ЗЕЛЕНІ СВЯТА В УКРАЇНЦІВ: ТРАДИЦІЙНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

Пахолок Інна Ростиславівна

УДК 394.2(=161.2)“322”

ЗЕЛЕНІ СВЯТА В УКРАЇНЦІВ:
ТРАДИЦІЙНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ

Спеціальність: 07.00.05 – етнологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник:
Глушко Михайло Степанович
доктор історичних наук, професор

Львів – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛА. МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДИСЕРТАЦІЇ 9
1. 1. Розробка теми в науковій літературі 9
1. 2. Огляд основних джерел 18
1. 3. Методологічні засади дисертаційної роботи 27
РОЗДІЛ 2. ЗЕЛЕНІ СВЯТА – НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ЛІТНЬОЇ КАЛЕНДАРНОЇ ОБРЯДОВОСТІ 30
2. 1. Народні версії походження Зелених свят 30
2. 2. Хронологічне та територіальне співвідношення назв “Зелені свята”, “Трійця” та “П’ятдесятниця” 33
2. 3. Структура Зелених свят 35
РОЗДІЛ 3. КЛЕЧАННЯ – ГОЛОВНИЙ АТРИБУТ ТРІЙЦІ 59
3. 1. Поняття “клечання” та його синонімічний ряд 59
3. 2. Етнографічна специфіка клечального матеріалу 63
3. 3. Об’єкти встановлення “маю” і його часові межі 71
3. 4. Зміст і семантика клечального звичаю 84
РОЗДІЛ 4. ОБРЯДОДІЇ ТА МОТИВИ ЗЕЛЕНИХ СВЯТ 109
4. 1. Обрядодії та мотиви, пов’язані зі вшануванням покійних предків 109
4. 2. Господарські обрядодії і мотиви 123
4. 2. 1. Землеробські обрядодії і мотиви 123
4. 2. 2. Скотарські обрядодії і мотиви 140
4. 3. Метеорологічні мотиви у системі Зелених свят 149
ВИСНОВКИ 163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 170

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з важливих ділянок духовної культури є календарна обрядовість, яка посідає досить значне місце у світогляді і віруваннях не лише українського народу, а й інших слов’янських етносів. Саме з цієї причини в українській та зарубіжній історіографії щороку зростає кількість наукових праць, об’єктом дослідження яких є народний календар. Однак, більшість дослідників календарної обрядовості українців традиційні звичаї та обряди Зелен свят спеціально не вивчали, а розглядали лише побіжно, у контексті своїх зацікавлень. Найчастіше цієї проблеми торкався львівський етнолог Корнелій Кутельмах [62; 249; 250; 251] та продовжує розробляти луцький поліссєзнавець Віктор Давидюк [198; 199; 283]. І все ж, незважаючи на значний зібраний фактичний матеріал, публікації зазначених народознавців мають ряд недоліків: неточне трактування зафіксовано польового матеріалу, а відтак безпідставне формулювання деяких тверджень, тенденційні оцінки результатів інших дослідників цієї сфери духовної культури, і, щонайголовніше, майже повна відсутність порівняльного аналізу троїцької обрядовості поліщуків, яка їх цікавила чи продовжує цікавити, з традиційними звичаями й обрядами Зелених свят інших етнографічних груп українців. У зв’язку з цим створення узагальнюючої дисертації з урахуванням регіональних особливостей та локальної специфіки відзначення Трійці в Україні є доволі актуальним. Тим більше, що досі тривають дискусії вчених-гуманітаріїв стосовно походження Зелених свят та їхньої тривалості.
З іншого боку, в умовах глобалізації та поширення “масової культури”, що призводить до трансформації народного календаря, особливо актуальним є збереження традиційної троїцької обрядовості, позаяк саме різні звичаї та обряди, зокрема і весняно-літнього циклу, є свідками історичного минулого. Більше того, потрібно обов’язково зважати на той факт, що окремі структурні компоненти Зелених свят поступово стираються з пам’яті українського народу. Йдеться не лише про певні обряди та звичаї Зелених свят, а й про пісні, повір’я, прикмети, носіїв яких щороку стає менше.
Дослідження троїцької обрядовості є актуальним також з погляду відтворення річного календаря загалом і його літнього циклу зокрема, що, своєю чергою, дає можливість осягнути їх первісну суть, виявити генетичні джерела, етапи еволюції тощо.
Зв’язок роботи з планами наукових досліджень. Дисертаційна робота виконана на кафедрі етнології історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка в межах наукових тем кафедри “Етнічні процеси в Україні” (номер державної реєстрації 0105U004937), “Традиційна етнічна культура українців” (номер державної реєстрації 0109U004344).
Мета дослідження – всебічна, науково обґрунтована історико-етнографічна характеристика Зелених свят українців та реконструкція їх основних елементів. Відповідно до поставленої мети основні завдання роботи полягають у тому, щоб:
– проаналізувати наявну історіографію і джерельні дані про традиційні звичаї та обряди Зелених свят українців;
– зібрати, опрацювати та ввести до наукового обігу новий фактологічний матеріал;
– проаналізувати різні версії походження свята Трійці;
– висвітлити структуру Зелених свят;
– визначити спільні етнічні риси і локальну специфіку традиційних троїцьких звичаїв та обрядів українців;
– охарактеризувати основні (господарські, поминальні, метеорологічні) мотиви троїцького періоду;
– з’ясувати особливості, семантику та генетичні джерела клечального звичаю українців;
– визначити місце та роль обрядовісті Трійці в контексті загальноукраїнського і загальнослов’янського народного календаря, спільні риси та специфічні особливості;
– дослідити сучасний стан святкування Зелених свят, співвідношення язичницького і християнського у ньому.
Об’єктом дослідження є традиційні звичаї та обряди Зелених свят в українців, предметом дослідження – структурні компоненти троїцьких звичаїв та обрядів, мотиви обрядових дій, назви та поняття на позначення троїцької зелені, окремих днів зеленосвятського періоду, а також – складові клечального звичаю (об’єкти його встановлення, часові межі тощо).
Територіальні межі дослідження охоплюють усі історико-етнографічні райони та регіони України. Предметом прискіпливої уваги автора були передовсім Полісся України та Південно-західний історико-етнографічний регіон (Волинь, Надсяння, Опілля, Поділля, Буковина, Покуття, Гуцульщина, рівнинне Закарпаття, Лемківщина та Бойківщина). Меншою мірою досліджено Середнє Подніпров’я, Слобожанщину та Південь України, які належать до Центрально-східного історико-етнографічного регіону.
Хронологічні межі роботи охоплюють період середини ХІХ ст. (час появи перших народознавчих описів) – початок ХХІ ст., тобто сучасний період побутування троїцької обрядовості. Водночас є очевидним, що багато традиційних звичаїв та обрядів Зелених свят сформувались ще у дохристиянську добу, через що зазначені хронологічні межі є умовними.
