Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератів / ЮРИДИЧНІ НАУКИ / Цивільне право і; сімейне право
Назва: | |
Тип: | Автореферат |
Короткий зміст: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Розділ 1. Загальна характеристика правового статусу суб’єктів господарювання комунального сектора економіки складається з трьох підрозділів, в яких комплексно досліджуються поняття, ознаки та види суб’єктів господарювання комунального сектора економіки, а також законодавство щодо цієї сфери. У підрозділі 1.1. «Поняття та ознаки суб’єктів господарювання комунального сектора економіки» досліджено історію розвитку комунального сектора економіки в Україні, розглянуто зміст поняття та виявлено ознаки суб’єктів господарювання комунального сектора економіки. Зазначається, що діяльність суб’єктів господарювання комунального сектора економіки спрямована на покращення матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування. Встановлено, що метою діяльності суб’єктів господарювання комунального сектора економіки є досягнення як соціального, так і економічного ефекту. Відзначається, що мета діяльності суб’єктів господарювання комунального сектора економіки обумовила низку ознак, які пропонується уточнити таким чином: одним із засновників (учасників, акціонерів) є територіальна громада в особі представницького органу місцевого самоврядування або комунальне підприємство; територіальна громада (громади) в особі одного органу місцевого самоврядування може бути єдиним засновником (учасником, акціонером) або одним з декількох засновників; один або декілька органів місцевого самоврядування здійснюють вирішальний вплив на господарську діяльність; управління здійснюється через організаційно-господарські повноваження територіальних громад та органів місцевого самоврядування та інші ознаки. Пропонується розширити зміст поняття «суб’єкти господарювання комунального сектора економіки», наведене у ст. 24 ГК України, шляхом зазначення, що органи місцевого самоврядування мають право вирішального впливу на господарську діяльність суб'єктів господарювання як безпосередньо, так і опосередковано (через засновані ними комунальні підприємства). У підрозділі 1.2. «Види суб’єктів господарювання комунального сектора економіки» здійснено диференціацію суб’єктів господарювання комунального сектора економіки на різні видові групи та розроблено у зв’язку з цим відповідні пропозиції щодо вдосконалення законодавства. Встановлено, що особливий характер господарської компетенції суб’єктів господарювання комунального сектора економіки проявляється в залежності від приналежності до певних класифікаційних груп, виділення яких здійснено за наступними критеріями: організаційно-правовою формою; метою діяльності; монопольним становищем на ринку; сферою діяльності; обсягом прав засновників на майно; кількістю засновників (учасників, акціонерів). Зауважено, що на даний час комунальне унітарне підприємство створюється компетентним органом місцевого самоврядування, який є представником власника – однієї територіальної громади. У роботі стверджується, що непоодинокими є випадки створення обласними та районними радами комунальних унітарних підприємств, ефективність діяльності яких є значно більшою та спрямована на задоволення спільних потреб територіальних громад сіл (їх об’єднання), селищ і міст. З метою створення належних правових засад для реалізації районними та обласними радами засновницьких повноважень пропонується нормативно закріпити їх право створювати комунальні унітарні підприємства. Відзначається, що через нерозробленість нормативно-правової бази діяльності комунальних банків органи місцевого самоврядування позбавлені можливості реалізації права на заснування таких суб’єктів господарювання комунального сектора економіки. У зв’язку з цим пропонується доповнити Закон України «Про банки і банківську діяльність» статтею 7-1, у якій визначити засновників, органи управління, особливості створення та діяльності комунальних банків. У роботі наведено поняття «комунальний банк», яке визначається як банк, який створюється територіальною громадою або декількома територіальними громадами в особі їх представницьких органів та/або органів, що представляють спільні інтереси територіальних громад. У підрозділі 1.3. «Правова основа здійснення господарської діяльності суб’єктами господарювання комунального сектора економіки» розглянуто нормативно-правову основу здійснення суб’єктами господарювання комунального сектора економіки господарської діяльності, виявлено недоліки законодавства та розроблено пропозиції щодо їх усунення. Зауважено, що у ст. 86 ГК України