ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ ПРО НАДАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ Автореферат

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано використані методи наукового пізнання, визначено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, апробацію роботи, а також відомості про публікації за темою дисертації.

Розділ 1 «Загальні положення про предмет договору про надання туристичних послуг» складається з 4 підрозділів.

В підрозділі 1.1. «Категорія предмета договору в цивільному праві» досліджується зміст і сутність цивільно-правового поняття «предмет договору». Дисертанткою здійснено аналіз існуючих легальних і наукових визначень цивільно-правового договору та його предмета, з’ясовані наявні в цивілістиці підходи до визначення поняття предмета договору, а також вироблена авторська позиція щодо визначення обсягу цього поняття.

Обґрунтовано, що при детальному аналізі предмета цивільно-правового договору та формулюванні його визначення варто відштовхуватись від його функцій. З’ясовано, що функції предмета договору полягають, по-перше, у визначенні інших характеристик договору, виходячи із закономірностей обороту певних об’єктів; по-друге, у визначенні оптимальної моделі правового регулювання суспільних відносин з врахуванням реальних обставин їх існування; по-третє, для встановлення, закріплення й обґрунтування особливостей різних типів і видів договорів.

Значення предмета договору полягає не лише у визначенні кола майнових об’єктів, а й закономірностей їх обороту, тобто закономірностей діяльності суб’єктів права з приводу цих об’єктів. З цієї точки зору предмет цивільно-правового договору повинен включати і дії його сторін із забезпечення виконання договору. Зведення поняття предмета договору лише для позначення відповідних об’єктів цивільних прав призведе до невиправданого звуження значення предмета договору.

Під предметом цивільно-правового договору, на думку дисертантки, слід розуміти сукупність певних дій з об’єктами матеріального чи нематеріального світу, а також самих об’єктів, на які безпосередньо спрямована або з якими безпосередньо пов’язана договірна воля сторін. Характерною рисою предмета будь-якого договору являється те, що він є його істотною умовою, яка закладає сутнісні, притаманні саме йому риси, відображає правову мету договору.

Підрозділ 1.2. «Туристична послуга як економічна категорія» присвячений розгляду структури економічних зв’язків щодо надання туристичних послуг та проведенню економічного аналізу цієї сфери відносин. Звернення дисертантки до економічної науки пов’язане з тим, що розв’язання проблем адекватного правового регулювання суспільних відносин у сфері туристичного обслуговування неможливе без з’ясування їх економічної сутності.

Суть туристичної діяльності виражається в економічних відносинах, які виникають між туроператором (турагентом), особами-виконавцями і туристом. Автор пропонує визначати туристичну діяльність як діяльність туроператорів із формування та просування туристичних послуг, туроператорів та турагентів з приводу їх спільного просування, а також щодо реалізації цих послуг туристові. Тому туристична діяльність включає три форми економічних відносин: організаційні, посередницькі та з надання послуг.

У дисертації розглядається поняття послуги як економічної категорії. При цьому відзначається, що незважаючи на істотне зростання ролі послуг в сучасній економіці економічною наукою досі не вироблено їх загальноприйняте поняття.

Дисертанткою зроблено висновок, що послуга в економічному аспекті – це доцільна діяльність, результатом якої є особлива споживча вартість, тобто корисний ефект праці, призначений для продажу, що не має, як правило, матеріально-речової форми або матеріалізується у зміненому стані чи якості уже наявного створеного продукту.

Здійснено аналіз економічного розуміння поняття туристичної послуги та туризму як виду економічної діяльності. Туристичну послугу в економічному розумінні автор визначає як сукупність неречових споживчих вартостей, необхідних для задоволення потреб туристів, що виникають під час подорожі, які виробляються і реалізується в процесі взаємозв’язку та взаємодії різних організацій, що володіють туристичними ресурсами. Відповідно й туризм пропонується розуміти як сферу економіки, що поставляє на ринок певний продукт (комплекс споживчих вартостей), яким задовольняються потреби населення у відпочинку, оздоровленні і т.д., що виникають під час подорожі, які виробляються і реалізується в процесі взаємозв’язку і взаємодії різних організацій, що володіють туристичними ресурсами.

Також здійснена економічна характеристика таких складових туристичної послуги, як перевезення, розміщення, харчування туриста, екскурсійних послуг.

У підрозділі 1.3. «Туристична послуга як правова категорія» розглянуті та проаналізовані законодавчі дефініції та погляди науковців-правників на поняття туристичної послуги, а також з’ясовані основні юридичні властивості останньої, виходячи із загального поняття послуги як об’єкта цивільних прав.

Послугу, на думку дисертантки, можна визначити як специфічну діяльність, що виражається за допомогою здійснення дій, не заборонених чинним законодавством, з метою задоволення потреб суб’єктів цивільного права, яка містить корисний ефект у самій собі або спрямована на досягнення результату, який не має уречевленого характеру, тобто є нематеріальним і тому невіддільним від самої послуги.