Методологія дослідження грунтується на принципах історизму, об’єктивності та комплексності. У дисертаційній роботі застосовувалися спеціальні етнологічні методи польового дослідження, історичної реконструкції, типологічного, комплексного, порівняльно-історичного, структурно-функціонального аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
– в українській етнологічній науці здійснено цілісне історико-етнографічне дослідження традиційних звичаїв та обрядів Зелених свят;
– у наукових публікаціях і дисертації введено нові фактологічні дані – матеріали польових етнографічних досліджень. На основі їхнього аналізу та узагальнення було реконструйовано окремі складові троїцьких звичаїв та обрядів; визначено загальноукраїнські риси, регіональні особливості і локальну специфіку відзначення Зелених свят;
– запропоновано новий погляд стосовно походження та семантики клечального звичаю українців;
– зроблено спробу порівняти троїцькі звичаї та обряди українців з аналогічними явищами річного календаря в інших слов’янських етносів, визначити їхні спільні та відмінні риси;
– з’ясовано місце Зелених свят серед інших календарних свят і їх роль у духовному житті українців.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що її положення і висновки можуть бути використані для подальшого ґрунтовного дослідження троїцьких звичаїв та обрядів українців та підготовки узагальнюючої монографії; для написання синтетичних праць, посібників з етнології України для вищих навчальних закладів; для підготовки спецкурсу з календарної обрядовості літнього циклу. Фактологічний матеріал, який зібрала автор, розширює джерельну базу для студіювання цієї теми (або окремих її аспектів) чи суміжної проблематики іншими дослідниками.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження у формі доповідей обговорювалися на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів і студентів “Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (Луцьк, 2009); ХХІ Міжнародній науковій конференції “Історія релігій в Україні” (Львів, 2011); Міжнародній науковій конференції “Пам’ятки Тустані в контексті освоєння українських Карпат у доісторичну добу та в Середньовіччі” (Львів 2011); ХХ сесії Секції етнографії і фольклористики Наукового Товариства імені Шевченка (Львів 2009); звітних наукових конференціях Львівського національного університету імені Івана Франка (2009–2011); наукових семінарах кафедри етнології (2006, 2009–2011).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у шести публікаціях, з яких три опубліковано у фахових наукових виданнях, що входять до переліку ВАК України.
1. Пахолок І. Традиційні звичаї та обряди Зелених свят: західнополіські і надсянські паралелі (За польовими матеріалами Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. та Мостиського р-ну Львівської обл.) / Інна Пахолок // Народознавчі Зошити. – 2006. – № 3–4. – С. 446–450.
2. Пахолок І. Метеорологічна тема в системі Зелених свят поліщуків / Інна Пахолок // Народознавчі Зошити. – 2009. – №5–6. – С. 709–713.
3. Пахолок І. Троїцькі рослини як лікувальні засоби та обереги у традиційних віруваннях українців / Інна Пахолок // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету : зб. наук. праць. – 2010. – Вип. 11. – С 65–76.
4. Пахолок І. Збір і використання зеленосвятського зілля на Поліссі та Надсянні / І. Пахолок // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів і студентів “Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє”, (Луцьк, 13–14 тр. 2009 р.). – Луцьк : “Вежа”, 2009. – Т. 1. – С. 71–72.
5. Пахолок І. Традиційні рільничі звичаї та обряди Зелених свят в українців / Інна Пахолок // Записки Наукового Товариства імені Шевченка ; ред. О. Купчинський. – Львів, 2010. – Т. ССLІХ : Праці Секції етнографії і фольклористики. – С. 83–91.
6. Пахолок І. Поминальні звичаї та обряди Зелених свят українців / Інна Пахолок // Історія релігій в Україні : наук. щорічник ; [упоряд. О. Киричук, М. Омельчук, І. Орлевич]. – Львів : Ін-т релігієзнавства – філія Львівського музею історії релігій; вид-во “Логос”, 2011. – Кн. ІІ. – С. 361–370.
Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (разом 169 сторінок), списку використаних джерел та літератури (355 позицій). Загальний обсяг праці становить 208 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У структурі народної духовної культури українців Зелені свята є одними з найбільших свят календарного року. Це зумовлено тим фактом, що традиційні троїцькі звичаї та обряди – це не лише низка магічних дій і заборон, яких українці дотримувалися з давніх-давен, а й важливий комплекс своєрідних вірувань та мотивів, багатий пласт обрядової лексики і народних назв на означення “клечання”, а також окремих днів і тижнів зеленосвятського періоду. Саме тому Зелені свята як важливий об’єкт дослідження становлять для нас особливий інтерес.
2. Зіставлення різноманітних етнографічних, фольклорних та історичних даних дозволяє стверджувати, що більшість троїцьких звичаїв та обрядів сягають своїм корінням давньослов’янського періоду. Їх основою були не лише дохристиянські вірування і уявлення давньоукраїнського населення, а й характер виробничої діяльності. Тому в широкому обрядово-звичаєвому розмаїтті Зелених свят українців простежується ідея добробуту людини, родини, громади. Віддзеркалюється ця ідея у декількох основних мотивах – поминальних, аграрних та метеорологічних.
У дисертації відзначено, що поминальні звичаї та обряди троїцько-русального періоду, як правило, зводилися до церковної відправи за душі померлих родичів, відвідування цвинтарів і поминальної трапези біля могил або вдома. Доведено: у структурі Зелених свят саме поминальні мотиви домінували, що засвідчує ряд архаїчних приписів, які українці ще подекуди виконують і досі:
– дотримання певних норм поведінки під час поминальної трапези (готування непарної кількості страв; ламання хліба руками; присвічування померлим родичам упродовж цілої ночі тощо);
– відзначення поліщуками “літніх дідів”;
– поминання “заложних” покійників у Русальний четвер або в перший понеділок після троїцького тижня (“Розигри”, “проводи русалок”, “Лоскотавчині проводи”).
Однак межа між поминанням раніше зазначених категорій покійників поступово стирається, про що свідчить відвідування “своїх” на цвинтарі, згадування передчасно померлих під час трапези на “діди” та в інші дні, які встановила церква.
Дослідженням з’ясовано, що вся система вшанування померлих у троїцько-русальний період, була спрямована на те, щоб полегшити їхнє посмертне існування та забезпечити всім необхідним у загробному світі (їжею, напитками, одягом, світлом, теплом).
Скрупульозний аналіз фактичних матеріалів дозволив дослідити господарські мотиви Зелених свят. Відзначено, що у звичаях й обрядах землеробського та скотарського характеру (замаювання й обходи полів, “водіння Куста”, заквітчування худоби) значне місце посідає рослинна атрибутика, яка у символічній формі розкриває та пояснює значення того чи іншого обряду. Доведено, що більшість троїцької зелені наділялась апотропейними, продукуючими властивостями і була символом росту та вегетації. У цьому випадку українці керувались не стільки практичними (раціональними) міркуваннями, як магією подібності. Саме з цієї причини подекуди в Україні огірки сіяли в Зелену суботу, а для швидкого росту городини її замаювали гілками дуба і верби.
