РЕГІОНАЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙ ТА ОБ’ЄКТІВ В УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання, визначено об’єкт та предмет дослідження. Висвітлено наукову новизну одержаних результатів та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію основних положень.

У першому розділі – „Науково-теоретичні засади менеджменту природно-заповідних територій та об’єктів" здійснено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо становлення і розширення природно-заповідних територій та об’єктів у структурі екологічної мережі з урахуванням управлінських підходів щодо їх розвитку.

Економічна значимість природно-заповідної сфери визначається складом і ступенем реалізації властивих їй господарських функцій, за якими всі типи території з особливим режимом природокористування (ТОРП) поділяються на території з: переважно економічною значимістю, обумовленою господарськими функціями; соціально-економічною значимістю, на яких реалізуються як господарські, так і негосподарські функції; переважно соціальною значимістю, на яких реалізуються тільки негосподарські функції.

Природно-заповідній сфері притаманний екологічний менеджмент, оскільки він базується на сукупності методів, спрямованих на забезпечення управління у сфері природокористування, охорону та збалансоване використання природних екосистем. Для менеджменту природно-заповідних територій Закарпатської області, в яких провідна роль належить лісовим екосистемам, і передусім пралісам, на чільне місце виступає планове і науково-обґрунтоване їх збереження, а господарська діяльність обмежена (в буферній зоні взагалі виключена), економічна оцінка природних ресурсів є необхідною.

Головною передумовою успішного розв’язання існуючих гострих суперечностей в охороні навколишнього середовища, а також між екологією та економікою, слід вважати розроблення і реалізацію державної еколого-економічної політики. На нашу думку, законодавство про природні території та об’єкти особливої охорони взаємопов’язане з відповідними видами економічної діяльності Національного класифікатора України. Зокрема, у секції А – сільське господарство, мисливство, лісове господарство доцільно виділити: клас 01.4 – облаштування ландшафту; клас 02.0 – лісове господарство та пов’язані з ним послуги з лісівництва (таксація), заліснення та лісовідновлення тощо; Секція Н охоплює діяльність готелів та ресторанів, для яких, а також для мотелів, кемпінгів, у зоні стаціонарної рекреації національних природних парків (НПП) дозволена діяльність, але з умовою дотримання вимог збереження навколишнього оточуючого середовища; Секція Р – діяльність домашніх господарств, які перебувають у господарській зоні НПП; Секція М – освіта, що включає підготовку кваліфікованих спеціалістів із проблем еколого-економічних засад діяльності природно-заповідного фонду; Секція О – надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту, що включає клас 92.53 – діяльність ботанічних садів, зоопарків та заповідників.

В Україні, зокрема в регіонах Українських Карпат, була змінена не тільки структура ландшафтів, але й відбувались деструкційні процеси, які супроводжувалися значними змінами ландшафтно-екологічних характеристик різних частин екосистем. Найефективнішим засобом збереження передусім пралісових екосистем є створення на базі екологічної мережі територій та об'єктів природно-заповідної сфери.

У другому розділі – „Регіональний менеджмент природно-заповідних територій та об’єктів” висвітлено результати дослідження еволюційних змін та особливостей становлення природно-заповідних територій з урахуванням управлінських підходів щодо їх розвитку і розширення. Детальний аналіз цих змін здійснено на прикладі природноекономічних зон Закарпатської області. Узагальнено класифікації та виокремлено функціональні зони природно-заповідних територій та об’єктів регіону в умовах ринкових відносин.

У регіонах Українських Карпат, крім Карпатського біосферного заповідника, до природно-заповідних територій належать ще шість національних природних парків. Для територій та об’єктів Карпатського біосферного заповідника, а також національних природних парків характерні пралісові екосистеми.

В окремих наукових виданнях стверджується, що сьогодні пралісами чи близькими до них лісами вважають ще 3 тис. га лісу. Зокрема, Ужанський національний природний парк належить до трилатерального біосферного резервату „Східні Карпати”, який знаходиться на стику трьох країн: Польщі, Словаччини та України. Залишки букових, ялицевих і смерекових пралісів трапляються також на території таких природних парків, як „Сколівські Бескиди”, „Гуцульщина”. Найбільша частка пралісових екосистем збереглася в Закарпатській області