ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНИХ ОСІБ В РОМАНСЬКІЙ, ГЕРМАНСЬКІЙ, АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКІЙ СИСТЕМАХ ПРИВАТНОГО ПРАВА Автореферат

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет та методи дослідження, сформульовано положення, що містять наукову новизну, окреслено практичне значення дисертації, вказано про апробацію результатів, а також зазначена кількість публікацій за темою дисертації і структура роботи.

Розділ 1 «Загальні положення порівняльного цивільного правознавства щодо особистих немайнових прав фізичних осіб» складається з 2 підрозділів і присвячений особливостям регламентації особистих немайнових прав фізичних осіб в різних системах приватного права, а також ґенезі їх доктринального дослідження, нормативного закріплення та правозастосовної практики в романській, германській та англо-американській системах приватного права.

У підрозділі 1.1. «Особисті немайнові права фізичних осіб в різних системах приватного права» досліджено загальні особливості закріплення та охорони особистих немайнових прав фізичних осіб у різних системах приватного права з урахуванням положень порівняльного правознавства щодо типологізації правових систем. З використанням градації класифікаційних критеріїв визначено відмінні риси регулювання особистих немайнових відносин на рівні правової традиції, правової сім’ї, системи приватного права, різних підходів у межах однієї системи приватного права.

Встановлено, що відмінності в регулюванні особистих немайнових відносин в різних системах приватного права не мають абсолютного характеру, а тому необхідно враховувати процеси взаємодії та зближення правових систем. У цьому контексті з’ясовано вплив на європеїзацію приватного права Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини. Визначені характерні ознаки захисту конвенційних особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окреслено процеси уніфікації приватного права щодо закріплення та охорони особистих немайнових прав фізичних осіб шляхом прийняття директив у межах ЄС, зокрема, Директиви 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради ЄС «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» від 24 жовтня 1995 року.

Обґрунтовано значення Проекту Загальної системи підходів (Draft Common Frame of Reference – DCFR) для європеїзації приватного права загалом та в контексті захисту особистих немайнових прав, зокрема, насамперед, через закріплення положень щодо цивільно-правової відповідальності за їх порушення.

Підрозділ 1.2. «Особисті немайнові права фізичних осіб: ґенеза праворозуміння, правотворення та правозастосування в романській, германській та англо-американській системах приватного права» присвячено аналізу встановлення та розвитку доктринальних розробок, нормативного закріплення і практики судового захисту особистих немайнових прав фізичних осіб в романській, германській та англо-американській системах приватного права на прикладі Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а також Сполучених Штатів Америки.

Проаналізовано історичний розвиток джерел правового регулювання особистих немайнових правовідносин і практики їх застосування, а також визначено положення домінуючої доктрини в кожній із досліджуваних систем приватного права.

Зроблено висновок, що ґенеза закріплення та охорони особистих немайнових прав пов’язана з об’єктивними чинниками суспільного розвитку. При цьому каталізатором виступали науково-технічний прогрес і процеси глобалізації. На цивільно-правову охорону особистих немайнових прав фізичних осіб у кожній окремій системі приватного права впливали домінуюча правова доктрина, позитивне право та досвід його застосування. Це, в свою чергу, обумовило відмінності у системі та способах захисту особистих немайнових прав фізичних осіб в романській, германській та англо-американській системах приватного права.

Розділ 2 «Система особистих немайнових прав фізичних осіб та способи їх захисту» складається з 4 підрозділів і присвячений дослідженню кількісно-якісної характеристики особистих немайнових прав фізичних осіб та способів їх захисту в романській, германській та англо-американській системах приватного права.

У підрозділі 2.1. «Методологічні засади системи особистих немайнових прав» з’ясовано загальні положення щодо поняття, ознак і системи особистих немайнових прав фізичних осіб.