Встановлено також, що помітне місце у структурі Зелених свят посідала метеорологія, ядро якої, як виявилось, становлять архаїчні дохристиянські вірування про прямий зв’язок між станом природи (зокрема, погоди) і світом померлих предків (“дідів”, “заложних”, русалок). Саме тому впродовж троїцько-русального періоду, як і в інші поминальні дні календарного року, українцям заборонялось “тривожили” землю, прясти, білити, золити, пекти хліб тощо. Окрім того, селяни дотримувалися низки звичаїв та обрядів для запобігання або викликання окремих природних явищ, в яких особливу роль відводилось троїцькому клечанню.
Отже, поминальні, господарські та метеорологічні мотиви становлять чітко окреслене ядро троїцької обрядовості, в якому зосереджується передусім основна людська турбота про забезпечення своїх вітальних потреб, а відтак – комунікативно-естетичних.
3. Календарно-побутова обрядовість українців загалом і Зелених свят зокрема пройшла тривалий і складний шлях розвитку. Упродовж віків вона формувалася з двох різнорідних за характером чинників. З одного боку, предки українців разом з прийняттям християнства засвоювали новий календар церковних свят, з іншого – прагнули зберегти власні традиції.
Дослідженням з’ясовано, що найбільш розгалуженим і сталим виступає клечальний звичай, який є дуже давнім за походженням. Його джерела сягають ще того історичного періоду, коли поділу на такі категорії покійників, як “діди” та русалки не було. Тому вважаємо, що в праслов’янську добу населення прибирало домівки для всіх померлих предків, душі яких відвідували рідні місця у троїцький період.
Лише згодом на основі культу покійників сформувались уявлення про “своїх” (родителів) та різних демонологічних персонажів. Синхронно виникла диференціація стосовно використання маю: в середині житлового приміщення – для “дідів”, зовні – для русалок.
4. Результатом багатоаспектного аналізу троїцько-русальної обрядовості став висновок про те, що Зелені свята українців – це складне переплетіння прадавньої язичницької основи з пізнішими народними традиціями й елементами християнських ритуалів. До архаїчних звичаїв та обрядів Зелених свят належать насамперед замаювання житла та худоби зеленню, “проводи русалок”, “водіння Куста”.
Вагомим чинником трансформацій троїцької календарної обрядовості на сучасному етапі є активний вплив християнської церкви, яка відіграє все більшу роль у формуванні суспільної свідомості. Цей вплив, зокрема, проявляється у відмиранні окремих звичаїв, на які церква накладає заборони та в узгодженні ряду традиційних обрядових явищ з вимогами церковних канонів. Серед елементів новішого походження, які фактично закріпилися на рівних правах з традиційними та синтезувалися у структуру Зелених свят українців, відзначимо:
– клечання культових споруд (церков, капличок, хрестів);
– освячення зібраних трав і квітів (“зілля”) під час церковного богослужіння в один з днів Трійці;
– хресні обходи полів на чолі з священиком та церковним кліросом (хором).
Хоча звичаї та обряди Зелених свят певною мірою й християнізовані, все ж ця християнізація “працює” на первісну семантику, пов’язану з рільничою діяльністю людей, вшануванням предків. Зіставлення і докладний аналіз троїцьких звичаїв та обрядів дали змогу простежити і з’ясувати головні думки, вірування та світоглядні уявлення давніх українців у період літнього сезону. Серед них відзначимо передовсім такі: уласкавити, ублагати видимі природні й невидимі сили бути прихильними до людей, забезпечити добробут і щастя родини. Аналізуючи комплекс дій, що виконувались впродовж Зелених свят, а також ряд заборон, присутніх у віруваннях та уявленнях українців у цей період, переконуємося в тому, наскільки багато від них залежали врожайність культурних рослин та плідність худоби.
5. Скрупульозний порівняльний аналіз народного календаря українців виявив типологічно схожі до троїцької обрядовості елементи. Вони характерні передовсім для таких великих свят, як Різдво та Великдень. Серед них доцільно відзначити:
– загальноукраїнське уявлення про тимчасовий прихід у рідні місця душ померлих родичів та їх обов’язкове поминання;
– подібні риси між основними ритуальними предметами окремих свят (наприклад, між троїцькою зеленню та різдвяним “дідухом”).
Більше того, доведено, що клечання належить до одного семантичного ряду з аналогічними рослинними атрибутами весільної, будівельної та поховальної обрядовостей, позаяк у кожній з них обрядова зелень була своєрідною формою запрошення (місцем перебування) померлих предків. Саме цим фактом пояснюється відсутність різниці у виборі породи дерева для того чи іншого ритуального атрибуту, місця їх встановлення, способів використання чи поводження з ними. Зокрема, троїцьке клечання, як і різдвяний сніп, весільне гільце чи будівельну віху українці могли спалити, згодувати худобі, але не викидали.
Дослідженням встановлено, що традиційні звичаї та обряди Зелених свят багатьма своїми рисами мають аналоги в усіх районах України, в Східній і Центральній Європі, зокрема і в Карпато-Балканській історико-культурній області. Серед самобутніх особливостей, які ґрунтуються на традиціях тієї чи іншої місцевості, передовсім потрібно відзначити:
– водіння Куста на теренах Середнього і Західного Полісся (Рівненська обл., Волинська обл.);
– зустрічання русалок у Зелену суботу (Лемківщина);
– встановлення “ігрового дуба” на теренах Середнього Подніпров’я (Черкащина);
– перше виряджання молодої дівчини на танець (Буковина);
– традиція “запуст” до Святої неділі (Бойківщина).
Співставлення й аналіз троїцьких звичаїв та обрядів з різних історико-етнографічних регіонів довели, що на переважній більшості території України троїцько-русальна обрядовість мала майже однаковий характер та основні елементи. Серед них слід відзначити перш за все прибирання житлових та господарських будівель троїцькою зеленню та поминання померлих родичів. Щоправда, в різних місцевостях відповідні звичаї мали свої особливості. Якщо в більшості історико-етнографічних районів України встановлювали клечання в Зелену суботу, то бойки окремих місцевостей Долинського району Івано-Франківської області та Стрийського району Львівської області – переважно в русальну п’ятницю і на Івана Купала. Незначні відмінності спостерігалися також у троїцькому поминанні, що були зумовлені, зокрема, існуючим поділом померлих предків на різні категорії.
