Зозуля Оксана Олексіївна. Прогностичні критерії перебігу та виходів тяжкої черепно-мозкової травми (клініко-біохімічне дослідження)

Краткое описание

Зозуля Оксана Олексіївна. Прогностичні критерії перебігу та виходів тяжкої черепно-мозкової травми (клініко-біохімічне дослідження) : дис... канд. мед. наук: 14.01.15 / АМН України; Інститут неврології, психіатрії та наркології. - Х., 2005

Зозуля Оксана Олексіївна. Прогностичні критерії перебігу та виходів тяжкої черепно-мозкової травми (клініко-біохімічне дослідження). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.15 нервові хвороби. Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України. Харків, 2005.
Дисертація присвячена питанням прогнозування тяжкості перебігу та виходів тяжкої черепно-мозкової травми (ТЧМТ) з метою оптимізації лікування. Обстежено 280 потерпілих чоловічої статі, віком від 20 до 60 років, з вихідним рівнем порушення свідомості не більш 8 балів за шкалою ком Глазго, про кожного з яких були зібрані дані, що включали 208 клінічних і лабораторно-біохімічних ознак. Аналіз динаміки біохімічних показників з використанням методів описової статистики, виявив статистично значимі параметри, що виступають у ролі біохімічних маркерів виходу ТЧМТ. Це прогестерон у крові, серотонін у добовій сечі в 1 добу після ТЧМТ, метгемоглобін крові в 3 добу, оксігемоглобін крові на 5 добу, ВЕ і лактат у крові, що відтікає від мозку, гістамін і серотонін у добовій сечі на 7, оксі- і метгемоглобін крові на 10, лактат у крові, що відтікає від мозку, ДОФА в добовій сечі на 14.
Прогнозування виходів ТЧМТ проводилося методом математичного моделювання. Моделі прогнозу складалися на 1, 3, 5, 7, 10 і 14 добу після травми. У модель прогнозу тяжкості перебігу та виходів ТЧМТ увійшли критерії: вік, тяжкість структурного і функціонального ушкодження головного мозку і найбільш прогностично значимі біохімічні маркери. Модель мала вид лінійної дискримінантної функції (ЛДФ), що розраховувалася для кожної групи хворих (тих, що вижили ЛДФ1і тих, що померли ЛДФ2).
Аналіз вірогідності отриманих моделей виявив, що як при використанні тільки біохімічних маркерів прогнозу, так і при сполученні їх з одним з вищевказаних критеріїв неможливо одержати високу вірогідність прогнозу. Тільки використання сполучення біохімічних маркерів і сукупності таких критеріїв, як тяжкість морфологічного і функціонального ушкодження головного мозку, вік хворого дозволяє створити прогностичну модель з високою (87,5-97,6%) прогностичною здатністю, на всіх етапах спостереження.

1. В дисертації на основі результатів комплексного клініко-компьютерно-томографічного та біохімічного обстеження хворих з ТЧМТ представлено теоретичне узагальнення та вирішення наукової задачі оптимізації прогнозування тяжкості перебігу та виходів у хворих з ТЧМТ. На основі отриманих даних розроблена високодостовірна прогностична модель.
2. Клінічний перебіг, ступінь структурного ушкодження головного мозку, вихідна тяжкість розладів свідомості та вітальних функцій та вік хворого корелюють із нейрогуморально-гормональним показниками.
3. До біохімічних особливостей тяжкості перебігу і виходів ТЧМТ слід віднести: гіперкортизолемію, яка не залежить від виходу; збільшення гіпоксемії; недостатність засвоєння О2клітинами головного мозку (активне споживання Л и ПВ); розлад МК у зв'язку з переважним ростом Г (піки на 3 і 7 добу) і НА; формування «SЕS»; достовірно меншу продукцію ПГР; гіперальдостеронемію при негативному виході захворювання. Прогностичними маркерами в 1 добу після ТЧМТ є нейропротективні речовини: С і ПГР, з 3 по 5 і в 10 добу метHb, оксіHb, на 7 добу Г, рСО2, BE, на 14 добу ДОФА. Разом з тим, з 1 по 5 добу загальна інформаційна здатність моделі недостатня.
4. При різному ступені структурного ушкодження головного мозку особливості біохімічної відповіді на ТЧМТ пов'язані з ростом рівня кортизолу в крові безпосередньо після травми, що зменшується відповідно зростанню тяжкості травми, з повторним піком його на 7 добу; з наростаючої паралельно тяжкості травми гіпоксемією з повторним піком її на 7 добу; з метаболічними розладами в нервовій тканині (наростаюче споживання Л та ПВ), які зростають паралельно тяжкості травми; з ростом Г та НА з повторним піком їх на 7 добу; з гіперпродукцією ПГР, яка зменшувалась відповідно зростанню тяжкості травми; з продукцією альдостерону, яка збільшувалась паралельно тяжкості травми. Прогностичними маркерами є С та ПГР у 1 добу після ТЧМТ; метHb, оксіHb, Лв у 3-10 добу; ДОФА у 14 добу. Однак, поетапна прогностична модель, заснована на одному критерії ступені структурного ушкодження мозку і біохімічних маркерах, у 3-5 добу не має високої інформаційної здатності.
5. При різній вихідній тяжкості розладів свідомості і вітальних функцій до біохімічних особливостей перебігу та виходів ТЧМТ відносяться: зменшення ступеню гіперкортизолемії відповідно зростанню тяжкості вихідного стану хворих і при негативному виході; показники, що наростають паралельно вихідній тяжкості і несприятливому перебігу ТЧМТ: дефіцит доставки О2, метаболічні розлади нервової тканини, зростання НА і Г з перевагою ефектів останнього над С, зменшення росту ПГР, формування «SЕS» з 1 доби після травми. Прогностично значимі в 1 добу С и Г, у 3, 5, 7, 10 метHb, оксіHb, рСО2, Г, у 14 ДОФА. Але з 1 по 5 добу поетапна прогностична модель, заснована на біохімічних маркерах і одному критерії вихідній тяжкості розладів свідомості і вітальних функцій, не має високої інформаційної здатності.
6. До біохімічних особливостей перебігу та виходів ТЧМТ у постраждалих різних вікових груп слід віднести незалежну від віку і виходу гіперкортизолемію; гіпоксемію, що наростає зі збільшенням віку при летальному виході; активне засвоєння Л клітинами мозку в хворих зрілого віку при негативному виході; незалежний від віку вазоспазм складного генезу з піками на 3 (у молодих за рахунок росту Г, у зрілих хворих НА) і 7 добу (у молодих за рахунок росту Г и НА, у зрілих хворих Г); відсутність «SES» у потерпілих зрілого віку, що вижили; менший, але більш тривалий, викид ПГР в хворих зрілого віку. Прогностично значимі в 1 добу після ТЧМТ С та ПГР, з 3 по 10 метHb, оксіHb, рСО2, BE, Г, у 14 ДОФА. Однак інформаційна здатність моделі, заснованої на біохімічних маркерах і одному критерії віці хворих, з 1 до 7 доби недостатня.
7. Високодостовірна поетапна модель прогнозу тяжкості перебігу та виходів ТЧМТ повинна включати такі загальновизнані прогностичні критерії, як ступінь структурного ушкодження головного мозку, вихідну тяжкість розладів свідомості і вітальних функцій, вік потерпілих, у сполученні з біохімічними маркерами: С и ПГР у 1 добу; метHb у 3; оксіHb у 5; С, Г, Лв, ВЕв у 7; метHb, оксіHb у 10; ДОФА, Лв у 14.