закріплено заборону використовувати для формування статутного капіталу господарського товариства бюджетні кошти. Аргументовано, що таким чином обмежується право органів місцевого самоврядування на заснування господарських товариств комунального сектора економіки шляхом передання до статутного капіталу коштів місцевого бюджету, у разі відсутності іншого майна. У підсумку запропоновано надати органам місцевого самоврядування право використовувати кошти місцевих бюджетів для формування статутного капіталу господарського товариства. Підкреслено, що відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» управління товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом. Виявлено, що чинне законодавство України не передбачає таких особливостей, у зв’язку з чим запропоновано бланкетну норму трансформувати у норму прямої дії. Задля цього запропоновано закріпити визначення поняття «комунальне акціонерне товариство», підстави позбавлення товариства статусу «комунальний», особливості управління акціями та використання дивідендів. Наголошується, що запропоновані зміни дозволять захистити майнові інтереси територіальних громад. Обґрунтовано, що вирішенню питань управління корпоративними правами територіальних громад сприятиме: створення Єдиного реєстру корпоративних прав територіальних громад; дострокового припинення повноважень особи, уповноваженої управляти корпоративними правами територіальних громад, у разі систематичного погіршення показників роботи господарського товариства; надання права загальним зборам господарського товариства розподіляти дивіденди за рахунок прибутку; створення єдиної бази даних господарських товариств комунального сектора економіки, стосовно яких порушено провадження справ про банкрутство, розпочато процедуру досудової санації. Розділ 2. Основні елементи правового статусу суб’єктів господарювання комунального сектора економіки складається з двох підрозділів, присвячених аналізу господарської компетенції та правового режиму майна суб’єктів господарювання комунального сектора економіки. У підрозділі 2.1. «Господарська компетенція суб’єктів господарювання комунального сектора економіки» досліджено зміст та обсяг господарської компетенції суб’єктів господарювання комунального сектора економіки та розроблено окремі пропозиції щодо вдосконалення законодавства України. Відзначається, що зміст господарської компетенції суб’єктів господарювання комунального сектора економіки складається з сукупності господарських прав і обов’язків, визначених чинним законодавством України та територіальними громадами в особі органів місцевого самоврядування з метою вирішення соціально-економічних завдань місцевого значення. За результатами аналізу господарської компетенції суб’єктів господарювання комунального сектора економіки сформульовано висновок, що її обсяг визначається наступним: організаційно-правовою формою суб’єкта господарювання; правовим режимом майна; положенням на ринку; правовим статусом засновника (засновників); функціями, сферою та видом господарської діяльності. Розглянуто особливості реалізації господарської компетенції суб’єктами господарювання комунального сектора економіки у сфері здійснення державних закупівель. У роботі доводиться, що, оскільки господарським товариствам майно належить на праві власності, необхідно виключити господарські товариства, у статутному капіталі яких комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, незалежно від сфери діяльності, із переліку суб’єктів, на яких розповсюджується Закон України «Про здійснення державних закупівель». Одночасно пропонується надати органам місцевого самоврядування право визначати у статуті господарського товариства особливості звітності про результати діяльності такого товариства. У підрозділі 2.2. «Правовий режим майна суб’єктів господарювання комунального сектора економіки» досліджено особливості закріплення майна за суб’єктами господарювання комунального сектора економіки, проаналізовано недоліки правозастосування та розроблено відповідні пропозиції щодо їх усунення. Підкреслено, що за суб’єктами господарювання комунального сектора економіки майно закріплюється як на праві оперативного управління та господарського відання (комунальні унітарні підприємства), так і на праві власності (корпоративні підприємства). Виявлено, що закріплення майна за суб’єктом господарювання комунального сектора економіки на праві власності, як показує практика правозастосування, обумовлює ризик втрати комунальної власності. У зв’язку з цим запропоновано внести зміни до законодавства України та передбачити обов’язковий порядок погодження значних правочинів