ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ В УМОВАХ СЕЛА

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і етапи дослідження, сформульовано гіпотезу, методологічну основу, наукову новизну, теоретичне й практичне значення, визначено експериментальну базу, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження в практику.

У першому розділі “Формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою як педагогічна проблема” проаналізовано філософську, медичну, соціологічну та психолого-педагогічну літературу; узагальнено результати вивчення стану роботи сільських дошкільних навчальних закладів та родин з формування в дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою; визначено компоненти, критерії та показники сформованості у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою; виявлено причини, які заважають формуванню в дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою; розкрито організацію та методику дослідження.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах села показує, що спеціальних досліджень у такому аспекті вивчення практично не проводилося. Дана обставина обумовила той факт, що й до цього часу залишаються не визначеними найбільш ефективні форми і методи формування в старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою. У проаналізованих наукових працях процес формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою не поєднано з сьогоднішніми реаліями сільського буття та практичними заняттями фізичними вправами. У наукових працях не обґрунтовані зміст, засоби і методи формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою з урахуванням національних традицій та умов проживання в селі.

Вивчення проблеми формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою базувалося на теоретичних засадах психолого-педагогічної науки про розуміння особистісної і суспільної значущості цінностей у формуванні особистості (І.Д.Бех), значення занять фізичною культурою для збереження й зміцнення здоров’я підростаючого покоління (М.Амосов, Г.Апанасенко, Н.Денисенко, О.Дубогай, В.Язловецький). Ураховувалися й положення про значення фізичного виховання в навчальному процесі (О.Богініч, Е.Вільчковський, Л.Волков, О.Куц, С.Сиволоб), про ефективність виховання дітей на народних традиціях (А.Богуш, С.Воропай, В.Левків, Є.Приступа, А.Цьось, М.Шейко).

Дослідження багатьох авторів (О.Богініч, Л.Глазиріна, Н.Денисенко, Т.Дмитренко, О.Козленко, Н.Лурі, В.Новохатько, Л.Сварковська та ін.) переконують, що формування позитивного ставлення до занять фізичною культурою та потреби у фізичному вдосконаленні залежить від ефективності навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі, виховання в родині, дотримання дитиною гігієнічних вимог, наявності позитивної мотивації до діяльності, спрямованої на фізичне самовдосконалення.

У процесі констатувального етапу експерименту проаналізовано програми навчання та виховання в дошкільних навчальних закладах та практика родинного виховання, визначено їх ефективність щодо формування в дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою; проведено анкетування, тестування й опитування дітей, вихователів та вчителів початкових класів. Крім того, здійснено педагогічне спостереження на заняттях, у процесі проведення фізкультурно-оздоровчих заходів; вивчено передовий та масовий досвід дошкільних навчальних закладів і родинного виховання. При проведенні констатувального експеримента визначено підготовленість вихователів, батьків та інших членів родини до роботи, спрямованої на формування у дітей позитивного ставлення до занять фізичною культурою; проаналізовано ефективність занять фізичною культурою щодо розвитку в дітей знань, умінь та навичок, необхідних для проведення самостійних оздоровчих занять; визначено виховні можливості дозвілля для формування в дітей позитивного ставлення до занять фізичною культурою в домашніх умовах.

Сформованість у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою визначалася за рівнями сформованості когнітивного, емоційно-ціннісного та поведінкового компонентів. Когнітивний компонент проявлявся в усвідомленні старшими дошкільниками необхідності занять фізичною культурою. Сформованість цього компонента визначалася за такими критеріями: обізнаність дітей щодо значення фізичної культури в житті людини, основ здорового способу життя та його цінностей. Показниками обізнаності дітей були: знання про сутність і значущість фізичної культури; основні засади фізичного виховання та складові компоненти здорового способу життя.

Емоційно-цінніснний компонент проявлявся в емоційних переживаннях дітей, що виникали в процесі фізичного виховання. Сформованість цього компонента в дітей визначалася за такими критеріями: інтерес до рухової діяльності, особливості поведінки старших дошкільників, що виявлялась у наявності прагнень, бажань і виражали себе через позитивне емоційне ставлення до занять фізичною культурою в процесі різних форм роботи в дошкільному навчальному закладі та родині. Показниками наявності цих умінь у старших дошкільників були відчуття та емоційний настрій дитини під час різних форм роботи з фізичного виховання залежно від ситуації та оточення.