Загальнорегіональними звичаями та обрядами троїцького періоду можна вважати хресні обходи засіяних полів та збирання троїцьких квітів і трав. Зрозуміло, що на ареальність поширення і ступінь побутування тих чи інших самобутніх звичаїв та обрядів впливають передусім природно-географічне середовище, місцеві вірування та уявлення, а також сучасні культурні процеси. Водночас збіжності у відзначенні Зелених свят зумовлені давньою єдністю етнокультурного розвитку українського народу.
З’ясовано також, що жоден із троїцьких звичаїв та обрядів минулого не залишився незмінним. Всі вони в більшій чи меншій мірі трансформувалися й уніфікувалися. На зміну календарно-побутової обрядовості Зелених свят вплинуло не лише християнство, а й міжетнічні контакти українців із сусідніми народами. Цей вплив, щоправда, не є вирішальним і не може докорінним чином змінити національні особливості відзначення Трійці. Скажімо, до таких запозичень відносимо завивання берізки, кумування, колективні дівочі пригощання, характерні переважно для росіян; встановлення маю перед будинком коханої дівчини як знак сватання, досить поширене у поляків. У цих випадках можна стверджувати лише про привнесення певних іноетнічних елементів у той чи інший ритуал. Вони не вплинули на структуру Зелених свят українського народу, а зумовили лише деякі доповнення чи зміни, викликані доцільністю чи естетичними міркуваннями.
Дослідження троїцької обрядовості українців та обрядовості інших європейських народів дозволило виділити низку паралелей:
– спільність для Карпатського ареалу і західних слов’ян (поляків, чехів, словаків) звичаю замаювати худобу напередодні Трійці, який у східних слов’ян майже не поширений;
– близькість уявлень про тимчасове перебування душ померлих предків на землі впродовж троїцького періоду із західнослов’янськими. Щоправда, населення Балкан вірило, що душі померлих приходять з “того” світу у Вербну неділю чи Страсний четвер;
– відзначення Задушної суботи як поминального дня всіма православними слов’янами (українцями, росіянами, білорусами, сербами, болгарами, македонцями, чорногорцями);
– подібність встановлення майського деревця у західних слов’ян і троїцької берізки у східних (росіяни, білоруси) та українського клечання.
Наведенні порівняння засвідчують давню єдність етнокультурного розвитку всієї Слов’янщини. Це, своєю чергою, дає підстави стверджувати: Зелені свята є не лише загальноукраїнським, а й загальнослов’янським межовим святом, у якому проявляється спільна, домінуюча в ньому поминально-аграрна семантика.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Джерела

І. 1. Неопубліковані джерела

Архів Інституту народознавства НАН України
Ф. Ч. Інститут народознавства НАН України
Оп. 1.
1. Спр. 30. Матеріали науково-дослідних робіт 1994-95 рр. по темі: “Комплексне історико-етнографічне дослідження та фіксація матеріальної і духовної культури радіоактивно забруднених зон Полісся”, зафіксовані Корнелієм Кутельмахом, 406 арк.
Архів Львівського національного університету імені Івана Франка
Ф. 119. Львівський національний університет імені Івана Франка
Оп. 17.
2. Спр. 60-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Календарна обрядовість літнього циклу”, зафіксовані Парій (Пахолок) Інною Ростиславівною у Мостиському р-ні Львівської обл., 20 арк.
3. Спр. 72-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Календарна обрядовість літнього циклу”, зафіксовані Парій (Пахолок) Інною Ростиславівною у Камінь-Каширському р-ні Волинської обл., 49 арк.
4. Спр. 208-Е, Польові етнографічні матеріали до теми “Народна демонологія Бойківщини”, зафіксовані Левкович Надією Миколаївною у Старосамбірському р-ні Львівської обл., 8 арк.
5. Спр. 211-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Народна демонологія Бойківщини”, зафіксовані Левкович Надією Миколаївною у Долинському р-ні Івано-Франківської обл., 19 арк.
6. Спр. 216-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Народна демонологія Бойківщини”, зафіксовані Левкович Надією Миколаївною у Сколівському р-ні Львівської обл., 9 арк.
7. Спр. 250-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Аграрні мотиви в календарній обрядовості українців”, зафіксовані Конопкою Володимиром Михайловичем у Богородчанському р-ні Івано-Франківської обл., 111 арк.
8. Спр. 256-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “ Літня календарна обрядовість”, зафіксовані Рогашко Іриною Леонідівною у Богородчанському р-ні Івано-Франківської обл., 64 арк.
9. Спр. 327-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Календарна обрядовість і демонологія”, зафіксовані Галайчуком Володимиром Васильовичем у Богородчанському р-ні Івано-Франківської обл., 60 арк.
10. Спр. 346-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Зелені свята в українців: традиційні звичаї та обряди”, зафіксовані Пахолок Інною Ростиславівною у Горохівському р-ні Волинської обл., 26 арк.
11. Спр. 347-Е. Польові етнографічні матеріали до теми “Зелені свята в українців: традиційні звичаї та обряди”, зафіксовані Пахолок Інною Ростиславівною у Рогатинському р-ні Івано-Франківської обл., 7 арк.
Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України.
Відділ рукописів
12. Ф. 19. І. Вагилевича
Оп. 1.
Спр. 36. “Zarysy do demonografii”, 15 арк.

І. 2. Опубліковані джерела

13. Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии / Николай Арандаренко. – Полтава, 1849. – Ч. ІІ. – 384 с.
14. Беньковский И. Осина в верованиях и в понятиямъ народа на Волыни / Ив. Беньковский // Киевская Старина. – 1898. – Т. LХІІ. – (Іюль-август, сентябрь). – Отд. ІІ. – С. 6–9.
15. Беньковский И. Смерть, погребеніе и загробная жизнь по понятиям и верованію народа / Ив. Беньковский // Киевская старина. – 1896. – Т. LIV. – № 9 (сентябрь). – Отд. І. – С. 229–261.
16. Близнак І. Зелено-святочний звичай у бойківській місцевості – Штуківець / Іван Близнак // Літопис Бойківщини. − 1937. − Ч. 9. − С. 120–122.
17. Бугера І. Звичаї та вірування Лемківщини / Іван Бугера. – Львів : Наш Лемко, 1939. – 40 с.
18. Булгаковский Д. Г. Пинчуки: песни, загадки, пословицы, обряды, приметы, предрассудки, поверья, суеверья и местный словарь / Д. Г. Булгаковский // Этнографический сборник Императорського Русского географического общества. − Санкт-Петербург, 1890. − Т. 13. – Вып. 3. – С. 178–185.
19. Венгрженовский С. Языческій обычай въ Брацлавщине “гоныты шуляка” (Этнографическій этюдъ) / Сергей Венгрженовский // Киевская старина. – 1895. – Т. L. – № 9 (сентябрь). – Отд. І. – С. 282–323.
20. Верхратський І. Про говор галицьких лемків / Іван Верхратский // Збірник фільольогічної секції наукового товариства імени Шевченка. – Львів, 1902. – Т. V. – 492 с.