господарських товариств комунального сектора економіки з відповідним сільським (селищним, міським) головою або головою районної (обласної) ради, надання звіту на сесії ради про результати роботи господарського товариства, опублікування в ЗМІ (в тому числі на сайтах місцевої ради-засновника (учасника, акціонера) господарського товариства, районної та обласної рад) інформації про результати господарської діяльності товариства. Розділ 3. Відповідальність суб’єктів господарювання комунального сектора економіки та особливості відновлення їх платоспроможності складається з двох підрозділів, у яких розглянуто окремі питання господарської відповідальності суб’єктів господарювання комунального сектора економіки та гарантії права комунальної власності при реалізації процедур банкрутства щодо таких суб’єктів. У підрозділі 3.1. «Господарська відповідальність суб’єктів господарювання комунального сектора економіки» переважно розглянуто питання відповідальності комерційних та некомерційних комунальних унітарних підприємств із розробкою відповідних пропозицій. Встановлено, що на даний час питання відповідальності суб’єктів господарювання комунального сектора економіки врегульовано чинним законодавством України на загальних засадах. З метою створення передумов гарантування прав кредиторів як комерційних, так і некомерційних комунальних унітарних підприємств, які здійснюють господарську діяльність у сфері комунального обслуговування населення, запропоновано передбачити за їх зобов’язаннями субсидіарну відповідальність органів місцевого самоврядування. З метою забезпечення майнової основи несення господарської відповідальності комунальними унітарними підприємствами та створення можливості виконувати ними власні статутні завдання пропонується закріпити норму, відповідно до якої правові акти органів місцевого самоврядування про вилучення майна таких підприємств без їх ліквідації, визнаються недійсними. Доводиться, що зазначена вимога має стосуватися і тих випадків, коли вилучення проводиться за згодою підприємства. Аргументовано, що вилучення майна комунальних унітарних підприємств можливе лише після повідомлення про це у порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. Зауважується, що у цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань підприємства та відшкодування їм збитків. У підрозділі 3.2. «Гарантії права комунальної власності при реалізації процедур банкрутства щодо суб’єктів господарювання комунального сектора економіки» розглянуто особливості банкрутства комунальних унітарних підприємств та господарських товариств комунального сектора економіки із розробкою окремих пропозицій щодо встановлення гарантій права комунальної власності. Відзначається тенденція до постійного зменшення чисельності комунальних унітарних підприємств, у тому числі через причини банкрутства. Задля зменшення такого ризику внесено пропозицію про необхідність надання районним та обласним радам права здійснювати досудову та судову санацію комунальних унітарних підприємств, розміщених на території відповідної ради. Обґрунтовано положення про встановлення обов’язку місцевих рад, які планують розпочати процедури банкрутства комунального унітарного підприємства, або якщо такі процедури вже порушені судом за заявою іншого заявника, повідомляти про це відповідну районну та обласну ради. Доводиться, що вказане дозволить своєчасно вжити належні заходи щодо санації боржника. Додатково запропоновано у разі порушення справи про банкрутство застосовувати до господарських товариств комунального сектора економіки лише процедури санації або мирової угоди. Аргументовано, що у разі незастосування зазначених процедур, рішення суду про початок ліквідаційної процедури може бути прийнято лише за наявності рішення відповідного органу місцевого самоврядування про небажання брати участь у санації боржника та згоди на початок ліквідаційної процедури. У роботі містяться також пропозиції щодо надання права органам місцевого самоврядування бути учасниками провадження у справі про банкрутство господарського товариства комунального сектора економіки, звертатися до господарського суду з клопотанням про винесення ухвали про санацію такого товариства, пропонувати кандидатуру керуючого санацією та інвестора, здійснювати представництво інтересів такого товариства у провадженні у справі про банкрутство.
Крім того, пропонується передбачити, що сфера дії Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» додатково поширюється на захист інтересів територіальних громад під час реалізації майна господарських товариств – суб’єктів господарювання комунального сектора економіки. |