Поведінковий компонент проявлявся в умінні, звичці та самостійності виконання фізичних вправ і вимог здорового способу життя. Сформованість цього компонента в старших дошкільників визначалася за такими критеріями: ініціативність та активність в організованих формах роботи з фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі, родині; дотримання вимог здорового способу життя в повсякденні. Показниками наявності цих звичок у старших дошкільників були: виконання навчальних завдань за власною ініціативою; за спонуканням вихователя чи членів родини; з їхньою допомогою; під контролем вихователя; участь у святах, розвагах; самостійні заняття фізичною культурою та ведення здорового способу життя.

За кількісними і якісними вираженнями вищеназваних показників усіх дітей було умовно поділено на три групи: 1) з позитивним ставленням до занять фізичною культурою; 2) байдужим; 3) негативним. Згідно з отриманими даними було визначено в дітей старшого дошкільного віку три рівні сформованості ставлення до занять фізичною культурою, умовно названих високим, середнім та низьким. Високий рівень мали діти з позитивним ставленням до занять фізичною культурою, середній – з байдужим, низький – з негативним. Виділення рівнів сформованості ставлення до занять фізичною культурою в старших дошкільників дало змогу диференційовано підходити до формування в них позитивного ставлення до занять фізичною культурою з урахуванням знань, умінь, мотивації та фізичної підготовленості.

На основі узагальнення результатів констатувального етапу експеримента встановлено, що в експериментальних групах 4% дітей, які відвідували дошкільний навчальний заклад і 1% дошкільників, які виховувалися дома, мали високий рівень сформованості позитивного ставлення до занять фізичною культурою, 30,4% і відповідно 21% дітей – середній та 65,6% і 78% – низький рівень. У контрольних групах 2,7% і 1% дітей мали високий рівень сформованості позитивного ставлення до занять фізичною культурою, 31,8% і 22% – середній та 65,5% і 77% – низький рівень. З’ясовано, що основними причинами такого стану були недостатній рівень відповідних знань, відсутність у дошкільних закладах системи роботи з формування в дітей позитивного ставлення до занять фізичною культурою, неефективна робота вихователів і батьків з пропаганди переваг здорового способу життя та дотримання його норм у повсякденному житті. Не сприяв формуванню в старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою й зміст навчально-виховних програм. На більшості занять вихователі не дотримувалися принципу диференціації навчання, ігнорували стан здоров’я дітей, не враховували стать, індивідуальні й вікові особливості дошкільників. Обстежені дошкільні навчальні заклади не мали реальних можливостей формувати в дітей позитивне ставлення до занять фізичною культурою у співпраці з родиною: у багатьох із них використовувалися недосконалі виховні методики; відсутньою була співпраця вихователів із батьками та фахівцями з фізичної культури; у дошкільних закладах спостерігався дефіцит навчально-методичної літератури та необхідної матеріальної бази.

На основі результатів вихідних обстежень нами була розроблена експериментальна методика формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Ця методика застосовувалась у дошкільному навчальному закладі, родині, при їхній взаємодії. Експериментальна програма включала різні форми, засоби і методи виховання на основі народних ігор та забав, серед яких перевага надавалася методам показу, пояснення, запитання, нагадування, зауваження, уточнення, переконування, заохочення; використанню художнього слова та фольклорних матеріалів; бесідам із дітьми; використанню ігрового методу; пошукових ситуацій, ускладненню правил гри та застосуванню її варіантів; збагаченню вправ новими руховими завданнями. Це дало можливість вихователям та батькам систематично збагачувати знання дітей про фізичну культуру, основи здорового способу життя і його цінності; вдосконалювати зміст фізичного виховання, орієнтуючи його на формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою і практично залучити їх до регулярних оздоровчих занять із застосуванням різних засобів фізичного виховання (рис.1).

У другому розділі “Організація процесу формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах села” розкривається методика формування у старших дошкільників позитивного ставлення до занять фізичною культурою в дошкільному закладі, родині, у процесі їх взаємодії, проводиться порівняльний аналіз результатів роботи в експериментальних і контрольних групах.