21. Вінценз С. На високій полонині (правда старовіку) / Станіслав Вінценз. – Львів : Червона калина, 1997. – 452 с.
22. Возняк М. Народний календар із Овруччини 50-х років XIX століття у записі Михайла Пйотровського / Михайло Возняк // Записки Наукового товариства імені Шевченка ; [ред. Р. Кирчів, О. Купчинський]. – Львів, 1995. – Т. CCXXX : Праці Секції етнографії та фольклористики. − С. 303–351.
23. Волошинський І. Похоронні звичаї і голосіня в Городенщині / І. Волошинський // Матеріяли до української етнольогії. – Львів, 1919. – Т. ХІХ–ХХ. – С. 194–213.
24. Галайчук В. Прозовий фольклор Київського Полісся / Володимир Галайчук // Полісся України : матеріали історико-етнографічного дослідження / [відп. ред. С. Павлюк, М. Глушко]. – Львів : ІН НАН України, 1997. – Вип. 1 : Київське Полісся. 1994. – С. 229–244.
25. Галайчук В. Фольклорні записи з Полісся / Володимир Галайчук, Ярослав Гарасим, Іван Денисюк // Вісник Львівського університету : Серія філологічна. – Львів, 2003. – Вип. 31. – С. 247–291.
26. Галька И. О повісельниках и других самоубійцях, о потопельниках и потерчатах / Игнатій Галька // Наука. (Коломия). – 1874. – Ч. ІІІ. – С. 315–321.
27. Глушко М. Купальські пісні Східної Волині з села Дубрівки Баранівського району Житомирської області / Михайло Глушко // Міфологія і фольклор. – 2009. – № 1 (2). – С. 75–84.
28. Гнатюк В. Знадоби до української демонольоґії / Володимир Гнатюк // Етноґрафічний збірник. – Львів, 1912. – Т. ХХХІІІ. – 237 с.
29. Говірки Чорнобильської зони : тексти / [упоряд. П. Ю. Гриценко та ін.]. – К. : Довіра, 1996. – 359 с.
30. Горбач О. Українська народня реліґійно-християнська термінологія й лексика / Олекса Горбач // Збірник мовознавчої комісії Наукового Конгресу в тисячоліття хрещення Руси-України. – Мюнхен, 1988. – Т. 1. – С. 99–145.
31. Грінченко Б. Словарь української мови: у 4 т. / Борис Грінченко. – К. : Наукова думка, 1997. – Т. 4 : (Р–Я). – 563 + ІІІ + ХХХV с. – репринт. вид. за 1907-1909 рр.
32. Гринченко Б. Д. Изъ устъ народа. Малорусскіе разсказы, сказки и пр. / Б. Д. Гринченко. – Черниговъ : Земская Типографія, 1901. – 488 с.
33. Дикарєв М. Народний калєндар Валуйського повіту (Борисівської волости) у Вороніжчині / Митрофан Дикарєв // Материяли до українсько-руської етнольоґії. − Львів, 1905. − Т. VI. − С. 114–204.
34. Дитячі пісні та речитативи / упоряд., авт. вступ. статті Г. В. Довженко, К. М. Луганська. – К. : Наукова думка, 1991. – 448 с. – (Українська народна творчість).
35. Дневникъ народнихъ праздниковъ Харьковской губерніи // Харьковскій сборникъ. Літературно-научное приложеніе къ “Харьковскому Календарю” на 1887 г. ; подъ ред. П. С. Єфименко. – Х. : Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета, 1887. – Вып. 1. – С. 72–80.
36. Довнаръ-Запольскій М. В. Изследованія и статьи / М. В. Довнаръ-Запольскій. – К. : Изданіе А. П. Сапунова, 1909. – Т. 1. : Этнографія и соціологія, обычное право, статистика, беларусская письменность. – 487 с.
37. Доманицький В. Народний календар у Ровенськім повіті, Волинської губернії / Василь Доманицький // Матеріяли до української етнольоґії. – Львів, 1912. – Т. ХV. – С. 62–89.
38. Драгоманов М. Малорусскія народныя преданія и разсказы / Михаил Драгоманов. – К. : Изданіе Юго-Западнаго Отдела Императорскаго Русскаго Географическаго Общества, 1876. – 434 с.
39. Этнографическіе материалы, собранные В. Гр. Кравченко въ Волынской и соседнихъ съ ней губернияхъ ; съ предисл. М. Гладкого // Труды общества изследователей Волыни. – Житомир : Изданіе общества изследователей Волыни, 1911. – Т. V. – 243 с.
40. Єфремов Є. Русальні пісні на Київському Поліссі / Євген Єфремов // Полісся : мова, культура, історія. Матеріали міжнар. конф. ; відп. ред. Г. А. Скрипник. – К. : Поліграф. дільн. Ін-ту економіки НАН України, 1996. – С. 404–411.
41. Жаткович Ю. Замітки етнографічні з Угорської Руси / Юрій Жаткович // Етноґрафічний збірник. – Львів, 1896. – Т. ІІ. – С. 1–38.
42. [Б. а.]. Жизнь верховинскаго земледельца / [Б. а.] // Свєт (Унгвар). – 1870. – Ч. 38. – С. 305–306.
43. Забылин М. Русскій народъ, его обычаи, обряды, преданія, суеверія и поезія : в 4 ч. / М. Забылин. – М. : Изданіе книгопродавца М. Березина, 1880. – 607+ІІІ с.
44. Згарський Є. Сліди поганської просвіти на Русі ведля народніхъ пісень, повірокъ, сказокъ и историчніхъ записокъ. Релігія. І. Богъ-природа / Євгений Згарський // Правда : письмо наукове и литературне. – 1868. – Ч. 2. – С. 16–18.
45. Зеленинъ Д. К. Описаніе рукописей ученаго архива Императорскаго Русскаго географическаго общества / Д. К. Зеленинъ. – Петроград : Изданіе Императорскаго Русскаго географическаго общества, 1914. – Вип. І. – 483 с.
46. Зеленинъ Д. К. Описаніе рукописей ученаго архива Императорскаго Русскаго географическаго общества / Д. К. Зеленинъ. – Петроград : Изданіе Императорскаго Русскаго географическаго общества, 1916. – Вип. ІІІ. – С. 989–1280.
47. Земляробчы календар : Абрады і звычаі / [уклад., класіф., сістэм. матэрыялаў і камент. А. І. Гурскага; уступ. арт. А. І. Гурскага, А. С. Ліса]. – Мінск : Наука і тэхніка, 1990. – 405 с. – [БНТ : Беларус. нар. творчасць. АН БССР. Ін-т мастацтвазнаўства, этнаграфіі і фальклору].
48. Злоцкій Ф. А. Изъ суеверій и обычаевъ Русскихъ особенно комитата Угочанскаго / Ф. А. Злоцкій // Свєт (Унгвар). – 1870. – Ч. 24. – С. 195–196.
