Звонар Павло Павлович. Оптимізація відновного лікування хворих на інфаркт міокарда, що виник на фоні ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії

Краткое описание

Звонар Павло Павлович. Оптимізація відновного лікування хворих на інфаркт міокарда, що виник на фоні ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії: дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Івано-Франківська держ. медична академія. - Івано-Франківськ, 2005

Звонар П. П. Оптимізація відновного лікування хворих на інфаркт міокарда, що виник на фоні ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. - Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 2005.
Об’єкт 163 хворих на інфаркт міокарда, що виник на фоні ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії та 25 здорових осіб; мета - підвищення ефективності лікування хворих, що перенесли Q-QS інфаркт міокарда на фоні ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії, на основі вивчення клініко-патогенетичних закономірностей перебігу відновного періоду, встановлення нових лікувальних ефектів кверцетину, ірбесартану та бетаксололу і розробки підходів до їх застосування у таких хворих; методи - клінічні, лабораторні, інструментальні, імуноферментні; новизна - вивчені особливості перебігу гострого коронарного синдрому та відновного періоду після інфаркту міокарда у хворих із ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією та розроблено діагностично-прогностичний алгоритм ведення таких хворих. Показана можливість підвищення ефективності відновного лікування шляхом застосування в лікувальному комплексі впродовж перших 3-6 місяців відновного періоду повторних курсів кверцетину. Доведена клінічна ефективність терапії з включенням ірбесартану та можливість його поєднання з кверцетином, обґрунтовано клінічну ефективність застосування бетаксололу у таких хворих. Результати - розроблено та апробовано диференційовані схеми медикаментозного забезпечення відновного періоду після інфаркту міокарда на фоні ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії, що дає можливість підвищити ефективність лікування, попередити розвиток ускладнень і сприяє скороченню термінів непрацездатності; впроваджено в учбовий процес і практичну медицину; галузь - медицина.

В роботі представлене теоретичне узагальнення і практичне вирішення питання патогенезу, діагностики, прогнозування та підвищення ефективності лікування хворих, які перенесли інфаркт міокарда на фоні ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії, що дозволило розробити, апробувати і впровадити в практику охорони здоров’я диференційований підхід до медикаментозного забезпечення відновного лікування таких хворих.
1. Для перебігу гострого інфаркту міокарда та постінфарктного періоду у хворих із супутньою ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією властиве обширне ураження міокарда, виражений резорбційно-некротичний синдром, стійка артеріальна гіпертензія, прогресуюче наростання ознак дилятації лівого шлуночка, високий рівень показників перекисного окислення ліпідів, суттєве пригнічення антиоксидантного захисту, високий ризик розвитку порушень ритму та серцевої недостатності.
2. Ефективне ведення хворих, що перенесли інфаркт міокарда на фоні ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії, потребує використання діагностично-прогностичного алгоритму, який включає визначення добової варіабельності артеріального тиску, оцінку чутливості до антигіпертензивних засобів, ступеня оксидантного стресу, функціональної спроможності нирок та функціонального стану серцево-судинної системи в умовах зростаючих фізичних навантажень.
3. Застосування кверцетину у хворих, що перенесли інфаркт міокарда на фоні ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії, підвищує клінічну ефективність стандартної терапії за рахунок стримання постінфарктного ремоделювання лівого шлуночка, корекції ліпідного обміну та процесів пероксидації ліпідів, зменшення проявів ендотеліальної дисфункції.
4. Використання кверцетину у поєднанні як з ірбесартаном, так і бетаксололом у складі стандартної терапії хворих, що перенесли інфаркт міокарда на фоні ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії, забезпечує підвищення толерантності до фізичних навантажень на всіх етапах відновного лікування та зменшує ризик виникнення ускладнень постінфарктного періоду, а саме повторного інфаркту міокарда, застійної серцевої недостатності, порушень ритму та раптової серцевої смерті.
5. Застосування кверцетину, ірбесартану та бетаксололу у хворих, що перенесли інфаркт міокарда на фоні ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії, є безпечним і супроводжується низкою кардіо- та нефропротекторних ефектів.
6. Медикаментозне забезпечення відновного лікування хворих, що перенесли інфаркт міокарда на фоні ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії, із застосуванням кверцетину, ірбесартану та бетаксололу за запропонованим алгоритмом дозволяє отримати позитивні як безпосередні, так і віддалені результати лікування, що сприяє ефективній фізичній реабілітації хворих.