МАСЛЕННИКОВА ТЕТЯНА АНДРІЇВНА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми дисертації, показано зв'язок дослідження з науковими програмами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу роботи, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення, представлено дані щодо апробації та впровадження отриманих результатів дослідження в навчально-виховний процес вищих навчальних закладів України, наведено відомості про структуру роботи.
У першому розділі – "Економіко-правова компетентність у фаховій підготовці майбутніх юристів як педагогічна проблема" – подано характеристику сучасного стану юридичної освіти як основу розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запоруку майбутнього України.
У розділі на підставі аналізу наукових праць дослідників з’ясовано, що юридична освіта в Україні – це галузь вищої освіти, є ключовою в існуючій соціально-економічній ситуації; здійснено теоретичне дослідження перспектив і проблем становлення та модернізації юридичної освіти України. Наголошено, що основною її метою підготовки майбутніх фахівців-юристів, які опанували теоретичні знання в галузі права та методологію їх застосування в умовах розвитку ринкових відносин, побудови незалежної демократичної держави, а також здатні поєднати досвід минулого з сьогоденням і заздалегідь прораховувати наслідки своїх дій, ставлення до інших людей, з'ясовувати причинний зв'язок спостережуваних ним явищ. Вони повинні творчо передбачати та діяти, бути і самореалізовуватися у складних життєвих ситуаціях суспільства ринкової економіки.
Зазначається, що відповідно до державних стандартів освіти, навчальних планів, програм підготовки юристів, з урахуванням розвитку ринкової економіки й очікуваної реформи вітчизняного законодавства, визначено основні ключові компетенції професіонала-правника, що мають бути сформовані у процесі навчання.
Акцентовано, що аналіз досліджень у галузі педагогіки, психології й законодавчо-нормативної документації щодо розвитку освіти і юридичної освіти зокрема надає можливість охарактеризувати основні педагогічні принципи в юридичній освіті, до яких відносяться: гуманізм, демократизм, мобільність, інтернаціоналізм, незалежність освіти від політичних партій, науковість, комплексний підхід, вимогливість, звітність, спадкоємність, періодичність контролю. Зазначається, що у сучасних умовах основними завданнями юридичної освіти є: забезпечення студентам повноцінних юридичних знань із навчальних дисциплін, прищеплення їм навичок умілого застосування теоретичних положень у практичній діяльності, формування в студентів переконаності в тому, що після закінчення навчального закладу не завершується процес пізнання, а тільки безперервне удосконалення знань, збагачення їх досягненнями теорії та практики – ключ до успіху у діяльності кожного юриста; втілювати ідею «освіта пвродовж життя” в практичну площину.
Здійснено системний аналіз деонтологічних, культурологічних, психологічних, педагогічних, порівняльно-правових, історичних аспектів професійної діяльності, які розкрито у працях С. Алексєєва, А. Алексюка, В. Артемова, О. Афанасєва, О. Бандурки, С. Бочарова, В. Васильєва, А. Жалінського, О. Котикової, В. Майбороди, М. Порубова, В. Рижикової, О. Скакун, С. Сливки, Г. Яворської та ін.
Компетентісний підхід до юридичної освіти, пов`язаний з конкретними умовами щодо нинішнього розвитку освітніх технологій і характером освіти загалом, дозволить краще визначити основні напрями й пріоритети розвитку вищої правової освіти, що сприятиме можливості орієнтувати навчально-виховний процес на кінцевий результат. Проведено науково-практичний аналіз сутності та значення економічної культури юриста в системі ефективної професійної підготовки правознавців до реальної фахової діяльності.
Наголошується, що важливими функціями економічної культури юриста є сприяння дотриманню податкової дисципліни (ліквідація проблеми неплатежів, пропаганда фінансово-податкового законодавства, посилення відповідальності суб'єктів права за невиконання договірних зобов'язань тощо) та перетворенню тіньової економіки у державну; запобігання негативним етнонаціональним наслідкам міграційних процесів, установлення причинно-наслідкових зв'язків між економічними й правовими явищами, формування нового економічного мислення.
Звернуто увагу на те, що високий рівень економічної культури юриста допомагає глибше зрозуміти суть економічних реформ, ознайомитись із основними методами саморегулювання суб’єктів господарювання та особливостями розвитку нових форм господарювання, що зміцнює економічний і науковий потенціал України. Економічна культура підвищує ефективність професійної діяльності юриста, ознаками якої є економічний аналіз протиправних дій, економічні узагальнення, захист економічних прав вітчизняного виробника.
