. Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1973. – Т. 3. – 836 с.
154. Курс уголовного права: общая часть : учеб. для вузов / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – М. : Зерцало, 1999. – Т. 1 : Учение о преступлении. – 592 с.
155. Курс уголовного права: особенная часть : учеб. для вузов / под ред. Г. Н. Борзенкова, В. С. Комиссарова. – М. : ИКД Зерцало-М, 2002. – Т. 3. – 468 с.
156. Леконцев Ю., Бриллиантов А. Ответственность за угон автотранспортных средств / Ю. Леконцев, А. Бриллиантов // Советская юстиция. – 1984. – № 2. – С. 7–8.
157. Лихолая В. Ответственность за угон средств механического транспорта по уголовному законодательству союзных республик / В. Лихолая // Ученые записки Латвийского государственного университета. – Рига, 1973. – Т. 188. – C. 44–58.
158. Лихолая В. Спорные вопросы квалификации угона транспортных средств / В. Лихолая // Проблемы совершенствования гражданского и уголовно-правового законодательства в свете решений XXV съезда КПСС новой Конституции СССР. – Вильнюс, 1979. – С. 55–56.
159. Лихолоб В.Г. Криминология : учеб. [для слуш. и курс. учеб. заведений МВД Украины] / [Лихолоб В. Г., Филонов В. П., Коваленко О. И., Михайлов А. Е.] ; под. ред. В. Г. Лихолоба и В. П. Филонова. – К. ; Донецк, 1997. – 398 с.
160. Личность преступника / [В. Н. Кудрявцев, Н. Н. Кондрашков, Н. С. Лейкина и др.] ; редкол.: В. Н. Кудрявцев, Г. М. Миньковский и др. // Всесоюз. ин-т по изучению причин и разраб. мер предупреждения преступности. – М. : Юрид. лит., 1975. – 270 с.
161. Ломако В. А. Зміст умислу і його види : текст лекції / В. А. Ломако. – Х. : Юрид. ін-т, 1991. – 16 с.
162. Ляпунов Ю. И. Угон автомототранспортных средств // Преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения : учеб. пособ. / [редкол.: В. Ф. Кириченко (глав. ред.) и др.]. – М. : Высш. шк. МВД СССР, 1970. – 172 с.
163. Магарин Н. С. Субъект преступления по новому уголовному законодательству Украины : монография / Н. С. Магарин, Д. В. Бараненко ; под ред. Е. Л. Стрельцова. – Одесса : Астропринт, 2001. – 104 с.
164. Малинин В. Б. Объективная сторона преступления / В. Б. Малинин, А. Ф. Парфёнов. – СПб. : Изд-во юрид. ин-та, 2004. – 301 с.
165. Малиновский А. А. Уголовное право зарубежных государств : учеб. пособ. – М. : Новый юрист, 1998. – 128 c.
166. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: за станом законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 груд. 2001 р. / за ред. С. С. Яценко. – 2-е вид., перероб. та допов. – К. : А.С.К., 2002. – 936 с.
167. Матышевский П. С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления / П. С. Матышевский. – К. : Юринком, 1996. – 238 с.
168. Миньковський Г. М., Танасевич В. Г., Ястребов В. Б. Особенности характеристики некоторых субъектов предупредительной деятельности // Теоретические основы предупреждения преступности / отв. ред В. К. Звирбуль, В. В. Клочков, Г. М. Миньковський. – М. : Юрид. лит., – 1977. – 256 с.
169. Мисливий В. А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту : монографія / В. А. Мисливий. – Дніпропетровськ : Юрид. акад. МВС України, 2004. – 379 с.
170. Мисливий В. А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту (кримінально-правове та кримінологічне дослідження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримін. право та кримінологія; кримін.-викон. право” / В. А. Мисливий. – К., 2005. – 36 с.
171. Мицак Б. Ф. Щодо криміналістичного забезпечення розкриття незаконного заволодіння транспортними засобами / Б. Ф. Мицак // Вісник Луганського державного університета внутрішніх справ ім. Е. О. Дід