ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

Актуальність теми. Проблема злочинності неповнолітніх постійно привертає до себе особливу увагу вчених і практиків. Тому, однією з найважливіших задач вітчизняної юридичної науки є розробка правових заходів і створення юридичного поля, що визначало б якість і ефективність протидії злочинності неповнолітніх. У зв’язку з цим примусові заходи виховного характеру, застосовувані до неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечне діяння, являють собою в сучасних умовах одну з необхідних ланок системи заходів протидії злочинності неповнолітніх.

Якість і ефективність протидії злочинності неповнолітніх розглядається як один з напрямків кримінальної політики нашої держави. В її основі – усунення причин і умов, що формують спрямованість протиправних дій; припинення злочинної діяльності неповнолітніх; включення до позитивної соціальної діяльності тих, хто вже вчинив злочин та ін.

Так, у період з 1997 до 2003 року кількість злочинів, вчинених неповнолітніми або за їх участю в Україні, знизилася з 40051 злочину, вчинених у 1997 році, до 32335 злочинів у 2002 році. При цьому, збільшилася кількість неповнолітніх, які вчинили злочини, з 21396 осіб у 1997 році до 26611 осіб у 2002 році, тому що значна кількість суспільно небезпечних діянь вчинена підлітками в групах.

На загальному фоні збільшення кількості неповнолітніх, що взяли участь у вчиненні злочинів, знизилася кількість підлітків, які вчинили суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність – з 5479 осіб у 1997 році до 3759 осіб у 2002 році. До таких осіб, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, і які вчинили суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діянь, передбачених Особливою частиною КК України, застосовувалися примусові заходи виховного характеру.

Гармонічне включення примусових заходів виховного характеру, застосовуваних до неповнолітніх, в теорію і практику правозастосовчих відносин в цілому є однією з актуальних задач управління процесами громадського життя в специфічній сфері попередження молодіжної злочинності. Тому в процесі протидії злочинності неповнолітніх не можна ні перебільшувати, ні зменшувати значення примусових заходів виховного характеру, щодо інших кримінально-правових інститутів , як це іноді буває.

Очевидним є те, що система кримінально-правового впливу на неповнолітніх злочинців вимагає компромісного рішення. Необхідність виділення спеціальних норм стосовно кримінальної відповідальності неповнолітніх обумовлена принципами справедливості, гуманізму, економії заходів кримінальної репресії. Тому часто стосовно неповнолітнього достатніми є примусові заходи виховного характеру, які застосовуються до нього у відповідності до ст. ст. 97, 105 КК України, ст. ст. 7³, 9 КПК України, та

носять державно-примусовий характер. Такі заходи не є кримінальним покаранням, істотно відрізняються від нього й одночасно пов’язані з певними обмеженнями і позбавленнями для особи, до якої застосовуються.

Інтеграція України в міжнародне співтовариство неможлива без приведення національного законодавства у відповідність до загальновизнаних міжнародних стандартів, що закріплені в міжнародно-правових актах і стосуються застосування до неповнолітніх заходів кримінально-правового примусу, у тому числі примусових заходів виховного характеру.

Це стає особливо важливим у даний час при загальному зростанні кількості неповнолітніх, які вчинили злочини.

Криміногенна ситуація, що склалася в Україні поряд із загальними соціальними причинами, пояснюється зниженням активності правоохоронних органів, недостатньо глибоким аналізом досліджуваного питання працівниками правоохоронних органів, у тому числі невиконанням ними вимог закону.

У дослідженні використовувалися роботи таких вчених, як:

П.П. Андрушко, М.М. Бабаєв, Л.В. Багрій-Шахматов, Є.В. Благов, Т.С. Барило, В.М. Бурдін, В.О. Глушков, Є.Г. Горбатовська, Н.І. Гуковська, А.І. Долгова, Л.Л. Канєвський, В.П. Кашенов, О.М. Костенко, М.Й. Коржанський,

Л.М. Кривоченко, В.М. Кудрявцев, П.С. Матишевський, Ю.Б. Мельнікова, Г.М. Миньковський, А.А. Музика, В.О. Навроцький, Є.Л. Стрельцов,

А.А. Пінаєв, А.П. Тузов, О.А. Чуваков, Я.М. Шевченко, Н.В. Шость,

Ф.П. Фурсов, А.Є. Якубов, С.С. Яценко та інших дослідників. Відзначаючи значний внесок указаних авторів у вирішення проблем кримінальної відповідальності неповнолітніх, застосування до них кримінально-правових та інших заходів впливу, слід зазначити, що на сучасному етапі окремі питання правової природи і видів примусових заходів виховного характеру залишаються недостатньо досліджуваними або недослідженими взагалі.

Викладене свідчить про актуальність проведеного дослідження, що вимагає комплексного підходу до вирішення поставлених проблем з метою розробки ефективної системи заходів кримінально-правового впливу на неповнолітніх злочинців.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження виконане на кафедрі кримінального права ОНЮА в рамках досліджень, які проводить кафедра за темою “Забезпечення соціальної справедливості нормами кримінального права” в межах виконання планів науково-дослідної роботи на 2001-2005 роки, які є складовою частиною відповідного плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195).

Окремі пропозиції щодо удосконалення чинного КК України враховують положення Державної програми з попередження злочинності до 2005 року, а також Національної програми “Діти України”, затвердженої Указом Президента України від 18 січня 1996 року.