49. Зубрицький М. Народній календар, народні звичаї і повірки, прив[’]язані до днів в тиждни і до рокових сьвят (Записані у Мшанци Староміського повіту і по сусідніх селах) / Михайло Зубрицький // Материали до українсько-руської етнольоґії. – Львів, 1900. – Т. ІІІ. – С. 33–60.
50. И[ванов] П. Народные обычаи, поверья, приметы, пословицы и загадки, относящиеся к малорусской хате. (Материалы для характеристики миросозерцания крестьянскаго населения Купянскаго уезда) / П. И. // Харьковский сборник. Літературно-научное приложеніе къ “Харьковскому Календарю” на 1889 г. ; подъ ред. В. И. Касперова. – Х. : Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета, 1889. – Вып. 3. – С. 35–66.
51. Иванов П. В. Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда, Харьковской губернии / П. В. Иванов // Сборник Харьковского Историко-Филологического общества. – Х., 1907. – Т. VIII. – 216+IV c.
52. Кайндль Р. Ф. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази / Р. Ф. Кайндль ; [пер. з нім. (за вид. 1884 р. З. Ф. Пенюк] ; післямова О. М. Масана]. – Чернівці : Молодий буковинець, 2000. – 208 с., іл.
53. Калашниковы Г. А. и А. М. Матеріалы для этнографическаго изученія Харьковской губерніи. Гл. 1. Старобельскій уездъ : Сл. Никольское / Г. А. и А. М. Калашниковы // Харьковскій сборникъ. Літературно-научное приложеніе къ “Харьковскому Календарю” на 1894 г. ; подъ ред. В. В. Иванова. – Х. : Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета, 1894. – Вып. 8. – С. 173–342.
54. Климчук Ф. Д. Духовная культура полесского села Симоновичи / Ф. Д. Климчук // Славянский и балканский фольклор: этнолингвистическое изучение Полесья. – М. : Индрик, 1995. – С. 335–382.
55. Косич М. Н. Литвино-Белорусы Черниговской губерніи, их быт и песни / М. Н. Косич // Живая старина. – СПб., 1901. – Вып. ІІІ–ІV. – С. 1–88.
56. Кравченко В. Звичаї в селі Забрідді та по де-якіх іньшіх, недалекіх від цього села місцевостях Житомірського повіту на Волині: етнографічні матеріали / Кравченко Василь. – Житомір : Друкарня “Робітник”, 1920. – 160 с.
57. Кравченко В. З побуту й обрядів північно-західньої України / Василь Кравченко // Волинський науково-дослідний музей : збірник. – Житомир, 1928. – Т. 1. – С. 67–115.
58. Крачковский Ю. Ф. Быт Западно-Русского селянина / Юл. Ф. Крачковский. – М. : Издание Императорского Общества истории и древностей российских при Московском Университете, 1874. – Кн. 4. – 245 с.
59. Кримський А. Ю. Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного: відтворення з авторського макету 1930 р. / Аг. Кримський ; авт. передмови А. Ю. Чабан. – Черкаси : “Вертикаль”, видавець ПП Кандич С. Г., 2009. – ХVІ+438+10*с. ; іл.
60. Кутельмах К. Аграрні мотиви в календарній обрядовості поліщуків / Корнелій Кутельмах // Полісся України : матеріали історико-етнографічного дослідження / [наук. ред. С. Павлюк, М. Глушко]. – Львів : ІН НАН України, 1999. – Вип. 2 : Овруччина. 1995. – С. 191–210.
61. Кутельмах К. Мандрівка вглиб віків (Прадавні елементи в зимовій обрядовості) / Корнелій Кутельмах // Альманах Старосамбірщина. – Львів : Місіонер, 2001. – С. 87–95.
62. Кутельмах К. Поминальні мотиви в календарній обрядовості поліщуків / Корнелій Кутельмах // Полісся України : матеріали історико-етнографічного дослідження / [відп. ред. С. Павлюк, М. Глушко]. – Львів : ІН НАН України, 1997. – Вип. 1 : Київське Полісся. 1994. – С. 172–203.
63. Кушнір В. Г. Нариси традиційної культури українців Одещини (Миколаївський район) / В. Г. Кушнір, Н. О. Петрова, В. М. Поломарьов ; відп. ред. Г. К. Кожолянко. – Одеса : Вид-во “CМИЛ”, 2010. – 392 с. ; іл.
64. Левкович Н. Народна демонологія Бойківщини (Сколівський район Львівської області) / Надія Левкович // Міфологія і фольклор. – Львів, 2009. – № 1 (2). – С. 85–92.
65. Ленчевскій Л. Похоронные обряды и поверья въ Староконстан. у. Волынской губ. / Л. Ленчевскій // Киевская Старина. – 1899. – Т. LХVІ. – Іюнь. – Отд. І. – С. 70–78.
66. Лепкій Д. Весняні звычаї, обряды та вірованя на Русі / Данило Лепкій // Зоря. – 1883. – Ч. 14. – С. 232–234.
67. Лепкій Д. Народні звычаї и обряды / Данило Лепкій // Зоря. – 1882. – Ч. 2. – С. 30–31.
68. Лепкій Д. Народни звычаї и обряды. Святый вечеръ въ околици Дрогобыча / Данило Лепкій // Зоря. – 1882. – Ч. 2. – С. 30–31.
69. Лепкій Д. Про народні забобоны / Данило Лепкій // Зоря. – 1884. – Ч. 13. – С. 105–107.
70. Маковій Г. П. Затоптаний цвіт: народознавчі оповідки / Гарафима Маковій. – К. : Укр. письменник, 1993. – 205 с.
71. Максимович М. Дні та місяці українського селянина / Михайло Максимович ; [упоряд., перек. з рос., вступ. стаття та прим. В. Гнатюка]. – К. : Обереги, 2002. – 189 с.
72. Маркевич Н. А. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян / Н. А. Маркевич // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія ; упоряд., прим. та біографічні нариси А. П. Пономарьова, Т. В. Косміної, О. О. Боряк. – К. : Либідь, 1991. – С. 52–169. – (Пам’ятки історичної думки України).
73. Милорадович В. П. Житье-бытье лубенского крестьянина / В. П. Милорадович // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія ; упоряд., прим. та біографічні нариси А. П. Пономарьова, Т. В. Косміної, О. О. Боряк. – К. : Либідь, 1991. – С. 170–341. – (Пам’ятки історичної думки України).
74. Милорадович В. П. Заметки о малорусской демонологии / В. П. Милорадович // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія ; упоряд., прим. та біографічні нариси А. П. Пономарьова, Т. В. Косміної, О. О. Боряк. – К. : Либідь, 1991. – С. 407–429. – (Пам’ятки історичної думки України).
75. Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собранные Я. Ф. Головацьким. – М. : Изданіе Императорскаго общества исторіи и древностей россійских при Московском университети, 1878. – Ч. ІІ : Обрядные песни. – 844 с.
76. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології / Іван Нечуй-Левицький. – 2-е вид. – К. : Обереги, 2003. – 144 с.
77. Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок / М. Й. Онишкевич. – К. : Наукова думка, 1984. – Ч. 1 : А–Н. – 495 с.
78. Онищук А. Народний калєндар. Звичаї й вірування прив[’]язані до поодиноких днів у році, записав у 1907–1910 р. в с. Зеленици, Надвірнянського пов. / Антін Онищук // Матеріяли до української етнолоґії. – Львів, 1912. – Т. ХV. – С. 1–61.
79. Ошуркевич О. Ф. “А в нашого Куста…” (Шляхами прадавнього звичаю) / Олекса Ошуркевич // До джерел. Народознавчі статті, розвідки, тексти ; гол. ред. Д. А. Головенко. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2008. – С. 248–260.
80. Панькевич І. Українські говори Підкарпатської Руси і сумежних областей / Іван Панькевич. – Прага, 1938. – Ч. І : Звучаня і морфологія. – 549 с.
81. Пастернак Я. Звичаї та вірування в с. Зіболках, Жовківського повіту / Ярослав Пастернак // Матеріяли до етнології й антропології. – Львів, 1929. – Т. XXI–XXII. – С. 321–352.
82. Пархоменко Т. П. Календарні звичаї та обряди Рівненщини : Матеріали польових досліджень / Тетяна Пархоменко. – Рівне : видавець Олег Зень, 2008. – 200 с; кольор. іл., ноти.
83. Пашина О. А. Календарный цикл в северо-западных селах Сумщины / О. А. Пашина // Славянский і балканський фольклор. Этнолингвистическое изучение Полесья. – М. : Индрик, 1995. – С. 230–248.
84. Похоронні звичаї й обряди // Етноґрафічний збірник / Зібрав Володимир Гнатюк. – Львів, 1912. – Т. ХХХІ–ХХХІІ. – С. 139–424.
85. Петрушевич А. С. Общерусский дневник церковных, народных, семейных праздников и хозяйственных занятий, примет и гаданий / А. С. Петрушевич. – Львов : Тип. Ин-та Ставроп., 1865. – 104 с.
86. Романов Е. Р. Белорусский сборникъ / Е. Р. Романов. – Вильно: Тип. А. Г. Сыркина, 1912. – Вып. 8 : Бытъ белорусса. – VIII+600 c.
87. Сементовскій К. Замечанія о праздниках у малороссіян (посвящается любителям старины) / Костянтин Сементовскій. – Х., 1843. – 74 с.
88. Сержпутовскій А. Очерки Белоруссіи. VІІ. Добываніе огня / А. Сержпутовській // Живая старина. – СПб., 1909. – Вып. ІІ. – С. 40–45.
89. Сілецький Р. “Закладщина” хати на Поліссі: обрядово-звичаєвий аспект / Роман Сілецький // Полісся України : матеріали історико-етнографічного дослідження / [відп. ред. С. Павлюк, М. Глушко]. – Львів : ІН НАН України, 1997. – Вип. 1 : Київське Полісся. 1994. – С. 83–96.
90. Сілецький Р. Звичаї та обряди, пов’язані з будівництвом / Роман Сілецький // Полісся України : матеріали історико-етнографічного дослідження / [наук. ред. С. Павлюк, Р. Омеляшко]. – Львів : ІН НАН України, 2003. – Вип. 3 : У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996. – С. 95–124.
91. Сказки, пословицы и т. п., записанныя въ Екатеринославской и Харьковской губ. И. И. Манжурою // Сборникъ Харьковскаго Историко-Филологического общества. – Х., 1890. – Т. II. – С. 1–194.
92. Срезневскій И. Дополненія и замечанія // Сементовскій К. Замечанія о праздниках у малороссіян / Измаил Срезневскій. – Х., 1843. – С. 45–57.
93. Срезневский И. И. Матеріалы для словаря древнерусскаго языка по письменнымъ памятникамъ / И. И. Срезневский. – СПб. : Изданія Русскаго языка и словесности Императорской академіи наукъ, 1895. – Т. ІІ : (Л–П). – 1803 с.
94. Срезневский И. И. Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ / И. И. Срезневский. – СПб. : Изданія Русскаго языка и словесности Императорской академіи наукъ, 1903. – Т. ІІІ : (Р–W). – 1684 с.
95. Терещенко А. Быт русскаго народа / А. Терещенко. – СПб. : Тип. военно-учебнихъ заведений, 1848. – Ч. VІ. – 221 с.
96. Теодорович Н. И. Волынь в описаниях городов, местечек и сëл в церковно-историческом, географическом, этнографическом, археологическом и др[угих] отношениях: историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии / Н. И. Теодорович. – Почаев : Тип. Почаево-Успенской Лаври, 1890. – Т. ІІ : Уезды Ровенскій, Острожскій и Дубенскій. – С. 434–1127.
97. Теодорович Н. И. Волынь в описаниях городов, местечек и сëл в церковно-историческом, географическом, этнографическом, археологическом и др[угих] отношениях: историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии / Н. И. Теодорович. – Почаев : Тип. Почаево-Успенской Лаври, 1893. – Т. ІІІ : Уезды Кременецькій и Заславскій. – 687 + ІХ с.
98. Толстая С. М. Полесский народный календарь. Материалы к этнодиалектному словарю : Р–Я / С. М. Толстая // Славянский и балканський фольклор. Этнолингвистическое изучение Полесья. – М. : Индрик, 1995. – С. 251–317.
99. Толстая С. М. Полесский народный календар / С. М. Толстая. – М. : Индрик, 2005. – 600 с. – (Традиционная духовная культура славян. Современные исследования).
100. Українські закарпатські говірки : [Тексти] / упор. та передм. О. Миголинець, О. Пискач. – Ужгород : Ліра, 2004. – 400 с.
101. Франко І. Людові вірування на Підгірю / Іван Франко // Етноґрафічний збірник / під ред. д-ра Івана Франка. – Львів, 1898. – Т. V. – С. 160–218.
102. Франко І. Міти і вірування / Ів. Франко // Житє і слово : Вістник літератури, історії і фольклору. – Львів, 1894. – Т. ІІІ. – С. 384–386.
103. Франко І. Міти і вірування / Ів. Франко // Житє і слово : Вістник літератури, історії і фольклору. – Львів, 1895. – Т. ІV. – С. 360–361.
104. Хомик В. Звичаї та обряди лемків / Василь Хомик // Наше слово. – 1963. – № 21 (354). – С. 5.
105. Чубинский П. П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским Русским географическим обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования / П. П. Чубинский. – СПб., 1872. – Т. 1 : Верованія и суеверія. – 467 с.