При дослідженні особистого немайнового блага дисертант відмежував особисте немайнове благо від суміжних понять, таких як «особисте немайнове право», «нематеріальне благо», «духовні блага», «моральні блага». При цьому ознаки особистих немайнових благ фізичних осіб розглянуто в системі, яка дозволяє віднести їх до об’єктів цивільних відносин, що мають нематеріальну природу, відмежувати їх від інших нематеріальних благ, а такої провести їх диференціацію. Аналізуючи наукові підходи щодо визначення дефініції «особистого немайнового блага», автор відстоює позицію, відповідно до якої загальне поняття «особистого немайнового блага» не можна чітко визначити, проте окремим особистим немайновим благам можна та потрібно дати доктринальне визначення.

Підрозділ 2.2. «Особисті немайнові права фізичних осіб в романській системі приватного права» присвячено дослідженню системи особистих немайнових прав фізичних осіб в романській системі приватного права, яку розглянуто на прикладі Французької Республіки.

В дисертації відзначається, що закріплення особистих немайнових прав у цивільному праві Франції відбувалось на засадах плюралістичної концепції, яка передбачає множину особистих немайнових прав. Основою романської системи особистих немайнових прав фізичних осіб є принципи фізичної недоторканності та неприпустимості втручання в особисте життя фізичної особи, що і визначає її структуру. Встановлені підстави правомірного порушення недоторканості та правомірного втручання в особисте життя фізичної особи, якими є: забезпечення публічного порядку, захист прав і свобод інших осіб, згода самої фізичної особи.

Цивільно-правова охорона особистих немайнових прав у Французькій Республіці знаходить своє відображення на рівні праворозуміння, правотворення і правозастосування. Вона здійснюється шляхом: а) встановлення загального принципу захисту особистості; б) закріплення невичерпного переліку особистих немайнових прав, які у своїй сукупності складають систему, з диференціацією на групи залежно від спрямованості на забезпечення фізичної цілісності та нефізичної індивідуальності; в) застосування способів цивільно-правового захисту, які охоплюють і засоби відповідальності.

У підрозділі 2.3. «Особисті немайнові права фізичних осіб в германській системі приватного права» розкрито систему особистих немайнових прав фізичних осіб в германській системі приватного права на прикладі Федеративної Республіки Німеччина (ФРН).

На основі аналізу законодавства, наукових праць та судової практики ФРН визначено, що в основу системи особистих немайнових прав фізичних осіб покладено співвідношення категорій «загального» та «окремого». Це пов’язано з переважанням в германській правовій системі моністичної концепції загального особистого немайнового права, зміст якого спрямований на охорону усієї особистості, тоді як окремі особисті немайнові права охоплюють лише окремі елементи особистості. Під загальним особистим немайновим правом в Німеччині розуміється конституційно гарантоване суб’єктивне цивільне право, що найбільш узагальнено полягає у можливості вільно, на власний розсуд визначати розвиток своєї особистості. Зміст цього права знаходить конкретизацію в судовій практиці. До окремих особистих немайнових прав в ФРН відносяться право на зображення, право на ім’я, право на захист персональних даних тощо.

Охорона особистих немайнових прав за цивільним правом ФРН виявляється на рівні доктринального вчення, положень законодавства і судової практики та забезпечується: а) визнанням загального особистого немайнового права, зміст якого охоплює усю сферу особистого; б) закріпленням окремих особистих немайнових прав як спеціальних проявів загального особистого немайнового права на основі багаторазового та однозначного судового захисту; в) застосуванням при порушенні, невизнанні, оспорюванні особистих немайнових прав цивільно-правових способів захисту.

У підрозділі 2.4. «Особисті немайнові права фізичних осіб в англо-американській системі приватного права» досліджено особливості охорони особистої немайнової сфери в країнах англо-американської системи приватного права. При цьому розмежовано два протилежні підходи: англійський, який розглянуто на прикладі Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, та американський, який розглянуто на прикладі Сполучених Штатів Америки.

