СОЦІОПОЛІТИЧНИЙ ПОДІЛ НА ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ОСНОВІ В УКРАЇНІ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ТРАНСФОРМАЦІЇ Автореферат

Роботу виконано на кафедрі політології Львівського національного університету імені Івана Франка (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України).

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор

Романюк Анатолій Семенович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

професор кафедри політології

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

Ротар Наталія Юріївна,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

професор кафедри політології та

державного управління

кандидат політичних наук, доцент

Ключкович Анатолій Юрійович,

Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський національний університет",

доцент кафедри політології

Захист відбудеться ”27” січня 2012 р. о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: вул. Університетська, 1 (ауд. 301), м. Львів, 79000, тел. 239-44-62.

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці

Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою:

вул. Драгоманова, 5, м. Львів, 79005

Автореферат розіслано ”16” грудня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Сорба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Історична доля України склалася так, що вона стала межею зіткнення різних цивілізацій – західної (європейської) та євразійської, а також різних традицій християнства – католицької (греко-католицької) та православної. Несформованість гомогенної української політичної нації та її історична територіальна розділеність зумовили актуальність дослідження всього спектра питань, що стосуються соціополітичного поділу на територіальній основі. Для України дана проблема актуальна передусім з огляду на існування значних розбіжностей між регіонами країни, зокрема історико-культурних, економічних, геополітичних, етнолінгвістичних, релігійних тощо. Попри об’єктивно надзвичайну важливість феномену соціополітичного поділу в політичному процесі України, досить часто регіональні відмінності стають предметом політичних маніпуляцій та спекуляцій, сприяючи появі нав’язаних стереотипів та міфів, які згодом активно використовуються у виборчих кампаніях.

Незважаючи на те, що з моменту впровадження концепції соціополітичного поділу, запропонованої Ст. Рокканом та С. Ліпсетом, минуло вже майже півстоліття, науковий інтерес до неї не спадає. Структура розмежувань, яка лежить в основі політичних процесів у країнах Західної Європи, хоч і зазнала значної трансформації після Другої світової війни, але й досі залишається актуальною. Про це свідчить поява руху «нових лівих» та «нових правих» у країнах Західної Європи, масові антиіммігрантські виступи. Водночас висунення на перший план постматеріальних проблем (охорона навколишнього середовища, рівність статей, одностороннє роззброєння, неприйняття ядерної енергетики, проблема абортів, права меншин тощо) зменшило наслідки традиційних розломів і сприяло появі нових розмежувань.

Обрана тема надзвичайно актуальна для сучасної української політичної науки, що зумовлено, зокрема, тими викликами та загрозами дезінтеграції, перед якими постала Україна, особливо після «Помаранчевої революції». Відтоді об’єктивне існування регіональних відмінностей по лінії «Схід–Захід» перманентно використовується у виборчий та міжвиборчий періоди політичними партіями/кандидатами як своєрідна мобілізаційна стратегія. Попри відсутність у парламенті чітко виражених регіональних партій на інституційному рівні, від 2004 року тривають змагання політичних акторів за монополізацію представництва цих регіональних відмінностей, що, своєю чергою, становить загрозу не лише унітарності, але й територіальній цілісності України.

Отже, актуальність дослідження соціополітичного поділу на територіальній основі в Україні зумовлена потребою розробки адекватного теоретико-методологічного інструментарію для аналізу такого розмежування, визначення його сучасного стану і тенденцій трансформації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики роботи кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка «Політичний процес в Україні у контексті світового досвіду» (номер державної реєстрації 0111U005523).

Мета дослідження – визначити стан соціополітичного поділу на територіальній основі в Україні, особливості його становлення та перспективи трансформації.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- з’ясувати сутність (через основні теоретико-методологічні підходи), внутрішню структуру, основні індикатори й етапи розвитку соціополітичних поділів;

- визначити особливості соціополітичних поділів у посткомуністичних країнах Центрально-Східної Європи;

- уточнити категоріальний апарат політичної науки в частині, що досліджує соціополітичні поділи на територіальній основі та процеси регіоналізації;

- виявити основні чинники формування соціополітичного поділу на територіальній основі в Україні;

- визначити міру сформованості соціополітичного поділу на територіальній основі в Україні та його вплив на детермінацію електоральних розмежувань на підставі аналізу загальнонаціональних виборчих кампаній (1991–2010 рр.);

- продіагностувати потенційні конфліктогенні регіони в Україні як можливі нові лінії розмежувань;

- окреслити механізми та виробити рекомендації послаблення регіонального розмежування в Україні.

Об’єкт дослідження – соціополітичний поділ на територіальній основі в Україні.

Предмет дослідження – особливості становлення та перспективи трансформації соціополітичного поділу на територіальній основі в Україні.