106. Чубинский П. П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорським Русским географическим обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования / П. П. Чубинский. – СПб., 1872. – Т. 3 : Народный дневникъ. – 486 с.
107. Шейн П. Белорусскія народныя песни, с относящимися к ним обрядами, обычаями и суеверіями, с приложенієм объяснительнаго словаря и грамматических примечаній / П. Шейн. – СПб. : Тип. Майкова, 1874. – 566 с.
108. Шейн П. В. Материалы для изучения быта и языка русского населения северо-западного края / П. В. Шейн. – СПб. : Тип. Императорской Академии наук, 1987. – Т. І. – XXVI+585+4 с.
109. Шкарбан А. Народна медицина Київського Полісся / Андрій Шкарбан // Полісся України : матеріали історико-етнографічного дослідження / [відп. ред. С. Павлюк, М. Глушко]. – Львів : ІН НАН України, 1997. – Вип. 1 : Київське Полісся. 1994. – С. 204–216.
110. Шухевич В. Гуцульщина. Ч. 4 / Володимир Шухевич // Материяли до українсько-руської етнольоґії. – Львів, 1904. – Т. VII. – 212 с., іл.
111. Ярошевич В. Похоронні звичаї на Самбірщині / В. Ярошевич // Берегиня. – 2005. – № 2. – С. 65–71.
112. Ящуржинський Х. Причини до пізнання культа предків на Україні / Хрізант Ящуржинський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – Львів, 1912. – Т. СІХ. – С. 5–9.
113. Falkowski J. Na pograniczu łemkowsko-bojkowskiem : zarys etnograficzny / Jan Falkowski, Bogdan Pasznycki. – Lwów, 1935. – 128 s.
114. Кolberg O. Dzieła wszystkie / Oskar Kolberg. – Wrocław ; Poznań, [1962]. – T. 29 : Pokucie. – Cz. I. – 358 s.
115. Кolberg O. Dzieła wszystkie / Oskar Kolberg. – Wrocław ; Poznań, [1964]. – T. 33 : Chelmskie. – Cz. I. – 370 s.
116. Кolberg O. Dzieła wszystkie / Oskar Kolberg. – Wrocław ; Poznań, [1974]. – T. 49 : Sanockie-Krosńieńskie. – Cz. I. – 552 s.
117. Moszyńska J. Kupajło tudzieź zabawy doroczne i inne z dodatkiem niektόrych obzędόw i pieśni weselnych ludu ukraińkiego z okolic Białéj Cerkwi / Jόzefa Moszyńska // Zbiόr wiadomości do antropologii krajowej. – Krakόw, 1881. – T. V. – S. 24–101.
118. Moszyński K. Polesie Wschodnie: materjały etnograficzne z wschodniej części b. powiatu mozyrskiego oraz z powiatu rzeczyckiego / Kazimierz Moszyński. – Warszawa : Wyd-wo Kasy im. Mianowskiego, 1928. – 328 s.
119. Nowosielski A. Lud ukraiński / Antoni Nowosielski. – Wilno, 1857. – T. I. – 380 s.
120. Nowosielski A. Lud ukraiński / Antoni Nowosielski. – Wilno, 1857. – T. II. – 282 s.
121. Rokossowska S. O świecie roślinnym wyobrazenia, wierzenia i podania ludu ruskiego na Wołyniu, we wsi Jurkowszczyznie pow. Zwiahelskim / Sofija Rokossowska // Zbiόr wiadomości do antropologii krajowej. – Krakόw, 1889. – T. XІІІ. – S. 163–199.
122. Rulikowski E. Zapiski etnograficzne z Ukrainy / Edward Rulikowski // Zbior wiadomości do antropologii krajowej. – Kraków, 1879. – T. ІІІ. – S. 62–166.
123. Sokalski B. Powiat Sokalski pod względem geograficznym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym / Bronisław Sokalski. – Lwów, 1899. – 496 s.
124. Schnaider J. Lud peczeniźyński : szkic etnograficzny / Jozef Schnaider // Lud : Kwartalnik etnograficzny. – Lwów, 1907. – T. ХІІІ. – S. 98–117.
125. Schnaider J. Z źycia gόrali nadłomnickich / Jozef Schnaider // Lud : Kwartalnik etnograficzny. – Lwów, 1912. – T. ХVІІІ. – S. 141–214.
126. Wierzbicki D. Meteorologia ludowa czyli zdania i przysłowia ludu naszego złuźące do przepowiadania stanu pogody / D. Wierzbicki // Zbiόr wiadomości do antropologii krajowej. – Kraków, 1882. – T. VІ. – S. 159–200.

ІІ. Спеціальна література

127. Агапкина Т. Троицкие праздники / Татьяна Агапкина // Родина. – 1994. – № 6. – С. 88–90.
128. Агапкина Т. Юрьев день в Полесье: ритуальные выходы в поле / Татьяна Агапкина // Проблеми сучасної ареології / відп. ред. П. Ю. Гриценко. – К. : Наукова думка, 1994. – С. 324–331.
129. Агапкина Т. А. Гость / Т. А. Агапкина, Л. Г. Невская // Славянские древности : этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общей ред. Н. И. Толстого. – М. : Международные отношения, 1995. – Т. 1 : А–Г. – С. 531–533.
130. Агапкина Т. А. Гость / Т. А. Агапкина // Славянская мифология : энциклопедический словарь. (А–Я). – [изд. 2–е]. – М. : Международные отношения, 2002. – С. 112–114.
131. Агапкина Т. А. Дерево плодовое / Т. А. Агапкина // Славянские древности : этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общей ред. Н. И. Толстого. – М. : Международные отношения, 1999. – Т. 2 : Д–К (Крошки). – С. 70–73.
132. Агапкина Т. А. “Куст” / Т. А. Агапкина, Л. Н. Виноградова // Славянские древности : этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общей ред. Н. И. Толстого. – М. : Международные отношения, 2004. – Т. 3 : К (Круг) – П (Перепелка). – С. 68–69.
133. Агапкина Т. А. Лес / Т. А. Агапкина // Славянские древности : этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общей ред. Н. И. Толстого. – М. : Международные отношения, 2004. – Т. 3 : К (Круг) – П (Перепелка). – С. 97–100.
134. Агапкина Т. А. Лещина / Т. А. Агапкина // Славянские древности : этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общей ред. Н. И. Толстого. – М. : Международные отношения, 2004. – Т. 3 : К (Круг) – П (Перепелка). – С. 109–112.
135. Агапкина Т. А. Материалы по славянскому язычеству (древнерусские свидетельства о почитании деревьев) / Т. А. Агапкина, А. Л. Топорков // Литература древней Руси. Источниковедение. Сборник научных трудов / [отв. ред. Д. С. Лихачев]. – Ленинград : Наука, 1988. – С. 224–235.
136. Агапкина Т. А. Мифопоэтические основы славянского народного календаря: весенне-летний цикл / Т. А.