Зазначено, що економічна культура юриста – це система економічних знань, умінь і навичок, які дозволяють реалізовувати економічні права й економічно обґрунтовано виконувати свої професійні обов’язки. Вона, передовсім, передбачає ґрунтовне знання чинного законодавства у сфері економіки, без чого неможливо ефективно здійснювати економіко-правове регулювання. Економічна культура розвиває індивідуальні здібності кожного професіонала-правника, збагачує його внутрішній світ як особистості, сприяє всебічному прояву та розвитку його творчих сил.
У висновках до розділу зазначено, що аналіз науково-педагогічної, управлінської, спеціальної правової й законодавчо-нормативної літератури засвідчив, що проблема формування економіко-правової компетентності майбутніх юристів є міждисциплінарною, вимагає залучення наукових положень теорії та практики права, економіки, теорії соціального партнерства, теорії й практики професійної освіти економіко-правового профілю, андрагогічного підходу до навчання дорослих.
У другому розділі дисертації – "Обґрунтування моделі формування економіко-правової компетентності юриста в процесі фахової підготовки" – розкрито загальну методику дослідження, сформульовано гіпотезу, визначено критерії та рівні сформованості компонентів аналізованих явищ, розроблено і теоретично обґрунтовано модель формування економіко-правової компетентності майбутніх юристів.
У дисертації проведено аналіз значення економіко-правової компетентності у фаховій підготовці майбутніх юристів. Фахова компетентність розглядається як визначальний фактор для попередження можливих помилок. Формування економіко-правової компетентності майбутніх юристів – це попередження ймовірних економічних і соціальних помилок, а також економічних і соціально негативних наслідків, що можуть виникнути для суспільства в результаті помилкових і хибних непрофесійних дій юриста.
Звернуто увагу на те, що економіко-правова компетентність юриста охоплює: економічну і юридичну (професійну) культуру, мотиваційну (загальнокультурна, ціннісна та соціальна компетентності), операційну (комунікативна, інформаційна, методологічна, особистісна компетентності) сфери, процес самоконтролю і містить: знання гуманітарних, соціально-економічних, фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін, оволодівши якими юрист здійснює професійні, психологічні, економічні, педагогічні функції; загальні й фахові вміння, що дозволяють реалізувати інформаційно-економічну, праксеологічну, рефлексивну функції в правовому полі; ціннісно-мотиваційні характеристики, світоглядну та соціально-політичну позицію; індивідуально-психологічні особливості; життєвий і професійний досвід.
Наукові праці С. Гончаренка, В. Лугового, В. Майбороди, Р. Макарова, В. Манька, В. Рижикова, М. Скаткіна, Н. Тализіної покладено в основу технологічної сторони розробки методики формування економіко-правової компетентності в майбутніх юристів у процесі фахової підготовки.
У розділі сформульовано гіпотезу дослідження, яка полягає в тому, що ефективність економіко-правової компетентності майбутніх юристів можлива за умови впровадження в навчальний процес моделі, яка передбачає дотримання таких педагогічних умов з метою:
– поетапного формування знань, умінь і навичок;
– визначення економіко-правової компетентності для студентів юридичного напрямку підготовки;
– використання ігрових форм і методів у дидактиці формування економіко-правової компетентності майбутніх юристів;
– організація педагогічного процесу та формування професійної готовності.
У межах розділу проведено семантико-смисловий аналіз окремих понять, зокрема "модель спеціаліста" – це системоутворюючий фактор у процесі побудови професійної підготовки, повний набір знань, умінь і навичок, а також основних професійно-важливих якостей, зібраних воєдино, ураховуючи спеціалізовані методичні напрями в діяльності спеціаліста.
Наголошено, що теоретичною основою розробки експериментальної моделі формування економіко-правової компетентності майбутніх юристів є концепція, в основу якої покладено ідею інтеграції мотиваційного, пізнавального, особистісного компонентів професійної фахової підготовки таких спеціалістів у реальну соціально-значиму професійну діяльність.
Основними структурними компонентами розробленої моделі є (рис. 1): мета, принципи, зміст, завдання, методи, форми, етапи підготовки, компоненти і рівні готовності, результат. Дієвість моделі забезпечують педагогічні умови. Усі структурні компоненти моделі спрямовані на формування достатнього і високого рівня економіко-правової готовності до реальної практичної діяльності.
У розділі обґрунтовано педагогічні умови – це чинники, обставини чи особливості, що впливають на процес досягнення мети.