БОНДАРЕНКО ЛІНА ІГОРІВНА ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт і предмет, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, подано дані про апробацію й упровадження результатів дослідження.
У першому розділі – „Теоретичні засади формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів вищих навчальних закладів в умовах магістратури” – розкрито концептуальні підходи до розв’язання проблеми формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів ВНЗ; визначено сутність та структуру дослідницької компетентності майбутнього викладача вищого навчального закладу; розроблено модель процесу її формування в умовах магістерської підготовки.
Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що однією з найважливіших характеристик чинної системи підготовки фахівців, зокрема майбутніх викладачів ВНЗ, в умовах магістратури є її орієнтованість на формування дослідницької компетентності (ДК) як ключової риси сучасного педагога, що виявляється в готовності до дослідницької діяльності, творчого розв’язання нестандартних професійно-педагогічних задач, актуалізації і власного дослідницького потенціалу, і своїх вихованців.
За результатами вивчення науково-педагогічної літератури з’ясовано, що поняття „дослідницька компетентність” розглядається в різних контекстах: з позицій системного підходу – як складник професійної компетентності та компонент загальної й професійної освіченості; у контексті знаннєвої парадигми – як сукупність знань, умінь та навичок, необхідних для здійснення дослідницької діяльності; з позицій функціонально-діяльнісного підходу дослідницька компетентність розглядається як сукупність особистісних якостей, що характеризують здатність фахівця до ефективної навчально-наукової та науково-дослідницької діяльності.
З урахуванням вище викладених теоретичних положень, провідних ідей компетентнісного підходу (М. Бершадський, Н. Бібік, С. Гончаренко, О. Локшина, В. Луговий, О. Онаць, Н. Побірченко, О. Савченко, Л. Хоружа), особливостей формування дослідницької компетентності (З. Апазаова, М. Архипова, І. Бец, З. Борисова, Т. Ваколя, М. Головань, О. Заболотній, В. Климентьєва, В. Лазарев, Ю. Риндіна та ін.) дослідницьку компетентність викладача вищого навчального закладу визначаємо як цілісну, інтегративну властивість особистості, що поєднує в собі знання, уміння, науковий досвід, особистісні цінності та якості (креативність, творче мислення, уяву, спостережливість) дослідника й виявляється в готовності ефективно здійснювати власну дослідницьку діяльність і здатності організувати продуктивну науково-дослідну роботу студентів.
Досліджуваному феномену притаманні поліфункціональність, універсальність та багатовимірність, що виявляється в єдності особистісно-розвивальної, науково-методологічної, ціннісно-смислової функцій, інтеграції мотиваційно-ціннісного, гностичного, практично-діяльнісного, особистісно-рефлексивного компонентів, сформованість яких дозволяє ефективно здійснювати дослідницьку діяльність у різних сферах і власної професійно-педагогічної діяльності, і в процесі організації науково-дослідної роботи студентів.
Процес формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів ВНЗ в умовах магістратури забезпечує зміщення („зсув”) смислового контексту майбутньої професійної діяльності з функціонально-репродуктивного на перетворювально-творчий. При цьому створюються умови, за яких магістранти оволодівають дослідницькою діяльність як універсальним інструментом освоєння педагогічної дійсності, у них формується дослідницький тип педагогічного мислення, розвивається дослідницький потенціал як внутрішній ресурс особистості, що забезпечує формування дослідницької компетентності як здатності ефективно розв’язувати дослідницькі завдання, здійснювати науковий пошук, ефективно організовувати і власну НДР, і своїх вихованців. Дослідницька компетентність сприяє розширенню простору вільного вибору творчих видів діяльності в процесі оволодіння магістерською програмою, уможливлює урізноманітнення форм навчально- та науково-дослідної діяльності, сприяє розвитку здатності до самовираження, саморозвитку.
Ефективність процесу формування дослідницької компетентності забезпечується реалізацією таких принципів, як-от: єдності навчальної й науково-дослідницької діяльності студентів; орієнтації на майбутню науково-педагогічну діяльність; проблемності навчання; орієнтація на саморозвиток, самоорганізацію магістрантів; дидактичного кола (Д. Левітес) тощо.
З урахуванням теоретичних положень компетентнісного, діяльнісного, особистісно зорієнтованого, системного підходів, сутності дослідницької компетентності, особливостей професійної діяльності викладача, що характеризується імпліцитним включенням дослідницької діяльності в навчально-виховний процес та органічним поєднанням власної науково-дослідної роботи й організації навчально-дослідницької діяльності студентів, визначено структуру дослідницької компетентності викладача вищого навчального закладу та змістовну характеристику її компонентів: мотиваційно-ціннісного, що відображає систему цінностей, потреб і мотивів дослідницької діяльності; гностичного, що репрезентує систему методологічних, професійних, міждисциплінарних наукових знань і пізнавальних умінь дослідницької діяльності; практично-діяльнісного, що передбачає володіння вміннями добирати адекватні меті та завданням методи дослідження та обробки даних, аналізувати наукові факти, обговорювати та інтерпретувати результати дослідження, упроваджувати їх у практику; особистісно-рефлексивного, що спрямований на стимулювання творчого саморозвитку особистості, наукового мислення, розвиток здатності самостійно оволодівати методологією та інноваційними методами й діагностичними техніками дослідження; відображає ціннісне ставлення викладача до ходу й результатів як власної дослідницької діяльності, так і навчально- та науково-дослідної діяльності студентів.
Ґрунтуючись на викладених вище концептуальних положеннях щодо сутності та структури дослідницької компетентності викладачів ВНЗ, а також беручи до уваги особливості магістерського етапу професійної підготовки майбутніх викладачів (спрямованість на викладацьку діяльність,формування мета предметних умінь і навичок НДР, методологічної культури тощо), розроблено модель процесу формування дослідницької компетентності майбутнього викладача вищого навчального закладу в умовах магістратури (рис. 1).
Основними складниками моделі є методологічний, змістовно-процесуальний, діагностично-результативний блоки. Так, до методологічного блоку моделі входить мета й сукупність теоретичних положень, що є науковими засадами формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів вищих навчальних закладів на етапі магістерської підготовки, та відображають провідні ідеї, підходи, концепції, теорії, принципи. Змістовно-процесуальний блок моделі включає змістові (знання сучасних педагогічних парадигм, освітніх концепцій, дидактико-методичних моделей організації навчального процесу у ВНЗ тощо) та операційно-діяльнісні (етапи, форми, методи та технології) елементи процесу формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів ВНЗ. Діагностично-результативний блок моделі репрезентує результати формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів, диференційовані за рівнями: низький (інформаційно-алгоритмічний); середній (репродуктивно-операційний); достатній (когнітивно-пошуковий); високий (діяльнісно-творчий); критерії й показники їх діагностування.