Аналіз висловлених у літературі думок про поняття «послуга» з урахуванням специфіки сфери туристичної діяльності дозволив зробити висновок про те, що туристична послуга є сукупністю дій, спрямованих на задоволення потреб туриста, зумовлених особливостями й метою його подорожі.

Дисертантка констатує, що сутнісною характеристикою туристичної послуги постає її комплексність, адже туристові завжди надається скомплектований набір мінімум двох послуг, спрямованих на задоволення туристичних потреб, що реалізуються в одній туристичній поїздці.

Визначення кількісного складу послуг, що пропонуються туристу, має принципове значення для кваліфікації їх поєднання як туристичної послуги. Підкреслюється, що кожна із цих складових послуг окремо не може називатися туристичною, адже вона стає туристичною послугою тільки в поєднанні з іншими послугами, спрямованими на задоволення туристичних потреб.

Послуги, які можуть бути складовими туристичної послуги, є самостійними видами послуг, що мають своє спеціальне правове регулювання, – проживання, харчування, перевезення тощо. У туристичній послузі вони об’єднані єдиною метою, яку ставить перед собою замовник, укладаючи договір про надання туристичної послуги. Тобто ці послуги повинні бути органічно з’єднані так, щоб туристична поїздка складала єдине ціле – комплексну туристичну послугу, а не розпадалася б на ряд умовно пов’язаних між собою елементів. Дисертантка констатує, що комплекс – це завжди щось більше, ніж сума елементів його складових. Отже, туристична послуга – це не простий набір декількох послуг, а їх органічна єдність, яка забезпечується загальною спрямованістю на досягнення спільної мети – задоволення потреб туриста (туристів) у подорожі.

Визначаючи коло необхідних послуг для кваліфікації їх комплексу як туристичної послуги, в дисертації робиться висновок, що норми вітчизняного та міжнародного законодавства не повинні обмежуватися певним обов’язковим переліком послуг, адже туристичну послугу можуть складати будь-які послуги, необхідні та достатні для задоволення туристичних потреб конкретного споживача.

На підставі проведеного дослідження в роботі проводиться формулювання визначення поняття «туристична послуга».

Приділяється увага екскурсійній послузі, яка може як входити до складу туристичної послуги, так і бути самостійним видом послуг, та дається її авторське визначення.

У підрозділі 1.4. «Законодавче визначення предмета договору про надання туристичних послуг» досліджується питання про те, що саме є предметом вказаного договору про надання туристичних послуг – туристична послуга чи туристичний продукт.

Дисертанткою досліджені законодавчі, наукові та практичні підходи до розуміння поняття «туристичний продукт». Так, в літературі туристичний продукт розглядають переважно як впорядковану цілеспрямовану сукупність туристичних послуг, робіт і товарів. Туристичні товари іноді можуть бути складовою турпродукта. Однак передача таких товарів туристу є лише додатковим зобов’язанням туроператора (турагента). Основною ж метою договору про надання туристичних послуг є задоволення потреб туриста в послугах, пов’язаних з організацією туризму (подорожі і (або) відпочинку). Такої позиції дотримується і вітчизняний законодавець, про що свідчить визначення терміну «туристичний продукт» в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про туризм».

Вдаючись до лексичного тлумачення вказаного терміна, автор виявила суттєві протиріччя, адже «продукт» – це предмет, результат людської праці, тобто продукт завжди має матеріальне вираження. До складу ж туристичного продукту входять послуги з перевезення, проживання, харчування тощо. Відповідно, при наданні цих послуг, об’єднаних в одне ціле, об’єкт цивільного права не змінюється, не стає майном і не отримує матеріального вираження. Тому,з правового погляду, розміщення, перевезення чи інші послуги не можуть ототожнюватися з поняттям «продукт». Дисертантка констатує, що поняття «туристичний продукт» не лише суперечить правовій природі договору про надання туристичних послуг, але й спотворює розуміння деяких цивілістичних категорій. З огляду на це запропоновано виключити із законодавства та правової науки термін «туристичний продукт» та в подальшому уникати його застосування, а для позначення відповідного поняття застосувати термін «туристична послуга».

Розділ 2 «Значення предмета договору про надання туристичних послуг» складається з 2 підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Значення предмета договору про надання туристичних послуг для кваліфікації суспільних відносин та відокремлення їх від інших зобов’язань у сфері туристичної діяльності» детально розглянуті договори, що укладаються між суб’єктами у сфері туризму, проведено їх класифікацію, а також відмежовано договір про надання туристичних послуг від інших договорів у туристичній сфері.

