ИНДИВИДУАЛЬНЫЕ ПРОЯВЛЕНИЯ ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО ЗДОРОВЬЯ ЛИЧНОСТИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі теоретично обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано наукову новизну й практичну значущість роботи, наведено дані про впровадження результатів дисертаційного дослідження, його апробацію й публікації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження феномену психологічного здоров’я особистості» розглянуто й обґрунтовано основні підходи і концепції в дослідженні психологічного здоров'я особистості, побудовано інтегральну модель цього феномену, розглянуто якості життя як індикатор вияву психологічного здоров'я.

Найбільш повне попередження негативних шляхів розвитку особистості та пошуку глибинних потенцій її прояву і функціонування в соціумі пов'язано з рівнем її психологічного здоров'я. В даний час здоров'я є однією з основних суспільних та особистісних цінностей. Проте, як свідчать численні дослідження Б. Г. Ананьєва, Л.В. Засєкіної, В. В. Колпачникова, Н. Ю. Литвинової, М. Мартинковського, М. В. Остапчука, В. Є. Пахальяна та ін., спостерігається зниження якості фізичного, психічного, психологічного, соціального здоров'я як суспільства в цілому, так і окремих суб'єктів. Найгостріше в сучасній науці постає проблема психологічного здоров'я як інтегрального особистісного феномену.

В зарубіжній психології початок формування підходів до розуміння походження, змісту та структури психологічного здоров’я пов’язано з роботами Ш. Бюлер, Дж. Ла Грека, Д. Кошаби, С. Мадді, А. Маслоу, В. Франкла, З. Фрейда.

В основу формування уявлень про феномен психологічного здоров'я покладено фундаментальні теоретичні ідеї Л.І. Божович, Б.С. Братуся, Л. С. Виготського, А. В. Запорожця, О. М. Леонтьєва, Д. О. Леонтьєва, С. Д. Максименка, С. Л. Рубінштейна та ін. Але, як показав аналіз зазначених джерел, основний акцент в них ставився на вивченні семантичної наповненості поняття «здоров'я», подоланні деформацій розвитку особистості, попередженні відхилень у поведінці з огляду на контекст професійної діяльності тощо.

Оскільки здоров'я особистості було об'єктом багатофакторних міждисциплінарних досліджень, це дало підстави визначити основні наукові підходи, а саме: комплексний, де здоров'я розглядають як багатовимірний феномен, складний і неоднорідний за своїм складом, що поєднує гетерогенні, якісно різні компоненти; нормоцентричний, представлений переважно у психіатрії, що розглядає здоров'я як сукупність середньостатистичних норм сприйняття, мислення, емоційного реагування і поведінки у поєднанні з нормативними показниками соматичного стану суб'єкта; феноменологічний, представлений в екзистенціальній психології, який на перше місце висуває суб'єктивні переживання особистості; розглядає здоров'я через призму індивідуального, неповторного способу буття у світі; холістичний, представлений у гуманістичній психології, що розглядає здоров'я як системну властивість, набуту в процесі становлення особистісної цілісності, певного рівня її інтегрованості; еволюційний, представлений у біології та валеології, що розглядає здоров'я в контексті загальновидової еволюції; соціально орієнтований та крос-культурний, представлені у філософії та психоаналізі, де акцентують увагу на впливі цивілізації або найбільш узагальнених форм соціального буття на здоров'я і повноцінний розвиток окремого індивіда та розглядають здоров'я в контексті різних культурно-історичних умов, у межах певних національних груп; дискурсивний, представлений у філософії, що розглядає здоров'я як соціальне явище, проекцію й об'єктивування складної системи дискурсу; аксіологічний, що розглядає здоров'я як універсальну людську цінність, співвідносну з основними ціннісними орієнтаціями. Найближчим до авторського розуміння психологічного здоров'я є акмеологічний підхід, де здоров'я розглядають як особистісний конструкт, що має особливе значення в процесі реалізації всіх вищих можливостей особистості і виступає як критерій її життєстійкості.

В цілому аналіз літератури надає підстави констатувати, що наявне різноманіття наукових підходів ускладнює систематизацію досліджуваного аспекту психологічного здоров’я особистості та перешкоджає формуванню його чіткої структурної моделі.

За результатами теоретичного дослідження було встановлено, що психологічне здоров'я можна визначити як відносно стійку характеристику суб'єкта, яка відбиває комплекс таких проявів, як психологічне благополуччя, потенціал розвитку, які стимулюють актуалізацію індивідуальних та віково-психологічних можливостей на будь-якому етапі розвитку.

Змістовий аналіз першоджерел, присвячених вивченню проблеми психологічного здоров’я, надав підстави розглядати його як інтегральний феномен, що представляє собою баланс різних психічних властивостей і процесів, ієрархізованих, супідрядних особливим чином, певну компонентно-рівневу організацію цього феномену.

До таких основних рівнів психологічного здоров'я особистості належать:

- ментальний, що містить елементи самоакме суб'єкта, рівень його самоактуалізації й психологічного благополуччя;

- суб'єктний, представлений життєстійкістю;

- індивідний, що характеризує адаптивні можливості й емоційне благополуччя