ЕКОЛОГІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ТЕРИТОРІЯМИ ЗІ СТАТУСОМ ОБМЕЖЕНОГО ВИКОРИСТАННЯ (на прикладі рекреаційних та природно-заповідних)

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертаційної РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано: мету, задачі, предмет, об'єкт та методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію, наведено відомості про публікації автора, структуру та обсяг дисертації.

В першому розділі «Теоретико-методологічні основи екологізації управління територіями зі статусом обмеженого використання» визначено основні дефініції в контексті вибраного об’єкта та предмета дослідження; розроблено класифікацію територій зі статусом обмеженого використання за еколого-економічними критеріями та обґрунтовано концептуальні положення екологізації управління цими територіями.

В роботі доведено, що сучасна система природних територій в Україні з різними функціями та режимами охорони недостатньо відповідає  європейським вимогам в зв’язку з дискусійністю ідеї поліфункціонального їх зонування. Враховуючи вищезазначене, в роботі запропоновано класифікаційні ознаки визначення територій зі статусом обмеженого використання як природного, антропогенного, так і техногенного походження (рис. 1).

Визначено, що хоча в Україні існуюча законодавча база особливо була розвинута в останні 10 років, однак сформоване комплексне регуляторне підґрунтя стосовно забезпечення екологізації управління  територіями зі статусом обмеженого використання є ще досить недосконалим.

Такий довгий період розробки законодавства призвів до формування управлінської системи, складної для трактування, внутрішньо несумісної та протирічливої, і тому важкої у дотриманні та виконанні. Потреба в її трансформації на засадах екосистемного підходу чітко ще не задекларована як пріоритетна у ряді офіційних документів, зокрема природоохоронних. Однією з причин такого становища автор вважає недосконалість механізмів екологізації системи управління загалом, і  щодо територій з обмеженими функціями використання (природного, техногенного та антропогенного походження), зокрема. При цьому під екологізацією управління цими територіями пропонується розуміти послідовний процес імплементації екологоорієнтованих рішень та системних заходів, що базуються на критеріях синтезу пріоритетів: досягнення екологічної рівноваги; суспільної цінності та поліфункціональності, в існуючу практику державного управління як відомчого, так і територіального рівня.

Доведено, що додатковою перешкодою екологізації системи управління цими територіями є нестача більш глибшого аналізу її ефективності та результативності відповідно до існуючого законодавства та регуляторних механізмів.