ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІСОКОРИСТУВАННЯ НА ЗАСАДАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади економічного регулювання лісокористування» досліджено зміст та передумови регулювання лісокористування, виявлено принципи, методи та інструменти економічного регулювання лісокористування, досліджено базові інститути ринкового регулювання лісокористування, розглянуто вітчизняний та закордонний досвід трансформації системи економічного регулювання лісокористування.

На основі проведених досліджень було встановлено, що забезпечення безперервного та невиснажливого лісокористування значною мірою залежить від існуючої системи регулювання процесів розширеного відтворення лісоресурсного потенціалу. Складність формування такої системи регулювання визначається тим, що ринкові регулятори не є переконливою умовою забезпечення доступності лісових благ широким верствам населення та їх перманентного нарощення, а адміністративні методи потребують системного коригування.

Досвід показує, що успішна реалізація лісогосподарських і лісоохоронних проектів потребує комбінації методів, важелів та інструментів як державного, так і ринкового регулювання, що виконують специфічні для кожного з них функції. Державне регулювання виконує нормотворчу, фіскальну, перерозподільчу, наглядову і контролюючу функції, ринкове – функції формування конкурентного середовища, ринкового ціноутворення, забезпечення свободи підприємницької діяльності й розвитку ринкових інститутів. Спільними для двох підсистем загальної системи державно-ринкового регулювання є функції щодо забезпечення рівноправності форм власності на використання земель лісогосподарського призначення, розвитку державно-приватного партнерства та рівноправності суб’єктів господарювання.

З огляду на поглибленням трансформаційних процесів у національному господарському комплексі, актуалізується проблема розширення спектра важелів, методів та інструментів ринкового регулювання лісокористування. Підбір адекватних реальному стану лісогосподарювання ринкових регуляторів потребує поглибленого вивчення сутнісних характеристик, теоретико-методологічних засад і стратегічних пріоритетів ринкового регулювання лісокористування відповідно до сучасних реалій функціонування лісоресурсної сфери. Результативною система ринкового регулювання буде за умови ефективних механізмів її застосування. Такими механізмами виступають: механізми регулювання перерозподілу власності, механізми регулювання інституціональних трансформацій системи управління землями лісогосподарського призначення та лісогосподарювання, механізми фінансово-економічного регулювання, механізми регулювання конкурентних відносин, механізми цінового та експортно-імпортного регулювання, механізми еколого-економічного регулювання (рис. 1).

Опрацювання досвіду ринкового регулювання лісокористування у високорозвинених країнах показує, що система його ринкового регулювання має базуватися на принципах системності, історизму, емерджентності, диференціації, компліментарності, коеволюції, збалансованості та рівноправності форм господарювання. Практика свідчить, що вирішальне значення має дотримання принципу системності, оскільки навіть найбільш досконала система ринкового регулювання містить певний потенціал дезінтеграційності і деструктивності, якого можна уникнути, коли імплементація нових важелів, методів та інструментів не порушуватиме стійкість структури цієї системи.

Зважаючи на значну еклектичність та інерційність поєднання методів, важелів та інструментів системи ринкового регулювання, важливого значення набуває ідентифікація сутності форм і прав власності на лісові блага. З огляду на це, першим етапом формування сучасної системи ринкового регулювання