Методологія дослідження. У дисертації використано комплексний міждисциплінарний підхід, що ґрунтується на сучасних теоретико-методологічних засадах, напрацьованих у політології, політичній регіоналістиці, конфліктології, соціології. Теоретико-методологічною основою наукового дослідження обрано концепцію неоінституціоналізму.

Розв’язання поставлених у дисертації завдань потребувало використання системного, історіологічного та порівняльного методів. Зокрема, послуговуючись системним методом, соціополітичний поділ розглянуто як комплексне явище, детерміноване системою чинників/індикаторів. Історіологічний метод дав змогу простежити особливості етнополітичних процесів та еволюцію становлення електоральних розмежувань в Україні. Порівняльний метод виступив інструментом визначення особливостей соціополітичних поділів у перехідних демократіях Центральної і Східної Європи на противагу консолідованим демократіям Західної Європи. Первинну інформацію отримували за допомогою аналізу результатів Всеукраїнських переписів населення та електоральної статистики за 1991–2010 роки.

Також у дослідженні були використані логічні методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, конкретизація та абстрагування (визначення суті та співвідношення понять «регіоналізм», «регіоналізація», «децентралізація»). Застосування вказаних методів дало змогу реалізувати принципи об’єктивності, логічної несуперечності та повноти.

Наукова новизна зумовлена поставленими завданнями, вибором об’єкта і предмета дослідження. У межах дослідження отримано наукові результати, які характеризуються новизною і є логічним продовженням поставлених у роботі завдань:

Вперше:

- в українській політичній науці з позиції теоретичних положень і на основі методологічних принципів запропоновано систему індикаторів (історичний, етнолінгвістичний, релігійний, економічний, зовнішньополітичний, політичний і регіональна ідентифікація), які відображають становлення соціополітичного поділу на територіальній основі в Україні;

- доведено встановлення електорального розмежування та формування двох електоральних поясів – «помаранчевого» та «біло-голубого».

Уточнено:

- категоріальний апарат дослідження соціополітичного поділу, зокрема запропоновано авторське визначення соціополітичного поділу як відносно стійких відмінностей, що склалися між представниками груп, яким притаманна власна ідентичність та інституційна представленість;

- положення, що в посткомуністичних країнах Центральної і Східної Європи основна вісь розмежування проходить між посткомуністами, мінімалістами і прихильниками соціальної економіки – з одного боку, та демократами, максималістами й ультралібералами – з іншого;

Одержали подальший розвиток:

- положення, що соціополітичний поділ на територіальній основі в Україні перебуває на другій стадії свого становлення – формуються регіональні ідентичності, проте немає інституційного компонента їхнього представництва;

- визначено п’ять регіонів, які мають високий конфліктний потенціал і суттєві регіональні відмінності, а саме: Закарпаття, Північна Буковина, Галичина, Південно-Східна Україна та АР Крим;

- положення про те, що механізмом послаблення соціополітичного поділу на територіальній основі в Україні має стати модифікація державних програм у напрямку децентралізації владних повноважень від центру до регіонів та забезпечення представництва регіональних інтересів на загальнонаціональному рівні;

- положення, що політичні актори заради досягнення високого рівня соціально-групової мобілізації та власних політичних цілей здатні стимулювати/прискорювати формування соціополітичного поділу через політичну складову.

Практичне і теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що зміст, джерельну базу та основні концептуальні ідеї роботи з її системою індикаторів можна використати для аналізу соціополітичних поділів в інших країнах пострадянського простору. Запропоновані в дисертації механізми подолання регіонального розмежування можуть лягти в основу вироблення державної програми подолання регіонального розмежування задля консолідації країни. Матеріали дослідження також можуть бути застосовані в навчальному процесі під час викладання таких курсів, як «Політична регіоналістика», «Порівняльний аналіз політичних систем країн Центральної і Східної Європи», «Країнознавство» тощо. Положення і висновки дисертації допоможуть, зокрема, політикам, науковцям краще зрозуміти сутність політичних процесів, дотичних до соціополітичного поділу в Україні.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи було оприлюднено й обговорено на: міжрегіональній науково-практичній конференції «Регіональний вимір політичного процесу в Україні у 2007 році» (Львів, 2007), всеукраїнській науковій конференції «Україна–НАТО: регіональний вимір» (Львів, 2008), всеукраїнській науковій конференції «Методологія політичної науки» (Львів, 2008), міжнародній науковій конференції «Європа регіонів» (Хелм, 2010), звітній науковій конференції Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2011), міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток політичної науки: європейські практики та національні перспективи» (Чернівці, 2011). Результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка.

Публікації. Основні положення дисертації відображено в 11 публікаціях, з яких 4 є фаховими для політичної науки.

Структура дисертації зумовлена метою, завданнями, об’єктом і предметом дослідження та обраною методологією. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг основної частини роботи становить 185 сторінок, список використаних джерел налічує 256 позицій.