АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ (на прикладі машинобудівних підприємств Запорізької області)

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі Теоретичні засади у системі антикризового управління підприємством» досліджується суть антикризового управління, його стратегії та особливості їх реалізації; кризові ситуації, що виникли на вітчизняних підприємствах в умовах світової кризи,  розглянуто різні підходи в антикризовому управлінні. Теоретико-методологічна проблема визначення поняття «антикризове управління» є досить актуальною та багато в чому дискусійною і суперечливою у сучасній економічній науці, що зумовлено наявністю багатьох, іноді протилежних точок зору щодо змісту цього економічного терміну. Виявлено, що між вченими ринкових країн та вченими пострадянської економічної школи  є суттєві суперечливості щодо сутності антикризового управління. Теоретичні положення антикризового управління, що були синтезовані та використовувались західними економічними школами,  були неефективними під час всесвітньої економічної кризи, яка розпочалася у 2007-2008 роках. Це підтверджується рецесією економік США та Західної Європи, а також вони є неефективними і в практиці України.

С початку 2008 року в Україні постійно і стрімко збільшується кількість збиткових підприємств, що, за даними Державного комітету статистики, зумовило постійне зменшення інвестицій в основний капітал (переозброєння, інновації) (рис. 1). Криза у банківській сфері України призвела до згортання кредитування інвестиційних програм, виникли проблеми з проведення платежів підприємств. Згортання інвестиційних програм свідчить про порушення платоспроможності підприємств, фокусуванні на вирішенні поточних проблем та неготовність вітчизняних менеджерів розробляти і використовувати нові антикризові механізми стабілізації фінансового стану підприємств. Відновлення промислового потенціалу підприємств у період поглиблення міжнародної фінансової кризи, глобалізації економіки, переходу України до інституціональної моделі розвитку значною мірою визначається можливістю їхньої швидкої адаптації до зовнішніх змін господарювання, що потребує формування сучасних ефективних механізмів  антикризового управління.