Договір про надання туристичних послуг є основним договором, що опосередковує туристичну діяльність. Саме виконанням зобов’язань, що виникають на його підставі, зумовлюється необхідність вступу туристичних операторів та агентів у різні договірні відносини з іншими особами, що забезпечують виконання обов’язків з надання туристичних послуг. Зазначається, що відокремлення договору про надання туристичних послуг від інших зобов’язань у сфері туристичної діяльності слід проводити не лише за основним критерієм – предметом указаних договорів (якого цілком достатньо для їх відмежування), але і за іншими додатковими критеріями.

Ураховуючи те, що законодавче закріплення договорів, які застосовуються в сфері туризму, є достатньо обмеженим та не розкриває сутності інших можливих договірних відносин, в дисертації проведено класифікацію договорів у сфері туристичної діяльності.

Договір про надання туристичних послуг є основним договором, що опосередковує туристичну діяльність. Цей договір необхідно відрізняти від договорів, які укладаються безпосередньо між туристом і виконавцем послуг у місці тимчасового перебування першого (договір на екскурсійне обслуговування, договір перевезення, договір на готельне обслуговування, договір про надання послуг громадського харчування тощо). Таке розмежування слід проводити саме за предметом відповідних договорів. Так, предметом договору про надання туристичних послуг є туристична послуга, що складається як мінімум з двох послуг. Предметом інших договорів у сфері туристичної діяльності є ті додаткові послуги, які не входять у раніше замовлений туристом комплекс послуг (туристичну послугу).

В дисертації договір про надання туристичних послуг відмежовано від договорів, які укладаються туроператором з безпосередніми виконавцями окремих туристичних послуг. Таке відмежування проведено за такими критеріями як предмет і сторони договорів. Підкреслено, що предмет договору про надання туристичних послуг є комплексним, а тому він є ширшим за предмет тих договорів, що укладаються туроператором з виконавцями туристичних послуг. Щодо сторін зазначених договорів відзначається, що контрагентами туроператорів за договорами про надання туристичних послуг є замовник туристичних послуг, що їх отримує для особистих потреб або замовляє на користь інших фізичних осіб, а за іншими договорами – особи, які спеціалізуються на наданні відповідних послуг туристам (готелі, перевізники тощо).

Аналізуючи договірну практику дисертанкою встановлено, що відносини між туроператором і турагентом виникають на підставі агентського договору, договору доручення або договору комісії. На підставі їх юридичного аналізу обґрунтовано, що оптимальним видом договору, який опосередковує такі відносини, є агентський договір. В дисертації наводяться додаткові аргументи щодо можливості застосування договору комісії у відносинах між туроператорами і турагентами. Запропоновано закріпити у Законі України «Про туризм» норму, якою наділити туриста правом у випадку ненадання чи неналежного надання туристичної послуги на власний вибір пред’являти вимоги до туроператора або турагента.

В дисертації доводиться, що відносини з приводу організації туристичної поїздки мають бути врегульовані самостійним видом договору – договором про надання туристичних послуг. На підставі цього автором сформульовані відповідні пропозиції про доповнення ЦК України положеннями про зазначений договір.

Підрозділ 2.2. «Значення предмета договору про надання туристичних послуг для визначення його змісту та інших елементів договору» присвячений аналізу законодавчого регулювання та думок учених із приводу істотних умов договору про надання туристичних послуг, на підставі чого сформульована авторська позиція щодо таких умов.

В дисертації доводиться, що істотними умовами договору про надання туристичних послуг, окрім предмета, слід вважати ціну і строк договору. З огляду на це запропоновано в Законі України «Про туризм» закріпити зазначений перелік істотних умов вказаного договору.

Особливості предмета договору про надання туристичних послуг не тільки визначають його правову природу, але й впливають на його зміст та інші характеристики, зокрема, порядок його укладення та виконання.

З’ясовано, що предмет договору зумовлює необхідність визначення як загальної вартості (ціни) туристичної послуги, так і вартості кожної її складової. Досліджуючи строки у договорах про надання туристичних послуг дисертантка звертає увагу на те, що коли перевезення не входить до складу туристичної послуги необхідно розрізняти початок і тривалість надання туристичної послуги без урахування строків перевезення. Особливістю строку надання туристичних послуг є те, що він повинен обраховуватись як в дня, так і ночах, якщо до складу туристичної послуги входить проживання.

Предмет досліджуваного договору впливає й на порядок його укладення. В договірній практиці існує два способи укладення договорів про надання туристичних послуг залежно від того, як формується предмет договору. На підставі цього дисертантка виділяє договори, які укладаються на визначених туроператором умовах, та договори за індивідуальним замовленням. У першому випадку договір укладається в порядку, передбаченому для договорів приєднання (ст. 634 ЦК України), в другому – в загальному порядку.

Множинність та різнохарактерність послуг, що входять до предмета договору про надання туристичних послуг, майже унеможливлюють їх особисте виконання туроператором. Відтак специфіка предмета цього договору обумовлює відсутність у туристичних послуг такої властивості як їх особистий характер.