Автор зазначає, що право Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії спеціально не закріплює особисті немайнові права та не встановлює окремі делікти, які спрямовані на захист вказаних прав. Тому правова охорона особистісної немайнової сфери фізичної особи у зазначеній країні здійснюється за допомогою системи вже існуючих деліктів (дифамація, навмисний обман, порушення фізичної недоторканності, зловживання довірою). Останнім часом зміст та умови зазначених деліктів охоплюють ширше коло випадків втручання в особисте життя, що обумовлено набранням чинності Закону про права людини. Разом з тим, такий захист не можна вважати цілісним, тому процес формування механізму правової охорони особистісної немайнової сфери людини перебуває у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії ще на стадії свого становлення.

У дисертації на прикладі США охарактеризовано особливості змісту права на приватність (privacy) та системи окремих деліктів, спрямованих на захист приватності, а саме: втручання (intrusion upon seclusion), оприлюднення фактів приватного життя (public disclosure of private facts), неправдиве відображення (false light), присвоєння (appropriation).

Розділ 3 «Окремі аспекти закріплення та цивільно-правової охорони особистих немайнових прав фізичних осіб» складається з 3 підрозділів і присвячений дослідженню проблем правового регулювання, пов’язаних з особливостями захисту особистих немайнових прав публічних осіб, закріплення можливості комерційного використання ознак індивідуальності та питань, що стосуються посттанативного захисту особистих немайнових прав фізичних осіб.

У підрозділі 3.1. «Особливості цивільно-правової охорони особистих немайнових прав публічних осіб» досліджено взаємозв’язок здійснення та захисту особистих немайнових прав т.зв. « публічних осіб».

З урахуванням того, що динаміка особистих немайнових прав залежить від правового модусу фізичної особи, аргументовано, що виділення правового модусу публічних осіб полягає у звуженні меж захисту їх особистого життя порівняно із іншими особами. Поняття «публічних осіб» відомо приватному праву романської, германської та англо-американської систем.

У роботі зазначається, що фактичні обставини, які зумовлюють виникнення правового модусу публічної особи, можуть бути надзвичайно різноманітними, але характеризуються спільною ознакою, а саме: всі публічні особи та обставини їх життєдіяльності викликають суспільний інтерес, який, у свою чергу, обумовлює легітимність втручання в їх особисте життя.

У романській, германській та англо-американській системах приватного права запроваджено диференційований підхід щодо різних категорій публічних осіб. При цьому поділ публічних осіб на види здійснюється з використанням об’єктивного (роль, місце особи у суспільстві) або суб’єктивного (наявність чи відсутність волі на набуття публічного статусу) критеріїв. Значення такого поділу полягає у встановленні різних меж втручання в особисте життя відмінних категорій публічних осіб.

Підрозділ 3.2. «Комерційне використання ознак індивідуальності» присвячено аналізу наукових поглядів, нормативного закріплення та правозастосовного захисту права фізичної особи використовувати та дозволяти іншим особам використовувати ознаки своєї індивідуальності в комерційних цілях.

Дослідження методологічних засад закріплення та захисту права на комерційне використання ознак індивідуальності здійснено із урахуванням позитивної та негативної концепцій. Так, відповідно до негативної концепції заперечується необхідність законодавчого закріплення такого права, оскільки захист комерційного використання ознак індивідуальності нормами деліктного права визнається достатнім. Позитивна концепція передбачає три різні підходи: моністичний, відповідно до якого можливість комерційного використання ознак індивідуальності є елементом змісту активних правомочностей права на індивідуальність; дуалістичний – передбачає законодавче закріплення і особистого немайнового права на індивідуальність, і особистого майнового права на комерційне використання ознак індивідуальності; підхід, що полягає в закріпленні відповідного суб’єктивного права особливого роду.

У підрозділі 3.3. «Посттанативний захист особистих немайнових прав» здійснено аналіз особливостей цивільно-правового захисту особистісної сфери фізичної особи після її смерті.

Досліджуючи правову природу посттанативних особистих немайнових прав дисертант відстоює позицію, відповідно до якої посттанативні права є суб’єктивними цивільними правами. Охарактеризовано ознаки посттанативних особистих немайнових прав з точки зору моменту та підстав їх виникнення, суб’єктів, цілеспрямування, способів та темпоральних меж їх захисту в романській, германській та англо-американській системах приватного права.